# психологія

Звичка фотографувати або робити скриншоти, щоб зберегти важливу інформацію, може погіршувати здатність людини запам'ятовувати побачене. Нове дослідження показало, що учасники гірше пам'ятали зображення, які зберігали на телефоні, ніж ті, які просто розглядали.Науковці з Бінгемтонського університету залучили до дослідження 892 людини та провели сім експериментів. Вони намагалися з'ясувати, чому фотографування може спричиняти так званий ефект погіршення пам'яті, повідомляє ScienceAlert.У першому експерименті учасникам показали на смартфонах 44 зображення творів мистецтва. Частину з них потрібно було просто переглянути, а решту — зберегти за допомогою скриншота. Через десять хвилин добровольці пройшли тест на пам'ять. Результати показали, що учасники гірше розпізнавали ті зображення, скриншоти яких зробили, порівняно з тими, які лише переглядали."Результати цього дослідження свідчать, що одним натисканням кнопки ми, ймовірно, погіршуємо пам'ять про інформацію та пережитий досвід, причому цей ефект може поширюватися навіть за межі того, що було зафіксовано", — пояснила психологиня Бінгемтонського університету Софія Фабріціо.Чому фотографування може погіршувати пам'ятьОдне з можливих пояснень полягає в тому, що використання смартфона відволікає увагу від самої події. У результаті мозок витрачає менше ресурсів на формування спогаду.Інша гіпотеза пов'язана з когнітивним розвантаженням. Коли людина знає, що певна інформація вже збережена у смартфоні, мозок може докладати менше зусиль для її запам'ятовування. Схожий механізм описує так званий "ефект Google": люди схильні гірше запам'ятовувати те, що можуть будь-якої миті швидко знайти в інтернеті або цифровому пристрої.Під час наступних експериментів науковці перевіряли, чи спрямовуються вивільнені когнітивні ресурси на інші завдання. Учасникам пропонували розв'язувати математичні приклади та виконувати додаткові тести на пам'ять, однак помітної переваги у тих, хто робив скриншоти, дослідники не виявили.Навіть можливість переглянути фото не допомоглаВ одному з експериментів добровольцям повідомили, що вони зможуть переглянути зроблені скриншоти перед перевіркою пам'яті. Частині учасників сказали, що тест відбудеться впродовж 30 хвилин, іншим — що лише через місяць. Насправді всіх перевірили вже через десять хвилин.Науковці припускали, що люди, які очікували тесту через місяць, сильніше покладатимуться на цифрове збереження інформації. Проте суттєвої різниці між групами не виявили: в обох випадках учасники гірше пам'ятали зображення, скриншоти яких зробили."Наше дослідження свідчить про виражене погіршення пам'яті, пов'язане зі створенням скриншотів, і лише про незначні переваги для подальшого навчання за дуже обмежених умов", — підсумували автори роботи.Водночас дослідники наголошують, що питання впливу фотографування на пам'ять залишається складним. Результати деяких попередніх робіт, навпаки, вказували, що створення фотографій за певних умов може допомагати краще запам'ятовувати пережитий досвід.Додамо, нове дослідження показало, що відчуття справжнього контакту між людьми залежить не лише від теми розмови. Ключову роль відіграє синхронізація активності мозку співрозмовників.Читайте також: Багато працюють, але не завжди ефективні: чому трудоголіки можуть шкодити команді.

Нав'язливе прокручування проблем перед сном може заважати розслабитися та заснути. Впоратися з потоком тривожних думок може допомогти проста психологічна техніка "час для хвилювання", на яку достатньо виділяти 10-20 хвилин на день.Про це йдеться у рекомендаціях Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS).Повністю позбутися хвилювань неможливо, адже вони є природною частиною життя. Однак можна навчитися керувати ними так, щоб тривожні думки не займали весь день і не активізувалися саме тоді, коли людина намагається заснути.Один зі способів, який пропонує NHS, — "worry time", або "час для хвилювання". Суть полягає в тому, щоб щодня свідомо виділяти короткий проміжок часу для обмірковування того, що непокоїть.Як працює "час для хвилювання"Для початку варто виділити приблизно 10-20 хвилин і записати всі думки, які викликають занепокоєння. Це можна зробити на папері або в нотатках смартфона. Такий підхід допомагає перенести переживання з голови на конкретний список і розбирати їх по черзі.Далі кожну тривогу варто умовно віднести до однієї з двох категорій: реальна проблема, на яку можна вплинути, або ситуація, яку зараз неможливо контролювати.Якщо проблему можна вирішити, варто скласти максимально конкретний план. Для цього можна відповісти собі на три запитання: що саме потрібно зробити, як це зробити та коли. Наприклад, якщо людина хвилюється через невиконане робоче завдання, вона може визначити конкретний час наступного дня, коли ним займеться. Якщо зробити щось можна вже зараз, NHS радить виконати цю дію.Якщо ж вплинути на ситуацію неможливо, варто визнати це та спробувати переключити увагу. Постійне прокручування такого сценарію не змінить обставин.Що робити, якщо тривожна думка повертаєтьсяВажлива частина техніки — не продовжувати обмірковувати проблему протягом усього дня. Якщо тривога з'являється поза визначеним часом, можна нагадати собі:"Я повернуся до цього під час свого часу для хвилювання".Спочатку відкласти думку може бути складно, однак із регулярною практикою це має ставати простіше. Якщо для реальної проблеми вже складено план, при повторній появі тривоги можна нагадати собі, що рішення вже визначене. Після завершення "часу для хвилювання" NHS рекомендує повернути увагу до теперішнього моменту. Допомогти в цьому можуть дихальні вправи, фізична активність, йога, медитація або практики усвідомленості.Регулярне застосування такої техніки може допомогти впорядкувати переживання та зменшити потік думок, який заважає розслабитися перед сном.Додамо, психологи пояснюють, що тривожні думки є природною функцією мозку — він постійно прогнозує ризики та намагається підготувати людину до можливих труднощів. Проблема виникає тоді, коли це прогнозування перетворюється на безперервне "прокручування" сценаріїв, яке заважає концентрації та повсякденному життю.Читайте також: Як швидко прибрати стрес: психолог назвав найефективніші методи.

Під час стресу, тривоги або паніки полегшити напруження може проста дихальна техніка, на яку потрібно лише кілька хвилин. Виконувати її можна практично будь-де, а найбільшу користь вона може принести за регулярної практики.Для виконання вправи можна сісти на стілець із підтримкою для спини, лягти на ліжко чи килимок або залишитися стояти. Головне — обрати комфортне положення та, за можливості, послабити одяг, який може заважати вільно дихати, повідомляє Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS).Якщо ви лежите, руки варто трохи відвести від тулуба та повернути долонями догори. Ноги можна випрямити або зігнути в колінах, поставивши стопи на підлогу.У положенні сидячи руки можна покласти на підлокітники. Якщо ж ви сидите або стоїте, обидві стопи мають повністю торкатися підлоги, а ноги краще розташувати приблизно на ширині стегон.Як виконувати дихальну вправу"Нехай ваше дихання "тече" в живіт якомога глибше, без примусу", — порадили в NHS.Вдих потрібно повільно робити через ніс, а видих — через рот. Під час вдиху можна спокійно рахувати від одного до п'яти. Якщо спочатку не вдається розтягнути вдих на весь рахунок, це нормально.Після цього потрібно так само плавно видихнути, за бажанням знову рахуючи від одного до п'яти. Дихання має залишатися м'яким, рівномірним та без зайвого напруження. Повторювати вправу рекомендують щонайменше п'ять хвилин."Ви отримаєте найбільше користі, якщо будете робити це регулярно, як частину своєї рутини", — зауважили експерти.Додамо, майже кожен із нас стикається зі стресом щодня — це вже звична частина сучасного життя. Важливо навчитися вчасно перемикатися, заспокоювати нервову систему й повертати собі контроль, навіть коли день здається занадто напруженим. Ліцензований клінічний психолог доктор Карі Торрес Санчес назвав шість порад, які допоможуть заспокоїтись у стані стресу.Читайте також: Як підготувати дитину до школи без зайвого стресу: десять порад батькам.

Післяпологовий психоз — рідкісний, але вкрай небезпечний психічний розлад, який може виникнути у жінок після народження дитини. На відміну від післяпологової депресії, цей стан супроводжується втратою зв'язку з реальністю та потребує невідкладної медичної допомоги.Про це повідомляє Parade.Що таке післяпологовий психозЗа словами психіатрів, післяпологовий психоз є психіатричним невідкладним станом, під час якого людина втрачає здатність адекватно оцінювати реальність. Через це вона може становити небезпеку як для себе, так і для новонародженої дитини.Розлад трапляється приблизно у однієї-двох жінок на 1000 пологів, тому значно рідше, ніж післяпологова депресія чи тривожний розлад. Водночас ці стани можуть існувати одночасно, але є різними захворюваннями та потребують різного лікування.Які симптоми можуть свідчити про післяпологовий психозНайчастіше перші прояви виникають уже в перші тижні після пологів.Серед основних симптомів:втрата контакту з реальністю;слухові або зорові галюцинації;марення та хибні переконання;сильна підозрілість або параноя;різкі зміни настрою;депресія чи надмірне збудження;сильна тривога;безсоння, навіть попри виснаження;сплутаність свідомості;дезорієнтація;пришвидшене мовлення;думки про самогубство або заподіяння шкоди собі чи дитині.Фахівці наголошують, що симптоми можуть швидко змінюватися та посилюватися.Якими бувають маренняЛікарі пояснюють, що під час післяпологового психозу жінка може щиро вірити в речі, які не відповідають реальності.Наприклад, вона може:вважати, що хтось хоче завдати шкоди їй або дитині;бути переконаною, що отримує особливі послання від Бога;думати, що її дитина має надприродні здібності;вірити у переслідування або вплив злих сил.Саме такі переконання відрізняють психоз від післяпологової депресії.Хто перебуває у групі ризикуЛікарі називають кілька факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку післяпологового психозу:особиста або сімейна історія біполярного розладу;різке зниження рівня гормонів після пологів;сильний стрес;тривале недосипання;генетична схильність.У деяких випадках післяпологовий психоз стає першим проявом раніше не діагностованого біполярного розладу.На що звернути увагу близькимПсихологи зазначають, що одним із перших тривожних сигналів часто стає саме безсоння.Якщо жінка не може заснути навіть тоді, коли за дитиною доглядає хтось інший, і це триває кілька ночей поспіль, необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря.Також насторожити мають:дивна або нелогічна поведінка;різка зміна характеру;сплутане мислення;дивні висловлювання;нездатність доглядати за собою чи немовлям.Як лікують післяпологовий психозФахівці наголошують, що цей стан є невідкладним і зазвичай потребує госпіталізації.Лікування може включати:антипсихотичні препарати;стабілізатори настрою;препарати літію;протисудомні засоби;у деяких випадках — електросудомну терапію.За своєчасного лікування симптоми можуть значно зменшитися вже протягом кількох тижнів.Що робити, якщо ви підозрюєте післяпологовий психозЛікарі рекомендують не чекати, поки симптоми минуть самостійно.Якщо у жінки після пологів з'явилися ознаки втрати контакту з реальністю:негайно викличте екстрену медичну допомогу або зверніться до найближчого відділення невідкладної допомоги;не залишайте її наодинці;забезпечте, щоб поруч із дитиною перебував інший дорослий;не сперечайтеся з людиною щодо її марень чи галюцинацій;приберіть потенційно небезпечні предмети, медикаменти та ключі від автомобіля до приїзду лікарів.Фахівці підкреслюють, що своєчасне звернення по медичну допомогу суттєво підвищує шанси на повне одужання та допомагає запобігти тяжким наслідкам.Додамо, жінки, які не працюють, мають право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Проте вони мають перебувати на обліку в Центрі зайнятості як безробітні.Читайте також: Вчені назвали "оптимальний" вік для народження першої дитини.

Низька самооцінка не завжди проявляється відкрито. Вона може впливати на повсякденне життя через сумніви у власних силах, уникнення нових можливостей або прагнення догодити іншим. Психологи назвали основні ознаки такої проблеми та пояснили, як поступово зміцнити впевненість у собі.Про це повідомляє Parade із посиланням на коментарі п'яти психологів. За словами фахівців, найпоширенішою ознакою низької самооцінки є негативний внутрішній діалог. Людина постійно повторює собі фрази на кшталт: "Я не впораюся", "У мене нічого не вийде" або "Я недостатньо хороший". Експерти радять спочатку навчитися помічати такі думки, а потім свідомо замінювати їх більш доброзичливими та реалістичними.Крім цього, психологи назвали ще дев'ять поширених проявів низької самооцінки:Уникнення нових ситуацій. Людина відмовляється від можливостей через страх невдачі, що лише посилює невпевненість.Передчасні негативні висновки. Очікування найгіршого результату ще до того, як ситуація розпочалася.Постійне прагнення "виправити себе". Надмірне переконання, що потрібно повністю змінитися, щоб бути достатньо хорошим.Підвищена тривожність. Сумніви у власних здібностях часто супроводжуються постійним хвилюванням.Депресивні прояви. Низька самооцінка і депресія можуть взаємно посилювати одна одну.Бажання всім догодити. Людині важко відмовляти іншим навіть тоді, коли це шкодить її власним інтересам.Поширення невпевненості на всі сфери життя. Невдача в одному питанні починає сприйматися як доказ власної неспроможності загалом.Постійне порівняння себе з іншими. Це може викликати незадоволення собою та посилювати відчуття меншовартості.Надмірна схильність до ризику. У деяких випадках люди намагаються компенсувати невпевненість небезпечною поведінкою або імпульсивними вчинками.Психологи наголошують, що підвищити самооцінку допомагають невеликі досяжні цілі, розвиток самоспівчуття, відмова від постійних порівнянь із іншими та, за потреби, робота з психотерапевтом. Вони також радять ставитися до себе так само підтримувально, як до близької людини, яка опинилася у складній ситуації.Додамо, впевненість часто сприймають як щось, що "спочатку має з’явитися", а вже потім людина починає діяти. Але психологічні дослідження показують протилежне. Так, упевненість — це не початкова умова, а результат досвіду, який ми отримуємо через дію..

Нове дослідження показало, що відчуття справжнього контакту між людьми залежить не лише від теми розмови. Ключову роль відіграє синхронізація активності мозку співрозмовників.Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Social Cognitive and Affective Neuroscience, передає Psychology Today.Науковці з'ясували, що хоча глибокі розмови частіше сприяють виникненню близькості між незнайомими людьми, самі по собі вони не гарантують цього. Водночас навіть звичайна розмова про погоду чи улюблені фільми може завершитися відчуттям справжнього взаєморозуміння.Як відбувалося дослідженняУ дослідженні взяли участь 70 пар незнайомців. Під час спілкування вони носили спеціальні портативні сканери мозкової активності (fNIRS), які вимірювали кровотік у різних ділянках мозку.Одній половині учасників запропонували обговорювати буденні теми — погоду, телешоу чи відпочинок. Інша половина відповідала на особисті запитання про мрії, емоційні спогади та життєві переживання. Після завершення розмови всі учасники оцінили, наскільки сильний зв'язок вони відчули зі співрозмовником.Що виявили вченіДослідники підтвердили, що глибокі розмови загалом частіше допомагають людям відчути близькість. Проте вирішальним чинником виявилася не тема бесіди, а синхронізація роботи мозку.Коли люди відчували справжній контакт, активність їхньої так званої мережі пасивного режиму роботи мозку (Default Mode Network, DMN) синхронізувалася. Ця система відповідає за соціальне мислення, осмислення досвіду та розуміння внутрішнього світу інших людей.Найточнішим показником такого зв'язку стала синхронізація в правому скронево-тім'яному вузлі.Правий скронево-тім'яний вузол — це зона мозку на стику скроневої та тім'яної часток. Вона збирає сенсорні сигнали, відповідає за емпатію, усвідомлення себе та розуміння думок інших людей.Глибокі запитання — не гарантіяАвтори звернули увагу ще на одну цікаву закономірність. Майже 28% учасників повідомили про рівень близькості, який не відповідав типу запропонованої розмови.Так, приблизно кожна четверта пара, яка обговорювала буденні теми, все одно відчула сильний емоційний зв'язок. Водночас близько третини тих, хто говорив про особисте, не відчули особливої близькості.На думку дослідників, запитання лише створюють сприятливі умови для контакту, але не є його головною причиною. Справжній зв'язок виникає тоді, коли співрозмовники починають однаково сприймати розмову, уважно слухають одне одного та намагаються зрозуміти думки й почуття іншої людини.Додамо, хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Читайте також: Чому вас лякає незручна пауза: психологиня пояснила, про що це може свідчити.

Здавалося б, люди, які багато працюють, мають бути цінними працівниками для будь-якої компанії. Однак дослідження показують, що трудоголізм не завжди означає високу ефективність, а надмірна зосередженість на роботі може шкодити командній взаємодії.Дослідники визначають трудоголізм як постійну внутрішню потребу працювати понад необхідне, коли людина відчуває примус виконувати все більше робочих завдань і важко відділяє роботу від інших сфер життя, пише Psycgology Today.Однією з проблем трудоголіків є те, що вони часто обирають кількість роботи замість якості. Вони можуть брати на себе зайві завдання, працювати довше за інших, але водночас частіше припускатися помилок і ризикувати вигоранням.Дослідження Гвідо Алессандрі та його колег показало, що трудоголіки менш схильні до так званої організаційної громадянської поведінки — добровільних дій, які допомагають колегам і покращують атмосферу в колективі. Наприклад, вони рідше допомагають співробітникам, підтримують команду чи беруть участь у спільних ініціативах.Причина полягає в тому, що трудоголіки часто сприймають будь-які додаткові завдання як ще один обов’язок, а не як можливість побудувати стосунки з колегами. Через це вони можуть нехтувати командною роботою, оскільки вважають, що витрачений на допомогу іншим час завадить їм виконати власний список справ.Водночас дослідники зазначають, що трудоголіки можуть бути ефективними в певних сферах — особливо там, де потрібні висока самостійність, складні завдання та вузька спеціалізація. Наприклад, у роботі, де результат залежить переважно від особистих зусиль, а не від постійної співпраці з іншими.Натомість у проєктах, де важливі комунікація, взаємодія та підтримка між членами команди, трудоголіки можуть створювати труднощі.Головний висновок дослідження: багато працювати — не завжди означає працювати ефективно. Найкращі працівники не лише виконують власні завдання, а й будують стосунки в колективі, допомагають іншим і знаходять баланс між продуктивністю та командною роботою.Додамо, хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Читайте також: Робота з дому може шкодити психіці: що з'ясували науковці.

Більшість власників собак вважають, що така поведінка пов'язана виключно зі статевим потягом. Однак науковці пояснюють, що насправді вона може мати кілька різних причин — від сильного збудження до стресу чи навіть нудьги.Про це розповів почесний професор екології та еволюційної біології Університету Колорадо Марк Бекофф, пише Psychology Today. За словами вченого, така поведінка є природною для собак і не вважається ані ненормальною, ані "непристойною". Хоча парування є однією з можливих причин, далеко не завжди саме воно спонукає тварину до таких дій.Фахівець назвав п'ять найпоширеніших причин такої поведінки:статевий потяг;демонстрація домінування над іншою твариною;надмірне збудження під час гри;емоційне перевантаження — коли собака одночасно відчуває сильне хвилювання, стрес або тривогу;нудьга, коли тварина просто шукає спосіб зайняти себе.За словами Бекоффа, іноді така поведінка є так званою "поведінкою заміщення" — реакцією організму на сильні емоції. Наприклад, новий гість у будинку може одночасно викликати у собаки і цікавість, і тривогу, що проявиться саме таким способом.Професор також навів результати громадянського наукового проєкту, у межах якого було проаналізовано 312 випадків такої поведінки у собачих парках. Дослідники не виявили суттєвої різниці між самцями й самками — "ініціаторами" могли бути представники обох статей.З'ясувалося, що 65% випадків не мали очевидної причини, 26% відбувалися під час гри, а лише 9% були пов'язані з домінуванням. Водночас експерт наголосив, що надмірно часте повторення такої поведінки може свідчити про проблему. У такому разі він рекомендує звернутися до ветеринарного лікаря або кінолога.На думку дослідника, розуміння справжніх причин такої поведінки допоможе власникам краще розуміти своїх домашніх улюбленців та покращити взаємини з ними.Додамо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис.Читайте також: Як уберегти домашніх тварин у спеку: ветеринари дали важливі поради.

Хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Про це в ефірі телеканалу "Київ24" розповіла психологиня Оксана Глущенко.За її словами, низькі показники якості життя в Україні не означають, що кожен українець почувається нещасним. Водночас багаторічна війна, постійні повітряні тривоги, втрати та невизначеність створюють середовище, яке виснажує психіку."Психіка людини не створена для життя в умовах багаторічної загрози. Коли є війна, повітряні тривоги, втрати, постійна невизначеність, наша система залишається в режимі виживання", — пояснила Глущенко.Психологиня зазначила, що такий стан супроводжується підвищеною тривожністю, порушеннями сну та втратою здатності відчувати радість. Крім того, ситуацію погіршує поширене переконання, що під час війни "не на часі" жити повноцінним життям.На її думку, відкладене життя може призвести до ще більшого емоційного виснаження, особливо якщо війна триватиме довго."Якщо ми будемо весь час казати, що "не на часі", то куди ми себе цим заведемо?" — наголосила експертка.Глущенко рекомендує створювати для себе стабільну щоденну рутину, знаходити приємні моменти та дозволяти собі те, що повертає відчуття опори й допомагає відновлювати внутрішній ресурс.За словами психологині, хронічний стрес поступово змінює роботу нервової системи, впливає на гормональний баланс, концентрацію уваги та загальне самопочуття. У результаті людина може відчувати повне виснаження, навіть якщо їй здається, що "все нормально".Додамо, психологи пояснюють, що тривожні думки є природною функцією мозку — він постійно прогнозує ризики та намагається підготувати людину до можливих труднощів. Проблема виникає тоді, коли це прогнозування перетворюється на безперервне "прокручування" сценаріїв, яке заважає концентрації та повсякденному життю.Читайте також: Як швидко прибрати стрес: психолог назвав найефективніші методи.

Люди з депресією можуть бути більш чутливими до лайків у соціальних мережах, ніж припускали попередні дослідження. Такого висновку дійшли вчені, проаналізувавши поведінку користувачів платформи X (колишній Twitter). Результати роботи опубліковано в журналі JAMA Psychiatry.У дослідженні взяли участь 7 736 користувачів, а загалом науковці проаналізували понад 17 мільйонів дописів. Вони оцінювали так звану "тенденцію до підкріплення" — наскільки кількість отриманих лайків за один день впливала на активність користувача наступного дня, передає Psychology Today.Всупереч попереднім уявленням про депресію, люди з депресивними симптомами виявилися більш схильними продовжувати публікувати контент після отримання лайків. Цей результат підтвердився у трьох незалежних вибірках із різними методами оцінки психічного стану.Дослідники також встановили, що такий ефект характерний саме для депресії. У людей із тривожними розладами або нав'язливими думками спостерігалися інші моделі поведінки, тому посилена реакція на соціальне схвалення не є універсальною ознакою психічних розладів.Науковці пояснюють, що відкриття не суперечить попереднім дослідженням про ангедонію — знижену здатність відчувати задоволення, яка є одним із симптомів депресії. Лайки можуть не приносити більше радості, однак вони сильніше впливають на подальшу поведінку людини та мотивують її знову публікувати дописи.Автори роботи наголошують, що наразі неможливо визначити причинно-наслідковий зв'язок. Поки невідомо, чи депресія підсилює залежність від соціального схвалення, чи, навпаки, орієнтація на лайки з часом може сприяти розвитку депресивних симптомів. Для цього потрібні додаткові довготривалі дослідження.Дослідники також зазначають, що соціальні мережі можуть непомітно формувати поведінку користувачів через механізми психологічного підкріплення, навіть якщо людина не усвідомлює їхнього впливу.Додамо, те, як дитина реагує на усміхнені або сумні обличчя, може дати науковцям підказки про її емоційний стан і потенційний ризик депресії. Нове дослідження показало, що симптоми депресії можуть змінювати те, на які емоції діти звертають більше уваги.Читайте також: Як швидко прибрати стрес: психолог назвав найефективніші методи.

Науковці вперше детально дослідили психологічний стан жінок, які називають себе "фемселами" (femcels) — представницями онлайн-спільноти, які вважають, що приречені залишитися без романтичних і сексуальних стосунків. Дослідження показало, що таких жінок об'єднують глибоке відчуття самотності, низька самооцінка та песимістичний погляд на майбутнє.Про це повідомляє Daily Mail.Хто такі "фемсели"Дослідження провели вчені з Монреальського університету, які опитали 61 жінку, що ідентифікує себе як femcel — скорочення від female involuntary celibate ("жінка, яка вимушено не має романтичних чи сексуальних стосунків").Учасниці відповідали на запитання про особисте життя, сексуальність, психологічний стан і ставлення до романтичних взаємин. За результатами аналізу дослідники виокремили шість основних рис, які найчастіше зустрічалися серед представниць цієї спільноти:дуже високий рівень самотності;низька самооцінка;виражена соціальна тривожність;симптоми депресії;обмежена соціальна підтримка;переконання, що в майбутньому шансів на кохання практично немає.За словами однієї з авторок роботи, професорки Александри Цінденберг, жінки багато думають про романтичні стосунки, але ці роздуми майже завжди супроводжуються тривогою, сумом і негативними емоціями.Страх близькості та розчарування в особистому життіДослідники зазначають, що однією з найпомітніших особливостей фемселів стала так звана "сексуальна депресія" — глибоке розчарування через відсутність романтичних і сексуальних стосунків.Крім того, учасниці продемонстрували вищий рівень сексуальної тривожності. Значною мірою це пов'язано зі страхом можливого насильства або жорстокого ставлення з боку потенційного партнера, хоча такі побоювання не завжди ґрунтувалися на власному досвіді.На думку авторів дослідження, важливою складовою світогляду фемселів є переконання, що зовнішність визначає шанси людини на успіх в особистому житті. Через це багато жінок вважають, що не можуть змінити власне майбутнє незалежно від своїх зусиль.Чим фемсели відрізняються від інцелівРаніше більшість наукових досліджень була присвячена чоловікам-інцелам — представникам онлайн-спільнот, які також вважають себе приреченими на самотність.Втім, автори нової роботи звертають увагу на суттєву різницю між цими групами. Якщо чоловіки-інцели часто спрямовують свою агресію назовні та звинувачують у власних проблемах жінок або суспільство, то фемсели переважно переживають негативні емоції всередині себе.Дослідники не виявили доказів того, що серед фемселів існують тенденції до радикалізації чи насильства. Водночас вони застерігають, що на тематичних онлайн-форумах нерідко фіксують повідомлення про суїцидальні думки, пов'язані з відсутністю романтичних стосунків.На думку науковців, це є серйозним психологічним сигналом, який потребує уваги фахівців із психічного здоров'я.Додамо, нещодавно стало відомо, що люди, які частіше пліткують або поширюють чутки, можуть мати більше шансів перебувати у романтичних стосунках. Нове дослідження також виявило зв’язок між такою поведінкою та більшою кількістю біологічних дітей.Читайте також: Чому вас лякає незручна пауза: психологиня пояснила, про що це може свідчити.

Люди, які частіше пліткують або поширюють чутки, можуть мати більше шансів перебувати у романтичних стосунках. Нове дослідження також виявило зв’язок між такою поведінкою та більшою кількістю біологічних дітей.Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Evolutionary Psychological Science. Науковці проаналізували дані майже 1,5 тисячі дорослих, які взяли участь в онлайн-опитуванні. Учасникам ставили запитання, що допомагали оцінити рівень так званої реляційної агресії.Йдеться про поведінку, коли людина шкодить іншим не фізично, а через соціальні механізми. Наприклад, поширює плітки, чутки або навмисно виключає когось із групи.Дослідники з’ясували, що люди з вищим рівнем такої поведінки частіше перебували у романтичних стосунках на момент опитування. Подальший аналіз також показав зв’язок із більшою кількістю біологічних дітей як у чоловіків, так і в жінок.За словами авторів роботи, такі непрямі форми конкуренції могли допомагати людям знаходити партнерів або зберігати стосунки впродовж еволюції. На відміну від фізичної агресії, плітки або соціальне виключення дозволяють знизити статус потенційного суперника без прямого конфлікту.Водночас дослідження не означає, що плітки гарантовано роблять людину успішнішою в особистому житті. Йдеться саме про виявлений статистичний зв’язок, а не про доведений прямий причинно-наслідковий ефект.Чому плітки могли мати соціальну користьПопередні дослідження вже припускали, що прихована агресія може бути способом конкуренції за романтичних партнерів. Зокрема, вона дозволяє погіршити репутацію суперника або послабити його позиції в соціальній групі.Автори нового дослідження вважають, що в сучасному суспільстві такі методи можуть виступати альтернативою відкритій або фізичній агресії. Це особливо важливо з огляду на те, що фізичне насильство соціально засуджується та забороняється законом.Науковці також не виключають, що люди, які вже перебувають у стосунках, можуть частіше вдаватися до пліток або соціального виключення, щоб відлякувати потенційних суперників.Окреме дослідження, опубліковане раніше цього року, показало, що плітки на роботі також можуть мати несподівану функцію. Зокрема, обговорення керівника з колегами може працювати як спосіб зближення в колективі, хоча після цього люди нерідко відчувають провину або сором.Зазначимо, що раніше науковці також досліджували різницю між чоловічими та жіночими плітками. За результатами одного з таких досліджень, чоловіки й жінки пліткують приблизно однаково часто, однак зміст таких розмов може відрізнятися.Додамо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис.Читайте також: Вчені виявили несподіваний зв’язок між спільним житлом і здоров’ям.

Пауза в розмові може здаватися незручною, напруженою або навіть тривожною. Психологиня пояснила, чому деякі люди намагаються одразу заповнити тишу словами та які риси часто стоять за такою реакцією.Про це пише Parade із посиланням на клінічну психологиню Елану Гоффман.За словами фахівчині, мовчання не завжди сприймається як нейтральна частина спілкування. Для деяких людей воно може сигналізувати про небезпеку, відсторонення співрозмовника або власну "невдачу" в комунікації."Для багатьох тиша не є нейтральною", — пояснила Гоффман.Особливо чутливо реагувати на паузи можуть люди, які росли в середовищі, де мовчання означало напругу, образу або майбутній конфлікт. Наприклад, якщо в родині використовували "мовчазне покарання" або тиша передувала сварці.Які риси можуть мати люди, що не люблять паузиПерша риса — висока чутливість до емоцій інших. Такі люди постійно зчитують настрій співрозмовника, помічають зміни в міміці, тоні та поведінці. Через це пауза може здаватися їм сигналом, що щось пішло не так.Друга риса — тривожний тип прив’язаності. У такому випадку мовчання може викликати страх, що зв’язок із людиною слабшає, співрозмовник втрачає інтерес або віддаляється.Третя причина може бути пов’язана з нейровідмінностями. За словами психологині, людям з розладом дефіциту уваги та гіперактивності може бути складно переносити відсутність стимулів, а деяким людям з аутизмом важко зрозуміти, що саме означає мовчання в соціальній ситуації.Четверта риса — досвід життя в непередбачуваній або конфліктній сім’ї. Якщо в дитинстві тиша часто була ознакою небезпеки, нервова система може й у дорослому віці реагувати на неї тривогою."Це не вада характеру", — наголосила Гоффман.За її словами, така реакція може бути старим механізмом самозахисту, який колись допомагав людині адаптуватися до складного середовища.П’ята риса — звичка мислити вголос. Деяким людям простіше обробляти думки саме через розмову, тому пауза здається їм не відпочинком, а збоєм у процесі спілкування.Шоста риса — прагнення до соціальної гармонії. Люди, які хочуть, щоб усім було комфортно, можуть поспішати заповнити тишу не через тривогу, а через бажання підтримати атмосферу й не дати розмові "провиснути".Сьома риса — складність із перебуванням у власних відчуттях. Для деяких людей тиша відкриває простір для неприємних думок, тілесної напруги або емоцій. Тоді розмова стає способом відволіктися від внутрішнього дискомфорту.Як інакше сприймати тишуПсихологиня радить не поспішати одразу заповнювати паузу, а спершу запитати себе, що саме вона означає. Часто тривога виникає не через саму тишу, а через припущення: "людина сердиться", "я сказав щось не так", "розмова провалилася".Гоффман пропонує сприймати мовчання не лише як незручність, а й як ознаку безпеки. З близькими людьми тиша може бути проявом довіри, коли немає потреби постійно підтримувати розмову. Якщо пауза все одно викликає напругу, фахівчиня радить зробити коротку паузу перед тим, як говорити."Дайте собі правило трьох секунд", — порадила психологиня.У цей момент можна звернути увагу на ноги на підлозі, зробити вдих і нагадати собі, що пауза не обов’язково означає небезпеку. Якщо мовчання справді дезорієнтує, можна використати нейтральну фразу, яка дасть час зібратися. Наприклад: "Я просто обдумую сказане".Фахівчиня наголошує, що дискомфорт через тишу — поширене явище. З часом і практикою мозок може навчитися сприймати паузи спокійніше, особливо у безпечних і невимушених ситуаціях.Додамо, психологи зазначають, що звичка тримати відкритими велику кількість вкладок не є рідкістю. Часто це пов’язано з бажанням не втратити важливу інформацію, потребою у візуальних нагадуваннях або прагненням одночасно працювати з кількома джерелами даних.Читайте також: Чи може штучний інтелект змінити роботу мозку: відповідь учених.

Приготування їжі для інших людей може давати короткочасний емоційний підйом і посилювати відчуття щастя. Науковці називають це "просоціальним приготуванням їжі" — тобто дією, спрямованою на турботу про іншу людину.Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Applied Psychology: Health and Well-Being, пише Psychology Today.Автори роботи проаналізували результати чотирьох досліджень за участі понад 1500 людей. Вони з’ясували, що люди, які готували їжу для інших, частіше повідомляли про зростання позитивних емоцій і суб’єктивного відчуття щастя саме в моменті.В одному з досліджень приготування їжі для інших також пов’язували з вищою самооцінкою, більшою життєвою енергією та нижчим рівнем негативних емоцій.Важлива не лише кухня, а й турботаНауковці наголошують, що емоційний ефект виникає не просто через сам процес готування. Важливим є саме просоціальний елемент — усвідомлення, що людина робить щось корисне й приємне для когось іншого.За словами дослідників, така дія може посилювати відчуття зв’язку з іншими людьми, давати відчуття компетентності та дозволяти виразити турботу у конкретний спосіб.При цьому користь не обов’язково залежить від складності страви чи кулінарної майстерності. Психологічне значення може мати сам факт зусилля, вкладеного в іншу людину.Чому це може бути корисно інтровертамОдним із цікавих висновків стало те, що інтровертні люди в окремих випадках можуть отримувати від такого приготування навіть більшу емоційну користь.Дослідники припускають, що для них це може бути зручним способом проявити турботу без надмірного соціального навантаження. Приготування їжі дає змогу підтримати людину тихо, структуровано й без потреби в активній взаємодії.Ефект не варто перебільшуватиАвтори дослідження підкреслюють, що йдеться насамперед про короткочасний підйом настрою, а не про радикальну зміну рівня щастя чи заміну психологічної допомоги.Водночас такі маленькі щоденні дії можуть підтримувати емоційну стійкість. Приготування вечері для близьких, супу для хворого родича або страви для друга може бути не лише побутовим обов’язком, а й способом відчути зв’язок, корисність і турботу.Додамо, психологи зазначають, що звичка тримати відкритими велику кількість вкладок не є рідкістю. Часто це пов’язано з бажанням не втратити важливу інформацію, потребою у візуальних нагадуваннях або прагненням одночасно працювати з кількома джерелами даних.Читайте також: Коли емпатія стає проблемою: психолог пояснила небезпечний бік співпереживання.

Те, як дитина реагує на усміхнені або сумні обличчя, може дати науковцям підказки про її емоційний стан і потенційний ризик депресії. Нове дослідження показало, що симптоми депресії можуть змінювати те, на які емоції діти звертають більше уваги.Про це повідомляє ScienceDaily із посиланням на дослідження Бінгемтонського університету, опубліковане в журналі Journal of Psychopathology and Clinical Science.Науковці вивчали, як депресивні симптоми у дітей пов’язані з увагою до емоційних виразів обличчя. Особливу увагу вони звернули на те, чи є в родині дитини історія депресії."Більшість вразливостей, які ми досліджуємо, у цей період ще формуються", — зауважив директор Інституту розладів настрою Бінгемтонського університету, професор психології Брендон Гібб.За його словами, саме дитячий і підлітковий вік дають змогу помічати зміни ще на етапі розвитку, а не тоді, коли вони вже стали стійкими.Як проводили дослідженняУ дослідженні взяли участь 242 дитини та їхні матері. Спостереження тривало два роки, а оцінювання проводили кожні шість місяців. Під час візитів дітям показували пари облич на екрані. Одне обличчя мало нейтральний вираз, інше — емоційний: радісний, сумний або злий. За допомогою технології відстеження погляду дослідники фіксували, на які обличчя діти дивилися довше.Раніше вчені вже пов’язували депресію з підвищеною увагою до сумних облич, однак було незрозуміло, що є причиною, а що наслідком. Нове дослідження стало одним із перших, у якому ці зв’язки простежували в динаміці."Найновішим у цій роботі було те, що ми дивилися на взаємні зв’язки", — пояснила провідна авторка дослідження, аспірантка Бінгемтонського університету Келлі Гейр.Вона додала, що команда аналізувала, як упередження уваги та депресивні симптоми можуть передбачати одне одного в різні моменти часу.Що помітили у дітей із вищим сімейним ризикомРезультати показали, що депресивні симптоми впливали на увагу дітей по-різному залежно від сімейної історії. У дітей, чиї матері мали історію великого депресивного розладу, посилення депресивних симптомів було пов’язане з більшою увагою до сумних облич. Інакше кажучи, таким дітям ставало складніше відвести погляд від ознак смутку."У тих, хто вже перебуває в групі ризику, що більше діти самі переживають симптоми депресії, то більше вони втрачають здатність відривати увагу від сумного навколо", — зазначив Гібб.Келлі Гейр наголосила, що депресія може змінювати те, на що людина звертає увагу."Ми знаємо, що коли людина має депресію, це змінює те, на що вона звертає увагу", — сказала дослідниця.За її словами, у дітей матерів із депресією сумні вирази обличчя можуть ставати особливо помітними, коли в самих дітей посилюються депресивні симптоми.У дітей із нижчим ризиком картина була іншоюІнакший патерн виявили у дітей, чиї матері не мали історії депресії. Коли в них посилювалися депресивні симптоми, вони починали менше звертати увагу на щасливі обличчя."У дітей із нижчим ризиком, схоже, досвід депресії послаблює захисний фактор — те, наскільки вони звертають увагу на щасливі обличчя", — пояснив Гібб.Науковці припускають, що увага до позитивних емоцій може бути одним із механізмів емоційної стійкості. Якщо дитина починає менше помічати радісні сигнали, це може бути важливою зміною для подальшого психічного здоров’я.Що це означаєАвтори дослідження наголошують, що результати не означають, ніби за рухом очей можна самостійно діагностувати депресію. Йдеться про лабораторні спостереження, які можуть допомогти краще зрозуміти, як депресивні симптоми формуються у дітей.Дослідники продовжують спостерігати за учасниками, коли ті переходять у підлітковий вік. Вони хочуть з’ясувати, чи можуть такі особливості уваги підвищувати ризик клінічної депресії в майбутньому.Науковці сподіваються, що подібні роботи допоможуть раніше помічати дітей із підвищеною вразливістю та розробляти ефективніші методи профілактики.Нагадаємо, нещодавно психологи пояснили, чому звичайна поїздка автомобілем може ставати одним із найсильніших моментів емоційного контакту між батьками та дітьми.Читайте також: Сім фраз, які непомітно підсилюють тривогу у дітей: про що попереджають психологи.