У турецькій столиці 7 липня стартує дводенне засідання членів Північноатлантичного альянсу. Міжнародні оглядачі називають його одним із найскладніших через поглиблення кризи у відносинах Європи та США. Оптимісти згадують торішнє засідання, коли теж боялися скандалу з Трампом, але зібрання пройшло конструктивним. Песимісти ж наголошують на тому, що точок дотику між союзниками за рік значно поменшало
Попередній саміт відбувся 24-25 червня 2025 року на тлі погроз американського президента вивести США з Альянсу, якщо європейці й Канада не збільшать видатки на спільну оборону. Втім, все пройшло без ексцесів: за підсумками саміту в Гаазі країни — члени зобов’язалися збільшити витрати на оборону і безпеку до 5% ВВП, але не відразу, а поступово, створити для цього інструменти, таким став кредит для оборонних потреб SAFE. TrueUA аналізував, що це за інструмент і яка користь від нього Україні.
Генсек НАТО Марк Рютте виказував Трампу максимальну шанобливість, називав "татком", лиш би норовливий американець не грюкнув дверима. Одним словом, вдалося запобігти гучним розбіркам. Проте за рік усередині Альянсу виникли розколи, здатні перетворити зібрання в Анкарі на шоу для кремлівської пропаганди. Які ж розколи утворилися між союзниками? Зупинимося на чотирьох, як видається, ключових.
Стримана реакція Європи на військову операцію проти Ірану
Щоб довго не описувати ситуацію, вкладемо її у словосполучення "європейці відмовилися допомагати США". Хтось, як Іспанія, закрив свій повітряний простір для американських військових літаків, хтось, як Італія, не надавав авіабази для перекидання військ і техніки на Близький Схід, хтось, як Великобританія, погодився допомогти, але із запізненням, а хтось, як Німеччина, вустами канцлера Мерца, заявляв, що Америка погано підготувалася до військової операції, не заручилася міжнародною підтримкою, тому зазнає приниження. Трамп дуже роздратовано реагував на поведінку союзників.
Днями американське видання Associated Press переповіло подробиці зустрічі Рютте з Трампом. Генсек НАТО презентував президенту США графік під назвою The Trump Trillion, яким доводив, що з 2017 року європейські союзники і Канада збільшили оборонні витрати загалом на 1,2 трильйона доларів. На це Трамп буцімто відповів:
"Нам не потрібні їхні гроші — нам нічого не потрібно. Я просто хочу лояльності".
Тим самим продемонстрував невдоволення позицією Європи щодо операції в Ірані.
Якщо він хоче лояльності у вигляді взаємодопомоги — це одне, а якщо ідеологічної підтримки — зовсім інше. Республіканці активно проводять передвиборчу кампанію з проміжних виборів до Конгресу (волевиявлення відбудеться в перших числах листопада), гасла, які вони підняли на свої стяги, мають суттєві розбіжності з ідеологіями, які панують в Європі. Якщо європейцям доведеться вислуховувати, що вони занадто добре ставляться до мігрантів, що їхня політика толерантності не подобається Вашингтону, замість лояльності Трамп може отримати політичні демарші.
Неприязнь Трампа до лідерів окремих країн НАТО
Відомо, що президент Сполучених Штатів спілкується з президентом Франції Еммануелем Макроном лише на якихось спільних подіях, як от саміт "Великої сімки", який приймали у себе французи. Стосунки з Мерцом ущент розлагодилися після критики іранської кампанії Штатів. З прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером американський президент також побив горшки й дуже радів, коли дізнався про заплановану відставку глави британського уряду.
Але найгучнішим став розрив з італійською прем’єркою й ідеологічною соратницею Джорджею Мелоні. Після саміту "Великої сімки" Трамп заявив, що італійка дуже хотіла з ним сфотографуватися. Та назвала слова глави Білого дому брехнею. Після серії заочних перепалок вони ніби заспокоїлися, але днями Трамп спровокував черговий скандал, — опублікував світлину із саміту "сімки", де він і Мелоні, а поверх фото напис Restraining order needed ("Потрібен обмежувальний припис"). Це юридична норма, яка зобов’язує кривдника триматися на відстані від жертви. У Римі цього разу вирішили не реагувати на провокацію, втім усі розуміють, що в Анкарі щось між цими двома станеться, якщо не наступлять на горло власним емоціям.
Європейці недолюблюють Рютте
У столицях Європи вважають, що Рютте прогинається під Трампа, підлабузнюється до нього на шкоду спільним інтересам. Та ж Мелоні нещодавно обурилася словами генсека, який розповів, що Італія дозволила півтисячі американських літаків використати свої авіабази для атак на Іран. Вона у відповідь наголосила: її країна не брала участі в іранському конфлікті. Обурення прем’єрки зрозуміле, — після сказаного Рютте виборці почали звинувачувати свою головну урядовицю в обмані, тому вона мусила реагувати жорстко, щоб не вчинилася внутрішня політична сварка.
Здавалося б, дрібні непорозуміння між амбіційними лідерами мають бути винесені за дужки, бо йдеться про колективну безпеку, але це той випадок, коли у будь-яку мить може спрацювати діалектичний закон переходу кількості в якість. Простіше кажучи, з киплячої каструлі зірве кришку.
Зауважимо, Рютте залишається непохитним у підтримці єдності НАТО та спільної допомоги Україні. Пригадується його заява:
"Моє послання європейським колегам: перестаньте так сильно турбуватися про США, слід працювати. Почніть стежити за тим, щоб ви реалізували інвестиційні плани, запустили промислову базу, щоб підтримка України залишалася на високому рівні".
Генсек НАТО зараз нагадує голову ОСББ: щоб у будинку все функціонувало, доводиться витрачати більше сил не на пошук коштів, майстрів і так далі, а на вмовляння мешканців будинку та на їхнє примирення.
Внутрішні політичні конфлікти в країнах НАТО
Демократії передбачають електоральні цикли, які впливають на поведінку політиків. Як це відбувається можна простежити на прикладі Польщі, з якою Україна посварилася через поведінку президента Кароля Навроцького. Антиукраїнські заяви з табору польських правих звучать досі, зокрема погрози зупинити наш шлях до ЄС до вирішення історичних суперечок із Польщею. Водночас уряд сусідньої держави погодився передати Україні ракети для систем ППО Patriot, наразившись на критику правих. У відповідь прем’єр-міністр Дональд Туск закликав політиків Польщі "не гратися з вогнем".
"Ви ж, мабуть, не перейшли на бік Росії? Я звертаюся до тих, хто хоче припинити військову допомогу Україні. Можна дискутувати про історію, про взаємовідносини, але в жодному разі не можна ставити під загрозу нашу співпрацю з Україною в її захисті від російського вторгнення", — наголосив Туск.
Також днями польський прем’єр зробив попередження:
"Я не маю наміру нікого лякати, але найближчі місяці можуть бути критичними, особливо в країнах Балтії, ці побоювання відчуваються".
За словами Туска, Варшава готується до різних сценаріїв. Туск наполягає на посиленні східного флангу НАТО, закликає внутрішню опозицію усвідомити справжні, а не надумані нею виклики. Та навряд чи опозиція його почує.
Добре, що там ще не так, як у Чехії, де президент і друг України Петр Павел та прем’єр і недруг України Андрей Бабіш посварилися, хто представлятиме країну на саміті НАТО. У підсумку — летять до Анкари обоє, але нарізно.
Чи вдасться подолати розколи та чого очікувати Україні
Ці питання напередодні саміту в Анкарі стали ключовими. За повідомленням агенції Reuters, у підсумковому документі саміту є спільні знаменники. Зокрема, члени Альянсу мають намір висловити відданість колективній обороні у співпраці зі США. Це — та сама лояльність, про яку буцімто казав Трамп.
Заплановано у документі й 70 мільярдів євро військової допомоги Україні цього року і стільки ж — наступного. Кілька країн, пишуть інші ЗМІ, мають свою думку, — Словаччина взагалі проти, а Італія сумнівається в необхідності зобов’язань щодо фінансування на наступний рік. Простіше кажучи, щодо підтримки України члени Альянсу говорять одною мовою, але різними діалектами.
Аналітики рекомендують не зациклюватися на обіцянках десятків мільярдів допомоги Україні в дальшій перспективі, а на тому, що українці можуть отримати тут і зараз від НАТО на тлі посилення повітряних атак Росії. Йдеться постачання систем ППО, про що Київ постійно просить партнерів, та політичні рішення. Тобто, якщо Україна отримуватиме ракети-перехоплювачі балістики — це вже буде перемога.
На полях саміту відбудеться Форум оборонної промисловості. Цей захід не менш важливий для України, аніж навіть зміст підсумкового комюніке зібрання НАТО, адже там укладатимуться контракти на десятки мільярдів на багато років уперед. Оскільки безпека нашої країни, як запевняє Рютте, "тісно пов’язана з безпекою країн Альянсу", посилення оборонної промисловості НАТО стане і його, і нашим успіхом.
Про які політичні рішення може йтися? Звісно, до Альянсу нас не запросять, але окрім нього існують інші безпекові механізми, здатні дати більше тут і зараз. Велика Британія, Нідерланди, Фінляндія та Польща оголосили про формування нового багатостороннього оборонного механізму та підтвердили підтримку України. Судячи з оголошеної заяви, суть механізму у підвищенні ефективності закупівель оборонного обладнання та прискорення інвестицій в оборону. Залученість до подібних механізмів буде дуже корисною вже у короткій перспективі.
І, останнє. Напередодні зустрічі в Анкарі Трамп вкотре анонсував наближення кінця війни в Україні, і каже, що цього хоче Путін. Щось у цьому дусі він розповідатиме і під час подій у Туреччині. TrueUA розповідав про політичні гойдалки, які влаштовує нам і світові американський президент. На полях саміту він зустрінеться з Володимиром Зеленський. На їхню зустріч експерти покладають багато сподівань. Втім, більшість усе ж лишаються скептиками, бо до радикальних кроків проти Путіна Трамп, на жаль, досі не готовий.
