У світі 1 червня відзначається День захисту дітей. Відомо, що саме на дитячій темі російський диктатор Володимир Путін потрапив у пастку Міжнародного кримінального суду. Ця міжнародна судова установа оголосила Путіна та уповноважену президента Росії у справах дітей Марію Львову-Бєлову у розшук у справі про викрадення і депортацію українських дітей на територію країни-агресора. Такий стан справ і зробив диктатора ізольованим у буквальному сенсі, адже він тепер боїться їхати навіть туди, де йому нібито нічого не загрожує.
Злочин, за великим рахунком, далеко не найстрашніший (якщо взагалі можна якось порівнювати те, що чинять російські окупанти на території України). Але як тут не згадати іншого всесвітньо відомого злочинця, з протилежного кінця світу — Альфонса Габріеля Капоне, більше відомого як Аль Капоне. Цей чиказький гангстер італійського походження, на совісті якого була купа різноманітних злочинів, потрапив у суд за банальну несплату податків. Але це його не врятувало від легендарної в'язниці Алькатрас, хвороби й смерті.
Тож, за великим рахунком, тяжкість конкретного звинувачення Володимира Путіна не грає особливої ролі. Важливим є те, що у МКС знайшли спосіб взяти кремлівського диктатора на гачок. І скільки б його пропагандисти не залякували країни-підписантів Римського статуту, навіть Південно-Африканська Республіка, яка має проводити у серпні поточного року саміт об'єднання БРІКС, заговорила про те, що цей захід можна буде провести у змішаному форматі — з можливістю онлайн-участі для Путіна. І це не дивно, адже ПАР має відповідні зобов'язання перед Міжнародним кримінальним судом і повинна заарештувати оголошеного у розшук громадянина одразу після його прибуття до країни.
На тижні, щоправда, у Преторії заговорили про те, що нададуть імунітет учасникам саміту (аби це не впадало в око в історії з Путіним, імунітет обіцяють надати й міністрам країн-членів БРІКС, які зберуться раніше). Але при цьому заявили, що і вимоги МКС також не будуть ігнорувати. Одним словом, нібито зробили крок назустріч господарю Кремля, але такий, який більше схожий на пастку.
Кілька днів тому прес-служба Кремля зробила заяви, які свідчать про те, що страх Путіна пов'язаний далеко не тільки із можливістю потрапити на лаву підсудних у Гаазі. По-перше, президент Росії не планує летіти на чергову інавгурацію переобраного президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Замість Путіна до Анкари відправиться спікер Державної думи РФ В'ячеслав Володін. Звісно, цей крок можна розцінити як спробу принизити самого Ердогана, якого російський диктатор змушений терпіти, бо Туреччина — це один із небагатьох виходів для Росії із санкційного глухого кута, в яку країну-агресорку загнала західна коаліція на чолі із США. Але того ж дня сталася інша подія, яка може пояснити небажання Путіна виїжджати за межі країни.
Індія, яка є господарем наступного саміту Шанхайської організації співробітництва, оголосила, що цей захід відбудеться в онлайн-режимі. Формально таке рішення пояснили труднощами з графіком лідерів низки країн, представлених у ШОС, але цілком очевидно, що головними "труднощами" є персона президента Росії.
І тут необхідно відзначити, що ні Туреччина з інавгурацією Ердогана, ні Індія з самітом ШОС — не є підписантами Римського статуту. Тобто жодних зобов'язань перед Міжнародним кримінальним судом в обох азійських держав немає, і Путіну нічого боятися — ніхто його не заарештує. Та, попри це, російський президент не поспішає їхати навіть у ці, умовно дружні країни. І не просто дружні, а дуже важливі для побитої війною і санкціями російської економіки країни.
Фото: росЗМІ
Скажімо, за інформацією Bloombeg, Російська Федерація тільки на нафтовій торгівлі з Індією втрачає щомісяця до 1 мільярда доларів. Тож роботи у росіян на індійському фронті — непочатий край. Але Володимир Путін не хоче використати можливість зустрітися віч-на-віч із прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді, аби спробувати якось покращити ситуацію на нафтовому ринку, де щомісяця позиції Росії просідають усе більше. Чому?
Причиною цього є елементарний страх Путіна. Парад на Червоній площі 9 травня є чудовою ілюстрацією цього страху. Після атаки дронів на Кремль (вигаданої чи реальної — це навіть не грає ролі, головне в цій історії було те, як її подали першій особі) адміністрація президента, яка до того заявляла, що не планує запрошувати на урочистості нікого з іноземних лідерів, почала гарячково шукати, кого б оперативно підтягнути до Москви. Гарячковість ця — сумнівів, здається, немає уже ні в кого — була продиктована страхом Путіна побачити дрони над Червоною площею. А наражатися на ризик конфлікту з іншими країнами, президенти яких перебували б на параді й могли б стати потенційними жертвами атаки, організатори такої диверсії навряд чи хотіли. Принаймні, саме так виглядала логіка ходів Кремля.
Парад у Москві на 9 травня. Фото: росЗМІ
Саме цим страхом, імовірно, і пояснюється небажання Путіна летіти за кордон. Чи просто — летіти. Та й виїжджати кудись за межі Москви та кількох своїх секретних резиденцій, куди, як стверджують російські розслідувані, навіть проведені спеціальні залізничні лінії, які починаються із підпільного ВІП-вокзалу у російській столиці.
Не можна зробити точних прогнозів, коли завершиться російсько-українська війна. Але що можна спрогнозувати досить точно — це те, як закінчиться життя Володимира Путіна. Він сам визначив свій фінал — агресією в Криму і на Донбасі, повномасштабним вторгненням, яке обернулося рішенням МКС та атакою дронів на Кремль. Президент Росії помре у своєму бункері, з якого він уже нікуди не дінеться. І не тільки тому, що страшно. Просто Володимиру Путіну уже нікуди їхати. Свій остаточний вибір він зробив 24 лютого 2022 року. І цей вибір дуже точно окреслює жарт про "бункерного діда", у якому, як говорить народна мудрість, є тільки доля жарту.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
