# наука

Нові дослідження свідчать, що у пізньому крейдяному періоді (приблизно 72-100 мільйонів років тому) в океанах могли існувати гігантські восьминоги, розмірами порівнянні з китами.Як повідомляє Daily Mail, йдеться про дві нові виявлені види, зокрема Nanaimoteuthis haggarti, який, за оцінками вчених, сягав до 19 метрів у довжину. Це майже як кашалот і значно більше за звичайних сучасних восьминогів. Інший вид, Nanaimoteuthis jeletzkyi, був меншим, але теж залишався великим хижаком.Вчені дійшли таких висновків після повторного аналізу скам’янілих щелеп давніх родичів восьминогів. Сильне зношення цих щелеп свідчить, що істоти активно полювали: вони могли дробити панцирі та навіть кістки здобичі. Ймовірно, ці головоногі не були просто здобиччю більших тварин, а самі займали вершину харчового ланцюга, конкуруючи з морськими рептиліями на кшталт мозазаврів. Це змінює уявлення про роль безхребетних у давніх екосистемах.Попри відсутність захисної мушлі, як у багатьох їхніх предків, ці істоти могли мати переваги — високу рухливість, розвинений зір та, ймовірно, значний рівень інтелекту. На це вказує навіть асиметричне зношення щелеп — ознака того, що вони могли "віддавати перевагу" одній стороні під час харчування.Цікаво, що така поведінка перегукується із сучасними восьминогами, які демонструють складні когнітивні здібності. Це означає, що високий рівень розуму в цих істот міг сформуватися ще десятки мільйонів років тому.Нагадаємо, нещодавно науковці виявили новий вид динозаврів, які були розміром з собаку. Проживав цей вид на території сучасних Сполучених Штатів близько 150 мільйонів років тому.Додамо, раніше палеонтологи виявили новий вид доісторичного хижака, який існував 30 мільйонів років тому на території сучасного Єгипту. Тварина досягала розмірів леопарда..

Сильна гроза — це не просто інтенсивна негода, а чітко визначене метеорологічне явище з конкретними критеріями небезпеки. За класифікацією Національної погодної служби, гроза отримує статус "сильної" лише тоді, коли її параметри досягають рівня, здатного спричинити пошкодження або загрожувати життю.Попри те, що щороку, за даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень, у США фіксують близько 100 тисяч гроз, лише приблизно десята частина з них відповідає цим критеріям, як пише CNN.Головною ознакою сильної грози є наявність хоча б одного небезпечного фактора. Найочевиднішим з них є торнадо. Будь-яка гроза, яка його породжує, автоматично вважається сильною незалежно від тривалості чи розміру вихору.Інші критерії стосуються сили граду та вітру. Град вважається небезпечним, якщо його діаметр досягає приблизно 2,5 сантиметра. На цьому рівні він уже може пошкоджувати автомобілі, дахи та вікна. При збільшенні розміру до рівня м’ячів для гольфу або бейсболу наслідки стають значно серйознішими, а град понад 7 сантиметрів метеорологи називають "руйнівним". У таких випадках попередження можуть автоматично надходити на смартфони як екстрені сповіщення.Ще один ключовий показник — це вітер. Пориви швидкістю від 93 кілометри на годину уже дають підстави для оголошення сильної грози. Такий вітер здатен ламати гілки, пошкоджувати електромережі та будівлі. Якщо швидкість зростає до 130 кілометрів на годину і більше, руйнування можуть бути порівнянними з наслідками торнадо середньої сили. Зокрема, можливе пошкодження дахів або навіть знищення легких конструкцій.У деяких випадках сильні грози можуть об’єднуватися в масштабні довготривалі системи, відомі як деречо. Такі явища здатні охоплювати сотні кілометрів і тривати багато годин, спричиняючи масштабні руйнування на великій території.Деречо — це широко розповсюджена, довгоживуча, прямолінійна вітряна буря, пов'язана з наземними потужними грозами. Це смертоносний шторм, який діє як "приливна хвиля" вітрів і дощу, що рухається по землі у формі дугоподібної смуги, завдаючи масштабних руйнувань.Важливо, що критерії сили з часом уточнювалися. Наприклад, до 2010 року поріг для граду був нижчим, але його підвищили після аналізу, який показав, що дрібніший град рідко завдає значної шкоди. За словами фахівців, сильна гроза — це не просто гучний дощ із блискавками, а потенційно небезпечне атмосферне явище, яке має чіткі наукові параметри й може призводити до серйозних наслідків.Нагадаємо, за даними Укргідрометцентру, в Україні цьогоріч водопілля розпочалося раніше звичайних строків — наприкінці лютого та на початку березня. Це випереджає середні багаторічні показники.Додамо, Всесвітня метеорологічна організація оприлюднила звіт, згідно з яким останні десять років стали найтеплішими з початку метеорологічних спостережень..

Зонд NASA "Галілео" витримав температуру Сонця та встигнув передати дані з глибин Юпітера, занурившись в його атмосферу. Таким чином вдалося отримати унікальну інформацію про екстремальні умови всередині газового гіганта.Про це повідомило видання Origo. Журналісти зазначили, що в липні 1995 року основний блок "Галілео" випустив атмосферний зонд, який у вільному падінні увійшов у повітряний простір Юпітера зі швидкістю 170 000 км/год."Під час гальмування апарат витримував температуру, що вдвічі перевищувала температуру поверхні Сонця", — розповіли фахівці.Зонд опустився на глибину 200 кілометрів крізь щільні хмари. Протягом 58 хвилин він передавав дані про склад атмосфери, тиск і вітри, перш ніж екстремальна спека остаточно вивела з ладу його передавачі.За час перебування на орбіті апарат 35 разів пролітав повз найбільші супутники Юпітера. "Галілео" зафіксував інтенсивну вулканічну активність і виявив ознаки рідкого океану під крижаною оболонкою Європи.Також місія NASA стала єдиним свідком зіткнення комети Шумейкерів-Леві 9 із планетою на близькій відстані.Згодом, 21 вересня 2003 року, в NASA ухвалили рішення про контрольоване занурення самого корабля в Юпітер. Це зробили для захисту супутника Європи від можливого біологічного забруднення земними бактеріями. Апарат увійшов у шари планети на швидкості 48,2 км/с і припинив своє існування.Місію "Галілео" запустили 1989 року. Вона стала першим штучним об'єктом, що вийшов на орбіту зовнішньої планети Сонячної системи. Спочатку розрахована на два роки, вона тричі продовжувалася завдяки значним науковим успіхам.Зараз дослідники проаналізували дані та прийшли до висновку про екстремальні умови всередині Юпітера. Його дослідження триватиме й надалі.Нагадаємо, інформаційні ресурси NASA повідомили, що астероїд Апофіс підлетить до Землі 13 квітня 2029 року. Він зробить це на відстані, яка не мала аналогів в історії людства. У NASA вважають його "потенційно небезпечним"..

Під час розкопок на території Віндонісси археологи зробили рідкісне відкриття — обвуглений шматок хліба, якому близько двох тисяч років. Це може бути перший підтверджений зразок римського хліба, знайдений у Швейцарії.Дослідження проводить археологічна служба кантону Аргау на ділянці, де планують житлову забудову. Розкопки вже дали нові дані про найраніший етап існування римського військового табору, який передував відомій легіонерській фортеці I століття нашої ери, пише Arkeonews.Археологи виявили залишки оборонних споруд — рови та сліди дерев’яно-земляних укріплень. Один із ровів має характерну V-подібну форму, типову для римської військової інженерії. За попередніми оцінками, довжина табору могла сягати близько 400 метрів, що допомагає уточнити, коли саме ця база стала постійною — ще за правління Октавіана Августа чи вже за Тиберія.Окрім укріплень, знайдено сліди будівель і виробничої діяльності: металеві інструменти, залишки ковальства та військове спорядження. Також виявлено глиняну піч, що свідчить про раннє використання території для ремесел.Найцікавіша знахідка — це невеликий круглий хліб діаметром близько 10 см. Його зберегли у вигляді обвугленого залишку та дослідили фахівці Базельського університету. Такі органічні матеріали рідко зберігаються, і зазвичай це можливо лише завдяки обвугленню, як у відомих знахідках з Помпеї.Розкопки триватимуть до липня 2026 року, а в травні частину території відкриють для відвідувачів. Вчені вважають, що нові знахідки не лише доповнюють історію римської присутності в регіоні, а й дають рідкісне уявлення про повсякденне життя солдатів — від оборони до харчування.Нагадаємо, нещодавно у Швейцарії в межах нового розслідування щодо швейцарського банку Credit Suisse виявили 890 раніше нерозкритих рахунків, які мають потенційні зв’язки з нацистами.Додамо, поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя..

Дискусія навколо походження Великої піраміди Гізи знову активізувалася після появи нових альтернативних теорій, які ставлять під сумнів загальноприйняту версію її будівництва. Традиційно вважається, що піраміду звели близько 2600 року до н.е. як гробницю фараона Хеопс (Хуфу). Цю версію підтримує більшість єгиптологів, спираючись на археологічні дані та історичні джерела.Втім, дослідник і популяризатор альтернативної історії Ей Джей Джентіле заявив, що всередині піраміди могли відбуватися хімічні реакції. За його словами, в окремих камерах виявили сліди речовин на кшталт хлориду цинку та кислот, які теоретично могли взаємодіяти між собою, пише DailyMail.На основі цього він висунув припущення, що споруда могла виконувати функції, значно складніші за звичайну усипальницю, аж до гіпотетичної "енергетичної установки". Прихильники цієї теорії також звертають увагу на внутрішню структуру піраміди, яка, на їхню думку, могла сприяти руху речовин і створенню тиску чи навіть електричних ефектів.Окремі альтернативні гіпотези пов’язують розташування пірамід із зорями поясу Оріона, припускаючи, що комплекс може бути значно старішим, ніж вважається — аж до 10 500 року до н.е.Водночас наукова спільнота відкидає подібні твердження. Археологи наголошують, що існують численні докази будівництва піраміди саме у період Стародавнього Єгипту: від слідів робітничих бригад до технологій транспортування каменю та будівництва.Попри це, Велика піраміда Гізи й надалі залишається об’єктом численних гіпотез і спекуляцій, які регулярно з’являються поряд із науковими дослідженнями.Нагадаємо, нещодавно поблизу міста Марсель у Франції археологи виявили частину давньоримського поселення, яке існувало приблизно дві тисячі років тому. Відкриття зробили в містечку Жеменос, за кілька десятків кілометрів від узбережжя.Також раніше дослідники з Національного інституту антропології та історії Мексики виявили стародавнє поселення, яке було зведено приблизно 1200 років. На місці збереглися оборонні споруди..

Науковці зробили важливий експериментальний крок у напрямку майбутньої генної терапії синдрому Дауна — стану, який спричинений наявністю додаткової копії 21-ї хромосоми. Дослідження, проведене вченими з медичного центру "Бет Ізраїль Дияконіс" та Гарвардської медичної школи, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, демонструє новий підхід до роботи з генетичними порушеннями.Як пише видання Medical Xpress, замість редагування окремих генів, як це зазвичай робить технологія CRISPR-Cas9, дослідники спробували впливати одразу на цілу зайву хромосому. Вони використали ген XIST — природний механізм, який у жіночих клітинах "вимикає" одну з двох X-хромосом.За допомогою модифікованого CRISPR цей ген вдалося вставити в додаткову 21-шу хромосому в лабораторних стовбурових клітинах. У результаті частина клітин почала "заглушувати" активність зайвого генетичного матеріалу.Однак ефективність поки що обмежена. Зміни вдалося отримати приблизно у 20-40% клітин, і повного "вимкнення" хромосоми досягти не вдалося. Попри це, вчені вважають результат важливим доказом можливості такого підходу.Синдром Дауна виникає через наявність трьох копій 21-ї хромосоми, що впливає на розвиток мозку та організму. За оцінками, це найпоширеніша хромосомна аномалія — приблизно один випадок на 640 новонароджених у США.Дослідники підкреслюють, що до клінічного застосування ще далеко. Необхідні додаткові дослідження на тваринах і перевірка безпечності методу, зокрема щодо можливих побічних генетичних змін.Втім, робота відкриває новий напрям у генній медицині — потенційну можливість "вимикати" цілі хромосоми, а не окремі гени, що раніше вважалося практично неможливим.Нагадаємо, нещодавно вчені здійснили прорив у вивченні сонної хвороби — небезпечного захворювання, яке може роками залишатися непомітним в організмі людини.Нагадаємо, раніше TrueUA писав про науковців з канадського університету, які розробили спеціально модифіковані бактерії, здатні знищувати ракові пухлини зсередини..

В Аргентині пастух знайшов рештки 20-метрового динозавра віком близько 155 мільйонів років, що може змінити уявлення вчених про еволюцію завроподів. Знахідку зробили у провінції Чубут (Патагонія), де місцевий пастух Діоніде Меса виявив скам’янілі кістки на території своєї ферми. Пізніше дослідники підтвердили, що йдеться про раніше невідомий вид великого травоїдного динозавра.Про це пише Daily Galaxy.Під час розкопок вчені виявили понад 30 хребців, ребра та частину тазу. За оцінками, довжина тіла тварини сягала близько 20 метрів. Це доросла особина, яка жила у пізньому юрському періоді приблизно 155 мільйонів років тому. Новий вид отримав назву Bicharracosaurus dionidei — на честь першовідкривача. Саме слово "bicharraco" іспанською означає "велика тварина".Дослідників здивувало поєднання ознак різних груп завроподів. Частина кісток нагадує будову Giraffatitan, тоді як інші елементи хребта подібні до Diplodocus. Така комбінація ускладнила точну класифікацію динозавра на початковому етапі дослідження.Значення для наукиПісля аналізу вчені дійшли висновку, що знайдений вид, ймовірно, належить до родини брахіозаврів і може бути першим її представником у Південній Америці з юрського періоду. Науковці наголошують, що знахідка має велике значення для розуміння еволюції динозаврів, оскільки більшість відомих даних про завроподів походить із Північної півкулі.Нові викопні рештки з Патагонії дозволяють порівнювати еволюційні лінії динозаврів між континентами та уточнювати їхню історію розвитку.Нагадаємо, нещодавно науковці виявили новий вид динозаврів, які були розміром з собаку. Проживав цей вид на території сучасних Сполучених Штатів близько 150 мільйонів років тому.Додамо, раніше палеонтологи виявили новий вид доісторичного хижака, який існував 30 мільйонів років тому на території сучасного Єгипту. Тварина досягала розмірів леопарда..

Американський супутник стільникового зв’язку BlueBird Block 2 не вдалося вивести на задану орбіту. Цей процес відбувався в неділю, 19 квітня, на космодромі у Флориді за допомогою ракети важкого класу New Glenn і закінчився невдало.Про це повідомила компанія-розробник носія Blue Origin мільярдера та засновника Amazon Джеффа Безоса."Ми підтвердили відділення корисного навантаження від носія. Компанія AST SpaceMobile підтвердила, що супутник увімкнувся. Але його вивели на позаштатну орбіту. Зараз ми проводимо оцінку ситуації", — йдеться в повідомленні.Апарати стільникового широкосмугового зв’язку BlueBird техаської фірми AST SpaceMobile призначені для надання послуг мобільного зв’язку на території США."Кожен апарат оснащений фазованою антенною решіткою, яка дає їм змогу безпосередньо підключатися до смартфонів, підтримує голосовий зв’язок, передачу даних і відео", — зазначили фахівці.Для забезпечення постійного сигналу AST SpaceMobile потрібно запустити щонайменше 45-60 супутників, тоді як загальна чисельність угруповання в перспективі становитиме 243 апарати. Зараз на штатній орбіті перебуває тільки шість супутників.Як відомо, американська компанія SpaceX, яка належить мільярдеру Ілону Маску, регулярно запускає в космос партії інтернет-супутників Starlink.Нагадаємо, інформаційні ресурси NASA нещодавно повідомили, що астероїд Апофіс підлетить до Землі 13 квітня 2029 року. Він зробить це на відстані, яка не мала аналогів в історії людства. У NASA вважають його "потенційно небезпечним"..

У Нідерландах презентували унікальний аксесуар — сумку, створену з матеріалу, який нібито містить колаген тиранозавра. Виріб уже викликав широкий резонанс як серед дизайнерів, так і в науковому середовищі.Як створили "динозаврову" сумкуЗа словами розробників, матеріал отримали шляхом використання фрагментів давніх білків, знайдених у скам’янілостях динозавра. Ці фрагменти інтегрували в клітини сучасної тварини, що дозволило виростити колаген у лабораторії, пише Reuters.З нього вже сформували матеріал, схожий на шкіру, який і використали для виготовлення сумки. Проєкт реалізували кілька компаній, зокрема The Organoid Company.Де можна побачити й скільки це коштуєЕкспонат виставили в музеї ArtZoo в Нідерландах, де його розмістили під макетом тиранозавра. Після завершення виставки сумку планують продати на аукціоні — стартова ціна перевищує пів мільйона доларів.Попри вже набуту популярність, не всі науковці погоджуються з гучними заявами про "шкіру тиранозавра". Експерти зазначають, що колаген у викопних рештках зберігається лише у вигляді дрібних фрагментів і не може відтворити повноцінну структуру шкіри динозавра. Крім того, навіть за наявності подібних білків, сучасний матеріал значною мірою залежить від клітин інших тварин, що ставить під сумнів коректність назви.Всупереч дискусії, проєкт демонструє потенціал лабораторно вирощених матеріалів як альтернативи традиційній шкірі. Розробники вважають, що подібні технології можуть стати не лише екологічнішими, а й відкривають нові можливості для дизайну та біоінженерії.Нагадаємо, у Бразилії науковці знайшли скам’янілості раніше невідомого великого динозавра. Орієнтовно він мав 20 метрів.А торік вчені виявили новий вид динозаврів, які були розміром з собаку. Проживав цей вид на території сучасних Сполучених Штатів близько 150 мільйонів років тому..

Астероїд Апофіс підлетить до Землі 13 квітня 2029 року. Він зробить це на відстані, яка не мала аналогів в історії людства. У NASA вважають його "потенційно небезпечним".Про це повідомили інформаційні ресурси NASA."Приблизно 32 тисячі кілометрів від поверхні планети — це ближче, ніж розташовані геостаціонарні супутники зв’язку. Астероїд завбільшки близько 340 метрів у діаметрі можна буде побачити неозброєним оком у вигляді рухомої зірочки — в Європі, Африці та Західній Азії", — зазначили дослідники космосу.Зазначається, що назва "Бог Хаосу" — не маркетинговий хід, а пряме посилання на єгипетського бога Апопа, змія підземного світу.Паніка навколо нього також цілком реальна — щоправда, вже в минулому, зазначили медівники з видання Space. Коли астероїд відкрили 2004 року, перші розрахунки дали 3% вірогідність зіткнення із Землею 2029 року. Ця цифра тримала вчених у напрузі декілька років.Але після уточнення орбіти ситуація кардинально змінилася. NASA виключило Апофіс зі списку небезпечних астероїдів, а зіткнення із Землею виключене щонайменше на сто років уперед. Вірогідність катастрофи на 2029 рік — менше одного на мільйон.Натомість проліт перетворюється на унікальну наукову подію. NASA вже направило до Апофіса станцію Osiris-Apex, яка має прибути саме 2029 року та досліджувати астероїд з орбіти протягом 18 місяців.Європейська космічна агенція теж готує власну місію Ramses. Такого близького прольоту астероїда великих розмірів людство ще не спостерігало — і вчені скористаються нагодою дослідити його.Нагадаємо, видання ScienceDaily писало, що життя на Марсі може бути можливим. Вчені відтворили умови Червоної планети в лабораторії. Навіть у суворих марсіанських умовах прості клітини здатні виживати, принаймні частково..

Вчені переглянули роль генів у тривалості життя. Спадковість може мати значно більший вплив, ніж вважалося раніше. Можливо, тривалість життя людини значною мірою "закладена" в ДНК, і цей вплив довго недооцінювали.Про це свідчить нове дослідження Інституту Вейцмана, опубліковане в журналі Science, передає ScienceDaily.Роками в науковому середовищі домінувала думка, що тривалість життя людини переважно визначається способом життя, умовами довкілля та випадковими факторами, а генетика відіграє лише другорядну роль. Проте нові дані свідчать, що внесок спадковості може сягати приблизно половини відмінностей у тривалості життя між людьми.Дослідники проаналізували великі бази даних близнюків зі Швеції та Данії, включно з тими випадками, коли близнюків виховували окремо. Це дало змогу точніше відокремити вплив генів від впливу середовища та життєвих обставин. Додатково науковці застосували математичне моделювання та симуляції "віртуальних близнюків", щоб відфільтрувати зовнішні причини смерті, такі як нещасні випадки чи інфекційні захворювання.Після такої корекції даних дослідники зафіксували значно сильніший генетичний вплив, ніж у попередніх оцінках. Це означає, що роль ДНК у процесах старіння могла бути системно недооцінена протягом десятиліть. За словами авторів роботи, попередні моделі не дозволяли повністю відокремити біологічне старіння від зовнішніх факторів, через що генетичний компонент виглядав слабшим, ніж є насправді.Отримані результати можуть змінити підхід до вивчення старіння та довголіття. Якщо генетика справді має такий значний вплив, це відкриває нові можливості для пошуку генів, пов’язаних із тривалістю життя, а також для розробки потенційних медичних підходів до продовження здорового життя людини.Нагадаємо, нове дослідження науковців показало, що неприємні чи проблемні люди у нашому оточенні можуть не лише погіршувати психічне здоров’я, а й реально прискорювати біологічне старіння.Додамо, нещодавно вчені знайшли новий неочікуваний спосіб боротьби зі старінням..

Життя на Марсі може бути можливим. Вчені відтворили умови Червоної планети в лабораторії. Навіть у суворих марсіанських умовах прості клітини здатні виживати, принаймні частково.Екстремальні умови МарсаМарс вважається вкрай ворожим для життя. Серед головних загроз — потужні ударні хвилі від падіння метеоритів і токсичні перхлоратні солі в ґрунті, які можуть руйнувати ключові біологічні процеси в клітинах, пише ScienceDaily.Щоб перевірити, чи здатні організми витримати такі умови, вчені змоделювали їх у лабораторії.Як проводили експеримент?Дослідники використали дріжджові клітини Saccharomyces cerevisiae — один із найпоширеніших модельних організмів у біології. У спеціальній установці вони створили ударні хвилі, подібні до тих, що виникають під час метеоритних ударів, а також додали концентрації перхлоратів, близькі до марсіанських.Попри екстремальний вплив, клітини не загинули. Їхній ріст сповільнився, але вони залишилися життєздатними навіть після комбінованого стресу.Ключову роль відіграли спеціальні захисні механізми — так звані молекулярні кластери (RNP-конденсати). Вони допомагають клітинам зберігати стабільність і захищати генетичний матеріал у стресових умовах. Коли вчені "відключили" здатність клітин утворювати ці структури, їхня здатність до виживання різко знизилася. Це підтверджує, що саме такі механізми є критично важливими для адаптації.Що це означає для пошуку життя?Результати дослідження свідчать, що навіть прості форми життя можуть бути значно витривалішими, ніж вважалося раніше. Якщо подібні захисні механізми існують у природі, вони можуть допомагати організмам виживати навіть у таких екстремальних середовищах, як Марс.Це відкриває нові перспективи для пошуку життя за межами Землі та краще розуміння того, як воно може адаптуватися до космічних умов.Нагадаємо, нещодавно вчені зробили грандіозне відкриття. Так, вони поставили під сумнів гіпотезу про "космічну" появу води на Землі та припустили, що планета могла сама "виготовити" рідину.Додамо, також нове дослідження вчених показало, що рівень світлового забруднення зростає. У попередньому матеріалі ми писали, чи небезпечно це для людей..

Астероїд 99942 Апофіс, який раніше вважали одним із потенційно небезпечних для Землі, у квітні 2029 року пройде на рекордно близькій, але безпечній відстані від нашої планети.Об’єкт діаметром приблизно 375 метрів, названий на честь давньоєгипетського бога хаосу, відкрили у 2004 році, і з того часу він постійно перебуває під наглядом астрономів через початкові побоювання щодо можливого зіткнення із Землею, як пишуть видання ABC News та Space.com.Спершу моделі орбіти справді допускали ризики на різні роки, зокрема 2029, 2036 та 2068, однак подальші уточнення спостережень дозволили виключити Апофіс зі списку об’єктів, що становлять загрозу, принаймні на найближче століття. Вчені підтверджують, що під час зближення у 2029 році зіткнення не відбудеться, а сам проліт стане унікальною можливістю для дослідження астероїда.Коли Апофіс проходитиме повз Землю, гравітаційний вплив планети трохи змінить його орбіту, але не призведе до небезпечних наслідків. За сприятливих умов його навіть можна буде побачити неозброєним оком у нічному небі над частинами Європи, Азії та Африки, що робить цю подію особливо цікавою для спостерігачів.Космічні агентства вже готують дослідницькі місії, щоб скористатися цим зближенням. Зокрема, апарат OSIRIS-REx, який раніше працював з астероїдом Бенну, перенаправляється для вивчення Апофіса, а Європейське космічне агентство планує місію RAMSES із запуском до 2028 року. Очікується, що ці дослідження дозволять краще зрозуміти склад і поведінку таких об’єктів, які перетинають орбіту Землі, але залишаються частиною Сонячної системи як своєрідні "капсули часу".Нагадаємо, за дослідженнями вчених, ніч на Землі стає дедалі світлішою. TrueUA писав, чи небезпечне для людей "світлове забруднення"..

Міжнародний союз охорони природи оновив свій Червоний список і визнав імператорських пінгвінів та Кергеленських морських котиків такими, що перебувають під загрозою зникнення.Головною причиною стала зміна клімату, яка руйнує їхнє природне середовище. Імператорські пінгвіни напряму залежать від морського льоду в Антарктиці, адже саме там вони розмножуються, відпочивають і знаходять їжу, передає CNN.Через потепління лід тане швидше і нестабільно формується, що вже призводить до масових невдач у розмноженні. За оцінками науковців, популяція цих птахів може скоротитися наполовину вже до 2080-х років.Імператорські пінгвіни — це найбільший і найважчий вид сучасних пінгвінів, що ендемічно мешкає в Антарктиді. Ці птахи виростають до 120-130 см у висоту, важать до 40-50 кг, і єдині розмножуються під час антарктичної зими, висиджуючи яйця на морському льоду.Антарктичні морські котики страждають інакше. Підвищення температури океану впливає на криль, який є їхньою основною їжею. Він відходить у холодніші й глибші води, через що тваринам стає значно складніше його добувати. Унаслідок цього чисельність виду вже різко зменшилася за останні десятиліття.Кергеленські морські котики — це вид вухатих тюленів із підродини південних морських котиків, що мешкають у субантарктичних водах. Вони поширені навколо Кергеленських островів, Південної Георгії та Антарктиди, харчуються переважно крилем, рибою та кальмарами, а також мають дуже густе хутро.Науковці наголошують, що ці зміни є частиною ширшої тенденції. Подібні процеси вже відбувалися в Арктиці, і тепер вони повторюються на півдні планети. Це означає, що проблема виходить далеко за межі окремих видів і стосується стабільності цілих екосистем.Нагадаємо, раніше працівники станції "Академік Вернадський" продемонстрували, який вигляд мають субантарктичні пінгвіни, коли в них змінюється зовнішній покрив тіла. Перед завершенням літа на крижаному континенті дорослі пташки линяють, а їхні дитинчата змінюють пух на повноцінне пір'я.Додамо, у Київському зоопарку цієї весни сталося поповнення — у родині антилоп нільгау народилося двоє телят. Малюки вже почали виходити на перші прогулянки..

У Тихому океані вчені виявили незвичайне геологічне утворення, яке нагадує "жовту цегляну дорогу". Насправді це не сліди давньої цивілізації, а результат природних вулканічних процесів.Про відкриття повідомила команда дослідників, які працювали з підводним апаратом Nautilus під час експедиції в районі підводних гір на північному заході Гавайських островів, пише IFLScience.Під час дослідження підводного вулканічного хребта вчені натрапили на дивну ділянку морського дна, яка виглядала як акуратно викладена дорога з жовтих плит. Спочатку це викликало жарти про "дорогу до Атлантиди", але пояснення виявилося значно приземленішим.Виявлене утворення — це гіалокластит, особливий тип вулканічної породи. Він формується, коли гаряча лава швидко контактує з водою і розтріскується. З часом через постійні цикли нагрівання й охолодження порода розколюється на рівні шматки, які й створюють ефект "цегляної кладки".Так, поверхня нагадує висохле дно водойми або навіть запечену кірку — тверду, але потріскану на геометричні фрагменти. Саме ці тріщини й створюють ілюзію штучної дороги. Знахідку зробили поблизу підводної гори Нутка, яка входить до морського заповідника Папаханаумокуакеа — одного з найбільших охоронюваних океанічних регіонів у світі.Чому це важливо?Це відкриття допомагає краще зрозуміти процеси формування океанічної кори та вулканічної активності під водою. Крім того, воно показує, наскільки незвичайними можуть бути природні структури — настільки, що їх легко сплутати з чимось штучним або навіть міфічним.Нагадаємо, нещодавно вчені зробили грандіозне відкриття. Так, вони поставили під сумнів гіпотезу про "космічну" появу води на Землі та припустили, що планета могла сама "виготовити" рідину.Додамо, також нове дослідження вчених показало, що рівень світлового забруднення зростає. У попередньому матеріалі ми писали, чи небезпечно це для людей..