Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, керівництво держави "переїхало" у бункер президента. Там представники влади перебували разом з Володимиром Зеленським кілька місяців після повномасштабного вторгнення.
Спогадами про життя у бункері часів СРСР вони поділились із УП.
Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія розповів, що у ніч перед повномасштабним вторгненням росіян, він був удома. Проте вже о 04:00 після дзвінка керівника Офісу президента Андрія Єрмака поїхав у кабінет президента, де терміново зібралось усе керівництво країни. Звідти вони й перемістились у президентський бункер. Від радянського стилю найголовнішого укриття країни у топ-посадовців залишилось гнітюче враження.
"Так виглядає, чесно кажучи, як у фільмі "Сталкер2. Можливо, хтось був у Первомайську в музеї ракетних військ, там, де стратегічна ядерна зброя стояла колись, "Сатана" і таке інше. Там є спуск до ракетної шахти. От це десь такий же самий експірієнс", — пригадав Арахамія.
Він також жартома висловив здивування, що колишній президент Віктор Янукович не переробив "Об'єкт №1" під "власний стиль": "Коли ти стаєш президентом, тобі цей об'єкт демонструють. Мені було цікаво, чому він не переробив для себе нічого".
В укритті перебував і віце-премʼєр Олександр Кубраков, який на той час був міністром. Президентський бункер йому асоціювався із метрополітеном.
"Все таке: довгий ліфт, якісь там сходи потім, важкі двері. Довгі коридори. А взагалі все таке радянське максимально. Десь воно глибоко під землею. Спускаєшся і спускаєшся… На метрополітен схоже. Воно відчувалось, що все ж таки будувалось десь разом", — розповів Кубраков.
Він також сказав, що найважче було не розуміти, яка зараз пора доби — день чи ніч. У бункері втрачався звʼязок із реальним часовим простором. Гнітило Кубракова і те, що кілька разів в укритті цілком зникав Інтернет:
"Таке відчуття одразу… Хоп — і все, не знаєш, що у світі відбувається. А щодо повітря, то просто стали потім виходити дихати, хоча б десь біля Офісу".
Міністр оборони Олексій Резніков звернув увагу на психологічний аспект. За його словами, перебувати у президентському бункері було важко психологічно.
"Повітря інше. Це ж зациклена система. Ти дихаєш повітрям, воно ніби очищене, але ти розумієш, що там багато людей паралельно перебуває", — пригадав міністр оборони Резніков.
Співрозмовники журналістів кажуть, що президент мав погані умови у бункері.
"Зеленський там був у дуже поганих умовах насправді. Ну, як для президента, так точно. Кабінет, у якому по пʼять людей майже завжди сиділи. Стіл такий прямокутний. А спав президент взагалі в такому закутку, навіть мені було шкода його", — каже Арахамія.
Він і пропонував Зеленському помінятися, адже у кімнаті, де жили інші посадовці, місця було трохи більше. Натомість президент мав лише одну перевагу — власний душ. Проте згодом туди почали ходити й інші люди.
Арахамія пригадує, що йому довелось жити в одному приміщення з віце-премʼєркою Іриною Верещук:
"У нас дві койки були в такій маленькій казармі. Не знаю, скільки вона там була, десь 11-12 квадратних метрів".
"Козирне" ж місце зайняв радник голови Офісу президента Михайло Подоляк. Спікер парламенту Руслан Стефанчук, для якого призначалась кімната, не перебував у президентському бункері. Таке рішення прийняли для того, щоб у випадку загибелі когось із них, інший міг керувати державою. Тож Подоляк жив у приміщенні для керівництва парламенту й у нього був власний туалет. Через це, жартує Арахамія, Подоляка інші керівника держави не любили.
Міністр оборони пригадує, що у президентському бункері була навіть можливість зайнятись спортом. Там тренувались хлопці з управління державної охорони.
Перебуваючи в укритті й постійній психологічній напрузі, Арахамія і Подоляк якось згадали, що в будівлі Офісу президента у кабінеті заступника голови ОП Кирила Тимошенка було вино. Тож однієї ночі пішли його діставати.
"Ну це в такому хорор-фільмі наче, знаєте? Все завалено мішками з піском. Ми пробирались, наступили на якогось нацгвардійця, потім вибачались. Бо всі коридори, вони ж були без світла, і ми там з цими ліхтариками з телефонів пробиралися… Я пам'ятаю, це найсмачніше вино було. Ну, коли ти сидиш на нервах і немає нічого такого, і потім ми знайшли це вино. І було свято таке маленьке".
Як на засекречений об'єкт в президентське укриття на початку повномасштабної війни спускалось багато людей. Уночі 24 лютого туди спустились вищезгаданий Давид Арахамія, прем'єр-міністр Денис Шмигаль, глава ОП Андрій Єрмак, права рука глави уряду Олег Нємчинов, віце-прем'єрка Ірина Верещук, заступники Єрмака Андрій Сибіга та Роман Машовець.
Про те, що президент легко кликав до себе інших посадовців, пригадує Олександр Кубраков:
"Ми приїхали до Зеленського в бункер. Ну, це так пізно було. Я, Мустафа Найєм, Юра Васьков і Саша Камишін. Хлопцям охорона сказала почекати. Я кажу: "Я швидко, півгодини". Але зайшов туди, і десь приблизно 2-2,5 години пробув, тому що в президента одні переговори за іншими — тут йому Макрон телефонував, тут Дуда, тут ще хтось по WhatsApp. І бачу, що там інтенсивно все це, і кажу: "Слухайте, мене взагалі там хлопці чекають". Він каже: "Так поклич їх сюди".
В іншому ж бункері перебував головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний з генералами. З ними Зеленський був на постійному звязку.
Нагадаємо, що сам Валерій Залужний почав готуватися до великої війни з Росією задовго до її початку. За даними ЗМІ, підготовку до воєнних дій він навіть приховував від Володимира Зеленського і від американських партнерів Києва. Він також перебрався до приміщення неподалік Генштабу, аби якнайкраще підготуватися до ймовірного вторгнення та за можливості зберегти ці приготування в таємниці.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
