Як розпізнати підробку: експертка про фальшиві гривні, долари та документи
Підробка грошей і документів залишається однією з найпоширеніших форм економічних злочинів. Фальшивомонетники вдосконалюють технології, експериментують із новими матеріалами й навіть використовують сучасні цифрові інструменти, тоді як виробники банкнот і захищених документів постійно оновлюють систему безпеки.
Які номінали гривні, долара та євро підробляють найчастіше? Чим відрізняються старі та нові серії банкнот із погляду захисту? Як експерт розпізнає фальшивку, і чи може це зробити звичайна людина без спеціального обладнання?
Про сучасні тенденції у підробленні грошових знаків і документів, найтиповіші маніпуляції та найцікавіші випадки з практики ми поговорили з професоркою кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового експертно-криміналістичного інституту Національної академії внутрішніх справ Оленою Воробей.
Які гроші підробляють найчастіше: гривні, долари чи євро?
— Пані Олено, почнімо з теми підробки грошей. Відомо, що фальшивомонетники обирають купюри не випадково. Які номінали гривні сьогодні підробляють найчастіше? Чи є конкретні серії або роки випуску, що найчастіше фігурують в експертизах?
— Я хочу розповісти про ситуацію, яка сьогодні склалася в Україні з фальшивомонетництвом, на що варто звертати увагу та які банкноти є найбільш популярними серед фальшивомонетників. Гривня має чотири покоління випуску. Найновіше — 2015 року.
Але найпопулярнішими серед фальшивомонетників є 500-гривневі банкноти старого зразка — 2005 року випуску. Підробки саме цих банкнот дуже якісні, тому поводитися з ними потрібно особливо обережно.
Банкноти меншого номіналу трапляються рідше — це 200-гривневі фальшивки, але їх теж збувають. Іноді зустрічаються й підробки тисячної купюри. Менші номінали трапляються значно рідше. Наприклад, 100 чи 50 гривень важко зустріти, адже фальшивомонетникам невигідно підробляти такі номінали.
Тому найпопулярніша — 500 гривень, на другому місці — 200. Зауважу, що йдеться про купюри старого зразка, адже в нових банкнотах є додаткові елементи захисту, які поки що не вміють якісно підробляти.
— Фальшиві гроші — це не лише національна валюта. Нерідко трапляється і підроблена іноземна. Які номінали долара США та євро найчастіше підробляють в Україні? І які з них становлять найбільшу небезпеку для пересічних людей?
— Долари США — це найпопулярніша валюта у світі. Причому в Сполучених Штатах десь третина готівки перебуває, а понад половина — в інших країнах світу.
І у нас також користується попитом іноземна валюта, і так само щодо підробки у нас лідери — 100-доларові банкноти. Це тенденція багатьох років у всьому світі. 100-доларові банкноти — абсолютний лідер з підробки, але знову-таки звертаємо увагу на зразки.
Старого зразка банкноти — більш старі, чорно-зелені, тут немає інших кольорів. Вони дуже популярні у злочинців, і є настільки якісні підробки, що відрізнити їх без спеціального обладнання нефахівець взагалі не зможе.
Тому звертаю увагу на ці 100 доларів, і їх, до речі, поступово будуть виводити з обігу, заміняти на нові. Нові — із цією новою захисною смужкою. Тут додаткові кольори з’являються, тут також є такий новий, знову ж таки, оптично-змінний елемент.
У чорнильниці з’являється дзвіночок, коли ми повертаємо банкноту. Його теж дуже важко підробити.
Тобто нові зразки, так само як і в гривні, підробляти важче, тому підробка зустрічається рідше. І я б рекомендувала, звичайно, обирати новий зразок, якщо є потреба працювати з валютою або міняти гроші. Зі старими без фахівців буде дуже складно.
— А що частіше підробляють євро чи долари?
— Долари. Взагалі у світі така тенденція. І в нашій країні, якщо взяти іноземну валюту і підробку, понад 90% — це підробка доларів, а серед цих доларів максимально — це 100-доларові банкноти. Якщо взяти ці 90%, то це 100-доларові банкноти, і десь у 10 разів менше зустрічаються підроблені 50-доларові банкноти.
Євро — це десь 7% від усієї маси підробленої іноземної валюти. Трошки там рік на рік не припадає, але в середньому так. Небагато.
Номінал, на який звертають увагу найчастіше, — це, я про євро зараз, 200, 100 і 50. Це найпопулярніші банкноти Європейського центрального банку. Там також з’явилася нова серія банкнот із новими елементами, і їх важче підробити.
Прозоре віконечко, яке ми бачимо на просвіт, теж є оптично-змінним елементом. Їх набагато важче підробляти, тому нова серія теж більш захищена.
Старі vs нові банкноти: у чому різниця захисту
— Навіть у межах одного номіналу рівень захисту може суттєво різнитися. У чому принципова відмінність між старими й новими зразками гривні з погляду захисту від підроблення? Чи можете навести конкретний приклад?
— Звичайно, нові банкноти підробляти завжди важче, тому що оця боротьба між тими, хто захищає документи від підробки, й тими, хто їх підробляє, відбувається постійно. Вона була, як тільки документи придумали, є і буде доти, доки існуватимуть такі документи.
Ті, хто документи виробляє, я маю на увазі гроші й найбільш важливі документи, які захищаються від підробки, постійно намагаються цей захист удосконалити. І шукають якісь засоби захисту більш сучасні, технологічні, які злочинці ще не вміють підробляти. І тому з’являються нові зразки й паспортів, документів, які посвідчують особу, і грошей, і документів, які супроводжують транспортні засоби.
Нові зразки — з новими елементами захисту. Ну і знову-таки на прикладі. Порівняємо 500 гривень старої серії і нової. Що в нової є такого, чого ще не вміють підробляти?
Це ось ця новенька стрічка, кінетична називається або оптично-змінна, вона переливається. Аналогічну стрічку ми бачимо на новій 100-доларовій банкноті. До речі, це фактично один і той самий елемент, що застосовується і тут, і тут. Технологія одна й та сама. Це кінетична стрічка. Коли ми рухаємо в руках банкноту, зображення на цій стрічці ніби переміщується. Так ось цей оптичний ефект ще не вміють підробляти.
Також з'явився новий елемент — SPARK. Він є в гривнях номіналом від 100 і до 1000. Це елемент у вигляді зображення: розгорнута книга, або якщо це 200 гривень — квітка лотоса. Коли ми знову-таки повертаємо банкноту, у ньому зображення іскриться і переливається. Цей складний оптичний ефект підробити дуже важко.
Мені колеги з Національного банку розповідали, що є нові підробки 500 гривень нової серії. Вони роздрукували цей елемент просто на принтері й лаком покрили. Тобто він просто блищить, але не може переливатися так, як оригінальний.
Тому звертаємо увагу на нові елементи — поки що їх якісно підробляти не навчилися. Але, на жаль, це справа часу. Думаю, згодом і це навчаться підробляти. Доведеться вигадати щось нове.
— Як ви вже зазначили, кожна купюра має захисні елементи, створені для ускладнення підробок. Які з них сьогодні залишаються найскладнішими для фальсифікації? І чому саме?
— Я трошки торкалася цього питання, коли говорила про нові елементи на нашій гривні. В першу чергу, в нашій валюті — якісний папір, бавовна, і на нього звертаємо увагу. Далі — нові оптично-змінні елементи: SPARK-елемент і оптично-змінна стрічка. Ще є елементи, які ми виявляємо на просвіт.
Взагалі, коли у нас немає спеціального обладнання, якихось спеціальних навичок, ми дивимося на ті елементи захисту, які відносять до категорії активних, тобто це ті, які не потребують спеціального обладнання. І серед них є ті, які ми бачимо на просвіт. Це водяний знак у вигляді портрета і номіналу. І також, окрім цієї стрічки, яка виринає й оптично змінна, тут є стрічечка, яка повністю розташована всередині. Ми на ній бачимо номінал. Це теж активний елемент захисту.
Я б ще порекомендувала звертати увагу на один елемент захисту, який у нашій гривні застосовується вже давно, він є і в старих зразках. У нових банкнотах він завжди зображений на аверсі, у правій частині, такий собі прямокутничок. Тут є приховане зображення. Мало хто про нього знає, тому дуже рекомендую його перевіряти, а підробити його важко. Це називається кіноефект або приховане, чи латентне зображення.
Якщо ми візьмемо з лицьової сторони банкноту, подивимося на цей прямокутничок, спрямовуючи на джерело світла, це може бути освітлювач, або просто вікно, і під гострим кутом до наших очей подивимося, то побачимо зображення номіналу. Наприклад, 500. Воно проявляється. В розсіяному світлі його не видно.
Є спеціальний рельєфний глибокий друк, який застосовується для нанесення цього елементу, і він дозволяє досягти такого візуального ефекту. Підробити дуже складно, виявити легко — треба тільки знати, де він розташований.
Ще раз повторюю: в новій серії він розташований на лицьовій стороні, у правій частині, на ось цьому прямокутничку. Дивіться під гострим кутом — і ви його обов’язково побачите. Рекомендую.
Як експерт перевіряє банкноту: від дотику до відеокомпаратора
— Криміналістична експертиза банкнот починається з базових кроків. Як саме експерт досліджує купюру і які прилади й засоби використовує? Також цікавить, які ознаки підробки можна помітити одразу — без спеціальних приладів?
— Висновок судового експерта — це процесуальний документ, який дозволить встановити, чи дійсно цей документ відповідає зразку, чи не відповідає, тобто є підробленим. І експерт першочергово проводить візуальний огляд. Люди, які багато працюють з готівкою, також не тільки візуально сприймають об’єкт, а й на дотик. Тобто тактильні відчуття теж дуже важливі щодо грошей, адже грошовий папір дуже відрізняється від звичайного.
Звичайний папір, як усі знають, виробляється з целюлози деревини. Сировина для виробництва грошей абсолютно інша. Навіть за складом гроші більш наближені до тканини, ніж до звичайного паперу. Наприклад, наша гривня виготовляється з бавовни. Євро — це теж майже 100% бавовна. У доларів склад композиційний — 75% бавовна і 25% — льон. Целюлоза деревини тут не застосовується. Тому цей папір абсолютно інший на дотик.
І, до речі, попри те, що з’являються нові засоби, нові технології, для злочинців все одно і 50 років тому, і 20, і зараз дуже складним завданням залишається підробка саме паперу. Трапляється, що підробляють навіть голограму, а папір відрізняється. І фахівець одразу відчуває, що це не справжня банкнота.
Візуальне й тактильне дослідження — на першому етапі. Потім — збільшувальне обладнання. Це, звичайно, настільний прилад експерта — мікроскоп.
І також в арсеналі технічних засобів сучасного експерта-криміналіста є дуже потужна техніка — відеокомпаратор, який дозволяє дослідити банкноти та інші документи в ультрафіолетових променях, в інфрачервоних, провести абсолютно детальне дослідження в різних зонах спектра, яке дозволяє виявити будь-яку підробку.
Те, що є, наприклад, у відділеннях банків, в обмінниках тощо, — це більше такі компактні пристрої з меншими можливостями, і їх називають детекторами валют. Ось ці детектори дозволяють провести таку перевірку швидко.
Відеокомпаратор — це спеціалізований пристрій або програмне забезпечення для детального візуального порівняння двох або більше відеопотоків, зображень чи документів. Він використовується для аналізу автентичності паспортів, віз, банкнот.
— З криміналістичною перевіркою все зрозуміло. Але є люди, які щодня працюють із готівкою й часто виявляють підробки ще до використання приладів. Чи відрізняється підхід касирів супермаркетів і працівників обмінників до розпізнавання фальшивих купюр? На що вони насамперед звертають увагу — на дотик чи на вигляд? Чи можете навести приклад із практики?
— Звичайно. У касирів супермаркетів із приладів зазвичай є тільки ультрафіолетовий освітлювач. І як надійний засіб виявлення фальшивок на сьогодні цей прилад не є на 100% ефективним. Чому? Знову-таки, наприклад, у мене з’явилася в колекції банкнота 200 гривень старого зразка, вони дуже популярні. Я не можу сказати, що це якась суперпідробка — доволі середнього рівня. Але коли її проглядали на стандартному ультрафіолетовому детекторі, який є в супермаркетах, ця банкнота була "чистою". Тобто вона, як і оригінальна, — папір не мав світіння, а світилися елементи захисту. Насправді ці елементи захисту просто були наштамповані люмінофорами. Тобто придбати фарби, які світяться в ультрафіолеті, на жаль, зараз не проблема. І тому неспеціаліст, дивлячись просто в детекторі, може сплутати цю банкноту з оригінальною.
Тому детектори в супермаркетах не дають 100% захисту. Там можуть навіть побачити, що світиться банкнота, яку людина просто забула в кишені одягу й випрала. Якщо на справжню банкноту потрапляє розчин прального порошку, вона починає світитися, тому що в сучасних пральних порошках є відбілювачі — вони будуть давати це світіння. І таку банкноту в супермаркеті й не візьмуть, хоча вона справжня.
Що робити громадянину, який стикнувся з такою ситуацією? Іноді миюча речовина потрапляє на банкноту — це звична побутова ситуація. Людина може звернутися до банку — там банкноту перевірять і, якщо з нею все гаразд, обміняють. У супермаркеті ж можуть виникнути проблеми: інколи пропускають високоякісну підробку, а справжню купюру, яка "світиться", навпаки, не приймають.
Співробітники банків та обмінників підходять до перевірки професійніше. Вони регулярно працюють із різними видами готівки, зокрема й підробками, тому мають більше досвіду — особливо ті, хто працює багато років. Одна працівниця банку, яка спеціалізувалася на іноземній валюті, розповідала, що могла помітити підозрілу купюру навіть за виглядом портрета на доларах — по рисах обличчя чи очах.
Річ у тім, що навіть за наявності друкарської форми підробка все одно відрізняється від оригіналу. Це помітно і в деталях портрета. Зображення історичних постатей на банкнотах — не просто ілюстрація, а ще й елемент захисту. І на це звертають увагу під час перевірки.
Крім того, у банках встановлені професійні детектори — з магнітною та інфрачервоною перевіркою. Такий захист значно надійніший: інфрачервоні елементи підробити набагато складніше, ніж ультрафіолетові. Тому у фінансових установах виявити фальшивку значно легше.
Сучасні способи підроблення: як працюють фальшивомонетники
— Підробка грошей давно перестала бути примітивною — ті, хто цим займається, роками вдосконалюють свої навички. Які способи підроблення банкнот сьогодні використовують найчастіше: друк, комбінування справжніх фрагментів, хімічне втручання? Чи можете описати конкретний випадок із практики?
— Серед фальшивомонетників і тих, хто підробляє документи, є як аматори, так і професіонали екстракласу. Відповідно, різною буває і якість підробок. Іноді трапляються настільки майстерні фальшивки, що навіть експерти з великим досвідом без спеціального обладнання не зможуть їх відрізнити. Це рідко, але буває. Водночас є й примітивні підробки, які можуть виготовити навіть школярі на домашньому принтері та спробувати збути.
У ХХ столітті злочинці не мали широкого вибору: або потрібно було володіти хоча б мінімальними поліграфічними навичками й виготовляти друкарські форми, або ж підробляти вручну. Інших варіантів фактично не існувало.
Ситуація змінилася наприкінці ХХ століття, коли в країну почали масово завозити принтери, сканери та іншу копіювально-множильну техніку. Вона стала доступним інструментом навіть для людей без спеціальної освіти чи навичок. Користуватися такою технікою можуть і старшокласники, тому проблема підробок суттєво загострилася.
У цей період різко зросла кількість фальшивих грошей і документів, виготовлених за допомогою доступної техніки. І нині саме цей спосіб залишається найпоширенішим. Злочинці також рахують витрати: відтворити технології, які застосовує банкнотний двір, складно й дорого. Тому вони обирають простіші й дешевші методи, намагаючись зробити підробку візуально схожою на оригінал.
Найпопулярнішим інструментом уже понад 20 років залишаються струменеві принтери. Єдине, що змінюється, — це їхні технічні можливості, які постійно зростають.
Ще 15-20 років тому, дивлячись на підробку, надруковану на принтері, я без мікроскопа могла визначити, що це саме принтерний друк. Якість була значно нижчою — помітна зернистість, яку видно без будь-якого збільшення.
Сьогодні можливості цієї техніки — безумовно, прояв технічного прогресу. Але для нас це проблема, адже відрізняти підробку від оригінальних документів стає дедалі складніше.
Можливості принтерів і копіювальної техніки настільки зросли, що їхня якість усе більше наближається до поліграфічного друку. І це справді виклик. Найпоширеніший спосіб підробки — струменеві принтери: вони недорогі й доступні, а елементи захисту на банкнотах імітують різними способами — настільки, наскільки дозволяють фантазія та професіоналізм.
Показовий приклад — обшук однієї з підпільних майстерень, де підробляли долари США. Серед обладнання виявили стару стоматологічну бормашинку, лак для волосся та жіночу косметику. Спершу ці речі здалися випадковими, однак згодом з’ясувалося: бормашинкою гравіювали друкарську форму для тиснення, лаком для волосся обробляли фальшивки, щоб надати їм характерного "хрусту", адже доступний папір не має такої дзвінкості, як банкнотний. Блискучою косметикою імітували фарбу зі світловідбивним ефектом.
Фантазія злочинців працює активно: вони використовують доступні матеріали й засоби та іноді справді дивують своїми знахідками.
— Якщо порівнювати ситуацію сьогодні й 10-15 років тому, які підробки стали складнішими, а які — навпаки простішими для виявлення?
— Я вже згадувала, що раніше способів підробки було небагато, адже не існувало доступної копіювально-множильної техніки. Сьогодні ж вона стала масовою й доступною, і це головна тенденція, яка змінила ситуацію.
Способи підробки різні. Якщо злочинці намагаються повністю відтворити технологію виробника, це вже високопрофесійний рівень. Нам доводилося стикатися з дуже якісними фальшивками — зокрема, йдеться про 100-доларову банкноту певної серії. Тому з такими купюрами потрібно бути особливо обережними: трапляються справді майстерні підробки.
Підробляють навіть документи з чіпом — безконтактним електронним носієм. Однак дослідженням інформації, що міститься на таких носіях, займаються експерти іншого профілю. Ми ж аналізуємо сам документ як бланк.
Водночас з’являються й нові виклики. Для створення підробок, зокрема документів, уже починають застосовувати елементи штучного інтелекту. Це ще один серйозний виклик для експертів, який змушує нас також впроваджувати сучасні технології у своїй роботі.
Підробка документів: що фальсифікують найчастіше
— Сьогодні підробляють не лише гроші, а й документи. І часто така фальсифікація виглядає навіть "акуратніше", ніж у випадку з банкнотами. Які документи в Україні нині підробляють найчастіше? І про які саме маніпуляції йдеться?
— Підробляють різні документи, і тенденції змінюються. У "ковідні" роки активно виготовляли фальшиві сертифікати про вакцинацію — нині це вже неактуально. Натомість з’явилися підробки документів, що дозволяють уникнути мобілізації або незаконно перетнути кордон, а також папери, які надають право на опіку чи виїзд. Це одна з нових тенденцій.
Документи, що посвідчують особу, підробляють постійно — ця тенденція зберігається. В Україні одночасно використовуються як нові документи на полімерній основі (ID-картки), так і паспорти старого зразка — паперові. Ситуація тут подібна до банкнот: чим старіший зразок, тим простіше його підробити, а отже, й способи фальсифікації доступніші.
Паспорт старого зразка має застаріліші елементи захисту, тому підробити його легше, ніж нові документи. Найчастіше йдеться про часткову підробку: беруть оригінальний паспорт і вносять зміни. Найпоширеніший варіант — заміна фотографії, адже технічно це не надто складно.
У таких паспортах фотографія приклеюється, а для захисту від переклейки використовується сухорельєфна (конгревна) печатка. Вона не кольорова, а рельєфна, складається з двох частин — матриці та патриці, між якими затискається сторінка з фото. У результаті утворюється подвійний рельєф, який видно і на лицьовому боці, і на звороті.
Раніше якісно підробити таку печатку було складно, але нині трапляються майстерні фальсифікації. Наприклад, фотографію можуть переклеїти з іншого документа. У такому разі рельєф печатки вже не збігається. Щоб замаскувати сліди переклейки, зловмисники можуть відпарювати сторінку над парою, розгладжуючи рельєф. Візуально печатка ніби присутня і на фото, і на сторінці, але папір може бути деформований. Саме зміни структури паперу часто й викликають підозру у криміналістів.
Також змінюють записи або замінюють окремі сторінки. Якщо паспорт старий, а одна зі сторінок має занадто новий вигляд, це може свідчити про втручання. Важливим елементом є перфорація сторінкового номера: у справжньому документі вона ідеально збігається на просвіт. Будь-які розбіжності можуть вказувати на заміну сторінки.
Нещодавно патрульні розповідали про випадок, коли громадянин дописав у своєму прізвищі лише одну літеру. Здавалося б, примітивний спосіб, але в базах його вже не знаходили. Лише після детальної перевірки з’ясувалося, що він мав судимості та інші правопорушення. Такий простий метод — дописка — і досі трапляється.
Щодо закордонних паспортів та ID-карток на полімерній основі, підробки також переважно часткові. Можуть змінювати персональні дані, фотографію або навіть замінювати сторінку з персоналізацією. Це вже складніші схеми, які потребують більш професійного підходу, однак і такі випадки зустрічаються.
— Відомо, що документи не завжди підробляють повністю — інколи змінюють лише окремі дані. Що саме найчастіше коригують під час такої часткової фальсифікації? І чи можете навести приклад із практики?
— Якщо це документи, які посвідчують особу, я вже казала, це фото і персональні дані, сторінка з персональними даними. Це на першому місці.
Також часткові зміни зустрічаються в техпаспортах, або, як правильно називати, це свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Є таке поняття, криміналісти називають і патрульні, — це, до речі, "змиті" паспорти.
Тобто що злочинці роблять? Беруть оригінальний бланк, знімають захисну плівку — як виявилося, вона знімається достатньо легко при нагріванні, — а дані про автомобіль змивають з пластику, потім наносять нові й ламінують повторно. Ось таким чином вносять зміни в документи.
Часткова підробка в банкнотах раніше зустрічалася доволі часто, коли у нас банкноти були всі однакового розміру — і 1 гривня, і 100 гривень, — і з 1 гривні робили 100 — це було дуже популярно. Зараз переплутати маленький номінал і великий неможливо, і замінити його теж неможливо. Тому що вони розміром значно відрізняються.
Тому захист від підробки працює. І він дійсно допомагає захистити документи не тільки від повної фальсифікації й копіювання, але і від часткового внесення змін.
— Навіть невеликі бланки мають захисні елементи. Які пошкодження або сліди втручання найчастіше видають підроблений документ?
— Якщо документ на паперовій основі, це першочергово деформація паперу. Папір, хоча й багато років використовується як матеріал для документів, має свої плюси. Якщо на папері щось було нанесено фарбою, потім безслідно це видалити майже неможливо, тому що волокна паперу вбирають у себе барвник.
Якщо я там щось написала, а потім витравлюю хімічними речовинами, змиваю, підчищаю гострим лезом, пошкоджується проклейка паперу, пошкоджуються волокна, і цю підчистку, заміну зображень, витравлення помітно — навіть без спеціального обладнання можна побачити, що щось із документом не так.
У пластику є як позитивні риси, так і недоліки. І от із цими "змитими" паспортами якраз це показало, що у пластику є і недоліки, у тому числі в захисті, тому що, на відміну від паперу, пластик — абсолютно гладкий і непористий матеріал.
І тому, якщо на пластику нанести просто якесь зображення фарбою, береш розчинник і просто змиваєш. І дійсно була проблема: у мене колеги робили експертизу, точно знали, що зображення змивали, але жодних слідів від старих записів не знайшли навіть на найпотужнішому обладнанні, тому що на пластику воно злилося — і все, безслідно.
Тому у пластику є, звичайно, плюси, але є і такий недолік, який виробники захищених документів обов’язково повинні враховувати. Інакше злочинці обов’язково цим скористаються. Вони дуже швидко орієнтуються: бачать якусь прогалину у захисті — і моментально реагують.
ID-картки, закордонні паспорти й лазерне гравіювання
— Дизайн сучасних документів напряму пов’язаний із безпекою. Чому в українських ID-картках і закордонних паспортах застосовують лазерне гравіювання та чорно-біле фото? І як саме це ускладнює підробку?
— Так, дійсно, на ID-картці й на закордонному паспорті, я думаю, звертали увагу власники цих документів, чому фотографія не кольорова. Я навіть на заняттях у студентів, курсантів ставлю таке питання спочатку. І є різні версії: зекономили фарбу, так розпізнавати людину легше тощо. Версій чула дуже багато, навіть їх збираю.
Насправді все пояснюється якраз захистом від підробки. Ми з вами вже говорили, що документи, які посвідчують особу, найчастіше підробляються саме шляхом заміни фотографій. Тому захист фотографії паспорта — це найважливіше завдання. Треба максимально захистити фотографію, щоб її не замінювали, не переклеювали, не передруковували тощо.
І тому тут виробники і наших вітчизняних ID-карток, і закордонних паспортів обрали технологію лазерного гравіювання. Вона полягає в тому, що на полікарбонаті — це спеціальний пластик, з якого якраз і виготовляється сторінка закордонного паспорта, і ID-картка, — лазерний промінь випалює зображення зовнішності власника цього документа у самому шарі полікарбонату.
Тому це випалене зображення неможливо змити, витравити. Його не змиєш, як фарбу з пластику. Воно в структурі пластику, його можна тільки вишкрябати, а змити нереально. Тому ця технологія дуже гарна для захисту від підробок.
Але оскільки це лазерний промінь випалює, це, по суті, процес обвуглення. Тому фотографія не може бути кольоровою. Вона тільки чорно-біла. Але це захисна технологія.
Чи можна розпізнати підробку без експерта?
— Чи може звичайна людина "на око" зрозуміти, що перед нею підробка? У яких випадках це реально, а коли без експертизи не обійтися?
— Це залежить від якості підробки. Я вже казала: є підробки більш примітивні, є складніші, які навіть без обладнання і фахівець не одразу може відрізнити. Просту підробку можна виявити, але більшість з них розрахована на неуважність і необізнаність.
До речі, як підсовують: наш студент, який у нас вчився на експерта, на молодших курсах прийшов такий похнюплений і каже: "Ви знаєте, я в таку халепу потрапив, мені соромно, тому що я майбутній експерт, і мені підсунули 50 гривень, причому такі примітивні, просто на звичайному принтері роздруковані". Був вечір, йому давали решту, пачка грошей, каже: "Я просто не подивився". Просто не подивився — і підсунули. Уже наступного дня він дивиться: "Господи, що це таке".
Тому дуже часто якраз такі підробки десь на ринку тощо можуть підсунути — там, де людина не звертає уваги. Тому обов'язково перевіряйте гроші, які вам дають, особливо великі номінали.
Якщо ви навіть виявили фальшивку і звернетеся з нею до підрозділу поліції, вам не компенсують її вартості. Тому це залишиться вашим фінансовим ризиком, якщо вам таку банкноту підсунуть. Тому уважно дивимося: якщо є сумніви — звертаємося до фахівців і ніколи не обмінюємо валюту на вулиці, не звертаємося до незрозумілих осіб в Інтернеті. Тому що ви постраждаєте, і ніхто вам не зможе потім це компенсувати.
— Не менш важливою є реакція людини після виявлення підробки. Що потрібно зробити насамперед, якщо виникла підозра на фальшивку? І які дії можуть обернутися проблемами із законом?
— Якщо у людини не було умислу, вона не знала, що в її руках підроблений документ, звичайно, тут не буде криміналу. В таку ситуацію може потрапити будь-хто. Але якщо вона знає, що в її руках підроблений документ і намагається ним скористатися, то це вже кримінальна стаття, це відповідальність.
Якщо ви знаєте, що вам підсунули фальшиву банкноту і намагаєтеся її збути — це свідомо, це вже збут. Якщо ви так само стали жертвою і не знали про те, що в ваших руках підроблений документ, будь-який, звичайно, тут і наслідки інші. Але знову-таки — дивлячись, як ви скористалися цим документом.
Якщо людина купує підроблені документи десь в Інтернеті, а потім каже: "Та я не знав", — тут уже, звичайно, справа поліцейських довести, що це неправда.
На жаль, користуються і послугами різноманітних шахраїв. І навіть бувають кумедні ситуації: до поліції звернувся чоловік, що він хотів купити в Інтернеті підроблений документ, а його кинули — він заплатив, а йому його не прислали.
Найцікавіші випадки з практики
— Який найцікавіший або найнезвичніший випадок підробки з вашої практики вам запам’ятався найбільше? Про що йшлося і чому він став показовим для експертів?
— Ситуацій у практиці дуже багато, навіть усіх і не пригадаєш. Якщо з кумедних, то ще така історія була: до нас звернулися представники ДАІ, тоді ще не було патрульної поліції, і їм, коли ще штрафи оплачували на місці готівкою, розрахувалися фальшивими гривнями. Ось був такий інцидент.
Також у колекції нашого криміналістичного центру з’явилася банкнота, повністю намальована фарбами від руки. Її можна в рамочку і вішати на стіну, адже це просто витвір мистецтва.
І особисто мені дуже шкода, що явно талановита людина, з очевидним художнім талантом, використала свій талант не в тому напрямку. Там дуже деталізована була робота. Так що робота експерта тим і цікава, що ти ніколи не знаєш, на що сьогодні натрапиш.
І наші люди, які підробляють документи, теж вміють дивувати, і щоразу з’являється щось новеньке.
