Як і обіцяла німецька преса, прізвище нового очільника військового відомства найбільшої країни Євросоюзу стало відоме уже наступного дня після звільнення попередниці. Крістіне Ламбрехт дали можливість піти з посади з дотриманням усіх мінімальних норм політичного етикету. І це єдиний позитив для екс-очільниці німецького міноборони у всій цій історії. Оскільки роботу на ключовій нині посаді німецького уряду вона — і це загальна думка — провалила.
Втім, приходила Крістіне Ламбрехт в "світлофорний" уряд тоді, коли повномасштабною війною у Європі ще навіть не пахло. Її кар'єра на чолі міністерства оборони Німеччини ідеально вписується у відомий анекдот про пожежника, якого все на роботі влаштовує, але "як пожежа — то хоч звільняйся". Власне, все і вийшло за цим анекдотом. Ламбрехт не впоралася із поставленими перед Німеччиною викликами, закономірно отримала нищівну пресу і, звинувачуючи ЗМІ у своїх невдачах, подала заяву про відставку.
Фото: Facebook Christine Lambrecht
Отже, у відставці Крістіне Ламбрехт не було нічого цікавого чи сенсаційного, вона давно очікувалася, анонсувалася у ЗМІ. А от вибір її наступника став до певної міри сенсаційним. І питання тут не тільки в тому, що Олаф Шольц своїм вибором порушив власний же принцип гендерно збалансованого кабінету. До речі, про це написали чи не усі ЗМІ, які приділяли увагу перестановкам у німецькому уряду — що означає важливість подібного підходу для німецького суспільства чи принаймні для самої "світлофорної" коаліції та її електорату. Але тут саме той випадок, коли очевидний плюс обернувся серйозним мінусом. Втім, звинувачувати у провальній на тлі інших європейських держав політиці допомоги Україні саму лише Ламбрехт не варто, такою є позиція щонайменше червоної, соціал-демократичної частини нинішнього уряду.
Цікаво, що серед оголошених у ЗМІ кандидатів на зайняття посади міністра оборони ФРН були представниці правильного гендеру. Це уповноважена бундестагу з питань оборони Єва Гьогль. Вона перед звільненням Ламбрехт встигла відзначитися різкою заявою щодо фонду бундесверу, створеного для допомоги Україні. За словами Гьогль, фонд варто було б збільшити утричі, бо це потрібно для збільшення виробничих потужностей військово-промислового комплексу ФРН, а без цього надати повноцінну допомогу воюючій проти російського агресора країні неможливо.
Така тональність мала більш рішучий вигляд на тлі обережної Ламбрехт. Втім, важко сказати, хто із претендентів на міністерське крісло дивився б поміркованішим за уже колишню очільницю міністерства оборони. Так, риторика лідера правлячої Соціал-демократичної партії Німеччини Ларса Клінгбайля, якого теж вважали одним із можливих кандидатів на посаду міністра оборони, в останні місяці також була агресивнішою і проактивнішою, ніж у його колеги по партії. Але ні Гьогль, ні Клінгбайль, ні інші оголошені пресою претенденти до перемоги у боротьбі за посаду не дійшли. Новим міністром оборони Німеччини стане очільник міністерства внутрішніх справ землі Нижня Саксонія Борис Пісторіус.
Пісторіус — не зовсім типова для лівоцентристської Соціал-демократичної партії персона. Він вважається представником консервативного крила СДПН і часто займає різку позицію у тих питаннях, де його однопартійці вважають за краще піти на компроміс. Так, Борис Пісторіус відзначився депортацією двох ісламістів, яких підозрювали у можливому скоєнні злочину. Причому обидва були не мігранти, а народжені у Німеччині.
Формально таке право німецьке законодавство надає, але на практиці статтю 58 закону про перебування іноземців у ФРН ще не застосовували. Тож такий крок отримав серйозний резонанс, особливо зважаючи на те, що Пісторіус представляв владу, сформовану представниками лівою частиною політичного спектра. Такий крок був би більш характерним для головних політичних опонентів есдеків — Християнсько-демократичного союзу Німеччини.
Фото: Boris Pistorius / Facebook
Втім, внутрішньонімецькі проблеми є цікавими перш за все для тамтешнього електорату. Для України ж (і, в принципі, для Європи) важливою є позиція нового керівника міністерства оборони найбільшої країни Євросоюзу щодо повномасштабної війни, розв'язаної Російською Федерацією на українській території 24 лютого 2022 року. І тут треба віддати Борису Пісторіусу належне. На своєму регіональному рівні він зметикував про те, що ситуація в Європі стрімко змінюється, у перші ж години, якщо не хвилини після початку війни. Уже 24 лютого він віддав наказ на території Нижньої Саксонії організовувати місця для майбутніх українських біженців. Що, погодьтеся, є показником швидкої — і, головне, правильної — реакції на події у далекій начебто Україні.
Пісторіус не тільки створив кризовий штаб, який одразу почав розробляти логістику із прийому потенційних біженців з України, він ще й зробив різку і однозначну заяву. У той час, коли, як розповідав колишній уже посол України у Німеччині Андрій Мельник, члени федерального уряду перебували у шоковому стані чи й відверто натякали на те, що за кілька днів в Україні уже буде нова, проросійська влада, з якою треба буде домовлятися — міністр внутрішніх справ Нижньої Саксонії швидко і чітко розставив усі крапки над "і". Пісторіус назвав війну війною, Путіна — агресором, і усе це 24 лютого. Нагадаємо, що федеральний канцлер ФРН Олаф Шольц спромігся на виступ у бундестазі лише 27 лютого, коли стало зрозуміло, що Україна встояла, Росії не вдалося в результаті бліцкригу поставити у Києві маріонетковий уряд, тож війна триватиме.
Борис Пісторіус давно прагнув перейти з регіонального на федеральний політичний рівень. 2017-го він уже був членом кабінету міністрів — але тіньового, бо тоді соціал-демократи на чолі із Мартіном Шульцем програли Ангелі Меркель та її ХДС. 2019-го представник Нижньої Саксонії балотувався у лідери СДПН, але програв ці вибори (втім, як і нинішній федеральний канцлер). Пізніше ходили чутки, що він може змінити кабінет регіонального очільника МВС на федеральний, але не склалося із бажанням чинної міністерки Ненсі Фезер обійняти посаду прем'єр-міністра землі Гессен.
Фото: Boris Pistorius / Facebook
Тепер же мрія Пісторіуса вийти на загальнонімецький рівень здійснилася. Перед ним відкриваються великі горизонти — але водночас на його плечі лягає і велика відповідальність. В Німеччині, як відомо, сильними є проросійські настрої (недаремно у парламенті аж дві партії, ультраліва "Ді Лінке" та праворадикальна "Альтернатива для Німеччини", у ключові моменти — як, скажімо, у голосуванні за визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українців московською владою — займають приховано прокремлівську позицію), на які нинішня коаліція так чи інакше зважає.
Тому, скажімо, військова допомога Великої Британії, не кажучи уже про Польщу, яка є значно зацікавленішою у перемозі України, ніж країни старої Європи, які ше донедавна вели активну торгівлю із Росією — є значно потужнішою. До прикладу, міністр оборони Сполученого королівства Бен Воллес уже заявив про передачу Збройним силам України роти танків Challenger 2, тоді як його німецька колега Крістіне Ламбрехт пояснювала, чому ФРН не може це зробити.
Питання танків — як власних, так і тих, які перебувають на озброєнні інших країн (і для їхньої передачі Україні теж потрібен дозвіл Берліна, як країни-виробника) — стане першим серйозним випробуванням для Бориса Пісторіуса. Уже 20 лютого на базі Рамштайн розпочнеться чергова зустріч антиросійської коаліції, і там, звісно ж, не обійдеться без питання танків для України. Німецьких танків Leopard 2.
Фото: АрміяInform
З чим новий міністр оборони Німеччини приїде у землю Рейнланд-Пфальц (там і розташована американська військова база, яка дала назву цій коаліції)? На першій же прес-конференції після призначення Борис Пісторіус заявив, що бундесверу необхідно налаштовуватися на нову ситуацію, пов'язану із російською агресією проти України. Крім того, він визнав, що ФРН, нехай і не прямо, але бере участь у російсько-українській війні. Ця фраза є досить важливою, оскільки до цього німецький уряд усіляко гальмував процес військової допомоги Україні саме через небажання стати учасниками війни проти Росії — і тим самим накликати біду на власну державу. Наступник Ламбрехт з перших же кроків вирішив називати речі своїми іменами. Це не може не тішити.
Втім, не варто забувати, що міністр оборони, яким би рішучим він не був — сам-один розв'язувати такі серйозні питання, як передачу танків Україні (чи принаймні, дозвіл на передачу для третіх країн), не буде. Інша справа, що позиція очільника військового відомства вплине на загальний настрій в кабінеті Шольца.
Одним словом, не чекаємо якихось різких і кардинальних змін, Німеччина не обжене Велику Британію і США за темпами постачання зброї для України, але однозначно ситуація у німецькій владі зміниться на наш бік. І, звісно, чекаємо на візит Бориса Пісторіуса до України. Якщо вже Крістіне Ламбрехт спромоглася приїхати до Одеси — щоправда, таємно, під час візиту до Молдови, — де навіть побувала в укритті під час повітряної тривоги, то її рішучіший наступник, який на тлі своїх стриманих колег по партії має вигляд практично "яструба", точно зголоситься приїхати до Києва, причому не криючись.
