Останні новини

Зранку середи, 4 березня, російські агресори здійснили цілеспрямовану атаку дронами-камікадзе по Миколаєву, підступно обравши час, коли містяни вирушали на роботу та до навчальних закладів. Унаслідок нальоту зафіксовано влучання в об'єкт транспортної мережі, що спричинило пожежу та поранення цивільної особи.Про це повідомив на сторінці в Facebook мер Миколаєва Олександр Сєнкевич.Наслідки ворожого обстрілуЗа офіційною інформацією, удар "шахедів" прийшовся на об'єкт транспортної інфраструктури міста. На місці прильоту спалахнула пожежа, яку оперативно взялися приборкувати рятувальні служби. Відомо про одного постраждалого: чоловік отримав легкі поранення та був госпіталізований для надання необхідної медичної допомоги. Олександр Сєнкевич наголосив на підступності дій ворога:"Зранку російські агресори атакували Миколаїв дронами. В час, коли дітям треба йти до школи, а дорослим — на роботу та по справах. Це свідомий тероризм населення".Реакція на витік інформаціїОчільник області Віталій Кім окремо звернув увагу на діяльність місцевих пабліків, які публікували кадри наслідків атаки практично у режимі реального часу. Посадовець наголосив, що такі дії розцінюються як допомога ворогу."Діяльність пабліків, які в майже режимі реального часу виклали наслідки атаки, розцінюю як допомогу ворогу. Будуть відповідні дії", — застеріг керівник ОВА.Наразі спеціальні служби завершили обстеження житлового сектору, пошкоджень у будинках не виявлено. Усі служби продовжують працювати у посиленому режимі.Нагадаємо, у ніч на 4 березня Україна пережила масовану атаку безпілотниками, під час якої захисникам неба вдалося збити та подавити 129 ворожих цілей. Попри успішну роботу протиповітряної оборони, зафіксовано влучання 19 ударних дронів на 15 локаціях, а бойова робота в деяких регіонах триває й досі..

Державне бюро розслідувань (ДБР) у взаємодії з Департаментом кіберполіції Нацполіції повідомило про підозру судді одного з районних судів Київської області, який ухвалив рішення про передачу квартири у Києві вартістю понад 880 тис. грн підставній особі. Підозру також повідомили кільком адвокатам та фізичним особам, які брали участь в оборудці.Про це йдеться в повідомленні пресслужби ДБР.Після смерті власниці квартири, яка не залишила спадкоємців, голова житлово-будівельного кооперативу ініціював її незаконне привласнення. До схеми залучили адвокатів та підставну особу, яка звернулася до суду з фіктивною заявою про спільне проживання та претензію на спадщину.Суддя, обізнаний із деталями справи, виніс ухвалу на користь позивача, попри неправдивість позовних вимог. Внесення ухвали до державного реєстру судових рішень дало змогу незаконно зареєструвати право власності на квартиру. Згодом її переоформили та відчужили, приховавши незаконне походження майна.Дії підозрюваних кваліфіковано за:заволодіння майном шляхом обману в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України);службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України);незаконне втручання в роботу автоматизованих систем (ч. 1 ст. 376-1 КК України);легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом (ч. 2 ст. 209 КК України).Процесуальне керівництво здійснює Офіс генерального прокурора, а досудове розслідування досі триває.Нагадаємо, 20 лютого ДБР викрило масштабну корупційну схему постачання харчів для ЗСУ у Дніпропетровській області. Майор, причетний до оборудки, замість якісної продукції купував апартаменти на престижних курортах та дорогий одяг, наживаючись на "відкатах".Додамо, 2 березня ДБР завершило розслідування щодо колишнього патрульного з Львівщини, який у 2021 році збив жінку та втік за кордон. Обвинувальний акт щодо інциденту вже скеровано до суду..

Титулований український боксер Олександр Усик поділився найбільш інтимними спогадами про рідний півострів, згадавши часи до окупації та тріумфальний 2012 рік. Чемпіон розповів про щиру радість земляків після його олімпійського "золота" та романтичні вечори з дружиною Катериною під кримським небом.Про це сам боєць розповів в останньому інтерв'ю YouTube-каналу Андрія Бєднякова.Золото Олімпіади та крики у СімферополіЗгадуючи свій найтепліший спогад, Усик повернувся у літо 2012 року, коли він став олімпійським чемпіоном у Лондоні. Повернувшись до номера після перемоги, він зателефонував другу. Той поставив телефон на гучномовець, щоб боксер почув, що відбувається в його рідному районі у Криму."Слухай", — і я чую, як на моєму районі просто там із вікон, із під’їздів, просто вулиці по району кричать: "Ура, у нас золото". Люди просто на районі раділи, кричали, що в них золото", — сказав боксер.Мрії про майбутнє з дружиноюОкрім спортивних досягнень, серце чемпіона гріють спогади про тихі вечори з дружиною Катериною. Боксер зізнався, що саме в рідному Криму вони будували плани на те життя, яке мають зараз."Це мій район і наші з Катею лавочки, де ми, коли гуляємо, потім сідали так, щоб нікого не було. Це було темно, нас не видно, і ми сидимо на цих лавочках, спілкуємося, щось, я у своїх мріях розказую, як ми будемо жити, як у нас, як я буду заробляти, як ми будемо подорожувати по всьому світу. І вона казала: "Так, це буде, але нам треба буде працювати", — пригадав Усик.Усик додав, що ці моменти на "своїх умовних лавках" у Криму він би хотів повторювати знову і знову, адже саме там закладалася основа їхньої родини.Раніше повідомлялось, що екснаставник та дядько Тайсона Ф’юрі, Пітер Ф'юрі, офіційно очолив тренерський штаб нідерландського важковаговика Ріко Верховена для підготовки до титульного протистояння з українським чемпіоном Олександром Усиком. Досвідчений фахівець спробує розробити стратегію перемоги над українцем, щоб повернути пояси WBC, WBA та IBF, які раніше належали його племіннику. Нагадаємо, володар титулів WBA, WBC та IBF у надважкій вазі Олександр Усик вперше назвав конкретні часові рамки, коли планує офіційно піти з рингу. 39-річний чемпіон зізнався, що вже визначив дату фінального звернення до вболівальників та своєї команди..

Українські сили продемонстрували разючий успіх на полі бою, зумівши за останні два тижні лютого 2026 року деокупувати більші площі, ніж вдалося захопити російським військам. Такий переломний момент у динаміці територіального контролю зафіксовано вперше з часів масштабного літнього контрнаступу 2023 року.Про це повідомили аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War).Цифри, що змінюють хід війниЗгідно з аналітичними даними, з початку 2026 року Сили оборони України повернули під свій контроль приблизно 257 квадратних кілометрів територій. Особливо результативною стала друга половина лютого: чистий приріст звільнених земель склав майже 33 квадратні кілометри в період з 14 по 20 лютого та близько 57 квадратних кілометрів — з 21 по 27 лютого. Аналітики уточнюють, що методологія ISW базується виключно на візуально підтверджених даних із відкритих джерел, тому аналітики припускають, що реальні масштаби просування ЗСУ можуть бути ще більшими.Позиція президентаУ своєму інтерв'ю від 3 березня президент України Володимир Зеленський озвучив ще більш оптимістичні показники успіхів нашої армії."З початку 2026 року українські війська повернули собі 460 квадратних кілометрів рідної землі", — заявив глава держави.Стратегічне значення локальних контратакПопри те, що лінія фронту залишається складною та "пористою", локальні успішні операції ЗСУ мають стратегічні наслідки для всього театру бойових дій. Експерти наголошують, що нещодавні перемоги українських воїнів фактично зірвали плани Кремля щодо підготовки масштабного весняно-літнього наступу 2026 року.Замість того щоб нарощувати наступальний потенціал, російські підрозділи тепер змушені переходити до стабілізації власних позицій та створення міцної оборони, намагаючись бодай утримати залишки раніше захоплених територій.Нагадаємо, раніше аналітики ISW зазначали, що Кремль готується до затяжної війни, пов’язуючи бойові дії з ключовими внутрішньополітичними процесами у вересні 2026 року. Інсайдери розкрили стратегію Москви, яка передбачає активну фазу протистояння щонайменше до наступних виборів до Держдуми. .

В Україні розпочався масштабний процес виплати державної допомоги для сімей із дітьми, що охоплює як новонароджених, так і малюків віком до одного року. Батьки вже можуть відкривати спеціальні рахунки в "Ощадбанку" для зарахування коштів, зокрема за новою ініціативою "єЯсла", яка покликана підтримати тих, хто вирішив поєднувати виховання дитини з роботою.Про це у Telegram-каналі повідомила прем'єр-міністр України Юлія Свириденко.Виплати на няню та садочокПерші 1370 осіб уже починають отримувати фінансування за програмою "єЯсла". Умови надання допомоги наступні:розмір виплати становить вісім тисяч гривень щомісяця;кошти нараховуються при виході матері, батька чи опікуна на роботу після того, як дитині виповнився один рік;отриману суму можна використати на оплату послуг няні, асистента або дитячого садочка.Допомога по догляду та інші виплатиЯк запевнила Свириденко, уряд уже перерахував кошти для понад 46 тисяч родин, які виховують дітей віком до одного року. З початку 2026 року щомісячна допомога в цій категорії становить сім тисяч гривень. Окрім цього, продовжують діяти стандартні державні гарантії:одноразова виплата при народженні дитини у розмірі 50 тисяч гривень;допомога у зв’язку з вагітністю та пологами."Уряд працює над розширенням можливостей подання заявок, зокрема через "Дію". Отримання допомоги по догляду за дітьми має бути максимально простим, зрозумілим та зручним для родин", — підсумувала Свириденко.Нагадаємо, з 1 березня 2026 року в Україні запрацюють оновлені правила нарахування "Національного кешбеку", що стимулюватиме громадян підтримувати вітчизняних виробників. Відтепер замість стандартних 10% кешбеку він становитиме 5% або 15% залежно від категорії товарів. .

З 1 квітня у Києві розпочнеться приймання документів до перших класів на 2026/2027 навчальний рік. Подати заяву можна до 1 червня включно. Очікується, що 1 вересня київські школи приймуть майже 20 тисяч першокласників.Про це повідомив заступник голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Валентин Мондриївський.Як подати документиБатьки можуть обрати зручний формат подачі:особисто у школі;дистанційно через інформаційно-комунікаційну систему Портал послуг (послуга "Запис дитини до школи");електронною поштою на адресу обраного закладу освіти.Хто має пріоритетПершочергово зараховують:дітей, які проживають на території обслуговування школи;дітей, чиї брати або сестри вже навчаються у цьому закладі;дітей працівників школи;випускників дошкільного підрозділу цього ж закладу.За словами Мондриївського, попри виклики війни та проблеми з енергопостачанням, освітня система столиці працює стабільно. У школах впроваджено автоматизовану охорону, відеоспостереження та забезпечено стабільний інтернет в укриттях. Паралельно триває відновлення пошкодженої інфраструктури для створення безпечних умов очного навчання."Продовжуємо цифровізацію задля безпеки дітей – у школах впроваджена автоматизована охорона, відеонагляд, забезпечено стабільний інтернет в укриттях. Паралельно оперативно відновлюємо пошкоджену інфраструктуру, щоб створити безпечні умови для очного навчання", — заявив Мондриївський.Нагадаємо, в Києві після зимового періоду триває ремонт дорожнього покриття. Комунальні служби проводять ямковий ремонт у всіх районах столиці, аби відновити безпечний рух транспорту та мінімізувати наслідки сезонних пошкоджень асфальту.Додамо, 2 березня Володимир Зеленський підписав закон, який спрощує евакуацію дітей із територій активних бойових дій. Відтепер правоохоронці зможуть вивозити дітей із небезпечних районів без згоди батьків, якщо їхньому життю чи здоров’ю загрожує небезпека..

У ніч на 4 березня Україна пережила масовану атаку безпілотниками, під час якої захисникам неба вдалося збити та подавити 129 ворожих цілей. Попри успішну роботу протиповітряної оборони, зафіксовано влучання 19 ударних дронів на 15 локаціях, а бойова робота в деяких регіонах триває й досі.Про це повідомляє офіційний канал Повітряних Сил Збройних сил України.Масштаби та географія атакиЯк зазначили військові, починаючи з 18:00 3 березня, противник випустив по території України 149 ударних БпЛА типів "Шахед", "Гербера", "Італмас" та інших. Запуски здійснювалися з декількох напрямків: Брянська, Курська, Міллерово, Приморсько-Ахтарська (РФ) та Гвадійського (тимчасово окупований Крим). Близько сотні із запущених апаратів становили дрони типу "Шахед".Результати роботи ППОЗгідно зі зведенням, станом на 08:30 підрозділи авіації, зенітних ракетних військ, радіоелектронної боротьби та мобільні вогневі групи знищили або подавили 129 БпЛА на Півночі, Півдні та Сході країни. Окрім влучань, в одній локації зафіксовано падіння уламків збитих цілей. Громадян закликають залишатися в безпечних місцях, оскільки поодинокі дрони ворога все ще можуть перебувати у повітряному просторі.Раніше повідомлялось, що у ніч на 3 березня російські окупанти атакували Україну 136 ударними дронами типу Shahed, "Гербера", "Італмас" і безпілотниками інших типів. Сили оборони знешкодили 127 ворожих дронів.Нагадаємо, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський запевнив, що тримає на контролі реалізацію проєктів із посилення антидронового захисту та протидії російським ударним безпілотникам типу "Шахед". .

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) не має доказів того, що Іран створює ядерну бомбу. Водночас агентство не може підтвердити, що ядерна програма Тегерана має виключно мирний характер.Про це в соцмережі X заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі.За його словами, попри відсутність доказів розробки ядерної зброї, серйозне занепокоєння викликають значні запаси збагаченого урану, що наближаються до збройового рівня. А також відмова Ірану надати інспекторам повний доступ до об’єктів та інформації та наявність нерозвʼязаних питань щодо гарантій дотримання міжнародних зобов’язань.Гроссі наголосив, що доки Іран не співпрацюватиме повною мірою з агентством і не надасть необхідні роз’яснення, МАГАТЕ не зможе підтвердити виключно мирний характер його ядерної програми."У своїх доповідях про ядерну програму Ірану я неодноразово підкреслював: доказів створення ядерної бомби не зафіксовано, однак значні запаси урану, збагаченого до рівня, близького до збройового, та обмеження доступу для інспекторів викликають серйозні питання. З огляду на це в попередніх звітах зазначалося, що без співпраці Ірану з МАГАТЕ у розвʼязанні відкритих питань гарантій Агентство не може підтвердити виключно мирний характер його ядерної програми", — йдеться в дописі гендиректора МАГАТЕ.Нагадаємо, через масовані ракетні удари з боку Ірану міжнародний аеропорт у Дубаї фактично призупинив роботу. За повідомленнями, атаки спричинили масштабні перебої в авіасполученні та мільярдні втрати для транспортного й туристичного секторів регіону.Додамо, 3 березня Асамблея експертів Ірану обрала нового верховного лідера країни. Ним став Моджтаба Хаменеї — син загиблого аятоли Алі Хаменеї..

Протягом вівторка, 3 березня, на фронті зафіксовано 144 бойових зіткнення. У своїх штурмах загарбники втратили майже тисячу військових.Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.Як зазначають військові, у вівторок противник завдав одного ракетного удару, застосувавши одну ракету, 74 авіаційних ударів, скинув 255 керованих авіабомб. Крім того, застосував 8445 дронів-камікадзе та здійснив 3453 обстріли населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 94 — із реактивних систем залпового вогню. Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Писанці, Вишневе Дніпропетровської області; Воздвижівка, Верхня Терса, Гуляйпільське, Копані, Чарівне, Долинка, Любицьке, Самійлівка, Новоукраїнка, Зелена Діброва, Гірке Запорізької області.Водночас за минулу добу авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили п’ять районів зосередження особового складу, озброєння та військової техніки окупантів.Ситуація на фронтіНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби противник завдав п’ять авіаударів, із застосуванням 15 авіабомб, здійснив 152 обстріли, з яких пя'ть – із застосуванням РСЗВ. На Південно-Слобожанському напрямку ворог двічі намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників в напрямку населених пунктів Зибине та Кругле. На Куп’янському напрямку ворог п’ять разів атакував в бік Петропавлівки, Новоплатонівки та Курилівки.На Лиманському напрямку противник атакував десять разів. Намагався вклинитися в нашу оборону в бік населених пунктів Шийківка, Ставки, Дробишеве, Лиман.На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили десять спроб окупантів просунутися вперед в районах Закітного й Платонівки та у напрямку Різниківки й Рай-Олександрівки.На Краматорському напрямку окупанти наступальних дій не проводили.На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 17 атак в районах населених пунктів Костянтинівка, Плещіївка, Софіївка, Русин Яр та у бік Іллінівки й Новопавлівки.На Покровському напрямку наші захисники зупинили 25 штурмових дій агресора у районах населених пунктів Червоний Лиман, Родинське, Покровськ, Удачне, Молодецьке та в бік населених пунктів Кучерів Яр, Новоолександрівка й Новопідгороднє.На Олександрівському напрямку противник атакував 11 разів у бік населених пунктів Тернове, Вишневе, Вороне, Вербове і Злагода.На Гуляйпільському напрямку відбулося 25 атак окупантів у районах Гуляйполя та у бік населених пунктів Залізничне, Варварівка, Гуляйпільське, Староукраїнка, Святопетрівка, Зелене, Цвіткове.На Оріхівському напрямку відбулося два боєзіткнення з ворогом в районі Степногірська та Приморського.На Придніпровському напрямку противник наступальних дій не проводив.На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.Втрати Росії у війніЗагальні бойові втрати противника з 24 лютого 2022 року по 4 березня 2026 року орієнтовно склали:особового складу — близько 1 269 500 (+980);танків — 11 723 (+5);бойових броньованих машин — 24 135 (+4);артилерійських систем — 37 874 (+32);реактивних систем залпового вогню — 1 667 (+2);засобів протиповітряної оборони — 1 319 (+0);літаків — 435 (+0);гелікоптерів — 348 (+0);безпілотників оперативно-тактичного рівня — 156 431 (+1 733);крилатих ракет — 4 384 (+0);кораблів / катерів — 30 (+0);підводних човнів — 2 (+0);автомобільної техніки й автоцистерн — 81 224 (+232);спеціальної техніки — 4 078 (+2).Нагадаємо, раніше Генеральний штаб ЗСУ повідомляв, що українські військовослужбовці на Олександрівському напрямку звільнили від російських загарбників дев’ять населених пунктів..

У житловому кварталі Житомира провели екстрену операцію з вилучення величезної кількості високотоксичного металу, який зберігався просто у приватному дворі. Рятувальники виявили скляну тару з герметичними колбами, загальна вага небезпечного вмісту яких склала 15 кілограмів.Про це повідомляє Державна служба з надзвичайних ситуацій України.Деталі інциденту в ЖитомиріЯк зазначили у ДСНС, надзвичайна подія сталася у вівторок увечері, 3 березня, коли на пульт рятувальників надійшло повідомлення про підозрілі предмети в одному з приватних домоволодінь. Фахівці, які прибули на місце виклику, виявили трилітрову скляну банку, всередині якої знаходилися окремі герметично закриті колби з ртуттю. Завдяки вчасному втручанню витоку отруйної речовини вдалося уникнути.Утилізація токсичного металуНаразі загрозу для навколишніх повністю ліквідовано: токсичний метал вилучено з території приватного двору. Рятувальники передали знахідку фахівцям органів місцевого самоврядування, які забезпечать її безпечне зберігання та подальшу професійну утилізацію.Нагадаємо, 28 лютого у Львові виявили гранату біля контейнерного майданчика. Фахівці вже знешкодили вибухівку..

Війна Росії проти України оголила не лише військові та політичні виклики, а й глибинні питання віри, ідентичності та відповідальності релігійних спільнот. У поліконфесійному українському суспільстві ці теми набувають гостроти — особливо тоді, коли релігія виходить за межі храмів і опиняється на фронті, у політиці та в особистому моральному виборі людини.Про ці виклики ми поговорили з Саїдом Ісмагіловим — ексмуфтієм Духовного управління мусульман України "Умма", кандидатом філософських наук та лейтенантом Другого окремого медичного батальйону. — Пане Саїде, розпочнімо нашу розмову з теми релігії у Збройних силах України. Попри поліконфесійність нашої держави, мусульмани залишаються невеликою, але помітною релігійною меншиною, роль якої відчутна у війську. За даними Релігійно-інформаційної служби від 1 квітня 2024 року (це найсвіжіша на сьогодні статистика), мусульмани становлять близько 0,2% населення України, тоді як у війську їх орієнтовно близько 2%. Як сьогодні забезпечуються релігійні потреби мусульман у ЗСУ? І з якими труднощами доводиться стикатися?— У Збройних силах релігійні потреби мають забезпечувати військові капелани. Нині мені відомо, що у Збройних силах офіційно на посадах є шість мусульманських військових капеланів. Декілька капеланів-волонтерів, які на волонтерських засадах допомагають, з дозволу відповідних керівних структур, проводити душпастирську опіку для мусульман-військовослужбовців.Звісно, цієї цифри недостатньо, але проблема полягає у тому, що мусульмани розпорошені по війську, тобто немає якогось окремого батальйону або бригади, де могли би зібрати мусульман. У нас, згідно з законодавством, не передбачено, щоби військові формування поєднувалися за національною або релігійною ознакою. Тому так вже природно сталося, що мусульмани перебувають майже в усіх, без виключення, бригадах і батальйонах, але по одній, по дві, по три особи. Тобто незначна кількість.І, відповідно, для такої кількості мусульман немає ніякого сенсу чи доцільності прикріплювати мусульманського військового капелана. Тому ті мусульманські капелани, які нині служать у ЗСУ, працюють у різних бригадах, батальйонах, на різних посадах.Мені більше пощастило, у мене в батальйоні близько 15 мусульман. У нас медичний батальйон — це специфічний батальйон, де переважно медичний персонал: старший медичний персонал, молодший медичний персонал, водії евакуаційних автівок. У нас якось так сталося, що є мусульманський колектив, невеликий, але є. Але з досвіду війни в інших бригадах, в яких мені довелося побувати, то іноді можна зустріти в них мусульман, іноді — ні.Але в цілому у нас законодавство передбачає, що людина має право на задоволення релігійних потреб. Задля цього до бригади або батальйону можуть викликати мусульманського капелана: того, який на посаді, або добровольця. Це має забезпечити капелан військової частини, в якій служить мусульманин.Також рекомендовано мусульман відпускати до мечеті у дні свят або у дні ключових богослужінь, які є обов’язковими у мусульманській релігії. Ну, звісно, тут уже має комунікувати зі своїм командиром кожен окремий військовослужбовець: якщо це можливо — напряму, якщо це складніше зробити — то через капелана для того, щоб отримати дозвіл на відвідування мечеті під час свят або у п’ятницю — під час п’ятничного джума-намазу. Дозволяється, наприклад, передавати, розповсюджувати затверджену і перевірену релігійну літературу.При Міністерстві оборони існує Рада душпастирської опіки, і в цю Раду входить, зокрема, і Духовне управління мусульман України "Умма", яке я очолював до повномасштабного вторгнення наших ворогів. Наше Духовне управління, воно у тому числі і у структурі Збройних сил допомагає задовольняти духовно-релігійні потреби.Духовне управління мусульман України "Умма" було офіційно зареєстроване 10 великими мусульманськими громадами у вересні 2008 року. Згідно з даними, опублікованими на сайті "Умма", станом на вересень 2018 року до складу духовного управління входили 30 мусульманських громад із 18 регіонів України.Громади "Умма" мають свої мечеті або молитовні будинки та проводять усі ісламські релігійні обряди. Більшість імамів здобули освіту в університетах, інститутах або медресе на факультетах ісламської теології; вільно володіють кількома іноземними мовами, передусім — арабською.Окремо потрібно сказати про харчування відповідно до мусульманських канонів. У мусульман є певний харчовий стандарт, що має назву халяль, тобто це та їжа, яку дозволено вживати мусульманам. І хоча вже декілька років триває дискусія про те, що ми орієнтуємося на стандарти НАТО, а у більшості країн Альянсу передбачено, що для людей за їх релігійними або ідеологічними переконаннями держава йде назустріч і забезпечує відповідним харчовим раціоном. Тому, наприклад, у країнах НАТО є халяльні сухпаї, є кошерні для тих, хто сповідує юдаїзм, для веганів є веганські тощо.У нас, попри те, що чотири роки тривала ця дискусія і запевнення стосовно того, що це розробляється, на жаль, кінцевий продукт так і не народився, і жоден із мусульман ще не тримав халяльного українського сухпаю.— Значна частина мусульман України — це кримські татари, для яких війна фактично розпочалася ще 2014 року після анексії Криму і триває досі — вже в умовах окупації. Багато кримських татар залишилися на тимчасово окупованих територіях. Чим, на вашу думку, сьогодні відрізняється становище мусульман в Україні, у Росії та на окупованих територіях?— Дуже цікаве питання насправді. У нас про це мало розповідається, адже увага до національних і релігійних меншин все ж таки трохи менша, особливо під час війни, коли усі однаково страждають. Але як релігієзнавець, як кандидат філософських наук саме із царини релігієзнавства, я досліджував усі процеси, які відбуваються в Україні й поза її межами. Україна демонструє дуже високий рівень релігійних прав і свобод.У нас не існує такої ганебної практики, як переслідування віруючих, як заборонена література, як строки ув’язнення для віруючих через те, що вони читають якусь літературу, яку потім вносять до списку забороненої, а на підставі того, що людина її має, мала чи колись читала, чи колись в Інтернеті дискутувала, їй можуть дати реальний термін, як це відбувається у Росії.Ця дивна ганебна практика Радянського Союзу, до речі, дуже підтримувана релігійними діячами не лише у Росії, але й окремими релігійними діячами в Україні, мене дуже дивує. У Радянському Союзі ж не існувало такого феномену, як Інтернет, де можна знайти будь-яку книжку, будь-яку статтю, ідею і почитати її, ознайомитися.У сучасну цифрову епоху у мережі можна знайти будь-які матеріали, і тому забороняти зараз якусь книжку — це щонайменше безглуздо. Бо той, хто бажає, може її легко знайти, навіть попри на обмеження доступу до певних ресурсів і сайтів, як це, наприклад, відбувається в Росії, де зараз усе загалом забороняють: месенджери, YouTube тощо, але люди, це я точно знаю, за допомогою VPN та інших маніпуляцій обходять ці заборони. І якщо людина хоче знайти якусь літературу, вона це зробить. То ж для мене боротьба з книжками — це вже якийсь пережиток. Як полювання на відьом, коли людей спалювали на вогнищі за єресь або за якісь неправильні погляди.У сучасній демократичній країні інформація має працювати по-іншому: якщо, наприклад, та чи інша література є небезпечною, то потрібна не заборона, а виховання. Ми маємо виховувати українців так, щоби вони не читали російську пропаганду, зокрема й релігійну. Бо Росія впливає за допомогою саме релігійної пропаганди — це і Російська православна церква, яка у нас в Україні представлена УПЦ Московського патріархату, це і певні мусульманські духовні управління та структури, які фактично ще на початку нашої незалежності були інкорпоровані саме наказом з Росії.Релігійна мережа, у тому числі в Україні, виконує пропагандистську роль на користь нашого ворога. Ті права і свободи, що є в Україні, — унікальні, бо у нас віруючі є вільними у тому, щоб сповідувати свою релігію, створювати релігійні громади, будувати культові споруди. Якщо діяльність релігійної громади не суперечить законодавству України, то люди можуть вільно сповідувати й проповідувати свої погляди.Навіть зараз Російську православну церкву, яка вже відкрито протягом усієї повномасштабної війни грає проти України, у нас досі не можуть заборонити. Бо наші американські, європейські партнери вбачають у цьому релігійні утиски. Звісно, що коли українська держава намагається заборонити ту саму Російську православну церкву в Україні, під якою б назвою вона не функціонувала, то це питання національної безпеки, питання виживання українського народу, української держави й української культури, зокрема й української церкви.У Росії з правами й свободами для мусульман набагато гірше, там становище дуже погане. У них величезний список забороненої літератури, заборонених організацій. Там абсолютно усе релігійне життя під контролем ФСБ, у тому числі й за допомогою офіційних релігійних діячів.Я вже багато разів у різних інтерв’ю казав, що вербування релігійних діячів до лав ФСБ почалося з першого дня приходу Путіна до влади. Фактично ще у навчальних закладах, я тому був свідком, вербували майбутніх священників, я спостерігав це за майбутніми імамами у мусульманському навчальному закладі. Їх вербували для того, щоб вони працювали на ФСБ. Ті діячі, які відмовилися бути під контролем та співпрацювати із російськими спецслужбами, не стали імамами у мечетях — їх не призначили. Все релігійне життя у Росії жорстко під контролем російських спецслужб.І навіть коли розпочалася повномасштабна війна, жоден російський офіційний релігійний діяч не засудив це, жодна особа не виступила на підтримку України і не закликала свою владу припинити цей геноцид та знищення українського народу. А ті, хто найбільш лояльні до влади, декілька разів збиралися на великі форуми, конференції, де усіляко підтримували дії політичної влади зі знищення України й українців.Це свідчить про те, що релігійне життя у Росії абсолютно підконтрольне російській державі, російській владі і, зокрема, російським спецслужбам. Окрім згаданих мною забороненої літератури й організацій, у Росії було багато випадків вбивств і нападів на мусульманських релігійних діячів, демонтаж мечетей.В Україні жодну мечеть, навіть побудовану без відповідних дозволів, ніколи б не демонтували. Ніколи держава не знищувала культові споруди, якщо вони вже зведені. У Росії ж це абсолютно нормально. Нелояльні, непідконтрольні мечеті під формальним приводом багато разів просто бульдозерами зносили.Також права і свободи мусульман Росії дуже обмежені. Особливо погана ситуація на тимчасово окупованих територіях, оскільки Росія вбачає в релігії дуже потужний ідеологічний чинник, і на окупованих територіях Криму, Донбасу, Запорізької області, Херсонщини люди звикли до свободи, до тих прав і можливостей, які надавала українська держава. Тому Росія в експрес-порядку намагається поставити людей на окупованих територіях у стійло. Це вилилося у масові арешти, величезні строки ув’язнення для мусульман в Криму, на інших тимчасово окупованих територіях, заборони навчальних закладів, громад, мечетей, що функціонували до окупації, примус до лояльності з боку релігійних діячів.Ще один аспект, про який дуже мало говорять, — це примусова мобілізація до лав збройних сил Росії. Мобілізують, у тому числі й тих, хто сповідує іслам — їх кидають одразу на фронт у "мʼясні" штурми проти нас, проти своїх друзів, співгромадян, мусульман, захисників України.Але з Божого погляду ми захищаємо свою Батьківщину і ми зобов’язані це робити. З погляду шаріату, на мою персональну думку, мусульмани України, які б’ються у лавах Збройних сил України й захищають Україну, перебувають на джихаді. Тобто вони ведуть джихад для захисту своєї країни від загарбника.А мусульмани, які в лавах збройних сил Росії злочинно нападають на нас і вбивають, фактично є грішниками, вбивцями і злочинцями. Тому коли на окупованих територіях наших співгромадян, які там вимушено опинилися, кидають проти нас — це для багатьох, зокрема й особиста, трагедія.Що стосується мусульман України, то ми маємо великі права і можливості, і багато мусульман, воїнів, з якими мені доводиться спілкуватися, не в останню чергу пішли добровольцями у перші дні війни, вони дуже вмотивовані й розуміють, за що вони б’ються. Адже вони не хочуть опинитися на окупованих територіях, щоб до нас, до мусульман України, були застосовані ці російські методи примусу — любові до царя, Російської імперії. Бо усі ці речі йдуть у конфлікт із совістю, гідністю, з чесними релігійними поглядами.— Дякую за розгорнуту відповідь. В умовах війни армія стає простором не лише бойової взаємодії, а й співіснування різних релігійних традицій. Більшість віруючих у ЗСУ — християни. Чи відчуваються у війську особливості служби воїнів різних конфесій? І чи виникають між мусульманами та християнами якісь релігійні непорозуміння або суперечки?— Суттєво нічим не відрізняється. Як християни, так і мусульмани, люди інших поглядів і люди, які взагалі позиціонують себе як невіруючі, — вони у війську різні. Серед цих категорій є і герої, і бійці, які дуже звитяжно захищають нашу Батьківщину. Є люди, які не дуже відповідально ставляться до виконання своїх військових обов’язків. Тобто люди різні. І сказати, що мусульмани чимось краще за немусульман, — буде несправедливо і неправильно.Дійсно, якщо мусульманин дотримується приписів ісламу, то таких військовослужбовців дуже цінують командири. Один з приписів, як ви знаєте, — це повна заборона на вживання алкоголю у будь-яких кількостях, будь-коли й будь-якого. У Збройних силах цінуються воїни, які не вживають алкоголь і завжди тверезі, бо, чесно хочу сказати, з того військового досвіду, що я маю, а це вже скоро як чотири роки у Збройних силах, — дуже багато проблем від того, що люди вживають алкоголь.Бо людина може після цього неналежним чином ставитися до виконання бойових завдань, через що може загинути як вона сама, так і побратими, можна втратити позиції, можна поставити під ризик безпеку тощо. Алкоголь на війні — це ворог. Мусульмани, які не вживають алкоголь, дійсно цінуються командирами через те, що вони завжди тверезі й, відповідно, від такого воїна ніхто не буде очікувати того, що він у якийсь день буде у невідповідному стані й не зможе виконувати бойові завдання.Також багато мусульман-добровольців високомотивовані через те, що мають певне ідеологічне підґрунтя, тобто чому саме захищають Батьківщину. Я вже казав, що, по-перше, — це наш обов’язок, і цей обов’язок чітко прописаний у священних текстах: в Корані і Сунні. По-друге, багато мусульман не хочуть опинитися в окупації під російською владою, і ми дуже добре знаємо, що сталося з тими нашими побратимами, які воювали в АТО, а потім опинилися на окупованих територіях. Їх звинуватили у тероризмі.От, наприклад, є військові, які були військовослужбовцями Збройних сил України під час 14-го, 15-го, 16-го років у зоні АТО, пізніше — в зоні ООС, захищали Батьківщину, потім вони демобілізувалися, поїхали до своїх домівок на Херсонщині, на Запоріжжі і з початком повномасштабної війни опинилися в окупації. І жоден із них не залишився непоміченим. До кожного приходили російські спецслужби, давали строки за тероризм, за війну проти Росії, ув’язнювали, деякі були вбиті, закатовані.Ми точно знаємо, що нас обов’язково вб’ють, якщо ми програємо на цій війні.— Наступне питання частково філософське, але водночас безпосередньо пов’язане з вашим особистим досвідом. Чи впливає, на вашу думку, релігійна приналежність на бойовий дух військовослужбовця? Якщо так — як саме?— Релігійна приналежність може по-різному впливати на бойовий дух… Наприклад, є люди і є релігії, що сповідують пацифізм. І є релігії, зокрема й в Україні, які забороняють своїм віруючим брати зброю і брати участь у бойових діях. Я спілкувався з такими людьми, і вони просто аргументували це своїми релігійними переконаннями, але в армії є велика кількість дуже важливих обов’язків і велика кількість посад, які не передбачають безпосереднього тримання зброї й ураження ворога.В армії потрібні медики, які рятують життя, механіки, які ремонтують техніку, люди на посадах ППО, які збивають усі ці ракети, "шахеди", кухарі, люди, які працюють на складах, будують захисні споруди: бліндажі, окопи, бункери, укриття. Для всього цього потрібні ті, хто може це робити.І дуже велика повага, зокрема й з мого боку, до тих віруючих, які через свої релігійні переконання відмовлялися безпосередньо брати зброю, але не відмовлялися захищати Батьківщину. Наприклад, працюють механіками з ремонту автівок і бронетехніки, кухарями, медиками, зв’язківцями, водіями тощо. В армії дуже багато роботи, яку потрібно виконувати.У мене був досвід: я починав свою службу в Збройних силах України в 635-му окремому батальйоні — це батальйон протиповітряної оборони, до мене привезли солдата з навчального центру, який відмовлявся брати зброю.Я був тоді командиром взводу управління, його привезли до мого взводу і сказали: "От тобі віруючий — долучай його до виконання завдань". Я запитав, чому він відмовляється. Він пояснив, що через релігійні переконання не може тримати зброю. Тоді я уточнив, чи може він працювати за комп’ютером. Він відповів, що може. У результаті я посадив його чергувати на РЛС — це радіолокаційна станція, де ми відстежували ворожі повітряні цілі, і людина не працювала зі зброєю, натомість працювала на відповідному обладнанні, на станції РЛС, яка відстежувала ворожі об’єкти, що атакували нас з повітря, для того, щоб наші засоби протиповітряної оборони їх збивали.Тобто, якщо ти не тримаєш зброю, наприклад, через свої релігійні переконання, ти можеш виконувати інші, дуже важливі для порятунку людей завдання, і вони не менш корисні, і ти при цьому не виступаєш як відмовник.Під час війни аморально бути відмовником, коли вбивають тебе, твоїх дітей, усю країну. Можливо, інші віруючі зі мною не погодяться, але я вважаю, що аморально бути ухилянтом, тому що фактично ти хочеш, щоб тебе і твоє життя захищав хтось інший. А є віруючі з іншої категорії, яким релігійні переконання не забороняють тримати зброю. Вони гідно воюють, героїчно, звитяжно, мужньо.Що стосується мусульман, то мусульманам взагалі наказано брати зброю й у разі агресії бути захисниками. Це наказ — це не дозвіл, і це обов’язково. Але цей обов’язок стосується чоловіків. Жінки — за бажанням: якщо жінка бажає, то може стати воїном, але якщо ні, то сама релігія не примушує.Коли я чую, що мусульманин відмовляється брати зброю і воювати, я кажу, що переконання цього мусульманина не відповідають нормам ісламу та не відповідають наказам Корану. В ісламі сам пророк Мухаммед, мир йому, брав у руки зброю і воював. В одному з боїв, у битві при горі Ухуд, він був достатньо важко поранений ворожим списом в обличчя, але він завжди брав до рук зброю і йшов першим у бій та вів усіх за собою. Він власним прикладом показував своїм послідовникам, яким має бути віруючий.Відповідно, у нас, у мусульман, навіть для тих людей, хто є релігійними діячами, не просто можна, а обов’язково захищати зі зброєю в руках.— Хотілося б перейти до більш широкого, але дуже актуального питання. Повномасштабна війна зробила міжнародну підтримку ключовим фактором для України, однак діалог із мусульманським світом досі залишається обмеженим. Як, на вашу думку, активніше співробітництво України з країнами ісламського культурного кола могло б вплинути на хід російсько-української війни?— Чесно кажучи, я не впевнений, що підтримка мусульманських країн — точніше, країн із мусульманським населенням — могла б нам допомогти. Річ у тім, і це не таємниця, я думаю, це відомо нашим глядачам і слухачам, що більшість мусульманських країн, навпаки, підтримують Росію.Росія давно присутня своїм пропагандистським матеріалом в арабо-мусульманських країнах. Вже понад 20 років існує російський пропагандистський канал Russia Today, який транслюється арабською мовою на арабські країни. Більш як 20 років російська пропаганда, оці всі Соловйови, Кісельови, Скабєєви й інші зливні бачки, транслюють російську пропаганду на весь мусульманський світ. Для кожної аудиторії російська пропаганда знаходить свій підхід.Коли я запитував у представників мусульманських країн, чому вони підтримують Росію, вони казали: "Тому що Росія воює зі Сходом, із НАТО, зі Сполученими Штатами". Я відповідав: "Вона воює з Україною, вона не воює зі Сполученими Штатами, не воює з Францією чи Великою Британією". На це вони заперечували: "Ви нічого не розумієте: насправді Росія воює з НАТО. Просто вам не пощастило, що Україна стала полем битви".І російська пропаганда, спрямована на мусульманські країни, транслює такий наратив: "Ваші й наші вороги — це країни Заходу. Мусульманські країни були колоніями країн Заходу, у тому числі Великої Британії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії. Відповідно, ми воюємо з вашими поневолювачами, з вашими ворогами. Ми воюємо з колективним НАТО і країнами Заходу, які вторглися і в Ірак, і в Афганістан, підтримують Ізраїль. Отже, воюючи з ними, ми воюємо зі Сполученими Штатами й з країнами НАТО. Тож ви маєте нас підтримувати".І якщо влада займає різну позицію — влада в мусульманських країнах частіше займає нейтральну позицію — то так звана арабська вулиця або мусульманська вулиця, бо мусульманський світ ширший, ніж арабський світ, — це й Індонезія, і Малайзія, і Бангладеш, і Пакистан, Афганістан, Туреччина, тобто велика кількість країн. Так звана мусульманська вулиця співчуває, підтримує Росію, бо російська пропаганда транслювала, що вони борються з їх поневолювачами. Натомість український погляд ніколи не був широко представлений в арабо-мусульманському світі.Ми не працювали з цими країнами й, знаєте, можна зробити певні кроки, які могли б змінити цю ситуацію, але Україна не має можливостей і достатнього фінансового забезпечення, щоб на цьому етапі перебити російську пропаганду.Проблема у тому, що Україна не звертала уваги на світ країн Глобального Півдня. Росія використовує країни Глобального Півдня для того, щоб тримати свою економіку.— Війна радикально змінює людину — її уявлення про життя, смерть і навіть про межі можливого. Часто на фронті трапляються речі, які складно пояснити раціонально. Як ви вважаєте, чи є на війні місце тому, що можна назвати дивом? І як часто, на вашу думку, таке трапляється?— Дива відбуваються щоденно. Для невіруючих — це випадковість, кожен день відбувається якась випадковість, для віруючих людей — випадковості не існує, тобто усе закономірно.Найбільше диво, про яке ми мало замислюємося, — це те, що Україна вистояла, виходячи із тих стартових позицій, із яких розпочиналася повномасштабна війна. Адже, якщо логічно подумати, то просто неможливо було встояти. У нас не було ні армії у великій кількості, ні зброї, ні ресурсів, ні економіки — нічого.Але перше і найбільше диво: як Україна вистояла? Чому, маючи перевагу в десятки, а іноді й у сотні разів, Росія не змогла нас досі здолати, і я маю надію, що ніколи не здолає?Я абсолютно впевнений, що це було Боже провидіння: Бог за нас, Бог за Україну, і, відповідно, Він не дав у ті найбільш критичні дні нам впасти й постійно Господь не дає нам впасти. Іноді наші люди, наша влада, вони вже копають собі помиральні ями й хочуть впасти, але Господь не дає, тому що у Нього на Україну інші плани. Якби ми були не потрібні Богу, ми б не вистояли навіть у ті дні.Попри те, що доводиться битися не лише проти Росії і її союзників, таких як Північна Корея, Іран, Китай, який підтримує та допомагає Росії, доводиться вже рік битися зі США, з адміністрацією Дональда Трампа й з їхнім примусом до капітуляції. Фактично, кажімо чесно, ця американська адміністрація намагається нас змусити піти на вимоги Путіна і примушує до капітуляції.І, попри те, що проти нас зараз неофіційно об’єдналися найбільш могутні держави світу — Росія, Китай, Сполучені Штати, ми тримаємося. Як? Якщо це не диво, то що це? Ми не просто тримаємося, а продовжуємо контрнаступати. Я маю надію, що не просто вистоїмо, а переможемо у війні. Попри всі труднощі, ми досі живі. Я не знаю, які ще дива потрібні, яких чудес ще не вистачає.На війні іноді здається, що неможливо вижити, коли поруч з тобою прилітає ракета, прилітає КАБ — керована авіабомба, снаряд, а людина виживає, іноді навіть не отримує поранення. Це абсолютне диво, бо за усіма законами фізики вижити неможливо!А іноді буває, що ти не розумієш, як людина померла. Був такий випадок: загинув військовослужбовець, його медики роздивляються і не можуть знайти жодного поранення, жодного проникаючого ані уламка, ані кулі. Нічого немає. А людина мертва. І зрозуміло, що загинув від поранення, а саме поранення знайти не можуть.Потім, уже при більш детальному дослідженні, з’ясувалося, що маленький уламочок залетів під язик у відкритий рот. Маленький, як насіння соняшника. Одразу ж не помітно, що людині у відкритий рот, просто коли вона, можливо, розмовляла чи позіхала або глибоко дихала, маленький уламочок влетів під язик і вбив її, бо візуально поранень немає.От це теж: якщо Господь визначив для людини, то вона від такого от маленького уламочка у роті загине. Якщо Господь не визначив, то величезна ракета або КАБ прилетить поруч, а людина залишиться живою.— Ми з вами зараз порушили питання життя і смерті. Ви стали на захист України з початку повномасштабного вторгнення й бачили смерть на власні очі. Чи змінилося ваше особисте сприйняття смерті?— Чесно кажучи, коли я опинився у зоні бойових дій, а це було у перші дні війни, коли тривали бої за Бучу, за Ірпінь, ми робили евакуацію з Ірпеня. Ми потрапляли під такі масивні, щільні обстріли, і я для себе з перших днів війни з подивом з’ясував, що мені не страшно.От знаєте, поки ви не опинитеся у кризовій ситуації, ви не можете сказати, як ви відреагуєте, як ви будете поводитися. Іноді людина, фізично сильна, ніби хоробра, ніби впевнена у собі, опиняється під обстрілом у критичній ситуації й починає панікувати. І ти бачиш величезних дядьків, які видаються мужніми, але, як діти, плачуть, ховаються, панікують, не знають, що робити.А іноді якась тендітна дівчинка поводиться абсолютно спокійно і мужньо, без страху. Тоді вона цілому полку тих дядьків може дати фору. У кожної людини є свій внутрішній стрижень, психологічна стійкість, впевненість у собі, відсутність паніки.Я не кажу про страх — він потрібен на війні, він допомагає нам прийняти правильні рішення. Не геройствувати, як-то кажуть, а чітко оцінювати небезпеку і розуміти, що робити. Паніка дуже заважає, адже коли людина починає метушитися, вона втрачає холодний розрахунок. Більше шансів, що така людина загине від того, що вона ухвалює неправильні, панічні рішення.Виявляється, що це ніяк не залежить від фізичного стану чи натренованості людини. Зрозуміти це можна лише тоді, коли ти опиняєшся безпосередньо там. Часто людині страшно навіть уявити, як вона поводитиметься на війні. Однак, опинившись у тих обставинах, вона нерідко із подивом усвідомлює, що страх відступає.Те саме я і відчув тоді, в перші дні війни, коли був чимало разів під різними обстрілами: від ракетних до кульових, — і мені не було страшно. Спершу я не розумів, чому так відбувається. Згодом, поспілкувавшись із психологами, почув пояснення: у кожної людини різний поріг стресостійкості, тобто індивідуальна реакція на стрес і небезпеку.Для себе я з’ясував, що мені абсолютно не страшно загинути, абсолютно не страшно померти. І з цим живу тепер. Коли опиняєшся в таких обставинах, саме там, у цих умовах, відкриваєш для себе щось суттєве про самого себе.— Війна ставить перед релігійними лідерами питання не лише служіння, а й особистої відповідальності та меж власної ролі. З початком повномасштабного вторгнення ви склали повноваження муфтія. Чи замислювалися Ви над цим рішенням раніше — наприклад, після анексії Криму у 2014 році?— Посада муфтія — не пожиттєва. В ісламській традиції, принаймні у тій, що існує на теренах України, посада муфтія є виборною, тобто людину обирають на певний термін: на два, на чотири, на п’ять років — відповідно до статуту релігійної організації. Людина має бути готова залишити посаду, якщо її на наступний термін не оберуть.Чесно кажучи, коли мене вперше обрали у 2009 році, для мене це була несподіванка. Я не очікував, не розраховував, що мене серйозно будуть розглядати мусульманські громади з різних регіонів України як муфтія, адже я був надто молодий, мав мало досвіду, і були люди старші, більш досвідчені, з кращою освітою.Тому, коли мене обрали муфтієм, я, звісно, погодився працювати над відродженням мусульманської громади України, але ніколи не прилипав до посади й до місця. Я цілком серйозно розраховував на те, що після першого терміну мене не переоберуть, після другого терміну я думав, що не переоберуть, і після третього терміну я також так думав. Я завжди готовий був полишити посаду, адже абсолютно до неї не приростав.Також хочу сказати, що це серйозна відповідальність. Бути релігійним лідером — великий тягар. Це дуже важко психологічно, іноді важко фізично витримати: вести за собою людей, бути певним локомотивом, бути певним прикладом. Я вже тоді думав про можливе переобрання, адже, відверто кажучи, не підтримую практику "вічних" духовних лідерів, які роками залишаються незмінними.Для мене показовий приклад, коли духовний лідер, авторитетний не лише для греко-католиків, а й для багатьох інших людей, зокрема й для мене, — Блаженніший Любомир Гузар — свідомо склав повноваження глави Церкви. Я сприйняв це як гідний і відповідальний крок: якщо людина відчуває, що вже не може повноцінно виконувати свою місію, вона має передати повноваження іншій достойній особі. До речі, він передав свої повноваження патріарху Святославу — нинішньому голові Української Греко-Католицької Церкви, зробив це дуже свідомо і правильно.Я ніколи не приростав до місця, а коли почалася повномасштабна війна, я прийняв для себе рішення, що буду на фронті у цей кризовий момент для мого народу, країни, для того, що для мене є дорогим, а духовним лідером може бути інша людина.Для мене було дуже легко і природно скласти повноваження муфтія. Духовне управління обрало іншу достойну людину на цю посаду. Я пишаюся муфтієм, шейхом Муратом Сулеймановим, який заступив на посаду муфтія Духовного управління мусульман України "Умма" після мене. До речі, на виборах голосував за нього, адже, як на мене, він найбільш підходяща кандидатура. Себе я більше на посаді муфтія, релігійного діяча, не розглядаю.Муфтій, шейх Мурат Сулейманов народився 10 жовтня 1990 року у Криму — в родині кримських татар. З дитинства вивчав іслам, а 2008 року закінчив школу Коран-хафізів, вивчивши весь Коран напам’ять.2013 року став випускником Єменського університету зі спеціальності шаріатської науки. Того ж року Мурат Сулейманов отримав сертифікат з ханафітської юриспруденції від шейха Мухаммада Ахмада Амоха, муфтія міста Ходейда (Ємен).З 2015 року — імам мусульман Львова.З 2016 року – заступник муфтія Духовного управління і представник муфтія на Заході України.З 2019 року — член Української ради з фетв і досліджень. Тоді ж обраний головою Всеукраїнської асоціації з вивчення Священного Корану.Вільно володіє українською, кримськотатарською та арабською мовами. Є хафізом Священного Корану, також є членом дослідницького відділу Європейської ради з питань фетв та досліджень.— Чи підтримуєте сьогодні стосунки з новим муфтієм "Умма" Муратом Сулеймановим?— Так, звісно, підтримую. Зараз він є моїм духовним лідером, я зобов’язаний слухати його духовні настанови, адже те, що визначає муфтій мого духовного управління, — обов’язково і для мене.Тож у мене дружні і добрі стосунки з чинним муфтієм. Я визнаю його як свого духовного лідера і дослухаюся до усіх його настанов.— Російсько-українська війна актуалізувала питання межі між вірою та політикою і відповідальності релігійних інституцій, тож виникає питання стосовно політизації релігії. Політизація релігії властива не лише християнству, а й ісламу. Чи може війна стати моментом очищення релігії від політичної облуди — і, як ви вважаєте, чи проходить іслам в Україні цей тест краще, ніж християнство?— Я зараз про загальну картину скажу. Наш ворог — Російська Федерація — дуже широко використовує усі релігії для своїх політичних інтересів. Вони це не приховують. Сама ідеологія "русского міра", яку проповідує Російська православна церква, — це, фактично, політична ідеологія.Путін, патріарх Кирило, Мединський, який є головою у російських делегаціях на цих "бутафорських" перемовинах, — ну, вибачте, я вважаю їх бутафорськими, це моя думка, як науковець, я, мабуть, маю право на свою власну думку, — то цей Мединський на перемовинах прямо каже про російську мову, російську церкву, права російськомовних і так далі.Тобто, коли політичні діячі говорять про церкву, а релігійні діячі — про політику, це, безумовно, свідчить про те, що у державі нашого ворога ці сфери фактично ототожнюються. Релігія і політика у них — це один і той самий інструмент для досягнення своїх імперіалістичних амбіцій.Іслам — релігія, яка теж не відокремлена від політики, бо політика — це певна форма існування суспільного життя: яка форма влади, як беруть громадяни участь у виборах, у затвердженні законів тощо. Іслам, чесно кажучи, — це про те, що ісламська релігія не може бути відокремлена від політики. За це іслам дуже часто критикують, бо християнство пережило секуляризацію, а іслам секуляризацію як таку не переживав.Наприклад, християнська релігія чітко відокремлена від держави. Якщо ми візьмемо держави із мусульманським населенням, то там багато релігійних ісламських законів є частиною сучасного законодавства. Є країни, які так і називаються "ісламські": принаймні ми знаємо Ісламську Республіку Пакистан, Ісламську Республіку Афганістан, Ісламську Республіку Іран — це ті держави, які відкрито декларують, що живуть за релігійними канонами. Наскільки вони живуть — інше питання, але вони саме так декларують.Є держави, у яких норми шаріату, ісламу певною мірою впроваджені у сучасне законодавство. Наприклад, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт — там певні норми шаріату є нормами сучасного законодавства цих держав.Є країни, в яких, наприклад, шлюбно-родинні стосунки або розподіл спадку регламентуються за шаріатом. А є зовсім секулярні країни з мусульманським населенням, як, наприклад, Туреччина — це світська, секулярна країна, де навіть п’ятниця не є вихідним, а є робочим днем. Тоді як п’ятниця для чоловіків-мусульман є обов’язковим молитовним днем.Тож ми маємо різні моделі існування релігії й політики, релігії й держави у мусульманських країнах. Що стосується України, то у нас іслам ніяк не впливає ані на державу, ані на закон. У нас мусульмани — меншість, і більшість мусульман не політизовані, звичайні українці, які на виборах або на різних подіях реагують, як і більша частина нашого громадянського суспільства.— Чому, на вашу думку, релігійні інституції в Росії так легко погодилися на роль сакралізаторів насильства?— Тому що з початку приходу до влади Путіна усе релігійне життя в Росії було взято під контроль ФСБ. Непідконтрольних релігійних організацій в Росії не існує.— А чи має право віра бути "поза політикою" в умовах геноцидної війни, чи це завжди форма втечі від відповідальності?— На мою думку, я не транслюю зараз загальну спільну думку усіх мусульман, релігія не може стояти осторонь будь-яких суспільно важливих процесів. Це не означає, що релігія має нав’язувати державі або суспільству свої погляди.Але виразити свою думку — це ж демократично, бо у демократичній, здоровій державі нікому не затикають рота, якщо те, що виноситься на загал, не несе загрози національній безпеці. Якщо якісь лозунги, наприклад, Російської православної церкви, несуть загрозу національній безпеці України, тоді не можна давати вільно поширювати такі думки. Якщо не несуть загрози національній безпеці, то демократично дати слово усім, зокрема й віруючим людям або офіційним церковним, релігійним інституціям. Суспільство може дослухатися або не дослухатися. Державні діячі можуть брати до уваги або можуть не брати до уваги. Однак забороняти висловлювати свій погляд — неправильно.А коли ми говоримо про війну, геноцид, про намагання знищити український народ, то взагалі релігія не може стояти осторонь! Бо що найголовніше у релігії? Не обрядова складова. Найголовніше — це віра і моральність.Якщо вчинки когось є аморальними, то релігія і віра не мають права стояти осторонь. Вони мають сказати, що це неправда, що це злочин, що це гріх. Не можна мовчати під час таких важких випробувань.— В умовах війни особливої ваги набувають питання репутації, інституційної прозорості та інтерпретації міжнародних зв’язків релігійних діячів. Нещодавно з’явилися твердження, що ви нібито є представником ФІОЄ (Федерації ісламських організацій Європи, — ред.) — структури, яку у 2018 році Об’єднані Арабські Емірати внесли до переліку терористичних об’єднань. Як ви можете прокоментувати ці заяви?— Я був дуже здивований, коли дізнався про це. Абсолютно офіційно можу заявити, що я ніколи не був ані членом, ані представником, ані людиною, яка афілійована чи асоційована з Федерацією ісламських організацій Європи. Ніколи, ніяким чином, я не був членом чи представником Федерації ісламських організацій Європи.Якщо у когось є якісь протилежні докази, то я б хотів з ними ознайомитися. Але питання у тому, що Федерація ісламських організацій Європи — це певне об’єднання в європейських країнах. І в жодній з європейських країн ця організація не є забороненою. Ані у Франції, Німеччині, Британії — ніде вона не є забороненою.А Об’єднані Арабські Емірати, які не мають жодного стосунку до Європи і Європейського Союзу, вносять якісь організації до списку терористичних або заборонених. Це щонайменше дивно. Який ви маєте стосунок до європейських країн? Як ви можете вважати когось терористичною організацією, якщо самі ці країни так не вважають?І це ж не одна країна, а увесь Європейський Союз не вважає Федерацію ісламських організацій Європи якоюсь терористичною або забороненою, але от в Об’єднаних Арабських Еміратах вирішили по-іншом.На цьому тлі нещодавно була оприлюднена у ЗМІ така дивна інформація, що Об’єднані Арабські Емірати вважають своїм обов’язком боротися з ісламом та ісламським відродженням в інших країнах. Отака дивна політика.Мені, як науковцю, дуже цікаво за цими тенденціями спостерігати, але мене найбільше цікавить, звідки в країні з мусульманським населенням, де вже більше тисячі років існує іслам, така політика, чому вони в мусульманах вбачають якусь небезпеку і бачать ворогів.Дуже цікавий прецедент, який заслуговує на наукове дослідження. Що стосується мене, то усі ці звинувачення є абсолютно неправдивими.— Дякую за спростування цієї інформації. Війна змінює не лише теперішнє, а й формує нову ідентичність — особисту, релігійну й національну. Чи відчуваєте ви, що мусульмани в Україні сьогодні змушені бути "більш українцями", ніж самі українці?— Я ніколи не думав, що мусульмани України мають бути більше українцями, ніж самі українці. У нас ця війна ведеться за те, щоб українці, врешті-решт, усі вважали себе українцями.Бо навіть під час війни у нас люди ходять до московської церкви, не хочуть розмовляти державною мовою, захищати державний суверенітет, національні й культурні інтереси. Я взагалі цього не розумію: по вас ворог відкрито стріляє, вас знищують. Як після цього хтось в Україні слухає їхню музику, дивиться їхні фільми, розмовляє їхньою мовою, ходить до їхньої церкви? Це як? Це самогубство? Це схильність до самогубства? Стокгольмський синдром?Але ця війна підштовхнула українську націю і, першочергово, українську політичну націю. А ми маємо розрізняти етнічну націю від політичної.Українська етнічна нація — це українці за походженням, а українська політична нація — це люди, які можуть бути із національних меншин іншого походження: татари, грузини, євреї, чеченці, етнічні молдовани, румуни — хто завгодно, якщо вони себе вважають частиною України й української нації.Я вважаю, що у нас під час війни пришвидшився етногенез — формування й усвідомлення українцями себе українцями. Люди переходять на національну мову, стають на захист своєї Батьківщини, відмовляються відчувати себе частиною пострадянського світу або "русского міра", який пропагує Росія. Національні меншини, зокрема й мусульманський сегмент України, теж долучені до цих подій.Знаєте, той, хто бився на війні, втрачав побратимів, бачив смерть, я думаю, ніколи цього не забуде. Бо ці відчуття, травми, пережитий досвід будуть із людиною назавжди.Мусульмани України так само, як усі інші українці, проходять цей етногенез, стають частиною української нації. Чим більше людей долучені до захисту Батьківщини, тим більше це сприяє тому, що мусульманський сегмент українського суспільства українізується.— Підсумовуючи доволі містку нашу розмову, хотілося б поставити питання на перспективу. Якщо уявити, що через 30 років історики аналізуватимуть цю війну, яку роль, на вашу думку, вони відведуть релігії — фонову чи визначальну?— Релігія не є визначальним фактором або чинником захисту нашої Батьківщини. Кажімо чесно: релігійні організації не закликають до війни, вони не є головними ідеологами захисту Батьківщини.Релігійні організації в Україні — це допоміжний чинник. Церкви виконують капеланську місію, волонтерську роль: підтримують родини військових і родини загиблих військових, самих військових, пояснюють віруючим, за що ми маємо битися.Бо солдату, офіцеру, людині зі зброєю потрібно розуміти, задля чого вони ризикують своїм життям і здоров’ям. Для багатьох людей це зрозуміло: якщо ворог прийшов тебе вбити, які ще можуть бути компроміси?Але декому, хто не хотів захищати Батьківщину, уникали мобілізації й після примусової мобілізації, коли вони були долучені до війська, доводиться пояснювати, для чого вони тут перебувають. Зокрема й релігійні організації пояснюють, чому ми маємо захищати свою Батьківщину, родину, своє життя, врешті-решт.Однак релігія в Україні на цій війні не грає ключову роль — радше допоміжну, душпастирську, скажімо так, роль.А от в Росії — у нашого ворога — релігія грає одну з ключових ролей. Бо чим вони обґрунтовують війну проти нас? Зокрема й тим, що тут "сатаністи", "шайтани" — як кажуть мусульманські релігійні діячі Росії. Вони аргументують певними релігійними гаслами, чому росіяни мають нас вбивати.Тому злочинна роль Російської православної церкви, російських мусульманських організацій має бути досліджена. І я вважаю, що релігійні діячі, які підтримували російську агресію проти України, мають постати перед судом на одному рівні із російськими пропагандистами.— Щиро дякую за те, що виділили час для розмови, за вашу відкритість до діалогу і, найголовніше, що стоїте на захисті нашої країни.— Дякую! Перемоги нам, перемоги у цій війні, звільнення наших територій, розвалу Росії. Слава Україні!— Героям слава!.

Через погіршення безпекової обстановки у Дніпропетровській області 4 березня зафіксовано суттєві ускладнення в русі приміського залізничного транспорту. Пасажирів попереджають про зміну часу прибуття низки рейсів, що пов’язано з необхідністю забезпечення безпеки перевезень у регіоні.Про це повідомляє пресслужба "Укрзалізниці".Які рейси затримуютьсяЗа офіційними даними, низка приміських поїздів наразі курсує із запізненням і затримується на кінцеві зупинки. Зокрема, йдеться про такі маршрути:поїзд №6503 П'ятихатки — Рокувата;поїзд №6005 Дніпро — П'ятихатки.Рекомендації для пасажирівЗалізничне відомство просить громадян із розумінням поставитися до ситуації та зберігати спокій. Пасажирам рекомендують уважно стежити за оголошеннями поїзних бригад, а також оперативно прослуховувати сповіщення на станціях та вокзалах, щоб вчасно дізнатися про відновлення звичного графіка руху.Нагадаємо, раніше повідомлялось, що у Дніпропетровській області суттєво змінено графіки руху приміських поїздів. Розклад зазнав значних коригувань через обстріли рашистів..

Американське військове командування офіційно підтвердило особи чотирьох солдатів, які стали першими жертвами серед військовослужбовців США у повномасштабному конфлікті з Іраном. Трагічний інцидент стався внаслідок атаки безпілотника на військовий об'єкт у Кувейті, що підтвердило найгірші побоювання щодо зростання кількості втрат під час ескалації.Про це повідомляє офіційне джерело у військовому відомстві США, пише Reuters.Смертоносна атака в Порт-ШуайбіЯк зазначає видання, загибель військових сталася 1 березня, коли ворожий дрон-камікадзе врізався в американський військовий об'єкт, розташований у Порт-Шуайбі, Кувейт. На сьогодні загальна кількість загиблих американців у цьому конфлікті зросла до шести осіб, причому четверо з ідентифікованих були членами підрозділу резерву армії США з Айови.Імена полеглих героївВійськові ідентифікували загиблих, серед яких досвідчені офіцери та молоді солдати:капітан Коді А. Хорк, 35 років, із Флориди;сержант першого класу Ноа Л. Тієнс, 42 роки, з Небраски;сержант першого класу Ніколь М. Амор, 39 років, з Міннесоти;сарджент Деклан Дж. Коуді, 20 років, з Айови.Попередній контекст:Ізраїль розпочав атаку на Іран у суботу, 28 лютого. У центрі Тегерана пролунало декілька потужних вибухів. Своєю чергою, ізраїльський уряд оголосив надзвичайний стан через очікування іранських дій у відповідь.Водночас американський президент Дональд Трамп заявив під час спеціального виступу, який тривав понад вісім хвилин, що США знищать ракети Ірану та зрівняють його ракетну промисловість із землею. Також планується знищення іранського флоту.У відповідь під атакою Ірану опинився не лише Ізраїль. Тегеран обстріляв військові об'єкти США в Бахрейні, Катарі, Йорданії, ОАЕ, Кувейті та в Саудівській Аравії.Президент України Володимир Зеленський, коментуючи події на Близькому Сході, заявив, що справедливо надати іранцям шанс позбутися "терористичного режиму і гарантувати безпеку всім народам, які постраждали від атак з Ірану".Інформаційна агенція ісламської республіки (IRNA) в ніч на 1 березня підтвердила, що верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї загинув унаслідок ракетних атак США й Ізраїлю.Іран офіційно оголосив про початок безпрецедентної військової відповіді на ліквідацію верховного лідера країни Алі Хаменеї. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) готує удар, який, за його заявами, має змінити хід історії на Близькому Сході.В Ірані 1 березня призначили тимчасового верховного лідера після загибелі аятоли Алі Хаменеї внаслідок спільного американсько-ізраїльського авіаудару по Тегерану. Ним став соратник убитого Аліреза Арафі.3 березня Ізраїль завдав удару по будівлі Верховної Ради експертів у місті Кум в Ірані. У цей час там проходило засідання, де обрали нового верховного лідера.Читайте також: Стратегія перемоги чи авантюра: як війна Трампа проти Ірану перетворюється на світову  .

У середу зранку, 4 березня, російські окупаційні війська продовжують повітряний терор, атакуючи південні та східні області України за допомогою ударних безпілотників. Сили протиповітряної оборони зафіксували рух груп дронів, які курсують через акваторію Чорного моря та прикордонні райони, створюючи загрозу для мирних міст.Про це повідомляють Повітряні сили Збройних сил України.Загроза з повітря: де помічено БпЛАВорожі безпілотники були помічені на захід від Миколаєва, рухаючись північним курсом. Також активність ударних дронів зафіксована на півночі та півдні Харківщини. Окремі групи БпЛА заходять з акваторії Чорного моря, тримаючи напрямок на Миколаївську область.Мапа повітряних тривог станом на 07:35 має такий вигляд:Раніше повідомлялось, що у ніч на 3 березня російські окупанти атакували Україну 136 ударними дронами типу Shahed, "Гербера", "Італмас" і безпілотниками інших типів. Сили оборони знешкодили 127 ворожих дронів.Нагадаємо, головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський запевнив, що тримає на контролі реалізацію проєктів із посилення антидронового захисту та протидії російським ударним безпілотникам типу "Шахед". .

Вперше в історії чемпіонатів світу ФІФА над створенням офіційного плаката турніру працювали одразу три митці з різних країн. Спільна робота Карсона Тінга, Мінерви ГМ та Хенка Вілліса Томаса втілила дух співпраці та пристрасть до футболу, що об’єднує Канаду, Мексику та США.Про це повідомляє офіційний ресурс футбольної Асоціації.Тріо митців: хто стоїть за дизайномУ ФІФА зазначили, що до розробки візуального символу ЧС-2026 залучили представників усіх країн-господарок: канадського дизайнера Карсона Тінга, мексиканську ілюстраторку Мінерву ГМ та американського концептуального художника Хенка Вілліса Томаса. Кожен із них приніс у проєкт свій унікальний стиль: від рекламного досвіду Тінга з брендами Nike та Jordan до мультидисциплінарного підходу Томаса, чиї роботи виставлені у найбільших містах США.Символізм та історія створенняПостер став відображенням унікального моменту в історії, адже турнір 2026 року буде першим, який прийматимуть три держави одночасно. Автори прагнули показати, як спільна любов до гри здатна стирати кордони: кожен елемент плаката підкреслює культурну ідентичність Північної Америки та єдність світової футбольної спільноти.Чемпіонат світу з футболу 2026 року розпочнеться 11 червня на легендарному стадіоні "Ацтека" в Мехіко і триватиме до 19 липня, коли відбудеться фінальний поєдинок на "Мет-Лайф Стедіум" у Нью-Джерсі. Про це повідомляє офіційний календар FIFA, згідно з яким турнір уперше в історії прийматимуть одразу три країни: США, Канада та Мексика. Матчі пройдуть у 16 містах-господарях, причому основна частина ігор відбудеться у Сполучених Штатах, тоді як Мексика та Канада приймуть по три та два міста відповідно. Головною особливістю змагань стане розширений формат, у якому кількість учасників зросте до 48 збірних, що збільшить загальну кількість матчів до рекордних 104 поєдинків.Додамо, що "синьо-жовті" у березні зіграють за право вийти на ЧС-2026 проти Швеції та переможця у протистоянні Польща — Албанія. Матчі пройдуть 26 та 31 березня.Так, якщо збірна України успішно пройде плей-оф та кваліфікується на Чемпіонат світу, то в груповому етапі турніру її суперниками стануть Нідерланди, Туніс та Японія.Нагадаємо, форвард збірної України й італійської "Роми" Артем Довбик переніс хірургічне втручання. Це пов’язано з розривом сухожилля лівого стегна.Раніше з’являлася неофіційна інформація, що 28-річний українець пропустить щонайменше два місяці. Артем Довбик травмувався 6 січня у грі чемпіонату Італії проти "Лечче" (2:0), де він, до речі, відзначився голом за "Рому". Цього сезону український нападник забив три голи та віддав дві результативні передачі в 17 матчах..