Чому діти люблять безлад: психологи пояснили приховані причини

Діти мають схильність до нестандартного мислення, яке, на перший погляд, може здаватися безладним. Вони конструюють свої знання через досвід і мають пройти чотири послідовні стадії розвитку, причому перші дві з них нібито позбавлені здатності до структурованої логіки.

Як повідомляє видання PsyPost, психолог Жан Піаже радикально й назавжди змінив те, як світ дивиться на дітей, показавши, що вони не народжуються із такими ж концептуальними "будівельними блоками", як дорослі, а мусять вибудовувати їх через досвід. 

"Ніхто до нього й після нього не зібрав настільки масштабний каталог дивних дитячих поведінкових проявів, які дослідники й досі можуть відтворювати в окремих дітях", — зазначає видання.

У новій статті в журналі Nature Human Behaviour описано, що маленькі діти здатні знаходити систематичні розв'язання складних задач без жодних інструкцій. У 1960-х роках Піаже спостерігав, що маленькі діти покладаються на незграбний метод проб і помилок, а не на систематичні стратегії, коли намагаються впорядкувати об’єкти за якоюсь безперервною кількісною ознакою, як-от довжина. Наприклад, якщо попросити чотирирічну дитину розкласти палички від найкоротшої до найдовшої, вона почне хаотично їх пересувати й зазвичай так і не досягне потрібного порядку.

"Психологи трактували неефективну поведінку маленьких дітей у такому завданні на впорядкування — тому, що ми називаємо завданням на серіацію, — як ознаку того, що діти не здатні використовувати систематичні стратегії розв’язання проблем щонайменше до семи років", — зазначає видання.

Дещо парадоксально, але встановлено, що підвищення складності й когнітивних вимог завдання на серіацію насправді спонукає маленьких дітей самостійно відкривати й застосовувати алгоритмічні рішення. У класичному дослідженні Піаже просив дітей розкласти видимі предмети — наприклад, дерев’яні палички — у порядку зростання висоти. Гуйвен Алекс Ян, аспірантка з психології, яка працює в лабораторії над комп’ютерними моделями навчання, суттєво ускладнила версію цього завдання. 

"За порадами нашого колеги Біла Томпсона, вона розробила комп’ютерну гру, у якій дітям потрібно було, спираючись на підказки зворотного зв’язку, відновити порядок за зростанням висоти для об’єктів, прихованих за стіною", — додає видання.

У грі діти мали розташувати істот, схожих на кроликів, від найнижчої до найвищої, клацаючи по їхніх кросівках, щоб міняти їх місцями. Істоти змінювалися місцями лише тоді, коли стояли в неправильному порядку; якщо ж порядок був правильний, вони залишалися на місці. Оскільки діти могли бачити тільки взуття "кроликів", але не їхню висоту, їм доводилося покладатися на логічні умовиводи, а не на безпосереднє сприйняття, щоб розв’язати задачу. Ян протестувала 123 дітей віком від чотирьох до 10 років.

Як знайти стратегію

У ході дослідження було виявлено, що діти самостійно відкривали й застосовували щонайменше два добре відомі алгоритми сортування. Ці стратегії — так звані selection sort ("сортування вибором") і shaker sort — зазвичай вивчають у комп’ютерних науках.

Понад половина дітей, які пройшли тестування, продемонстрували ознаки структурованого алгоритмічного мислення — і це у віці вже від чотирьох років. Хоча старші діти частіше використовували алгоритмічні стратегії, наші результати суперечать переконанню Піаже, що діти неспроможні на такий систематичний підхід до стратегії до семи років. Він вважав, що для цього вони спершу мають досягти так званої стадії конкретних операцій.

Наші результати свідчать, що діти насправді здатні спонтанно відкривати логічні стратегії набагато раніше, коли цього вимагають обставини. У нашому завданні стратегія простих проб і помилок просто не могла спрацювати, бо об’єкти, які потрібно було впорядкувати, не були безпосередньо видимими — діти не могли покладатися на зоровий зворотний зв’язок.

"Пояснення наших результатів потребує тоншого прочитання початкових даних Піаже. Хоча на перших двох стадіях за Піаже діти й надалі можуть віддавати перевагу на вигляд менш логічним рішенням, причина не в тому, що вони нездатні чинити інакше, якщо ситуація цього потребує", — наголосили у виданні.

Системний підхід до життя

Алгоритмічне мислення є критично важливим не лише в просунутих курсах математики, а й у повсякденному житті. Прикладом є випадок, коли людині потрібно спекти дві дюжини печива, а улюблений рецепт розрахований тільки на одну. 

"Теоретично ви могли б двічі послідовно пройти всі кроки рецепта, щоразу мити миску, але так ніхто не робить — ви розумієте, що це неефективно. Натомість ви подвоюєте кількість інгредієнтів і виконуєте кожен крок лише раз. Алгоритмічне мислення дає змогу вам знайти системний спосіб підійти до задачі "подвоєння печива" й зробити процес випікання ефективнішим", — зазначає видання.

У PsyPost зауважили, що алгоритмічне мислення — це важлива здатність, яка корисна дітям у міру того, як вони вчаться рухатися й діяти у світі. І тепер достеменно відомо, що доступ до таких умінь вони мають значно раніше, ніж вважали психологи.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що маніпулятивні люди прагнуть контролю, а добросердечні — зв'язку. Про те, як зрозуміти, що вами маніпулюють, читайте у нашому матеріалі.