Ескалація відносин між проурядовими та пропрезидентськими силами у Польщі досягла апогею. Що далі — вотум недовіри уряду Туска, дочасні парламентські вибори чи широкий суспільний діалог? І, звісно ж, як це все позначиться на Україні?
Чому тривалий конфлікт між Туском і Навроцьким перейшов у гарячу фазу
Увечері 31 жовтня глава польського уряду виступив із відео зверненням до народу, в якому звинуватив головну опозиційну партію "Право і справедливість" (ПіС), її висуванців минулого президента Анджея Дуду та нинішнього Кароля Навроцького у руйнуванні Конституційного трибуналу.
"Ми стали свідками обурливих подій біля будівлі Конституційного суду. Я дуже хотів би, щоб нам ніколи більше не довелося бачити подібних сцен у Польщі. Однак способом досягнення спокою не може бути поступка беззаконню і насильству", — наголосив він.
Нагадаємо суть проблеми, яка спричинила політичну кризу. Конституційний трибунал протягом років орієнтувався на партію ПіС, судом керував Богдан Свєнчковський, у минулому — генеральний прокурор Польщі. На цій прокурорській посаді він став фігурантом масштабного шпигунського скандалу.
У березні 2024 року, коли вже керував конституційним трибуналом, газета Wyborcza опублікувала розслідування про незаконне прослуховування прокуратурою за допомогою спеціального шпигунського обладнання опозиційних політиків, зокрема Туска, адвокатів, громадських діячів. Після зміни влади в Польщі наприкінці 2023 року кримінальна справа про прослуховування розслідувалася, однак Свєнчковський як голова Конституційного трибуналу, мав імунітет, який прикривав його від висунення звинувачень.
Це — перша частина проблеми. Далі — друга: у 2025-26 роках закінчилася каденція одразу восьми 1з п’ятнадцяти суддів трибуналу, за законом нових обирає Сейм, але присягу вони приносять перед президентом. Це радше формальність, однак її варто дотримуватися. Сейм суддів обрав, однак президент Навроцький прийняв присягу трьох новобранців, а п’ятьох — відмовився. Таким чином, трибунал опинився у підвішеному стані: кворум із 10 суддів є, тобто інституція формально дієздатна, а ці п’ятеро ніяк не могли приступити до виконання обов’язків, їх просто не пускали до приміщення. Тоді уряд пішов іншим шляхом — невгодні Навроцькому судді склали присягу перед Сеймом. У підсумку їхні повноваження визнає правляча коаліція, але не визнають опозиція і президент.
Це тяглося до вечора 30 жовтня, коли семеро нових суддів під захистом поліції зайшли у будівлю трибуналу і спільно з лояльними колегами тимчасово (на один місяць) усунули Богдана Свєнчковського та його заступника Бартоломея Соханського, обоє політично орієнтувалися на ПіС. Головою трибуналу обрали Анну Корвін-Пйотровську, суддю з найбільшим стажем. Свєнчковський втратив імунітет від пред’явлення йому звинувачень, але розвиток подій навколо нього залежить від того, як розв’яжеться нинішня криза.
В ніч проти 31 жовтня Навроцький на тлі сутичок його прихильників із поліцією прорвався до будівлі суду, накричав на Корвін-Пйотровську, а його соратники намагалися відібрати у нових суддів ключі від приміщень. Відсторонений Соханський повернувся до свого кабінету і не визнає правомірності відсторонення. Кадри, як Навроцький пробирався до приміщення судової установи, облетіли весь світ. Прем’єр Туск наголошує: законно обрані члени суду зазнали нападу, а поліція їх захищала від нападників.
"У певних питаннях не може бути компромісу. Крики, брехня і бійки не можуть бути джерелом права в Польщі й не будуть ним", — каже прем’єр-міністр.
За його словами, політики не можуть вдиратися до суду, роздавати розпорядження і залякувати служителів Феміди.
Туск також зазначив: у Польщі "роками існували організації та політики, які хочуть знищити демократію та верховенство права… Чи це жадібність, дурість чи зрада? Зрештою, ефект однаковий, і не випадково вони знаходять підтримку серед проросійських сил у всьому світі, а сьогодні в цьому конфлікті користуються підтримкою армії російських онлайн-ботів. Фактично, навіть отримали публічні компліменти від головного ідеолога Кремля".
Зауважимо: Навроцького підтримала не тільки партія "Право і справедливість", а й представники проросійських сил, віце-маршалок Сейму Кшиштоф Босак із "Конфедерації і незалежності" та Гжегож Браун, лідер "Конфедерації польської корони", так що слова Туска підтверджуються. У відповідь на його заяви прихильники Навроцького звинуватили прем’єра у брехні, а події навколо трибуналу називають спробою держперевороту.
Хто виграє боротьбу за Конституційний трибунал
Корвін-Пйотровська на 3 листопада анонсувала загальні збори суддів, якщо на них прийде необхідна для ухвалення рішення кількість членів суду (мінімум 10 осіб), де-факто вони визнають її головування, отже, Навроцький і ПіС втратять контроль на трибуналом. Коли ж потрібну чисельність не зберуть, перемога Туска виглядатиме пірровою. На цьому засіданні розглядатимуть бюджет трибуналу на наступний рік, а також мають погодити знаття імунітету з Свєнчковського і Соханького. Ситуація станом на зараз 50/50.
Навроцький після участі у штурмі будівлі трибуналу оголосив про широкі політичні консультації щодо кризи, але партія Туска "Громадянська платформа" йти на них відмовилася, а от Селянська партія з урядової коаліції — пішла. Це поганий сигнал для прем’єр-міністра, адже його опоненти із ПіС виношують ідею вотуму недовіри уряду. І тут плече їм підставив колишній прем’єр Матеуш Моравецький, він ініціював таке голосування у Сеймі.
Моравецький діє з власних інтересів, — побивши горшки із "Правом і справедливістю", він створив власну партію "Розвиток плюс", яка, згідно з опитуваннями, має підтримку для проходження до наступного парламенту. У конфлікті навколо трибуналу, цей політик прагне показати себе третьою силою, але його ініціатива може спрацювати проти Туска. За вотум недовіри має проголосувати щонайменше 231 депутат, що теоретично можливо, однак за одразу має бути призначений новий уряд. Моравецький пропонує сформувати технічний кабінет міністрів до парламентських виборів (вони відбудуться рівно через рік), але за нинішнього протистояння між ключовими політичними силами це малоймовірно.
Також не виключений сценарій дочасних парламентських виборів в разі повного політичного тупика. На такий поворот вказує кілька факторів. Перший: ескалація навколо трибуналу. Проурядовій коаліції своя більшість там знадобилася саме зараз не тільки тому, що у Туска увірвався терпець через дії Навроцького і Свєнчковського. Контроль над трибуналом потрібен для того, щоб позбавити президента та опозиційну ПіС можливості блокувати законодавчі акти або рішення уряду. Звідси — другий фактор: що це за рішення.
Протягом року до парламентських виборів Навроцький може шляхом вето блокувати чимало урядових рішень та законів, щоб завадити "Громадянські платформі" успішно зіграти на виборах. Свій Конституційний трибунал обріже президенту такі можливості. У польських ЗМІ існує ще одна версія: криза навколо трибуналу була штучно влаштована для того, щоб змусити Навроцького до діалогу. Туск буцімто прагне змін до Основного закону та референдуму щодо них. Це дозволить змістити акцент із політичних чвар на серйозну конституційну дискусію і зробить передвиборчу кампанію змістовнішою. Та от не факт, що праві цього хочуть, і що тиск на Навроцького кримінальною справою за блокування призначення суддів і розбірки в самому суді їх до цього змусить.
Для України останні події в Польщі — дуже тривожний сигнал. Вони нас безпосередньо не зачіпають, але консолідація навколо діючого президента правих політиків працює на руку антиукраїнським силам у цій країні в перспективі парламентських виборів. Програш на них партії Туска ускладнить наші відносини з Польщею і поставить під великий знак питання євроінтеграційні устремління українців. Нам на користь, щоб протистояння між гілками влади там закінчилося якомога швидше і конструктивно.
