Чотири мирні угоди за півроку. Чому Трампу не світить Нобелівська премія миру
Після того, як десятиденний ультиматум Трампа Путіну завершився анонсом зустрічі цих двох діячів, є сенс проаналізувати, як главі Білого дому вдалося мирити інших.
TRIPP для Азербайджану і Вірменії. Геополітичний тріумф Трампа на Кавказі
Почнімо з останньої угоди, яку президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян підписали у присутності Трампа. Точніше, це декларація про визнання кордонів, встановлення дипломатичних відносин тощо. Далі — буде.
Історію багаторічної війни за Нагірний Карабах переказувати резону немає. Крапку в ній поставили у вересні 2023 року, коли азербайджанські війська за кілька днів встановили контроль над сепаратистським регіоном, після чого Нагірно-Карабаська республіка припинила своє існування, а 5 жовтня 2023-го прем’єр-міністр Нікол Пашинян визнав суверенітет Азербайджану над цією територією. Звідти вимушено евакуювалися понад 100 тисяч етнічних вірменів, а через певний час з Карабаху вигнали й російських "миротворців". Значною мірою поразка Вірменії у війні стала наслідком зради з боку Росії, яка обіцяла Єревану гарантії безпеки, проте обіцянок не виконала.
Протягом 2024 року і першого півріччя 2025-го азербайджанці та вірмени намагалися домовитися про умови мирного співіснування. Останнім часом тривали інтенсивні консультації між ними в Об’єднаних Арабських Еміратах за посередництва США і Туреччини. Американці запропонували сторонам конфлікту вигідний ґешефт у вигляді стратегічного інфраструктурного проекту Зангезурського коридору. Це 32 кілометри вірменської території, через яку має пролягти шлях між великим Азербайджаном та його Нахічеванською автономною республікою, що межує з Туреччиною. Розвиток цього коридору повністю змінює геополітичні розклади на Південному Кавказі, адже дає значні можливості для скорочення транспортування товарів з Азербайджану, Середньої Азії й навіть Китаю до Європи. Вірменія за транзит може заробляти значні суми. Також коридор розблоковує постачання товарів до самої Вірменії. Залишалося тільки визначити, хто розвиватиме коридор і гарантуватиме безпеку. Цим "хто" будуть США, які отримають від Єревана ексклюзивні спеціальні права розвивати проект, який отримав назву "Шлях Трампа за міжнародний мир і процвітання" під абревіатурою TRIPP.
Та, окрім заробітків на розбудові інфраструктури, американці розіграли геополітичну карту: завдяки TRIPP Москва втратить роль транзитної країни для товарів з Азії та прикаспійського регіону, а союзник Росії у війні проти України Іран отримає присутність Сполучених Штатів на своїх північно-східних кордонах. Тому російські й іранські посадовці погрожують Єревану і Баку. Але на їхні погрози — не зважають.
Від підписаної декларації є і ризики. Трамп угодою між Азербайджаном і Вірменією серйозно послабив позиції Путіна на Кавказі, та, якщо він оступиться у переговорах щодо України, Путін спробує відіграти ситуацію, провокуючи зрив домовленостей по транзитному коридору. Не варто забувати, що у Вірменії сильними залишаються проросійські настрої, які використовують опозиційні до Пашиняна сили.
Як Пакистан і Камбоджа номінували Трампа на Нобелівську премію миру
Завдяки посередництву Трампа закінчилися швидкоплинні прикордонні протистояння між Індією і Пакистаном (гостра фаза тривала чотири дні), а також Камбоджею і Таїландом (тривало п’ять днів). TrueUA розповідав про причини й перебіг обох конфліктів. Тому далі — про те, як Трампу вдалося їх помирити.
"Я зупинив війну між Пакистаном та Індією", — казав він.
І скаржився на неувагу до своєї величної персони: "Чи була хоч одна стаття, написана про те, як я зупинив війну між двома найбільшими країнами, котрі володіють ядерною зброєю? Я не думаю, що була стаття, написана про це".
А от індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді категорично заперечив роль Сполучених Штатів у припиненні бойових дій. За його словами, рішення щодо зупинки військового протистояння ухвалене військовими Індії й Пакистану без посередництва США. Також Нью-Делі спростував повідомлення Трампа, що Індія і Штати під час загострення конфлікту з Пакистаном обговорювали торгівельну угоду між двома країнами. Простіше кажучи, зробив прямий натяк, що Трамп — збрехав.
Натомість уряд Пакистану підіграв главі Білого дому, висунувши його на Нобелівську премію миру. В Ісламабаді відзначили "рішуче дипломатичне втручання" американського президента, його "вирішальне лідерство" під час конфлікту між Індією та Пакистаном. Після цієї заяви міжнародні аналітики припустили, що посередництво США все ж було, але працювали американці з пакистанцями. До слова, торгівельну угоду з Індією Штати не уклали досі, щобільше, застосували проти Індії 25-процентні мита за купівлю російської нафти. А з Пакистаном 31 липня Штати досягли угоди про допомогу Ісламабаду у розробці нафтових родовищ. Знову вигода для США.
У заморожувані прикордонного конфлікту між Камбоджею і Таїландом роль Трампа справді є. Він погрожував обом торгівельними проблемами зі Штатами, якщо не припинять воювати. У Бангкоку і Пномпені швидко зорієнтувалися, що бійня за маленький шматок землі в джунглях не варта сварки зі США. І почали миритися за посередництва Малайзії.
7 серпня вони уклали угоду про деескалацію з 13 пунктів. Для розуміння: дискусія між делегаціями Таїланду і Камбоджі тривала… понад годину. Бо дискутувати особливо не було про що: жодна зі сторін не втрачала території. Камбоджа одразу наслідувала приклад Пакистану і також висунула Трампа на Нобелівську премію "на знак визнання його історичного внеску у зміцнення глобального миру". Прем’єр Камбоджі Хун Манет вказав на "видатну мудрість" Трампа, на його "далекоглядну і новаторську дипломатію". Цікаво, з ким — Камбоджею чи Таїландом — тепер Сполучені Штати укладуть угоду з меншими митами?
Цінні мінерали в обмін на мир. Як Трамп мирив Конго та Руанду
21 червня американський президент повідомив, що йому вдалося домовитися про "чудову угоду" між Конго і Руандою та припинити війну, яка "триває вже кілька десятиліть й відома жорстоким кровопролиттям та смертями більше, ніж інші війни". При цьому додав: не отримає за посередництво у цій угоді Нобелівську премію миру, "але люди знають і для мене лише це має значення". 28 червня представники Конго і Руанди підписали мирну угоду у Білому домі.
"Для всього регіону відкривається нова глава надії та можливостей, гармонії, процвітання, миру", — прокоментував Трамп цю подію.
А от експерти вказували, що за цим пафосом насправді стоять бізнес-інтереси США. Конго має значні запаси золота, олова, колтану, кобальту, міді, літію. Переважно поклади цих мінералів і металів розташовані у прикордонних з Руандою провінціях. Через нестишний конфлікт конголезці не можуть користуватися своїми надрами, то вирішили укласти угоду про копалини з американцями. Ті гарантуватимуть безпеку і заодно вестимуть видобуток цінних природних ресурсів.
Комусь це нагадало, як у сиву давнину європейські колонізатори міняли у тубільців золото на дзеркальця. З іншого боку — якщо присутність американських інтересів у регіоні забезпечить там мир хоча б на кілька років, це вже буде добре.
Три висновки про вдалі мирні угоди Трампа
Отже, у всіх чотирьох випадках є кілька схожих моментів. Перший: американці фактично "купили" мирні угоди між конфліктуючими сторонами. Транзитний коридор через Вірменію, нафтові родовища в Пакистані, золото та інші цінні копалини в Конго. Торгівельні угоди США із Таїландом і Камбоджею ще не укладені, проте в них також варто очікувати чогось подібного. Обом країнам є що запропонувати Трампу.
Другий момент: там, де "купити" мир не виходить, миротворча дипломатія глави Білого дому буксує. Як у випадку війни в Україні. Де українці воюють за виживання своєї нації, а не за спірні прикордонні території. "Зійтися посередині за вигідну ціну" у такій війні — марна справа. Трамп колись обіцяв досягнути миру силою, але замість цього хоче "подивитися у вічі" Путіну. Що ж, побачимо, що він угледить в очах диктатора…
Третій момент: скільки б главу Білого дому не номінували на Нобелівську премію миру Пакистан чи Камбоджа, на користь Трампа це не спрацює. В Нобелівському комітеті на "куплений" мир не поведуться. Єдиний варіант отримати таку цінну нагороду — змусити Путіна закінчити війну без територіальних та інших подарунків йому за агресію.