# вчені

18 лютого у світі відзначають День Плутона — небесного тіла з непростою "долею". Саме цього дня у 1930 році американський астроном Клайд Томбо відкрив об’єкт, який на довгі 76 років став дев’ятою планетою Сонячної системи.Та у 2006 році Міжнародний астрономічний союз змінив його статус — Плутон перекласифікували у карликову планету. Відтоді навколо нього не вщухають наукові дискусії та романтичні суперечки серед шанувальників космосу.Чим унікальний Плутон, чому він "втратив" статус планети та які факти про нього здивують навіть дорослих — розповідаємо у матеріалі TrueUA.Як відкрили ПлутонПлутон був відкритий 1930 року Клайдом Томбо, що зробило його першим відомим транснептуновим об’єктом, який згодом віднесли до поясу Койпера. Його одразу ж проголосили дев’ятою планетою Сонячної системи. Втім, планетарний статус Нептуна був поставлений під сумнів, коли з'ясувалося, що він набагато менший, ніж очікувалося. Ці сумніви посилилися після відкриття додаткових об’єктів у поясі Койпера, починаючи з 1990 років, зокрема масивнішого об’єкта розсіяного диска Ериди у 2005 році.У 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС) офіційно перевизначив термін "планета", виділивши карликові планети, зокрема Плутон, в окрему категорію. Попри це, багато планетарних астрономів продовжують вважати Плутон та інші карликові планети повноцінними планетами.Розміри ПлутонаПлутон є найвідомішою карликовою планетою Сонячної системи та одним із найбільших транснептунових об’єктів. Це дев’яте за розміром і десяте за масою небесне тіло, що обертається навколо Сонця (без урахування супутників планет).Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого з каменю й криги та є відносно малим — його діаметр близько 2374 кілометрів. За масою він поступається Місяцю вп'ятеро, а за об'ємом — утричі.Звідки походить назва планетиНазва Плутона походить від римського бога підземного світу. Це також один з епітетів Аїда (грецький еквівалент Плутона).Після оголошення про відкриття обсерваторія Лоуелла отримала понад тисячу пропозицій щодо назв. Три назви очолили список: "Мінерва", "Плутон" і "Кронос". "Мінерва" була першим вибором співробітників Лоуелла, але її відхилили, оскільки цю назву вже використовували для позначення астероїда. "Кронос" також "забракували", оскільки її просував непопулярний астроном Томас Джефферсон Джексон Сі. Після цього на повторному голосуванні обрали назву "Плутон".Поверхня ПлутонаРівнини на поверхні цього небесного тіла складаються на понад 98% з азотного льоду, зі слідами метану та чадного газу. Азот і чадний газ найбільш поширені на антихаронівській стороні Плутона (близько 180° довготи, де розташована західна частина області Томбо, Рівнина Спутник), тоді як метан найбільш поширений поблизу 300° східної довготи. Гори Плутона складаються з водяного льоду, а поверхня — досить різноманітна, з великими відмінностями — як у яскравості, так і в кольорі.Атмосфера ПлутонаВін має розріджену атмосферу, що складається з азоту, метану та чадного газу, які перебувають у рівновазі з льодами на поверхні. Згідно з вимірюваннями, тиск на поверхні становить близько одного паскаля, що приблизно у 100 000-1 000 000 разів менше за атмосферний тиск Землі.Його атмосфера розділена приблизно на 20 рівномірно розташованих шарів димки висотою до 150 кілометрів, які вважаються результатом хвиль тиску, що створюються потоком повітря над горами Плутона.Цікаві факти про ПлутонПлутон має кілька супутників. Найбільший із них — Харон — настільки великий (приблизно вдвічі менший за Плутон за діаметром), що Плутон і Харон обертаються навколо спільного центру мас. Іноді цю систему називають подвійною планетною (карликовою) системою.Плутон — дуже холодне місце: температура там коливається від -229°С до -240°С, а сонячне світло дуже тьмяне — радше як сутінки на Землі.Плутону потрібно 248 земних років, щоб здійснити один оберт навколо Сонця. З моменту відкриття у 1930 році він ще не завершив повний оберт.На цій карликовій планеті Сонце сходить на Заході, а заходить — на Сході.Одна доба на Плутоні триває близько 6,4 земної доби — тобто майже тиждень.Нагадаємо, на Землі тривалість доби поступово збільшується через сповільнення обертання планети. У далекій перспективі це може призвести до того, що доба на нашій планеті триватиме 25 годин.Читайте також:Вчені здивували новим відкриттям про МарсМарс міг бути заселеним значно довше: вчені зробили нове відкриттяВчені виявили на Марсі "пилових дияволів": який вплив вони мають.

Наприкінці лютого цього року в небі в один ряд "вишикуються" Меркурій, Венера, Нептун, Сатурн, Уран та Юпітер. Парад одразу шести планет є рідкісним явищем.Як повідомляє видання Space, наступного разу дещо подібне відбудеться у 2040 році.Що таке парад планетУ Національному управлінні з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA) пояснюють, що парад планет — це явище, за якого на небі одночасно можна побачити щонайменше чотири планети. Усі вони обертаються навколо Сонця приблизно в одній площині.Попри те, що планети мають різну швидкість і різну відстань до Сонця, інколи здається, ніби вони "вишиковуються" в один ряд відносно Землі. Так званий парад планет є винятково візуальним ефектом, адже насправді космічні об’єкти й далі залишаються на відстанях у мільйони й мільярди кілометрів один від одного.Коли пройде парад планетУ суботу, 28 лютого, планети будуть найбільш щільно згруповані. За таких умов на вечірньому небі можна буде побачити одночасно якомога більше планет.Варто зауважити, що рух планет на небі повільний, тож можливість спостерігати за кількома з них може тривати від кількох тижнів до понад місяця. Чотири з шести планет цього разу перебувають близько до Сонця, тому розгледіти їх буде складно.Найкращі умови, щоб помітити на нічному небі Меркурій, будуть на початку лютого, а найвище він буде 19-20 лютого. Втім, у цей період Венера перебуватиме найнижче на небі, що ускладнить спостереження за нею. Вчені попередили, що наступного разу подібний парад можна буде побачити лише у 2040 році."Групи з трьох, чотирьох або навіть п'яти планет, які видно, не є рідкістю, вони регулярно з'являються протягом року. Проте чим більше планет, тим більше об'єктів потрібно вирівняти, щоб їх було видно одночасно. Це робить повні паради семи планет досить рідкісними", — зазначив астроном Королівської обсерваторії Гринвіча Грег Браун.Як спостерігати за цим явищемОптимальний час для спостереження за парадом планет — приблизно через 30 хвилин після заходу Сонця за місцевим часом. Водночас космічні об’єкти варто шукати низько над західним горизонтом у ясному небі, забезпечивши собі безперешкодний огляд.Наявність бінокля чи телескопа збільшить шанси побачити всі планети. Водночас планета має бути щонайменше на кілька градусів вище від горизонту, щоб її можна було помітити неозброєним оком."Це надзвичайно важливо, тому що атмосфера Землі затемнює небесні об'єкти, коли вони сходять або заходят. Навіть яскраві планети стає важко або неможливо помітити, коли вони знаходяться занадто низько — їхнє світло розсіюється та поглинається на шляху до людського ока", — пояснюють у NASA.Також високо в східній частині неба можна буде спостерігати Місяць, освітленість диска якого 28 лютого становитиме 92%. Якщо озброїтися біноклем, трохи нижче від супутника Землі можна знайти Ясла — одне з найяскравіших зоряних скупчень, розташоване в сузір’ї Рака. Своєю чергою, фахівці радять не орієнтуватися лише на 28 лютого, коли деякі планети все ще буде непросто побачити, а стежити за небом упродовж усього місяця.Нагадаємо, раніше вчені повідомляли, що на Землі тривалість доби поступово збільшується через сповільнення обертання планети. У далекій перспективі це може призвести до того, що доба на нашій планеті триватиме 25 годин..

Повномасштабна війна в Україні спустошує населені пункти, а під час евакуації люди не завжди забирають із собою тварин, внаслідок чого чимало собак стають безпритульними.Як пише The New York Times, вчені з'ясували, що в зоні бойових дій на території України собаки за короткий проміжок часу набули рис диких видів, як-от вовки та койоти.Науковці зібрали дані про 763 собак із дев’яти регіонів України. У цьому їм, зокрема, допомагали ветеринари й волонтери. Найскладніше було збирати дані на лінії фронту. Цей напрям очолював зоолог зі Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий. У 2022 році він долучився до війська добровольцем і служив на Донеччині та Харківщині."Багато безпритульних собак жили з нами в селі Зарічне Донецької області. Вони були налякані бойовими діями, деякі зазнали контузій. Один маленький песик мав зламану лапу, яка не зажила належним чином, через що він назавжди залишився кульгавим. Інший був сліпий на одне око, яке втратив під час вибуху", — зазначив Дикий.Разом із побратимами він давав прихисток чотирилапим, годував їх і за можливості надавав медичну допомогу. У дослідженні науковці зосередилися на собаках, які раніше були домашніми, але вже певний час не перебували під опікою власників і жили як безпритульні. Дослідники встановили, що на передовій ці собаки стали більш схожими на диких псових — зокрема вовків, койотів і динго.Зокрема, собаки зазнали таких зовнішніх трансформацій:рідко мали короткі морди, як у французьких бульдогів, а також видовжені, як у такс;вуха частіше були гострі, а не обвислі;переважно мали знижену масу тіла."На передовій собаки з ознаками "дикого" фенотипу дійсно виживають частіше: прямі вуха, прямий хвіст, менше білого кольору", — зазначила зоологиня з Львівського національного університету імені Івана Франка Марія Марців.У зоні бойових дій менше старих і хворих собак. Крім того, вони частіше живуть групами. Це також характеристики, більше притаманні для диких видів. Дослідники зауважують, що війна діє як потужний фільтр, сприяючи розвитку рис, що покращують виживання в екстремальних умовах."Найбільше нас здивувало, як швидко ці зміни проявилися. Війна триває відносно недовго, але відмінності між собаками на лінії фронту та іншими популяціями вже дуже виражені", — зауважила науковиця із Гданського університету Малгожата Вітек.Втім, вчені застерегли, що не варто називати такий процес прискореною еволюцією, адже зміни відбуваються надто швидко. За словами вчених, в умовах війни краще виживають тварини з певними характеристиками. Наприклад, на собаку з меншою масою тіла рідше спрацьовують міни, вона легше ховається в обмеженому просторі та є меншою мішенню для уламків.Попри це більшість тварин залишаються залежними від людей у питанні харчування, доповнюючи свій раціон рослинами та випадковим полюванням. Іноді вони виживають, поїдаючи тіла загиблих.Нагадаємо, науковці встановили, що приручення вовків і перетворення їх на собак, ймовірно, пройшло за ініціативою самих хижаків, які віддали перевагу співіснуванню з людьми замість виживання в дикій природі..

У світі існує безліч наукових теорій, однак більшість із них не викликає подиву. Втім, деякі гіпотези вчених здатні не лише здивувати, а й по-справжньому налякати — настільки фантастично й тривожно вони звучать.Про п'ять наукових гіпотез, що більше нагадують фантастику, читайте в матеріалі TrueUA.Гіпотеза симуляціїЦе філософське припущення передбачає, що наша реальність і навколишній світ змодельовані певним "імітатором" (позаземною цивілізацією, суперінтелектом, штучним інтелектом), а люди не можуть повною мірою усвідомлювати, що вони живуть усередині цієї імітації.У 2003 році філософ Нік Бостром запропонував трилему, яку назвав "аргументом симуляції". Попри свою назву, "аргумент симуляції" безпосередньо не стверджує, що люди живуть у симуляції. Натомість він заявляє, що одне з трьох малоймовірних тверджень майже напевно є істинним:частка цивілізацій людського рівня, які досягають постлюдської стадії (тобто такої, що здатна проводити високоточні симуляції предків), дуже близька до нуля;частка постлюдських цивілізацій, які зацікавлені в проведенні симуляцій своєї еволюційної історії або її варіацій, дуже близька до нуля;частка всіх людей із нашим досвідом, які живуть у симуляції, дуже близька до одиниці.Деякі вчені приймають трилему та стверджують, що перше або друге твердження є істинним, а третє (про те, що люди живуть у симуляції) — хибним. У 2019 році філософ Престон Грін припустив, що, можливо, краще не з’ясовувати, чи живе людство в симуляції: якщо це виявиться правдою, таке знання може покласти край її існуванню.Багатосвітова інтерпретаціяЦя інтерпретація квантової механіки припускає існування "паралельних всесвітів": у кожному з них діють однакові закони природи й світові сталі, але вони перебувають у різних станах. Початкове формулювання належить американському фізику Г’ю Еверетту.У квантовій механіці частинка може перебувати в так званій суперпозиції — тобто в кількох можливих станах одночасно. Наприклад, до вимірювання вона має не один конкретний результат, а набір імовірних варіантів.У "класичному" поясненні вважають, що під час спостереження відбувається колапс — з усіх можливостей реалізується лише одна. Натомість багатосвітова інтерпретація стверджує: колапсу немає. Коли відбувається вимірювання, Всесвіт не "обирає" один варіант, а умовно розгалужується на кілька гілок — за кількістю можливих результатів.У кожній із таких гілок спостерігач бачить лише один результат і живе далі так, ніби нічого незвичного не сталося. Так, згідно з цією інтерпретацією, паралельно існують інші "версії" реальності, де реалізувалися інші варіанти.Гіпотези Квантової Свідомості Це набір припущень, які стверджують, що людська свідомість може виникати не лише завдяки роботі нейронів і хімічних сигналів, а й через квантові явища (на кшталт суперпозиції чи заплутаності) всередині мозку. Найвідоміший приклад — гіпотеза Orch-OR, яку пов’язують із фізиком Роджером Пенроузом і анестезіологом Стюартом Гамероффом. Вона припускає, що ключову роль можуть відігравати мікротрубочки всередині клітин мозку, де нібито підтримуються квантові процеси.Ідея звучить так:мозок — це не просто "електропроводка з нейронів";у ньому нібито можуть існувати дуже тонкі квантові стани, які впливають на мислення, відчуття "я", пам’ять або ухвалення рішень;отже, свідомість може бути частково "квантовою" за своєю природою.Ці гіпотези у наш час залишаються гіпотетичними припущеннями. Процес їхньої перевірки за допомогою експериментів сповнений концептуальних, практичних та етичних проблем.Гіпотеза "Великого фільтра"Це припущення, яке пояснює парадокс Фермі — існуванням перепони, що не дає життю у Всесвіті виникати й розвиватися настільки, аби його могли виявити люди. Подолати цю перепону дуже складно: на більшості планет життя "відсіюється", і поява космічної цивілізації є винятковим явищем. Гіпотезу запропонував економіст Роберт Гансон у 1996 році, а у 1998-му її доповнили.Парадокс Фермі — сформульований фізиком Енріко Фермі у 1950 році; він вказує на суперечність між високою ймовірністю існування позаземних цивілізацій і відсутністю їхніх слідів.Вперше думку про перепону, яка обмежує розвиток життя у Всесвіті й не дає йому досягати рівня міжзоряних цивілізацій, висловив у 1980 році британський астроном Брендон Картер. За його розрахунками, розвиток мислячих істот на землеподібних планетах зазвичай обмежується терміном близько 200 мільйонів років. Упродовж цього часу існують умови, необхідні для того, аби життя змогло еволюціонувати від наземних тварин до розумних форм. Це дуже мало у космічних масштабах, тож виникнення людей на Землі є винятком із правила і результатом малоймовірного збігу численних обставин.ПансперміяЦе космогонічна гіпотеза про появу життя на Землі внаслідок занесення з космосу певних "зародків життя". Вчені припускають, що розсіяні в космосі зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів) переносяться з одного небесного тіла на інше метеоритами або під дією тиску світла. За допомогою панспермії пояснюють і появу життя на Землі.Її висунув німецький учений Герман Ріхтер у 1865 році, а згодом підтримали Герман фон Гельмгольц та Сванте Арреніус. Втім, після відкриття космічних променів і з’ясування впливу радіації на біологічні об’єкти популярність цієї гіпотези зменшилася.Нагадаємо, раніше науковці встановили, що деякі об'єкти, які вважаються планетами, можуть виявитися чорними дірами. На сьогодні вчені відкрили 6000 планет за межами Сонячної системи.Читайте також:Доба може тривати 25 годин: вчені зробили несподіване відкриттяВчені здивували новим відкриттям про МарсВчені знайшли найдавніші хімічні сліди життя на Землі.

У вівторок, 10 лютого, поблизу Мукачева Закарпатської області зафіксовано землетрус. Він став уже другим за добу на території України — раніше підземні поштовхи зареєстрували в Криму.Про це повідомила пресслужба Головного центру спеціального контролю (ГЦСК), який здійснює моніторинг геофізичних явищ на території України та земної кулі.Там поінформували, що другий землетрус 10 лютого 2026 року зареєстровано о 12:47:16 за київським часом. Уточнюється, що він стався на глибині сім кілометрів. При цьому його магнітуда за шкалою Ріхтера склала 1,7."За класифікацією землетрусів відноситься до невідчутних", — пояснили експерти Головного центру спеціального контролю.Повідомляється, що координати джерела підземних поштовхів були такими: 48,46 північної широти та 22,70 східної довготи.У ГЦСК розповіли, що епіцентр зафіксованого вдень 10 лютого землетрусу — поблизу Мукачева Закарпатської області. Перші підземні поштовхи за сьогодні фіксували неподалік від окупованого півострова Крим. Його магнітуда — 3,6. За класифікацією належить до невідчутних.У Головному центрі спеціального контролю зауважили, що він відбувся на на глибині дев’яти кілометрів."Якщо ви відчували землетрус, залиште повідомлення за цим посиланням. Це допоможе спеціалістам в уточненні енергетичних параметрів землетрусу", — закликали українців у ГЦСК.Землетруси — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі. Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на:тектонічні — обумовлені тектонічними силами земної кори;вулканічні — пов'язані з виверженням вулканів;обвальні — породжені падінням великих масивів гірських порід;техногенні або антропогенні — пов'язані з діяльністю людини.Найпопулярнішою шкалою для оцінювання енергії землетрусів є шкала Ріхтера. Згідно з нею слабкі землетруси сягають 3,0–3,9 бала, легкі — 4,0–4,9 бала, помірні — 5,0–5,9 бала, сильні — 6,0–6,9 бала, руйнівні — 7,0-7,9 бала та катастрофічні — понад 8 балів.Нагадаємо, що 8 лютого на Полтавщині теж фіксували землетрус. При цьому тоді констатували, що таке відбулося вдруге за три дні..

Давати особисті імена живим істотам і навіть деяким предметам здавалося виключно людською рисою. Проте дослідження вчених свідчать, що дельфіни теж наділені такою здатністю.Як повідомив в авторській статті для Forbes американський еволюційний біолог Скотт Треверс, дельфіни, які й без того вважаються одними з найрозумніших істот на планеті після людей, здатні видавати досить багатий репертуар звуків, від клацання до високочастотного свисту. На думку вченого, деякі комбінації звуків дельфіни використовують, так само як люди використовують імена. Треверс посилається на дослідження 2006, 2013 та 2023 років, у яких науковці аналізували саме цей аспект комунікації дельфінів. Дуже показовою знахідкою стало те, що ці ссавці не просто видають власні унікальні комбінації звуків, а й можуть копіювати характерні свисти інших."При цьому дельфіни так само реагують на ці звуки, якщо вони були записані людьми і потім відтворені через технічні засоби", — зазначає видання.Біолог додає, що мова дельфінів за своєю будовою зовсім не схожа на людську, тож порівняння концепції людських імен з "іменами" дельфінів є дещо умовним. За його словами, свист дельфінів не структурований в алфавітному чи символічному порядку, а також не використовується й не сприймається сентиментально чи як щось значуще — на відміну від людської мови."Втім, дані свідчать про те, що використання ними характерних свистів є референційним: крик одного дельфіна може представляти цю особину для іншого — так само, як ви використовували б чиєсь ім’я, щоб звернутися до нього в розмові", — стверджує вчений.Основна відмінність між людськими та дельфінячими "іменами" полягає в тому, як саме вони виникають. У людей батьки дають дитині ім’я, що складається з умовно "випадкової" комбінації звуків. У дельфінів усе інакше: кожен дельфін самостійно виробляє власний голосовий "підпис" у процесі дорослішання та набуття соціального досвіду. І саме цей своєрідний "підпис", який можуть використовувати інші дельфіни, є чимось на кшталт імені.Нагадаємо, раніше вчені вважали, що хижі тварини блукають своїми територіями без певного порядку. Втім, багато із них слідують прихованими маршрутами, тоді як деякі блукають вільно..

Іспанець Хуан Лопес Гарсія у 82 роки має показники фізичної форми, як у молодих чоловіків віком 20-30 років. Він бере участь у марафонах та навіть встановив європейський рекорд.Як повідомляє газета The Washington Post, зважаючи на такі приголомшливі успіхи, організм чоловіка почали вивчати науковці у пошуках секрету здорового старіння.Зазначається, що чоловік все життя пропрацював автомеханіком і майже не займався спортом. Зі зростом 157 сантиметрів і вагою 59 кілограмів він ніколи не відрізнявся винятковою фізичною формою. Його життя змінилося, коли він пішов на пенсію. У віці 66 років Хуан вперше спробував зайнятися бігом і поступово збільшував кілометраж."Вже за чотири роки він почав брати участь у змаганнях — спочатку на дистанції 800 метрів, потім – на довших відрізках. Зрештою чоловік дійшов до ультрамарафонів", — наголосили медійники.На сьогодні у віці 82 років, Гарсія є світовим рекордсменом у віковій групі 80-84 роки з ультрамарафону на 50 кілометрів. У 2024 році чоловік також виграв чемпіонат світу з марафону у своїй віковій категорії з часом 3:39:10, встановивши європейський рекорд."Успіх чоловіка привернув увагу вчених, які вивчають процеси старіння. Вони запросили його до своєї лабораторії для проведення тестів, результати яких опублікували у журналі Frontiers in Physiology", — зазначили у газеті.Так, за допомогою бігової доріжки та велотренажера дослідники перевірили низку показників реакції тіла Гарсії на швидкісні вправи, зокрема витривалість, витрату енергії, силу та споживання кисню м'язами. Вони також запитали у чоловіка про його тренування і харчування.Вчені виявили, що іспанець має найвищий рівень аеробної фізичної форми (здатності серцево-судинної та дихальної систем забезпечувати киснем м'язи під час тривалих навантажень) серед 80-річних, який відповідає рівню здорових чоловіків віком 20-30 років. Його м'язи надзвичайно добре поглинають і використовують кисень, що дозволяє бігати на довгі дистанції у швидкому темпі.Медійники додали, що чоловік не мав особливо високого лактатного порогу (інтенсивності фізичних вправ, за якої починає зростати концентрація молочної кислоти у крові) або економічності бігу (показника енергетичних витрат при певній швидкості). Результати були хорошими, але не тими, які здатні вражати. Це свідчить про те, що чоловік ще має потенціал для вдосконалення як бігун.Своєю чергою, іспанець був здивований своїми досягненнями. Він почав тренуватися, щоб підтримувати здоров'я, але не більше. На сьогодні чоловік бігає близько 65 кілометрів на тиждень, коли не готується до змагань, і майже вдвічі більше, коли готується до забігу. Більшість його тренувань є довгими та помірно виснажливими."Також кілька разів на тиждень Хуан займається силовими тренуваннями, в основному з використанням власної ваги, і дотримується середземноморської дієти", — зазначили у виданні.За словами співавтора дослідження Хуліана Альказара, чоловікові пощастило дожити до 66 років без серйозних захворювань, попри малорухливий спосіб життя. Ймовірно, це сталося не без допомоги генетики, проте успішне старіння не є недосяжним і навіть у літньому віці варто починати займатися фізичними вправами.У газеті наголосили, що відповідне дослідження є частиною великого проєкту вчених з Італії та Іспанії, які вивчають, чи обов'язково старіння супроводжується різким і неминучим зниженням м'язової маси, швидкості, сили та активності. Через це вони й звернули увагу на літніх спортсменів, які зберігають або навіть покращують свою фізичну форму та рідко хворіють.Нагадаємо, раніше науковці встановили, що з 1990 років кількість людей, які страждають від ожиріння чи надмірної ваги, у світі подвоїлася. Окрім цього, встановлено, що до 2050 року 60% людей віком від 25 років і 30% дітей і молодих людей страждатимуть від ожиріння..

Велика Британія безкоштовно передала Україні свою антарктичну станцію "Фарадей" 6 лютого 1996 року. Її перейменували на "Академік Вернадський". Це була визначна подія в історії нашої держави та науки.Про це повідомив Telegram-канал "Вернадський. Антактида"."Українці були серед першовідкривачів і першопрохідців крижаного континенту, зробили величезний внесок в радянських антарктичних експедиціях", — ідеться в повідомленніОднак після розпаду СРСР Росія відмовилася віддати Україні хоча б одну з радянських баз в Антарктиці. Москва привласнила все собі."Однак, як показав подальший розвиток подій, це було на краще: ми отримали якісну та надійну станцію від британців, яка прослужила без капітальних вкладень понад 20 років. Україна розпочала модернізацію станції лише 2018 року", — зауважили українські дослідники.Також з ювілеєм їх привітали в Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС)."Сьогодні особлива дата, яка викликає неймовірну гордість! Рівно 30 років тому, 6 лютого 1996 року, над колишньою британською станцією "Фарадей" замайорів наш синьо-жовтий стяг — так на мапі з’явився український "Академік Вернадський", — наголосили надзвичайники.Вони додали, що цей день став нашою перепусткою до "елітного клубу" держав, що проводять дослідження в Антарктиці. Велика Британія передала станцію Україні безкоштовно — як знак довіри до нашого наукового потенціалу."Упродовж усіх років невід’ємною частиною антарктичних експедицій є фахівці Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України, які забезпечують безперервні метеорологічні та кліматичні спостереження в одному з найсуворіших регіонів планети. А 31-шу Українську антарктичну експедицію очолить метеорологиня Укргідрометцентру Анжеліка Ганчук, що стане ще одним яскравим символом професіоналізму наших фахівців", — акцентували в ДСНС.. Нагадаємо, що антарктична станція "Академік Вернадський" розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови, що за 15 тисяч кілометрів від України. Щодня вона виконує наукові роботи..

Зміни клімату змінюють погоду на нашій планеті, маючи довгостроковий вплив. Науковці заявили про значне зростання кількості екстремальних погодних явищ в Арктиці, пов'язаних із глобальним потеплінням.Як повідомляє Science Alert, міжнародна група вчених проаналізувала дані за десятиліття і заявила про початок "нової ери" екстремальних погодних явищ у цьому регіоні.За словами дослідників, це серйозний крок у бік безпрецедентних кліматичних умов, який, ймовірно, матиме великий вплив на арктичну рослинність і дику природу, а також на людей, які мешкають у цьому регіоні. Це матиме й ширші наслідки, адже відповідні зміни призводять до порушення вуглецевого балансу Арктики, скорочення морського льоду та танення тундри.Так, еколог зі Шеффілдського університету у Великій Британії Гарет Фенікс зауважив, що частота екстремальних погодних явищ в Арктиці різко зросла. На одній третині арктичної території ці явища почали відбуватися зовсім нещодавно, і тому вони свідчать про те, що Арктика вступає в нову еру екстремальних погодних явищ, які, ймовірно, матимуть серйозні наслідки для місцевих екосистем.Дослідники вивчили дані за 70 років. При цьому, вони приділяли особливу увагу короткостроковим екстремальним явищам, які не обов'язково відобразилися б у середньомісячних показниках. Дані містили інформацію про періоди сильної спеки, посухи та сніговий покрив.Вчені з'ясували, що екстремальні погодні явища почастішали, особливо впродовж останніх трьох десятиліть. У цей час від екстремальних умов почали страждати нові райони. Окрім цього, осередки, такі як Центральний Сибір, Західна Скандинавія та прибережна Гренландія, страждають більше, ніж інші регіони.Для прикладу вчені наводять таке: в Арктиці дедалі частіше на сніг випадає дощ. Через це поверхня вкривається кригою, яка перекриває доступ до їжі. Це негативно позначається на арктичних тваринах, зокрема на північних оленях.Дослідники вважають, що наслідки будуть радикальними та руйнівними. Це погодні умови, до яких арктична флора і фауна не звикли й до яких не готові.Попередні дослідження показали, що Арктика нагрівається значно швидше, ніж інша частина планети, що призводить до скорочення льодового покриву, а також змін погоди. Науковці використовують термін "арктичне побуріння", який описує зникнення рослинності в регіоні. Вважається, що одним з ключових чинників цього побуріння є екстремальні погодні явища.Нагадаємо, раніше науковці створили першу деталізовану 3D-модель кар’єру Рано Рараку на острові Пасхи, також відомому як Рапа-Нуї. Дослідники дійшли висновку, що знамениті кам’яні статуї моаї будували не під централізованим керівництвом, а окремими кланами..

У понеділок, 2 лютого, на Землі очікується сонячна активність з К-індексом 1,7 (зелений рівень). Це відповідає слабким магнітним бурям. Однак підвищений інтерес викликає активна фаза 25 сонячного циклу, яка триває зараз.Про це повідомив Meteoagent. Фахівці нагадали, що напередодні сонячна активність перебувала на низькому рівні. "За минулу добу на Сонці зафіксували дванадцять спалахів класу С. Вони практично не впливають на Землю. А також шість спалахів класу М, найбільший з яких М6,6. Можливий сонячний радіаційний шторм", — ідеться в повідомленні.На 2 лютого 2026 року попередні прогнози викликають підвищений інтерес через активну фазу 25 сонячного циклу. Хоча довгострокові прогнози мають імовірнісний характер, наукові моделі дозволяють окреслити загальні тенденції.За попередніми оцінками, на 2 лютого 2026 року прогнозується магнітна буря слабкого або помірного рівня. Це пов’язано з імовірними корональними викидами маси на Сонці, які можуть досягнути магнітосфери Землі."Такий рівень зазвичай не становить серйозної загрози для техніки, але може бути відчутним для чутливих людей. Важливо розуміти, що реальна інтенсивність може змінюватися за 24-48 годин до події. Тому фахівці радять стежити за оновленнями космічної погоди напередодні дати", — зазначили спеціалісти.Прогнози магнітних бур можуть змінюватися, адже дослідники сонячної активності оновлюють свої дані кожні три години. Вимірюється геомагнітна активність за шкалою від нуля до дев'яти. Для позначення використовується планетарний К-індекс: якщо показник п'ять і вище, то це вважається потужною магнітною бурею.Магнітні бурі: як вберегтися від геомагнітних коливаньМетеозалежність — це комплексні симптоми, а не хвороба. Дуже мало людей мають генетичну схильність до метеозалежності, але насправді страждають від неї 50−70% населення Землі. Магнітні бурі тривають по два-три дні, на них реагують усі люди, бо кожна клітина організму має заряд, проте більшість цього навіть не помічає — людство до сонячної активності пристосувалося.Найчастіше на геомагнітні бурі реагують літні люди з хронічними захворюваннями серця і судин. У такі дні декого починають турбувати різні неприємні симптоми, серед яких:безсоння;знижена концентрація;стомлюваність вища за середню;агресивність;головні болі.Фахівці рекомендують під час магнітної бурі:віддавати перевагу корисній їжі та чистій воді для підтримки організму;добре висипатися;здійснювати хоча б півгодинні піші прогулянки, оскільки ходьба зміцнює нервову систему;частіше ходити в лазню і приймати душ, любителі лазні рідше реагують на температурні зміни.Нагадаємо, що майже щомісяця науковці фіксують магнітні бурі. Вони можуть впливати на загальне самопочуття, тому люди нерідко відчувають втому чи головні болі. За інформацією Центру прогнозування космічної погоди NOAA, в лютому 2026 року очікується декілька таких штормів на початку, в середині та наприкінці місяця..

У неділю, 1 лютого, на Землі очікується сонячна активність з К-індексом 1,7 (зелений рівень). Такі показники відповідають слабким магнітним бурям.Про це повідомив Meteoagent. Там зазначили, що напередодні сонячна активність теж перебувала на низькому рівні. Зокрема, за минулу добу на Сонці зафіксували 10 спалахів класу С. Такі спалахи суттєво не впливають на Землю.Тож на 1 лютого 2026 року фахівці прогнозують низьку геомагнітну активність з індексом Kp близько 2, що відповідає спокійній або мінімально збуреній магнітосфері."Такий рівень не класифікується як повноцінна магнітна буря, а скоріше як фонова активність, яка є типовою під час поганої або помірної сонячної активності. Це означає, що не очікується значних викидів корональних мас або сильних сонячних спалахів, які могли би спричинити суттєві геомагнітні збурення на Землі", — пояснили експерти.Прогнози магнітних бур можуть змінюватися, адже дослідники сонячної активності оновлюють свої дані кожні три години. Вимірюється геомагнітна активність за шкалою від нуля до дев'яти. Для позначення використовується планетарний К-індекс: якщо показник п'ять і вище, то це вважається потужною магнітною бурею.Магнітні бурі: як вберегтися від геомагнітних коливаньМетеозалежність — це комплексні симптоми, а не хвороба. Дуже мало людей мають генетичну схильність до метеозалежності, але насправді страждають від неї 50−70% населення Землі. Магнітні бурі тривають по два-три дні, на них реагують усі люди, бо кожна клітина організму має заряд, проте більшість цього навіть не помічає — людство до сонячної активності пристосувалося.Найчастіше на геомагнітні бурі реагують літні люди з хронічними захворюваннями серця і судин. У такі дні декого починають турбувати різні неприємні симптоми, серед яких:безсоння;знижена концентрація;стомлюваність вища за середню;агресивність;головні болі.Фахівці рекомендують під час магнітної бурі:віддавати перевагу корисній їжі та чистій воді для підтримки організму;добре висипатися;здійснювати хоча б півгодинні піші прогулянки, оскільки ходьба зміцнює нервову систему;частіше ходити в лазню і приймати душ, любителі лазні рідше реагують на температурні зміни.Нагадаємо, що майже щомісяця науковці фіксують магнітні бурі. Вони можуть впливати на загальне самопочуття, тому люди нерідко відчувають втому чи головні болі. За інформацією Центру прогнозування космічної погоди NOAA, в лютому 2026 року очікується декілька таких штормів на початку, в середині та наприкінці місяця..

Вчені встановили, що ожиріння пов'язане із підвищеним ризиком деменції. За даними досліджень, надмірна вага роками спричиняє підвищення артеріального тиску, що непомітно пошкоджує судини мозку.Про це повідомляє газета The Washington Post, посилаючись на науковий журнал Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism.У досліджені стверджують, що понад 50 мільйонів людей у світі живуть із деменцією. Судинна її форма є другою за поширеністю. Такий тип деменції спричиняє цереброваскулярна хвороба, яка з'являється через проблеми із кровопостачанням мозку. Вони можуть виникати після інсульту або через поступове пошкодження судин внаслідок гіпертонії, діабету чи атеросклерозу.Науковці стверджують, що першими при судинній деменції втрачаються виконавчі функції — планування, організація, прийняття рішень. Лише після цього починаються проблеми із пам'яттю. Погіршення стану відбувається раптово.У своєму дослідженні вчені проаналізували зразки крові 504,4 тисячі людей із трьох біобанків — двох у Данії та одного у Великій Британії. З них протягом років понад 5,5 тисячі захворіли на судинну деменцію, 4,3 тисячі — на хворобу Альцгеймера, а 59,7 тисячі — на ішемічну хворобу серця.Науковці встановили, що вищий індекс маси тіла підвищує ризик судинної деменції приблизно на 50–60%. Однак це відбувається не безпосередньо, а через підвищений артеріальний тиск. Саме він є причиною підвищеного ризику судинної деменції у 18–25% випадків. Дослідники наголошують, що нині залишається невідомим, чи зможе лікування ожиріння запобігти розвитку хвороби. Водночас за їхніми словами, доказів уже достатньо, щоб рекомендувати зниження надмірної маси тіла як один із кроків профілактики деменції.Нагадаємо, раніше науковці встановили, що з 1990 років кількість людей, які страждають від ожиріння чи надмірної ваги, у світі подвоїлася. Окрім цього, встановлено, що до 2050 року 60% людей віком від 25 років і 30% дітей і молодих людей страждатимуть від ожиріння.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря..

Команду української експедиції на станцію "Академік Вернадський" вперше в історії очолить жінка — метеорологиня Анжеліка Ганчук. Вона стане керівницею 31-ї Української антарктичної експедиції у 2026-2027 роках.Що відомо про Анжеліку ГанчукЯк повідомляє пресслужба Національного антарктичного наукового центру, Анжеліка Ганчук народилася 1994 року та має ступінь магістра за напрямом метеорології та кліматології КНУ імені Тараса Шевченка.У 2022–2023 роках вчена уже брала участь у 27-й УАЕ та працювала на станції на посаді метеоролога. Вона проводила метеорологічні, океанографічні, гляціологічні, аерологічні та інші дослідження. Загалом же Ганчук має 10-річний стаж роботи у сфері метеорології та кліматології, а також досвід управління колективом в Україні. Також вона пройшла шлях від синоптикині до керівниці сектору Українського гідрометеорологічного центру Державної служби надзвичайних ситуацій. На останній посаді вона проводила оперативне прогнозування та моделювання небезпечних гідрометеорологічних явищ для реагування на надзвичайні ситуації.. "В експедиції Анжеліка проявила себе як фахівчиня із яскравими лідерськими рисами, що вміє організувати різні процеси та брати на себе відповідальність. Водночас вона — командний гравець. Саме тому серед усіх учасників та учасниць конкурсу її обрали не лише працювати на метеонапрямі, а й очолити експедицію", — наголосив директор НАНЦ Євген Дикий.За словами Євгена Дикого, перші 20 років існування української антарктичної програми в експедиції їздили виключно чоловіки, але з 2018 року відбувся справжній гендерний прорив. Так, впродовж останніх вісьмох років в річних експедиціях працювали 13 полярниць, а в сезонних — 11.Нагадаємо, раніше полярники повідомляли, що субантарктичним пінгвінам, які вже відклали свої яйця поблизу української дослідної станції "Академік Вернадський", доводиться сидіти на гніздах навіть у глибоких заметах. Птахи ретельно стережуть своє потомство..

Науковці встановили, що деякі об'єкти, які вважаються планетами, можуть виявитися чорними дірами. На сьогодні вчені відкрили 6000 планет за межами Сонячної системи.Як повідомляє Live Science, дослідження вчених ще не пройшло рецензування.Дослідники зауважили, що це не звичайні чорні діри, які з'являються після смерті зірок. Це гіпотетичні залишки безпосередньо Великого вибуху, що утворилися, коли новонароджений Всесвіт являв собою хаотичний енергетичний суп, що перебуває під високим тиском. Маса цих "мініатюрних" чорних дір може бути як у Землі або Юпітера, але самі вони можуть бути розміром із грейпфрут.Сучасні методи пошуку планет добре вимірюють масу, але мають проблеми із визначенням фізичного розміру планети. Проблема полягає в тому, що планета масою з Нептун і чорна діра масою з Нептун показують однакові коливання.Вчені прагнули розрізнити ці явища. Для цього вони вивчили екзопланети, виявлені за цими коливаннями, але ніколи не спостережувані під час проходження через диск своєї зірки. Цей процес називається "транзитом"."Коли планета проходить транзитом, вона блокує частину світла, що дає змогу визначити її фізичний розмір. Якщо об'єкт притягує зірку, але ніколи не блокує світло, це може бути тому, що він занадто малий, щоб його побачити, або тому, що це чорна діра", — наголосили вчені.Науковці виявили кілька цікавих об'єктів, серед яких Kepler-21 Ac, HD 219134 f і Wolf 1061 d. Вони є досить масивними, щоб викликати коливання своїх зірок, але при цьому залишаються невидимими для телескопів. Учені відзначили мікролінзування — короткі спалахи світла, що виникають, коли масивний об'єкт проходить перед далекою зорею і діє як збільшувальне скло.Дослідники визнають, що це лише припущення, а не каталог крихітних чорних дір. Більшість із них, імовірно, виявляться планетами з похилими орбітами, які перешкоджають "транзиту".Нагадаємо, раніше вчені повідомляли, що на Землі тривалість доби поступово збільшується через сповільнення обертання планети. У далекій перспективі це може призвести до того, що доба на нашій планеті триватиме 25 годин..

Співзасновник Exodus Propulsion Technologies та колишній співробітник NASA Чарльз Бухлер заявив, що йому фактично вдалося "порушити закони фізики". Науковець знайшов спосіб протистояти земній гравітації. Видання Indian Defence Review пише, що вчений знайшов "нову силу", засновану на електростатичній асиметрії.Зокрема, команді науковців під керівництвом Бухлера вдалося розробити концепцію двигуна, здатного створювати тягу без використання палива. Він зазначив, що прорив стався після багатьох років випробувань пристроїв, які спочатку демонстрували лише незначні результати.За словами науковця, переломний момент відбувся 2023 року, коли вчені побачили вимірювану тягу, яка генерувалася конфігурацією, що використовує електростатичні властивості. Екс-співробітник NASA пояснив, що у ході наукової роботи вдалося виявити, що системи, які містять асиметрію в електростатичному тиску або будь-якому електростатичному дивергентному полі, можуть надати системі центру мас ненульову компоненту сили.Також він наголосив, що новий механізм дає можливість об'єктові рухатися, змінюючи свій центр мас без викиду будь-якої речовини (палива, газу тощо). У виданні наголошують: якщо цей принцип буде підтверджено, він стане значним зрушенням у сучасній фізиці та відкриє нові можливості для космічних польотів.Indian Defence Review зауважує, що механізм команди Бухлера все ще потребує незалежних перевірок, які зможуть підтвердити те, що він насправді працює. Незалежно від авторитету команди, науковий метод вимагає відтворюваності, особливо коли твердження кидають виклик встановленим законам фізики.Нагадаємо, раніше вчені встановили, що Марс міг бути населеним набагато довше, ніж вважалося до цього. Такого висновку вони дійшли, проаналізувавши дані, які зібрав марсохід Curiosity..