# прикордонники

Українські захисники продовжують активно нищити особовий склад та логістику російських загарбників. Під час бойової роботи прикордонникам вдалося ліквідувати низку важливих об'єктів ворога та знешкодити безпілотник.Про це повідомляє Державна прикордонна служба України.Результати бойової роботи на фронтіБійці гвардії наступу "Сталевий кордон" продемонстрували високу ефективність на Курському та Північно-Слобожанському напрямках. Проводячи розвідку та завдаючи точних ударів, наші захисники успішно знищили три укриття, у яких переховувалися російські військові. Окрім цього, прикордонники змогли вполювати так званого "дрона-ждуна", позбавивши ворога можливості вести спостереження за українськими позиціями.Втрати РФ у техніці та живій силіОкрім руйнування оборонних споруд, українські воїни завдали окупантам втрат у техніці. Точними ударами бійців бригади було ліквідовано дві антени зв'язку, які ворог використовував для координації своїх дій. Також під удар потрапив один автомобіль загарбників.Внаслідок успішної операції підтверджено ліквідацію щонайменше одного російського окупанта. Захисники кордонів продовжують утримувати позиції та зменшувати бойовий потенціал ворожої армії.Нагадаємо, протягом 16 травня на різних ділянках фронту зафіксовано 234 бойових зіткнення. У своїх штурмах загарбники втратили майже 1 200 військових..

На Південно-Слобожанському напрямку, поблизу міста Вовчанськ, українські прикордонники бригади "Форпост" взяли в полон трьох російських окупантів.Про це повідомила Державна прикордонна служба України. Зазначається, що під час роботи на позиціях українські військові виявили пересування противника.Відтак, бійці "провели успішні дії, у результаті яких окупанти були змушені здатися". Після затримання полонених передали відповідним службам."У бригаді зазначають, що російські військові дедалі частіше обирають полон замість продовження бою, розуміючи безвихідь свого становища. Тим часом воїни "Форпосту" продовжують утримувати позиції та виконувати бойові завдання на напрямку", — додали у ДПСУ.Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський повідомив, що 15 травня Україна провела черговий масштабний етап звільнення своїх героїв з ворожого полону, повернувши на рідну землю понад дві сотні воїнів. Ця подія стала першим кроком у межах амбітної домовленості про обмін форматом "тисяча на тисячу", що дає надію на швидке повернення інших бранців.Додамо, Україні 16 травня вдалося повернути додому тіла 528 військовослужбовців, які віддали свої життя у боях за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Масштабний гуманітарний захід відбувся завдяки скоординованим зусиллям цілої низки державних відомств та спеціальних служб сектору безпеки і оборони..

Набула чинності постанова Кабінету міністрів України № 587, якою внесено зміни до правил перетинання державного кордону громадянами України. Йдеться про деякі категорії жінок-посадовиць.Про це нагадали в Державній прикордонній службі України (ДПСУ)."Працівниці органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держпідприємств та інших визначених структур зможуть перетинати державний кордон без додаткових обмежень", — ідеться в повідомленні.Прикордонники додали, що нормативні зміни не стосуються жінок, які обіймають ключові керівні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та державних підприємствах.Органи державної влади, місцевого самоврядування та керівники суб’єктів господарювання зобов’язані в триденний термін подати до адміністрації Державної прикордонної служби України оновлені списки посадовиць, на яких поширюються обмеження щодо виїзду за кордон під час дії воєнного стану."У разі кадрових змін оновлену інформацію необхідно подавати не пізніше наступного дня після ухвалення рішення", — наголосили в ДПСУ.Раніше прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко інформувала, що зміни не застосовуються до:найвищих посадових осіб держави;ключових керівників органів державної влади та їхніх заступників, зокрема для членів Кабміну, керівництва міністерств і центральних органів виконавчої влади, Офісу президента України, апарату Верховної Ради, РНБО, СБУ, Національного банку;народних депутатів;суддів Верховного суду та Конституційного суду України;прокурорів Офісу генерального прокурора;керівників державних підприємств та державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.Нагадаємо, раніше з’явилася офіційна інформація про те, що впродовж березня 2026 року працівники ДПСУ зафіксували 75 спроб надання неправомірної вигоди на загальну суму понад 375 тисяч гривень..

Російських ударних підрозділів на території Білорусі на теперішній момент не зафіксовано. До того ж там немає великої кількості представників збройних сил Російської Федерації.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко в коментарі "Інтерфакс-Україна". Він пояснив, що наразі Росія не тримає на території Білорусі великих сил."Ідеться хіба що про певні логістичні підрозділи, які залишилися на території Білорусі, або ж ті, які обслуговують літаки, а також допомагають у проведенні певного збору розвідувальних даних із території Білорусі. Тобто на території Білорусі немає ударних підрозділів (піхотних або мотопіхотних)", — розповів Демченко.Речник ДПСУ також зазначив, що під час нещодавньої атаки гелікоптерів з Білорусі прикордонники не фіксували особливої загрози."Звісно, що за допомогою технічних засобів спостереження ми бачили певні цілі на території Білорусі. Але повітряна куля, яка несе на собі ретранслятори для того, щоби підсилювати сигнал для російських повітряних засобів ураження, які саме в той час ворог запускав, — так це відбулося", — додав він.Також прикордонник підтвердив, що Україна продовжує фіксувати, що на території Білорусі продовжують облаштовувати відповідну інфраструктуру."Свого часу Білорусь заявляла і про створення Південного оперативного командування саме в напрямку кордону з Україною. Тому облаштовують полігони. Це все ризики, які для України несе цей напрямок. І ми маємо бути готові до розвитку будь-яких ситуацій. Навіть попри те, що зараз на території Білорусі великої кількості російських сил чи російських підрозділів немає", — додав він.Демченко наголосив, що Росія може перекинути додаткові сили в Білорусь, але станом на зараз вона не тримає там великих сил. Також він додав, що не можна виключати провокацій на напрямку кордону з Білоруссю.Раніше президент Володимир Зеленський у відеозверненні інформував, що на українсько-білоруському кордоні фіксувалася специфічна активність з боку Білорусі.Нагадаємо, раніше підтвердився заліт специфічної повітряної цілі з території Білорусі під час чергової дронової атаки росіян. Запущена куля призначена для посилення сигналу повітряних засобів ворога, що свідчить про нову тактику Москви у використанні білоруського простору..

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Владислава Замури із позивним "Мурчик" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Той, хто бачить у темряві: історія Героя України "Мурчика"Він працює тоді, коли інші не бачать нічого. У повній темряві, під тиском радіоелектронної боротьби та постійною загрозою втратити керування Владислав "Мурчик" підіймає в небо важкий бомбер "Вампір". Його місія — знаходити і знищувати ворога там, де рахунок іде на секунди, а помилка може коштувати життя.Владислав із позивним "Мурчик" народився 16 листопада 2000 року у Львові. Ще змалку він чітко знав, ким хоче бути — військовим. Це було не просто дитяче захоплення, а усвідомлений вибір, до якого він ішов крок за кроком. У 18 років, у 2019-му, він прийшов на строкову службу і після демобілізації без вагань підписав контракт, остаточно пов’язавши своє життя зі службою.Сьогодні "Мурчик" — оператор важкого ударного безпілотника "Вампір". Його робота ­— це точність і відповідальність, де кожне рішення має наслідки. З неба він уражає ворожу піхоту, техніку, транспорт і позиції противника, який прийшов на українську землю. І в цій роботі — вже не мрія дитинства, а щоденна реальність війни.За одну ніч екіпаж "Вампіра" може виконати одразу кілька завдань: завдати точкових ударів, провести дистанційне мінування, а також доставити побратимам на позиції боєприпаси, воду, обладнання. Усе це — під постійною загрозою ворожих дронів і засобів радіоелектронної боротьби.Нічна робота під ворожим тиском"Найскладніше — це робота під РЕБ. Коли починають глушити сигнал, ти можеш втратити дрон у будь-який момент. І тоді все вирішують секунди — треба швидко реагувати, перемикати режими, виводити борт", — пояснює Владислав.За час повномасштабної війни Владислав працював на різних напрямках — у Кремінній та Бахмуті, на Курдюмівському й Покровському напрямках. Кожен із них мав свої виклики: складний рельєф, інтенсивний вогонь противника, важкі умови роботи.На його рахунку — тисячі уражених цілей. Його робота — це не лише постійний ризик, але й конкретний результат, який впливає на ситуацію на полі бою.Тисячі цілей і реальний результатЗа відвагу, сміливість і результативну бойову роботу 24 лютого 2026 року Владислав "Мурчик" був удостоєний звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".Попри це, він просто говорить про свою мотивацію: захистити рідних, своє місто і майбутнє. Він хоче, щоб його діти жили у вільній країні і говорили своєю мовою.Вдома на нього чекають батьки та кохана. І це головна причина, чому він щовечора знову виходить на завдання.Головна мотивація — ті, хто чекають вдомаНавіть після перемоги Владислав не планує залишати службу. Для нього це не тимчасовий етап, а свідомий вибір і справа життя. Він хоче передавати досвід іншим і розвивати підрозділи, у яких служить. Бо для "Мурчика" ця війна — не просто робота. Це відповідальність за те, якою буде країна завтра.Нагадаємо, що у Вашингтоні, в приміщенні посольства України в США, до Дня прикордонника, який відзначали 30 квітня, було представлено фотовиставку "Обличчя кордону". Експозицію відвідала надзвичайний і повноважний посол України в США Ольга Стефанішина.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від операційної до передової: як хірург став частиною "Сталевого кордону"Після важкого поранення — знову в строю: як прикордонник "Вікінг" повернувся до службиСпочатку піхота, потім дрони: бойовий шлях прикордонника "Спартанця"Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Прикордонна служба України підтвердила заліт специфічної повітряної цілі з території Білорусі під час чергової дронової атаки росіян. Запущена куля призначена для посилення сигналу повітряних засобів ворога, що свідчить про нову тактику Москви у використанні білоруського простору.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі телемарафону.Особливості ворожої повітряної ціліЗа даними Демченка, під час нічної атаки безпілотників було зафіксовано появу нетипового об'єкта. Як з'ясувалося пізніше, це була повітряна куля, запущена з території сусідньої держави для підтримки дій агресора."Учора ввечері також бачили заліт з боку Білорусі повітряної цілі, яку надалі ідентифікували як повітряну кулю. Фактично, це ретранслятор для того, щоб посилювати сигнал для повітряних засобів ураження, які Росія використовує проти України під час обстрілів", — поінформував речник ДПСУ.Ризики дестабілізації на кордоніПрикордонники зазначають, що активність на північних рубежах залишається високою, а загрози з боку Білорусі є перманентними. Раніше про специфічну активність у цьому регіоні також попереджав президент України Володимир Зеленський."Загроза з боку Білорусі ніколи не зникає... Не можу зараз відкрито розкривати всього, але можемо очікувати або можемо готуватися до того, що будуть спроби дестабілізувати ситуацію у напрямку нашого кордону, не виключаємо провокацій", — сказав він.Посилення контролюНаразі українські сили очікують на нові можливі провокації, що спрямовані на розхитування ситуації поблизу кордону. Поява кулі-ретранслятора розглядається як частина технічного забезпечення майбутніх або поточних операцій РФ, які Москва проводить за підтримки Мінська.Нагадаємо, за словами президента Володимира Зеленського, днями на кордоні з Білоруссю зафіксували підозрілу активність. Прикордонники стежать за ситуацією..

Днями на кордоні з Білоруссю зафіксували підозрілу активність. Прикордонники стежать за ситуацією.Про це повідомив президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому відеозверненні."Напередодні була доволі специфічна активність на ділянках кордону України та Білорусі — з боку Білорусі. Уважно все фіксуємо, все контролюємо і, якщо буде потрібно, ми будемо реагувати", — йдеться у повідомленні.Очільник держави запевнив, що "Україна готова захищати своїх людей, свій суверенітет, і кожен має це розуміти, кого намагаються втягнути в будь-яку агресивну активність проти України".Нагадаємо, що, за оцінками аналітиків американського Інституту вивчення війни, Росія віддана своїм воєнним цілям в Україні та перебуває в екзистенційному конфлікті із Заходом. Тому від своїх намірів відмовлятися не планує.Додамо, російський диктатор Володимир Путін під час тривалих телефонних перемовин з президентом США Дональдом Трампом намагався просувати пропагандистські наративи про нібито "неминучу перемогу" Москви. Попри реальну ситуацію на фронті, очільник Кремля переконував американського лідера у слабкості української оборони, намагаючись у такий спосіб зняти з себе відповідальність за затягування війни..

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника, капітана медичної служби Василя Мосьондза, який змінив викладацьку кафедру та цивільну операційну на бойовий підрозділ, де кожне прийняте рішення вартує людського життя — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Мрія дитинства, яка стала справою життя: історія прикордонника, капітана медичної служби Василя МосьондзаМайбутній офіцер народився у 1976 році на Вінниччині. Ще з дитячих років він мав хист до технічних наук і мав мрію, яка багатьом тоді здавалася дитячим захопленням — служити у прикордонних військах. Через десятиліття ця мрія матеріалізувалася у надскладних умовах війни: сьогодні він очолює операційно-перев'язувальне відділення у 15 мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон".Від операційної — до фронтуДо початку великої війни шлях лікаря був тісно пов'язаний із наукою та цивільною медициною. Василь працював хірургом невідкладних станів, де навчився діяти миттєво в критичних ситуаціях. Свій досвід передавав наступним поколінням медиків, обіймаючи посаду доцента кафедри хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Науковий ступінь та академічна кар'єра були його звичним життям до лютого 2022 року.З перших днів повномасштабного вторгнення лікар долучився до лав Державної прикордонної служби України за мобілізацією. Його професіоналізм став фундаментом для роботи у зоні бойових дій. Географія його служби охоплює найгарячіші ділянки фронту: Чернігівський, Донецький, Харківський та Сумський напрямки. У кожному з цих регіонів він бачив не лише жахи війни, а й неймовірну згуртованість українців — небайдужість місцевих мешканців, які всіма силами допомагали прикордонникам у боротьбі за незалежність, стала одним із найсильніших вражень за цей період.Там, де щодня рятують життяСпецифіка роботи начальника операційно-перев'язувального відділення вимагає граничної концентрації, адже його головне завдання — порятунок життів захисників. За словами Василя, найважчим у цій справі є моменти очікування позитивного результату після проведених втручань.Головною мотивацією для капітана залишається незламність духу та вірність обов’язку — громадянському, синівському та батьківському. Вдома, в Україні, на його повернення чекають батьки, дружина та син. Саме заради їхнього майбутнього він продовжує свою справу на передовій.Повернення до життя після ПеремогиПісля закінчення війни Василь Мосьондз мріє повернутися до цивільного життя та викладацької діяльності, щоб реалізувати найкращі практичні проєкти, засновані на здобутому досвіді.Нагадаємо, що у Вашингтоні, в приміщенні посольства України в США, до Дня прикордонника, який відзначали 30 квітня, було представлено фотовиставку "Обличчя кордону". Експозицію відвідала надзвичайний і повноважний посол України в США Ольга Стефанішина.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Після важкого поранення — знову в строю: як прикордонник "Вікінг" повернувся до службиСпочатку піхота, потім дрони: бойовий шлях прикордонника "Спартанця"Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Юрія Кулинича із позивним "Вікінг" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Ампутація, реабілітація і повернення на службу: історія прикордонника "Вікінга"Юрій Кулинич народився 1986 року на заході України. З дитинства захоплювався спортом і мріяв про військову службу, тож у 2004 році був призваний до строкової служби у Внутрішні війська. Після її завершення підписав контракт зі Збройними силами України, а з 2008 року служить у Державній прикордонній службі України, пов’язавши з нею своє життя.Від дитячої мрії — до служби державіЗа час служби довелося опанувати багато навиків та вмінь, був і зв'язківцем і гранатометником, кулеметником, медиком, сапером, оператором БпЛА, керував відділенням. Пройшов міжнародні навчання та тренінги різного спрямування. Залучався до служби з охорони Державного кордону України, особисто виявляв та затримував порушників законодавства з прикордонних питань.Від АТО — до "ДОЗОРу"У 2014 році Юрій Кулинич брав участь в Антитерористичній операції на Донеччині та Луганщині. У 2017 році він пройшов відбір до 10-го мобільного прикордонного загону "ДОЗОР", підрозділи якого постійно залучалися до виконання бойових завдань з відбиття збройної агресії РФ.Поранення, яке змінило життяПісля початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець воював на різних ділянках фронту. У листопаді 2023 року в складі ударно-пошукової групи брав участь у штурмі ворожих позицій на Донеччині, під час якого дістав важкі поранення. Попри зусилля медиків, йому довелося ампутувати ліву ногу."Роби те, що можеш, з тим, що маєш, і там, де ти є" — життєве кредо "Вікінга". Після тривалої реабілітації та протезування воїн повернувся у стрій до побратимів. У вільний від служби час Юрій відвідує побратимів у Superhumans Center та своїм прикладом мотивує воїнів після ампутацій не здаватися."Зараз я обіймаю посаду офіцера психолога у своєму підрозділі, відповідаю за ментальне здоров'я, проводжу психоедукацію, консультації, залучаюся до відбору кандидатів на військову службу, проводжу навчання персоналу, передаю досвід. Раніше довелося бути і в ролі піхотинця, організовувати, очолювати і здійснювати оборону ввірених підрозділу позицій, здійснювати штурмові дії, надавати медичну допомогу та евакуйовувати побратимів. А ще, я був оператором БПЛА, моїми завданнями були: розвідка, коригування вогню, виявлення і знищення ворога. Найбільше подобається результат: коли наші працюють точно і я розумію, що піхоті від цього легше. Найскладніше — відповідальність і постійна концентрація, бо помилка коштує життя", — зазначає Юрій.Від штурмів — до підтримки побратимівВідповідно до указу президента України від 29 квітня 2024 року № 248/2024, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Юрій Кулинич нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.За спиною — родина, попереду — Перемога"Вікінг" каже, що його мотивує розуміння, заради чого це все. За спиною сім’я та вся країна. Вдома чекають рідні: батьки, дружина, двоє синів. Але лише після війни планує повернутися до цивільного життя, щоб більше часу проводити поруч з сім’єю. А зараз він продовжує військову службу та передає безцінний досвід.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Спочатку піхота, потім дрони: бойовий шлях прикордонника "Спартанця"Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Український співак і композитор Андрій Краченко представив нову пісню, присвячену Дню прикордонника. Прем’єра композиції отримала назву "Перші з честю" і вже, за словами автора, стала неофіційним гімном Державної прикордонної служби України.У своєму дописі в Instagram артист зазначив, що пісня присвячена мужності, відданості та щоденній службі українських прикордонників, які першими зустрічають загрозу та стоять на захисті держави. Він підкреслив, що "Перші з честю" — це не просто музичний твір, а позиція і внутрішній код тих, хто перебуває на межі між миром і війною.Окрему роль у проєкті відіграє відеокліп, до якого увійшли реальні кадри служби та бойової роботи прикордонників. За задумом авторів, кліп передає стан першого кроку відповідальності — момент, коли людина усвідомлює свій вибір і вже не має права відступити. У відео поєднано емоційну присутність артиста та реальні епізоди служби військових. Це створило атмосферу напруги й внутрішньої зосередженості."Головними героями відео є не актори. Це узагальнений образ українського воїна — людини, яка щодня виконує свою роботу, залишаючись вірною присязі та власним принципам. Без пафосу, без прикрас — так, як є насправді", — йдеться в описі проєкту.Після прем’єри прихильники артиста активно відреагували на нову роботу. У коментарях фанати відзначили емоційність композиції та її змістове навантаження. Також підписники дякували Збройним силам України за їхню мужність та відвагу:Це сильна, глибока пісня про силу духу та міць наших незламних військових! Нехай вона звучить на вустах у мільйонів українців та летить за межі наших кордонів, прославляючи наших героївСлухаю пісню і сльози на очах, молюся до Бога, щоб уже закінчилась ця страшна війна. Мужність, стійкість, нездатність звучить у кожному слові пісні, особливо відчувається, коли найбідніші стоять на захисті України. Ваш неповторний, незрівнянний, чарівний голос передає і переживає цю пісню в кожній ноті, в кожному слові. Дякую вам, вашому таланту, в пісні звучить підтримка для кожного захисника і всіх українців!Прем'єра пісні прекрасна! Більше б таких патріотичних пісень! Вони додають віри, впевненості у найкраще, сили духу! Андрію, я пишаюсь вами! Дякую за те, що ви в нас є!Нагадаємо, в лютому, до четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, український співак Павло Зібров презентував нову пісню під назвою "Згадаймо", присвячену всім загиблим на цій війні.Читайте також: 30 квітня — День прикордонника: як привітати тих, хто стоїть на варті держави.

Прикордонники зафіксували зміну основних маршрутів, якими порушники намагаються незаконно покинути межі України. Замість небезпечної Тиси зловмисники дедалі частіше обирають річку Дністер, використовуючи для переправи професійне спорядження для дайвінгу та високотехнологічні підводні апарати.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в інтерв’ю "Укрінформу".Ситуація на західних рубежах країни зазнає трансформацій: порушники кордону почали змінювати пріоритетні напрямки для своїх спроб. Якщо раніше основна увага була прикута до річки Тиса, то зараз прикордонники спостерігають суттєве зростання активності на річці Дністер.Дайвінг-спорядження та підводні технологіїОстаннім часом методи втікачів стали винахідливішими та технічно складнішими. Для того щоб залишатися непоміченими для прикордонних нарядів, порушники використовують професійне екіпірування для занурень."Часто під час таких спроб використовуються не лише гідрокостюми, а й акваскутери", — зазначив Демченко.Як пояснив представник ДПСУ, акваскутери — це спеціальні підводні буксирувальники. Ці пристрої фактично тягнуть людину за собою, що дозволяє значно наростити швидкість руху у водному середовищі. Використовуючи таку техніку, особа перебуває під водою і, міцно тримаючись за пристрій, намагається непомітно та швидко подолати річку.Зміна пріоритетів на кордоніЗа даними прикордонної служби, попри те, що Тиса все ще фігурує у звітах як популярний маршрут серед порушників, інтенсивність спроб там дещо впала. Натомість Дністер став новою "гарячою" точкою, де зловмисники роблять ставку на скритність та швидкість. Прикордонники продовжують посилено моніторити ці ділянки, враховуючи використання порушниками сучасних технічних засобів.Нагадаємо, раніше Андрій Демченко заявляв, що узимку зменшилася кількість спроб чоловіків незаконно перетнути український кордон. Однак такі намагання ухилянтів тривають, і найчастіше вони намагаються "накивати п’ятами" до сусідньої Румунії. .

У столиці з’явився перший меморіальний стінопис, присвячений подвигу воїнів 10-го мобільного прикордонного загону "Дозор", які віддали життя у боротьбі за незалежність. Відкриття муралу відбулося напередодні Дня прикордонника за участі родин полеглих полковників, чиї обличчя тепер увічнені на фасаді будівлі.Про це повідомляє Державна прикордонна служба України.Напередодні професійного свята — Дня прикордонника — у Києві відбулася урочиста церемонія відкриття меморіального об’єкта. Перший подібний стінопис у столиці присвятили бійцям 10-го мобільного прикордонного загону "Дозор", які загинули у 2026 році та раніше, захищаючи країну від РФ. Захід пройшов у зворушливій атмосфері за присутності сімей полеглих воїнів-спецпризначенців.Кого зображено на меморіальному стінописіСтінопис увічнив пам’ять трьох полковників, які займали ключові керівні посади у структурі "Дозору" та брали безпосередню участь у найскладніших операціях на фронті:Юрій Юрчик (позивний "Радон") — перший заступник начальника загону та начальник штабу;Олександр Очеретнюк (позивний "Чорний") — заступник начальника загону та очільник підрозділу "Дозор-Житомир";Сергій Допіряк (позивний "Вульф") — заступник начальника загону та керівник "Дозор-Херсон".Символізм та значення для громадиЯк зазначили у ДПСУ, цей стінопис став не просто елементом міського простору, а важливим місцем пам’яті для побратимів та киян. Кожен із зображених офіцерів був професіоналом найвищого класу, який виховував нове покоління прикордонного спецпідрозділу. Відкриття стінопису саме напередодні свята підкреслює незламність духу прикордонників та важливість збереження історії кожного героя, який поклав життя за волю України.Нагадаємо, 28 березня на Національному військовому меморіальному кладовищі відбулося прощання з п'ятьма військовослужбовцями та поліціянтами, чиї тіла наразі не вдалося ідентифікувати. Усі вони віддали життя, захищаючи державний суверенітет України від російських загарбників..

У підрозділі Destruction Team прикордонної комендатури швидкого реагування 5 прикордонного загону кожен прикордонник має свою унікальну історію. Історія, учасника фотовиставки "Обличчя кордону", головного сержанта Олексія Геренка на псевдо Спартанець — це шлях сили духу, витримки та постійного розвитку.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Замість мирного життя — фронт: історія прикордонника Олексія ГеренкаОлексій Геренко народився в місті Суми в багатодітній родині, зростав разом із трьома братами та сестрою. Змалку звик до відповідальності, підтримки та командного духу. Навчався у місцевій школі, захоплювався велоспортом.Згодом Олексій вступив до Сумського державного педагогічного університету, де здобув фах вчителя фізичного виховання. Спорт загартував його характер, навчив дисципліні та вмінню працювати на результат.Вибір служити УкраїніУ 20-річному віці він свідомо обрав шлях служіння державі, приєднавшись до лав Державної прикордонної служби України. Його брати також в строю та проходять службу в Збройних силах України. Захист Батьківщини для цієї родини не просто слова, а справа честі."Для мене це було приводом гордості за братів, що вони стали на захист Батьківщини, за батьків, які виховали гідних синів — своїх і України. Особисто для мене це були часи швидкого формування особистості і розуміння що мої брати пішли на війну стати на захист миру і розвитку держави", — розповідає Олексій.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, Олексію Геренку було лише 22 роки. Свій бойовий шлях він розпочав у піхоті. Пройшов через запеклі бої, брав участь у Харківському контрнаступі, виконував завдання у Балаклії, Куп’янську та на Донбасі. Саме там він отримав безцінний бойовий досвід, розуміння тактики противника, відчуття поля бою та відповідальність за побратимів.Перші бої і справжнє бойове хрещенняЗгодом вирішив опанувати нову військову спеціальність — став пілотом БпЛА Mavic у складі підрозділу Destruction Team. Олексій Геренко каже, що досвід служби в піхоті сьогодні суттєво допомагає йому в роботі, він краще розуміє потреби штурмових груп, чітко оцінює обстановку та швидко приймає рішення. У небі він так само зібраний і рішучий, як і на землі.Після контузії — знову в стрійНаприкінці зими минулого року по позиції підрозділу Спартанця влучив ворожий снаряд, внаслідок якого, він та його побратим отримали контузії. Після евакуації та лікування, яке тривало кілька тижнів, обоє прикордонників повернулися до строю, продовжили виконувати бойові завдань зі стримування російських окупаційних військ на Сумщині.Спартанець — це приклад сучасного воїна, який не зупиняється на досягнутому, постійно вдосконалюється та працює на результат. Життя Олексія Геренка — це шлях покоління молодих українських захисників, які стали на захист країни і впевнено тримають стрій як на передовій, так і в небі.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Є вибори, після яких життя ділиться на "до" і "після". Антон "Добрий" Добровольський свого часу обрав мирну професію, але коли країна потребувала — обрав інший шлях. Від роботи з тваринами до роботи з артилерією, від спокійної служби до передової — його історія про адаптацію, витримку і відповідальність. Це ще одна історія фотопроєкту "Обличчя кордону" — про те, як людина вчиться жити і діяти там, де страх стає частиною щоденності, а підтримка побратимів — основою сили.TrueUA є інформаційним партнером фотопроєкту. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Вибір, після якого немає "назад": історія прикордонника Антона ДобровольськогоПрикордонник Антон "Добрий" Добровольський обрав службу свідомо, вирішивши змінити мирну професію на військову. У минулому він навчався на ветеринара і навіть встиг попрацювати за спеціальністю, але згодом вирішив пов’язати своє життя з Державною прикордонною службою.У 2018 році підписав контракт і розпочав службу кінологом. Працював зі службовими собаками, неодноразово виконував завдання в районі проведення ООС. З початком повномасштабної війни його бойовий шлях продовжився на Сумському напрямку, де від побратимів він і отримав позивний "Добрий".Там, де працює артилеріяНині прикордонник виконує бойові завдання в одному з артилерійських підрозділів Державної прикордонної служби України. Виконує завдання з вогневої підтримки."Робота моя полягає в тому, щоб підготувати вогневі позиції, зайняти вогневі позиції, відпрацювати та повернутися назад живим та здоровим", — розповідає "Добрий"."На початках було дуже страшно, але потім звикаєш. Ти зрозумів, як яка система працює, і вже розумієш, на що розраховувати, коли, наприклад, працює артилерія, коли "Гради"... І коли ти в цьому орієнтуєшся, то вже знаєш, на що розраховувати", — додає він. "Добрий" ділиться й власним секретом того, як приборкати страх: "Треба зарядженим їхати, на позитиві, бо на негативі їздити важко. Треба посміятися, "біса погнати", так би мовити, бо так легше!".Як тримати себе в руках на війніНа службі цінує точність і відповідальність. Каже, що робота приносить йому задоволення:"Команда дуже гарна, всі підготовлені, всіх навчили. Командири з нами стріляти їздять, тобто ніхто тебе самого не лишає, про тебе турбуються та піклуються".Життя після війни — попередуПро себе розповідає стримано: має родину, а зараз і сам на шляху до створення власної. Плани на майбутнє поки відкладає: спочатку Перемога, а вже потім — рішення. Та одна мрія все ж є — велика подорож разом із сім’єю після закінчення війни.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Поранений у бою, але не зламаний: як прикордонник "Джедай" повернувся на службу попри ампутаціюПісля окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія Володимира "Джедая" Мазурака — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від дитячої мрії до шляху воїна: історія Володимира "Джедая" МазуракаУ всесвіті, де темрява намагається поглинути кордони, з’являються ті, хто тримає світло. Для Володимира Мазурака шлях "Джедая" розпочався не з кіноекрана, а з дитячої мрії, яка згодом пустила коріння.Народився Володимир 3 вересня 2001 року в селі Акрешори, Косівського району, Івано-Франківської області. Гори та свіже повітря дали здоров’я та сили, а світлий розум підштовхнув до спорту. З дитинства сам собі вигадував нові цілі та виклики. Зокрема, обійти всі найвищі вершини українських Карпат. Гартування тіла та духу розпочались ще з малечку.Вибір війни і служби в "ДОЗОРі"Поки однолітки лише обирали комп’ютерні ігри та різні забавки, семикласник Володимир вже вперше міряв однострій Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Це був не просто крок до освіти — це був перший марш-кидок в життя, що згодом проліг через Військову академію м. Одеса прямо у вогняне хрещення десантно-штурмових військ. Під час навчання опанував дві дисципліни бойових мистецтв — тайський бокс та тхеквондо, у яких постійно займав призові місця.Після закінчення одеського військового вишу молодий десантник виявив бажання поєднати своє майбутнє з прикордонною службою та не десь на Заході країни, а одразу в 10 мобільному прикордонному загоні "ДОЗОР", про який чув ще під час навчання. Повномасштабна війна, яка вже йшла на той час, не злякала Володимира, а лише підштовхнула до вибору. Саме там розпочався бойовий шлях офіцера.Офіцер, який постійно вчитьсяВ 10 мобільному прикордонному загоні "Джедай" одразу став на посаду офіцера вогневого відділення. Погони лейтенанта не стали для нього фінальною точкою, а лише стартовим майданчиком. Володимир ніколи не цурався вчитися: між бойовими виходами, у короткі години затишшя, він знову і знову розбирав тактичні схеми чи опановував новітні системи озброєння."Джедай" розумів: у сучасній війні перемагає не той, хто просто стріляє, а той, хто знає свою зброю на молекулярному рівні та випереджає ворога інтелектом. Володимир належить до того типу офіцерів, які впевнено вірять у підготовку. Він знає: успіх — це не везіння, а результат нескінченних тренувань та вдосконалення навичок."Найкращий момент — коли все йде за планом", — каже він.У цих словах звучить спокій професіонала, який бере на себе відповідальність за результат у бою.Бій, який змінив усеПроте справжній іспит чекав у жовтні 2024 року. Тоді, на лінії бойового зіткнення, повітря здавалося густим від заліза. Володимир у складі штурмової групи вів стрілецький бій. Ворог, відчуваючи, як позиції вислизають з рук, кинув у бій усе: від мінометів та артилерії до авіаційних ударів. Земля здригалася, і один зі снарядів розірвався впритул до "Джедая". Біль прийшов миттєво, але не зміг зламати наказ.Маючи множинні поранення, зокрема обох нижніх кінцівок, офіцер продовжував вести вогонь, прикриваючи своїх. Лише коли побратими побачили, що Володимир стікає кров’ю, під шквальним обстрілом розпочалася евакуація — справжнє диво мужності на полі бою."Коли побратими дотягли мене до машини, я сидів поранений і згадав, що у моєї сестри сьогодні весілля. В той момент я думав: "чому я маю загинути саме в цей день, а не в якийсь інший?" — посміхаючись пригадує Володимир.Втрата і новий викликЦіною того дня стала висока ампутація лівої нижньої кінцівки, але дух воїна вцілів. Втрата ноги не стала фіналом для офіцера, який звик до життєвих викликів. Але його чекав складний шлях реабілітації та протезування, який він теж сприйняв як виклик та новий життєвий досвід.Відповідно до указу президента від 9 квітня 2025 року № 252/20252, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Володимир Мазурак нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Повернення в стрійСьогодні ж "Джедай" вже отримав найсучасніший біонічний модуль та знову в строю. Він повернувся до своїх побратимів у "ДОЗОР", довівши, що справжнього воїна неможливо зупинити, поки в його грудях б’ється серце, вірне присязі. Його шлях триває, і попереду ще багато успішних планів, переможних операцій та нових вершин, які він обов’язково підкорить — тепер уже з силою біоніки та залізним духом спецпризначенця.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Після окупації — на фронт: шлях прикордонниці з КиївщиниБез права на помилку: як працює оператор РСЗВ на фронтіКоли рішення — це більше, ніж алгоритм: як аналітик даних став командиром БпЛА на фронтіВодій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.