Президент Польщі Анджей Дуда висловив сподівання, що до кінця його президентського терміну між Варшавою та Києвом у питанні щодо "волинської трагедії" буде здійснено прорив. Зокрема, він не має бажання досягати цих цілей шляхом безцеремонного шантажу, який, за його словами, "не принесе хороших результатів".
Як заявив політик в інтерв'ю виданню Polsat News, він зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.
За його словами, лідери держав говорили про фронтові питання і про те, якою є ситуація на сьогодні, але не обговорювали питання "волинської різанини". Також польський президент додав, що він раніше неодноразово спілкувався на цю тему з українським гарантом.
"Результатом цих переговорів і моїх повільних дій у цьому питанні, тому що це делікатні й важкі питання, стала присутність Володимира Зеленського в кафедральному соборі в Луцьку, де ми разом зібралися в річницю Волинської різанини. Це був важливий символ", — зазначив Дуда.
Так, питання ексгумації загиблих під час "волинської трагедії" було темою його розмови із Зеленським під час візиту до Києва на річницю Незалежності України.
"Я сподіваюся, що до кінця мого президентства в цьому питанні буде якийсь прорив. Але я б не хотів, щоб це робилося шляхом безцеремонного шантажу, який, на мій погляд, не принесе хороших результатів", — зауважив політик.
Раніше очільник Міністерства національної оборони Владислав Косіняк-Камиш заявляв, що, якщо "питання Волині не буде вирішене між Варшавою та Києвом, то Україні немає місця в Європейському Союзі".
Зокрема, Дуда зауважив, що хотів би знати, що конкретно мають на увазі міністри, прем'єр-міністри, які роблять подібні заяви. За його словами, це складні питання, у тому числі й для самих українців. Ці питання, які роками замовчувалися, треба враховувати.
"Якщо хтось говорить, що він збирається заблокувати доступ України до Європейського Союзу, то тим самим він вписується в політику російського диктатора Володимира Путіна", — наголосив польський президент.
"Волинська трагедія" — це обопільні етнічні чистки польського та українського населення, які відбувалися у період з 1943 по 1944 рік. Були здійснені Українською Повстанською Армією, що підпорядковувалися ОУН (Б), військовими відділами ОУН (М) стихійними напівкримінальними формуваннями як сокирники і зеленівці та польською Армією Крайовою, Батальйонів Хлопських за участю польських батальйонів шуцманшафту радянських партизанів та українського і польського цивільного населення у 1943 році під час Другої світової війни на Волині. Зокрема, вона є частиною багатовікового українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях — Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.
Метою дій українських націоналістів на Волині було насамперед бажання перешкодити майбутнім претензіям польського уряду на ці землі. Кількість жертв, яку називають дослідники, сильно коливається. Так, згідно з польськими даними, під час цієї трагедії загинуло щонайменше 36 543 — 36 750 поляків, з яких понад 19 тисяч — із встановленими прізвищами, а з українського боку — до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського протистояння, включно з Волинню, за деякими підрахунками сягає від 21 до 24 тисяч людей.
Варто наголосити, що для праць польських істориків характерна тенденція перебільшувати польські жертви шляхом зарахування до числа жертв поляків, які сховалися чи втекли від різанини, та применшувати кількість українських жертв, зараховуючи загиблих українців від рук поляків як поляків, що загинули від рук українців, зараховуючи до числа польських жертв інших людей частково навіть не польської національності, які загинули за геть інших обставин і які не мали стосунку до "волинської трагедії".
Зокрема, українські історики переважно почали досліджувати цю тему після проголошення Україною незалежності, а активізація досліджень відбулася після Революції гідності, адже у 2015 році були розсекречені архіви колишніх репресивних органів Радянського союзу до 1991 року, які зберігалися у фондах на території України.
Основним політичним наслідком "волинської різанини" стали так званий "українсько-польський обмін населенням", здійснений впродовж 1944—1946 років, та операція "Вісла", яка пройшла у 1947 році. Так, у межах цих акцій польський комуністичний уряд за участі Червоної Армії спершу депортував частину українського населення Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на радянські території, а надалі тих, хто відмовився покидати свої оселі, насильно виселили на західні території Польщі. Водночас рештки польського населення Волині та Галичини також було переселено на територію Польщі.
Нагадаємо, що вчора міністр закордонних справ Польщі 2018-2020 років Яцек Чапутович назвав нинішню політику уряду Дональда Туска щодо України "політикою гієни". Він розкритикував такі підходи теперішньої влади Польщі.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
