# ветерани

Ветерани-добровольці перших днів повномасштабного вторгнення Росії більше, ніж просто воїни — вони справжні відчайдухи. Не маючи і десятої долі того забезпечення, що є у війську зараз, ці люди без страху йшли в армію, щоб захистити Україну в найтяжчі моменти. Один з них — 48-річний Станіслав Чабаненко з Запоріжжя.Знаючи про військову техніку лише з комп'ютерних ігор, чоловік став артилеристом, та, на жаль, в першому ж бою отримав важке поранення і втратив ногу. Та Станіслав каже: йому пощастило. Своєю історією ветеран поділився з нашим виданням."Взяв форму брата і пішов до військкомату"До початку повномасштабного вторгнення Станіслав Чабаненко працював у паливному бізнесі, виховував дітей та активно займався спортом. Його брат воював ще з часів АТО, то ж чоловік розумів, що росіяни здатні розпалити вогонь "великої" війни будь-якої миті. "Я сподівався, що цього не буде, але оскільки тоді вже займався волонтерством і допомагав підрозділу брата ще з 2014 року, розумів, що реально відбувається. І коли 24 лютого 2022 року мене розбудила дружина і сказала: "Почалося!", моя перша реакція була, що не може цього бути", — пригадує ветеран.Станіслав хотів піти служити в ЗСУ ще 2016 року, та тоді у військо його не взяли, мовляв, досить і брата військового в родині. 2022-го ситуація кардинально змінилася, то ж чоловік евакуював родину, а сам взяв військову форму, яку колись подарував йому брат (півтора року тому ця рідна людина, на жаль, загинула), та пішов до військкомату."Я не хотів нікого вбивати, різати, але розумів, що от у мене троє дітей, і якщо я не зупиню окупантів далеко від свого дому, то коли вони вже постукають у двері, то кожен візьме рушницю і захищатиме свою родину. Але ж це вже буде пізно", — пояснює військовий.Ветеран хотів потрапити в територіальну оборону, щоби захищати рідне Запоріжжя, та оскільки вона була вже укомплектована, Станіславу запропонували стати артилеристом."Нас було 280 осіб, і тільки десятеро раніше служили в артилерії. Командир спитав, що я знаю про артилерію. Я відповів, що в танки на комп'ютері грав, знаю технологію САУ. І так я став старшим навідником САУ 2С3 "Акація", — розповідає ветеран."Відірвало ногу. Та мені пощастило"Особливого навчання в ті дні не було. То ж, лише встигнувши привести до ладу радянську техніку зі складів Міноборони, Станіслав з побратимами вирушили у перший бойовий вихід. Він і став для військового останнім."Ми чистили техніку, готувалися до навчань, аж раптом тривога. Йшли дві колони росіян: одна 80 кілометрів в бік Кривого Рогу, інша 50 кілометрів в бік Миколаєва. Від нас повинно було виїхати три САУ, щоб зупинити ці колони. Касок тоді ми не отримували. Бронежилети мали, але вони не були розраховані під САУ, і ми в них не могли залізти в люки. Тому на завдання ми поїхали навіть без бронежилетів", — пригадує чоловік.Та не дивлячись на відсутність досвіду, група Станіслава разом з побратимами з суміжних підрозділів змогла знищити колони техніки окупантів і виконати завдання."Ми вже поверталися на базу, перебували в глибокому тилу. Був ранок. Всі втомлені, змерзлі, але задоволені, що все пройшло добре. Нам залишалося лише п'ять кілометрів до розташування — і в цей момент... вибух. Потім другий, прямо біля мене. Загорілися штани. Що це? Запальничка розірвалася? Та ні, вона ж в іншій кишені. Ми не одразу зрозуміли, що нас почали обстрілювати", — зазначає чоловік.Військові натрапили на засідку російських диверсантів. Вони "розбирали" САУ, в якій їхав Станіслав з побратимами, з протитанкових гранатометів. У броні було розлите дизпаливо, ще одна іскра — і все б вмить загорілося. Тож військові вирішили швидко евакуюватися. Не встигли... Третій вистріл з РПГ — і ветерану відірвало ногу.Втім, ветеран запевняє, що насправді йому пощастило, адже якби він зволікав і почав виходити з САУ на кілька секунд пізніше, то поранення прийшлося б не в районі ноги, а прямо в груди."Виходить так, що ці кілька секунд врятували мені життя. Та, на жаль, наш командир тоді загинув", — розповідає воїн.Евакуація захисника зайняла довгих вісім годин."На той момент не було ще турнікетів, то ж від крововтрати мене врятував звичайний ремінь", — каже чоловік."Якщо не допоможу хлопцям, мій дім заберуть"Прокинувшись в лікарні після ампутації, Станіслав був у розпачі: ампутація вище коліна. Як так?"Це було важко сприйняти. Я ж все життя займався спортом: сплави, футбол, плавання. Коли я отримав поранення і мені відірвало ногу, дуже сподівався, що ампутація буде нижче коліна. У мене були друзі, які на той час втратили ногу, і я добре розумів, що таке, коли є коліно і коли його немає. Тобто висока ампутація стала для мене шоком", — запевнив військовий.Не зламатися після травми допомогла родина і власні переконання."Мене ж ніхто не змушував, я йшов у військо добровольцем. І все ж могло бути значно гірше, адже командир загинув того дня. І якщо Бог зберіг мені життя, значить я тут ще потрібен", — каже чоловік.Доводити свою користь для оборони країни Станіслав почав ще навіть не завершивши лікування."Після місяця в госпіталі мене повинні були відправляти на захід країни на реабілітацію. Та я написав відмову від реабілітації, мене відпустили додому і я на милицях розвантажував фури з гуманітарною допомогою", — розповідає захисник.На протезування Станіслав полетів до США, але і там став шукав варіанти, як допомогти ЗСУ."Я затримався в Штатах на чотири місяці — і не міг знайти собі місця. Щось треба було робити. І я вирішив відправляти посилки з хлопцями, які поверталися на протезах додому. На той момент була гостра потреба в плитоносках, турнікетах та павербанках", — каже чоловік.Отримавши протез, ветеран почав вчитися ходити. Однак з ампутацією вище коліна це було дуже не просто. Крім того, справжньою проблемою для нього стали фантомні болі, які й досі турбують військового. Станіслав активно веде соцмережі, де демонструє, що відсутність кінцівки не є бар'єром для активного життя. "Але це те, що бачать оточуючі. А ніхто ж насправді не знає, як важко буває вночі, коли знімаєш протез. Та я знаю хлопця, який не має ока і рук по лікті, і він чинний військовий і снайпер. Якщо він може, то можу і я", — запевняє ветеран.Наразі чоловік живе на дві країни: Україна та Велика Британія (тут знайшла прихисток від війни родина ветерана). Свою ж волонтерську діяльність чоловік вивів практично на професійний рівень і переганяє з Туманного Альбіону сотні позашляховиків для потреб ЗСУ."Ця діяльність не про якісь там високі матерії. Просто якщо зараз я не допоможу хлопцям, то мій дім заберуть", — резюмував Станіслав Чабаненко.Українці з інвалідністю можуть отримати допомогу на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу ви можете у спільноті EnableMe..

"Освіта й сам процес навчання — це не тільки про диплом. Це важливий елемент соціальної адаптації та ментальної реабілітації ветеранів. Університет — це велика екосистема нового типу, де ветеран може знову знайти себе, відчути підтримку середовища, набути нових компетенцій і, зрештою, працевлаштуватися та повернутися до активного життя", — наголосив керівник Інституту ветеранів КНУБА Артем Гончаренко.Саме з таким баченням на базі Інституту ветеранів Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА) відбувся перший в Україні День відкритої дискусії з ветеранами та їх родинами. Захід став новим форматом взаємодії між ветеранською спільнотою, освітнім середовищем, медичними фахівцями та соціально відповідальним бізнесом.Подія пройшла в межах Дня відкритих дверей для ветеранів та їх родин у Центрі культури та дозвілля КНУБА в Києві та зібрала учасників з різних регіонів України.Університет як середовище адаптації, а не лише навчанняОрганізатори наголошують: університети сьогодні можуть і мають виконувати значно ширшу роль, ніж класичне надання освіти. Для ветеранів це простір поступового повернення до цивільного життя, формування нових соціальних зв’язків, відновлення впевненості та професійної ідентичності.У заході взяли участь представники провідних закладів вищої освіти України, зокрема:Національного університету фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ);Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського (КПІ);Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП);Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА).Співорганізатором події виступила Київська міська служба зайнятості, що підкреслило важливість комплексного підходу до підтримки ветеранів — від освіти та здоров’я до професійної перекваліфікації й подальшого працевлаштування.Практичні знання, що можуть врятувати життяВажливою складовою Дня відкритої дискусії став практичний тренінг із домедичної допомоги "Не панікуй. Дій правильно.", який провів лікар‑невролог та епілептолог Денис Бойчук.Під час тренінгу увага була зосереджена на ситуаціях, які можуть трапитися раптово — вдома, на роботі або в дорозі. Зокрема, йшлося про алгоритми дій у разі епілептичного нападу, типові помилки та поширені міфи, що не лише не допомагають, а й можуть нашкодити людині.Окремий блок тренінгу був присвячений медичним чекапам для ветеранів та їхніх родин. Учасники обговорили, як сформувати звичку регулярно перевіряти стан здоров’я після пережитого стресу й травм, на що варто звертати увагу в першу чергу та як підтримувати близьких системно, а не ситуативно.Формат зустрічі був максимально практичним — без надмірної теорії, з акцентом на конкретні дії та зменшення ризиків у повсякденному житті.Бізнес, як партнер ветеранських ініціативПід час заходу організатори також провели розіграш призів і вручили подарунки учасникам. Цей елемент став прикладом співпраці стійкого, соціально відповідального бізнесу з ветеранськими організаціями.Серед партнерів події:Poparada.ua — безкаркасні легкі м’які меблі, зручні для використання в укриттях;Axor Industry — термоси, термокружки та похідні набори від українського виробника фурнітури для вікон і дверей;CosmoMultimall — квитки в кіно Kinoman, на льодову арену та боулінг.Такі приклади демонструють, що взаємодія бізнесу з ветеранськими ініціативами може бути не формальною, а реально корисною та орієнтованою на потреби людей.Освіта як стратегія поверненняДень відкритої дискусії на базі Інституту ветеранів КНУБА став не лише окремою подією, а першим кроком до формування сталої екосистеми підтримки ветеранів та їх родин. Йдеться про поєднання освіти, практичних знань, медичної та психологічної підтримки, професійної перекваліфікації й співпраці з роботодавцями.У цьому контексті освіта розглядається не як формальність, а як реальний інструмент повернення до активного, гідного та самореалізованого життя.Ветеранський Кластер України та Інститут ветеранів "Архітектура Стійкості" КНУБА відкриває можливості для:Безоплатне навчання* за понад 50 спеціальностями та >100 освітніх програмПеренавчання, курси, друга вища, магістратура та аспірантураПсихологічна підтримка та реабілітаціяУчасть у проєктах з відновлення УкраїниПартнерські програми з роботодавцями (Axor, Barks, Google, Microsoft, Cisco та ін.)Формати навчання: денна, заочна, онлайн, дистанційна Індивідуальний супровід від вступу — до працевлаштування.Деталі програм: www.Veterano.infoНапиши нам або залиш заявку на сайті:+38 073 94 96 179+38 050 22 35 182+38 067 49 81 098center@uvc.in.netveterano@knuba.edu.uaКерівник: Артем Гончаренко — +38 073 177 72 73Університети партнери-учасники: Київський національний університет будівництва і архітектуриНаціональний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ) — ключова установа, на базі якої створено навчально-реабілітаційний центр для ветеранів.Західноукраїнський національний університетНаціональний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"Прикарпатський національний університет імені Василя СтефаникаНаціональний університет біоресурсів і природокористування УкраїниДрогобицький національний педагогічний університетКиївський політехнічний інститут ім. Ігоря СікорськогоТернопільський національний технічний університет ім. Івана ПулюяУніверситет Менеджменту Освіти*Під "безоплатним навчанням" мається на увазі участь у державних програмах компенсації, грантах, стипендіях і підтримці від роботодавців.Важливо: вступ під час базової вступної кампанії в стандартних термінах..

Верховна Рада України ухвалила за основу та в цілому законопроєкт про внесення змін до Закону України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" щодо військового прощального ритуалу.Документ був розроблений Міністерством у справах ветеранів України та передбачає запровадження офіційного військового ритуалу під час встановлення кенотафів українським Захисникам і Захисницям, яких суд визнав померлими.Наразі чинне законодавство не дозволяє провести поховання з військовими почестями у випадках, коли тіло загиблого військового не знайдене. У таких ситуаціях родини можуть встановити кенотаф — символічну меморіальну споруду без поховання, однак без передбачених військових церемоній.Новий закон має усунути цю прогалину та врегулювати проведення окремого військового прощального ритуалу на місці встановлення кенотафа. Відповідні процедури внесуть до Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ.У Мінветеранів зазначають, що ухвалені зміни дозволять:гідно вшановувати Захисників і Захисниць, які загинули за Україну, але не можуть бути поховані через відсутність тіла;дати родинам і близьким можливість провести належне прощання відповідно до військових традицій;забезпечити рівне та справедливе вшанування пам’яті всіх українських військових незалежно від обставин загибелі.Наступним кроком стане передача законопроєкту на підпис Президенту України.Додамо, у квітні Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт №13693, який передбачає створення мережі військових меморіальних кладовищ для вшанування пам’яті полеглих захисників. За документ проголосували 267 народних депутатів..

Російські окупанти у Криму вирішили не проводити на 9 травня ні військовий парад, ні ходу так званого "безсмертного полку". Офіційне рішення продиктоване "міркуваннями безпеки".Про це заявив так званий "голова Республіки Крим" Сергій Аксьонов, який опублікував відповідний допис у своєму Telegram-каналі."Проведення військового параду й інших масових заходів на честь "Дня Великої Перемоги" в Республіці Крим цього року не заплановано", — написав він.Гауляйтер додав, що також не організовано ходи так званого "безсмертного полку"."Це рішення органів влади продиктоване безпековими міркуваннями", — пояснив кримський колаборант.При цьому він запевнив, що влада водночас зробить усе необхідне та можливе, щоби віддати шану ветеранам, вшанувати пам'ять загиблих, провести святкові заходи в різних форматах."Крим зустріне наше головне свято гідно", — підсумував Сергій Аксьонов, не конкретизувавши, як саме планує це зробити.Як відомо, наприкінці квітня російський диктатор Володимир Путін провів розмову з президентом США Дональдом Трампом, у якій заявив, що готовий встановити перемир'я з Україною на "день перемоги".У відповідь Україна заявила, що Москва таким чином хоче відносно безпечно провести свій військовий парад. 4 травня Міноборони країни-агресорки повідомило що Путін наказав припинити вогонь 8 та 9 травня. Там додали, що якщо Україна порушить перемир'я, Росія завдасть масованого ракетного удару по центру Києва.Натомість учора ввечері президент України Володимир Зеленський заявив, що людське життя є більшою цінністю, ніж "святкування" будь-якої річниці. Він повідомив про оголошення Києвом режиму тиші починаючи з 00:00 у ніч з 5 на 6 травня.Нагадаємо, сьогодні міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Росія посилила атаки проти цивільного населення у вівторок, 5 травня. Фіксується абсолютна відсутність ознак підготовки Кремля до завершення бойових дій..

У п’ятницю, 1 травня, зранку у Львівській області автокран виїхав на колії та зіткнувся з пасажирським поїздом. Через це загинув машиніст, який був ветераном війни.Про це повідомила пресслужба "Укрзалізниці". Там констатували чергову трагедію на залізничному переїзді через ігнорування правил дорожнього руху."На Львівщині водій автокрана виїхав на переїзд, попри заборонні сигнали, та допустив зіткнення з поїздом. Наш машиніст загинув на місці", — йдеться в повідомленні.Залізничники додали, що помічник машиніста — у лікарні з важкими травмами. Також госпіталізовано водія автокрана. Пасажири не постраждали."Загиблий машиніст — ветеран, який повернувся з фронту та знову став до роботи", — наголосили в "Укрзалізниці".Там вкотре попросили всіх водіїв дотримуватися правил на переїздах, оскільки це питання життя."І це не ворожий дрон. Це — черговий горе-водій виїхав на переїзд сьогодні вранці на Львівщині. Попри сигналізацію, що працювала. Автокран. Наслідки — трагедія. В поїзді були лікарі, намагались врятувати — але, на жаль, без шансів. Помічник машиніста та сам водій — у лікарні. Загиблий машиніст — наш ветеран. Повернувся з фронту, став до роботи. Й загинув від такої підлої дії чергового любителя проскочити "на авось", — емоційно розповів подробиці голова правління "Укрзалізниці" Олександр Перцовський.Нагадаємо, що 21 квітня на Львівщині сталася аварія на залізниці. Інцидент стався через неуважність водія. Тоді на регульованому залізничному переїзді трагедії вдалося уникнути..

Кабінет міністрів працює над формуванням політики доступних цифрових сервісів. З цією метою уряд запустив нові послуги для ветеранів у застосунку "Дія".Про це повідомляє прем'єр-міністр України Юлія Свириденко."Отримання послуг має бути максимально зручним та простим", — зазначила вона.е-Посвідчення ветеранаТепер цифрове посвідчення формується автоматично на основі запису в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни, який створюють військові частини. "Оновлення дасть можливість користуватися послугами у "Дії" одразу після надання статусу ветерана, без очікування паперового документа та передавання його номера в реєстр", — запевнила посадовиця.Послуга "Дані з реєстру ветеранів"Також уряд запускає нову послугу "Дані з реєстру ветеранів" у розділі "Ветеран Pro" в "Дії". "З’являється можливість переглянути власні дані з реєстру ветеранів, щоб перевірити їхню коректність та за потреби внести зміни через сервіс "Дані з реєстру ветеранів". На першому етапі діятиме лише можливість перегляду даних", — зазначила Свириденко.Прем'єр-міністр пояснила, що онлайн-послуги для ветеранів — це лише частина ініціатив уряду. Серед пріоритетних завдань — надати ветеранам необхідні умови для швидкої реабілітації та подальшої реалізації у цивільному житті. "Це частиною безшовного маршруту переходу від військової служби до цивільного життя", — підсумувала посадовиця.Варто зауважити, що у 2026 році зберігається можливість оформити статус учасника бойових дій для українських військових. Він надає право на пільги, виплати й інші соціальні переваги, які передбачила держава.Нагадаємо, що ветерани та ветеранки мають змогу отримати 1 500 гривень щоквартально на спорт та відновлення. Йдеться про програму "Ветеранський спорт", яка спрямована на те, щоби підтримувати фізичне та ментальне здоровʼя, знаходити час для себе..

У мережі розгорівся скандал через байдужість правоохоронців до пораненого захисника у критичній ситуації. Коли у військового з ампутаціями вийшов з ладу протез прямо перед комендантською годиною, патрульні відмовилися підвезти його до дому.Про це йдеться у дописі в Facebook українського оператора та ветерана Ярослава Грубича.Подробиці інцидентуІсторія, що викликала хвилю обурення, трапилася з військовим, який має важкі поранення — ампутацію руки, відсутність більшості пальців на іншій руці та протез ноги. За словами Грубича, який сам втратив руку на війні, захисник повертався з крамниці, коли на ножному протезі раптово зламався куксоприймач."Одна нога — єдина повністю ціла", — наголосив Грубич.Через поламання ветеран впав і не міг самостійно піднятися. Ситуація ускладнювалася тим, що до початку комендантської години залишалися лічені хвилини, що фактично унеможливлювало виклик приватного таксі.Реакція правоохоронцівОпинившись у безпорадному стані, чоловік надіявся на підтримку поліції. Проте реакція правоохоронців була сухою та цинічною. На прохання про допомогу вони коротко відрізали: "Ми не таксі".Ярослав Грубич різко розкритикував таку позицію представників правопорядку, зазначивши, що у воєнний час поліція має бути перш за все сервісом допомоги, а не каральним органом."Це не про таксі. Це про людяність. Це про те, що ветеран, який віддав частину себе за країну, не може розраховувати на елементарну допомогу в критичний момент", — прокоментував ситуацію він.Ветеран наголосив, що від поліції сьогодні очікують значно більшої чуйності та розуміння обставин, у яких перебувають військові."Поліція — це не лише про штрафи, протоколи та "ми не зобов’язані". Поліція — це в першу чергу про допомогу. Бо якщо не вони — то хто? Мені соромно за такі історії", — підсумував він.Нагадаємо, раніше омбудсмен Дмитро Лубінець оприлюднив приголомшливі результати перевірки Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де виявлено факти незаконного утримання людей у нелюдських умовах. Моніторинговий візит зафіксував ігнорування хвороб, відсутність засобів гігієни та грубе порушення конституційних прав громадян..

У Городку Львівської області військовослужбовець, який перебуває у відпустці, побив 46-річного ветерана. Раніше потерпілий тривалий час провів у російському полоні.Про це повідомив відділ комунікації поліції Львівської області. Там наголосили, що за фактом розпочато кримінальне провадження, проводиться досудове розслідування, призначені експертизи.Правоохоронці розповіли, що раніше, 18 березня, із заявою про вчинення злочину в поліцію звернувся 46-річний мешканець міста Городок Львівського району, учасник бойових дій, який тривалий час перебував у російському полоні.За словами заявника, 17 березня близько 22:30 на вулиці Авіаційній у Городку під час раптового конфлікту невідома особа завдала йому тілесних ушкоджень.Оперативники кримінальної поліції, слідчі та працівники інших служб встановили особу чоловіка, ймовірно причетного до вчинення кримінального правопорушення, на якого вказав потерпілий."Ним виявився 39-річний мешканець Городка — військовослужбовець, який перебуває у відпустці", — розповіли львівські поліцейські.За фактом слідчі розпочали провадження за частиною 1 статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України."Санкція статті передбачає покарання — виправні роботи на термін до двох років або обмеження волі на термін до трьох років, або позбавлення волі на термін до трьох років. Досудове розслідування триває, призначені експертизи", — підсумували у відділі комунікації поліції Львівської області.Нагадаємо, що в листопаді минулого року в Києві троє молодиків напідпитку побили ветерана — учасника бойових дій. Поліція повідомила нападникам про підозру. За даними правоохоронців, потерпілий — 38-річний колишній військовослужбовець, якого комісували зі ЗСУ після отриманого поранення..

Колишнього політв'язня Володимира Балуха, ймовірно, побили у Шевченківському районному територіальному центрі комплектування Києва. Військові факт побиття заперечили. Поліція перевіряє ситуацію.Володимир Балух у коментарі "Суспільне Крим" розповів, що в нього забій грудної клітини та плеча. За його словами, у ТЦК його доставили вчора."Подав на мене заяву прокурор у справі Червінського — нібито я нецензурною лайкою його образив, запросили мене дати пояснення в Печерський райвідділ. Я приїхав, дав пояснення, а після цього на виході, буквально в двох метрах, стояв бусик — мене заштовхали в нього та відвезли в ТЦК, сказавши, що я нібито в розшуку. Всі у військовій формі, але ні прізвищ ніхто не називав, ніхто не показав документів", — сказав він.У Київському ТЦК підтвердили, що Володимира Балуха справді доставили до Шевченківського районного відділення, де його спрямували на ВЛК. Факт побиття спростовують."Інформації в реєстрах щодо перебування його в полоні, присвоєння йому звань чи нагород не було, права для відстрочки він не мав, не заброньований і підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Громадянина направили для проходження ВЛК. Сприяння з боку військовозобов’язаного не було, що збільшувало час його перебування в ТЦК. У подальшому проходження ним військово-лікарської комісії призупинили. За весь час перебування громадянина у приміщенні ТЦК до нього з боку військовослужбовців жодних протиправних дій не було, фізична сила або засоби стримування не застосовувалися", — йдеться у повідомленні.Також, як повідомили в ТЦК, під час оновлення персональних даних, які підтягнулися з інших реєстрів, з’явилася інформація, що Володимир Балух має інвалідність другої групи."Однак з невідомих причин він не оформив у встановленому законом порядку відстрочку", — пояснили у відомстві.За словами Балуха, правоохоронці взяли у нього покази. Поліція Києва підтвердила, що перевіряє факт побиття у ТЦК ветерана. Імені не називали."До медичного закладу скеровано слідчо-оперативну групу для з’ясування всіх обставин і прийняття заяви. Визначається правова кваліфікації події", — зазначили правоохоронці.Про побиття Володимира Балуха на своїй Facebook-сторінці повідомив народний депутат України Володимир Ар'єв."Владо, ви з таким підходом хочете щоби люди ставали до вас більш лояльними? Це свідома дискредитація мобілізаційних заходів, коли ТЦК використовується як каральний орган", — наголосив він.Нагадаємо, що в мережі з’явилася інформація про посилення мобілізаційних заходів у Києві. Однак такі повідомлення є безпідставними чутками та не відповідають дійсності. У цьому запевнила пресслужба Київського міського ТЦК..

Для багатьох українських захисників війна, направду, почалася задовго до лютого 2022 року. Ще після 2014-го сотні військових зазнавали важких поранень та ампутацій, проте не залишали стрій. Чимало з них зустріли повномасштабне вторгнення вже на протезах, продовжуючи виконувати бойові завдання нарівні з іншими.Ми поспілкувалися з одним із таких ветеранів — Максимом Єрмохіним. Нашому виданню він розповів, як дитяче захоплення військовою формою переросло у професію життя та як після 12 операцій знайти сили й мотивацію на спорт і навіть високу моду.Дитинство у військовому містечкуМаксим виріс у Старокостянтинові на Хмельниччині."Це було суто військове містечко. У 2000-х роках на відносно невеликій площі — дуже багато частин", — розповідає Максим.Його батько служив у ЗСУ у 1990-х. На той час українська армія переживала складний період: тривалі затримки зарплати, занепад техніки; офіцерам часто доводилося відновлювати та ремонтувати обладнання власним коштом. Проте це не відштовхнуло Максима від військового фаху."Я ж був дитиною, тому бачив значно більше позитиву і не міг об’єктивно оцінити сувору дисципліну або обмеження. Для мене все це було передусім про гарну форму, цікаву техніку та особливу атмосферу", — ділиться ветеран.Саме ці три речі й вплинули на його рішення при виборі професії. До війська Максим потрапив у 2012 році й відтоді фактично не залишав службу.Важке пораненняУ 2018 році під час виконання завдання Максим підірвався на протипіхотній міні. Тоді подібні випадки траплялися не так часто, як сьогодні, проте не були рідкістю. "Я пам’ятаю майже все аж до моменту, як знепритомнів на операційному столі. Моя евакуація тривала близько двох годин. Я одразу зрозумів, що втрачу ногу, адже замість неї бачив місиво. Остаточно все підтвердив погляд медика", — каже він.У лікарні Волновахи медсестри взялися розрізати одяг на пораненому військовому. Коли ж черга дійшла до старого батьківського армійського ременя, Максим не дозволив торкнутися його ножицями."Цей ремінь був елементом офіцерської форми тата. Коли я вступив на службу, теж хотів його носити, однак за статутом мені дозволяли лише солдатський. Після випуску батько передав мені цей ремінь. Відтоді я ходив у ньому постійно. Після лікування я повернувся на службу й знову носив його, поки він із часом просто не зносився", — говорить чоловік.Загалом Максим пережив 12 (!) операцій, зокрема реампутацію, адже мінно-вибухова травма навіть через роки може давати ускладнення. Зараз Максим має понад 10 протезів: для ходьби, купання, спорту. Річ у тім, що куксоприймач виготовляється індивідуально під антропометричні дані, а вони постійно змінюються. Раніше Максим оновлював його раз на пів року, тепер — приблизно раз на рік."У перші півтора року кукса змінюється дуже інтенсивно, особливо в перші шість місяців. Форма може "гуляти" мало не щотижня. З часом вона стабілізується, і в одному протезі можна спокійно чилити цілий рік. Окремо мені виготовили ще два спеціальні протези для бігу", — розповідає ветеран.Він переконаний, що запорука успішної реабілітації — це активна позиція самого ветерана. За його словами, якщо отриманий протез завдає незручностей, можна обрати інший. Адже держава дає повне право вільно змінювати протезне підприємство, поки результат не буде ідеальним.На протезі повернувся до службиПісля шестимісячної реабілітації Максим Єрмохін знову повернувся у свою частину на службу. Так зі зброєю в руках і зустрів "велику" війну."Ми до останнього не вірили у масштаб наступу і не знали напрямків. Коли ж вперше прилетіло, ми зрозуміли, що чекати атаки можна звідки завгодно. Добре пам’ятаю той ранок: сидиш у лісі, в ямці зі зброєю, і просто чекаєш, звідки на тебе вийдуть. І в голові лише одна думка: навряд чи звідси вже вийду живим. А виявилося, що вийду", — згадує Максим.На той момент чоловік вже добре опанував ходьбу на протезі, але був не єдиним військовим із подібним досвідом у своєму колі."У мене був друг, який пройшов усю повномасштабну війну на протезі. Він воював у групі спецпризначення і був завжди у самому пеклі. Він йшов туди, де найважче. Провоював так до самого 2024 року, поки не загинув. Людина на протезі у спецназі — це і є справжня сила", — ділиться ветеран.За його словами, в армії поважають військових, які повернулися попри ампутацію, але на самій лише травмі далеко не заїдеш. Багато залежить від авторитету: як боєць себе показав до цього, як виконує задачі та який має результат.Ветеранський спорт і подіумАрмійська служба не стала перепоною для великого ветеранського спорту. Чоловік був учасником національної збірної України на Invictus Games та Warrior Games."Все почалося з онлайн-трансляції "Ігор Нескорених" у Сіднеї. Я дивився, як наші хлопці змагаються з ветеранами з інших країн, і подумав: "Блін, це прикольно!". І у 2019 році я пішов на відбір. Спробував себе в кількох дисциплінах, але був настільки впевнений, що не пройду, що навіть заклався на пляшку віскі... і програв її. Так я потрапив до національної збірної. Потім з’явилися Warrior Games, де я теж успішно пройшов відбір", — розповідає чоловік.У 2022 році Максиму вдалося представити Україну на обох цих престижних міжнародних турнірах."Коли ми поїхали на Warrior Games у Штати, американці були просто в шоці. Більшість їхніх атлетів роками тренуються щодня. А тут приїхали ми, потренувалися всього п’ять тижнів — і взяли понад 90 медалей. Вони не могли збагнути, як ми це робимо", — каже Єрмохін.Про атмосферу Максим говорить із захопленням:"Наприклад, збірна Південної Кореї, яка торік вперше брала участь в Invictus Games, ініціювала окрему зустріч саме з нашою командою, щоб особисто висловити підтримку, подякувати та вручити нам подарунки. Я просто дивувався: де ми, а де Корея — але вони відчували наш біль і нашу силу".Окрім спорту та служби, у житті Максима є ще одна несподівана сторінка — світ високої моди.Разом з іншими ветеранами він виходив на подіум Ukrainian Fashion Week, презентуючи колекцію адаптивного одягу.Далі був ще один український тиждень моди і навіть покази в США.Ветерани — величезний ресурсУ 2024 році чоловік звільнився з армії."Зараз я проводжу тренінги для бізнесу. Ми говоримо про те, як правильно взаємодіяти з ветеранами: хто ці люди насправді й навіщо це потрібно самим компаніям. Я бачу великий запит. На щастя, бізнес розуміє, що це важливо і що ветерани — це величезний ресурс. Утім, багато хто просто не знає, з якого боку підійти. Я допомагаю прибрати ці бар’єри, пояснюю психологію та логіку адаптації, щоб ця співпраця була справді ефективною для обох сторін", — розповідає чоловік.Окрім тренінгів для бізнесу, Максим модерує заходи, а також розробляє та корегує ветеранські політики для компаній. Він допомагає в їх реалізації та імплементації на всіх рівнях — від керівників С-level і до найнижчих.За його словами, деякі компанії мислять стереотипно. Для них ветеран — це обов'язково людина у кріслі колісному, яка вже звільнилася зі служби й нібито нічого не вміє. У них немає чіткого розуміння, хто такий ветеран сучасної війни.Також Максим працює і з самими ветеранами, адже після років служби військові часто не знають, як поводитися в цивільному середовищі й сприймати людей, які не воювали. Хтось закривається в собі, а хтось агресує через нерозуміння: "Чому вони не на фронті?"."Я ж намагаюся пояснити хлопцям і дівчатам, як знову навчитися існувати у цьому світі та як знайти спільну мову з оточенням. Це теж робота над собою. Є поранені військові, які лежать у лікарняних палатах і не розуміють, що буде далі. Як жити? Куди йти? З чого починати? Та поки ти лежиш у госпіталі й відновлюєшся — у тебе є купа часу. І неважливо, чи плануєш ти лишатися на службі, чи збираєшся йти в цивільне життя: навчання ніколи не буде зайвим. Використай цей момент! Фактично держава зараз оплачує твій час на саморозвиток. Не витрачай його на пусті думки, бери й опановуй нове, бо це твій фундамент для майбутнього", — підсумовує Максим Єрмохін.Українці з інвалідністю можуть отримати допомогу на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу ви можете у спільноті EnableMe.Читайте також: "У міні було півкіло тротилу. Я дивом вижив": історія ветерана з Закарпаття, який став прикладом незламності"Міна прилетіла просто в ноги, та я вірю, що ще побігаю": історія захисника з РівногоМріяв взяти доньку за руку і піти на прогулянку: як бойовий медик, що втратив кінцівку, повертає інших до життя.

В Україні нині налічується близько 1,5 мільйона ветеранів і ветеранок, зокрема тих, хто отримав інвалідність унаслідок повномасштабної війни. І ця цифра зростає. Про це наприкінці 2025 року зазначала міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова, вказавши, що для цих людей важливо створювати реальні умови для повернення до активного життя.Саме з цією логікою у 2023 році за ініціативи першої леді України Олени Зеленської стартував флагманський проєкт Міністерства внутрішніх справ — безбар’єрні автошколи для ветеранів війни та людей з інвалідністю. Його завдання — зробити навчання водінню доступним і адаптованим. Нині до проєкту долучилися сім закладів вищої освіти системи МВС у різних регіонах країни. У Києві така автошкола працює на базі Національної академії внутрішніх справ. За час її роботи тут вже пройшли навчання 252 людини з інвалідністю.Як проходить навчанняКурс у безбар’єрних автошколах МВС охоплює повний цикл підготовки водіїв і триває в середньому одинадцять тижнів. Теорія займає 64 години, практика — 40 годин за кермом. Графік занять формують індивідуально, з урахуванням стану здоров’я та можливостей кожного слухача. Записатись на навчання можна через офіційний сайт НАВС.Практичні заняття відбуваються на спеціально переобладнаних автомобілях. Навчають інструктори, які мають практичний досвід роботи з ветеранами та людьми з інвалідністю. Під час курсу слухачів готують не лише до керування автомобілем, а й до складання іспитів у сервісних центрах МВС. До речі, іспит слухачі складають в одному з сервісних центрів в Києві — без черг і з урахуванням потреб людей з інвалідністю.Орієнтовна вартість навчання становить близько дев'яти тисяч гривень. Для ветеранів війни та членів їхніх родин ці витрати компенсуються державою. Вартість пального визначають окремо, залежно від обсягу практичних занять.Окремою перевагою безбар’єрної автошколи НАВС є можливість проживання слухачів у гуртожитку академії. Крім того, заняття проводять одразу на кількох локаціях: на Троєщині, у центральній частині Києва та на навчальній базі під столицею. Це дає змогу обрати місце навчання, яке зручніше логістично.Як усе починалосяКерівник безбар’єрної автошколи МВС на базі НАВС Олександр Супруненко згадує, що створення цього підрозділу починалося без готових рішень. Команді довелося вибудовувати роботу з нуля — від технічних рішень до процедур."Ми стали першими, хто пройшов повну акредитацію. Це був тривалий і технічно складний процес", — розповідає він.Нині навчання відбувається на трьох адаптованих автомобілях: двох Hyundai Elantra з автоматичною коробкою передач та Renault Duster з механічною трансмісією. Нещодавно за допомогою Програми розвитку ООН придбали ще один автомобіль, переобладнаний за кошти уряду Японії.Кожне авто можна дообладнати під потреби конкретної людини. Для слухачів із порушеннями опорно-рухового апарату встановлюють ручне керування газом і гальмом, додаткові важелі. Для користувачів крісел колісних передбачені підйомні платформи, фіксатори, трансформовані сидіння та змінені двері. У разі ампутацій застосовують дублюючі елементи керування, розміщені в зручних зонах.Історія одного слухачаМихайло — ветеран російсько-української війни. У травні 2022 року поблизу Лисичанська він потрапив під артилерійський обстріл і зазнав тяжкого поранення ноги. Вибухом було зруйновано значну частину кістки, і врятувати кінцівку не вдалося.Сьогодні Михайло пересувається на протезі й поступово повертається до звичного життя. Одним із таких кроків стало рішення отримати водійське посвідчення. Але швидко з’ясувалося, що більшість автошкіл не мають права навчати людей з інвалідністю.Про безбар’єрну автошколу МВС він дізнався випадково. Саме тут Михайло зміг розпочати навчання. Як ветеран з інвалідністю, він оформив компенсацію через ЦНАП і органи соцзахисту, тож навчання для нього стало безкоштовним.Через ампутацію лівої ноги Михайло навчається керуванню автомобілем з автоматичною коробкою передач. Перші заняття, зізнається, хвилюючі — досвіду водіння раніше він не мав, але поступово звикає до керма.Хто навчаєУ безбар’єрній автошколі НАВС працюють кілька інструкторів із досвідом навчання людей з інвалідністю. Один із них — ветеран російсько-української війни Максим Даниленко.Він служив у бригаді "Сталевий кордон" та 15-му мобільному прикордонному загоні, виконував бойові завдання під Куп’янськом. Під час артилерійського обстрілу зазнав поранень руки та ноги. Ногу вдалося зберегти, однак реабілітація триває досі.Максим має великий водійський стаж і знову сів за кермо вже під час відновлення. Тепер він передає свій досвід слухачам автошколи."Коли я вперше сів за кермо після поранення, відчув неймовірну ейфорію. Я знову почувався живим і працездатним. Тоді зрозумів: ми все можемо подолати", — говорить інструктор.А що далі?Наприкінці минулого року Олександр Супруненко у складі української делегації побував у Нідерландах, де вивчав, як працює система доступного навчання водінню.Там рішення про допуск до керування ухвалюють не лише на основі медичних довідок. Спочатку людину тестують фахівці, які визначають, яке саме обладнання потрібне для безпечного водіння, і фіксують це у відповідному коді в посвідченні водія."Спочатку проводять тест на доступність. Уже за його результатами визначають, що саме потрібно людині. Наприклад, якщо вона не дістає до керма, але може працювати кистю однієї руки, використовують джойстик для керування газом і гальмами. Далі авто адаптують під ці потреби", — пояснює Супруненко.За його словами, цей досвід уже впливає на подальший розвиток безбар’єрної автошколи НАВС і підходи до оснащення навчальних автомобілів.Як відшкодувати кошти за навчанняЩоб розпочати навчання в безбар’єрній автошколі МВС, ветеранам і ветеранкам з інвалідністю потрібно звернутися до підрозділу з питань ветеранської політики за місцем проживання або перебування. Заяву можна подати особисто або онлайн.Після цього оформлюють тристоронній договір між слухачем, автошколою та органом соціального захисту. Саме він є підставою для компенсації вартості навчання. Витрати на теоретичний і практичний курси бере на себе Міністерство у справах ветеранів України.Програма доступна для ветеранів і ветеранок війни, членів їхніх сімей, а також родин загиблих або померлих захисників і захисниць України. Обов’язкова умова — наявність інвалідності та медичні показання до керування транспортними засобами.Матеріал підготовано спільно з Національною академією внутрішніх справ.

У столиці правоохоронці затримали киянина, який вимагав від колишнього військового гроші "допомогу" у встановленні інвалідності. За вчинене йому загрожує до 10 років позбавлення волі.Про це повідомило Головне управління Національної поліції у місті Києві. За даними слідства, 46-річний військовий у травні 2025 року за результатами військово-лікарської комісії був визнаний непридатним для несення служби після поранень, отриманих на передовій.Втім, 41-річний лікар, який вже офіційно не працював у медзакладі, користуючись попередніми зв’язками, почав вимагати від ветерана 6 000 доларів нібито за вплив на службових осіб та лікарів "для проведення оцінки стану його здоров’я для встановлення інвалідності". Фігуранта затримали "на гарячому", під час одержання хабаря."Слідчі за процесуального керівництва прокуратури повідомили йому про підозру у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України). Санкція статті передбачає до десяти років позбавлення волі. Наразі встановлюються всі учасники корупційної схеми та інші можливі епізоди протиправної діяльності", — йдеться у повідомленні.Нагадаємо, раніше Державне бюро розслідувань завершило досудове слідство щодо полковника медичної служби, який організував корупційну схему в одному із закладів Держприкордонслужби. Посадовець за грошову винагороду сприяв переведенню військовослужбовців із передової до тилових підрозділів, а також фальсифікував медичні висновки..

Жертвою нічного удару російським дроном по Богодухову став 34-річний демобілізований військовослужбовець, який виховував трьох дітей — двох синів та доньку. Чоловік повернувся з фронту з інвалідністю після важкого поранення, що призвело до ампутації частини ноги та встановлення протеза. Про це "Суспільне Харків" розповів очільник Золочівської громади Віктор Коваленко.Уся родина ветерана, яка лише тиждень тому переїхала до нового будинку в Богодухові, загинула внаслідок влучання ворожого безпілотника ввечері 10 лютого. За словами очільника Золочівської громади Віктора Коваленка, загиблий походив із сім'ї патріотів, а його рідний брат також є військовим, який наразі демобілізований за пораненням.Обставини трагедіїЯк зазначив посадовець, загиблий захисник був вихідцем із села Сковородинівка, де він був прописаний, проте після завершення служби повернувся до Нової Водолаги, де проживав до мобілізації. На початку лютого родина придбала власне помешкання у Богодухові та встигла прожити у ньому лише близько тижня до моменту фатальної атаки. Ворожий дрон поцілив безпосередньо у житловий будинок, забравши життя ветерана та трьох його дітей, тоді як його дружина, яка раніше проживала в Олександрівці, залишилася живою.Нагадаємо, у ніч на 9 лютого російські окупанти атакували безпілотниками приватний сектор міста Богодухів Харківської області. Внаслідок влучання ворожого дрона повністю зруйновано житловий будинок, що призвело до загибелі мирних жителів та загибелі дитини..

Команда уряду та Міністерство у справах ветеранів України обговорили, як держава може реально допомогти ветеранам і ветеранкам знайти себе після служби — у роботі, освіті або власній справі.Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, яка опублікувала відповідний допис у своєму Telegram-каналі."Наш фокус — не формальні програми, а доступні практичні інструменти повернення до цивільного життя", — наголосила вона.За її словами, один із таких інструментів — платформа "Кар’єра ветерана". Це цифровий простір вакансій, навчальних програм, грантів — усе зібрано в одному місці."На теперішній момент на платформі вже понад 65 тисяч актуальних вакансій у всій країні", — констатувала очільниця уряду.Вона акцентувала: важливо, що сервіс не просто показує роботу. Він допомагає "перекласти" військовий досвід мовою цивільного ринку праці:сформувати резюме з урахуванням навичок, здобутих на службі;зрозуміти, де ці навички найбільш затребувані;отримати практичні підказки для працевлаштування або перекваліфікації."На платформі вже зареєстровано понад три тисячі ветеранів і ветеранок і майже 1 000 роботодавців, які готові брати на роботу людей з бойовим досвідом", — зауважила Свириденко.Вона також розповіла, як скористатися платформою "Кар’єра ветерана":зайдіть на сайт work.veteranfund.com.ua та оберіть опцію "Я — ветеран";заповніть коротку анкету (контакти, служба, освіта, цивільний досвід);підтвердьте реєстрацію через лист на електронній пошті.Нагадаємо, що ветерани та ветеранки мають змогу отримати 1 500 гривень щоквартально на спорт та відновлення. Йдеться про програму "Ветеранський спорт", яка спрямована на те, щоби підтримувати фізичне та ментальне здоровʼя, знаходити час для себе..

У середу, 28 січня, ветеран війни Євген Шибалов заявив, що у нього виникли труднощі під час перетину кордону. Зокрема, прикордонники не хотіли випускати його з країни.У своєму дописі у Facebook він розповів, що він прямував на конференцію у Гарварді."Сьогодні на КПВВ "Рава-Руська" український кордон перетинав рейсовий автобус на Варшаву. З усіх в армії служив тільки я… і мене єдиного за кордон не випустили. Бо, з одного боку, колишні військовополонені не підлягають обов'язковій мобілізації. Вирушаючи у подорож, я наївно сподівався, що хоча би в цьому випадку пряма норма закону працюватиме як слід. А з іншого — колишні полонені мають право повернутися до війська добровільно, тож формально лишаються військовозобовʼязаними. І саме тому мене не випустили", — розповів він.Згодом ветеран повідомив, що після уточнення певних нюансів через кордон його врешті пропустили."Прикордонники на "Раві-Руській" дуже вибачалися і співчували. Все розуміємо, кажуть, але своїм одноосібним рішенням не маємо права пропустити. Зробили те єдине, що могли в межах своїх функцій та повноважень — відправили запит на Київ, до головного офісу Державна прикордонна служба України. Доволі скоро з Києва надійшла на це очевидна відповідь, що хай їде отой-як-там-його куди там йому треба і не морочить голову. Прикордонники посадили мене на наступний автобус і вмовили водія безкоштовно підкинути до аеропорту у Варшаві", — зазначив Шибалов.Реакція МіноборониУ Міністерстві оборони відреагували на інцидент. У відомстві пояснили, що перетин державного кордону здійснюється відповідно до чинних правил. Відтак, особи, звільнені з полону, дійсно мають право на відстрочку від мобілізації і, відповідно, на виїзд за кордон.Проте оформити цю відстрочку потрібно заздалегідь. Перший раз — звернувшись до ТЦК та СП. Потім можна онлайн через "Резерв+"."Завдяки взаємодії Міноборони та ДПСУ прикордонники мають доступ до системи Оберіг. Саме це і дало змогу перевірити інформацію та в цьому випадку оперативно ухвалити позитивне рішення. Втім, ще раз нагадуємо: для перетину кордону потрібно не тільки законне право, а й належно оформлені документи, зокрема військово-облікові", — додали у відомстві.Нагадаємо, раніше речник ДПСУ Андрій Демченко розповів в інтерв’ю TrueUA, що виїзд з країни не завжди минає без перешкод: чимало громадян стикаються з відмовами просто на кордоні. Причини можуть бути різними, однак найпоширеніша з них — проблеми з документами..