Законопроект про екстрену допомогу Ізраїлю, який проголосувала республіканська більшість у Палати представників, надійшов до Сенату (верхньої палати Конгресу, федерального парламенту Сполучених Штатів Америки), де був, прогнозовано, заблокований демократичною більшістю.
Це не від того, що Білий дім (у якому, нагадаємо, господарює представник Демократичної партії) раптом вирішив відмовитися від своїх партнерських зобов’язань перед близькосхідною країною. Ймовірно, навіть навпаки. А також — через Україну.
Демократи в Сенаті заявили, що закон "14 мільярдів для Ізраїлю" — це зовсім не те, чого вони хотіли, й не те, що потрібно самому Ізраїлю. Демократична партія вимагала значно потужніший законопроект, який до того ж передбачав би й надання допомогу Україні. 104 мільярди на двох, із пріоритетом для нашої держави — такою була пропозиція Білого дому, не підтримана Великою старою партією. Що ж буде далі?
А далі буде те, чого очікували усі чи майже усі помірковані політичні аналітики. Новообраний спікер Палати представників, трампіст Майк Джонсон буде змушений балансувати між інтересами двох частин нинішньої Республіканської партії. І, що не менш важливо, між двома позиціями у питаннях допомоги Україні.
Про які позиції йдеться? До свого обрання Джонсон займав переважно антиукраїнську позицію. Єдине його проукраїнське голосування було за ленд-ліз, але цей механізм так і не був використаний (а діяв він рівно один фінансовий рік), тож можна сказати, що нічим, за великим рахунком, той голос конгресмена Україні не допоміг. Як, втім, і не завадили його голосуванню "проти" усіх інших законопроектів, пов’язаних із допомогою нашій державі.
Майк Джонсон. Фото: Getty Images / Global Images Ukraine
Але це було до обрання Майка Джонсона спікером нижньої палати Конгресу. Після цього увімкнулися уже дещо інші механізми. І невдовзі, уже на другий день після успішного для нього голосування у Палаті представників, Джонсон заговорив про те, що республіканці й не проти допомагати Україні, але є умови.
Згодом же ЗМІ взагалі заявили, що представники Республіканської партії нібито присікувалися до Білого дому із питанням про те, а чому Україна не отримала усе потрібне озброєння для перемоги. Усе це має вигляд не різкої зміни позицій, а як політичних спроб торпедувати позиції Демократичної партії.
Спочатку республіканці намагалися грати роль "голубів миру", сам Трамп заявляв, що може зупинити війну за 24 години. Але ця ідея, очевидно, не пройшла апробацію в американському суспільстві — принаймні, за рік, згідно із соціологією, рівень підтримки України серед громадян США критично не змінився. Тож Велика стара партія зайшла з іншого боку, вирішивши зіграти роль "Святішого за Папу римського".
Це, звісно ж, може не сподобатися радикалам-трампістам, але вони не можуть не розуміти, що, не маючи більшості навіть у власній партії, не кажучи вже про Конгрес в цілому — повноцінно заблокувати цей напрямок їм не під силу. Щобільше, такий крок може обернутися серйозними електоральними втратами, а принаймні зараз Дональд Трамп випереджає Джо Байдена у п’яти ключових штатах. Звісно, до виборів ще рівно рік — і усе може змінитися, але зазвичай, якщо не трапляється якогось "чорного лебедя", під кінець президентської кампанії додає саме провладний кандидат. До того ж у Байдена в кишені Вашингтонський саміт НАТО, який має шанси стати "самітом переможців".
Від республіканської більшості у Палаті представників варто очікувати торгів й домовленостей із демократами. Звісно, не за голосування у самій нижній палаті, але за прихильність до їхнього законопроекту у Сенаті.
Сенат США. Фото: Getty Images / Global Images Ukraine
Тож, цілком імовірно, Палата представників повернеться до ідеї спільного ізраїльсько-українського білля (згідно із яким, до речі, Ізраїль отримував би більше коштів, ніж пропонують зараз республіканці). Так, "віслюки" та "слони" будуть торгуватися, домовлятися, але, ймовірніше, у підсумку питання допомоги Україні (а нас саме це цікавить першочергово) буде розблоковане. У якому саме вигляді, точніше, з яким саме обсягом цієї самої допомоги — поки не може сказати ніхто. Та, якщо Республіканська партія вирішила підгризти рейтинги опонентів з "яструбиного" боку, цілком прийнятним.
Так що особливої тривоги за продовження американської допомоги для України немає. Хіба трампісти вирішать взагалі кинути федеральний парламент і країну в цілому в хаос безкінечної спікеріади (теоретично така можливість є). Але Сполучені Штати на те і є певним ідеалом демократичного парламентаризму, що за подібні дії там так чи інакше настає політична відповідальність. І у поміркованій частині республіканців це чудово розуміють.
А від Майка Джонсона ми ще почуємо заяви на підтримку України. Бо одна справа, коли ти один з опозиційних конгресменів, і зовсім інша — коли ти другий у списку наступності президентських повноважень (і взагалі єдиний республіканець у цій таблиці). У країні, яка продовжує вважати, що підтримка України — це правильний крок. І з цим навіть трампістському крилу Великої старої партії доведеться так чи інакше рахуватися.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
