Від поранення до перемоги: чи готова Україна до системної реабілітації ветеранів через спорт

У Національному університеті фізичного виховання та спорту України 16 квітня відбулася відкрита експертна зустріч "Від поранення до перемоги: чи готова Україна до нової системи реабілітації?", яка стала не лише майданчиком для обговорення, а й кроком до формування спільного бачення розвитку адаптивного спорту та реабілітації в Україні.

Захід об’єднав представників державних інституцій, профільних міністерств, науково-освітнього середовища, національного олімпійського руху, громадських організацій, спортивної спільноти, реабілітаційних центрів і ветеранів — тих, для кого ця система має працювати насамперед.

Повномасштабна війна суттєво змінила соціальну реальність України. Тисячі військових повертаються до цивільного життя після поранень — як фізичних, так і психологічних. У таких умовах реабілітація виходить за межі суто медичної теми і стає питанням національної стійкості.

Адаптивний спорт у цьому процесі відіграє значно ширшу роль, ніж просто фізична активність. Він виступає інструментом фізичного відновлення, психоемоційної стабілізації, соціальної інтеграції та формування нової ідентичності після травми.

Водночас ключова проблема, яка неодноразово звучала під час зустрічі, — це відсутність системного підходу.

Фрагментованість ініціатив — головний бар’єр

Під час відкриття заходу директор навчально-реабілітаційного центру НУФВСУ Віктор Корж наголосив, що в Україні вже є чимало ініціатив, однак вони залишаються розрізненими:

"Фізкультурно-спортивна реабілітація та адаптивний спорт — це надзвичайно важлива соціальна складова, яка має служити відновленню та соціальній інтеграції наших ветеранів, які отримали поранення. Це вимагає індивідуального підходу, професійного медичного супроводу та врахування стану здоров’я кожного. Лише тоді ці інструменти дійсно принесуть користь і не нашкодять. Спорт і фізична реабілітація — це потужні інструменти, які повинні базуватися на глибоких знаннях і відповідальності і лише тоді вони дійсно принесуть користь і не нашкодять".

Його виступ окреслив головний напрям дискусії: країні потрібні не окремі проєкти, а цілісна, узгоджена система.

Значна увага була приділена ролі освіти у формуванні нової моделі реабілітації. Т.в.о. ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України Ольга Борисова наголосила на важливості підготовки фахівців.

"Сьогодні університети мають виходити за межі класичної освіти і ставати центрами формування нової системи реабілітації. Ми говоримо про підготовку спеціалістів, які працюватимуть на перетині спорту, медицини та психології. Саме такі кадри забезпечать якість і безпеку процесу відновлення ветеранів".

Цей підхід демонструє, що проблема адаптивного спорту полягає не лише в організації процесів, а й у нестачі кваліфікованих кадрів. Без цього навіть найкращі ініціативи не зможуть працювати ефективно.

Важливою частиною обговорення став аналіз практик США та Ізраїлю — країн, де реабілітація ветеранів уже давно є частиною державної політики.

Артем Гончаренко, керівник інституту реабілітації, реінтеграції та професійного розвитку "Архітектура Стійкості" КНУБА, наголосив на інтегрованості цих систем:

"У США та Ізраїлі адаптивний спорт не існує окремо — він інтегрований у державну політику реабілітації. Це частина безперервного процесу: від госпіталю до повноцінного повернення в суспільство. Україні важливо не просто перейняти досвід, а правильно вбудувати його у власну систему".

Йдеться про зміну підходу: від реакції на травму до постійного супроводу людини на всіх етапах відновлення.

Сильним акцентом зустрічі став виступ ветерана Вадима Гончаренка, який поділився власною історією участі у міжнародних змаганнях:

"Адаптивний спорт — це не лише про фізичне відновлення. Це про повернення віри в себе, про можливість знову відчути контроль над своїм життям. Саме через спорт я зміг знайти нову мотивацію і повернутися до активного життя".

Його слова стали практичним підтвердженням того, що адаптивний спорт дійсно змінює життя і може бути ефективним інструментом реінтеграції.

У зустрічі також взяли участь представники державних і спортивних інституцій, зокрема голова Спортивного комітету України Ілля Шевляк та представник Міністерства у справах ветеранів України В’ячеслав Черненко, а також інші експерти та практики.

Учасники активно долучалися до обговорення, обмінювалися досвідом та пропозиціями щодо розвитку системи.

Головним висновком стало усвідомлення необхідності тісної співпраці між державою, освітніми установами, бізнесом та громадськими організаціями. Без такої взаємодії система залишатиметься фрагментованою і не зможе забезпечити довготривалий результат.

Зустріч у Національному університеті фізичного виховання і спорту України показала, що в країні вже сформовано базове розуміння проблеми, а також є всі ключові учасники, здатні її вирішити.

Наступний етап — це консолідація зусиль і перехід до практичної реалізації змін.

Адаптивний спорт сьогодні — це не просто напрям фізичної активності. Це частина нової соціальної політики, яка відповідає на виклики війни та спрямована на повернення ветеранів до повноцінного життя.

Після завершення заходу залишається ключове питання: чи зможе Україна об’єднати всі наявні ініціативи в єдину систему, яка працюватиме не точково, а для кожного ветерана?

Відповідь на нього залежить не від кількості обговорень, а від рішень, які будуть прийняті вже найближчим часом.

Також звертаємо вашу увагу, що розпочинається вступна кампанія "Вступ‑2026: Нова професія — новий шлях після служби". Інститут ветеранів КНУБА відкриває вступ‑2026 для ветеранів, захисників і їх сімей. Для УБД вступ без НМТ — за співбесідою.

12 університетів. Понад 100 спеціальностей, онлайн і офлайн формати, супровід до працевлаштування. Це крок від служби — до нової професії. Деталі: www.veterano.info, 073 177 72 73.