Подіям на протилежному кінці земної кулі в Україні зазвичай приділяють мало уваги. І даремно. У Південній Америці в останні роки відбуваються цікаві зі стратегічної точки зору процеси. Наприклад, головна країна регіону, Бразилія, нещодавно пережила правління правопопулістичного політика Жаїра Болсонару і повернулася до звичних лівих корупціонерів, причому звичних в прямому смислі цього слова, адже нинішній очільник Федеративної Республіки Бразилія, Лула да Сілва, уже керував країною у нульових.
Тепер же черга на серйозні зміни в іншій великій державі регіону — Аргентині. Там пройшов другий тур президентських виборів, які завершилися поразкою представника чинної влади. І не просто поразкою, а приходом до влади вкрай цікавого персонажа. Який має намір повернути зовнішньополітичний вектор країни різко праворуч.
Аргентиною довгий час керують дві складових. По-перше, це ідеологія перонізму. Якщо коротко, то це авторитарне правління з опорою на власну економіку (так звана автаркія), спроба опинитися між крапельками капіталізму та соціалізму і, звісно ж, класичне для Латинської Америки загравання з електоратом у вигляді "соціальної справедливості". Представники пероністських партій стоять на чолі Аргентини не одне десятиліття. Серед них було і подружжя Кіршнерів — Нестор та його дружина Крістіна. Вони керували країною з початку ХХІ століття, а зараз Крістіна Кіршнер обіймає посаду віце-президента — зокрема, для того, аби не потрапити у в’язницю через звинувачення у корупції.
Чинний президент Аргентини Альберто Фернандес — частина цього клану, яка і є другою важливою складовою. У обох Кіршнерів він працював прем’єр-міністром. Тож усе те, що відбувалося і відбувається в країні — на совісті цього угруповання, яке формально представляє Хустіалістську партію. (До складу якої входили і їхні попередники на посаді президента, зокрема, Карлос Менем та Едуардо Дуальде.)
Альберто Фернандес. Джерело: Instagram
А відбуваються в Аргентині варті уваги речі. Після дефолту 2020 року економіка країни не змогла "піднятися" — і фактично продовжує баражувати на межі чергового дефолту. 2023 року інфляція уже сягнула 140% (а обіцяють понад 180%), гірше ситуація лише у трьох країнах — Венесуелі, Зімбабве і Судані. Компанія, м’яко кажучи, не з найприємніших.
Державний борг у розмірі 90% ВВП, чорний ринок валюти (офіційний курс відрізняється від ринкового майже утричі), 40% (це за найоптимістичнішими даними) населення за межею бідності — усе це у підсумку призвело до поразки представника чинної влади, за іронією долі, чинного міністра економіки Аргентини Серхіо Масси. А переміг його дуже нетиповий політик.
Хав’єр Мілей запам’ятається на цих виборах перш за все бензопилою, яку він приносив на мітинги, символізуючи своє бажання рішуче розібратися із наявними у країні проблемами. Для ультраправого популіста, ким і є професор економіки Мілей, подібні перфоманси є звичною справою. Але головне у його перемозі, звісно ж, це не бензопила, а його ідеї, які до певної міри революційні.
Переможець президентських виборів (55% у другому турі) є прихильником лібертаріанського консерватизму. Що це означає на практиці? Мілей, перш за все, хоче зменшити, звести до мінімуму вплив держави на суспільство. Цю свою позицію він сам називає "короткостроковим мінархізмом" (мінархізм у лібертаріанстві — це модель держави, яка обмежується лише поліцією, судами й армією). Хоча в цілому, якщо говорити про засадничі принципи Хав’єра Мілея, він займає позицію анархо-капіталіста.
У внутрішній політиці це має означати — принаймні, якщо вірити передвиборчим обіцянкам кандидата — різке скорочення податків. Мілей заявляє, що 90% аргентинських податків, які формують лише 2% ВВП, будуть скасовані, бо вони лише заважають вести повноцінний бізнес.
Обраний президент обіцяв вивести з тіні у нормальну цивілізовану економіку вісім мільйонів співгромадян (усього населення Аргентини становить 45 мільйонів).
Хав'єр Мілей. Джерело: Instagram
Крім того, сеньйор Хав’єр обіцяв розформувати Центральний банк, через дії якого країну і накривають постійні хвилі інфляції, а також взагалі відмовитися від національної валюти на користь американського долара. Ця практика, до речі, не нова в Латинській Америці: в Еквадорі місцеві гроші, сукре, замінили на долари США ще у 2000 році. Цікаво, що станом на зараз ця країна має одну із найвищих в регіоні мінімальних зарплат (близько 450 доларів). А ВВП на душу населення після доларизації Еквадору виріс із 5700 доларів до майже 20 тисяч.
Отже, на внутрішній арені Аргентину очікують вагомі зміни. А що ж пропонує Хав’єр Мілей на зовнішньополітичному напрямку?
Тут варто відзначити головну політичну рису — як праворадикал Мілей налаштований категорично проти лівих і авторитарних урядів. Він різко висловився проти нинішнього президента Бразилії Лули (що і зрозуміло, бо аргентинський правопопуліст відверто симпатизував опоненту да Сілви, Жаїру Болсонару).
Крім того, Хав’єр Мілей заявив, що не матиме справи з Китаєм та йому подібними режимами. Це, зокрема, виражається у відмові від ідеї приєднатися до міждержавного об’єднання БРІКС, яке складають саме ліві уряди та диктатури — Китай, Росія, Бразилія. Новообраний же президент Аргентини чітко означив свій курс на тісну співпрацю зі Сполученими Штатами Америки.
В українському питанні Мілей теж зайняв очікувану і зрозумілу позицію — став на бік Києва. Для розуміння змін в Аргентині нагадаємо, що нинішній президент Альберто Фернандес, який фактично є представником клану Кіршнерів, заявив, що не підтримає ні санкції проти Росії, ні постачання зброї Україні.
Тож цілком може виявитися так, що після цих виборів у Україні в Південній Америці виявиться серйозний прихильник. А успіх майбутніх реформ "людини з бензопилою" може перетворити Аргентину на головного регіонального гравця. Що, зважаючи на позицію бразильського лівоцентриста Лули да Сілви, нам знов-таки на користь.
Втім, не варто забувати, що Хав’єр Мілей симпатизує ще і Дональду Трампу, який, до речі, уже привітав аргентинця з перемогою, заявивши, що той таки "зробить країну великою". Тож уважно слідкуймо за зовнішньополітичними рухами нового аргентинського президента, на його відносини із нинішньою адміністрацією Білого дому — і сподіваймося на те, що аргентинські вибори стануть початком проукраїнських змін на Глобальному Півдні.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
