# література

У 2026 році в межах державної програми підтримки перекладів української літератури Міністерство культури України та Український інститут книги підтримають видання 100 українських книжок, які вийдуть у перекладах 30 мовами світу.Про це повідомили в Міністерстві культури України.Де видадуть українські книжки?Українські книги планують видавати не лише в Європі, а також у країнах Азії, Близького Сходу та Латинської Америки. Загалом проєкти охоплять 33 країни. Серед прикладів:у Лівані вийдуть твори Тараса Шевченка та Михайла Коцюбинського;в Єгипті арабською видадуть дитячу книжку української авторки;у Бразилії португальською вийдуть сучасні українські романи;в Індії планують видати антологію української поезії;в Японії вийде переклад сучасного українського нонфікшну.Найпопулярніші книги для перекладуСеред видань, що мають найбільший попит, — книжка Артура Дроня "Гемінґвей нічого не знає", яку планують перекласти десятьма мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, польською та іншими.Також високий інтерес видавців викликали "Я бачу, вас цікавить пітьма" Ілларіона Павлюка та "Амадока" Софії Андрухович.Результати конкурсу та мета програмиУ 2026 році на участь у програмі подали 179 заявок. Після відбору підтримку отримали 100 перекладацьких проєктів від видавців із 44 країн. Найбільше перекладів заплановано польською, англійською та сербською мовами.Програма Translate Ukraine діє з 2020 року та передбачає фінансову підтримку іноземних видавців для перекладу українських книжок.У Міністерстві культури зазначають, що мета ініціативи — посилити присутність української літератури у світі та зробити її більш доступною для міжнародної аудиторії."Українська література сьогодні — це частина нашої культурної присутності у світі. Через книжки ми розповідаємо про себе, свою історію й свою стійкість. І важливо, що ці історії читають у десятках країн. Програма Translate Ukraine допомагає зробити українські книжки доступнішими", — сказала Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України — Міністерка культури України Тетяна Бережна.Нагадаємо, нещодавно Мінкульт вніс іще двох російських співаків до переліку осіб, що загрожують нацбезпеці.Додамо, також 25 лютого Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" знову відкрила доступ на територію Ближніх печер..

9 березня минає 212 років від дня народження Тараса Шевченка — одного з найвизначніших українців в історії. Поет, художник, мислитель і символ боротьби за свободу, він залишив після себе сотні мистецьких шедеврів і назавжди вписав Україну у світову культурну спадщину.Попри численні спроби ворогів знищити або знецінити його ім’я, пам’ять про Кобзаря вистояла. Сьогодні ми можемо бачити Шевченка не лише як символ національного духу, а й як живу людину — з власним характером, емоціями та непростою долею поза сторінками шкільних підручників.TrueUA зібрав маловідомі факти про Тараса Шевченка, які відкривають постать Кобзаря з нового боку і дозволяють побачити справжнє життя легендарного митця.Екстравагантний митецьПісля викупу з кріпацтва (22 квітня 1838 року) Тарас Шевченко ніби відкрив для себе новий світ. Він купував дороге вбрання та аксесуари, відвідував богемні вечірки і швидко став частиною петербурзької творчої еліти.З часом захоплення розкішшю поступово зменшилось, але відчуття стилю залишилося з поетом на все життя. Іноді його екстравагантність була настільки яскравою, що на вулицях Шевченка впізнавали лише за одягом."Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як-то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс", — саме такими словами описував тодішній стиль життя прозаїка його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко жив у одній квартирі.Правда про викуп з кріпацтваПоета викупили з кріпацтва 1838 року за 2 500 карбованців. Це була величезна сума, і часто говорять, що гроші надала сама імператриця Олександра Федорівна (дружина Миколи I). Проте історія трохи складніша.Викуп мав бути зібраний через лотерею, яку проводила імператриця у своєму палаці на Святвечір 24 грудня 1837 року, за ініціативою друзів Шевченка. На розіграш виставили кришталеві та порцелянові вироби з петербурзьких казенних заводів, а також портрет поета й наставника молодого царевича Василя Жуковського, написаний художником Карлом Брюлловим.Виявилося, що імператриця, її донька та син придбали квитки на лотерею лише на 1 000 карбованців. Решту суми, ймовірно, додали друзі Шевченка — Карл Брюллов, Василь Жуковський та Вієльгорський, забезпечивши викуп поета з кріпацтва.За лаштунками успіху "Кобзаря"Євген Гребінка — український поет і автор всесвітньовідомого романсу "Очи черные" — справив значний вплив на молодого Шевченка. Саме він познайомив поета з літературою, яка сформувала його світогляд: "Енеїдою" Івана Котляревського, "Історією Русів", творами Квітки-Основ’яненка та народнопісенним фольклором, який на той час уже був у моді. Ідеї, які Шевченко почерпнув у Гребінки, він згодом розвинув у своїх перших творах.Цікавим є і той факт, що у першому "Кобзарі" 1840 року всього вісім творів — кожен із них справжнє літературне надбання. Послідовність творів теж продумана.Дослідник Омелян Пріцак у праці "Шевченко — пророк" припускає, що саме Гребінка виступав редактором і співупорядником дебютної книжки, а також переконав Петра Мартоса фінансувати її перше видання.Еротика на полотнах поетаТарас Шевченко відомий насамперед як поет і класичний художник, автор численних портретів, пейзажів та історичних композицій. Проте його мистецький доробок виходить далеко за межі "класики". Серед робіт поета є численні картини з оголеними фігурами, а також полотна, присвячені темам смерті та еротики.Особливо цікавим є голий автопортрет Шевченка, який на той час вважався надзвичайно "крамольним" і заборонявся офіційною цензурою. Багато таких робіт довгий час залишалися маловідомими або зовсім невідомими широкому загалу, зберігаючись у приватних колекціях або під грифом секретності.Окрім еротичних мотивів, художник також досліджував і символічні теми смерті та людської долі. Так, у його офортах і малюнках можна побачити майстерно виконані сцени діалогу людини зі смертю, де образи не лише драматичні, а й пронизані гумором та філософськими роздумами.У часи Тараса Шевченка епоха фотографії тільки починала розвиватися, і мати власний фотоапарат було справжньою розкішшю. Існують легенди, що в останні роки життя Шевченко міг мати такий пристрій, проте жодного його фотоапаратом зробленого знімка не збереглося, і доказів цього немає.Водночас збереглися фотографії самого Шевченка, зроблені першими фотографами Російської імперії. Поет позував для фото щонайменше 11 разів. Це був значно складніший процес, ніж сьогодні. Експозиція тривала довго, треба було витримувати позу, а сам знімок був результатом складної хімічної обробки, на відміну від миттєвих цифрових кадрів сучасності.Кохання ШевченкаФантазія про шлюб супроводжувала Тараса Шевченка впродовж усього життя, і останньою дівчиною, яку він серйозно розглядав як наречену, була Ликера Полусмак. Спершу вона працювала у друзів Шевченка, Карташевських, а згодом стала наймичкою у Кулішів. Шевченко зацікавився Ликерою, спалахнув пристрастю, але її симпатія до поета була значно слабшою.Її непостійність підсилювалася порадами панів, які вирішили, що поетові потрібна "серйозніша" наречена. Найбільший страх Ликери викликав образ "сибіряка" — поетового досвіду заслання, про який він часто розповідав, нагадуючи про травми та життєві випробування, що чекали на повернених із Сибіру.Після розриву з поетом Ликера вийшла заміж за лакея, з яким відкрила перукарню в Царському Селі. У подружжя народилося багато дітей, а сама жінка заробляла на життя шиттям і навчала учениць.Її чоловік, на жаль, зловживав алкоголем і одного разу навіть кинув у грубку портрет Ликери, намальований Шевченком. Після його смерті вона переїхала до Канева, де продовжувала шити та доглядала могилу поета.Через це місцеві прозвали її "Шевченчихою". Таке поєднання жалю й пошани до Шевченка водночас і дратувало, і тішило жінку, залишивши в історії особистого життя поета особливий і неоднозначний слід.Нагадаємо, 25 лютого відзначили 155 років від дня народження легендарної української поетеси Лесі Українки. Ми розповідали про п’ять маловідомих фактів про цю видатну постать нашої культури.Додамо, 20 лютого в Чернігові знайшли рідкісні україномовні екранізації творів Михайла Коцюбинського. Унікальні копії фільмів відшукали головна зберігачка фондів Катерина Федько разом із кінознавцем Олегом Оліфером із Довженко-Центру..

Леся Українка, справжнє ім’я якої Лариса Петрівна Косач, була однією з найвизначніших постатей української літератури – поетесою, драматургинею, перекладачкою та культурною діячкою.Народившись 25 лютого 1871 року у родині інтелігентів, вона змалку опинилася в атмосфері книжок, національної свідомості та творчості, що визначило її подальший життєвий та літературний шлях. Псевдонім "Леся Українка" вона взяла ще у підлітковому віці, щоб підкреслити свою українську ідентичність і уникнути цензурних обмежень.Життя Лесі Українки було затьмарене тяжкою хворобою — туберкульозом кісток, яка обмежувала її фізичні можливості, проте не стримувала інтелектуального розвитку. Самотужки вона опанувала понад десять мов, вивчала літературу, історію та філософію, багато подорожувала. Творчість Лесі Українки стала символом боротьби за національну культуру та свободу слова в умовах імперської цензури. У цьому матеріалі TrueUA ділиться пʼятьма маловідомими фактами про видатну українську письменницю.Як зʼявився псевдонім легендарної поетеси?Лариса Косач взяла свій псевдонім "Леся Українка" на честь дядька Михайла Драгоманова, який підписувався як "Українець". Вона обрала його у 1884 році, у 13 років, поєднавши свою любов і захоплення дядьком із ніжністю сімейного звертання "Леся". Так і з’явився псевдонім, під яким вона ввійшла в історію української літератури.Якими були дитинство та родина Лесі Українки?Лариса Косач була другою з шести дітей у родині Косачів. Їх суворо виховували, привчали до праці та навчали літературі і декільком мовам, до того ж здебільшого вдома й виключно українською мовою. Дівчина допомагала виховувати і навчати молодших братів і сестер, щоб зберегти родинний бюджет.Лесю Українку в родині ласкаво називали Зея або Зеєчка — за образом сорту кукурудзи "зея японіка", адже вона була тоненька й тендітна, мов стеблинка рослини.Найближчим із сімʼї для маленької Лесі був її брат Михайлик. Дітей жартома називали "Мишелосіє" через їхню нерозлучність. Водночас мати майбутньої письменниці, Олена Пчілка, досить часто віддавала перевагу синові та критикувала непокірність Лариси.Трагічне кохання письменниціУ 26 років Леся Українка в Ялті закохалася в білоруського журналіста Сергія Мержинського. Чоловік також хворів на туберкульоз.Незважаючи на протести батьків, вона доглядала його до смерті, що стало важким емоційним випробуванням і лягло в основу поеми "Одержима". Траур і переживання кохання супроводжували її навіть після офіційного заміжжя.Лише у 36 років письменниця вийшла заміж за музикознавця і фольклориста Климента Квітку, який був молодший за неї на 9 років і теж страждав на сухоти. Незважаючи на опір матері та відсутність статків у чоловіка, поетеса відмовилася від фінансової підтримки сім’ї й присвятила себе шлюбному життю. Квітка продавав усе, щоб оплачувати лікування дружини, і вони разом подорожували по Європі та Кавказу, що збагачувало її творчий і життєвий досвід.Звʼязок Лесі Українки з космосомНа честь Лесі Українки названо астероїд головного поясу — 2616 Lesya, відкритий 28 серпня 1970 року. Це рідкісний приклад, коли ім’я української письменниці закарбоване не лише в культурі, а й у науковому просторі.Провальний дебют у драматургіїПерша драматична спроба Лесі Українки (п’єса "Блакитна троянда")  зазнала невдачі. Вона порушувала традиційні театральні шаблони, адже замість звичних сцен селянського життя з піснями й танцями показувала психологічну драму про інтелігенцію. П’єсу поставила трупа Кропивницького в Києві 1899 року, але критики та глядачі були незадоволені, особливо через те, що інтелігенція розмовляла українською мовою.Творчість Лесі Українки виходила за межі національного контексту. Завдяки експериментам із формою та темами вона вивела українську літературу на міжнародний рівень. Вона створила образ жінки-борчині за соціальні та національні ідеали. Письменниця стала символом відданості істині, справедливості та свободі.Таким чином, Леся Українка залишила глибокий слід у літературі. Її творчість поєднує красу слова, філософську глибину та соціальний зміст. Вона є не лише класиком української літератури, а й важливою постаттю світової культурної спадщини.Нагадаємо, 20 лютого в Чернігові виявили рідкісні україномовні екранізації творів Михайла Коцюбинського. Унікальні копії фільмів відшукали головна зберігачка фондів Катерина Федько спільно з кінознавцем Довженко-Центр Олегом Оліфером. .