
Труднощі з виконанням власних зобов’язань не завжди пов’язані з лінню чи нестачею мотивації. Часто причина криється у звичних моделях мислення та поведінки, які можна змінити.
Про це йдеться у матеріалі Psychology Today.
Клінічна психологиня Шеннон Сауер-Завала пояснює: коли люди відкладають справи, діють імпульсивно або не доводять почате до кінця — це частіше пов’язано з рисою особистості, відомою як сумлінність. Вона визначає, наскільки людина організована, дисциплінована, здатна планувати та досягати цілей
Якщо цей показник нижчий, людині складніше відкладати миттєве задоволення заради довгострокових результатів.
Фахівчиня зазначає, що мозок схильний надавати перевагу швидкій винагороді. Наприклад, перегляд серіалу замість роботи, відкладання задач "на потім" або ж імпульсивний відпочинок після втоми. Такі дії дають миттєве полегшення і мозок "запам’ятовує", що це працює. Так з часом формується звичка.
Важливу роль відіграють і внутрішні установки, які люди часто навіть не помічають:
Ці думки фактично дають дозвіл відкладати справи й підсилюють прокрастинацію.
Гарним показником є те, що ці моделі не є фіксованими. Їх можна поступово змінити. Психологиня радить:
Наприклад, замість "зроблю пізніше" варто формулювати: "Якщо зроблю зараз — завтра буде легше". Навіть незначні зміни у поведінці можуть поступово підвищити рівень сумлінності та допомогти краще виконувати плани. Експертка зауважила, що проблема не в тому, що людині "байдуже", а в тому, що її звички налаштовані на короткостроковий комфорт.
Замість самокритики Шеннон Сауер-Завала радить поставити собі просте запитання: "Яка маленька дія прямо зараз наблизить мене до того життя, якого я хочу?" Саме з таких змін починається перехід від намірів до реальних результатів.
Фраза "мені потрібен простір" часто викликає тривогу й нерозуміння у стосунках. Нещодавно психологи пояснили, чи варто через це хвилюватися і що це може означати.