# повномасштабне вторгнення

Гучні вибухи вранці 25 лютого 2022 року почула вся Ірпінська громада. Чотири роки тому українські Сили оборони прийняли стратегічне рішення – підірвати міст через річку Ірпінь у Романівці.Про це йдеться в дописі міського голови Ірпеня Олександра Маркушина в Telegram."Цей міст армія рф планувала використати, щоб вийти на пряму трасу до столиці України", — пригадав Маркушин.Річка Ірпінь вкотре стала природною перешкодою для загарбників. Зруйновані бетонні конструкції мосту вже за тиждень стали єдиним шляхом порятунку для тисяч мешканців Ірпеня і сусідніх громад. Міський голова міста зазначив, що через цей міст евакуювали приблизно 40 тисяч жителів. Тоді також допомагали ДСНС, ТрО та поліція. Через руйнування переправи люди змушені були сконструювати тимчасовий трап з дерева та дощок, а під час обстрілів ховались під залишками мосту.Що відомо про оборону Ірпеня?Як відомо, Ірпінь став ключовим епізодом битви за Київ під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Російські війська прагнули контролювати Ірпінь, Бучу та Гостомель, щоб оточити столицю із заходу. Київська обласна державна адміністрація назвала Ірпінь та Бучу серед найнебезпечніших місць області, адже лише 20 хвилин відділяли окупантів від Києва.Місто перебувало під окупацією понад три тижні. Українські військові звільнили Ірпінь 28 березня 2022 року, а всю Київську область — 2 квітня. Під час окупації загинули щонайменше 200 мирних мешканців.. Наприкінці березня 2022 року Володимир Зеленський присвоїв Ірпеню та Бучі звання "міста-герої" за подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян під час оборони від агресії РФ. В Ірпені відкрили перший в Україні пам'ятний знак бійцям ТрО Збройних сил України, а зруйнований міст через річку Ірпінь планують включити до меморіалу. Також у місті може з’явитися стела або пам’ятник на честь волонтерів, які допомагали під час перших днів вторгнення.Нагадаємо, 24 лютого 2022 року стало трагічною датою для України. За ці чотири роки було зроблено чимало спроб завершити війну за столом переговорів, проте українці скептично ставляться до нових обіцянок миру, у тому числі до заяв про "чудо" від Дональда Трампа..

У вівторок, 24 лютого, президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження санкцій проти російських науковців, керівників окупаційних адміністрацій, а також організацій, які підтримують війну Росії проти УкраїниВідповідний указ №161/2026 оприлюднено на сайті Офісу президента України. Зокрема, в ньому йдеться про тих, хто поширює пропаганду та причетний до викривлення історичних фактів.Зазначається, що серед 29 підсанкційних осіб — російський пропагандист Олександр Чубар’ян. Він є співавтором російського шкільного підручника з історії, "де в стилі російської пропаганди виправдовує агресію Росії проти України"."Також — російський псевдоісторик і адепт "руского міра" Олексій Міллер і Артем Лагойський, який зрадив Україну, став на службу окупантам і очолив так зване "Міністерство культури Херсонської області" й у всьому сприяє росіянам: від ухвалення необхідних загарбникам "документів" до порушення прав українців", — йдеться у повідомленні на сайті глави держави.Під санкції потрапили також 15 російських організацій і органів так званих окупаційних адміністрацій, причетних до підтримки війни Росії проти України, фальсифікації історичних фактів та викрадення культурних цінностей із музеїв і заповідників Криму.Крім того, ці структури незаконно привласнили документи Національного архівного фонду України."Запровадили санкції проти культурної колонізації — проти тих, хто десятиліттями викривляв історію України та нав’язував імперські наративи. Це не питання культури як такої, а складова гібридної війни, спрямованої на підрив нашої ідентичності й державності", — пояснив радник і уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк.Нагадаємо, що, згідно зі сьогоднішнім указом Володимира Зеленського, заступник керівника Офісу президента України полковник Павло Паліса отримав нове військове звання. Відтепер він став уже бригадним генералом..

Російсько-українська війна підійшла до межі, коли воювати агресору буде уже навіть не невигідно, а практично неможливо з фінансового та кадрового погляду24 лютого для України й українців назавжди залишиться найголовнішим днем у сучасній історії. Повномасштабне вторгнення змінило долю суспільства, кожного з її членів, де б він не перебував — на фронті, в тиловій частині, у прифронтовому місті, на Заході країни, в еміграції….Та щороку у цей день ми мусимо констатувати, що ситуація в Україні змінюється. Якщо тоді, в день вторгнення, велику частину українців охопила паніка, то уже за рік, 24 лютого 2023 року у вітчизняному суспільстві після успішних контрнаступальних дій на Харківщині та Херсонщині панував стриманий оптимізм, підживлений розмовами про майбутній великий контрнаступ. У наступні роки ситуація змінилася, Сили оборони України в основному оборонялися і відступали.З чим же ми підійшли до чергових, четвертих уже роковин повномасштабної війни? Які настрої панують в суспільстві, що відбувається на фронті й в тилу — і головне, чого чекати далі, у перспективі напівювілейних, п’ятих роковин?Російські втрати у м’ясному наступіДля початку відзначимо два важливі моменти. По-перше, Збройні сили України, якщо говорити глобально, продовжують відступати. Відступають дуже повільно, зовсім не так, як розраховують у ворожій столиці — чому свідченням є відсутність російського контролю навіть за усією територією Донецької області, що вже казати про Запорізьку. Саме тому, до речі, у Кремлі на тлі перемовин вимагають здати їм увесь Донбас без бою — бо з боєм вони цього зробити не можуть.Тобто можуть, але, як-то кажуть, все розбивається об ціну питання. І це другий важливий момент.  Точніше, це два окремі підмоменти, які тісно між собою пов’язані. Звучать вони наступним чином — "російські війська в останній час зазнають просто божевільних втрат" (за деякими даними українських військових, на частині ділянок фронту пропорції доходять до катастрофічних для агресора цифр 50:1) та "темпи поповнення ЗС РФ за гроші, на контракт, уже не можуть покрити втрати". Тобто внаслідок постійних і за великим рахунком безглуздих атак російська армія почала зменшуватися. Про це заявляв і новий міністр оборони України Михайло Федоров. За його словами, метою його відомства є збільшення знищених окупантів до 50 тисяч на місяць, що підштовхне агресора або до зупинки бойових дій — просто воювати не буде ким, або до загальної мобілізації, бо іншого способу поповнення армії, але це може обернутися серйозною соціальною кризою, аж до можливої (малоймовірної, але Кремль, судячи із заяв про блокування останнього вільного месенджера, Telegram, цього реально бояться — надивившись, скажімо, на Іран).Контрнаступ УкраїниКрім того, одним із моментів, який приніс Україні несподівану, хоч і очікувану перевагу принаймні на частині ділянок лінії фронту, стало відключення неофіційних терміналів Starlink (одночасно чи майже одночасно із верифікацією офіційних, тобто тих, які можна верифікувати українськими державними структурами).Внаслідок такого кроку компанії Ілона Маска російські війська принаймні на деякий час залишилися без нормального зв’язку. Це дозволило Збройним силам України здійснити кілька контратак, які обернулися не просто несподіваним, а відверто ганебним для агресора результатом. За п’ять днів ЗСУ звільнили більше території, ніж окупанти захопили за місяць.Звісно, тут можна сперечатися про точність цих даних, про методику підрахунку підконтрольних територій, але якщо говорити не про точні цифри, а про суть, то вона справді катастрофічна для керівництва Російської Федерації. І річ тут не тільки й не стільки у виключно військовому питанні, бо уже очевидно, що російська армія за найзручніших для неї варіантів розвитку подій не дійде далі берегів Дніпра, тобто більша частина України все одно залишиться під контролем своєї влади, а не окупаційної, із відповідними наслідками. Річ у процесі, який розпочався на початку 2026 року.Фактор переговорівЙдеться про переговори, але не ті, в яких брав і подекуди ще бере (як у швейцарській їх частині) участь Мединський, потрібний Путіну тільки для затягування самих по собі переговорів і зриванні можливих домовленостей. На Близькому Сході пройшла серія зустрічей уже на зовсім іншому рівні — тому, про який можна говорити як про більш-менш реальний з погляду наближення до миру чи принаймні перемир’я.Перемир’я, яке уже потрібно і Росії теж. Бо початок 2026 року став справжньою катастрофою для російської економіки. Про "проблеми" почали говорити уже навіть провладні, прокремлівські пропагандисти, та навіть не говорити, а практично кричати. Звісна річ, Володимир Путін не бажає зупиняти війну, тому вона триває і триватиме далі принаймні ще якийсь час, але вартість її для бюджету країни-агресора стає усе дорожчою і дорожчою, наближаючись до позначки "непідйомна".Саме тому певні успіхи на фронті, реальні, показушні (як у випадку із псевдоокупацією Тернуватого на Запоріжжі, де мала місце звичайна спроба малої групи встановити прапор і використати це як демонстрацію успіху) чи взагалі вигадані (історія із Куп’янськом, який особисто Путін називав "звільненим", а насправді усе обернулося оточенням російських військ, а у Куп’янську-Вузловому, про який російські генерали теж заявляли, взагалі росіян ніхто не бачив) — потрібні Кремлю для того, аби тиснути на Україну руками Дональда Трампа чи Стіва Віткоффа.За що триває війнаТож боротьба на фронті зараз іде, на нашу думку, не стільки за території (вони Росії у такому обсязі й такому стані, як вона здобуває, не потрібні в принципі), не стільки за капітуляцію України (у військовому сенсі вона уже неможлива, погляньмо, наприклад, на ситуацію в Херсонській області, там і близько не стоїть питання повернення окупантів на правобережжя), скільки за створення переваги для переговорів, точніше, для блефу перед Трампом.І лютневі контрнаступальні дії на Запоріжжі зіграли проти Володимира Путіна. За великим рахунком, похвалитися йому нічим — хіба тими кількома десятками сіл, чи радше залишками сіл, захопленими незрозуміло навіщо. Тож війна хоч і триватиме — та очевидно, що вона уже зайшла в серйозний глухий кут. Так, зайшла для обох учасників конфлікту. Але поки за Україною стоїть Захід, який так чи інакше забезпечує і військові, і фінансові потреби (а наш бюджет також переживає далеко не найкращі часи, з об’єктивних і суб’єктивних причин) — за Росією уже фактично не стоїть навіть останній союзник, тіньовий танкерний флот.Тож далі, з кожним днем, грошей у Кремля буде все менше і менше. Причому тут маємо не арифметичну, а геометричну прогресію, тобто дефіцит бюджету буде зростати з прискоренням. Що означатиме одне — ціна війни для агресора у грудні 2026-го буде уже зовсім іншою, ніж у грудні 2025-го. Якщо він зможе провоювати до того часу..

У вівторок, 24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення, до Верховної Ради України на засідання завітала низка іноземних гостей.Про це повідомив спікер ВРУ Руслан Стефанчук під час засідання. За його словами, сьогодні у парламенті присутні:делегація Сейму Польщі;делегація Сейму Литви;делегація Національної Ради Словаччини;представники ПАРЄ;делегація парламенту Великої Британії;делегація парламенту Італії;делегація парламенту Франції;делегація міжнародного обʼєднання United for Ukraine, яка включає парламентарів з Австрії, Данії, Естонії, Ісландії, Іспанії, Італії, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Франції, Фінляндії, Хорватії, Чехії, Швеції та Європейського парламенту.До того ж, окрім іноземних гостей, у Раду також прийшли:прем'єр-міністр Юлія Свириденко;голова Верховного Суду Станіслав Кравченко;голова Рахункової палати Ольга Піщанська;уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець;голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха;предстоятель ПЦУ Митрополит Київський Епіфаній;високоповажні представники Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій.Нагадаємо, 24 лютого до України з візитом прибули прем'єр-міністри та делегації із країн-партнерів. Вони візьмуть участь у низці запланованих заходів, зокрема, засіданні "Коаліції охочих" та саміті "Україна — країни Північної Європи та Балтії"..

У вівторок, 24 лютого, уряд Великої Британії оголосив найбільший пакет санкцій проти Росії за чотири роки повномасштабного вторгнення в Україну.Про це повідомляється на сайті британського уряду. Зазначається, що міжнародні санкції вже позбавили російського диктатора Володимира Путіна понад 450 мільярдів доларів — це еквівалентно ще двом рокам фінансування його незаконної війни.  "Цей пакет, найбільший з перших місяців вторгнення у 2022 році, з'явився через чотири роки після варварського повномасштабного вторгнення Путіна в Україну", — йдеться у повідомленні.Зокрема, обмеження спрямовані проти однієї з найбільших у світі нафтопровідних компаній, ПАТ "Транснефть", яка відповідає за транспортування понад 80% експорту російської нафти. Також санкції запроваджено проти 175 компаній нафтової мережі "2Rivers" — одного з найбільших операторів тіньового флоту РФ."Стримування, порушення роботи та погіршення стану російського тіньового флоту залишається пріоритетом для цього уряду, і ця остання серія санкцій включає 48 нафтових танкерів, що перевозять нафту, в рамках відчайдушної спроби Кремля пом'якшити удар нищівних санкцій. Для Кремля та тих, хто прагне отримати прибуток від цієї незаконної торгівлі, послання чітке: російська нафта знята з ринку", — наголосили у британському уряді.Крім того, до санкційного списку потрапили:49 організацій та осіб, причетних до підтримки російської військової машини, включаючи міжнародних постачальників, які постачають життєво важливі товари, компоненти та технології для російських безпілотників та іншої зброї;три компанії цивільної ядерної енергетики та дві особи, причетні до спроб отримати контракти на нові російські ядерні установки за кордоном, що відкриває додаткові потоки доходів від енергетики для компенсації різкого падіння доходів від нафти;шість цілей російської галузу зрідженого природного газу (ЗПГ), включно із суднами, торговцями та російськими терміналами Портова та Висоцьк, які відповідальні за експорт російського ЗПГ;дев'ять російських банків, які обробляють транскордонні платежі, життєво важливі для спроб Росії зберегти доступ до міжнародних ринків та допомогти фінансувати воєнні зусилля Кремля."Поки Кремль продовжує свій варварський напад на мирних жителів, які пережили найжорстокішу зиму за десятиліття, мужність і рішучість українського народу не згасають. Велика Британія сьогодні вжила рішучих заходів для припинення критично важливих потоків фінансування, військового обладнання та доходів, які підтримують агресію Росії, в межах нашого найбільшого комплексу заходів з перших місяців вторгнення", — додав міністр закордонних справ Британії Іветт Купер.Нагадаємо, 24 лютого Велика Британія оголосила про пакет допомоги Україні, який містить військову, гуманітарну та відновлювальну підтримку. Окрім цього, Лондон заявив про готовність розгорнути свої війська на українській території після встановлення миру..

На сьогодні одне з основних завдань Міністерства оборони — паралельно з дипломатією посилювати оборону так, щоб змусити ворога до миру. Про це повідомив міністр Михайло Федоров. За його словами, у відомства вже є план яке втілити це завдання у реальність.Як відзначив посадовець, цей план має три конкретні цілі.Закрити небоТоппріоритет цього пункту плану — захист цивільних та інфраструктури. Головна мета — ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів. Для цього уже запущено створення багаторівневої системи "малої" ППО та масштабування перехоплювачів. "Почалися важливі організаційні зміни. Це перші кроки до системної протидії шахедам і стабільного захисту наших міст. Коли небо закрите — країна функціонує", — зауважив Федоров.Зупинити ворога на землі, у морі та кіберпросторіМіністр пояснив, що фронт тримається завдяки безапеляційному подвигу українських воїнів, а ворог платить за кожен кілометр української землі. Так, на Донеччині окупанти втрачають 156 солдатів на один квадратний кілометр. Натомість ціль ЗСУ — понад 200 вбитих окупантів за кожен кілометр. "Це рівень втрат, за якого просування стає неможливим. Наша мета — зупинити ворога в кожному домені — на землі, у морі та кіберпросторі. Ми знаємо, як цього досягти. Є конкретний перелік рішень і проєктів: від покращення системи закупівель та закінчення корпусної реформи до трансформації системи підготовки й управління на основі даних", — зазначив очільник Міноборони.Позбавити Росію економічного ресурсу воюватиЯк відзначив Федоров, наразі війна триває, бо в Росії є гроші на ракети і дрони, контракти з солдатами, пропаганду. Натомість головним джерелом доходів є нафта. Росія продає її по всьому світу через так званий "тіньовий флот". Саме із цього бюджету фінансується війна. "Якщо перекрити цей канал — ресурс на війну різко скоротиться. Що потрібно: посилення санкцій, координація з партнерами, стратегія протидії тіньовому флоту, спільні дії з партнерами в морі. Щоб дефіцит бюджету Росії став найбільшим в історії. Ми вже готуємо цю стратегію. Так само — стратегію протидії Росії в когнітивному домені", — додав міністр.Водночас посадовець додав, що для реалізації цього амбітного плану наша держава дотримуватиметься трьох важливих пунктів:партнерство — Win-win співпраця для досягнення рекордного обсягу міжнародної допомоги вже цього року. Для закупівлі дронів, стабільних виплат військовим і посилення ППО та інших потреб систем оборони;технологічна перевага — Україна має бути щонайменше на 10 кроків попереду ворога в кожному технологічному циклі. Зберігати лідерство у війні інновацій;математика війни — завдяки системі "єБалів" через DELTA Міноборони вже отримує якісні дані з поля бою. Наступний крок — перетворити дані на вирішальну силу. "Бачити більше. Думати швидше. Бити точніше. Кожне рішення — на основі якісних даних, а не інтуїції. Мир в Україні настане тоді, коли: небо буде закрите, російська армія втратить наступальний потенціал, економіка Росії не витримає навантаження. Ми щодня працюємо для цього. Щоб кожен день війни став загрозою для існування Росії. Дякую героїчному українському народові. Кожному, хто бореться, — волонтерам, бізнесу, всім громадянам, хто підтримує армію. Дякую неймовірним українським захисникам і захисницям, які щодня виборюють майбутнє держави", — резюмував міністр.Нагадаємо, головком Олександр Сирський заявляв, що Сили оборони України досягли значних успіхів на Олександрівському напрямку, відновивши контроль над великою територією та низкою поселень з кінця січня. Попри складну ситуацію та постійний тиск окупантів, українські десантники не лише тримають оборону, а й ефективно просуваються вперед, витісняючи ворога..

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський звернувся до громадян України у четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії.У своєму дописі у Telegram головком зазначив, що ворог розраховував на швидку перемогу, планував зламати нашу державу за кілька днів та посіяти страх."Противник не врахував головного — українців. Сили духу. Мужності воїна. Єдності народу. У боях за Київ, Чернігів, Харків, Миколаїв, Херсон, Маріуполь ми довели: Україна бореться. І буде боротися. Ми вистояли. І вистоїмо. За ці роки ми пройшли важкі випробування. Втрачали. Вчилися. Ставали сильнішими. Сьогодні українське військо — це досвідчена, загартована у боях армія", — зауважив Сирський.Він відзначив, що Україна щодня зміцнює свою оборону, удосконалює управління, нарощує технологічні спроможності, розвиває безпілотні системи, артилерію, протиповітряну оборону. Головком наголосив, що загалом війна на території України триває вже 12 років. І це війна нового типу, яка ведеться у кількох вимірах — воєнний, технологічний, когнітивний."За ці роки ми на жаль втратили найкращих синів і дочок України. Вічна пам’ять. Вічна слава полеглим захисникам і захисницям. Наш обов’язок - бути гідними їх. Продовжувати боротьбу. Здолати ворога заради них. Ми вдячні міжнародним партнерам за підтримку. Разом ми захищаємо не лише Україну. Ми захищаємо свободу. Право. Безпеку Європи. Велика українська поетеса Ліна Костенко писала: "Доля не посміхається рабам, доля посміхається людям". Українська армія — це люди. Вільні. Свідомі. Ті, хто воює за свій дім і свою землю. Проти нас — раби і найманці, яких женуть у бій страхом і брехнею. Тому правда на нашому боці. Дорогі українські захисники та захисниці! Знаю точно — ми вже вистояли там, де інші б не витримали. Слава Україні!" — резюмував Сирський.Нагадаємо, головком Олександр Сирський заявляв, що Сили оборони України досягли значних успіхів на Олександрівському напрямку, відновивши контроль над великою територією та низкою поселень з кінця січня. Попри складну ситуацію та постійний тиск окупантів, українські десантники не лише тримають оборону, а й ефективно просуваються вперед, витісняючи ворога..