# прикордонники

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від ІТ до служби: історія колишнього аналітика даних Олександра КвасниціЄ історії, у яких немає різкого повороту — є усвідомлений вибір. Вибір, який змінює не лише життя людини, а й хід подій довкола. Ще вчора — аналітик даних у світі цифр і алгоритмів. Сьогодні — командир відділення ударних безпілотних комплексів, де кожне рішення вимірюється не рядками коду, а результатом на полі бою. У цьому матеріалі — історія Олександра Квасниці — про те, як технології, відповідальність і внутрішня готовність діяти сходяться в одному моменті, коли країна цього потребує найбільше.Вибір, який змінив усеОлександр Квасниця родом із Миколаєва. У дитинстві мріяв стати футболістом, але згодом обрав інший шлях — світ цифр, аналітики та сучасних технологій. Працював аналітиком даних в ІТ-компанії. Та коли розпочалася повномасштабна війна, без вагань змінив офіс на військову форму. Уже 27 лютого 2022 року він став до лав Державної прикордонної служби України.Сьогодні Олександр — командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. За його плечима чотири ротації на передову. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону він виконував завдання на найгарячіших ділянках фронту в Донецькій та Харківській областях.За словами прикордонника, з початком війни він не міг залишатися осторонь, усвідомлюючи історичність моменту, в якому довелося жити та відстоювати незалежність України. Спочатку служив у піхотних підрозділах, зокрема в артилерії. Згодом, побачивши стрімкий розвиток і масштабування безпілотників, вирішив стати оператором БпЛА. Він прагнув бути частиною цього технологічного поступу, адже вже тоді розумів, що за дронами майбутнє і саме вони стають одним із ключових засобів ураження.FPV-дрони на полі бою: точність і результатЗараз у його руках — один із головних інструментів сучасної війни. FPV-дрони дозволяють ефективно знищувати противника, зривати штурмові дії та водночас зберігати життя українських захисників. Робота Олександра — це поєднання технологій, витримки та точного розрахунку.Нині прикордонника найбільше мотивує злагоджена робота його відділення, у якому зібралися фахівці з різних галузей, які, як справжня команда, досягають результату на полі бою. Він зазначає, що любить свою справу і розуміє: поки тривають бойові дії, необхідно разом з усіма Силами оборони України продовжувати боротьбу, щоб поставити крапку в цій історії раз і назавжди.Плани після перемогиПісля перемоги Олександр мріє повернутися до близьких, подорожувати, займатися спортом і більше часу проводити з родиною.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Водій під обстрілами: як прикордонник Вадим возить життя на передову200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Російські війська змістили акцент із використання диверсійних груп на постійні атаки малих піхотних підрозділів на Сумському напрямку. Попри намагання ворога просунутися вглиб української території та розширити контроль над прикордонням, Сили оборони ефективно стримують натиск окупантів.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі телемарафону.Зміна ворожої тактики на прикордонніЗа даними посадовця, останнім часом характер бойових дій на Сумщині зазнав змін. Якщо раніше Росія частіше застосовувала диверсійно-розвідувальні групи, то зараз основна ставка робиться на штурмові підрозділи піхоти. Ці групи зазвичай невеликі за складом, але їхня присутність та спроби проникнення є систематичними."Активність штурмових груп противника, вони невеличкі за складом, але противник постійно направляє такі групи в бік нашого кордону саме для того, щоб спробувати розширити свою зону контролю і намагається просунутися вглиб території нашої країни", — пояснив Демченко.Чому плани Кремля зазнають фіаскоЯк наголосив представник ДПСУ, попри постійний тиск, Москва не може похвалитися результатами, про які заявляла раніше. Російські війська зазнають значних втрат, а створення так званої "буферної зони", якою марили у Кремлі, залишається нереалізованим завданням. Речник наголосив, що успіхів у просуванні ворога немає: "Але зазнає великих втрат. Досягти якихось великих успіхів щодо просування, або ж досягти результатів, про які вони говорили щодо створення буферної зони, цього противник не може". Він зазначив, що ефективність оборони забезпечується завдяки тому, що українські сили виявляють ворога ще на підступах до кордону. Вирішальну роль у цьому відіграють оператори дронів, які вчасно виявляють та знищують штурмовиків Росії.Нагадаємо, за даними ISW, начальник генерального штабу Росії Валерій Герасимов продовжує поширювати відверту дезінформацію про "успіхи" російської армії на українському фронті. Аналітики зафіксували значні розбіжності між заявами російського командування та реальною ситуацією на полі бою..

Цей матеріал продовжує цикл публікацій у межах проєкту фотовиставки "Обличчя кордону", який об’єднує історії військовослужбовців Державної прикордонної служби України — людей різного віку, професій і життєвого досвіду, яких війна поставила перед вибором і визначила їхню роль у захисті держави. Історія прикордонника Вадима Лахая із позивним Фізрук, водія підрозділу безпілотних авіаційних систем "Фенікс" — одна з них.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Від цивільного водія до бойового: історія прикордонника Вадима ЛахаяВін народився на Волині, у селі Мала Глуша, і з дитинства тягнувся до техніки. Автомобілі були його справою ще задовго до війни: ремонтував, продавав, працював із ними щодня. Саме за цим заняттям його і застало повномасштабне вторгнення.До лав прикордонників Вадим долучився під час мобілізації. Його цивільний досвід визначив і військову спеціальність — він став бойовим водієм. Сьогодні його робота — це не просто керування автомобілем, а постійний ризик і відповідальність. Він доставляє особовий склад, боєприпаси, техніку на позиції, де немає доріг у звичному розумінні, зате є мінні поля, вирви, ворожі FPVдрони і постійна загроза обстрілів.Ціна помилки: коли рішення потрібно приймати миттєвоУ таких умовах важливо не лише вміти кермувати, а й "відчувати" машину, стежити за її станом і діяти максимально зосереджено. Помилка може коштувати надто дорого. Сам Вадим говорить, що ця робота гартує характер і вчить діяти з холодною головою, навіть тоді, коли часу на рішення майже немає.Служба, за його словами, дала й інше — досвід роботи в команді, дисципліну і відповідальність."Тут ти постійно вчишся взаємодіяти з людьми, бути зібраним і діяти чітко, — каже він. І додає: ці навички залишаться на все життя".Найскладніше — працювати під тиском і встигати виконати завдання, зберігаючи безпеку. Але з часом він навчився знаходити баланс між швидкістю і обережністю та діяти за правилами і водночас ефективно.Головна мотивація: сім’я, заради якої він воюєЙого мотивація проста і зрозуміла — сім’я. Дружина і маленька донька. Він воює за те, щоб вони не побачили війни такою, якою бачить її він щодня.У складі підрозділу "Фенікс" Вадим виконував завдання на Куп’янському та Лиманському напрямках. Каже, що кожна ділянка фронту має свою специфіку: десь більше мін, десь активніше працюють дрони, десь основна загроза — артилерія. Усе це змушує постійно адаптуватися, змінювати маршрути, оцінювати ризики і приймати рішення на ходу. Впливає навіть ландшафт: у лісі легше сховатися, але складніше рухатися.Після перемоги: повернення до життя і родиниПопри все, він думає про майбутнє. Після перемоги хоче повернутися до мирного життя, знову працювати з автомобілями і, головне, бути поруч із родиною. Бо для нього це і є головна точка опори, заради якої він щодня виходить у дорогу, де кожен маршрут може стати випробуванням.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:200 днів полону після "Азовсталі": історія прикордонника, який пережив пекло "Оленівки"Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Фотопроєкт "Обличчя кордону", презентований наприкінці березня у Медіацентрі "Україна", продовжує знайомити із захисниками, чиї особисті історії стали частиною великої боротьби за незалежність. Шлях кожного з них — це приклад того, як цивільні цінності трансформуються у військову професійність.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Пережив Оленівку і російські тюрми: історія незламного Станіслава КеродаЄ історії, які не потребують прикрас. Бо в них — правда війни, ціна свободи і сила людини, яка вистояла там, де здається неможливо вистояти. Полковник, кавалер ордена Данила Галицького Станіслав Керод — прикордонник, який майже два десятиліття служив на Сході України. Від перших років служби до найгарячіших днів оборони Маріуполя — його шлях став частиною великої історії спротиву.З 2004 по 2022 рік він ніс службу у Маріуполі — у Донецькому прикордонному загоні та загоні морської охорони Держприкордонслужби. Місто біля моря стало для нього не просто місцем служби — воно стало домом, який він згодом змушений був обороняти до останнього.Вибір, зроблений у дитинствіЛюбов до військової справи у нього з дитинства. Станіслав виріс у родині військового, тому шлях був визначений ще тоді, коли більшість лише мріє про майбутнє. 2000 року вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України в Хмельницькому — і відтоді не зраджував обраному шляху.Схід як щоденне випробуванняСлужба на Сході — це не просто виконання обов'язків. Це щоденна готовність до ризику. Це життя під звуки обстрілів.У 2016 році Станіслав обіймав посаду коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури "Сартана" Донецького загону. Підрозділ неодноразово потрапляв під обстріли, але продовжував виконувати завдання. Бо там, на Сході, кожен день — це перевірка на міцність.Маріуполь-2022: оборона, що стала легендою2022 рік. Маріуполь. Оборона, яка увійшла в історію.З 14 на 15 квітня прикордонники здійснювали прорив із Приморського району до Азовсталі. Це була одна з найскладніших операцій. Інтенсивність обстрілів зростала щохвилини, ворог тиснув з усіх боків.Пекло "Азовсталі"Станіслав згадує ці дні як справжнє пекло. Але вони виконали завдання. Дісталися до Азовсталі. Об'єдналися з основними Силами оборони і разом тримали рубіж — до 20 травня 2022 року.Там, серед бетону і сталі, під безперервними ударами, народжувалася легенда українського спротиву. Та навіть найсильніші іноді змушені ухвалювати найважчі рішення. Заради збереження життя військовослужбовців гарнізон оборони Маріуполя завершив оборону і вийшов.Оленівка: виживання замість життяДалі був полон. Оленівка. Місце, де реальність перевершує найтемніші уявлення. Бараки, розраховані на 60-70 осіб, окупанти заповнювали шістьма сотнями людей. Нестача їжі. Відсутність нормальних умов для сну. Постійний психологічний і фізичний тиск. Це було виживання.Після Оленівки — етапування по російських тюрмах. Нові камери, нові випробування, але та сама жорстокість.Станіслав згадує, що для багатьох окупантів людські страждання стали розвагою. Фізичний біль, моральний тиск, приниження — усе це було частиною системи.200 днів полону. 200 днів боротьби за себе. За гідність. За віру. І жодного дня — без надії. Вдома на нього чекали дружина та донечка. Це чекання — ще один фронт. Тихий, але не менш важкий.Друге народження6 грудня 2022 року, на день Святого Миколая, Станіслава обміняли. День, який став другим народженням. Він повернувся. Не зламаний. Сильніший.Сьогодні полковник Станіслав Керод продовжує служити Україні. Його досвід — це не просто історія. Це пам'ять. Це відповідальність перед тими, хто не повернувся.Мрія про кордони 1991 рокуЙого найбільша мрія, проста і водночас велика — повернути всі українські території. Вийти на кордони 1991 року. Відновити справедливість."Нам чужого не треба. Нам треба своє. Де наш кордон є, як проходить — туди ми маємо вийти, повернутись, відновити наш суверенітет. І прикордонники поїдуть туди", — каже Станіслав.І в цих словах — не просто позиція військового. У них — голос країни.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВтратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

З понеділка, 27 квітня, виникнуть ускладнення з добиранням до пункту пропуску українсько-польського кордону в Раві-Руській Львівської області. Це пов’язано з ремонтом моста.Про це повідомили в Державній прикордонній службі України (ДПСУ)."З 10:00 27 квітня 2026 року тимчасово перекриють рух мостом на трасі М-09 (Тернопіль — Львів — Рава-Руська) в Куликові (км 141+459) через ремонт", — ідеться в повідомленні.Прикордонники запевнили, що об’їзд організують за тимчасовою схемою. Саме об’їзними дорогами можна буде добратися до Рави-Руської."Роботи триватимуть орієнтовно до 27 липня 2026 року", — поінформували в Держприкордонслужбі.У ДПСУ зауважили, що під’їзди до пункту пропуску в Рава-Руській залишаються відкритими."Але просимо планувати маршрут заздалегідь і враховувати додатковий час у дорозі", — підсумували в Державній прикордонній службі України.Нагадаємо, вчора стало відомо, що польські прикордонники виявили в громадянки України 100-доларову купюру з високим рівнем радіації. Перевищення сягало в більш ніж 1 900 разів. Такий інцидент стався на польсько-українському кордоні в Медиці..

Польські прикордонники виявили в громадянки України 100-доларову купюру з високим рівнем радіації. Перевищення сягало в більш ніж 1 900 разів. Такий інцидент стався на польсько-українському кордоні в Медиці.Про це повідомили польські журналісти RMF24. Вони зазначили, що купюру виявила планова перевірка на прикордонному пункті "Медика"."Система радіометричного контролю зафіксувала підвищений рівень випромінювання у багажі 54-річної громадянки України, яка намагалася ввезти до Польщі майже 10 тисяч доларів готівкою", — йдеться в журналістській публікації.Під час детального огляду встановили, що джерелом радіаційного сигналу була одна зі 100-доларових банкнот. За даними прикордонників, рівень її радіації перевищував природний фон приблизно у 1905 разів."Після аналізу з’ясувалося, що на купюрі містився ізотоп, який використовується в медичних цілях", — пояснили фахівці.Гроші вилучили та помістили у спеціальний захисний контейнер, а до розслідування залучили Національну агенції з атомної енергії Польщі."Громадянці України відмовили у в’їзді до країни. Інші обставини інциденту наразі уточнюються", — підсумували польські журналісти.Нагадаємо, тиждень тому стало відомо, що в польському Любліні 19-річну українку звинувачують у шахрайстві. Дівчина нібито виманила у пенсіонера мільйон злотих..

Фотопроєкт "Обличчя кордону", презентований наприкінці березня у Медіацентрі "Україна", продовжує знайомити із захисниками, чиї особисті історії стали частиною великої боротьби за незалежність. Шлях кожного з них — це приклад того, як цивільні цінності трансформуються у військову професійність. У цьому матеріалі — історія Євгенія Биби з позивним "Слон", начальника вогневого відділення, чия мотивація загартована втратою рідного дому та непохитною вірою у справедливість.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Захищати своє: історія прикордонника Євгенія Биби зі СкадовськаЄвгеній народився у Скадовську, що на Херсонщині. Після закінчення місцевої школи він здобув вищу освіту на факультеті правознавства в економічно-правовому інституті. Його життєві орієнтири — справедливість, відповідальність та стійкість — ще в цивільному житті сформували прагнення працювати у силових структурах та боротися зі злочинністю.Від цивільного життя — до служби на фронтіШлях до лав Державної прикордонної служби розпочався для Євгенія у 2023 році з підписання контракту. Згодом він прийняв виклик спробувати свої сили у новоствореному на той момент 15 мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон". Після проходження базової підготовки прикордонник вирушив на свою першу ротацію у зону бойових дій.Сьогодні "Слон" очолює вогневе відділення. У його безпосередні обов'язки входить контроль за роботою гармати та керівництво особовим складом, який забезпечує її функціонування. Специфіка цієї роботи вимагає максимальної точності розрахунків та миттєвої реакції на загрози з боку противника.Бойовий досвід на найгарячіших напрямкахБойовий досвід підрозділу охоплює складні ділянки фронту: Лимано-Куп’янський, Суджанський, Сумський та Покровський напрямки. Попри зміну населених пунктів, завдання залишається незмінним — захист Батьківщини. Євгеній переконаний, що саме чітке усвідомлення мети та бойовий гарт дають міцну мотивацію працювати на результат, а звук вдалого пострілу та розуміння, що ціль уражена, приносять справжнє професійне задоволення.Головним стимулом рухатися далі для нього є рідна земля та власна домівка у Скадовську, яка наразі знаходиться в руках ворога. Він служить для того, щоб повернути своє і захистити державу від подальших посягань.Плани після перемогиПісля закінчення війни Євгеній "Слон" Биба планує присвятити себе передачі неоціненного бойового досвіду молодому поколінню військових, щоб вони були готовими до будь-яких зовнішніх викликів.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Втратив частину зору, але не віру: як майор ДПСУ вистояв під ударами КАБів і зберіг прапорВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

У Львові у Zenyk Art Gallery відбулося відкриття фотовиставки "Обличчя кордону" — проєкту Державної прикордонної служби України, що через особисті історії розкриває людське обличчя тих, хто щодня стоїть на захисті держави. TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських прикордонників.Захід розпочався з хвилини мовчання на вшанування пам'яті полеглих захисників і захисниць України. Після цього прозвучав Державний Гімн у живому виконанні Павла Табакова, який також подарував гостям кілька музичних композицій. Захід провів Олег Корейба — знаний модератор подій, що активно підтримує ініціативи прикордонників.Експозиція об'єднала понад 20 історій військовослужбовців із різних куточків України — людей, які присвятили своє життя службі та з початком повномасштабного вторгнення стали на передову оборони країни. Виставка демонструє не лише трансформацію відомства, а й глибокі особистісні зміни її героїв, підкреслюючи їхню силу, витримку та людяність.Серед героїв проєкту — Денис Бульбанюк. У травні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Вовчанська він зазнав тяжкого поранення внаслідок авіаудару по штабу. Втративши 80% зору на одне око, Денис не залишив службу і продовжив виконувати свій обов'язок. Для нього ця виставка — можливість побачити побратимів із нового боку та поділитися їхніми історіями з суспільством.Ще одна героїня — Олена Тітова, яка понад два десятиліття служить у лавах прикордонної служби. На початку повномасштабної війни вона разом із сином змушена була залишити Бердянськ, пройшовши через понад 30 ворожих блокпостів. Ризикуючи життям, вона зберегла важливу службову документацію, не дозволивши їй потрапити до рук ворога. Попри втрату дому, Олена зберегла головне — вірність присязі та віру в перемогу.Також серед представлених історій — шлях Станіслава Керода, який із 2004 року стояв на захисті східних рубежів у складі Донецького прикордонного загону та морської охорони. Він очолював підрозділ "Сартана", що неодноразово опинявся під обстрілами, а повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. Після героїчної оборони міста та виходу з "Азовсталі" пережив 200 днів полону, які не зламали його дух.До відкриття виставки долучився радник з питань інтегрованого управління кордонами консультативної місії ЄС Аймар Косс, заступник голови Львівської обласної військової адміністрації Іван Собко, заступник директора — начальник управління Львівської обласної військової адміністрації Тетяна Плугатор, керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк, керуючий справами Львівської міської ради Євген Бойко та директор департаменту освіти та культури Львівської міської ради Андрій Закалюк.Виставка триватиме до 19 квітня на третьому поверсі галереї. Після завершення у Львові проєкт вирушить за кордон, щоб розповісти світові історії українських прикордонників — історії мужності, відданості та незламності.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Повернути своє: як прикордонник зі Скадовська на позивний "Слон" воює за дімВійна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

У п'ятницю, 17 квітня, на українсько-румунському кордоні будуть певні ускладнення руху. Обмеження діятимуть від ранку.Про це повідомила Державна митна служба України. Зазначається, що завтра у міжнародному пункті пропуску "Ісакча" заплановано технічне обслуговування гідротехнічної споруди.Роботи триватимуть з 8:00 до 14:00. Відтак, у цей період функціонування поромної переправи на лінії "Орлівка-Ісакча" буде тимчасово призупинено."Дякуємо за розуміння, бережіть себе", — йдеться у повідомленні.Зауважимо, з 15 квітня 2026 року запровадили тимчасові обмеження руху транспортних засобів через пункт пропуску "Солотвино — Сігету-Мармацієй". Обмеження попередньо триватимуть до 15 травня включно.Нагадаємо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. Додамо, міністр соціальної політики Денис Улютін заявив, що український уряд не проводить перемовин із міжнародними партнерами щодо скасування дозволу на виїзд за кордон для чоловіків віком до 23 років..

Війська країни-агресорки намагаються просунутися та розширити зону контролю на Сумщині та Харківщині.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, передає "Ми-Україна"."Росіяни не припиняють спроби розширити зону свого контролю, яка стосується в перший чергу зараз Сумської області, але можу сказати, що в межах Харківської області ворог також продовжує свої спроби штурмових дій, зокрема і в смугах оборони, де знаходяться підрозділи Держприкордонслужби. За останній час такі штурмові дії противника фіксувалися по напрямку населеного пункту Вовчанські хутори (Харківщина). Якщо говорити про Сумську область, в тих смугах оборони, де знаходяться підрозділи ДПСУ, то на щастя такої збільшеної активності, щоб противник намагався саме штурмовими діями атакувати позиції, які утримують наші воїни, не фіксувалося", — зазначив він.Наразі противник продовжує активно обстрілювати прикордонні території Сумщини, Харківщини і Чернігівщини, а також постійно направляє своїх солдатів, щоб ті викривали вогневі позиції Сил оборони."Ворог досить активно продовжує здійснювати обстріли… намагається фактично знищувати ті позиції, де знаходяться наші воїни, для того, щоб в подальшому було легше просуватися штурмовим групам. Але і штурмові групи, якщо говорити, вони не надто чисельні", — додав речник.Нагадаємо, Збройні сили України перехоплюють стратегічну ініціативу та ведуть активну оборону на фронті. Завдяки цьому в березні українські війська відновили контроль над майже 50 квадратних кілометрів території, яка була окупована противником..

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Коли згасало світло — він тримав прапор: історія прикордонника Дениса БульбанюкаЦе історія, в якій біль, вибухи і темрява не змогли зламати головного — віри, честі та обов’язку. Майор Денис Бульбанюк — офіцер Державної прикордонної служби України, людина, яка не просто вистояла під ударами КАБів, а винесла з неї символ незламності — знамено свого відомства, яке зберігав біля серця, у бронежилеті.Свідомий вибір: шлях у військо з 15 роківЙого шлях до війська почався рано. 2010 року, ще п’ятнадцятирічним хлопцем, Денис зробив свідомий вибір — вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Саме там сформувався його характер — дисципліна, витримка, відповідальність. Два роки навчання лише зміцнили впевненість. Після завершення навчання він твердо вирішив стати прикордонником.2012 року Денис вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, обравши факультет правознавства. Та навчання швидко перетворилося на справжню школу життя.Перші дні великої війни: оборона КиївщиниПовномасштабне вторгнення Денис зустрів на службі. Разом із побратимами вони без зволікань стали до оборони — мінували підходи, облаштовували укріплення, готували позиції. Перші дні — Київщина. Важкі, напружені, вирішальні.Після звільнення Київщини Денис виконував завдання на Житомирщині. Попри відносно молодий вік, за його плечима вже був значний досвід, зокрема участь у міжнародних навчаннях. Знання, отримані там, він передавав іншим. Певний час займався підготовкою новобранців.Темрява і біль: момент, який змінює всеТравень 2024 року. Поблизу Вовчанська. Під час виконання бойового завдання місце дислокації підрозділу зазнало потужного авіаудару. П’ять керованих авіабомб, випущених з боку Бєлгорода, накрили штаб. Одна з них впала всього за п'ять метрів від Дениса. Вибух. Руйнування. Темрява.Будівлю знищило. Його контузило, тіло прошив біль, він відчув, як стікає кров’ю. У таких умовах багато хто втрачає свідомість. Але Денис піднявся.Попри травми, попри дезорієнтацію, попри біль — він почав розгрібати завали, прокладати собі шлях назовні. І вибрався.Втрата і відновлення: життя після важкого пораненняДалі його евакуювали побратими до стабілізаційного пункту. Незабаром були лікарні, операції, довга боротьба за відновлення.Поранення були важкими. Він частково втратив зір — 80% на одне око. Попереду чекала тривала реабілітація, складний шлях повернення до життя і служби.Прапор біля серця: символ, який пройшов війнуАле він вистояв. Як вистояв і прапор Державної прикордонної служби України, який Денис проніс крізь усе це.Згорнутий у бронежилеті, біля серця, цей прапор був із ним і на міжнародних навчаннях, і на передовій. Він бачив війну, чув вибухи, відчував удари разом зі своїм власником.Пошматований, але не зламаний. Так само, як і сам Денис. Так само, як і Україна.Повернення: з фронту — до підрозділуСьогодні цей прапор повернувся разом із воїном до рідного 7 прикордонного Карпатського загону, як символ витримки, честі та незламності.І сам Денис — теж повернувся.Сьогодні майор Бульбанюк знову у строю. Він обіймає посаду заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки 7 прикордонного Карпатського загону. Його завдання — готувати особовий склад, передавати досвід, який оплачений надто високою ціною.Він знає, що таке війна і знає, як до неї готувати. Його слово — це практика, перевірена боєм.Сім’я як опора: заради кого він тримаєтьсяПоруч із ним завжди його сім'я. Дружина та син. Ті, заради кого він тримається, відновлюється, рухається вперед. Ті, хто є його внутрішньою опорою і найбільшою мотивацією.Бо за кожним воїном стоїть не лише форма, зброя і обов'язок. Стоїть любов. І саме вона допомагає вистояти тоді, коли згасає світло.Нагадаємо, днями у Хмельницькій обласній філармонії пройшла фотовиставка "Обличчя кордону". На презентацію завітали представники органів місцевої влади та самоврядування, ветеранської спільноти, громадських організацій, волонтери, курсанти Національної академії Державної прикордонної служби України та ліцеїсти Військового ліцею ДПСУ.Читайте також опубліковані історії учасників проєкту:Війна замість сцени: як актор став обчислювачем мінометного розрахункуВід бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Від сцени до фронту: історія прикордонника на позивний "Артист"Історія прикордонника з позивним "Артист" — приклад трансформації людини мирної професії, яка свідомо стала частиною Сил оборони та сьогодні виконує бойові завдання в умовах високої відповідальності і ризику.Юрій Лаховський ще недавно виходив на сцену тернопільського театру, створював декорації, жив мистецтвом. Та восени 2022 року змінив усе — і без вагань став до лав Державної прикордонної служби України. Тепер у його руках не реквізит, а планшет обчислювача мінометного розрахунку. І кожне натискання — це не роль, а рішення, від якого залежить життя."Змінив театральну сцену на бойову — з планшетом у руках", — каже він. І в цих словах — не метафора, а нова реальність.Рішення, яке змінило всеЙого шлях у війську не випадковий. Ще під час строкової служби в артилерійському полку Юрій опанував спеціальність, яка сьогодні рятує життя. А ще раніше — з дитинства — знав: Росія є ворогом. Бо це пам’ять родини. Його дід воював у лавах УПА, виборюючи українську свободу. І тепер Юрій продовжує цю боротьбу — вже у своїй війні.У складі прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого "Артист" пройшов крізь найгарячіші напрямки — Куп’янський і Покровський. Там, де земля здригається під ногами, а час стискається до секунд. Його розрахунок не раз зупиняв ворожі штурми. Був і момент, коли точний вогонь фактично вирвав побратимів із кільця оточення."Це дуже відповідальна робота. Кожен постріл — це ризик. Тут не можна помилитися. Бо ціна — життя", — говорить він спокійно.Але за цим спокоєм — напруга, яку не передасть жодна сцена."Артист", який не втратив себеПопри все, Юрій не втратив себе. З 2013 року він — актор аматорського театру-студії "Сузір’я" імені Ореста Савки. Його позивний — теж із мирного життя, подарований побратимом-земляком. І, можливо, саме ця частина його душі допомагає не зламатися.Бо навіть серед війни він тримається за просте й справжнє: рідне місто, голоси близьких, їхні посмішки. Саме там — його точка опори. Саме там — відповідь на запитання "заради чого".Мрія після перемогиПісля перемоги він хоче повернутися. Не просто додому — до життя. До сцени, де знову звучатимуть слова, а не вибухи. Де замість війни буде тиша, наповнена змістом.А поки що "Артист" грає свою найважливішу роль. Без права на помилку. І з єдиною метою — щоб ця війна закінчилася нашою перемогою.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Наприкінці березня 2026 року Державна прикордонна служба України презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Після презентації окремі історії учасників фотовиставки отримали продовження у форматі розгорнутих публікацій, що дозволяє глибше розкрити їхній шлях — від цивільного життя до виконання завдань у складі Державної прикордонної служби України.TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучилося до поширення та популяризації історій українських героїв.Історія служби Романа Гелі: вибір, зроблений до війниКожна історія — це окремий вимір служби та особистого вибору в умовах війни, що демонструє трансформацію відомства і людей у ньому. Цього разу — розповідь про старшого сержанта Романа Гелю, оператора безпілотних систем, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави та сьогодні виконує бойові завдання, що безпосередньо впливають на хід бойових дій.Старший сержант Роман Геля народився 2002 року на Півночі України, в мальовничому Поліссі. З дитинства мріяв стати, хоч як би банально це звучало, військовим, а саме прикордонником, оскільки постійно бачив службу охоронців кордону, адже населений пункт, у якому народився і зростав хлопець, розташований в прикордонні Житомирської області. Після закінчення школи вступив до фахового коледжу. Проте за спеціальністю працювати не довелося. Завершивши навчання, втілив свою мрію в життя — підписав контракт із Державною прикордонною службою України.Контракт за тиждень до вторгнення і перший досвідКонтракт про проходження служби в прикордонному відомстві Роман підписав за тиждень до початку повномасштабного вторгнення російського війська на територію нашої країни. Йому тоді було лише 19…"Ледь не з дитинства в мене було непереборне бажання служити. Тому, щойно закінчивши Немішаївський фаховий коледж, де я навчався на інженера з безпеки руху, — підписав контракт із прикордонним відомством", — пригадує Роман.Перші місяці служби пройшли на кордоні з Білоруссю. З часом перейшов до бойового підрозділу 9 прикордонного загону — прикордонної комендатури швидкого реагування, де його прийняли дуже тепло. Він згадує, що колектив був надзвичайно щирим і злагодженим: команда працювала як єдиний механізм, спрямований на виконання спільної мети. До кого б не звернувся — допоможуть, підкажуть, роз’яснять. "Колектив зустрів фантастично. Там кожен — за кожного. У бою, на відтяжці, на позиціях ми — єдине ціле", — згадує прикордонник."Спочатку я був розвідником. Але коли побачив, як працюють оператори ударних БпЛА, з’явилося нестримне бажання нищити російську наволоч за допомогою новітніх технологій. Базу та необхідний мінімум підготовки я вже мав, тож дуже швидко перекваліфікувався — і досі жодного разу не пожалкував про те рішення. Лише за останню ротацію мною знищені склади з боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, бліндажі та укриття окупантів, мінометні позиції, легка броньована техніка", — розповідає Роман.Робота, що змінює хід боюПро небуденні речі фронту Роман говорить спокійно й виважено. Навіть про найважчі моменти розповідає так, ніби кожне пережите випробування стало його тихою внутрішньою силою: про понад десять тисяч бойових вильотів, "полювання" на ворожих дронів і моменти, коли рішення треба було приймати за секунди. Він той, кому вдалося зупинити наступ ворога.Не лише удари: допомога побратимамПаралельно із роботою оператора не менш важливою є допомога побратимам, які тримають позиції: доставити воду, боєприпаси, медикаменти, харчі чи джерела живлення. Підказати безпечні маршрути руху. За потреби — провести мінування території та коригувати вогонь.Роман пройшов три ротації — Харківський і Донецький напрямки. Кожна — зі своїми ризиками та викликами."Іноді ти маєш кілька секунд, щоб визначити ціль і відпрацювати", — пояснює військовий.Момент, коли вдалося зупинити наступОдну з найяскравіших ситуацій на війні він пам’ятає до дрібниць. Це було на Донеччині. Ворог пішов у наступ переважальними силами. Отримавши інформацію про масований рух противника, він миттєво вирушив на допомогу з багатоцільовим безпілотним комплексом. Завдяки його діям ворожий наступ було зупинено — противник відступив."Пам’ятаю, як у військових фільмах говорили, що вмілий снайпер може зупинити наступ. У мене було щось схоже, тільки замість гвинтівки — дрон", — ділиться історією про успішно виконане завдання оператор БпЛА. — "Це неймовірне відчуття задоволення, коли розумієш, чого досяг. Хоча це усвідомлення приходить трохи пізніше. А коли ти тримаєш у руках пульт, то просто виконуєш свою роботу, яку вмієш і знаєш".Роман додає, що це відчуття, яке неможливо передати, бо усвідомлюєш, що реально за лічені хвилини вплинув на хід бою."Разом з побратимами ми знищили значну кількість ворожих цілей, — стверджує старший сержант. — Найскладніше — швидко й точно вирахувати ціль, встигнути відпрацювати по ній. Іноді на це є лише кілька хвилин, а то й секунд".Під постійною загрозою: дрони і обстрілиНебо над позиціями рідко буває безпечним. Ворожі дрони зависають буквально над головою, після чого починаються обстріли. Особливо окупанти полюють на операторів гексакоптерів "Вампір", які завдають їм значних втрат. Ворог застосовує навіть КАБи, не кажучи вже про артилерію."Я керую дроном, а над тобою — ворожий, — пригадує одну із ситуацій боєць. — І ти думаєш: хто кого цього разу перехитрить. Спочатку було страшно від раптових змін ситуації, але згодом звикаєш". "Одного разу наш підрозділ виявив ударний БпЛА "Молнія". Це такий собі літачок, який несе декілька кілограмів вибухівки. Почався шквальний обстріл: понад десять ударів поспіль. Дивом усі залишилися живі. Позицію довелося змінювати миттєво. І такі випадки на фронті не рідкість", — констатує Роман.Найбільші емоції, як зазначає сам воїн, у нього викликає результативна робота. На рахунку Романа понад 10 000 вильотів. Кожний додає впевненості, але не знімає відповідальності."Коли є результат — це такий адреналін… ти хочеш знову і знову переживати ці емоції. Береш пульт і "летиш", — ділиться враженнями захисник.Попри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному.Життя після війни: проста мріяПопри ризики, прикордонник завжди зберігає спокій. Каже, що страх зникає з першим кроком на позицію. Він живе в реальності, де кожен день — ризик. Але мислить про майбутнє дуже по-земному:"Після Перемоги хочу створити сім’ю. Щоб були діти. І щоб вони жили у вільній Україні".І така мрія з вуст сильної молодої людини звучить по-особливому, адже наразі його життя — це боротьба за те, щоб Україна вистояла й залишалася незалежною.Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тутЧитайте також опубліковані історії учасників проєкту:Від бізнесу до фронту: історія офіцера-прикордонника "Парфумера"Сила, яка не має статі: історія 24-річної прикордонниці Єлизавети СтаматТам, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя ЧерникаВійна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброюКоли захист неба став покликанням: історія прикордонниці Єлизавети КолпакчиВід сцени до фронту: історія прикордонника Андрія Бочка, який готує побратимів діяти за секунди.

Під час Великодня пасажиропотік на українському кордоні дещо знизився. Переважно люди заїжджали у країну, а переваги на виїзд поки не фіксується.Про це повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко, передає "Укрінформ"."Переваги на виїзд ми ще не фіксували. Фактично, за вчорашній день, саме на Великдень, пасажиропотік суттєво впав і кордон загалом за добу перетнуло 57 тисяч громадян... невеличка перевага все ж ішла на в'їзд в Україну... У попередні вихідні пасажиропотік міг коливатися з позначкою понад 100 тисяч перетинів кордону громадянами", — наголосив він.За словами посадовця, значних черг на кордоні протягом цього періоду не спостерігалося. Натомість найбільш завантаженими були пункти пропуску "Шегині" та "Краківець"."Черги були в окремі дні, особливо перед вихідними, вони фіксувалися тільки на окремих напрямках у пунктах пропуску на кордоні з Польщею", — додав Демченко.Як змінюється робота прикордонників під час пікового рухуВ інтерв'ю TrueUA Андрій Демченко розповідав, що традиційно пікові навантаження на кордоні фіксуються саме у період свят і на літній період, коли триває сезон відпусток. Саме тоді пасажиропотік зростає, а роботи в охоронці кордону додається."У такі періоди, звісно, ми збільшуємо кількість інспекторських пар, які забезпечують оформлення громадян у пунктах пропуску. Це також постійна взаємодія з прикордонниками суміжних країн для обміну інформацією щодо завантаженості пунктів пропуску як на виїзд, так і на в’їзд, а також для координації спільних дій, щоб з обох боків кордону оформлення громадян відбувалося максимально інтенсивно", — пояснив Демченко.Він також відзначив, що за час повномасштабного вторгнення ситуація суттєво змінилася, зокрема через відсутність повітряного сполучення. Раніше авіасполучення забирало значну частку пасажиропотоку, і багато людей перетинали кордон не через автомобільні пункти пропуску, а саме повітряним шляхом. Проте після закриття неба навантаження на пункти пропуску збільшилося."Нині весь пасажиропотік зосереджений на кордоні з країнами Європи, на кордоні з Молдовою та Придністровським сегментом. Водночас пункти пропуску на кордоні з Білоруссю та Росією, як і на Придністровському напрямку, рішенням уряду ще з початку повномасштабного вторгнення залишаються закритими, і пропускні операції там не здійснюються. Саме тому як зараз, так і протягом усього воєнного періоду, навантаження на пункти пропуску суттєво зросло, особливо на кордоні з Польщею", — додав Демченко.Нагадаємо, 11 квітня на пунктах пропуску у Львівській області спостерігалося зосередження великої кількості автівок та автобусів, що прямують до України. Найбільш завантаженими були напрямки через Краківець та Шегині, де водіям доводилося очікувати у чергах.Додамо, з 10 квітня у Європейському Союзі запрацювала нова цифрову систему контролю кордонів. На українських контрольно-пропускних пунктах черг ситуація поки стабільна..

Прикордонники часто фіксують на своїх камерах тварин, які проголюються між різними країнами. Однак вони можуть створювати загрозу для людей, тому не варто обирати прикордонні ліси для мандрівок.Про це повідомили в Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України — Західний кордон.Там порадили, що на вихідні краще обійтися без мандрівок у прикордоння Львівщини."ДПСУ за підтримки міжнародних партнерів продовжує впроваджувати сучасні механізми охорони кордону, що відповідають європейським стандартам безпеки. Зараз ситуацію на Львівщині контролюють не лише прикордонні наряди, а й розгалужена система фото- та відео моніторингу", — йдеться в повідомленні.І саме ці камери фіксують не лише людей, а й диких мешканців лісу — ведмедів, вовків та інших хижаків. Цього разу в об'єктиви на Самбірщині потрапили лисиці, вовки та козулі.Водночас, додали прикордонники, погодні умови цими вихідними не сприятимуть подорожам. За прогнозами, на Самбірщині Львівської області очікується мінлива хмарність, уночі температура знижуватиметься до -3°С…-5°C, місцями можливий сніг."З огляду на це закликаємо утриматися від прогулянок у прикордонні та подбати про власну безпеку. Якщо ж плануєте відпочинок поблизу кордону — обирайте винятково дозволені маршрути та пам'ятайте — дикі тварини можуть становити реальну загрозу", — наголосили прикордонники.Вони також традиційно зауважили, що за порушення прикордонного режиму передбачена адміністративна відповідальність.Нагадаємо, що в п'ятницю на Івано-Франківщині сталася моторошна аварія. Водій збив дику тварину, яка раптово вибігла на дорогу, і з'їхав у кювет. Від отриманих травм керманич загинув на місці події..