"Покоління війни": шлях Сергія Назаренка — від фронту до мистецтва

Спеціальний проект TrueUA та Асоціації з розвитку міжнародних відносин Adrum представляє роботи однойменного артмарафону, де TrueUA є постійним інфопартнером. Арт-марафон є частиною Міжнародного художнього фестивалю Малюй.ua.war — єдиної культурної ініціативи в Україні, яка без перерви триває з першого тижня повномасштабного вторгнення. Це єдиний у світі проект, який через мистецтво аналізує зміну свідомості різних поколінь протягом сучасної війни. Фестиваль організований Асоціацією з розвитку міжнародних відносин Adrum, промоушн і продакшн компанією Studiorar за сприяння Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства закордонних справ України й Київської міської влади. 

Як взяти участь у Різдвяній виставці, дивиться тут https://adrum.com.ua/xviii-maliuy-ua/

Сергій Назаренко, 52 роки, м. Славута

Дід Сергія був художником, напевно, тяга і хист до малювання пішла від нього — майбутній митець малював з дитинства, закінчив художню школу. У дорослому житті мистецтво відійшло на другий план, Сергій займався здебільшого комерційною діяльністю — із менеджера виріс до комерційного директора однієї з провідних на той час компаній з виробництва та монтажу алюмінієвих підвісних стель. Але пензлі не покидав ніколи. Після Майдану, 2015 року, пішов добровольцем у Збройні сили України, захищав Батьківщину в лавах 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, 2016-го демобілізувався, приїхав у Славуту, додому, але знайти себе якось не міг, і 2018-го пішов знову на контракт й служив до 2020 року — аж поки здоров'я не почало давало збій. 

Роботу знайти було важко. Вік вже не відповідав запитам роботодавців.  Оскільки Сергій завжди любив готувати, вирішив спробувати себе в цій сфері. Знайшов вакансію помічника кухаря, поїхав і за короткий термін став шеф-кухарем. Повернувся на прохання побратима в Славуту, допоміг для нього відкрити заклад, трошки попрацював із ним і згодом відкрив своє кафе.

25 лютого 2022 року Сергій добровільно прийшов у військкомат. Хоч за станом здоров'я його не хотіли брати, але воїн наполіг і був призначений в роту охорони. Потім добровільно пішов служити в 36-й окремий стрілецький батальйон у складі Сухопутних військ України. Але далися взнаки перенавантаження — далі були шпиталі, тил... 

З'явився час. Знов взяв у руки олівці, пензлі, фарби. Брав участь у чисельних конкурсах і фестивалях. Здебільшого Сергій пише портрети побратимів. Декілька з них були представлені в артмарафоні "Покоління війни". Портрет Олега Добровольського з серії "Обличчя війни" (30×40 папір, акварельні олівці, 2024 р.) взяв участь у виставках в Україні, Чорногорії та Албанії, а також увійшов до каталогу вибраних робіт арт-марафону, який був презентований закордонним партнерам у різних країнах світу.

"Олег Добровольський — медик роти, позивний Добрик, 36 ОСБ Хмельницький, — каже художник. — Я вирішив написати його образ, як і всіх інших хлопців, тому що у нас звикли прославляти посмертно, а я хотів показати, які вони є зараз, коли воюють, коли живі".

Читайте також: 

• "Покоління війни": творчий шлях художниці Марини Дреєвої

• "Покоління війни": внутрішнє зцілення через мистецтво Тетяни Берегової

• Голос "Покоління війни": картина "Повернення світла" Юлії Комягіної стала частиною виставки у Києві