Чому люди пліткують: дослідження вчених можуть здивувати
Науковці з'ясували, що плітки можуть суттєво зіпсувати навіть ідеальну репутацію, або пояснити будь-яку, навіть дивну поведінку, чи просто допомогти заповнити час за бесідою. При цьому абсолютна більшість людей вважають плітки заняттям ганебним і недостойним порядної людини.
Як повідомляє видання BBC, пліткують усі чи майже всі. Цю стійку модель поведінки можна виразно виявити в будь-яких спільнотах і соціальних групах по всьому світу — від мешканців сучасних мегаполісів до членів крихітних віддалених традиційних аграрних громад.
Ніколь Хаген Хес з кафедри еволюційної антропології Університету штату Вашингтон зазначає, що, якщо цьому не перешкоджають якісь зовнішні обставини, пліткуватимуть всі, в будь-якій культурі. Для більшості людей "пліткувати" — означає "обговорювати людей у них за спиною, зазвичай з недобрим наміром".
"Ніколь Хес, втім, інтерпретує цей термін якнайширше. Плітки, за її словами, — це абсолютно будь-який обмін "інформацією, яка стосується репутації людини або бренду", — наголошує видання.
Так, Ніколь Хаген Хес плітками вважає не тільки те, що говорять про людину друзі, рідні та близькі, колеги чи навіть конкуренти, а й те, що про людину розповідають у випусках новин, і навіть чиїсь результати на спортивних змаганнях. Згідно з її визначенням, для пліток зовсім необов'язково має бути якась відсутня третя сторона, про яку і пліткують. Ця сторона може стояти прямо перед вами.
"Якщо ви ділитесь з людиною думкою про те, як вона одягнена — або розповідаєте їй, що ви думаєте про її вчинки, — особисто я це відношу до розряду пліток", — наголосила Хес.
Втім, виникає питання, як і чому ця модель поведінки так міцно закріпилася у людей еволюційно. Над цим питанням вчені б'ються вже не одне десятиліття, і пропонують кілька основних теорій. Ідею про те, що плітки можуть грати у суспільстві позитивну роль, першим висловив професор еволюційної антропології Робін Данбар.
"Згідно з його теорією, грумінг у приматів (тобто догляд за іншими учасниками групи, надання їм якихось послуг, начебто вичісування з вовни комах) — це поведінка, яка несе не лише соціальну, а й гігієнічну функцію. Поряд із формуванням та підтримкою соціальних зв'язків, його також використовують для примирення після сварок, зняття стресу та визначення місця кожного примату у соціальній ієрархії", — додає видання.
Такий процес відомий як "аллогрумінг". Втім, оскільки вовни у людей немає, плітки та інша подібна балаканина можуть бути еквівалентом "аллогрумінгу" у сучасних людей — вони виконують ту ж функцію, відіграють ту ж роль у побудові відносин, визначенні свого місця в ієрархії собі подібних і обмін корисною соціальною інформацією.
За словами Данбара, навіть мова у наших далеких предків виникла і розвинулась, зокрема, якраз для того, аби ті могли попліткувати між собою. Дослідження, проведене 2021 року вченими Дартмутського університету (США), виявило, що люди, які пліткують один з одним, ніяк не впливають на думку свого співрозмовника, проте в процесі таких розмов і за їхніми підсумками пліткарі відчувають, що стали ближчими за духом.
"Ми вважаємо, що учасники викликали одне в одного відчуття спільності шляхом створення певної "загальної реальності", яка допомагає розуміти вчинки та погляди іншої людини, одночасно задовольняючи при цьому властиве нашому виду прагнення до підтримки соціальних зв'язків", — додає видання.
Дослідники також виявили, що обмін плітками всередині будь-якої соціальної групи сприяє підвищенню в ній командного духу та посилює готовність до взаємної співпраці: досліди показали, що в групових іграх учасники були готові витратити більше грошей, якщо при цьому вони мали можливість пліткувати один з одним.
"Плітки не є чимось монолітним, це значно складніше явище, ніж звичне нам вузьке визначення марної балаканини", — наголосили у BBC.
Келсі Маккінні, засновниця подкасту Normal Gossip, в якому звичайні люди діляться своїми плітками, чудово знає, як може об'єднати абсолютно незнайомих людей вчасно ввернутий сальний жарт. Вона наголосила, що, коли спалахнула пандемія і люди були змушені місяцями сидіти в карантині, потреба в історіях для пліток стала ще більш вираженою.
"Більшість нашого життя і нашого сприйняття світу — це історії, які ми розповідаємо самі собі та один одному, а плітки — це саме такі історії. З одного боку, таким чином ми відкриваємося співрозмовнику і опиняємось у вразливому становищі. Але з іншого, у цьому є й безліч плюсів", — наголосила Маккінні.
За мільйони років еволюції люди навчилися максимально захищати себе та навколишніх від потенційної небезпеки. Так, для деяких людей плітки є життєво важливим інструментом їхньої стратегії виживання, особливо коли йдеться про ризиковані ситуації, що трапляються в ході взаємодії з іншими людьми. Авторка дослідження наводить приклад, як жінки використовують плітки для виживання.
"Коли йдеться про те, щоб відбитися від чоловіка, жінки перебувають у вкрай невигідному стані суто фізично. Отже, інформація про цього чоловіка є дуже важливою, і особливо їй хочеться поділитися зі своїми родичками та близькими подругами", — наголосила Ніколь Хаген-Хес.
Вона наголосила, що значною мірою виживання індивіда та її місце у соціальній ієрархії також залежить від його репутації у суспільстві. Погана репутація може виявитися для людини згубною. Вона може завдати шкоди її статусу або становищу у суспільстві, обмежити фінансові можливості й навіть вплинути на доступ до таких базових ресурсів, як їжа та вода.
"Тому, коли люди про вас пліткують, це справді може завдати вам відчутної шкоди", — зазначає Ніколь Хаген-Хес.
Доктор Хес стверджує, що плітки — це ще й форма соціального контролю, яку люди використовують для підтримки чи покращення власного стану соціальної ієрархії. Люди намагаються контролювати свій імідж — те, як їх сприймають у їхніх соцмережах, тож за допомогою пліток вони намагаються впливати на думку один одного, пояснює вона, додаючи, що плітки також можуть використовуватись для захисту власної репутації, а іноді й для підриву репутації конкурентів.
Нагадаємо, раніше науковці встановили, що здоров’я дитини, особливо в перші місяці життя, багато в чому залежить від матері. Тепер дослідники виявили, що психічний стан батька також має значний вплив на розвиток малюка.