Bloomberg: Трамп навіть не намагався завершити війну в Україні, залишивши складний вибір Європі

Президент США Дональд Трамп мав засоби тиску на російського диктатора Володимира Путіна по Україні, але він цього не зробив. Тепер настав час Європі робити свій вибір.

Про це повідомляє Bloomberg.

Як зазначає видання, розумно бути розчарованим чи стурбованим — навіть відчувати огиду — щодо результату телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Путіним цього тижня, але не здивованим. Президент США не спробував покласти край цій війні, тому що він ніколи не намагався цього зробити. З першого дня він зосередився на досягненні перезавантаження з Росією, яка принесла б економічну вигоду США. Американська участь у війні була перешкодою, яку потрібно було усунути до того, як це могло статися, і зробити це за допомогою мирного врегулювання, а не відмови від України, була найкращим варіантом. Однак це не було суттєвим. 

"Це була європейська ситуація, і вона мала залишатися європейською ситуацією", — сказав Трамп у понеділок. 

Отже, прояснивши це, що тепер? По-перше, якщо Конгрес не змусить Трампа, він може залишити довге і невдячне завдання посередництва у мирному врегулюванні Папі Римському, президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану або ще комусь, хто захоче цим зайнятися. Тим часом він може зосередитись на зароблянні грошей.

З погляду Москви це навряд чи могло закінчитися краще. Путін зробив нову невизначену пропозицію розпочати прямі переговори з Україною та виклав свої вимоги у меморандумі. Ми можемо зробити гарне припущення про те, що це передбачатиме, тому що Кремль багато разів повторював свої умови миру. Тепер, коли Трамп залишив будинок, у Путіна менше стимулів, ніж будь-коли, щоб їх скоротити: Україні доведеться передати як непокорені, так і окуповані райони території, які Росія офіційно анексувала, відмовитися від будь-яких зв'язків з НАТО та демобілізувати більшу частину своїх Збройних сил. Ось чому українці не мають іншого вибору, окрім як продовжувати боротися. 

Без майбутньої здатності захищати себе їхня країна більше не існуватиме як суверенна держава. З погляду Москви, Україна — це нація Франкенштейна, зліплена з інших, з Києвом і більшістю земель, якими вона керує, які по праву є частиною так званого "російського світу". Відмінні мова, культура та історія країни, з цього погляду, є фальшивими.

"Як ця спадщина може бути поділена між Росією та Україною? І навіщо це робити?" — написав Путін в есе на 6900 слів "Про історичну єдність росіян та українців" у 2021 році. 

Через кілька місяців цей трактат потрапив до рук офіцерів, відправлених керувати його вторгненням. У ньому було викладено його справжній casus belli. Для "реалістів" зовнішньої політики це доля, бо Росія велика держава, а Україна ні. Продовження війни з підтримкою США або без неї в кращому разі означало б для України щоденні жертви життів та території, можливо, ще кілька років, то навіщо це робити? Чи зможуть українці витримати навіть цей рівень оборони, а не зазнати катастрофічного прориву через брак зброї та боєприпасів, тепер залежить від Європи. 

Чи матиме цей багатий, але роздроблений континент політичну волю і промислові потужності, щоб постачати сили Києва тим, що їм потрібно? Українці знають свою долю, якщо вони здадуться, від того, що вже було зроблено на окупованих Росією територіях: тортури, страти, показові процеси, змінені шкільні програми, викрадення та промивання мізків їхніх дітей. 

Італійці та іспанці не вважають це обов'язковим. Легка відповідь на обидва питання — ні. Лідери Європи знали з моменту обрання Трампа, що відхід США ймовірний. Вони сказали всі правильні слова, але за винятком прифронтових держав, таких як Польща та крихітні країни Балтії, їх дії сильно відстають. Однак це песимізм, а не реалізм. Що станеться далі — це вибір, так само як це був вибір Трампа не використовувати інструменти для тиску на Путіна або для США, які є в його розпорядженні, — забезпечити подальше існування Південної Кореї з 1950-х років. 

"Українські війська, без сумніву, перебувають у поганому становищі, але вони продовжуватимуть битися, бо повинні. І Велика Британія, Франція, Німеччина та більшість Північної та Східної Європи визнають, що оборона України багато в чому є їхньою власною", — пише видання.

У цих країн є фінансові кошти. Чого їм не вистачає, так це промислового потенціалу, щоб заповнити порожнечу, яку залишить після себе відхід США, а також колективне почуття терміновості, щоб зробити все необхідне для виправлення цього. Просто подивіться на нову угоду про безпеку й оборону між Великою Британією та ЄС, яка пов'язала нібито життєво важливі заходи оборони зі суперечками з не пов'язаних з цим питань, таким як мобільність молоді, і в результаті виявилося не більше ніж балаканиною. 

Європі доведеться копати глибоко, але вона зобов'язана надавати все. Україна виробила військову техніку на суму близько 750 мільйонів доларів за рік до російського вторгнення у 2022 році. Цього року вона має можливості, якщо не кошти, щоб виробити близько 35 мільярдів доларів, включно з безпілотною промисловістю, яка перевершує всі світові стандарти. 

Президент України Володимир Зеленський заявив, що 40% зброї, яка використовується на фронті, сьогодні виробляється в його країні, і ця частка продовжує зростати. Програма під керівництвом Данії з фінансування українських виробничих потужностей, які не використовуються, вже існує і може бути розширена. 

Тим часом уряди та виробники зброї Європи можуть зосередитися на заповненні критичних прогалин у літаках, ракетах, системах ППО та багато іншого, що Київ не може виробляти сам. Це складно, але не нездійсненна мрія. Такі компанії, як Rheinmetall AG, KNDS Group та BAE Systems Plc, вже відкрили офіси в Україні, розуміючи можливості для досліджень та виробництва з меншими витратами там.

"Оборону України можна і слід розглядати як каталізатор прискорення європейської безпеки, а не як перешкоду. Потрібно бути оптимістом, щоб думати, що лідери континенту вийдуть за межі вузьких дебатів, щоб це сталося, але не оптимістичніше, ніж вірити, що українці зможуть відбити перший напад Росії на Київ у лютому 2022 року", — зазначає Bloomberg. 

Немає нічого неминучого в тому, щоби дозволити Росії підкорити собі Україну. Трамп мав ресурси для посилення фінансового та військового тиску на Путіна, поки він не сів за справжні мирні переговори — він просто вирішив не використати їх. Тепер черга Європи обирати.

Нагадаємо, американський президент Дональд Трамп поки не готовий вводити санкції проти Російської Федерації. Політик переконаний, що необхідно подивитися на подальші кроки Кремля.