Там, де довіра сильніша за страх: історія прикордонника-кінолога Василя Черника
Державна прикордонна служба України 26 березня презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Від відкриття цієї експозиції розпочався окремий цикл публікацій, у якому кожна історія отримає своє розширене продовження.
TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучається до поширення та популяризації історій українських героїв.
Там, де довіра сильніша за страх: історія Василя Черника
Василь Черник родом зі Львівщини — краю, де кордон не просто лінія на мапі, а частина щоденного життя. Він одягнув форму ще 1997 року, коли вперше переступив поріг військової частини у Великих Мостах. Там Василь вчився командувати, брати відповідальність і довіряти тим, хто поруч. Згодом пройшов школу інструкторів службових собак.
Його служба пролягла через роки й регіони: Житомирський прикордонний загін, Донецький, Львівський. З 2017 року проходив службу у відділі "Рава-Руська". Саме там він зустрів ранок, який розділив життя на "до" і "після".
24 лютого: день, який усе змінив
24 лютого 2022 року застав його в дорозі. Він їхав на службу, як робив це сотні разів до того. Але цього разу країна вже була іншою. У пункті пропуску було тисячі людей: жінки, діти, в очах яких була тривога і невідомість попереду. Прикордонники, серед яких і Василь, працювали без відпочинку. Бо кожен знав: зараз саме кордон — перша лінія відповідальності.
Війна, яка почалася ще у 2015-му
Та війна для прикордонника почалася раніше. У 2015 році він виконував завдання на Маріупольському напрямку: Сартана, Талаківка, Гнутове. Там, де тримають позиції не лише зброєю, а й характером. Там, де головне не допустити прориву і не підвести тих, хто поруч.
Бахмутський напрямок: пекло щодня
У 2022 році знову відправився на передову — Бахмутський напрямок, Кліщіївка. Постійні обстріли, штурми, важка техніка. Земля, яка здригається під ногами, і небо, яке не завжди означає спокій. У цих умовах він разом із побратимами тримав оборону, відбивав атаки ворога та коригував вогонь наших підрозділів.
Про силу, яка тримає
Особливо важкими для захисника були періоди безперервних обстрілів, коли доводилось тримати позиції протягом тривалого часу. Василь не говорить про героїзм, а говорить про людей. Про тих, хто поруч. Про моменти, коли твоє життя може залежить від дій побратима.
Саме ця взаємна підтримка та довіра стала тим, що тримає навіть коли сили на межі, а страх дихає в спину, нагадуючи — ти живий і не маєш права зламатися.
Сім'я і віра — те, що спонукає боротися й вистояти
Його опора — сім’я. Вона далеко, але завжди поруч у думках. Вона — причина боротися, вистояти і повернутися. А ще віра. У перемогу, в країну, у те, що все це має сенс.
Віднедавна Василь Черник служить у Волинському прикордонному загоні інспектором-кінологом на кордоні з Польщею. Там, де знову проходять тисячі людей, але вже з надією на повернення.
Після війни…
Після війни він не планує покидати службу. Каже, що хоче залишитися в строю та передавати досвід молодим прикордонникам, навчати їх і підтримувати. Бо кордон потребує не лише сили, а й мудрості тих, хто вже пройшов свій шлях.
Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут
Читайте також:
