# медицина

У сусідній Польщі правоохоронні органи розслідують жахливий випадок, пов'язаний із незаконним похованням великої кількості людських плодів на території приватного домоволодіння. За підозрою у скоєнні цього злочину силовики вже затримали колишню власницю земельної ділянки, яка багато років працювала в медичній сфері.Про це повідомляє видання Euronews.Таємне кладовище медичних відходівУ невеликому польському селі Луториж під час проведення робіт на приватній території було виявлено масове таємне поховання. Речник обласної прокуратури в Жешуві Кшиштоф Чехановський офіційно підтвердив, що серед знайдених медичних відходів правоохоронці ідентифікували людські плоди на ранній стадії розвитку, а також їхні окремі фрагменти. Загалом слідчі ексгумували 32 останки тіл ненароджених дітей, які були закопані в землю на різній глибині.Окрім біологічних матеріалів, на місці розкопок поліціянти знайшли навмисно знищені документи та застаріле медичне обладнання. У прокуратурі не виключають, що це не єдине подібне місце, тому наразі криміналісти ретельно перевіряють інші можливі локації, які могли використовуватися для незаконної утилізації.Затримання та версія колишньої лікаркиЗемельна ділянка, де розгорталися ці моторошні події, раніше належала 57-річній жінці-патологоанатому, яку правоохоронці ідентифікували як Магдалену Х. Нові власники придбали цю нерухомість саме у неї. Медикиню затримали поліціянти ще 12 червня, проте під час процесуальних дій фігурантці раптово стало зле, через що її довелося терміново шпиталізувати. Після надання необхідної медичної допомоги та стабілізації стану її все ж доставили до ізолятора тимчасового тримання.Як зазначають місцеві медіа, під час допиту Магдалена Х. спробувала виправдати свої дії. За її словами, вона самостійно забрала ці мертві людські плоди з лікарні номер 2 у Жешуві, де працювала під час пандемії COVID-19, нібито для проведення спеціальних патологічних обстежень. Вона стверджує, що після завершення досліджень просто склала ембріони в мішки та закопала на своєму подвір'ї.Суворе покарання за наругуПольська прокуратура вже відкрила масштабне кримінальне провадження. Наразі розслідування ведеться за статтями про наругу над людськими останками, а також про грубе порушення правил утилізації небезпечних медичних відходів. За сукупністю скоєних злочинів колишній патологоанатомці загрожує суворе покарання — від двох до 12 років позбавлення волі.Нагадаємо, на Закарпатті суд визнав винною 32-річну жінку, яка за 1000 доларів "здала в оренду" власних малолітніх дітей сторонній особі для експлуатації у жебракуванні..

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові, який щороку відзначають 14 червня, TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 гривень", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана Власова повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає пані Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Студентка Анна Нехай: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Нехай сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в "Охматдит" здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан Гега.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові:"Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти", — пригадує вона. Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим. З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний:"Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники Бюро по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося", — зазначає вона.Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Щороку 14 червня у світі відзначають Всесвітній день донора крові. Це дата, яка нагадує: іноді для порятунку людського життя потрібен не складний героїчний вчинок, а година часу, свідоме рішення і готовність поділитися своєю кров’ю.Для України ця тема особливо важлива під час повномасштабної війни. Донорська кров потрібна військовим, пораненим цивільним, пацієнтам після операцій, людям з онкологічними захворюваннями, породіллям і новонародженим. Запаси крові мають бути постійно, адже у критичних ситуаціях час часто йде не на дні, а на хвилини.Донорство — це один із найпростіших способів допомогти незнайомій людині вижити, одужати і повернутися до своїх рідних. TrueUA розповідає історію цього дня та як це — бути донором.Чому існує Всесвітній день донора кровіВсесвітній день донора крові започаткували у 2004 році. Ініціаторами стали Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові та Міжнародне товариство переливання крові.Дату обрали не випадково. 14 червня народився Карл Ландштейнер — австрійський лікар та імунолог, який відкрив систему груп крові ABO. Саме це відкриття стало одним із ключових у розвитку безпечного переливання крові. За свою роботу він отримав Нобелівську премію.Головна мета цього дня — подякувати людям, які добровільно здають кров, а також нагадати суспільству, що без регулярного донорства сучасна медицина не може повноцінно працювати. Кров потрібна не лише в надзвичайних ситуаціях. Вона щодня використовується у лікарнях, пологових будинках, онкоцентрах, хірургічних відділеннях і військових госпіталях.Одна донація — кілька врятованих життівЧасто кажуть, що одна донація крові може врятувати до трьох життів. Так і є, адже після здачі кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму та тромбоцити. Кожен із них може бути потрібен різним пацієнтам.Еритроцити допомагають людям, які втратили багато крові, наприклад після травм, операцій або поранень. Плазма необхідна при опіках, порушеннях згортання крові та складних станах після масивних крововтрат. Тромбоцити часто потрібні онкопацієнтам, людям після хіміотерапії та тим, у кого організм не може самостійно підтримувати нормальне згортання крові.Саме тому донорська кров — це не один універсальний "пакет допомоги", а цінний ресурс, який лікарі використовують залежно від потреб конкретної людини. Для донора процедура триває недовго, а для пацієнта може стати шансом пережити критичний момент.Кому донорська кров потрібна щодняПід час війни ми часто думаємо насамперед про поранених військових. І справді, донорська кров рятує життя захисників після важких поранень, операцій та евакуації з фронту. Але потреба в крові значно ширша.Вона потрібна людям, які постраждали в ДТП або під час ракетних обстрілів. Пацієнтам після складних хірургічних втручань. Людям з онкологічними захворюваннями, які проходять тривале лікування. Породіллям у разі ускладнень під час пологів. Новонародженим, які потребують інтенсивної терапії. А також пацієнтам із хронічними хворобами крові, для яких переливання може бути не разовою процедурою, а частиною постійного лікування.Саме тому кров потрібна щодня. І найкраща система донорства — та, де люди здають кров регулярно, а не лише тоді, коли вже сталися щось погане.Донорство під час війни: чому це питання національної важливостіПовномасштабна війна змінила ставлення багатьох українців до донорства. Якщо раніше здача крові для частини людей була чимось далеким і необов’язковим, то після 2022 року стало очевидно, що запаси крові — це питання безпеки країни.Після обстрілів, масових поранень чи атак на цивільні об’єкти центри крові часто отримують багато звернень від людей, які хочуть допомогти. Це дуже важливо. Але ще важливіше — щоб донорство було регулярним. Адже кров і її компоненти мають обмежені терміни зберігання, тому медична система потребує постійного поповнення запасів.Для армії, лікарень і цивільних пацієнтів донорська кров є таким самим критичним ресурсом, як ліки, обладнання чи робота медиків. Вона має бути доступною не після екстреного збору, а тоді, коли пацієнта вже везуть в операційну.Найпоширеніші страхи та міфиБагато людей не стають донорами не через байдужість, а через страхи. Найпоширеніший із них — "це дуже боляче". Насправді відчуття схожі на звичайний забір крові з вени. Так, укол може бути неприємним, але процедура не є болісною настільки, як її часто уявляють.Ще один міф — що під час донації можна заразитися. Це неправда, адже для забору крові використовують стерильні одноразові системи, які відкриваються при донорі та після процедури утилізуються. Ризику зараження для донора немає.Дехто боїться, що після здачі крові обов’язково стане погано. Якщо людина здорова, правильно підготувалася і не має протипоказань, серйозні неприємні відчуття виникають рідко. Може бути короткочасна слабкість або запаморочення, тому після процедури й радять трохи посидіти, випити води або чаю.Також існує думка, що донорство шкодить здоров’ю. Насправді для здорової людини донація, проведена за правилами, не є небезпечною. Ба більше, регулярні донори часто уважніше ставляться до власного стану, проходять огляди, стежать за харчуванням і способом життя. Остаточне рішення про допуск до здачі крові завжди ухвалює медик.Як стати донором: покрокова інструкціяДонором крові може стати здорова повнолітня людина, яка не має протипоказань. Перед донацією обов’язково проводять медичний огляд: перевіряють самопочуття, тиск, рівень гемоглобіну та інші показники. Також донорську кров тестують на інфекційні хвороби, зокрема ВІЛ, сифіліс, гепатити B і C.До донації варто підготуватися. Напередодні потрібно добре виспатися, не перевтомлюватися, не вживати алкоголь і не приймати ліки без потреби. За добу до здачі крові краще відмовитися від жирної їжі, молочних продуктів, яєць, ковбас, копченостей, фаст-фуду та важких солодощів. У меню можуть бути каші на воді, макарони, картопля, хліб, нежирне м’ясо або риба, фрукти, сухофрукти, сухе печиво.Зранку перед донацією не треба приходити голодним. Легкий сніданок, наприклад каша на воді, солодкий чай і печиво, допоможе краще перенести процедуру. Кров зазвичай здають у першій половині дня. Сама процедура триває недовго, а після неї варто посидіти у центрі крові 15-20 хвилин, щоб переконатися, що самопочуття нормальне.Після донації рекомендують пити більше рідини, повноцінно поїсти, не вживати алкоголь і уникати важких фізичних навантажень впродовж кількох годин. Організм поступово відновлює об’єм крові, і більшість донорів повертаються до звичайного ритму вже цього ж дня.Як відзначити День донора кровіНайкращий спосіб відзначити Всесвітній день донора крові — здати кров, якщо ви можете це зробити. Якщо ви вже донор, можна запланувати чергову донацію, запросити друзів або колег долучитися, поділитися власним досвідом у соцмережах. Іноді саме така проста історія допомагає іншій людині подолати страх.Якщо ви ніколи не здавали кров, цей день може стати приводом дізнатися більше. Варто перевірити вимоги до донорів, переглянути список тимчасових і постійних протипоказань.Для дітей і підлітків День донора крові теж може бути важливим, хоча вони ще не можуть здавати кров. З ними варто говорити про взаємодопомогу, про те, як працює медицина, чому людям важливо підтримувати одне одного. Так формується культура донорства — не через примус, а через розуміння, що допомагати нормально.Де здати кров в УкраїніКиївКиївський міський центр кровіКиївський обласний центр служби кровіКНП "Київський міський центр крові" виконавчого органу Київської міської радиНаціональна дитяча спеціалізована лікарня ОХМАТДИТ МОЗ УкраїниЦентр трансфузіології Клінічної лікарні ФЕОФАНІЯСтруктурний підрозділ м. Київ (відділення трансфузіології) Київського обласного центру служби кровіСтруктурний підрозділ №2 відділення трансфузіології Київського міського центру крові виконавчого органу Київської міської радиЛьвівКНП ЛОР Львівський обласний центр служби кровіМіський центр служби крові Першого територіального медичного об’єднання м. ЛьвоваОдесаКНП "Одеська обласна станція переливання крові Одеської обласної ради"ДніпроКНП "Дніпропетровський обласний центр крові ДОР"Додамо, статус Почесного донора України може отримати особа, яка безоплатно здала 40 разових максимально допустимих доз крові або 60 разових максимально допустимих доз плазми крові. Людина з таким статусом має право на виплати та низку пільг..

Попри поширений міф, що сперматозоїди гинуть одразу після контакту з киснем, насправді ці клітини мають значно складніші механізми виживання. Тривалість їхнього життя залежить від умов середовища, температури, вологості та енергетичних ресурсів.Після утворення в яєчках сперматозоїди проходять через придаток яєчка, де можуть зберігатися у "пригніченому, але життєздатному стані" до двох тижнів, передає видання Live Science. Як пояснює дослідник з Університету Ньюкасла Бретт Ніксон:"Сперма може зберігатися там у життєздатному, але функціонально пригніченому стані до приблизно двох тижнів".Після еякуляції їхня доля залежить від умов у жіночих статевих шляхах. У середньому вони можуть виживати до 5-7 днів, хоча іноді фіксували випадки до 28 днів. Професор репродуктивної біології Крістофер Барратт зазначає:"Більшість людей кажуть, що [сперматозоїди живуть] до семи днів. Ми знаємо це, бо у людини все одно приблизно 5% шансів завагітніти, навіть якщо вона займається сексом за сім днів до овуляції".Чому сперматозоїди можуть жити довше, ніж здаєтьсяНа виживання клітин впливають не лише зовнішні умови, а й біохімічне середовище організму. Насіннєва рідина містить поживні речовини, які підтримують сперматозоїди, а в жіночому організмі вони можуть отримувати додаткову енергію та "відпочивати" в певних резервуарах. Барратт пояснює:"Жіночий тракт також відіграє критичну роль у виживанні сперматозоїдів, забезпечуючи їх енергією у вигляді глюкози під час подорожі до яйцеклітини".Скільки вони живуть поза організмомПоза тілом тривалість життя сперматозоїдів різко скорочується:на сухій поверхні — від кількох хвилин до години;в лабораторних умовах — до 72 годин;при заморожуванні — десятки років.Еволюційна перевагаДовше життя сперматозоїдів дає їм шанс "дочекатися" овуляції, що підвищує ймовірність запліднення. Дослідники також зазначають, що в деяких тварин ця здатність набагато вища, наприклад, у кажанів сперматозоїди можуть виживати до шести місяців.Так, сперматозоїди — набагато витриваліші клітини, ніж прийнято вважати. Вони можуть зберігатися в організмі до кількох тижнів, а в ідеальних умовах навіть роками. Однак поза тілом їхнє життя дуже коротке.Нагадаємо, торік в Європі побільшало дітей, народжених завдяки донорській спермі чоловіка, який має генетичну мутацію, що різко підвищує ризик виникнення раку. Деякі немовлята померли. Так, донор нібито був здоровим і пройшов перевірку, але згодом виявилося, що він мав мутацію ДНК..

Нове дослідження Національного бюро економічних досліджень за 2026 рік вказує на можливий зв’язок між раннім виходом на пенсію та погіршенням когнітивних функцій у подальшому житті. Особливо вразливою групою, за даними авторів, можуть бути чоловіки віком 51-64 років.Науковці наголошують, що сам по собі вихід на пенсію не обов’язково шкодить мозку. Проблема, ймовірно, полягає в тому, чим люди замінюють роботу, передає Parade.Втрата щоденної розумової стимуляції, соціальних контактів і структурованого режиму може з часом впливати на пам’ять, увагу та швидкість мислення. Саме ці фактори дослідники пов’язують із підвищеним ризиком когнітивного зниження у людей, які рано залишають робоче життя.Чому ефект може відрізнятисяЕксперти підкреслюють, що результати не є універсальними. Двоє людей, які виходять на пенсію в одному віці, можуть мати зовсім різні наслідки для здоров’я мозку.Ключову роль відіграє спосіб життя після завершення кар’єри: рівень активності, наявність нових завдань, соціальні зв’язки та регулярне навчання чогось нового.Що допомагає зберегти когнітивне здоров’яФахівці радять підтримувати постійну розумову та фізичну активність:опановувати нові навички;волонтерити;розвивати соціальні зв’язки;займатися спортом;мати регулярні захоплення, які вимагають мислення та концентрації.Окремо підкреслюється, що навіть подорожі чи догляд за онуками можуть бути недостатніми, якщо не супроводжуються постійним інтелектуальним навантаженням.Коли варто виходити на пенсіюДослідники підсумовують: "ідеального віку" для виходу на пенсію, який би гарантував захист від когнітивного спаду, не існує."Важливіше те, що людина робить зі своїм часом після виходу на пенсію", — додали фахівці.Мета, за словами експертів, полягає не лише в тому, щоб працювати довше, а в тому, щоб навіть після завершення кар’єри залишатися залученим у змістовну й розумово активну діяльність.Додамо, дотримання певного рівня фізичної активності, зокрема щоденної ходьби, може суттєво знизити ризик розвитку деменції. За даними досліджень, регулярні прогулянки здатні зменшити ймовірність захворювання більш ніж на 50%.Читайте також: В Україні оновили програму "Скринінг здоров’я 40+": що змінилося.

Дослідники працюють над новим типом вакцини, яка потенційно зможе захищати одразу від багатьох респіраторних захворювань — від грипу та COVID-19 до бактеріальних інфекцій і навіть алергенів. Однак, за словами вчених, до появи справді "універсальної вакцини" ще можуть минути роки.У новому дослідженні на мишах науковці протестували експериментальний назальний спрей, який активує так званий вроджений імунітет у легенях. Це не класична вакцина, яка "навчає" організм розпізнавати конкретний вірус, а засіб, що посилює первинний захист дихальних шляхів, пише Live Science.Після введення препарату тварини отримали значно сильнішу імунну відповідь:у легенях було виявлено до 700 разів менше вірусу COVID-19;також зменшувалася кількість бактеріальних інфекцій;і навіть слабшали алергічні реакції.Як це працюєСпрей "тренує" імунну систему, активуючи Т-клітини в легенях, які запускають швидку реакцію на будь-який патоген. Таким чином організм стає готовим до боротьби навіть із невідомими інфекціями.Т-клітини — це головні клітини адаптивного імунітету, які розпізнають чужорідні антигени, регулюють імунну відповідь та знищують інфіковані чи ракові клітини. Вони утворюються в кістковому мозку, а дозрівають у вилочковій залозі (тимусі), звідки й отримали свою назву.Попри багатонадійні результати, вчені наголошують, що це лише ранній етап досліджень. Ефективність перевіряли лише на кількох збудниках і на тваринах, тому говорити про універсальний захист поки зарано. Фахівці також застерігають, що надмірна стимуляція імунної системи може мати ризики, зокрема викликати запальні реакції.Команда вже готує ранні клінічні випробування за участі людей, але точні терміни появи препарату на ринку поки невідомі. Ідея "універсальної вакцини" активно розвивається, і новий назальний підхід показує перспективні результати.Нагадаємо, від початку 2026 в Україні розпочалася безоплатна вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) для дівчат 12-13 років. Це надзвичайно важливий крок для збереження жіночого здоров’я.Читайте також: МОЗ змінює календар вакцинації: скільки обов'язкових щеплень буде з 2026 року.

Нові дослідження показують, що 90-120 хвилин силових тренувань на тиждень можуть суттєво впливати на тривалість життя.Як повідомляє BBC, аналіз даних десятків років спостережень (понад 147 тисяч людей) показав:ризик передчасної смерті від будь-яких причин знизився приблизно на 13%;ризик смерті від серцево-судинних хвороб також знизився до 19%;ризик смерті від неврологічних захворювань, зокрема деменції, впав до 27%.Дослідники звертають увагу, що користь від тренувань не зростає нескінченно. Так, після приблизно двох годин силових вправ на тиждень додатковий ефект стає мінімальним. Найкращі результати спостерігаються у тих, хто поєднує силові навантаження з аеробними вправами, такими як ходіння, біг або їзда на велосипеді.Фахівці пояснюють ці ефекти тим, що силові тренування покращують метаболізм, допомагають контролювати рівень цукру в крові, зміцнюють кістки й м’язи, а також позитивно впливають на роботу серцево-судинної системи та когнітивні функції. У довгостроковій перспективі це також допомагає зберігати самостійність у старшому віці."Фізична активність, заснована на силі, є потужним інструментом, особливо для підтримки здорового старіння — допомагаючи запобігти або відтермінувати погане здоров'я, зберігаючи нашу мобільність і незалежність, а також зменшуючи тиск на перевантажені медичні та медичні послуги", — підсумували експерти.Додамо, багато людей переходять на дієтичну газовану воду, щоб зменшити споживання цукру. Проте часто ми ставимо собі питання, чи справді це корисніше для печінки. Лікарі пояснили можливі ризики.Читайте також: Кава після пробудження: експерти розповіли про можливі ризики та користь.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила масштабний аналіз, який показав, що понад 38% усіх випадків раку у світі є потенційно запобіжними.Найбільше таких випадків, як передає видання ScienceAlert, припадає на:рак легень;рак шлунка;рак шийки матки.Дослідники наголошують, що мільйони смертей щороку можна було б уникнути завдяки зміні способу життя, профілактиці, вакцинації та зменшенню впливу шкідливих факторів довкілля.Який головний фактор ризикуНайбільшою причиною запобіжних онкологічних захворювань виявилося тютюнопаління. За даними дослідження:куріння було пов’язане з 15% усіх нових випадків раку у 2022 році;серед чоловіків цей показник сягав 23%.Після куріння другим найбільшим фактором ризику став алкоголь, який пов’язують із приблизно 700 тисячами нових випадків раку щороку.Разом куріння та алкоголь спричиняють майже 48% усіх запобіжних випадків онкології.Забруднення повітря та інфекції також серед причинДослідження також показало значний вплив:забруднення повітря;інфекцій;ожиріння;низької фізичної активності;ультрафіолетового випромінювання;шкідливих умов праці.Наприклад, у Східній Азії близько 15% випадків раку легень у жінок пов’язані саме із забрудненням повітря.Серед жінок однією з головних причин запобіжного раку став вірус папіломи людини (HPV), який може призводити до раку шийки матки. У ВООЗ нагадують, що сьогодні існує ефективна вакцина проти HPV, однак рівень вакцинації у багатьох країнах досі залишається недостатнім.Що кажуть дослідникиСтарша авторка дослідження, епідеміологиня ВООЗ Ізабель Сорйоматарам, назвала роботу "першою настільки комплексною глобальною оцінкою запобіжних причин раку". За словами експертів, результати демонструють, що профілактика може стати одним із найефективніших способів зниження глобального тягаря онкологічних захворювань.Науковці наголошують, що хоча рак часто сприймають як неминучу хворобу, значну частину випадків можна попередити. Передусім йдеться про відмову від куріння, помірне або нульове споживання алкоголю, вакцинацію, контроль ваги, фізичну активність та зменшення впливу шкідливих факторів довкілля.Додамо, мікроскопічні істоти, відомі як тихоходки, вражають своєю надзвичайною живучістю. Торік науковці встановили, що їхня здатність витримувати екстремальні умови, включно з радіацією, приховувалася в унікальному білку, який захищає ДНК від ушкоджень, що може мати проривне значення для медицини, зокрема у боротьбі з онкологічними та серцево-судинними захворюваннями.Також нещодавно лікарі-онкологи звернули увагу на поширену звичку, від якої, за їхніми словами, варто поступово відмовлятися у побуті — зберігання їжі в пластикових контейнерах..

Неврологи заявляють, що одна поширена нічна звичка може негативно впливати на здоров’я мозку і навіть асоціюється з його зменшенням (атрофією).Про це пише Parade з посиланням на лікарів-неврологів. Фахівці наголошують, що сон є ключовим для роботи мозку. Так, саме вночі він відновлюється, обробляє інформацію та формує пам’ять."Ніч — це період, коли мозок виконує значну частину відновлювальної роботи", — пояснюють лікарі. Якісний сон також впливає на концентрацію, настрій і здатність приймати рішення. Порушення сну, за словами медиків, підвищує ризики когнітивних розладів, включно з деменцією та хворобою Альцгеймера.Головна нічна звичка, яка шкодить мозкуНеврологи звертають увагу на вживання алкоголю перед сном. За їхніми словами, алкоголь:пригнічує роботу нейронів і знижує активність мозку;порушує процеси відновлення під час сну;впливає на структуру мозку при регулярному вживанні.Медики пояснюють, що тривале зловживання алкоголем може призводити до зменшення об’єму мозкової тканини, зокрема в ділянках, відповідальних за пам’ять, мислення та контроль поведінки. Особливо чутливою є гіпокамп — зона, яка відповідає за формування спогадів.Як алкоголь впливає на сонХоч алкоголь може викликати сонливість на початку ночі, пізніше він погіршує якість відпочинку:сон стає більш поверхневим;частішають пробудження;з’являються тривожні сни;мозок гірше проходить фазу відновлення.У результаті, навіть якщо людина спить достатню кількість годин, відчуття відпочинку може бути значно гіршим.Чи існує безпечна дозаЛікарі зазначають, що сучасні дослідження все більше схиляються до висновку, що безпечної дози алкоголю для мозку може не існувати. Вони підкреслюють, що менше споживання або повна відмова є найкращими варіантами для довгострокового здоров’я.Корисні нічні звички для мозкуФахівці також називають звички, які допомагають підтримувати когнітивне здоров’я:Стабільний режим сну. Лягати і прокидатися в один і той самий час допомагає мозку налаштувати внутрішній "годинник".Прогулянка після вечері. Легка активність покращує обмін речовин і може сприяти кращому засинанню.Обмеження екранів перед сном. Смартфони та соцмережі стимулюють мозок і ускладнюють перехід у фазу відпочинку.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря.Додамо, хропіння під час сну часто сприймають як звичайне явище. Проте іноді воно може свідчити про серйозні порушення, зокрема про синдром апное — стан, за якого під час сну періодично зупиняється дихання.Читайте також: Чому ми не висипаємося і коли безсоння стає проблемою: інтерв’ю з сомнологом.

До оновленого переліку програми "Доступні ліки", який набуде чинності з липня 2026 року, увійде ще 51 міжнародна непатентована назва лікарських засобів.Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, яка опублікувала відповідний допис у своєму Telegram-каналі.Вона оприлюднила список, чого стосуються ці лікарські препарати:для контролю артеріального тиску;лікування серцевої недостатності та порушень серцевого ритму;профілактики тромбоутворення;зниження рівня холестерину;терапії для пацієнтів після інфаркту міокарда або з підвищеним ризиком інсульту.За її словами, програма "Доступні ліки" дає змогу українцям отримувати необхідні препарати безоплатно або з частковою доплатою за електронним рецептом."Цього року її бюджет зріс до 8,7 мільярда гривень. Від початку дії програми нею вже скористалися понад шість мільйонів українців, а лише з початку 2026 року — майже два мільйони пацієнтів", — зауважила очільниця уряду.Вона зазначила: щоб отримати ліки за програмою, пацієнту необхідно звернутися до лікаря, отримати електронний рецепт і звернутися з ним до аптеки з наліпкою "Тут є Доступні ліки"."Важливо, що якщо український виробник пропонує препарат, який відповідає встановленим вимогам і має найнижчу ціну, він може отримати перевагу під час включення до програми. Це сприятиме розвитку вітчизняного фармацевтичного виробництва та водночас посилить стабільність забезпечення пацієнтів необхідними ліками", — підсумувала Юлія Свириденко.Нагадаємо, що програму "Доступні ліки" розширюють уже не вперше. Зокрема, з 1 квітня 2026 року до переліку медикаментів, які можна отримати безплатно або з частковою доплатою за електронним рецептом, додали 37 нових препаратів..

Банани можуть сприяти підтримці здорового рівня холестерину, але лише як частина збалансованого раціону, а не як окремий "лікувальний" продукт.Як це працюєЗа словами фахівців, банани містять розчинну клітковину, яка допомагає знижувати рівень "поганого" холестерину (LDL). Потрапляючи в організм, вона зв’язує жовчні кислоти в кишківнику, що змушує тіло використовувати додатковий холестерин для їх відновлення. У результаті рівень холестерину в крові поступово знижується, пише видання Parade.Крім того, банани:не містять насичених жирів;багаті на калій, який підтримує роботу серця;містять антиоксиданти, що зменшують запальні процеси в судинах.Деякі дослідження показують, що регулярне споживання бананів може покращити співвідношення LDL і HDL холестерину приблизно на 10% і більше за кілька тижнів.Які банани кориснішіЕксперти зазначають, що злегка недостиглі банани можуть містити більше корисної клітковини, ніж повністю стиглі, тому вони потенційно мають вищу користь для контролю холестерину.З чим поєднувати банани для кращого ефектуФахівці радять поєднувати банани з іншими продуктами, які також підтримують здоров’я серця:Вівсянка + банан — подвійне джерело розчинної клітковини, що допомагає знижувати LDL.Горіхи + банан — містять корисні жири, які позитивно впливають на судини.Грецький йогурт + банан + ягоди + насіння — комбінація білка, антиоксидантів і клітковини.Арахісова паста + банан — ситний перекус із корисними жирами.Важливі застереженняПопри користь, банани не є самостійним засобом для зниження холестерину. Найбільший ефект дає комплексний підхід, який включає:зменшення споживання насичених жирів,регулярну фізичну активність,достатню кількість клітковини в раціоні,контроль ваги,відмову від куріння.Також дієтологи нагадують про помірність. Через вміст природних цукрів зазвичай рекомендують обмежитися приблизно одним бананом на день у складі збалансованого харчування.Додамо, американські вчені дійшли висновку, що навіть помірне вживання алкоголю може негативно впливати на роботу мозку та кровообіг. Найсильніше такі зміни проявляються у людей старшого віку.Читайте також: Які продукти і напої допомагають підтримувати метаболізм після 50 років.

У другому півріччі 2026 року медичні заклади, що надають спеціалізовану медичну допомогу на територіях активних бойових дій, щомісяця отримуватимуть додаткові кошти для формування фонду оплати праці.Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, яка опублікувала відповідний допис у своїх соціальних мережах."Дія цієї програми мала завершитися 30 червня, однак уряд продовжив її до кінця 2026 року", — констатувала вона.За її словами, на теперішній момент держава застосовує декілька механізмів підтримки медичних закладів і лікарів, які працюють у прифронтових громадах і на територіях бойових дій."Медичні заклади первинної ланки отримують на 20% більше коштів за кожну декларацію з пацієнтом. Окремо посилено фінансування екстреної медичної допомоги", — пояснила очільниця українського уряду.На її переконання, робота медиків у громадах поблизу зони бойових дій є критично важливою. Тому до цього питання — прискіплива увага."Наше завдання — забезпечити фахівців усім необхідним для роботи та створити умови, щоби вони могли й надалі надавати якісну медичну допомогу людям", — підсумувала Юлія Свириденко.Нагадаємо, в середині травня стало відомо, що в Україні змінять підхід до бронювання медичного персоналу, що дозволить залучати лікарів до служби у військових структурах. Спеціальна комісія аналізує кожен запит, аби розбронювання не зашкодило наданню допомоги цивільному населенню. Про це повідомив міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко..

Видання The Wall Street Journal розповіло про програму "Нові технології збереження життя" вартістю 26 мільярдів доларів, яку курують підсанкційні дочка і друг Путіна Марія Воронцова і Михайло Ковальчук. Російський диктатор хоче стати безсмертним?Рак щитовидки і проблеми зі спиною. Які діагнози Путіна підтвердилисяПрограма, про яку пише американське видання, була запущена 2024 року, й щороку її бюджет збільшують. У жовтні 2025-го французьке видання Le Monde писало, що в Росії вшестеро зросло фінансування досліджень безсмертя. The Wall Street Journal в деталях розповів, чим же займаються російські вчені.Перший напрямок досліджень — біодрук живих тканин за допомогою 3D-технологій. Другий — ксенотрансплантація. Це вирощування людських органів усередині спеціально виведених міні-свиней. Путінські вчені, зазначає видання, звітувалися, що їм вдалося надрукувати людську хрящову тканину й щитовидну залозу миші, після чого вони планують перейти до створення повноцінних людських органів.Тут зробимо розлогу ремарку: 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, світ сподівався, що Путін швидко помре, а війна закінчиться. Саме на цей рік припало багато публікацій про стан здоров’я диктатора. У квітні російське опозиційне видання "Проект" виявило цікаві речі. У поїздках диктатора супроводжують лікарі, найчастіше — отоларингологи та хірург-онколог, який спеціалізувався по раку щитовидної залози. Саме цей орган буцімто російським ученим вдалося надрукувати для миші.Розслідувачі встановили прізвища лікарів, серед яких онколог Євгеній Селіванов. Журналісти простежили: в ті дні, коли Путін зникав з інформаційного простору, він перебував у Сочі, куди до нього приїздили лікарі. Найчастіше отоларингологи, згаданий Селіванов, анестезіологи-реаніматологи і навіть лікарка-дерматовенеролог.Журналісти накопали інформацію про Селіванова. Він на той час працював у Центральній клінічній лікарні, захистив кандидатську дисертацію по темі діагностики і лікування раку щитовидки. А отоларингологи потрібні для того, щоби вчасно діагностувати цей різновид онкології. Видання "Проект" нагадало, що 2020-го Путін зустрічався з начальником національного медичного дослідницького центру ендокринології Іваном Дєдовим, розмовляли саме про рак щитовидної залози. Старша дочка диктатора Марія Воронцова — лікар-ендокринолог, на той час працювала в інституті Дєдова.Яких тільки діагнозів у 2022-23 роках не ставили Путіну — епілептоїдна психопатія, маячний розлад і навіть "стероїдна лють", яку спричиняє частий прийом стероїдів. Також писали, що за ним носять валізку, куди охоронець збирає сечу і фекалії президента, щоб "недружні країни" не дізналися про справжній стан його здоров’я.Протягом кількох місяців журналістські розслідування на тему онкологічного захворювання Путіна вийшли друком у британському виданні The Sun та в американському New Lines Magazine. Вони посилалися на неназвані джерела, що додавало публікаціям "жовтизни". Багато писали саме про рак, але називали різні версії — і крові, і підшлункової, і мозку. Також стверджувалося, що головного злочинця ХХІ століття навіть прооперували. Однак у липні 2022-го запал, з яким журналісти взялися розкопувати таємниці про хвороби Путіна, приземлив глава британської розвідки Мі-6 Річард Мур. За його словами, підтверджень про серйозне захворювання у кремлівського диктатора немає.Але з часом усі помітили зміни у поведінці Путіна, пов’язані з моторикою — розкоординування руху рук і так званий синдром неспокійних ніг, коли нижні кінцівки самі рухаються в стані спокою. Це нагадувало паркінсонізм, тому найчастіше писали про такий діагноз. Утім, "Проект" висловив інші версії. Путін розповідав про падіння з коня і пошкодження спини.Очевидно, з віком наслідки травми посилилися, він почав шкутильгати та перевалюватися з ноги на ногу, як качка. А 10 травня 2017 року сталася подія, яка могла пошкодити спину ще більше. Під час хокейної гри, в якій він брав участь, сталося зіткнення з хокеїстом Павлом Буре. Путін добряче гепнувся об лід, після чого на певний час зник. Журналісти встановили, що за ним тоді доглядав травматолог-ортопед на прізвище Сім. Найімовірніше, зі спиною — великі проблеми, тому і шукають, як надрукувати хрящову тканину для Путіна.У матеріалі The Wall Street Journal стверджується: вчені, залучені до програми, сподіваються здійснити трансплантацію людських органів до 2030 року, аналогічні терміни вони назвали для вирощування органів всередині міні-свинок. Із названих термінів можна зробити висновок, що найближчих чотири роки національною ідеєю росіян буде очікування, коли ж їхнього "царя" зроблять безсмертним.Побільше вкрасти, поки Путін ще живийСерйозні вчені вважають, що програма, на яку з кишень росіян витягають кругленькі суми, ніщо інше, як велика афера. Результати досліджень росіяни утаємничили, то ж про них не почитаєш у фахових медичних виданнях, а пристарілому кремлівському диктатору кажуть те, що він хоче почути. Судячи з постійного збільшення витрат на програму, локшину вішають вміло.Вирощування і друк органів, продовження життя у кріокамері, диво-ліки від старіння тощо — це все перебуває на межі науки та вигадки. Йдеться про повернення до євгеніки — псевдонауки, популярної сто років тому, яка шукала способи генетичного покращення якості людини. В ті часи її прихильники не мали сьогоднішніх технологій, тому вдавалися до жорстокості, як робили нацистські "лікарі", нині технології є, але щодо їхньої ефективності дуже багато сумнівів. Коли бути зовсім точними, — існує багато заможних людей, згодних витрачати на пошук продовження життя шалені кошти, і є вчені, готові ці кошти освоїти. При цьому результат не гарантований.Невже дочка і друг Путіна його дурять? Про Марію Воронцову як світило медицини нічого невідомо, вона робила швидку кар’єру в науці завдяки імені батька. Хоча він ніколи не називав дочками ні її, ні Катерину Тихонову, молодшу з дочок від шлюбу з колишньою дружиною Людмилою Путіною. Марія вже кілька років курує державні генетичні програми в Росії, затверджені у 2019 році. Завдання програм — редагування ДНК людини. Крім того, Воронцова є співзасновницею приватної компанії "Номеко", яка має свій медичний комплекс у Ленінградській області, де серед іншого практикують… новітні методи лікування онкологічних захворювань протонною терапією. Другий шукач безсмертя для Путіна — директор Курчатовського інституту Михайло Ковальчук, старший брат підприємця, одного із найближчих соратників кремлівського диктатора Юрія Ковальчука. Він — фізик, але коло його інтересів значно ширше. У вересні 2015 року у промові перед членами Ради федерації Росії Ковальчук заявив, що на Заході розробляють новий підвид людей — "людина службова": такий підвид має обмежену самосвідомість, його розмноження перебуває під зовнішнім контролем, а годують його генно-модифікованими продуктами.У тій же промові цей псевдовчений стверджував, що на Заході створюють етногенетичну зброю. Згодом це мракобісся повторював Путін:"Виявляється, існують препарати, які впливають на людину відповідно до її етнічної приналежності".Ще одна ідея Ковальчука — імплантація фейків прямо в людський мозок. Це створення хибної картинки дійсності для управління свідомістю людей. Кремлівська пропаганда чудово з цим справляється і без медицини.До призначення керівником Курчатовського інституту він очолював Інститут нано-, біо-, інформаційних, когнітивних та соціогуманітарних наук і технологій. Якщо коротко — обіцяв створити нанороботів, здатних очищати людський організм та оздоровлювати його. Але так і не створив. Заяви Ковальчука про "розумні труси і сорочки" з нанониток стали мемом. ЗМІ повідомляли, що на ці псевдонаукові напрямки витрачалося до 10% всього наукового бюджету Росії. Коли Ковальчук сів на "бюджет безсмертя" суми точно зросли. Підсумок буде той же, що із нанороботами. І Воронцова, і цей діяч чудово знають, що Путін помре, причому скоро, тож їхня мета "накосити" якомога більше грошей..

В Україні планують запровадити нові штрафи за порушення правил заготівлі, тестування, зберігання та передачі донорської крові. Відповідний урядовий законопроєкт №13630 підтримав Комітет Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.Документ розробили на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС для наближення українського законодавства до європейських стандартів у сфері служб крові, передає "Судово-юридична газета".Які штрафи пропонуютьЗаконопроєкт передбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо заготівлі, тестування, перероблення, зберігання, розподілу та реалізації донорської крові і її компонентів. Зокрема, за порушення технологічного процесу посадовим особам медзакладів та суб’єктів системи крові загрожуватиме штраф від 17 тисяч до 34 тисяч гривень.Також пропонується карати за передачу донорської крові та компонентів крові неуповноваженим медичним закладам. За це передбачено штраф від 1700 до 5100 гривень.У разі повторного порушення впродовж року штраф може зрости до 10 200 гривень. Крім того, посадовців можуть позбавити права обіймати певні посади або займатися відповідною діяльністю строком на один рік.Зміни до Кримінального кодексуДокумент також передбачає зміни до статті 144 Кримінального кодексу України щодо насильницького примусу до донорства або вилучення крові шляхом обману.За такі дії пропонують підвищити штрафи — замість чинних санкцій "до 50 неоподатковуваних мінімумів" встановити покарання у розмірі від 17 тисяч до 34 тисяч гривень.Коли можуть запрацювати нові нормиПрофільний комітет рекомендував парламенту підтримати законопроєкт у першому читанні та прискорити його розгляд.Передбачається, що закон набере чинності після офіційного опублікування, однак вводитиметься в дію через рік після завершення або скасування воєнного стану в Україні.Додамо, у теплу пору року в Україні значно зростає кількість випадків спалювання сухого листя та трави у приватному секторі. Такі дії становлять загрозу не лише для самих людей, а й для довкілля та оточення. У пресцентрі Державної служби з надзвичайних ситуацій України попередили, що за подібні порушення передбачені штрафи.Читайте також: Нові правила для водіїв: що змінилося у 2026 році і за що штрафуватимуть.

Багато людей переходять на дієтичну газовану воду, щоб зменшити споживання цукру. Проте часто ми ставимо собі питання, чи справді це корисніше для печінки.Гепатологи пояснюють, що дієтична газована вода дійсно менш шкідлива, ніж звичайна солодка сода, однак і вона не є повністю безпечною, пише видання Parade.Лікарі нагадують, що солодкі газовані напої — одна з головних причин розвитку жирової хвороби печінки, яка не пов’язана з алкоголем. Основна проблема — це кукурудзяний сироп із високим вмістом фруктози.Як це працює:фруктоза майже одразу потрапляє до печінки;печінка перетворює її на жир;жир накопичується;з часом виникає запалення та рубцювання тканин.Гепатолог Трета Пурохіт пояснює, що проблема не лише у "зайвих калоріях". За її словами, фруктоза безпосередньо сприяє накопиченню жиру в печінці.Що показали дослідженняМетааналіз за участю понад 35 тисяч людей показав, що навіть менше однієї солодкої газованої води на тиждень підвищує ризик жирової хвороби печінки на 14%. Так, сім і більше напоїв на тиждень збільшують ризик уже на 53%. Інше дослідження виявило, що люди, які регулярно пили солодкі напої, мали більш ніж у 2,5 раза вищий ризик розвитку жирової хвороби печінки.Щодо газованих напоїв "без цукру" ситуація складніша. Прямих доказів того, що дієтична сода сама по собі викликає жирову хворобу печінки, наразі немає. Але лікарі говорять про непрямі ризики. Серед можливих проблем:штучні підсолоджувачі можуть посилювати тягу до солодкого;вони можуть впливати на кишкову мікрофлору;це здатне погіршувати обмін речовин та підвищувати ризик інсулінорезистентності.Також організм може "плутатися", коли відчуває солодкий смак без калорій, що порушує механізми контролю апетиту.Чи можна пити газовану воду взагаліЛікарі наголошують, що якщо ви час від часу п’єте газовану воду — це не проблема. Найбільші ризики виникають саме при щоденному або дуже частому споживанні. Кращим вибором будуть, за словами фахівців, звичайна або мінеральна вода, газована вода без цукру та підсолоджувачів, а також середземноморський тип харчування.Середземноморське харчування — це збалансований раціон, заснований на традиціях Італії, Греції та Іспанії, визнаний одним із найкорисніших у світі. Воно фокусується на свіжих овочах, фруктах, цілозернових продуктах, бобових, горіхах та корисних жирахТакож рекомендують зменшити:ультраоброблені продукти;ковбаси та бекон;надлишок червоного м’яса;солодкі напої.Так, дієтична газована вода менш шкідлива для печінки, ніж звичайна солодка сода, але безпечною її теж не вважають. Найкращий вибір для здоров’я печінки — вода або несолодка газована вода без штучних підсолоджувачів.Нагадаємо, нещодавно вчені зʼясували, що небажання дітей їсти овочі можна зменшити ще під час вагітності. Зробити це можливо завдяки впливу смаків на плід у материнській утробі.Також нещодавно лікарі-онкологи звернули увагу на поширену звичку, від якої, за їхніми словами, варто поступово відмовлятися у побуті — зберігання їжі в пластикових контейнерах..