Марс міг бути заселеним значно довше: вчені зробили нове відкриття

Вчені встановили про те, що Марс міг бути населеним набагато довше, ніж вважалося до цього. Такого висновку вони дійшли, проаналізувавши дані, які зібрав марсохід Curiosity.

Як повідомляє видання Science Alert, вчені вважають, що в минулому на Марсі існувала вода і в нього була щільна атмосфера, тобто, колись Червона планета була населеною.

Так, приблизно 4,2-3,7 мільярда років тому річки, озера й океан Марса почали зникати, адже сонячний вітер знищив атмосферу. Питання про те, як довго Червона планета залишалася населеною, лишається відкритим. Хоча деякі дослідники стверджують, що Марс перестав бути придатним для життя мільярди років тому, недавні дослідження показують, що періоди його населеності тривали століттями. 

"До їх числа входять недавні відкриття марсохода NASA Curiosity в кратері Гейла", — зазначає видання.

У новому дослідженні вчені Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі (NYUAD) виявили докази того, що мільярди років тому стародавні піщані дюни всередині кратера поступово перетворилися на камінь. Це сталося під впливом підземних вод. Саме це вказує на те, що Марс був населеним набагато довше, ніж вважалося раніше.

У ході наукової роботи дослідники вивчили дюни у формації Стимсон (SF) — системі перенесених вітром (еолових) пісків і осадових порід у кратері Гейла. Марсохід виявив тут сліди "літифікованих" утворень. Тобто, відкладень, які затверділи. 

"Можливо, що вони з'явилися 4,1-3,7 мільярда років тому, коли, як вважається, відбувалися масштабні повені, зокрема, в річках, що впадали в кратер", — зазначає Science Alert.

Науковці встановили, що SF був продуктом пізньої стадії водної активності. Тобто, він з'явився внаслідок контакту з ґрунтовими водами. Дослідники також визначили, що така взаємодія залишила після себе гіпс, який зустрічається в пустелях Землі.

Нагадаємо, раніше телеканал CNN повідомляв, що двадцятирічні спостереження за Марсом, які велися з двох орбітальних апаратів, показали, що "пилові дияволи" на цій планеті рухаються зі швидкістю до 160 кілометрів на годину. Такі дані змінюють уявлення про пиловий цикл Червоної планети та можуть вплинути на планування майбутніх місій.