У ніч на 22 червня американці атакували ядерні об’єкти Ірану, серед них завод зі збагачення урану у Фордо. Тепер світ застиг в очікуванні не так відповіді Тегерана, адже між ним і США у технологіях — прірва, як ризику єднання авторитарних режимів.
Несподіваний удар американців насправді був добре підготовленим
TrueUA та й переважна більшість експертів з початком ізраїльсько-іранської війни були скептичними щодо участі у ній Сполучених Штатів на боці Ізраїлю. Хоча ця держава традиційно має особливі стосунки зі США, проте з Вашингтона лунала дивна риторика. Так, держсекретар Марко Рубіо назвав дії ізраїльтян "односторонніми" і наголосив, що Штати в ударах по Ірану участі не беруть, їхній пріоритет — захист американських сил у регіоні. 19 червня прес-секретарка Білого дому Керолайн Левітт зацитувала заяву Трампа:
"З огляду на те, що існує значна ймовірність переговорів з Іраном у найближчому майбутньому, я ухвалю рішення про участь у них протягом наступних двох тижнів".
Скептики одразу згадали про "мир між Україною та Росією за 24 години" та про "пекельні санкції" проти Росії, які американський президент обіцяв ввести вже давно. Але після потужного ракетного удару по іранських ядерних об’єктах під назвою "Опівнічний молот" і відповідних коментарів американських посадовців стає зрозумілим, що перед світом розігрувався спектакль, в якому американці мали зіграти в другому акті. В першому зіграв Ізраїль, розпочавши ракетні обстріли Ірану, наразившись на відповідь іранців. Підготовка плану ударів по Ірану зайняла кілька місяців, а безпосереднє позиціювання американських сил на ударних позиціях — кілька тижнів, запевняє глава Пентагону Піт Гегсет. З цього можна зробити припущення, що задумка позбавити Тегеран можливостей реалізувати власну ядерну програму з’явилася на початку лютого під час першої зустрічі Трампа з ізраїльським прем’єром Беньяміном Нетаньягу, а конкретні обриси — на зустрічі між ними 7 квітня. От і кілька місяців, про які каже Гегсет. А розмови про переговори з боку американців могли бути відволікаючим маневром.
Тобто Ізраїль викликав вогонь на себе, так би мовити "відкрився", показав, де має систему ППО, а де у ній дірки.
"Ми працювали як команда, як, можливо, жодна команда не працювала раніше. І ми пройшли довгий шлях до того, щоб стерти цю жахливу загрозу для Ізраїлю. Я хочу подякувати ізраїльським військовим за чудову роботу, яку вони виконали", — заявив Трамп із вдячністю Нетаньягу.
Він також попередив іранську владу:
"Буде або мир, або трагедія для Ірану — набагато більша, ніж та, свідками якої ми стали за останні вісім днів".
Якщо вона не захоче миру, тоді будуть "переслідуватися інші цілі з такою ж точністю, швидкістю і майстерністю". Отже, Трамп наполягає на повній капітуляції Ірану, інакше обіцяє вдарити ще сильніше.
Як відповів і як відповість Іран: воюватиме, здасться, там скинуть владу ісламістів
Відповідь Ірану виявилася слабкою. Їхній пропагандист, заступник державної телерадіокомпанії Хасан Абедіні заявив: три ядерних об’єкти, по яких ударили американці, були завчасно евакуйовані. Це відверта спроба видати бажане за дійсне. По-перше, ці об’єкти також атакувалися Ізраїлем, але не так потужно. Тобто їм уже було завдано серйозної шкоди. По-друге, евакуювати за кілька днів центрифуги із заводу зі збагачення урану в Фордо — казки. Таке технологічно неможливо. По-третє, якби відбувалася евакуація, а це не голка в копиці сіна, то процес було б видно із супутників і били б не тільки по відомих об’єктах, а й по тих''', куди могли евакуювати. Тому радше праві ті, хто вважає, що ядерну програму Ірану американські удари відкинули років на 3-5.
Іранці почали апелювати до ООН та інших міжнародних структур. Їх навіть підтримав генсек Організації об’єднаних націй Антоніу Гутерріш. Який, нагадаємо, їздив до Росії і там обнімався з Путіним. Його глибока занепокоєність ні н кого не впливає. Підтримали єменські терористи хусити, іранські проксі. Російські офіційні особи через своє МЗС назвали дії американців "безвідповідальним рішенням, яке порушує статут ООН, міжнародне право" і так далі. Головний злочинець ХХІ століття заговорив про міжнародне право? Сьогодні міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі планував переговори у Москві. Попередньо він нагадав, що Росія та Іран — стратегічні партнери, тому "завжди консультуються один з одним та узгоджують позиції". Майже стовідсотково можна стверджувати, що на допомогу Ірану Росія не прийде. А якщо спробує рипнутися, отримає "пекельні санкції", а може й ще більше.
Також Іран намагається налагодити дипломатію, шукаючи, хто б за нього заступився. Особливо серед тих країн, які, попри багаторічні міжнародні санкції, купляють іранську нафту, гроші від чого Тегеран пускає на ракети, дрони та на ядерні дослідження. Найбільший з імпортерів — Китай, також нагадав про міжнародне право, засудив удари і закликав до деескалації. Стандартна заява для МЗС цієї держави. Яка, насправді, в разі посилення війни на Близькому Сході, отримає важкі наслідки для своєї економіки, оскільки іранська нафта до Китаю вже не піде.
Європейці запропонували іранцям повернутися до переговорів із ядерної програми. Правда, це було ще до американських ударів. Наскільки відомо, іранська влада від пропозицій Європи відмовилася. Після атаки Стелсів на ядерні об’єкти Ірану глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн висловила спільну позицію ЄС: Тегеран має сісти за стіл переговорів.
"Іран ніколи не повинен отримати бомбу ", — написала вона в соцмережі Х.
Також пані Урсула висловила переконання, що "зараз для Ірану настав момент долучитися до надійного дипломатичного рішення". Фактично, Євросоюз став на бік США, просто без потреби не акцентував на методах, якими діяли американці. До негайних переговорів зі США закликали іранську владу й у Берліні та інших столицях.
Таким чином можна зробити кілька висновків. Перший: у світі немає жодної держави, яка б після атаки США на Іран гучно заявила, що стане поруч з іранцями. Заяви про статут ООН і міжнародне право — це щоб не зганьбитися мовчанкою. Другий висновок: самостійно боротися навіть з ізраїльськими ракетними ударами ППО Ірану нездатне. Скільки в іранців лишилося балістичних ракет, невідомо, та навряд чи їх там тисячі. А от "шахедів" — багато. Тому певний час іранці ще можуть запускати по Ізраїлю БпЛА та залишки ракет. Здатні вони дістати й до американських військових баз у близькосхідному регіоні. Очевидно, до цього готові, й ППО там посилена.
Третій висновок: технологічно іранці пасуть задніх у порівнянні з можливостями Ізраїлю, не кажучи про американські. Тому продовження спротиву без союзників та постійного постачання зброї — просте відтягування кінця. Приміром, на наміри іранців заблокувати Ормузьку протоку держсекретар Марко Рубіо відреагував наступним чином:
"У нас було три цілі. Ми вразили ці три цілі. З рішучою силою, і це була суть місії, і це те, чого ми досягли. Що буде далі, залежить від їхніх дій. Вони хочуть переговорів? Ми готові до переговорів. Вони хочуть хитрувати і робити небезпечні речі? У нас є відповіді".
Четвертий висновок: попри надію, антивладних протестів в Ірані немає. Американці кажуть, що не планують змінювати там владу. Втім, Вашингтон влаштовує відносно мирний перехід влади в Ірані від ісламістів до здатних до переговорів фігур. Іран — багатоетнічна держава з купою заморожених проблем, тому громадянська війна там — дуже поганий сценарій.
П’ятий висновок стосується України: ізраїльсько-іранська війна, а тепер ще й удар американців по Ірану — відволікають світову громадськість від російської війни проти нас. Її затягування — нам не на руку. З одного боку, українці на боці американців, адже Іран — союзник Росії. З іншого, потрібно готуватися до російських маніпуляцій на кшталт "раз Америці можна бомбити, то які питання до нас".
Нагадаємо насамкінець заяви Трампа річної давності. У травні 2024 року видання The Washington Post переповідало, що тоді ще майбутній кандидат у президенти на одному із заходів сказав: якби при його президентстві Росія напала на Україну, він би розбомбив Москву. Напала Росія на нас при Джо Байдену, але Трампу нічого не заважає проявити щодо неї "мир через силу" вже як президент. Ба більше, давно пора…