Дружини диктаторів у світовій історії: як жилося жінкам, які поєднали долю з тиранами
Безжальні диктатори зазвичай асоціюються з владою, жорстокістю та магнетичною харизмою. Втім, навіть вони не були позбавлені звичайних людських рис — слабкостей, емоцій і почуттів. У багатьох автократів були дружини, з якими їх пов’язували складні, а подекуди трагічні особисті історії.
Про дружин диктаторів та їхню долю — читайте в матеріалі TrueUA.
Йосип Сталін та Надія Аллілуєва
Стосунки між Йосипом Сталіним та Надією Аллілуєвою почалися у 1917 році, коли він повернувся до Петрограда із сибірського заслання. Уже 1918-го вони одружилися. У шлюбі Аллілуєва народила двох дітей — сина Василя та доньку Світлану.
До цього радянський вождь був одружений із Катериною Сванідзе, з якою мав сина Якова. Однак через пів року після народження первістка Сванідзе померла від тифу.
Про життя другої дружини Сталіна відомо небагато. Надія Аллілуєва працювала в Наркоматі у справах національностей, у секретаріаті Володимира Леніна, співпрацювала з редакцією журналу "Революція і культура" та газетою "Правда". У 1921 році її виключили з партії "за суспільну пасивність і прихильність до анархо-синдикалізму". Згодом вона навчалася в Московській промисловій академії на факультеті текстильної промисловості.
Життя Надії Аллілуєвої обірвалося у 31 рік — у ніч з 8 на 9 листопада 1932 року. За даними з відкритих джерел, причиною трагедії стали серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема хронічні головні болі, пов’язані з неправильним зрощенням кісток черепа. За спогадами доньки Світлани, Сталін ніколи не відвідував могилу Аллілуєвої.
Фердинанд Маркос та Імельда Маркос
Філіппінський диктатор, відомий корупційними скандалами, які він прикривав риторикою "боротьби з комунізмом", також мав дружину. Знайомство Фердинанда Маркоса з Імельдою відбулося у 1954 році. На той час він був ветераном Другої світової війни, нагородженим філіппінськими та американськими бойовими відзнаками, а також обраним депутатом Палати представників Конгресу Філіппін. Уже після одинадцяти днів залицянь Маркос зробив Імельді пропозицію. Пізніше він неодноразово говорив: "Її любов привела мене до вершин успіху".
На відміну від Надії Аллілуєвої, дружина філіппінського автократа вела значно публічніше й активніше життя. Під час правління Маркоса Імельда була губернаторкою Маніли, обиралася депутаткою парламенту та виконувала важливі дипломатичні місії, маючи ранг надзвичайного і повноважного посла. Після повалення режиму й вигнання диктатора, залишившись удовою, вона ще кілька разів обиралася до Палати представників.
Масштаби розкрадання державних коштів родиною Фердинанда та Імельди Маркосів вражають: загальну суму привласнених грошей оцінюють до 10 мільярдів доларів. У листопаді 2018 року Імельду Маркос засудили у справі про корупцію часів диктатури її чоловіка, однак звільнили на час розгляду апеляції.
Станом на сьогодні Імельда Маркос жива — їй 96 років. За силу й жорсткість характеру, а також за поєднання зовнішньої витонченості з владністю її називали "сталевим метеликом" (Steel Butterfly) або "залізним метеликом" (Iron Butterfly).
Показовим є й те, що у 2022 році президентом Філіппін став син Фердинанда та Імельди Маркосів — Бонгбонг Маркос. Він і нині обіймає посаду глави держави.
Адольф Гітлер та Єва Браун
Єва Браун багато років була поруч з Адольфом Гітлером. В останні дні перед падінням Берліна, у квітні 1945 року, вона вийшла за нього заміж і разом із ним вчинила самогубство.
Браун народилася в Мюнхені в родині шкільного вчителя Фрідріха Брауна та його дружини Франциски Кронбергер, яка до шлюбу працювала швачкою. Вона була другою дитиною в сім’ї: окрім неї, батьки мали старшу доньку Ільзу та молодшу — Маргарет (Гретль).
Навчалася в католицькому ліцеї в Мюнхені, а згодом рік провчилася в бізнес-школі при місцевому монастирі. У 17 років вона влаштувалася до фотостудії Генріха Гофмана — офіційного фотографа нацистської партії. Спочатку працювала помічницею в студії та продавчинею, а пізніше навчилася фотографувати. Саме там у жовтні 1929 року вона познайомилася з Адольфом Гітлером.
Лідер нацистів на той час був емоційно пов’язаний із Гелі Раубаль, яка мешкала разом із ним в окремій квартирі в Мюнхені. Після її смерті 18 вересня 1931 року Гітлер почав більше часу приділяти Єві Браун, і вони все частіше зустрічалися. Браун була закохана в Гітлера, однак взаємності, за свідченнями біографів, не відчувала. Згодом жінка здійснила спробу самогубства: під час її одужання Гітлер був поруч, і невдовзі їхні стосунки стали ближчими.
Починаючи з 1933 року, Гофман залучав Єву Браун до роботи у своїй фотостудії, і вона інколи супроводжувала Гітлера в поїздках, роблячи приватні знімки. За деякими даними, у травні 1935 року Браун удруге здійснила спробу самогубства, однак вижила.
Єва Браун роками була поруч із Гітлером, але громадськість майже нічого не знала про їхні стосунки. Гітлер публічно залишався холостяком, адже це підтримувало образ борця-аскета, повністю відданого Німеччині, і, за оцінками істориків, не відштовхувало жінок-виборчинь. За деякими свідченнями, Браун з’являлася поруч із ним під час Олімпійських ігор 1936 року, однак офіційно її не представляли. Про їхній зв’язок німці масово дізналися вже після падіння нацистського режиму.
Єва Браун також майже не цікавилася політикою й не була членкинею НСДАП. Її захопленнями були спорт, мода та кінематограф. Як фотографка вона залишила чимало унікальних світлин і аматорських кінозйомок Гітлера та його оточення.
На початку квітня 1945 року Єва Браун переїхала з Мюнхена до Берліна, щоби бути поруч із Гітлером. Коли Червона армія наблизилася до німецької столиці, і їй пропонували вибратися з бункера та врятуватися, вона навідріз відмовилася й вирішила розділити долю Гітлера. Після опівночі, у ніч із 28 на 29 квітня 1945 року, Гітлер і Браун одружилися під час приватної цивільної церемонії в бункері. Свідками були Йозеф Геббельс і Мартін Борман. Після цього в шлюбному свідоцтві вона підписалася як Єва Гітлер (за деякими свідченнями, виправивши прізвище з "Браун").
30 квітня 1945 року Гітлер і його дружина вирішили вчинити самогубство. Після прощання з присутніми у другій половині дня камердинер Гітлера Гайнц Лінге, за власними свідченнями, зайшов до його апартаментів і виявив подружжя мертвим. Згодом їхні тіла винесли в сад Рейхсканцелярії та спалили. Рештки пізніше виявила радянська контррозвідка, після чого їх кілька разів перепоховували, а 1970 року — остаточно знищили.
Елена та Ніколае Чаушеску
Дружина румунського диктатора народилася 7 січня 1916 року. Її батько був землеробом. Вона здобула лише початкову освіту. Після закінчення школи переїхала до Бухареста разом із братом, де працювала на текстильній фабриці, а згодом — лаборанткою.
У 1939 році вона, працюючи робітницею на текстильній фабриці, вступила до підпільного осередку Румунської комуністичної партії в Бухаресті та познайомилася з 21-річним Ніколае Чаушеску. За деякими свідченнями, він був у неї закоханий і не звертав уваги на інших жінок.
Вони одружилися в грудні 1947 року. За офіційною біографією, 1957 року вона здобула кваліфікацію в галузі хімії/хімічної інженерії, а 1967-го — докторський ступінь. Водночас низка біографів і сучасників ставили під сумнів її реальний внесок у наукові роботи, зокрема авторство дисертації.
З початку 1980-х років вона стала об’єктом культу особистості, співмірного з культом її чоловіка: пропаганда звеличувала її як "матір нації". Коли її виводили із зали суду перед виконанням вироку, це зафіксували на відео: вона дорікала солдатам, які зв’язували їй руки, словами на кшталт "Ганьба… Я виховала тебе як матір".
Удень 25 грудня 1989 року їх вивели на виконання вироку та стратили. Руки Олени Чаушеску й її чоловіка були зв’язані за спиною. На відеозаписі, який вів військовий оператор, зафіксовано лише останні моменти — зокрема вже тіла на підлозі. На той момент Олені Чаушеску було 73 роки. У румунській історії вона залишається однією з небагатьох жінок, страчених за вироком суду.
За свідченнями сучасників, її марнославство й потяг до почестей були навіть сильнішими, ніж у чоловіка. Так само, як і щодо Ніколае Чаушеску, румунське державне телебачення мало суворі вказівки щодо того, як її знімати в кадрі. Зокрема, оператори намагалися уникати невигідних ракурсів і ретельно добирали кут зйомки та освітлення.
