# психологія

Іноді одна невдала відповідь, зауваження від колеги чи скасована зустріч у голові швидко перетворюються на доказ того, що "все погано". NHS радить помічати такі автоматичні думки, перевіряти їх фактами та шукати інші можливі пояснення ситуації.Про це йдеться у рекомендаціях британської Національної служби охорони здоров’я (NHS) щодо переосмислення некорисних думок."Все закінчиться якнайгірше"Ситуація: ви маєте важливу презентацію на роботі й заздалегідь переконуєте себе, що обов’язково все піде не так.Автоматична думка:"Я забуду слова, зроблю помилку, і всі вирішать, що я некомпетентний".Запитання:"Які є реальні докази того, що все станеться саме так? Який ще може бути результат?"NHS радить у таких випадках не приймати найгірший сценарій за факт, а перевірити, наскільки він взагалі ймовірний."Бачу тільки погане"Ситуація: ви отримали позитивний відгук від керівника, але він також вказав на одну помилку.Автоматична думка:"Я знову все зробив неправильно".Запитання:"Що ще відбулося в цій ситуації, крім цієї помилки?"Одна неприємна деталь не обов’язково перекреслює все інше. Корисно свідомо згадати й те, що вдалося."Або ідеально, або провал"Ситуація: ви пропустили одне тренування, хоча планували займатися тричі на тиждень.Автоматична думка:"Я зірвав план, тому немає сенсу продовжувати".Запитання: "Чи справді один пропуск означає повний провал? Що буде, якщо просто повернутися до плану наступного разу?"Так проявляється так зване чорно-біле мислення, коли між "успіхом" і "провалом" наче не існує проміжних варіантів."У всьому винен я"Ситуація: друг скасував зустріч і відповідає коротше, ніж зазвичай.Автоматична думка:"Я його чимось образив".Запитання:"Чи є інші можливі пояснення? Що ще може впливати на його поведінку?"NHS окремо звертає увагу на схильність вважати себе єдиною причиною негативної ситуації. Насправді на події часто впливають обставини, інші люди та фактори, про які ми навіть не знаємо.Як перевіряти свої думкиУ NHS пропонують простий принцип "помітити — перевірити — змінити". Спочатку потрібно впіймати автоматичну думку, потім поставити під сумнів її доказовість і лише після цього спробувати сформулювати більш нейтральний погляд.Наприклад, замість "я все провалив" можна сказати собі:"Я припустився помилки, але це не означає, що весь результат поганий".Мета такої практики не в тому, щоб змусити себе думати позитивно. Йдеться про те, щоб не сприймати першу тривожну думку як беззаперечний факт і залишати місце для інших пояснень.Додамо, психологи пояснюють "піпл-плізинг" як стійку поведінкову модель, за якої людина систематично орієнтується на потреби інших, часто відсуваючи власні межі та інтереси. Ззовні це може мати вигляд звичайної ввічливості або бажання допомогти, однак у психологічному контексті йдеться про звичку, яка формується через потребу в схваленні або страх конфлікту.Читайте також: "Просто перестати хвилюватися" не працює: психологи назвали 3 способи боротьби з тривогою.

Іноді найбільшою проблемою стає не відсутність людей поруч, а незнання, як сказати їм, що тобі справді потрібна допомога. NHS радить не намагатися розповісти все одразу, а почати з простого пояснення свого стану та конкретного прохання про підтримку.Про це йдеться у рекомендаціях британської Національної служби охорони здоров’я (NHS).Розмова про свій емоційний стан може бути складною, особливо коли немає чіткого розуміння, що саме відбувається. У NHS радять заздалегідь подумати, з ким буде комфортно поговорити, і за потреби навіть записати кілька думок у телефоні. Не обов’язково одразу розкривати всі деталі. Розмову можна почати з однієї фрази:"Можеш просто мене послухати? Мені зараз не потрібні поради".Якщо хочеться виговоритися без спроб одразу знайти рішення."Мені зараз важко, і я хотів(ла) б поговорити з тобою".Простий варіант, коли складно пояснити свій стан конкретніше."Мені потрібна допомога з конкретною справою. Можеш мені допомогти?"Підійде, якщо емоційної підтримки недостатньо й потрібна практична допомога."Я поки не готовий(а) розповідати все, але мені важливо, щоб ти був(ла) поруч".Допомагає встановити межі й водночас не залишатися наодинці."Я не знаю, що зі мною відбувається, але останнім часом мені непросто"Не потрібно спочатку самостійно визначати причину свого стану."Можеш просто побути зі мною? Навіть без розмов"Підтримка не завжди означає довгу бесіду."Можемо поговорити ще раз пізніше? Зараз мені складно все пояснити"Перша розмова не обов’язково має бути повною.Як зробити розмову комфортнішоюНе обов’язково сідати навпроти людини для серйозної розмови. NHS зазначає, що декому простіше говорити під час прогулянки, по телефону або за спільною справою, наприклад приготуванням їжі.Також варто одразу сказати співрозмовнику, якої саме підтримки ви очікуєте: поради, допомоги з конкретною проблемою чи просто можливості виговоритися.І якщо перша людина не може підтримати вас так, як потрібно, це не обов’язково означає, що ви попросили про допомогу "неправильно". Можна звернутися до когось іншого або повернутися до цієї розмови пізніше.Додамо, нове дослідження показало, що відчуття справжнього контакту між людьми залежить не лише від теми розмови. Ключову роль відіграє синхронізація активності мозку співрозмовників.Читайте також: Як швидко зменшити стрес: десять простих порад від фахівців.

Спільні емоції здатні посилювати близькість між людьми, а побачення у моторошній атмосфері можуть стати одним зі способів урізноманітнити стосунки. Вчені з’ясували, що особливо важливо після такого досвіду обговорити пережиті емоції.Про це йдеться у дослідженні Джейн К. Вайлі, передає Psychology Today. Науковці досліджували так званий рекреаційний страх — поєднання страху та задоволення у безпечних і контрольованих умовах. До таких ситуацій належать, зокрема, відвідування кімнат жахів, перегляд фільмів жахів або катання на американських гірках.Дослідники провели п'ять експериментів на базі трьох комерційних атракціонів із елементами страху. Вони виявили, що переживання таких емоцій разом з іншими людьми може посилювати відчуття близькості.Чому спільний страх може зближуватиЗа словами вчених, люди є "глибоко соціальними істотами", тому спільний досвід відіграє важливу роль у формуванні зв'язків. Причому це стосується не лише позитивних емоцій.Дослідники згадують експеримент, в якому люди, які очікували болісних електричних ударів, воліли перебувати в кімнаті разом з іншими наляканими учасниками, а не залишатися наодинці. Це свідчить про те, що спільна загроза може посилювати бажання бути поруч з іншими.Страх також здатен впливати на романтичний потяг. У відомому експерименті чоловіки, які переходили підвісний міст, що викликав сильне хвилювання, оцінювали жінку-інтерв'юерку як привабливішу, ніж учасники, які проходили безпечним низьким мостом.Найважливіше — поговорити після побаченняВодночас саме переживання страху не обов'язково миттєво створює міцніший зв'язок. Дослідники дійшли висновку, що значна частина ефекту проявляється під час подальшого осмислення пережитого. Тому після походу в кімнату жахів, на атракціон чи іншої подібної розваги парам радять залишити час для спокійної розмови. Обговорення того, що налякало, здивувало або розсмішило, може допомогти перетворити спільні емоції на відчуття близькості.Науковці також вважають, що незвичні спільні заняття можуть бути корисними для пар, які вже перебувають у тривалих стосунках. Новизна, сильні емоції та взаємна вразливість здатні допомогти подружжю вийти з рутини та знову відчути зв'язок, особливо якщо після події партнери обговорюють свої переживання.Додамо, фраза "мені потрібен простір" часто викликає тривогу й нерозуміння в стосунках. Для одних вона звучить як завуальоване розставання, а для інших як сигнал про проблеми. Однак психологи наголошують, що в більшості випадків люди мають на увазі не розрив, а свій внутрішній стан.Читайте також: Серіали про психологію: три стрічки, які допоможуть бачити людей наскрізь.

Під час стресу чи недосипання у багатьох людей виникає бажання з'їсти солодке, жирну їжу або продукти з великою кількістю вуглеводів. Проте важливо навчитися відрізняти справжній фізіологічний голод від емоційного та не робити смаколики основою раціону.Про це в ефірі проєкту "Ранок Вдома" розповіла нутриціологиня Ганна Бойко. За словами експертки, після сильного напруження, стресу або недосипання насамперед варто поспостерігати за власними відчуттями та зрозуміти, чого саме потребує організм."Спостереження вирішує дуже багато питань, адже хаотичні дії не призведуть ні до чого хорошого. Ми будемо просто заїдати, запивати кавою, енергетиками, можливо, жирним, солодким, якимись чипсами — хто як звик", — пояснила вона.Бойко зазначила, що звичка заспокоювати себе їжею нерідко формується ще у дитинстві. Водночас значення має те, які саме продукти людина обирає у стресовій ситуації."Їжа для організму людини — це пальне, таке, яким заправляють автомобіль. Хто любить своє авто, той шукає якісне пальне. І це хороше порівняння. Ставтеся до цього так: якщо я зараз заправлю себе неякісним пальним, то зроблю лише гірше, адже спочатку буде ейфорія, а потім — різкий спад, агресія", — наголосила нутриціологиня.Як відрізнити емоційний голодЗа словами Бойко, бажання з'їсти певний продукт після стресової ситуації саме по собі не є проблемою. Головне — зрозуміти, чи йдеться про фізіологічний голод, чи про спробу отримати певні емоції за допомогою їжі."Коли ви розумієте, що цей продукт не характерний для вашого раціону, але у вас виникає чітке бажання його спожити — то це емоційний голод. Не забороняйте собі цю їжу, але попередньо складіть здорову тарілку, а цей смаколик залиште на доповнення. Це буде усвідомлене споживання", — порадила експертка.Нутриціологиня рекомендує під час стресових періодів зосередитися на збалансованому раціоні та повноцінних основних прийомах їжі — сніданку, обіді та вечері. Водночас солодощі чи інші продукти, які людина сприймає як спосіб заспокоїтися, не обов'язково повністю забороняти. Вони можуть залишатися доповненням до основного раціону.Додамо, стрес може виникати через роботу, особисті проблеми, невизначеність та інші складні життєві обставини. Щоб легше впоратися з напруженням, насамперед варто визначити його причину та зосередитися на тому, що людина справді може змінити.Читайте також: Як швидко заспокоїтися під час стресу: проста дихальна вправа на п'ять хвилин.

Люди далеко не завжди прямо говорять про свої справжні наміри. Маніпуляції можуть маскуватися під турботу, прагнення контролю — під кохання, а за впевненістю та чарівністю іноді приховуються зовсім інші мотиви.Тренерка з ораторської майстерності Ольга Мацьопа назвала шість відомих серіалів, які пропонує подивитися тим, хто хоче краще розуміти поведінку людей. TrueUA розповідає, що варто подивитися та на які особливості поведінки героїв звернути увагу."Клан Сопрано"Кримінальна драма розповідає про Тоні Сопрано — впливового мафіозі з Нью-Джерсі, який намагається одночасно керувати злочинним угрупованням і розв'язувати проблеми у власній родині. Постійна напруга призводить до панічних атак, через які чоловік починає відвідувати психотерапевтку.Саме розмови Тоні з нею стають однією з найважливіших складових серіалу. Перед глядачем постає людина, здатна в одному епізоді переживати за близьких, а в іншому — брехати, погрожувати, маніпулювати та застосовувати насильство заради власних інтересів."Це не просто гангстерська сага. Це підручник із психопатії та маніпуляції, замаскований під сімейну драму. Тоні Сопрано в кріслі психотерапевта пояснює більше про нарцисизм, ніж будь-який підручник", — зазначила Ольга Мацьопа."Картковий будинок"Френк Андервуд — досвідчений американський політик, який прагне дістатися вершини влади. Коли обіцяна йому висока посада дістається іншому, він разом із дружиною Клер розпочинає складну політичну гру. Інтриги, шантаж, обман і використання чужих слабкостей стають для нього звичайними інструментами."Френк Андервуд не просто бреше — він знищує людей усмішкою. Серіал розкриває політичне й корпоративне підґрунтя: у кожного є ціна, а слово "друг" — лише тактичний термін", — поділилася експертка.Андервуд рідко демонструє агресію відкрито. Навпаки, він може бути привітним, спокійним і переконливим навіть тоді, коли планує знищити кар'єру людини або використати її у власних інтересах."Пуститися берега"Учитель хімії Волтер Вайт дізнається про тяжку хворобу та вирішує заробити гроші для своєї сім'ї, почавши виробляти наркотики. Те, що спочатку здається відчайдушним рішенням чоловіка, який боїться залишити близьких без засобів для існування, поступово перетворюється на зовсім іншу історію.Волтер дедалі глибше занурюється у кримінальний світ, а разом із цим змінюється його ставлення до влади, грошей, родини та самого себе. Герой бреше близьким, маніпулює партнером Джессі Пінкманом і щоразу знаходить нові пояснення своїм рішенням."Волтер Вайт — ідеальний приклад того, як травма, ущемлене его і страх смерті перетворюють "хорошу людину" на маніпулятора без гальм. Показано, як легко починається виправдання будь-якої брехні, якщо здається, що "мета виправдовує засоби", — поділилася тренерка."Гострі картузи"Події розгортаються у британському Бірмінгемі після Першої світової війни. У центрі історії — Томас Шелбі, ветеран війни та лідер кримінального клану, який поступово розширює вплив своєї родини."Томас Шелбі вчить: слабкі кричать, сильні мовчать, небезпечні — усміхаються і чекають. Ідеальний розбір того, як холодний розрахунок маскується під благородство", — зауважила Мацьопа.Томас відрізняється від багатьох оточуючих умінням контролювати емоції. Він спостерігає, аналізує поведінку співрозмовника та нерідко чекає на слушний момент замість того, щоб реагувати імпульсивно."Чорне дзеркало"На відміну від інших серіалів у добірці, "Чорне дзеркало" не має одного головного героя або наскрізної історії. Кожен епізод — окремий сюжет про людей, технології та суспільство, а події часто розгортаються в альтернативному сьогоденні або недалекому майбутньому.Соціальні рейтинги, штучний інтелект, цифрове безсмертя, тотальне спостереження та залежність від соціальних мереж стають лише декораціями для розмови про цілком знайомі людські бажання і страхи."Технології тут — не майбутнє, а дзеркало людських залежностей, страхів і контролю. Кожна серія показує, як легко свобода обмінюється на комфорт і увагу", — пояснила фахівчиня."Ти"На перший погляд Джо Голдберг може здатися романтичним і турботливим чоловіком, готовим зробити заради коханої майже все. Однак дуже швидко стає зрозуміло, що за його почуттями приховується небезпечна одержимість.Джо стежить за жінками, втручається в їхнє приватне життя, збирає особисту інформацію, маніпулює обставинами та намагається усунути людей, які заважають його стосункам. Найпоказовіше те, що сам герой знаходить романтичне пояснення практично кожному своєму вчинку."Романтизована одержимість, яка насправді є холодною маніпуляцією. Джо Голдберг демонструє, як токсичність може маскуватися під "любов", — зауважила тренерка.Додамо, багато хто хоча б раз мріяв навчитися краще розуміти інших — зчитувати емоції, помічати дрібні зміни міміки та розпізнавати приховані наміри співрозмовника. Розвинути ці навички допомагають не лише тренінги з психології, а й правильно підібрані серіали. Експерт із мовлення та дикції Павло Мацьопа на своїй сторінці в Instagram назвав три серіали, які допоможуть навчитися краще зчитувати міміку, поведінкові сигнали та приховані мотиви людей.Читайте також:Від класики до сучасних хітів: десять українських комедій для гарного вечораАктори одного хіта: куди зникли зірки культових фільмівВід класики до сучасності: сім найкращих фільмів про вампірів.

Стрес може виникати через роботу, особисті проблеми, невизначеність та інші складні життєві обставини. Щоб легше впоратися з напруженням, насамперед варто визначити його причину та зосередитися на тому, що людина справді може змінити.Практичними рекомендаціями щодо боротьби зі стресом поділилася Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS).Фахівці застерігають, що намагання заглушити стрес алкоголем, курінням або іншими шкідливими звичками може дати лише короткочасне відчуття полегшення. У довгостроковій перспективі це не усуває причину напруження та може створити додаткові проблеми.Десять способів зменшити стрес1. Більше рухайтеся. Фізична активність не усуне проблему, яка спричинила стрес, проте може знизити емоційне напруження. Це допомагає впорядкувати думки та спокійніше оцінити ситуацію.2. Зосередьтеся на тому, що можете контролювати. Відчуття безпорадності здатне посилювати стрес. Тому варто визначити аспекти проблеми, на які ви можете вплинути, та поступово працювати над ними.3. Спілкуйтеся з близькими. Підтримка друзів, родичів або колег може допомогти поглянути на проблему з іншого боку. Навіть звичайна розмова іноді дозволяє знайти рішення, яке складно побачити самостійно.4. Залишайте час для себе. У щільному робочому графіку важливо знаходити час на відпочинок, спілкування, фізичну активність або заняття, які приносять задоволення. Для цього можна заздалегідь виділяти кілька вечорів на тиждень.5. Ставте перед собою нові завдання. Вивчення іноземної мови, опанування нового виду спорту чи інші особисті цілі можуть зміцнювати впевненість у собі та допомагати залишатися активними.6. Не намагайтеся "заїдати" або "запивати" стрес. NHS радить не покладатися на алкоголь, сигарети та надмірну кількість кофеїну як на спосіб упоратися з напруженням. Вони не розв'язують основної проблеми.7. Допомагайте іншим. Волонтерство, громадська діяльність або навіть невеликі добрі справи можуть позитивно впливати на емоційний стан і допомагати розвивати психологічну стійкість.8. Працюйте ефективніше, а не більше. Варто визначати пріоритетні справи та насамперед виконувати завдання, які мають найбільше значення. Менш важливі можна залишати на потім. Також корисно прийняти, що зробити абсолютно все не завжди можливо.9. Звертайте увагу на хороше. Фахівці радять помічати позитивні події та речі, за які ви вдячні. Наприклад, наприкінці дня можна записувати три речі, які пройшли добре або принесли позитивні емоції.10. Прийміть те, що неможливо змінити. Деякі обставини не залежать від людини. У таких ситуаціях краще спрямувати сили на власні рішення та дії. Наприклад, якщо на роботі планують скорочення і вплинути на рішення керівництва неможливо, можна зосередитися на пошуку нового місця роботи.У NHS наголошують, що важливо не лише намагатися зняти прояви стресу, а й зрозуміти його першопричину. Підтримка близьких, відчуття контролю над власними діями та зміцнення емоційної стійкості можуть допомогти краще справлятися зі складними ситуаціями.Додамо, повернення до школи після тривалих канікул може бути непростим навіть для дітей, які люблять навчання. В умовах війни до звичайного хвилювання додаються повітряні тривоги, зміни формату занять і переживання через безпеку, тому підготовку до нового навчального року варто починати поступово.Читайте також: "Як раніше вже не буде": психолог ЗСУ про виснаження, стрес і виклики після війни.

Звичка фотографувати або робити скриншоти, щоб зберегти важливу інформацію, може погіршувати здатність людини запам'ятовувати побачене. Нове дослідження показало, що учасники гірше пам'ятали зображення, які зберігали на телефоні, ніж ті, які просто розглядали.Науковці з Бінгемтонського університету залучили до дослідження 892 людини та провели сім експериментів. Вони намагалися з'ясувати, чому фотографування може спричиняти так званий ефект погіршення пам'яті, повідомляє ScienceAlert.У першому експерименті учасникам показали на смартфонах 44 зображення творів мистецтва. Частину з них потрібно було просто переглянути, а решту — зберегти за допомогою скриншота. Через десять хвилин добровольці пройшли тест на пам'ять. Результати показали, що учасники гірше розпізнавали ті зображення, скриншоти яких зробили, порівняно з тими, які лише переглядали."Результати цього дослідження свідчать, що одним натисканням кнопки ми, ймовірно, погіршуємо пам'ять про інформацію та пережитий досвід, причому цей ефект може поширюватися навіть за межі того, що було зафіксовано", — пояснила психологиня Бінгемтонського університету Софія Фабріціо.Чому фотографування може погіршувати пам'ятьОдне з можливих пояснень полягає в тому, що використання смартфона відволікає увагу від самої події. У результаті мозок витрачає менше ресурсів на формування спогаду.Інша гіпотеза пов'язана з когнітивним розвантаженням. Коли людина знає, що певна інформація вже збережена у смартфоні, мозок може докладати менше зусиль для її запам'ятовування. Схожий механізм описує так званий "ефект Google": люди схильні гірше запам'ятовувати те, що можуть будь-якої миті швидко знайти в інтернеті або цифровому пристрої.Під час наступних експериментів науковці перевіряли, чи спрямовуються вивільнені когнітивні ресурси на інші завдання. Учасникам пропонували розв'язувати математичні приклади та виконувати додаткові тести на пам'ять, однак помітної переваги у тих, хто робив скриншоти, дослідники не виявили.Навіть можливість переглянути фото не допомоглаВ одному з експериментів добровольцям повідомили, що вони зможуть переглянути зроблені скриншоти перед перевіркою пам'яті. Частині учасників сказали, що тест відбудеться впродовж 30 хвилин, іншим — що лише через місяць. Насправді всіх перевірили вже через десять хвилин.Науковці припускали, що люди, які очікували тесту через місяць, сильніше покладатимуться на цифрове збереження інформації. Проте суттєвої різниці між групами не виявили: в обох випадках учасники гірше пам'ятали зображення, скриншоти яких зробили."Наше дослідження свідчить про виражене погіршення пам'яті, пов'язане зі створенням скриншотів, і лише про незначні переваги для подальшого навчання за дуже обмежених умов", — підсумували автори роботи.Водночас дослідники наголошують, що питання впливу фотографування на пам'ять залишається складним. Результати деяких попередніх робіт, навпаки, вказували, що створення фотографій за певних умов може допомагати краще запам'ятовувати пережитий досвід.Додамо, нове дослідження показало, що відчуття справжнього контакту між людьми залежить не лише від теми розмови. Ключову роль відіграє синхронізація активності мозку співрозмовників.Читайте також: Багато працюють, але не завжди ефективні: чому трудоголіки можуть шкодити команді.

Нав'язливе прокручування проблем перед сном може заважати розслабитися та заснути. Впоратися з потоком тривожних думок може допомогти проста психологічна техніка "час для хвилювання", на яку достатньо виділяти 10-20 хвилин на день.Про це йдеться у рекомендаціях Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS).Повністю позбутися хвилювань неможливо, адже вони є природною частиною життя. Однак можна навчитися керувати ними так, щоб тривожні думки не займали весь день і не активізувалися саме тоді, коли людина намагається заснути.Один зі способів, який пропонує NHS, — "worry time", або "час для хвилювання". Суть полягає в тому, щоб щодня свідомо виділяти короткий проміжок часу для обмірковування того, що непокоїть.Як працює "час для хвилювання"Для початку варто виділити приблизно 10-20 хвилин і записати всі думки, які викликають занепокоєння. Це можна зробити на папері або в нотатках смартфона. Такий підхід допомагає перенести переживання з голови на конкретний список і розбирати їх по черзі.Далі кожну тривогу варто умовно віднести до однієї з двох категорій: реальна проблема, на яку можна вплинути, або ситуація, яку зараз неможливо контролювати.Якщо проблему можна вирішити, варто скласти максимально конкретний план. Для цього можна відповісти собі на три запитання: що саме потрібно зробити, як це зробити та коли. Наприклад, якщо людина хвилюється через невиконане робоче завдання, вона може визначити конкретний час наступного дня, коли ним займеться. Якщо зробити щось можна вже зараз, NHS радить виконати цю дію.Якщо ж вплинути на ситуацію неможливо, варто визнати це та спробувати переключити увагу. Постійне прокручування такого сценарію не змінить обставин.Що робити, якщо тривожна думка повертаєтьсяВажлива частина техніки — не продовжувати обмірковувати проблему протягом усього дня. Якщо тривога з'являється поза визначеним часом, можна нагадати собі:"Я повернуся до цього під час свого часу для хвилювання".Спочатку відкласти думку може бути складно, однак із регулярною практикою це має ставати простіше. Якщо для реальної проблеми вже складено план, при повторній появі тривоги можна нагадати собі, що рішення вже визначене. Після завершення "часу для хвилювання" NHS рекомендує повернути увагу до теперішнього моменту. Допомогти в цьому можуть дихальні вправи, фізична активність, йога, медитація або практики усвідомленості.Регулярне застосування такої техніки може допомогти впорядкувати переживання та зменшити потік думок, який заважає розслабитися перед сном.Додамо, психологи пояснюють, що тривожні думки є природною функцією мозку — він постійно прогнозує ризики та намагається підготувати людину до можливих труднощів. Проблема виникає тоді, коли це прогнозування перетворюється на безперервне "прокручування" сценаріїв, яке заважає концентрації та повсякденному життю.Читайте також: Як швидко прибрати стрес: психолог назвав найефективніші методи.

Під час стресу, тривоги або паніки полегшити напруження може проста дихальна техніка, на яку потрібно лише кілька хвилин. Виконувати її можна практично будь-де, а найбільшу користь вона може принести за регулярної практики.Для виконання вправи можна сісти на стілець із підтримкою для спини, лягти на ліжко чи килимок або залишитися стояти. Головне — обрати комфортне положення та, за можливості, послабити одяг, який може заважати вільно дихати, повідомляє Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS).Якщо ви лежите, руки варто трохи відвести від тулуба та повернути долонями догори. Ноги можна випрямити або зігнути в колінах, поставивши стопи на підлогу.У положенні сидячи руки можна покласти на підлокітники. Якщо ж ви сидите або стоїте, обидві стопи мають повністю торкатися підлоги, а ноги краще розташувати приблизно на ширині стегон.Як виконувати дихальну вправу"Нехай ваше дихання "тече" в живіт якомога глибше, без примусу", — порадили в NHS.Вдих потрібно повільно робити через ніс, а видих — через рот. Під час вдиху можна спокійно рахувати від одного до п'яти. Якщо спочатку не вдається розтягнути вдих на весь рахунок, це нормально.Після цього потрібно так само плавно видихнути, за бажанням знову рахуючи від одного до п'яти. Дихання має залишатися м'яким, рівномірним та без зайвого напруження. Повторювати вправу рекомендують щонайменше п'ять хвилин."Ви отримаєте найбільше користі, якщо будете робити це регулярно, як частину своєї рутини", — зауважили експерти.Додамо, майже кожен із нас стикається зі стресом щодня — це вже звична частина сучасного життя. Важливо навчитися вчасно перемикатися, заспокоювати нервову систему й повертати собі контроль, навіть коли день здається занадто напруженим. Ліцензований клінічний психолог доктор Карі Торрес Санчес назвав шість порад, які допоможуть заспокоїтись у стані стресу.Читайте також: Як підготувати дитину до школи без зайвого стресу: десять порад батькам.

Післяпологовий психоз — рідкісний, але вкрай небезпечний психічний розлад, який може виникнути у жінок після народження дитини. На відміну від післяпологової депресії, цей стан супроводжується втратою зв'язку з реальністю та потребує невідкладної медичної допомоги.Про це повідомляє Parade.Що таке післяпологовий психозЗа словами психіатрів, післяпологовий психоз є психіатричним невідкладним станом, під час якого людина втрачає здатність адекватно оцінювати реальність. Через це вона може становити небезпеку як для себе, так і для новонародженої дитини.Розлад трапляється приблизно у однієї-двох жінок на 1000 пологів, тому значно рідше, ніж післяпологова депресія чи тривожний розлад. Водночас ці стани можуть існувати одночасно, але є різними захворюваннями та потребують різного лікування.Які симптоми можуть свідчити про післяпологовий психозНайчастіше перші прояви виникають уже в перші тижні після пологів.Серед основних симптомів:втрата контакту з реальністю;слухові або зорові галюцинації;марення та хибні переконання;сильна підозрілість або параноя;різкі зміни настрою;депресія чи надмірне збудження;сильна тривога;безсоння, навіть попри виснаження;сплутаність свідомості;дезорієнтація;пришвидшене мовлення;думки про самогубство або заподіяння шкоди собі чи дитині.Фахівці наголошують, що симптоми можуть швидко змінюватися та посилюватися.Якими бувають маренняЛікарі пояснюють, що під час післяпологового психозу жінка може щиро вірити в речі, які не відповідають реальності.Наприклад, вона може:вважати, що хтось хоче завдати шкоди їй або дитині;бути переконаною, що отримує особливі послання від Бога;думати, що її дитина має надприродні здібності;вірити у переслідування або вплив злих сил.Саме такі переконання відрізняють психоз від післяпологової депресії.Хто перебуває у групі ризикуЛікарі називають кілька факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку післяпологового психозу:особиста або сімейна історія біполярного розладу;різке зниження рівня гормонів після пологів;сильний стрес;тривале недосипання;генетична схильність.У деяких випадках післяпологовий психоз стає першим проявом раніше не діагностованого біполярного розладу.На що звернути увагу близькимПсихологи зазначають, що одним із перших тривожних сигналів часто стає саме безсоння.Якщо жінка не може заснути навіть тоді, коли за дитиною доглядає хтось інший, і це триває кілька ночей поспіль, необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря.Також насторожити мають:дивна або нелогічна поведінка;різка зміна характеру;сплутане мислення;дивні висловлювання;нездатність доглядати за собою чи немовлям.Як лікують післяпологовий психозФахівці наголошують, що цей стан є невідкладним і зазвичай потребує госпіталізації.Лікування може включати:антипсихотичні препарати;стабілізатори настрою;препарати літію;протисудомні засоби;у деяких випадках — електросудомну терапію.За своєчасного лікування симптоми можуть значно зменшитися вже протягом кількох тижнів.Що робити, якщо ви підозрюєте післяпологовий психозЛікарі рекомендують не чекати, поки симптоми минуть самостійно.Якщо у жінки після пологів з'явилися ознаки втрати контакту з реальністю:негайно викличте екстрену медичну допомогу або зверніться до найближчого відділення невідкладної допомоги;не залишайте її наодинці;забезпечте, щоб поруч із дитиною перебував інший дорослий;не сперечайтеся з людиною щодо її марень чи галюцинацій;приберіть потенційно небезпечні предмети, медикаменти та ключі від автомобіля до приїзду лікарів.Фахівці підкреслюють, що своєчасне звернення по медичну допомогу суттєво підвищує шанси на повне одужання та допомагає запобігти тяжким наслідкам.Додамо, жінки, які не працюють, мають право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Проте вони мають перебувати на обліку в Центрі зайнятості як безробітні.Читайте також: Вчені назвали "оптимальний" вік для народження першої дитини.

Низька самооцінка не завжди проявляється відкрито. Вона може впливати на повсякденне життя через сумніви у власних силах, уникнення нових можливостей або прагнення догодити іншим. Психологи назвали основні ознаки такої проблеми та пояснили, як поступово зміцнити впевненість у собі.Про це повідомляє Parade із посиланням на коментарі п'яти психологів. За словами фахівців, найпоширенішою ознакою низької самооцінки є негативний внутрішній діалог. Людина постійно повторює собі фрази на кшталт: "Я не впораюся", "У мене нічого не вийде" або "Я недостатньо хороший". Експерти радять спочатку навчитися помічати такі думки, а потім свідомо замінювати їх більш доброзичливими та реалістичними.Крім цього, психологи назвали ще дев'ять поширених проявів низької самооцінки:Уникнення нових ситуацій. Людина відмовляється від можливостей через страх невдачі, що лише посилює невпевненість.Передчасні негативні висновки. Очікування найгіршого результату ще до того, як ситуація розпочалася.Постійне прагнення "виправити себе". Надмірне переконання, що потрібно повністю змінитися, щоб бути достатньо хорошим.Підвищена тривожність. Сумніви у власних здібностях часто супроводжуються постійним хвилюванням.Депресивні прояви. Низька самооцінка і депресія можуть взаємно посилювати одна одну.Бажання всім догодити. Людині важко відмовляти іншим навіть тоді, коли це шкодить її власним інтересам.Поширення невпевненості на всі сфери життя. Невдача в одному питанні починає сприйматися як доказ власної неспроможності загалом.Постійне порівняння себе з іншими. Це може викликати незадоволення собою та посилювати відчуття меншовартості.Надмірна схильність до ризику. У деяких випадках люди намагаються компенсувати невпевненість небезпечною поведінкою або імпульсивними вчинками.Психологи наголошують, що підвищити самооцінку допомагають невеликі досяжні цілі, розвиток самоспівчуття, відмова від постійних порівнянь із іншими та, за потреби, робота з психотерапевтом. Вони також радять ставитися до себе так само підтримувально, як до близької людини, яка опинилася у складній ситуації.Додамо, впевненість часто сприймають як щось, що "спочатку має з’явитися", а вже потім людина починає діяти. Але психологічні дослідження показують протилежне. Так, упевненість — це не початкова умова, а результат досвіду, який ми отримуємо через дію..

Нове дослідження показало, що відчуття справжнього контакту між людьми залежить не лише від теми розмови. Ключову роль відіграє синхронізація активності мозку співрозмовників.Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Social Cognitive and Affective Neuroscience, передає Psychology Today.Науковці з'ясували, що хоча глибокі розмови частіше сприяють виникненню близькості між незнайомими людьми, самі по собі вони не гарантують цього. Водночас навіть звичайна розмова про погоду чи улюблені фільми може завершитися відчуттям справжнього взаєморозуміння.Як відбувалося дослідженняУ дослідженні взяли участь 70 пар незнайомців. Під час спілкування вони носили спеціальні портативні сканери мозкової активності (fNIRS), які вимірювали кровотік у різних ділянках мозку.Одній половині учасників запропонували обговорювати буденні теми — погоду, телешоу чи відпочинок. Інша половина відповідала на особисті запитання про мрії, емоційні спогади та життєві переживання. Після завершення розмови всі учасники оцінили, наскільки сильний зв'язок вони відчули зі співрозмовником.Що виявили вченіДослідники підтвердили, що глибокі розмови загалом частіше допомагають людям відчути близькість. Проте вирішальним чинником виявилася не тема бесіди, а синхронізація роботи мозку.Коли люди відчували справжній контакт, активність їхньої так званої мережі пасивного режиму роботи мозку (Default Mode Network, DMN) синхронізувалася. Ця система відповідає за соціальне мислення, осмислення досвіду та розуміння внутрішнього світу інших людей.Найточнішим показником такого зв'язку стала синхронізація в правому скронево-тім'яному вузлі.Правий скронево-тім'яний вузол — це зона мозку на стику скроневої та тім'яної часток. Вона збирає сенсорні сигнали, відповідає за емпатію, усвідомлення себе та розуміння думок інших людей.Глибокі запитання — не гарантіяАвтори звернули увагу ще на одну цікаву закономірність. Майже 28% учасників повідомили про рівень близькості, який не відповідав типу запропонованої розмови.Так, приблизно кожна четверта пара, яка обговорювала буденні теми, все одно відчула сильний емоційний зв'язок. Водночас близько третини тих, хто говорив про особисте, не відчули особливої близькості.На думку дослідників, запитання лише створюють сприятливі умови для контакту, але не є його головною причиною. Справжній зв'язок виникає тоді, коли співрозмовники починають однаково сприймати розмову, уважно слухають одне одного та намагаються зрозуміти думки й почуття іншої людини.Додамо, хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Читайте також: Чому вас лякає незручна пауза: психологиня пояснила, про що це може свідчити.

Здавалося б, люди, які багато працюють, мають бути цінними працівниками для будь-якої компанії. Однак дослідження показують, що трудоголізм не завжди означає високу ефективність, а надмірна зосередженість на роботі може шкодити командній взаємодії.Дослідники визначають трудоголізм як постійну внутрішню потребу працювати понад необхідне, коли людина відчуває примус виконувати все більше робочих завдань і важко відділяє роботу від інших сфер життя, пише Psycgology Today.Однією з проблем трудоголіків є те, що вони часто обирають кількість роботи замість якості. Вони можуть брати на себе зайві завдання, працювати довше за інших, але водночас частіше припускатися помилок і ризикувати вигоранням.Дослідження Гвідо Алессандрі та його колег показало, що трудоголіки менш схильні до так званої організаційної громадянської поведінки — добровільних дій, які допомагають колегам і покращують атмосферу в колективі. Наприклад, вони рідше допомагають співробітникам, підтримують команду чи беруть участь у спільних ініціативах.Причина полягає в тому, що трудоголіки часто сприймають будь-які додаткові завдання як ще один обов’язок, а не як можливість побудувати стосунки з колегами. Через це вони можуть нехтувати командною роботою, оскільки вважають, що витрачений на допомогу іншим час завадить їм виконати власний список справ.Водночас дослідники зазначають, що трудоголіки можуть бути ефективними в певних сферах — особливо там, де потрібні висока самостійність, складні завдання та вузька спеціалізація. Наприклад, у роботі, де результат залежить переважно від особистих зусиль, а не від постійної співпраці з іншими.Натомість у проєктах, де важливі комунікація, взаємодія та підтримка між членами команди, трудоголіки можуть створювати труднощі.Головний висновок дослідження: багато працювати — не завжди означає працювати ефективно. Найкращі працівники не лише виконують власні завдання, а й будують стосунки в колективі, допомагають іншим і знаходять баланс між продуктивністю та командною роботою.Додамо, хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Читайте також: Робота з дому може шкодити психіці: що з'ясували науковці.

Більшість власників собак вважають, що така поведінка пов'язана виключно зі статевим потягом. Однак науковці пояснюють, що насправді вона може мати кілька різних причин — від сильного збудження до стресу чи навіть нудьги.Про це розповів почесний професор екології та еволюційної біології Університету Колорадо Марк Бекофф, пише Psychology Today. За словами вченого, така поведінка є природною для собак і не вважається ані ненормальною, ані "непристойною". Хоча парування є однією з можливих причин, далеко не завжди саме воно спонукає тварину до таких дій.Фахівець назвав п'ять найпоширеніших причин такої поведінки:статевий потяг;демонстрація домінування над іншою твариною;надмірне збудження під час гри;емоційне перевантаження — коли собака одночасно відчуває сильне хвилювання, стрес або тривогу;нудьга, коли тварина просто шукає спосіб зайняти себе.За словами Бекоффа, іноді така поведінка є так званою "поведінкою заміщення" — реакцією організму на сильні емоції. Наприклад, новий гість у будинку може одночасно викликати у собаки і цікавість, і тривогу, що проявиться саме таким способом.Професор також навів результати громадянського наукового проєкту, у межах якого було проаналізовано 312 випадків такої поведінки у собачих парках. Дослідники не виявили суттєвої різниці між самцями й самками — "ініціаторами" могли бути представники обох статей.З'ясувалося, що 65% випадків не мали очевидної причини, 26% відбувалися під час гри, а лише 9% були пов'язані з домінуванням. Водночас експерт наголосив, що надмірно часте повторення такої поведінки може свідчити про проблему. У такому разі він рекомендує звернутися до ветеринарного лікаря або кінолога.На думку дослідника, розуміння справжніх причин такої поведінки допоможе власникам краще розуміти своїх домашніх улюбленців та покращити взаємини з ними.Додамо, люди, які спілкуються зі своїми домашніми улюбленцями так, ніби ті є повноцінними співрозмовниками, часто мають низку спільних психологічних рис.Читайте також: Як уберегти домашніх тварин у спеку: ветеринари дали важливі поради.

Хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.Про це в ефірі телеканалу "Київ24" розповіла психологиня Оксана Глущенко.За її словами, низькі показники якості життя в Україні не означають, що кожен українець почувається нещасним. Водночас багаторічна війна, постійні повітряні тривоги, втрати та невизначеність створюють середовище, яке виснажує психіку."Психіка людини не створена для життя в умовах багаторічної загрози. Коли є війна, повітряні тривоги, втрати, постійна невизначеність, наша система залишається в режимі виживання", — пояснила Глущенко.Психологиня зазначила, що такий стан супроводжується підвищеною тривожністю, порушеннями сну та втратою здатності відчувати радість. Крім того, ситуацію погіршує поширене переконання, що під час війни "не на часі" жити повноцінним життям.На її думку, відкладене життя може призвести до ще більшого емоційного виснаження, особливо якщо війна триватиме довго."Якщо ми будемо весь час казати, що "не на часі", то куди ми себе цим заведемо?" — наголосила експертка.Глущенко рекомендує створювати для себе стабільну щоденну рутину, знаходити приємні моменти та дозволяти собі те, що повертає відчуття опори й допомагає відновлювати внутрішній ресурс.За словами психологині, хронічний стрес поступово змінює роботу нервової системи, впливає на гормональний баланс, концентрацію уваги та загальне самопочуття. У результаті людина може відчувати повне виснаження, навіть якщо їй здається, що "все нормально".Додамо, психологи пояснюють, що тривожні думки є природною функцією мозку — він постійно прогнозує ризики та намагається підготувати людину до можливих труднощів. Проблема виникає тоді, коли це прогнозування перетворюється на безперервне "прокручування" сценаріїв, яке заважає концентрації та повсякденному життю.Читайте також: Як швидко прибрати стрес: психолог назвав найефективніші методи.