Переговори ЄС із Росією: чи справді від них буде користь Україні та Європі

В Євросоюзі активізувалися розмови про перемовини з Росією. Путін запропонував європейцям обрати своїм перемовником ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера, знаного прокремлівськими поглядами. Кому і навіщо знадобилися ці перемовини?

Під час неформального засідання на Кіпрі 27-28 травня міністри закордонних справ країн Європейського Союзу обговорять потенційні перемовини з Росією. Про це повідомила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас. Вона не деталізувала теми обговорення, зазначила лише наступне:

"Питання європейської безпеки полягає в тому, що Росія постійно нападає на своїх сусідів, і як ми можемо цьому запобігти. Для цього нам потрібні поступки також з російської сторони".

Раніше вона заявляла, що перед початком перемовин з росіянами Євросоюз має сформувати чіткий перелік вимог до них. Логічно, але з Москви вже відповіли — говоритимуть про зняття санкцій. Тож чи є сенс розпочинати перемовини, майбутнє яких прогнозоване — зайдуть у глухий кут?

Трамп як каталізатор активізації теми перемовин ЄС і РФ

Причина перша: Дональд Трамп фактично "зіскочив" із теми перемовин про припинення війни в Україні, прикрившись війною в Ірані. TrueUA у квітні пояснював, що американські перемовники Стів Віткофф і Джаред Кушнер не доїхали до нас, хоча обіцяли, з однієї простої причини: Росія наполягає на виході ЗСУ з не окупованої частини Донеччини, у Вашингтоні схильні тиснути лише на Київ, а не на Москву, але нічого з цього не виходить, на поступки Україна не піде. Згадана пані Каллас описала ситуацію так:

"Мирні перемовини, які тривають, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі вимоги висуваються українській стороні, а не російській". 

Схожу думку висловив і фінський президент Александр Стубб:

"Якщо політика США щодо Росії та України не відповідає інтересам Європи, а я вважаю, що це так, ми маємо діяти напряму. Так, час почати перемовини з Росією".

Щоправда, він додав, що не знає, коли це станеться. Тобто поки Трамп займався перемовним посередництвом, європейці включалися в процес, намагаючись відстояти свій безпековий інтерес. Він збігався з нашим. Тому Європа та Україна діяли спільно, що подекуди зупиняло рвучкість Трампа швиденько домовитися з Путіним, просунувши домовленості у "дусі Анкориджа".

Ще досі в пам’яті "мирний план", написаний, як виявилося, в Москві, котрий подавали наче це план Трампа. І от настав момент, коли американці відійшли убік і європейці опинилися перед викликом: як діяти в разі неповернення американців за стіл перемовин. Можливо, це ще не кінець, і якісь кроки відбудуться після візиту Трампа до Китаю, та чи у кращий для нас бік — це питання. 

Отже, ідея перемовин із Росією без участі США блукає високими коридорами ЄС не перший день. Як заявляв тиждень тому президент Європейської Ради Антоніу Кошта, європейські столиці розчаровані перемовинами щодо припинення війни в Україні, які очолює президент США Дональд Трамп, тому він проводить консультації з лідерами всіх 27 країн ЄС, щоб визначити формат взаємодії з Росією. Головною метою є недопущення ситуації, за якої Європу змусять прийняти мирну угоду без її участі та згоди. Кошта також наголосив, що ЄС отримав підтримку президента України Володимира Зеленського для підготовки "позитивного внеску" в перемовний процес. 

Себто, дипломатичні рухи європейців у бік Росії узгоджені з Києвом — і це добре, погано, що з боку Москви немає бажання до конструктивного діалогу з представниками ЄС. У Кремлі грають на трансатлантичних суперечностях Штатів та Євросоюзу і їхнє поглиблення їх влаштовує. У Москві можуть собі гадати, що страх перед втратою американського безпекового "даху" зробить Європу поступливою і до скасування санкцій, і до повернення заморожених активів, і навіть до відновлення постачання енергоресурсів. 

Чи є вигода Китаю у прямих перемовинах Європи і Росії

Другою причиною, чому в ЄС заговорили про перемовини з РФ, — невидима рука Китаю. На перший погляд, припущення видається конспірологічним, але певна логіка у нього є. Пекін у взаєминах із ЄС постійно наштовхується на критику щодо позірного нейтралітету у питанні війни в Україні. Європейський ринок для Китаю дуже цінний не тільки тим, що великий, а й тим, що працює за правилами і не залежить від примх одного окремо взятого президента, вибрики якого дістали і європейців. Тож Китай міг би скористатися ситуацією для наведення мостів між Москвою та Євросоюзом для початку дипломатії. Від чого він геополітично виграє, а США — програють.

Але ця версія має недоліки. Зачувши про ініціативи з Брюсселя про єдиного від всього блоку контактера з Кремлем, Путін запропонував європейцям зробити таким контактером ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера, відомого лобіста росіян в Європі. Пропозиція завідома неприйнятної кандидатури означає, що російський диктатор не хоче перемовин із європейцями. Тож версія про таємне посередництво Китаю видається сумнівною. 

В Європі шукають перемовника

Ще одна причина розмов про перемовини з Росією — внутрішні політичні процеси в ЄС. Якщо Трамп за стіл перемовин по Україні не повернеться, значить, естафету від нього має перехопити хтось із гравців в Європі. Франція на чолі з Макроном ініціативності не проявляє, чого не скажеш про Німеччину. Там підхопили ідею одного посланця на перемовинах і через ЗМІ просувають кандидатуру іншої ексканцлерки Ангели Меркель. Проти такої фігури в Європі буде багато хто, не підтримає таку фігуру й Україна. Як казала про Шредера Кая Каллас: "Путін хоче сидіти з обох боків перемовиного столу". У випадку з Меркель буде практично те саме, тільки не так відверто. 

Називаються й інші прізвища, наприклад, есдеки, партнери канцлера Фрідріха Мерца по коаліції, буцімто лобіюють в перемовники президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. І не проти бачити його в парі зі Шредером. Фейк це чи ні, головне, щоб за обговоренням імені контактера з Путіним, його громадянства та партійності не загубилося два моменти.

Перший: якщо розмова з диктатором і відбудеться, то з позиції сили, а не слабкості. Має бути розроблена стратегія перемовин: немає результату з боку Росії — нові санкції, потужніші, а не нові поступки. Як слушно зауважив президент Литви Гітанас Науседа, розмови з Москвою можуть розпочатися тоді, коли вона чітко продемонструє, що хоче припинити війну, а "зробити це можна дуже просто: припинити бойові дії, домогтися перемир’я, і тоді можна буде щось обговорювати з кремлівським режимом".

Другий момент: розмови про кандидатів у перемовники вигідні Москві вже самим фактом їхньої появи. Вони відволікають від головного питання — якою в Європі бачать кінцеву мету цього процесу. Для Путіна вони можуть бути потрібні для затягування часу і торгів, тільки замість Віткоффа за столом сидітиме умовна Меркель. Невже в ЄС хтось вважає, що кремлівський диктатор піде на угоду, яка убезпечить Європу від нападу Росії? Незрозумілий сам сенс розмов про перемовний стіл Євросоюзу з Москвою. Здається, це якась внутрішня гра в ЄС, у ній усі прагнуть висловитися, але позитивний результат переважно ставиться під сумнів. Це нагадало відносно недавню історію про "ядерну парасольку" Франції, — багатьом в ЄС вона подобалася, але так і не розкрилася.