# прикордонники

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Коли згасало світло — він тримав прапор: історія прикордонника Дениса БульбанюкаЦе історія, в якій біль, вибухи і темрява не змогли зламати головного — віри, честі та обов’язку. Майор Денис Бульбанюк — офіцер Державної прикордонної служби України, людина, яка не просто вистояла під ударами КАБів, а винесла з неї символ незламності — знамено свого відомства, яке зберігав біля серця, у бронежилеті.Свідомий вибір: шлях у військо з 15 роківЙого шлях до війська почався рано. 2010 року, ще п’ятнадцятирічним хлопцем, Денис зробив свідомий вибір — вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Саме там сформувався його характер — дисципліна, витримка, відповідальність. Два роки навчання лише зміцнили впевненість. Після завершення навчання він твердо вирішив стати прикордонником.2012 року Денис вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, обравши факультет правознавства. Та навчання швидко перетворилося на справжню школу життя.Перші дні великої війни: оборона КиївщиниПовномасштабне вторгнення Денис зустрів на службі. Разом із побратимами вони без зволікань стали до оборони — мінували підходи, облаштовували укріплення, готували позиції. Перші дні — Київщина. Важкі, напружені, вирішальні.Після звільнення Київщини Денис виконував завдання на Житомирщині. Попри відносно молодий вік, за його плечима вже був значний досвід, зокрема участь у міжнародних навчаннях. Знання, отримані там, він передавав іншим. Певний час займався підготовкою новобранців.Темрява і біль: момент, який змінює всеТравень 2024 року. Поблизу Вовчанська. Під час виконання бойового завдання місце дислокації підрозділу зазнало потужного авіаудару. П’ять керованих авіабомб, випущених з боку Бєлгорода, накрили штаб. Одна з них впала всього за п'ять метрів від Дениса. Вибух. Руйнування. Темрява.Будівлю знищило. Його контузило, тіло прошив біль, він відчув, як стікає кров’ю. У таких умовах багато хто втрачає свідомість. Але Денис піднявся.Попри травми, попри дезорієнтацію, попри біль — він почав розгрібати завали, прокладати собі шлях назовні. І вибрався.Втрата і відновлення: життя після важкого пораненняДалі його евакуювали побратими до стабілізаційного пункту. Незабаром були лікарні, операції, довга боротьба за відновлення.Поранення були важкими. Він частково втратив зір — 80% на одне око. Попереду чекала тривала реабілітація, складний шлях повернення до життя і служби.Прапор біля серця: символ, який пройшов війнуАле він вистояв. Як вистояв і прапор Державної прикордонної служби України, який Денис проніс крізь усе це.Згорнутий у бронежилеті, біля серця, цей прапор був із ним і на міжнародних навчаннях, і на передовій. Він бачив війну, чув вибухи, відчував удари разом зі своїм власником.Пошматований, але не зламаний. Так само, як і сам Денис. Так само, як і Україна.Повернення: з фронту — до підрозділуСьогодні цей прапор повернувся разом із воїном до рідного 7 прикордонного Карпатського загону, як символ витримки, честі та незламності.І сам Денис — теж повернувся.Сьогодні майор Бульбанюк знову у строю. Він обіймає посаду заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки 7 прикордонного Карпатського загону. Його завдання — готувати особовий склад, передавати досвід, який оплачений надто високою ціною.Він знає, що таке війна і знає, як до неї готувати. Його слово — це практика, перевірена боєм.Сім’я як опора: заради кого він тримаєтьсяПоруч із ним завжди його сім'я. Дружина та син. Ті, заради кого він тримається, відновлюється, рухається вперед. Ті, хто є його внутрішньою опорою і найбільшою мотивацією.Бо за кожним воїном стоїть не лише форма, зброя і обов'язок. Стоїть любов. І саме вона допомагає вистояти тоді, коли згасає світло.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Від сцени до фронту: історія прикордонника на позивний "Артист"Історія прикордонника з позивним "Артист" — приклад трансформації людини мирної професії, яка свідомо стала частиною Сил оборони та сьогодні виконує бойові завдання в умовах високої відповідальності і ризику.Юрій Лаховський ще недавно виходив на сцену тернопільського театру, створював декорації, жив мистецтвом. Та восени 2022 року змінив усе — і без вагань став до лав Державної прикордонної служби України. Тепер у його руках не реквізит, а планшет обчислювача мінометного розрахунку. І кожне натискання — це не роль, а рішення, від якого залежить життя."Змінив театральну сцену на бойову — з планшетом у руках", — каже він. І в цих словах — не метафора, а нова реальність.Рішення, яке змінило всеЙого шлях у війську не випадковий. Ще під час строкової служби в артилерійському полку Юрій опанував спеціальність, яка сьогодні рятує життя. А ще раніше — з дитинства — знав: Росія є ворогом. Бо це пам’ять родини. Його дід воював у лавах УПА, виборюючи українську свободу. І тепер Юрій продовжує цю боротьбу — вже у своїй війні.У складі прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого "Артист" пройшов крізь найгарячіші напрямки — Куп’янський і Покровський. Там, де земля здригається під ногами, а час стискається до секунд. Його розрахунок не раз зупиняв ворожі штурми. Був і момент, коли точний вогонь фактично вирвав побратимів із кільця оточення."Це дуже відповідальна робота. Кожен постріл — це ризик. Тут не можна помилитися. Бо ціна — життя", — говорить він спокійно.Але за цим спокоєм — напруга, яку не передасть жодна сцена."Артист", який не втратив себеПопри все, Юрій не втратив себе. З 2013 року він — актор аматорського театру-студії "Сузір’я" імені Ореста Савки. Його позивний — теж із мирного життя, подарований побратимом-земляком. І, можливо, саме ця частина його душі допомагає не зламатися.Бо навіть серед війни він тримається за просте й справжнє: рідне місто, голоси близьких, їхні посмішки. Саме там — його точка опори. Саме там — відповідь на запитання "заради чого".Мрія після перемогиПісля перемоги він хоче повернутися. Не просто додому — до життя. До сцени, де знову звучатимуть слова, а не вибухи. Де замість війни буде тиша, наповнена змістом.А поки що "Артист" грає свою найважливішу роль. Без права на помилку. І з єдиною метою — щоб ця війна закінчилася нашою перемогою.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Історія служби Романа Гелі: вибір, зроблений до війниКожна історія — це окремий вимір служби та особистого вибору в умовах війни, що демонструє трансформацію відомства і людей у ньому. Цього разу — розповідь про старшого сержанта Романа Гелю, оператора безпілотних систем, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави та сьогодні виконує бойові завдання, що безпосередньо впливають на хід бойових дій.Старший сержант Роман Геля народився 2002 року на Півночі України, в мальовничому Поліссі. З дитинства мріяв стати, хоч як би банально це звучало, військовим, а саме прикордонником, оскільки постійно бачив службу охоронців кордону, адже населений пункт, у якому народився і зростав хлопець, розташований в прикордонні Житомирської області. Після закінчення школи вступив до фахового коледжу. Проте за спеціальністю працювати не довелося. Завершивши навчання, втілив свою мрію в життя — підписав контракт із Державною прикордонною службою України.Контракт за тиждень до вторгнення і перший досвідКонтракт про проходження служби в прикордонному відомстві Роман підписав за тиждень до початку повномасштабного вторгнення російського війська на територію нашої країни. Йому тоді було лише 19…"Ледь не з дитинства в мене було непереборне бажання служити. Тому, щойно закінчивши Немішаївський фаховий коледж, де я навчався на інженера з безпеки руху, — підписав контракт із прикордонним відомством", — пригадує Роман.Перші місяці служби пройшли на кордоні з Білоруссю. З часом перейшов до бойового підрозділу 9 прикордонного загону — прикордонної комендатури швидкого реагування, де його прийняли дуже тепло. Він згадує, що колектив був надзвичайно щирим і злагодженим: команда працювала як єдиний механізм, спрямований на виконання спільної мети. До кого б не звернувся — допоможуть, підкажуть, роз’яснять. "Колектив зустрів фантастично. Там кожен — за кожного. У бою, на відтяжці, на позиціях ми — єдине ціле", — згадує прикордонник."Спочатку я був розвідником. Але коли побачив, як працюють оператори ударних БпЛА, з’явилося нестримне бажання нищити російську наволоч за допомогою новітніх технологій. Базу та необхідний мінімум підготовки я вже мав, тож дуже швидко перекваліфікувався — і досі жодного разу не пожалкував про те рішення. Лише за останню ротацію мною знищені склади з боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, бліндажі та укриття окупантів, мінометні позиції, легка броньована техніка", — розповідає Роман.Робота, що змінює хід боюПро небуденні речі фронту Роман говорить спокійно й виважено. Навіть про найважчі моменти розповідає так, ніби кожне пережите випробування стало його тихою внутрішньою силою: про понад десять тисяч бойових вильотів, "полювання" на ворожих дронів і моменти, коли рішення треба було приймати за секунди. Він той, кому вдалося зупинити наступ ворога.Не лише удари: допомога побратимамПаралельно із роботою оператора не менш важливою є допомога побратимам, які тримають позиції: доставити воду, боєприпаси, медикаменти, харчі чи джерела живлення. Підказати безпечні маршрути руху. За потреби — провести мінування території та коригувати вогонь.Роман пройшов три ротації — Харківський і Донецький напрямки. Кожна — зі своїми ризиками та викликами."Іноді ти маєш кілька секунд, щоб визначити ціль і відпрацювати", — пояснює військовий.Момент, коли вдалося зупинити наступОдну з найяскравіших ситуацій на війні він пам’ятає до дрібниць. Це було на Донеччині. Ворог пішов у наступ переважальними силами. Отримавши інформацію про масований рух противника, він миттєво вирушив на допомогу з багатоцільовим безпілотним комплексом. Завдяки його діям ворожий наступ було зупинено — противник відступив."Пам’ятаю, як у військових фільмах говорили, що вмілий снайпер може зупинити наступ. У мене було щось схоже, тільки замість гвинтівки — дрон", — ділиться історією про успішно виконане завдання оператор БпЛА. — "Це неймовірне відчуття задоволення, коли розумієш, чого досяг. Хоча це усвідомлення приходить трохи пізніше. А коли ти тримаєш у руках пульт, то просто виконуєш свою роботу, яку вмієш і знаєш".Роман додає, що це відчуття, яке неможливо передати, бо усвідомлюєш, що реально за лічені хвилини вплинув на хід бою."Разом з побратимами ми знищили значну кількість ворожих цілей, — стверджує старший сержант. — Найскладніше — швидко й точно вирахувати ціль, встигнути відпрацювати по ній. Іноді на це є лише кілька хвилин, а то й секунд".Під постійною загрозою: дрони і обстрілиНебо над позиціями рідко буває безпечним. Ворожі дрони зависають буквально над головою, після чого починаються обстріли. Особливо окупанти полюють на операторів гексакоптерів "Вампір", які завдають їм значних втрат. Ворог застосовує навіть КАБи, не кажучи вже про артилерію."Я керую дроном, а над тобою — ворожий, — пригадує одну із ситуацій боєць. — І ти думаєш: хто кого цього разу перехитрить. Спочатку було страшно від раптових змін ситуації, але згодом звикаєш". "Одного разу наш підрозділ виявив ударний БпЛА "Молнія". Це такий собі літачок, який несе декілька кілограмів вибухівки. Почався шквальний обстріл: понад десять ударів поспіль. Дивом усі залишилися живі. Позицію довелося змінювати миттєво. І такі випадки на фронті не рідкість", — констатує Роман.Найбільші емоції, як зазначає сам воїн, у нього викликає результативна робота. На рахунку Романа понад 10 000 вильотів. Кожний додає впевненості, але не знімає відповідальності."Коли є результат — це такий адреналін… ти хочеш знову і знову переживати ці емоції. Береш пульт і "летиш", — ділиться враженнями захисник.Попри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному.Життя після війни: проста мріяПопри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному:"Після Перемоги хочу створити сім’ю. Щоб були діти. І щоб вони жили у вільній Україні".І така мрія з вуст сильної молодої людини звучить по-особливому, адже наразі його життя — це боротьба за те, щоб Україна вистояла й залишалася незалежною.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Під час Великодня пасажиропотік на українському кордоні дещо знизився. Переважно люди заїжджали у країну, а переваги на виїзд поки не фіксується.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко, передає "Укрінформ"."Переваги на виїзд ми ще не фіксували. Фактично, за вчорашній день, саме на Великдень, пасажиропотік суттєво впав і кордон загалом за добу перетнуло 57 тисяч громадян... невеличка перевага все ж ішла на в'їзд в Україну... У попередні вихідні пасажиропотік міг коливатися з позначкою понад 100 тисяч перетинів кордону громадянами", — наголосив він.За словами посадовця, значних черг на кордоні протягом цього періоду не спостерігалося. Натомість найбільш завантаженими були пункти пропуску "Шегині" та "Краківець"."Черги були в окремі дні, особливо перед вихідними, вони фіксувалися тільки на окремих напрямках у пунктах пропуску на кордоні з Польщею", — додав Демченко.Як змінюється робота прикордонників під час пікового рухуВ інтерв'ю TrueUA Андрій Демченко розповідав, що традиційно пікові навантаження на кордоні фіксуються саме у період свят і на літній період, коли триває сезон відпусток. Саме тоді пасажиропотік зростає, а роботи в охоронці кордону додається."У такі періоди, звісно, ми збільшуємо кількість інспекторських пар, які забезпечують оформлення громадян у пунктах пропуску. Це також постійна взаємодія з прикордонниками суміжних країн для обміну інформацією щодо завантаженості пунктів пропуску як на виїзд, так і на в’їзд, а також для координації спільних дій, щоб з обох боків кордону оформлення громадян відбувалося максимально інтенсивно", — пояснив Демченко.Він також відзначив, що за час повномасштабного вторгнення ситуація суттєво змінилася, зокрема через відсутність повітряного сполучення. Раніше авіасполучення забирало значну частку пасажиропотоку, і багато людей перетинали кордон не через автомобільні пункти пропуску, а саме повітряним шляхом. Проте після закриття неба навантаження на пункти пропуску збільшилося."Нині весь пасажиропотік зосереджений на кордоні з країнами Європи, на кордоні з Молдовою та Придністровським сегментом. Водночас пункти пропуску на кордоні з Білоруссю та Росією, як і на Придністровському напрямку, рішенням уряду ще з початку повномасштабного вторгнення залишаються закритими, і пропускні операції там не здійснюються. Саме тому як зараз, так і протягом усього воєнного періоду, навантаження на пункти пропуску суттєво зросло, особливо на кордоні з Польщею", — додав Демченко.Нагадаємо, 11 квітня на пунктах пропуску у Львівській області спостерігалося зосередження великої кількості автівок та автобусів, що прямують до України. Найбільш завантаженими були напрямки через Краківець та Шегині, де водіям доводилося очікувати у чергах.Додамо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. На українських контрольно-пропускних пунктах черг ситуація поки стабільна..

Прикордонники часто фіксують на своїх камерах тварин, які проголюються між різними країнами. Однак вони можуть створювати загрозу для людей, тому не варто обирати прикордонні ліси для мандрівок.Про це повідомили в Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України — Західний кордон.Там порадили, що на вихідні краще обійтися без мандрівок у прикордоння Львівщини."ДПСУ за підтримки міжнародних партнерів продовжує впроваджувати сучасні механізми охорони кордону, що відповідають європейським стандартам безпеки. Зараз ситуацію на Львівщині контролюють не лише прикордонні наряди, а й розгалужена система фото- та відео моніторингу", — йдеться в повідомленні.І саме ці камери фіксують не лише людей, а й диких мешканців лісу — ведмедів, вовків та інших хижаків. Цього разу в об'єктиви на Самбірщині потрапили лисиці, вовки та козулі.Водночас, додали прикордонники, погодні умови цими вихідними не сприятимуть подорожам. За прогнозами, на Самбірщині Львівської області очікується мінлива хмарність, уночі температура знижуватиметься до -3°С…-5°C, місцями можливий сніг."З огляду на це закликаємо утриматися від прогулянок у прикордонні та подбати про власну безпеку. Якщо ж плануєте відпочинок поблизу кордону — обирайте винятково дозволені маршрути та пам'ятайте — дикі тварини можуть становити реальну загрозу", — наголосили прикордонники.Вони також традиційно зауважили, що за порушення прикордонного режиму передбачена адміністративна відповідальність.Нагадаємо, що в п'ятницю на Івано-Франківщині сталася моторошна аварія. Водій збив дику тварину, яка раптово вибігла на дорогу, і з'їхав у кювет. Від отриманих травм керманич загинув на місці події..

Станом на ранок суботи, 11 квітня, на пунктах пропуску у Львівській області спостерігається зосередження великої кількості автівок та автобусів, що прямують до України. Найбільш завантаженими наразі залишаються напрямки через Краківець та Шегині, де водіям доводиться очікувати у чергах.Про це у Telegram-каналі повідомляє Державна прикордонна служба України.Де найбільші чергиЗгідно з останніми даними моніторингу, станом на ранок 11 квітня на в’їзд в Україну сформувалося накопичення транспортних засобів на кількох ключових напрямках. Найскладніша ситуація фіксується у пунктах пропуску "Шегині" та "Краківець". Наразі статистика очікування має такий вигляд:"Угринів" — очікують 10 легкових автомобілів;"Краківець" — у черзі стоять 60 легкових авто та 6 автобусів;"Шегині" — зафіксовано 70 автомобілів та 10 пасажирських автобусів.Водночас прикордонники зазначають, що на інших пунктах пропуску Львівщини рух залишається вільним, а накопичення транспорту на виїзд з України наразі не зафіксовано.Рекомендації для мандрівниківПрикордонна служба закликає громадян, які планують перетин кордону, враховувати поточну завантаженість доріг. Для економії часу водіям радять обирати альтернативні маршрути або менш завантажені пункти пропуску."Рекомендуємо врахувати поточну ситуацію під час планування поїздки та обирати менш завантажені пункти пропуску", — йдеться у повідомленні відомства.Стежити за актуальним станом черг можна на офіційних ресурсах ДПСУ, де інформація оновлюється в режимі реального часу.Нагадаємо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. На українських контрольно-пропускних пунктах черг ситуація поки стабільна..

З 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. На українських контрольно-пропускних пунктах черг ситуація поки стабільна.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, передає "Радіо Свобода"."Нову систему в’їзду-виїзду в Європі почали впроваджувати від жовтня-місяця (2025 року — ред.). Вона впроваджувалася поступово. Тобто не відразу всі пункти пропуску були під’єднані до цієї системи… щоб не зробити такого навантаження… й унеможливити будь-які збої, що вплинули би на пасажиро-транспортний потік", — зазначив Демченко.За його словами, спершу до нової системи в’їзду-виїзду підключилися пункти пропуску на кордонах з Польщею й Угорщиною, а потім вона запрацювала й на КПП Словаччини й Румунії. Відтак, завдяки поступовому підключенню вдалося уникнути затримок і черг на кордонах."Весь цей час від жовтня якихось збоїв, щоб ми точно могли відзначити саме з українського боку, що йде сповільнення пасажиро-транспортного потоку, — цього не фіксувалося", — наголосив Демченко.Як працює система EESПід час першого в’їзду до Шенгенської зони особа проходить розширену реєстрацію, яка передбачає збір біометричних даних: зображення обличчя та чотири відбитки пальців.Водночас вже при наступних перетинах кордону процес буде спрощено та прискорено, оскільки біометричні дані звірятимуться з уже наявною цифровою інформацією. Система автоматично фіксуватиме дату, час і місце в’їзду/виїзду.Дані зберігатимуться до трьох років. Відмова від здачі біометрії означає заборону на в’їзд.Нагадаємо, міністр соціальної політики Денис Улютін заявив, що український уряд не проводить перемовин із міжнародними партнерами щодо скасування дозволу на виїзд за кордон для чоловіків віком до 23 років..

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Від бізнесу до війська: шлях "Парфумера"У цьому матеріалі — історія офіцера з позивним "Парфумер", яка ілюструє один із характерних для сучасного війська прикладів: перехід із бізнес-середовища до бойового підрозділу, де управлінський досвід, стратегічне мислення та здатність до швидкого прийняття рішень стали важливими складовими.Молодший лейтенант Роман Лосєв, позивний "Парфумер", народився 1992 року в Херсоні. Там він прожив усе своє життя — до початку повномасштабного вторгнення.До служби Роман понад 15 років працював у сфері торгівлі. Свій шлях розпочав із продажу книг, згодом перейшов у сегмент професійної косметики. Протягом трьох років працював у мережі "Епіцентр", де пройшов шлях від продавця до завідувача відділу. Пізніше обіймав посаду національного менеджера у великого виробника в Херсоні — працював по всій Україні, постійно перебував у відрядженнях. Це була його остання робота за наймом.Останні п’ять років до служби він займався підприємництвом. Разом із дружиною відкрив маркетингову агенцію, а також із партнером розвивав дистрибуцію непродовольчих товарів і виробництво парфумерії. Саме цей досвід і став основою для його позивного — "Парфумер", який закріпився серед побратимів.Роман системно працював над власним розвитком: вивчав психологію, маркетинг, іноземні мови, певний час проживав у Франції.Він одружений, виховує двох доньок. Старшій було три роки на початок повномасштабної війни, молодша народилася вже під час неї — у Хмельницькому. Родина дружини також пережила окупацію Херсона, нині її мати проживає разом із ними.Рішення стати на захист країниЗ початком вторгнення Роман долучився до лав Державної прикордонної служби України. Його партнер по бізнесу в цей же час став до строю у складі Сил спеціальних операцій.Розпочавши службу, Роман підписав контракт, отримав звання сержанта та одразу заявив про готовність розвиватися. Завдяки вищій освіті та управлінському досвіду йому запропонували керівну посаду в артилерійському підрозділі. Він погодився і майже рік виконував бойові завдання на Сумському напрямку, де здобув практичний бойовий досвід. Згодом отримав офіцерське звання.Нові підходи у військовому управлінніУ службі його приваблює не лише виконання завдань, а й можливість впроваджувати нові підходи та рішення, які реально покращують роботу підрозділів. Переконаний: українське військо має рухатися вперед, зокрема через впровадження сучасних, натовських принципів управління.Його головна мотивація — сім’я. Він служить для того, щоб його діти жили в безпечній і мирній Україні.Роман уже планує подальший розвиток у Службі і після перемоги готовий продовжити службу, за умови збереження нинішнього курсу змін.Життя поза службоюУ вільний час займається спортом, вивчає англійську, цікавиться психологією, читає.Його мрія проста і дуже конкретна — якнайшвидше завершення війни. Після цього він хоче здійснити подорож Європою разом із родиною та подарувати своїм донькам поїздку до Діснейленду.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

З п'ятниці, 10 квітня, у 29 країнах Європи запроваджується система Entry/Exit System. Вона має спростити перетин кордонів для туристів.Про це повідомила Дипломатична служба Європейського Союзу. Як очікується, оновлена система в'їзду-виїзду спростить короткострокові подорожі до країн-учасниць ЄС, замінивши штампування паспортів цифровими записами."Країни Шенгенської угоди з населенням 450 мільйонів скасували паспортний та прикордонний контроль на своїх взаємних кордонах. Це створює зону вільного пересування між ними для громадян, резидентів та відвідувачів. Як оптимізована система управління кордонами Європейського Союзу, Система в'їзду/виїзду (EES) є ключовим елементом для подорожей країнами Шенгенської зони", — йдеться у повідомленні.Нововведення поширюються на іноземців, які подорожують на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Варто відзначити, що нові правила торкнуться як громадян країн із візовим режимом, так і тих, хто користується правом безвізових поїздок.Як проходитиме контрольПід час першого в’їзду необхідно буде пройти повну реєстрацію — сканування паспорта, фото обличчя та відбитки пальців. Для дітей до 12 років відбитки не беруться. Дані зберігатимуться до трьох років. Відмова від здачі біометрії означає заборону на в’їзд."Система EES збирає дані, вже зазначені у вашому проїзному документі, дату та місце кожного в'їзду та виїзду, а також біометричні дані. Ця інформація зробить перевірку на кордоні ефективнішою та безпечнішою", — додали у Дипломатичній службі ЄС.Нагадаємо, у Польщі планують збудувати сучасний електронний бар’єр уздовж кордону з Україною. Йдеться про систему спостереження та контролю, а не "класичну стіну". Проєкт оцінюють приблизно у 450 мільйона злотих..

Правоохоронці викрили схему незаконного виїзду за кордон під виглядом музикантів. У такий спосіб з України виїхали понад 20 чоловіків призовного віку.Про це повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко.Як працювала схемаЯк вдалося встановити, організатором схеми є жінка, яка реєструвалася як фізична особа-підприємець і діяла нібито у сфері культури. Вона підшуковувала чоловіків, які не мали законних підстав для виїзду за кордон, і за грошову винагороду від 7 500 доларів США пропонувала їм "оформлення" як учасників музичних гуртів.Після цього вона подавала до Міністерства культури та стратегічних комунікацій списки таких осіб, вказуючи, що вони нібито беруть участь у благодійних концертах за кордоном.Своєю чергою, на підставі цих звернень, міністерство готувало та направляло до Державної прикордонної служби листи сприяння для перетину кордону. Саме ці листи ставали підставою для виїзду.У результаті за такою схемою з України виїхали 28 осіб. До цього часу вони не повернулися. Ще 16 осіб планували виїзд аналогічним способом, але реалізувати його не встигли."Організаторці заочно повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України. Вона перебуває за межами України. Сьогодні проведено обшуки у колишніх працівників Міністерства, в тому числі у колишнього т.в.о. Міністра культури України, які погоджували відповідні листи, а також інших фігурантів. Перевіряємо причетність посадових осіб Міністерства до цієї схеми", — додав Кравченко.Нагадаємо, столичні правоохоронці затримали організатора злочинної схеми, який за винагороду допомагав військовозобов’язаним та чинним військовослужбовцям незаконно перетинати державний кордон. Свої послуги зловмисник оцінив у майже 9 000 доларів, обіцяючи клієнтам безпечний транзит через лісову місцевість..

Державна прикордонна служба України 26 березня презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що розповідає історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Експозиція відображає справжні історії прикордонників без прикрас, про їх службу, вибір, силу духу та життя під час війни. Від відкриття цієї експозиції розпочався окремий цикл публікацій, у якому кожна історія отримає своє розширене продовження.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучається до поширення та популяризації історій українських героїв.Роль ДПСУ та рівність у військуУ рамках проєкту "Обличчя кордону" окрему увагу приділено історіям жінок-військовослужбовиць, які на рівні з чоловіками виконують бойові та спеціальні завдання, забезпечуючи стійкість підрозділів і рятуючи життя. Їхній внесок виходить далеко за межі звичних уявлень про роль жінки у війську — це приклад професійності, витримки та відповідальності в умовах війни.Одна з таких історій — про Єлизавету, медикиню Херсонського прикордонного загону, яка свідомо обрала шлях служіння на передовій і щодня доводить, що відданість справі, внутрішня сила та готовність діяти в критичних умовах не мають гендерних обмежень.Свідомий вибір: від мрії до фронтуЄлизаветі Стамат 24 роки, і вона вже три роки служить у лавах Херсонського прикордонного загону. На війну прийшла у 21 рік, з твердим рішенням бути там, де потрібна найбільше. Родом із сонячної Миколаївщини, вона з дитинства мріяла стати медиком. Хотіла допомагати, рятувати, підтримувати.Коли почалася повномасштабна війна, зрозуміла, що її покликання не просто лікувати, а бути поруч із тими, хто тримає лінію фронту. Тепер вона медик-прикордонник у колективі, де майже всі чоловіки, але Єлизавета не пасе задніх. Навпаки — на рівних із побратимами несе службу, витримує труднощі та щодня доводить, що сила не має статі."Я не відчуваю себе слабшою, тут ми всі рівні між собою. Моє завдання — допомогти, врятувати, підставити плече, коли буде необхідність", — каже вона з усмішкою, у якій поєднуються ніжність і незламність.Без права на помилку: досвід бойової медициниСвої навички вона постійно вдосконалює. Єлизавета також проходила навчання в Німеччині з тактичної медицини, де отримала неоціненний досвід роботи в умовах, максимально наближених до бойових."Ти відчуваєш це на собі, і в тебе є або поранені люди, або поранений ти", — згадує вона.За її словами, тренування були складними й насиченими:"Багато яких було ситуацій на тих заняттях. Як поранених витягали, як у машині евакуації допомогу надавали".Рішення за секунди: коли ціна — життяОсобливо їй запам’яталися сценарії, де потрібно було діяти швидко і без права на помилку:"Коли в тебе малий тісний простір, вас четверо людей і троє поранених. І ти маєш сортувати їх для того, щоб знати, кому ти першому будеш надавати допомогу, хто пріоритетний".Цей неоціненний досвід загартував її ще більше — як медика і як військову.Людяність і віра: що тримає всерединіУ вільні хвилини Єлизавета полюбляє читати книги. Каже, що в них знаходить спокій і натхнення. А колись навіть сама писала оповідання у жанрі фентезі про світ, де добро завжди перемагає. Сьогодні вона живе саме у такому світі, тільки боротьба справжня, а перемога ще попереду.Побратими називають її "серцем колективу". У її голосі завжди чути впевненість, а в очах — віра у те, що Україна вистоїть.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Там, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Державна прикордонна служба України 26 березня презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Від відкриття цієї експозиції розпочинається окремий цикл публікацій, у якому кожна історія отримає своє розширене продовження.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучається до поширення та популяризації історій українських героїв."Хімік": війна технологій і точностіСеред героїв проєкту — Дмитро, позивний "Хімік", який стоїть за сучасною війною — війною технологій, точності та холодного розрахунку. Він пройшов шлях від піхоти до аеророзвідника, від майстер-сержанта до офіцерського звання, від маленької групи однодумців до начальника штабу підрозділу РУБпАК "Стрікс" 4 прикордонного загону.Його спокій — не про байдужість. Це про контроль.Його слова — без пафосу.Але за такими як він — досвід війни, яка змінює людей назавжди.Життя до повномасштабної війниДо 2022 року його життя було іншим. Служба в прикордонниках із 2009 року — інспектор, кінолог, робота в аеропорту. Чіткі задачі, зрозумілі правила. Після звільнення — цивільне життя, власний бізнес. Здавалося, цей етап завершений. Але війна не питає, чи готовий ти повернутись.Повернення, перший дрон і труднощіУ перші дні повномасштабного вторгнення Дмитро не вагався. Почав із волонтерства — їздив на позиції, допомагав підрозділам. І саме тоді в його руках з’явився перший дрон."Я тоді зрозумів різницю: розвідник пішки — це ризик життя. Дрон — це ризик техніки. І вибір був очевидний", — наголошує "Хімік".Це рішення стало точкою відліку. На початку все було примітивно. Один-два "мавіки" на групу. Жодних нічних можливостей, мінімум засобів ураження."Ми бачили ворога — і нічого не могли зробити. Це найбільше злило", — каже Дмитро.Саме ця злість і стала рушієм.Від експериментів до FPVПерші скиди — майже кустарні. Навчання на полігонах у мороз, без рукавиць. Експерименти, помилки, перші влучання. Потім — FPV. Новий рівень війни."З’явились інші дистанції, інші можливості, інша відповідальність. І інші результати", — зазначає "Хімік".З маленької групи виріс повноцінний підрозділ ударних безпілотних систем.Війна як роботаСьогодні "Хімік" говорить про війну без романтики:"Це цифри. Це статистика. Це результат". Але за цими словами — глибоке розуміння процесів.Він не пам’ятає свій перший бій. І не вважає це дивним:"Я емоційний вдома. На позиціях — це робота".Є лише один момент, коли дозволяє собі відчути щось більше — результат."Коли розумієш, що це врятує життя піхоти — от тоді це важливо", — зазначає Дмитро.Радість тут — коротка. Наступна ціль — вже в роботі.Армія як системаВін чесно говорить про головне: армія — це не лише передова:"Це величезний механізм. І кожен може знайти своє місце".Серед його бійців: айтішники, будівельники, хлопці після школи… Хтось приходить із досвідом, хтось — із нуля. Але всі стають частиною одного процесу."Краще прийти зараз і навчитися, ніж чекати, поки війна прийде до тебе", — додає "Хімік". На питання про перемогу він не дає простих відповідей:"У кожного вона своя. Для когось — це відбитий штурм. Для когось — знищена техніка".Після війниІ про себе після війни теж говорить чесно: "Не знаю. Час покаже". Можливо, залишиться в системі. Можливо, повернеться до цивільного життя. Можливо, створить нову справу разом із побратимами. Але одне зрозуміло вже зараз: ця війна змінила його назавжди.Він не говорить гучних слів. Але його робота говорить за нього. І саме такі люди сьогодні тримають небо. І змінюють хід війни.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут.

У Польщі зупинили автобус із дюжиною росіян-нелегалів. При цьому за кермом перебували українці. Жоден із росіян не мав дозволів на перебування на польській території.Таку інформацію оприлюднили журналісти польського RMF24 з посиланням на пресслужбу Бещадського прикордонного підрозділу.Прикордонники зі Сянока зупинили для перевірки автобус, у якому, як з’ясувалося, перебувало 12 громадян Росії. Інцидент стався ще 31 березня 2026 року.Під час перевірки з'ясувалося, що жоден із росіян не має ні документів, які давали би їм право перетинати кордон Польщі та Словаччини (звідки прибув автобус), ані документів на право перебування у Польщі."Росіяни подавали заявки на проживання в Угорщині. Згідно з правилами, вони мали там перебувати без можливості залишити країну", — уточнили медійники.Після того, як росіяни визнали факт незаконного перетину кордону, до них застосували покарання у вигляді шести місяців позбавлення волі з відстрочкою на два роки."Також усім 12 росіянам заборонили в'їзд до країн Шенгенської зони та відправили до Білорусі", — розповіли журналістам польські прикордонники.Вони також акцентували, що при цьому автобусом керували двоє українців. Їх теж затримали та висунули звинувачення в організації незаконного перетину кордону. Суд засудив їх до року в тюрмі з відстрочкою на два роки.Нагадаємо, що в липні минулого року громадянин України з естонською посвідкою на проживання на своєму автомобілі намагався вивезти до Німеччини вісьмох громадян Афганістану. Його затримав спільний патруль прикордонної поліції Німеччини та Польщі..

Державна прикордонна служба України 26 березня презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що розповідає історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Експозиція відображає справжні історії прикордонників без прикрас, про їх службу, вибір, силу духу та життя під час війни. Від відкриття цієї експозиції розпочинається окремий цикл публікацій, у якому кожна історія отримає своє розширене продовження.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучається до поширення та популяризації історій українських героїв.Роль ДПСУ та рівність у військуДержавна прикордонна служба України, як складова Сил оборони, відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки держави та активно впроваджує принципи рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків у війську.Серед героїнь проєкту — 24-річна прикордонниця Одеського загону Єлизавета Колпакчи з позивним "Мала". Дівчина разом із побратимами щодня виконує бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків Півдня.Вона є не лише відданою своїй справі, але й висококласним фахівцем, який у складі мобільної вогневої групи відповідає за безпеку повітряного простору України в умовах повномасштабної війни."Мала" на передовій ПівдняЛіза родом з Миколаєва. До служби — понад 11 років — професійно займалася сучасними танцями та мріяла стати хореографом. Після травми їй довелося змінити свій життєвий шлях, але саме тоді вона знайшла нове покликання, яке поєднало її любов до тварин і зацікавленість військовою справою.Усвідомлено обравши професію кінолога, вона вступила до навчального кінологічного центру Держприкордонслужби України, де здобула фахову підготовку.Служба під обстрілами та перші випробуванняПрикордонниця розпочала службу взимку 2022 року, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, виконуючи завдання на Очаківському напрямку разом зі своєю чотирилапою подругою — Вільмою. Наразі собака проходить реабілітацію у батьків Єлизавети після поранення та трьох контузій.Втім постійні зухвалі обстріли ворога, атаки дронів-камікадзе та спроби захопити рідне місто лише зміцнили її впевненість у правильності обраного шляху.Нічне "полювання" на "шахеди"Згодом "Мала" вирішила долучитися до екіпажу мобільної вогневої групи як стрілець. Щоночі разом із побратимами вона виїжджає на "полювання" на ворожі шахеди."Моя головна мотивація - захистити мій рідний дім, моїх батьків, зробити так, щоб смертоносні дрони не долітали до мого та інших міст України", — говорить Ліза. Нині на рахунку її вогневої групи десятки знищених ворожих БпЛА."Спочатку я у складі екіпажу була стрільцем. Згодом вивчилася на санітарного інструктора і виконувала обов’язки як стрілець та бойовий медик", — зазначає прикордонниця.Найважча ніч і десятки збитих дронівЛіза ніколи не забуде одну з найважчих ночей лютого 2024-го. Тоді їхня група працювала до самого світанку. Усі 23 шахеди, які атакували Південь країни, були знищені, два з яких на рахунку мобільної вогневої групи "Малої".Попри втому, Ліза діяла чітко й швидко: перезаряджала зброю за лічені секунди, адже ворожі дрони заходили хвиля за хвилею з інтервалом у кілька хвилин. Завдяки злагодженій роботі тієї ночі захисникам неба вдалося вберегти і критичну інфраструктуру, і мирних людей.Новий етап й плани після ПеремогиУ 2025 році дівчина вирішила й далі розвиватися у військовій справі, тому вивчилась на оператора БпЛА."Бо сьогодні це війна дронів і вміння працювати з ними — вже необхідність", — каже Ліза.Попри юний вік, Єлизавета вже демонструє високий рівень підготовки, який викликає повагу. Вона впевнено стоїть на захисті країни й щодня доводить це справою. Після Перемоги Ліза планує залишитися в лавах прикордонників, розвиватися як кінологиня та разом із чоловіком, який також стоїть на захисті країни, мріє подорожувати мирною Україною."Ми всі б’ємося за найдорожче — за нашу Батьківщину. Стать і вік тут не мають значення. Є лише спільна мета — Перемога", — додає вона.І поки ця Перемога ще попереду — такі, як Ліза, щодня роблять до неї свій рішучий крок.Розгорнута інформація про проєкт фотовиставку "Обличчя кордону" тут.

На Вінниччині українські військові проводять мінування державного кордону України з невизнаною Придністровською Молдовською Республікою. Окрім того, на цьому напрямку підсилюють підрозділи Сил оборони.Про це повідомили на Facebook-сторінці 120 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України."На Вінниччині тривають заходи зі зміцнення охорони й оборони державного кордону України", — йдеться в повідомленні.Українські військові додали, що інженерно-саперні підрозділи Сил оборони України спільно з прикордонниками Могилів-Подільського прикордонного загону з 25 березня проводять додаткові заходи щодо мінування з метою зміцнення обороноздатності держави."Окрім мін, встановлюється колючий дріт "Єгоза", а також автономні комплекси відеоспостереження та попередження по всій довжині кордону", — конкретизували в теробороні.За інформацією оперативного командування "Захід", здійснюється розгортання додаткових підрозділів механізованих військ з бронетехнікою на кордоні з невизнаною Придністровською Молдовською Республікою."Це необхідно для підсилення Сил оборони на цьому напрямку", — підсумували в 120 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.Нагадаємо, раніше в березні стало відомо, що молдовська влада планує демілітаризувати, демократизувати та поступово перебратися під контроль Кишинева Придністров’я. При цьому, згідно з планом, воно залишиться без особливого статусу..