# військові

Працівники Державного бюро розслідувань (ДБР) розпочали досудове розслідування за фактом смерті 29-річного чоловіка після його перебування в одному з територіальних центрів комплектування на Закарпатті.Про це повідомила пресслужба ДБР. Там зазначили, що підставою для реєстрації кримінального провадження стала інформація, поширена в медіа та соціальних мережах, про можливе застосування до чоловіка насильства під час перебування у ТЦК.За попередніми даними, під час перебування у приміщенні центру чоловік неодноразово скаржився на погіршення самопочуття. Його двічі доставляли до медичного закладу."Після першого обстеження лікарі надали необхідну допомогу та виписали пацієнта, після чого його повернули до ТЦК. Наступного дня чоловіка повторно госпіталізували в критичному стані після раптової зупинки серця. Попри проведені реанімаційні заходи, через декілька днів він помер, не приходячи до тями", — зазначили правоохоронці.За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України — перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах воєнного стану."Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 12 років", — зауважили в ДБР.Зараз тривають першочергові слідчі дії. Працівники ДБР установлюють усі обставини події, перевіряють дії службових осіб ТЦК, а також своєчасність і повноту надання медичної допомоги. Для встановлення остаточної причини смерті призначаються необхідні судові експертизи."Захист прав людини та ретельна перевірка повідомлень про можливі протиправні дії з боку посадових осіб є одним із пріоритетних напрямів роботи Державного бюро розслідувань. Кожен випадок, що призводить до важких наслідків або викликає суспільний резонанс, підлягає неупередженому та всебічному розслідуванню", — наголосили в ДБР.Нагадаємо, що Міністерство оборони України готується презентувати суспільству кардинальні зміни у системі комплектування війська та діяльності територіальних центрів комплектування. Профільне відомство планує відмовитися від застарілих примусових методів залучення громадян до лав ЗСУ..

Головнокомандувач Сил оборони Естонії генерал-лейтенант Андрус Меріло побував у військових частинах, які виконують бойові завдання з відсічі збройної агресії Росії на південному сході України.Про це повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський, який опублікував відповідний допис у своїх соціальних мережах."На місці ознайомилися з поточною обстановкою, роботою підрозділів та викликами, з якими щодня стикаються наші воїни", — написав він.Вони поспілкувалися з керівним складом Десантно-штурмових військ і командирами десантно-штурмових бригад. Обговорили характер дій противника в операційній зоні, наявні загрози та шляхи посилення спроможностей наших військ.Також зустрілися з командуванням Сил безпілотних систем і командирами штурмових полків, заслухали доповіді щодо поточної ситуації, забезпечення підрозділів і результатів виконання бойових завдань."Для наших партнерів надзвичайно важливо бачити реальну ситуацію на фронті, розуміти потреби українських воїнів і переконуватися в ефективності наданої допомоги безпосередньо на місці", — зазначив український головком.Він подякував усім українським воїнам за стійкість, професіоналізм, відвагу та мужність."Саме завдяки вам Україна тримається, воює та наближає справедливий мир. Боротьба триває", — підсумував Олександр Сирський.Нагадаємо, що вночі 16 червня українські військові провели масштабну нічну операцію, атакувавши нафтопереробний завод у Московській області та військове підприємство у Тулі. Завдяки точним ударам Сил оборони палала стратегічна установка НПЗ, яка забезпечувала паливом російську армію та найбільші аеропорти Москви..

В Одеській області затримано військовослужбовця, який вимагав 23 тисячі доларів за вплив на рішення військово-лікарської комісії, щоби визнати іншого військового непридатним і дозволити йому демобілізуватися.Про це повідомили в Офісі генерального прокурора України.За даними слідства, 33-річний офіцер батальйону резерву в червні 2026 року запропонував військовослужбовцю сприяння у повторному проходженні військово-лікарської комісії й отриманні медичних висновків, які могли стати підставою для визнання його непридатним до подальшого проходження військової служби."За свої послуги він вимагав 23 000 доларів, запевняючи, що має можливість вплинути на посадових осіб військово-лікарської комісії для ухвалення необхідного рішення", — йдеться в повідомленні.Зокрема, він "пропонував" скасувати попередній висновок ВЛК і ухвалити новий висновок про непридатність до служби, що дозволило би йому звільнитися з лав ЗСУ.Правоохоронці затримали підозрюваного під час отримання неправомірної вигоди.Під час слідчих дій вилучили грошові кошти, мобільний телефон і транспортний засіб підозрюваного."Суд обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Встановлюються всі обставини злочину та повне коло осіб, причетних до його вчинення", — зазначили прокурори."Санкція інкримінованої статті передбачає до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна", — підсумували в Офісі генерального прокурора України.Нагадаємо, що на початку червня в межах операції проведено майже 60 одночасних обшуків у представників ВЛК і експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО). За попередніми даними, сума виявлених неправдивих відомостей у декларація посадових осіб сягає 200 мільйонів гривень..

Родичі військовополонених та зниклих безвісти захисників можуть отримати відомості про рідних онлайн.Як повідомили у пресслужбі Херсонської міської ради, родини українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, можуть отримувати актуальну інформацію про своїх близьких через спеціальну інформаційну систему Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.За допомогою особистого кабінету користувачі мають можливість у режимі онлайн дізнатися про підтвердження факту перебування особи в полоні, наявність інформації від Міжнародного комітету Червоного Хреста, а також отримати інші відомості, пов’язані з пошуком та встановленням місця перебування захисника.Крім того, система дозволяє родичам самостійно вносити додаткові дані про зниклу або полонену особу. Зокрема, можна зазначити особливі прикмети, зріст, розмір взуття та інші характеристики. Загалом для заповнення передбачено понад 100 інформаційних полів. Такі відомості можуть суттєво допомогти у процесі ідентифікації людини та підтвердженні її місцеперебування.Варто пам'ятати, що своєчасне внесення та оновлення інформації підвищує ефективність пошукової роботи й сприяє швидшому встановленню долі військовополонених та зниклих безвісти громадян.Детальніше ознайомитися з роботою системи можна на сайті Координаційного штабу. Для отримання доступу до інформації необхідно зареєструватися в особистому кабінеті Координаційного штабу."Не залишайтеся наодинці зі своєю бідою. Державні цифрові інструменти створені, щоб допомогти вам якнайшвидше отримати відповіді та повернути рідних додому", — зазначили в Херсонській МВА.Нагадаємо, 5 червня ще 185 українських захисників повернулися додому з російської неволі. Також із військовими вдалося повернути одного цивільного.Додамо, раніше представник ГУР Андрій Юсов заявляв під час спілкування з журналістами на міжнародному форумі "Архітектура безпеки", що процес масштабного обміну полоненими у форматі "1 000 на 1 000" розпочався у травні Зараз він триває, попри намагання Росії його зірвати. Україна бореться за всіх полонених, зокрема, захоплених ще з 2014 року.Читайте також: Україна та Росія оновлять списки полонених: кого планують повернути насамперед.

З 15 червня 2026 року в Україні запровадили нові контракти для військовослужбовців Збройних сил України. У них прописано чіткі терміни служби.Про це повідомила пресслужба Міністерства оборони. За даними відомства, українця можуть підписати три види контрактів: бойовий, базовий та піхотно-штурмовий. У них передбачені різні строки служби.Піхотно-штурмовий контрактЯк зазначили у Міноборони, цей контракт передбачає службу на посадах піхотинців, штурмовиків, бойових медиків, навідників, механіків-водіїв. У ньому прописані такі строки служби:14 місяців — для цивільних;10 місяців — для чинних військових;6+ місяців — для військових, звільнених зі служби під час дії особливого періоду.Водночас середня зарплата піхотинця становитиме 300 000 гривень на місяць. Максимальна сума – не більше 460 000 гривень. Виплати складаються з двох частин — "базова ставка" 20 000 гривень + додаткові винагороди за принципом "10/20/40".Додаткові винагороди:10 000 гривень на день — за виконання завдань безпосередньо на бойових позиціях на рівні взводного опорного пункту;20 000 гривень — за один день ударно-пошукових дій (знищення малих груп противника, розвідка, евакуація та повернення своїх позицій);40 000 гривень — за один день штурмових дій із просуванням вперед."Якщо військовослужбовець на піхотно-штурмовому контракті тимчасово перебуває в тилу – у відрядженні або відпустці — до "бази" додатково доплачується 10 000 гривень. Отже, він отримуватиме від 30 000 гривень на місяць", — уточнили у відомстві.Бойовий контрактРозрахований на пілотів БпЛА, операторів наземних роботизованих комплексів (НРК), фахівців радіоелектронної боротьби (РЕБ), артилеристів тощо. Термін контракту – 24 місяці.Виплати буду нараховуватимуться за принципом чим ближче військовий до першої лінії, тим більша в нього зарплата. Мінімально — 30 000 гривень, максимально — 120 тисяч гривень на місяць. Виплати складаються з "базової ставки" 20 000 гривень і додаткових винагород за виконання бойових (спеціальних) завдань.Додаткові винагороди на місяць:30 000 гривень — на посадах управління і забезпечення;50 000 гривень — на командних пунктах;100 000 гривень — в бою."Якщо військовий на бойовому контракті тимчасово перебуває у відрядженні або відпустці, до "базових" доплачується 10 000 гривень, і він отримує мінімум 30 000 гривень на місяць. Якщо він виконує бойові завдання на першій лінії, додаткові винагороди розраховуються теж за принципом "10/20/40", — йдеться у повідомленні.Базовий контрактПередбачений для посад поза бойовими частинами. Укладається на термін 24 місяці. Українські військові на цьому контракті отримуватимуть не менше 30 000 гривень на місяць. Виплати складаються з "базової ставки" 20 000 гривень і додаткових винагород за виконані бойові завдання. За службу в тилу виплачується "база" плюс 10 000 гривень."За бойові завдання в штабах, на пунктах управління або участь у бойових діях — додаткові виплати. Максимально — до 120 000 гривень на місяць, як на бойовому контракті. Під час виконання бойових завдань на першій лінії надбавки розраховуються, як у піхотно-штурмовому контракті", — зауважили у Міноборони.Додаткові виплати за новими контрактамиДля військовослужбовців передбачені винагороди:100 000 гривень — за кожного ворога, взятого в полон;15 000 гривень — за кожного знищеного ворога в контактному або стрілецькому бою.Захисники, які перший раз укладають контракт, отримуватимуть виплату в діапазоні 27 000 — 33 000 гривень, залежно від військового звання. Також раз на рік можна отримати виплату на оздоровлення від 20 000 гривень.Відстрочки після контракту Нові контракти мають чіткі терміни служби з правом на відстрочку. Тривалість відстрочки розраховується за принципом "чим довше воював — тим довша відстрочка".Контракти на 6+, 10 та 14 місяцівНадається гарантована базова відстрочка на 6 місяців. Далі до уваги береться участь у бойових діях та загальний термін служби:+3 місяці — за кожен місяць виконання бойових завдань;+6 місяців — за кожен рік служби з 2022 року до підписання нового контракту;+1 місяць — за кожен рік служби до 2022 року.Наприклад, якщо цивільний підписав контракт на 14 місяців, з них 10 місяців провів на бойових, то в результаті матиме право на трирічну відстрочку.Якщо чинний військовослужбовець підписав контракт на 10 місяців, 2 місяці провів на бойових, а до того мав 2 роки служби з 2022 року, то матиме право на дворічну відстрочку (6 місяців гарантовано + 6 місяців за бойові + 1 рік за попередні роки).Контракти на 24 місяціТеж надається гарантована базова відстрочка на 6 місяців. З урахуванням участі в бойових діях і загального терміну служби:+1 день — за кожен день виконання бойових завдань;+1 місяць — за кожен рік служби до 2022 року.Тривалість відстрочки визначається за сукупністю усіх підстав.Нагадаємо, Міністерство оборони готується презентувати суспільству кардинальні зміни у системі комплектування війська та діяльності територіальних центрів комплектування. Профільне відомство планує відмовитися від застарілих примусових методів залучення громадян до лав Збройних сил..

Військовослужбовці, які будуть звільнені зі служби після завершення контракту та отримають відстрочку від мобілізації, не зможуть автоматично повернутися на свої попередні посади або до тих самих підрозділів.Про це під час спілкування з журналістами повідомив заступник міністра оборони України Мстислав Банік, передає "Укрінформ"."Це не довготривала відпустка, це повноцінне звільнення з війська, а відстрочка означає, що протягом того періоду, який тобі нарахувався відносно служби, тебе не має права, не знаю, зупинити ТЦК, чи ти не можеш потрапити під наступну мобілізацію", — пояснив Банік.Він наголосив, що після завершення періоду відстрочки питання подальшого проходження служби вирішуватиметься окремо. При цьому за колишнім військовослужбовцем не закріплюватиметься його попередня посада."Тобто, відповідно, питання, ким і де ти станеш в армії, там постане у когось через півтора роки, у когось через п'ять. Тобто це не значить, що вони повертаються на свої посади чи у свої підрозділи", — зауважив Банік.Зауважимо, Міноборони офіційно оголосило про старт підписання нових військових контрактів для бійців на фронті. У профільному відомстві детально розтлумачили різницю у тривалості служби та фінансовому забезпеченні між різними категоріями військовослужбовців.Крім того, Міністерство оборони готується презентувати суспільству кардинальні зміни у системі комплектування війська та діяльності територіальних центрів комплектування. Профільне відомство планує відмовитися від застарілих примусових методів залучення громадян до лав Збройних сил..

Міністерство оборони України готується презентувати суспільству кардинальні зміни у системі комплектування війська та діяльності територіальних центрів комплектування. Профільне відомство планує відмовитися від застарілих примусових методів залучення громадян до лав Збройних сил.Про це заступник міністра оборони Мстислав Банік повідомив під час брифінгу, передає hromadske.Повне перезавантаження системи призову та роботи ТЦКОборонне відомство активно працює над розробкою комплексних змін, які мають докорінно змінити підходи до формування людських ресурсів армії. Цей крок стане логічним продовженням внутрішніх трансформацій у секторі оборони. За словами посадовця, реформа мобілізації й реформа ТЦК — це наступний етап змін, над якими зараз працюють у Міноборони.Попри те, що точні календарні терміни запуску оновленої системи поки не розголошуються з міркувань секретності та завершення юридичних процедур, чиновники обіцяють не зволікати із презентацією проєкту. Банік не уточнив, коли саме презентують нові реформи, лише сказав: "Скоро. Це не 2027 рік. Це скоро буде відбуватися".Відмова від скандальних практик та чіткі перспективи для бійцівГоловна мета майбутніх нововведень полягає в оптимізації процесів та усуненні напруги, яка виникає у суспільстві через жорсткі методи мобілізаційних заходів. Посадовець визнав наявність серйозних прорахунків у поточній системі, які шкодять іміджу держави та Збройних Сил."Чи будуть рейди, чи щось інше — я вам точно не скажу, бо ми розповімо, як буде відбуватись реформа мобілізації, коли її завершимо. Але точно скажу, що той формат примусової мобілізації який зараз є в суспільстві, він досить погано на нас впливає. Який він буде — побачимо згодом", — заявив він.Окрім зміни безпосередніх методів залучення громадян, реформа передбачає впровадження зрозумілих соціальних та службових гарантій для новобранців. Держава прагне, щоб кожна цивільна людина перед вступом до лав армії мала повну інформацію про терміни служби, навчання та підготовку. Він зазначив, що частиною реформи мобілізації є зокрема такі зміни, щоб люди, "яких ми будемо мобілізувати зараз, розуміли, яка їхня перспектива в довготривалій війні".Нагадаємо, Міністерство оборони України офіційно оголосило про старт підписання нових військових контрактів для бійців на фронті. У профільному відомстві детально розтлумачили різницю у тривалості служби та фінансовому забезпеченні між різними категоріями військовослужбовців..

Міністерство оборони України офіційно оголосило про старт підписання нових військових контрактів для бійців на фронті. У профільному відомстві детально розтлумачили різницю у тривалості служби та фінансовому забезпеченні між різними категоріями військовослужбовців.Про це заявив заступник міністра оборони Мстислав Банік, передає УП.Фінансове забезпечення та терміни перебування на фронтіУ профільному відомстві наголосили, що грошове забезпечення для обох категорій захисників залишатиметься абсолютно ідентичним. Ті військовослужбовці, які приймуть рішення не укладати нову угоду з державою, продовжуватимуть виконувати свої обов'язки без безпосередніх часових обмежень. Фінансова частина при цьому жодним чином не постраждає, адже вони отримуватимуть аналогічні суми з тими побратимами, які підпишуть офіційні папери."Військові служитимуть до демобілізації. По грошах вони отримуватимуть усе те ж саме. Якщо ми говоримо про контрактника-піхотинця і мобілізованого-піхотинця, які сидять поруч в одному окопі, по грошах у них буде все те саме, але контрактник через 10 місяців поїде додому й матиме відстрочку, а мобілізований буде продовжувати службу до оголошення загальної демобілізації", — пояснив він.Запуск нових угод для українських захисниківГоловна відмінність нововведення полягає саме у праві на планове повернення до цивільного життя та отримання юридичного захисту від повторного призову на певний період. Мобілізовані бійці без чинної угоди змушені залишатися у лавах Збройних сил до моменту видання офіційного указу про загальне завершення мобілізаційних процесів в Україні.Охочі скористатися можливістю чітко спрогнозувати свій термін перебування на передовій та отримати гарантований відпочинок можуть зробити це без жодних зволікань. За словами представника оборонного відомства, процес офіційного оформлення та підписання оновлених документів стартує вже з 15 червня.Нагадаємо, очільник Міністерства охорони здоров'я Віктор Ляшко підтвердив наявність механізму розбронювання медичних працівників державних і комунальних закладів. Попри загальний захист від мобілізації, частину лікарів залучатимуть до війська за спеціальними квотами..

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові, який щороку відзначають 14 червня, TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 гривень", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана Власова повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає пані Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Студентка Анна Нехай: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Нехай сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в "Охматдит" здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан Гега.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові:"Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти", — пригадує вона. Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим. З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний:"Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники Бюро по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося", — зазначає вона.Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Відомий український співак та переможець популярного вокального шоу  "Х-Фактор" Олександр Порядинський став на захист Батьківщини. Артист уже перебуває у навчальному центрі, де освоює ази військової справи разом з іншими новобранцями.Про це він повідомив на своїй сторінці в Instagram.Від сцени до окопів: зірковий призовПереможець четвертого сезону популярного музичного талант-шоу "Х-Фактор" Олександр Порядинський ухвалив рішення приєднатися до лав Збройних сил України. На сьогодні виконавець успішно проходить базову загальновійськову підготовку (БЗВП), адаптуючись до нових армійських реалій. Щоб підтвердити свої слова, артист також поділився з підписниками першою фотографією у військовій формі."Друзі, хочу поділитися з вами важливою новиною. Не так давно я мобілізувався до лав Збройних Сил України. Зараз проходжу БЗВП, тому наразі не маю змоги радувати вас новими піснями, виступами та ефірами", — розповів переможець "Х-Фактора".Олександр щиро подякував усім своїм підписникам за міцну підтримку, теплі слова і численні побажання. Він окремо наголосив, що така увага та небайдужість прихильників неабияк додають сил і мотивації у цей непростий час."Сподіваюся, зовсім скоро знову зустрінемося тут із музикою та новими творчими роботами", — додав співак, висловлюючи надію на якнайшвидше повернення до цивільного мистецького життя.Що відомо про Олександра ПорядинськогоМайбутній артист народився та виріс у невеликому селі Гнідинці, що на Чернігівщині. Він виховувався у багатодітній родині та був наймолодшим серед п'яти дітей. Його творчий шлях розпочався ще за шкільних років, коли юнак став активним учасником ансамблю "Ровесник" і почав підкорювати сцени різноманітних районних та міжнародних вокальних конкурсів.Здобувши базову освіту, після закінчення 9 класу хлопець вступив до Ніжинського обласного педагогічного ліцею на музично-філологічний факультет. Там він продовжив професійно вдосконалювати свій співочий талант. Згодом Порядинський вирішив спробувати свої сили на телебаченні та взяв участь у 4 сезоні масштабного проєкту "Х-Фактор". На першому ж кастингу він вразив журі чуттєвим виконанням відомої композиції Івана Ганзери "Не плач, тато" та отримав чотири твердих "так", а зрештою став тріумфальним переможцем цього сезону шоу.Нагадаємо, зірка вокального проєкту "Голос країни" Марко Квітка вступив до лав Збройних сил України. Співак вже пройшов базову загальновійськову підготовку..

Президент Володимир Зеленський підтвердив успішні удари Збройних сил України по стратегічно важливих об'єктах на території Росії та тимчасово окупованих областях України.У своєму дописі у Telegram очільник держави відзначив, що "є хороші результати наших воїнів у застосуванні далекобійних санкцій".Зокрема, за словами гаранта, на відстані більш ніж 700 кілометрів від нашого державного кордону, у Ярославському регіоні РФ, воїни Служби безпеки України уразили нафтовий обʼєкт, що мав значення для резерву держави-агресора.Крім того, ЗСУ досягли цілей в Тульському регіоні Росії. Так, завдано ударів по підприємству "Азот", від діяльності якого залежать спроможності з виробництва вибухових речовин.Ба більше, як зауважив Зеленський, у шести російських аеропортах були застосовані обмеження авіаруху, а загалом за період від учорашнього вечора у 28 регіонах Росії оголошувалась повітряна тривога."Були влучання і по воєнній логістиці окупанта на тимчасово окупованій території України. Україна виконує план далекобійних санкцій проти Росії та визначені завдання щодо мідлстрайків у відповідь на відмову Росії завершувати цю війну. Ми пропонували керівництву Росії всі можливі формати перемовин, і відповіддю стало лише продовження агресії та спроби її розширити. Логічно, що війна повертається туди, звідки й прийшла. Україні потрібен мир. Слава Україні!" — резюмував гарант.Нагадаємо, у ніч на 13 червня 2026 року підрозділи Сил оборони України завдали потужних ударів по країні-агресорці та її армії. Зокрема, українські воїни у Волгоградській області РФ уразили цех підготовки та перекачування нафти в районі населеного пункту Котово..

Станом на 2026 рік обов’язковий військовий облік передбачений лише для жінок з медичною або фармацевтичною освітою. Нині жодних оновлень цього переліку не передбачається.Про це повідомило Головне управління комунікацій Збройних сил України у відповідь на інформаційний запит TrueUA."За результатами опрацювання повідомляємо, що положеннями частини одинадцятої статті 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і закінчили заклади професійної, фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних", — йдеться у заяві.Водночас всі інші громадянки, які не мають медичної освіти, можуть стати на військовий облік лише за власним бажанням. У Міноборони запевнили, що наразі розширення переліку професій, представниці яких підлягатимуть обов’язковому військовому обліку, не планується."Станом на сьогодні жодних змін до переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями не планується", — зазначається у відповіді на запит.. Нагадаємо, Міністерство оборони розпочало процес видалення даних жінок, які були помилково занесені до реєстру "Оберіг". У відомстві запевнили, що випадкові повідомлення про штрафи в "Резерв+" не мають юридичної сили. Додамо, раніше у Сухопутних військах ЗСУ інформували, що наразі мобілізації жінок не планується і не розробляють жодних механізмів, спрямованих на це. Зокрема, в законодавстві України не відбулося жодних змін щодо регулювання цього процесу.Читайте також: Військовий облік жінок в Україні: що потрібно знати у 2026 році.

Протягом минулої доби на фронті зафіксовано 229 бойових зіткнень. Ворог зазнав значних втрат в особовому складі та техніці.Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України."За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили дванадцять районів зосередження живої сили противника, дві артилерійські системи та пункт управління безпілотними літальними апаратами", — йдеться у повідомленні.Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 14.06.26 орієнтовно склали:особового складу — близько 1 382 870 (+1 440) осіб;танків — 12 020 (+5);бойових броньованих машин — 24 753 (+14);артилерійських систем — 44 010 (+57);РСЗВ — 1 868 (+3);засоби ППО — 1 419 (+1);літаків — 436 (+0);гелікоптерів / helicopters — 353 (+0);наземних робототехнічних комплексів — 1 661 (+13);БпЛА оперативно–тактичного рівня — 349 165 (+2 132);крилаті ракети — 4 733 (+0);кораблі / катери — 33 (+0);підводні човни — 2 (+0);автомобільна техніка та автоцистерни — 106 675 (+401);спеціальна техніка — 4 288 (+1).Ситуація на фронтіНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби відбулося два бойових зіткнення, агресор завдав трьох авіаційних ударів із застосуванням дев'яти керованих авіаційних бомб, здійснив 82 обстріли позицій наших військ та населених пунктів, зокрема шість - із реактивних систем залпового вогню.На Південно-Слобожанському напрямку противник сім разів атакував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Вовчанськ, Ізбицьке, Зибине та в бік Лимана.На Куп’янському напрямку наші оборонці зупинили одну спробу ворога просунутися вперед у бік населеного пункту Новоплатонівка.На Лиманському напрямку ворог сімнадцять разів намагався вклинитися в нашу оборону в районі населених пунктів Новий Мир, Дробишеве, Лиман, Діброва, Торське, Озерне та в бік Шийківки, Новоєгорівки й Надії.На Слов’янському напрямку противник штурмував чотирнадцять разів у районі Закітного та в бік населених пунктів Миколаївка, Крива Лука, Рай-Олександрівка.На Краматорському напрямку ворог наступальних дій не проводив.На Костянтинівському напрямку окупанти здійснили чотирнадцять атак поблизу населених пунктів Плещіївка, Костянтинівка, Іванопілля, Іллінівка.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 39 штурмових дій агресора в районах населених пунктів Василівка, Родинське, Шевченко, Новопідгородне, Покровськ, Гришине, Котлине, Удачне, Новопавлівка та в бік населених пунктів Білицьке, Дорожнє, Ганнівка, Нове Шахове, Кучерів Яр, Сергіївка.На Олександрівському напрямку противник атакував один раз у районі Вороного.На Гуляйпільському напрямку окупанти здійснили 32 атаки в районах населених пунктів Рибне, Оленокостянтинівка, Гуляйпільське, Тернувате, Залізничне, Верхня Терса, Чарівне та в бік Гіркого, Добропілля, Воздвижівки.На Оріхівському напрямку наші захисники зупинили три спроби противника просунутися вперед у районах населених пунктів Степове, Степногірськ та в бік Приморська.На Придніпровському напрямку українські підрозділи зупинили одну ворожу атаку в бік Антонівського мосту.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.. Нагадаємо, раніше оглядач Гел Брендс Bloomberg заявляв, що становище України на полі бою стало кращим, ніж упродовж кількох попередніх років. Водночас він застеріг, що перевага Києва у сфері безпілотників може бути нетривалою, а Росія здатна відповісти посиленням атак і гібридного тиску..

Військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину, зможуть повернутися до лав Збройних сил України за спрощеною процедурою. На це у них є 100 днів.Про це повідомила пресслужба Міністерства оборони України. Як повідомили у відомстві, протягом цього періоду учасники програми зможуть самостійно обрати підрозділ для подальшого проходження служби та після повернення відновити грошове, продовольче й інші види забезпечення.У Міноборони наголосили, що ті, хто не скористається цією можливістю зараз, можуть втратити право вибору місця подальшої служби та можливість швидкого повернення із відновленням виплат.Програма поширюється на військовослужбовців Збройних сил України, Національної гвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Для них передбачено повернення без проходження через навчальні центри чи інші підрозділи — одразу до обраної військової частини зі спеціального переліку. При цьому:військові ЗСУ можуть обирати лише підрозділи ЗСУ;військовослужбовці НГУ — лише підрозділи Нацгвардії;військовослужбовці ДССТ — лише частини Державної спеціальної служби транспорту.Для того, аби подати рапорт необхідно:через застосунок "Армія+" (для ЗСУ, НГУ та ДССТ);безпосередньо до військової частини (для ЗСУ та ДССТ);через 1-й або 2-й центр рекрутингу (для військовослужбовців ЗСУ).Нагадаємо, в середині лютого в Генштабі інформували, що військовослужбовці, які повертаються до служби після СЗЧ, направлятимуться безпосередньо до підрозділів пріоритетного комплектування, ігноруючи запити від частин забезпечення. Водночас механізм переведення за рекомендаційними листами продовжує діяти виключно для бойових бригад, які потребують термінового поповнення особового складу..

Вночі 12 червня Сили безпілотних систем завдали потужних ударів по військах країни-агресорки на Запоріжжі. Ворог зазнав значних втрат.Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді. За його словами, ЗСУ вдарили по місцях тимчасової дислокації росіян на полігоні "Восточний" у Новопетрівці Запорізької області, де окупанти проходили навчання.Як зауважив "Мадяр", на цьому полігоні одночасно проводили підготовку три підрозділи:40-а бригада морської піхоти (Камчатка);1461-й полк 36-ї армії — бурятський полк територіальних військ;1466-й полк 5-ї армії — новобранці з Приморського краю."Усі вищезгадані підрозділи воюють проти Українців на Гуляйпільському відтинку, у ТОТ Запорізької області", — зауважив Бровді.Крім того, українським воїнам вдалося уразити:зенітний ракетний комплекс "Тор-М2" — поблизу села Вершина Друга, Запорізька область;зенітну установку ЗУ-23 — поблизу Новопетрівки;розрахунок переносного зенітного ракетного комплексу — у районі Новопетрівки;пункт управління підрозділу безпілотників 120-го дивізіону морської піхоти - поблизу Новоандріївки, Донецька область;технічний пункт десантування підрозділу безпілотників — поблизу Довжанська, Луганська область.Нагадаємо, речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин заявляв, що ефективне знищення логістичних шляхів російської армії на південному напрямку дозволило Силам оборони вдвічі зменшити кількість ворожих штурмів. Через брак артилерійських снарядів окупанти перейшли на активне використання авіабомб..