Повідомлення про геноцид завжди викликає шок, проте це явище не виникає на порожньому місці, йому передують сигнали тривоги: багаторічна переслідування певної групи людей і існування в країні чіткої системи командування. Про це заявила Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет, відкривають дискусію, присвячену 70-річчю прийняття Конвенції про попередження геноциду та покарання за нього.
Вона відбулася в четвер у Женеві. Бачелет нагадала, що у випадку з мусульманамі-рохінджа в М'янмі - останнім сумним прикладом масового винищення певної групи людей - всі сигнали були в наявності: представників цієї народності гнобили з народження, а армія в цій країні нікому не підпорядковується.
За її словами, через 70 років після прийняття Конвенції найскладнішим завданням залишається вчасно розпізнати ознаки наближення катастрофи, побачити прояви ксенофобії та дискримінації. Генеральна Асамблея схвалила Конвенцію про попередження злочину геноциду в 1948 році. Проте це явище нікуди не поділося і в XXI столітті. «Ми повинні визнати цю реальність - варто тільки згадати про недавні переслідування рохінджа і езидів (народність в Іраку), - заявила Бачелет. - І ми повинні зробити все можливе, щоб притягнути винних до відповідальності».
Як підкреслила Верховний комісар, тільки покінчив з безкарністю, можна викорінити це явище. Вона назвала Міжнародний кримінальний суд (МКС) ключовою складовою в системі покарання за серйозні порушення міжнародного права. МКС - перший постійний міжнародний суд. Юридичною основою для його створення стало прийняття Римського статуту, який вступив в силу в 2002 році.
«У нас тепер є можливість, якщо і не покінчити з безкарністю, то хоча б, наблизитися до цієї мети», - заявила Бачелет. Вона закликала всі країни надавати підтримку МКС і ратифікувати Римський статут.
На сьогодні Конвенцію про попередження геноциду та покарання за нього ратифікували 149 країн. 45 країн-членів ООН ще не приєдналися до неї. З них 20 знаходяться в Африці, 18 - в Азії, і 7 - в Америці. Про це нагадав у своєму виступі Спеціальний радник глави ООН з попередження геноциду Адама Дьенг. «Я не можу зрозуміти позицію цих країн, - заявив він. - У чому полягає їх посил? Чому вони не хочуть приєднатися до Конвенції? У них ніколи не може статися геноцид? Наївно так думати. Історія нас знову і знову вчить нас тому, що геноцид може статися де завгодно».
За його словами, Конвенція про попередження геноциду, угоди з прав людини і Римський статут як фундамент для Міжнародного кримінального суду є найважливішу законодавчу базу і відображають стандарт, закладений в словах «ніколи більше».
«Я закликаю всі країни приєднатися до спільної справи», - підкреслив він.
