Війна без романтики: історія прикордонника "Хіміка", який перетворив злість на зброю

Державна прикордонна служба України 26 березня презентувала у столичному Медіацентрі "Україна" унікальну фотовиставку "Обличчя кордону". Це проєкт, що об’єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави. Від відкриття цієї експозиції розпочинається окремий цикл публікацій, у якому кожна історія отримає своє розширене продовження.

TrueUA є інформаційним партнером цієї виставки. Онлайн-видання долучається до поширення та популяризації історій українських героїв.

"Хімік": війна технологій і точності

Серед героїв проєкту — Дмитро, позивний "Хімік", який стоїть за сучасною війною — війною технологій, точності та холодного розрахунку. Він пройшов шлях від піхоти до аеророзвідника, від майстер-сержанта до офіцерського звання, від маленької групи однодумців до начальника штабу підрозділу РУБпАК "Стрікс" 4 прикордонного загону.

Його спокій — не про байдужість. Це про контроль.

Його слова — без пафосу.

Але за такими як він — досвід війни, яка змінює людей назавжди.

Життя до повномасштабної війни

До 2022 року його життя було іншим. Служба в прикордонниках із 2009 року — інспектор, кінолог, робота в аеропорту. Чіткі задачі, зрозумілі правила. Після звільнення — цивільне життя, власний бізнес. Здавалося, цей етап завершений. Але війна не питає, чи готовий ти повернутись.

Повернення, перший дрон і труднощі

У перші дні повномасштабного вторгнення Дмитро не вагався. Почав із волонтерства — їздив на позиції, допомагав підрозділам. І саме тоді в його руках з’явився перший дрон.

"Я тоді зрозумів різницю: розвідник пішки — це ризик життя. Дрон — це ризик техніки. І вибір був очевидний", — наголошує "Хімік".

Це рішення стало точкою відліку. На початку все було примітивно. Один-два "мавіки" на групу. Жодних нічних можливостей, мінімум засобів ураження.

"Ми бачили ворога — і нічого не могли зробити. Це найбільше злило", — каже Дмитро.

Саме ця злість і стала рушієм.

Від експериментів до FPV

Перші скиди — майже кустарні. Навчання на полігонах у мороз, без рукавиць. Експерименти, помилки, перші влучання. Потім — FPV. Новий рівень війни.

"З’явились інші дистанції, інші можливості, інша відповідальність. І інші результати", — зазначає "Хімік".

З маленької групи виріс повноцінний підрозділ ударних безпілотних систем.

Війна як робота

Сьогодні "Хімік" говорить про війну без романтики:

"Це цифри. Це статистика. Це результат". 

Але за цими словами — глибоке розуміння процесів.

Він не пам’ятає свій перший бій. І не вважає це дивним:

"Я емоційний вдома. На позиціях — це робота".

Є лише один момент, коли дозволяє собі відчути щось більше — результат.

"Коли розумієш, що це врятує життя піхоти — от тоді це важливо", — зазначає Дмитро.

Радість тут — коротка. Наступна ціль — вже в роботі.

Армія як система

Він чесно говорить про головне: армія — це не лише передова:

"Це величезний механізм. І кожен може знайти своє місце".

Серед його бійців: айтішники, будівельники, хлопці після школи… Хтось приходить із досвідом, хтось — із нуля. Але всі стають частиною одного процесу.

"Краще прийти зараз і навчитися, ніж чекати, поки війна прийде до тебе", — додає "Хімік".

 На питання про перемогу він не дає простих відповідей:

"У кожного вона своя. Для когось — це відбитий штурм. Для когось — знищена техніка".

Після війни

І про себе після війни теж говорить чесно: "Не знаю. Час покаже". Можливо, залишиться в системі. Можливо, повернеться до цивільного життя. Можливо, створить нову справу разом із побратимами. Але одне зрозуміло вже зараз: ця війна змінила його назавжди.

Він не говорить гучних слів. Але його робота говорить за нього. І саме такі люди сьогодні тримають небо. І змінюють хід війни.

Розгорнута інформація про фотовиставку "Обличчя кордону" тут