Санкції проти патріарха Кирила: чому ЄС досі не може їх запровадити
У 21-му санкційному пакеті ЄС знову не знайшлося місця патріарху РПЦ Кирилу. Цього разу його викреслила Болгарія. То ж ті в Європі, хто прикриває Гундяєва, згодні, що ядерна бомба, якою Путін погрожує країнам НАТО — "божа благодать"?
Півтори тисячі днів — недоторканний
Спробам накласти санкції на Володимира Гундяєва, відомого як патріарх РПЦ Кирило, на початку серпня виповниться чотири роки й чотири місяці, або трохи понад 1550 днів. За цей час країни Євросоюзу створили Коаліцію рішучих, ввели 21 пакет санкцій проти Росії, подолали власні страхи й спільно з Україною створили спочатку танкову коаліцію, потім коаліцію авіаційних спроможностей, минулого місяця запрацювала антибалістична коаліція, але щодо санкцій проти Кирила ЄС не зсунувся ні на крок.
7 квітня 2022 року Європарламент у своїй резолюції засудив його за надання богословського підґрунтя російській агресії проти України, відтоді було кілька спроб відправити головного путінського попа до підсанкційних списків та його рятувала Угорщина.
Українофоб Петер Сійярто, який очолював МЗС в уряді Віктора Орбана, а зараз працює на китайську компанію, казав:
"Страшно навіть подумати, які процеси викликало б включення у список лідера однієї з найважливіших християнських церков Європи".
Він переконував: накладати санкції на церковників не можна, бо "ми не зможемо говорити по церковній лінії". Це не лише аргумент колишнього проросійського уряду Угорщини, яка зняла свої заперечення стосовно Кирила перед ухвалою останнього за часом пакета санкцій, а й доволі поширена думка серед європейських політиків. Переважна їхня більшість стоїть на світських позиціях, проте враховує погляд церков на міжконфесійні відносини.
Станом на тепер санкції проти Кирила із країн — наших партнерів ввели Велика Британія, Австралія, Канада, які не є членами ЄС. Причому Британія зробила це навіть раніше за Україну. 16 червня 2022 року глава РПЦ опинився в компанії з так званою "дитячою обмудсменкою" Марією Львовою-Беловою, котра з березня 2023 року разом із Путіним перебуває у розшуку за ордером Міжнародного кримінального суду за депортацію українських дітей. Щодо Кирила в урядовій постанові Британії пояснення наступне: "Потрапив під санкції за явну підтримку російської військової агресії проти України".
З країн-членів ЄС обмежувальні заходи проти ватажка РПЦ ввели Естонія, Литва і Чехія. Український уряд схвалив персональні санкції проти Кирила та ще семи представників російської церкви 30 серпня 2022 року, заборони діятимуть протягом 10 років. Окрім Гундяєва, до переліку потрапили:
- керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєва);
- його заступник протоієрей Микола Балашов;
- митрополит Псковський і Порховський Тихон (Шевкунов), також відомий як "духівник Путіна");
- архієпископ Сиктивкарський і Комі-Зирянський Питирим (Волочков);
- протоієрей Артемій Владіміров;
- протоієрей і телеведучий Андрій Ткачов, який багато років займався російською пропагандою в Україні;
- богослов, професор Московської православної духовної академії й семінарії Олексій Осипов.
З 11 листопада 2023 року Кирило розшукується Україною як "особа, яка переховується від органів досудового розслідування". Йому висунуто звинувачення за ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність та недоторканність України).
То чого ж бояться політики секуляризованої Європи — невже анафеми та проклять у свій бік від московських попів? Цього не можна виключати, магічне мислення нікуди не поділося, доведено голосуваннями за популістів, особливо ультраправих, проте це точно не головне. Якщо когось дуже не хочуть карати, значить йдеться про великі гроші.
Символічний акт без економічних наслідків. Чому цей аргумент хибний
Очільниця МЗС Болгарії Веліслава Петрова-Чамова пояснила блокування санкцій проти Кирила так: це рішення буде виключно "символічним", воно "не має економічного ефекту, а радше може бути контрпродуктивними, оскільки створює середовище, у якому може здійснюватися антиєвропейська пропаганда, зокрема, щодо втручання Європи в церковні справи". Мовляв, не потрібно робити з Кирила "жертву".
Насправді мотиви болгарської влади зовсім інші, — їхня православна церква підтримує давні й міцні зв’язки з РПЦ, вона досі не визнала Православну церкву України. Хоча певні кроки назустріч робилися до того, як православну церкву Болгарії очолив патріарх Даніїл (Ніколов). Він критикував надання ПЦУ Томосу, а у 2023 році фактично виправдовував російське вторгнення в Україну. Тож болгарська влада відверто фальшивить, але, на жаль, доки Євросоюз не змінить процедуру ухвалення санкцій, Софія захищатиме Кирила.
Як відомо, главу РПЦ прикривають від санкцій не тільки болгари, а й італійці. Вони роблять це не публічно, але їхня позиція має значний вплив на думку лідерів католицьких країн Євросоюзу. У Римі дотримуються політики Ватикану, в якій значне місце посідає екуменічний діалог у християнському світі. Попередній папа Франциск вів активний діалог із РПЦ та Кирилом, у лютому 2016 року у Гавані відбулася зустріч між ними, за її підсумками уклали та оприлюднили Гаванську декларацію — суперечливий документ, використаний Кремлем для прикриття війни в Україні, яку він розв’язав у 2014 році. Зокрема, в цьому документі Росія не згадується як агресор, а сам її зміст релігієзнавці визнають сприятливим для російського бачення міжконфесійного діалогу.
Українці добре пам’ятають скандальні заяви папи Франциска про війну в Україні, але що змінилося з приходом папи Лева XIV? Новий понтифік займає більш проукраїнську позицію, проте у відносинах із РПЦ він не далеко пішов від попередника. 26 липня минулого року папа прийняв у Ватикані митрополита Антонія (Севрюка), який замінив підсанкційного в Україні Іларіона на посаді глави відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату. Антоній також перебуває під санкціями в Україні із січня 2023 року. Що не зупинило ні Ватикан, ні італійську владу, яка надала цьому діячеві візу. Позиція папи "і вашим, і нашим" не сприяє підтримці санкцій проти Кирила.
Якщо відкинути заяви про міжконфесійний діалог християнських церков перед сучасними викликами тощо, а подивитися на ситуацію реалістично, то ключові перепони у накладенні заборон на головного путінського попа — пропаганда та гроші. Росіяни десятиліттями вкладали значні кошти у маркетинг — російський театр, балет, церква, Достоєвський, Чехов тощо. Значна кількість європейців, на жаль, досі перебуває під враженням від цього нав’язливого маркетингу. Останній приклад — Венеційське бієнале, організатори якого заради присутності там росіян навіть пішли на зупинку фінансування від ЄС.
То ж коли європейські політики кажуть про необхідність боротьби з російською гібридною пропагандою, вони, видається, не до кінця розуміють, що це не лише RT, Sputnik чи купа їхніх філій під різними вивісками, а російська культура і церква, яка завжди виконувала і продовжує виконувати пропагандистську роль.
Російська церква у 2018 році відновила Патріарший екзархат Західної Європи, який об’єднує єпархії Московського патріархату в 16 країнах Європи і має центр у Парижі. До складу екзархату входить 120 приходів. Створення цієї інституції мотивувалося РПЦ відповіддю на надання автокефалії ПЦУ. Це відверто антиукраїнська агентурна мережав Європі. Її очолює митрополит Корсунський Марк (Головков), він ще й управитель Будапештською єпархією та приходами Моспатріархату в Італії. Саме в тих країнах, які роками блокували санкції проти Кирила. РПЦ — дуже великі гроші, приховані від фіскальних органів за ретушшю свободи слова та віросповідання, які так цінуються в Європі. А санкції проти очільника церкви дадуть можливість вивести ці гроші з тіні та виявити, кого з політиків і чиновників ними "підгодовують". Але для цього потрібна політична воля, поки її — немає.
Чи може щось зробити Україна?
На дипломатичному рівні контакти, звісно, відбуваються, проте в Євросоюзі є і залишатимуться противники санкційного удару по російській церкві. Завдання робити так, щоб цих противників ставало менше, щоб захист Кирила та його підручних став моветоном у демократичному світі.
Нещодавно патріарх РПЦ назвав створення атомної бомби в СРСР "божою благодаттю". Також за повідомленням Центру протидії дезінформації, церква Кирила створила щонайменше 12 Z-молитов для виправдання злочинів російської армії в Україні. Інформація про це має доноситися максимально по всіх дипломатичних каналах, не варто зважати не думку європолітиків, яким не подобатиметься прив’язка до Росії через їхні контакти з РПЦ. Якщо вони підтримують цю церкву, значить також вважають "благодаттю" ядерну бомбу, якою Путін погрожує країнам НАТО.
Раніше згадувалося, що Кирила в Україні звинувачують за ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу. Ця стаття говорить: "Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої". А чому Гундяєва досі в Україні заочно не засудили до довічного? Такий присуд може вплинути на мізки європейців, котрі досі не бачать різницю між пропагандою РПЦ війни та вбивства і свободою віросповідання.
