Лемури, які оселилися на острові Мадагаскар понад 53 мільйони років тому, продовжують активно розвиватися. Вчені наголошують, що це суперечить загальним еволюційним законам.
Як повідомляє видання Popular Science, ці примати не демонструють очікуваного зниження темпів утворення нових видів, що є властивою рисою для більшості живих організмів.
Група вчених під керівництвом біолога з Університету штату Орегон Кеті Еверсон провела філогеномний аналіз, щоб простежити еволюційну історію лемурів. За її словами, ці тварини прибули на Мадагаскар, ймовірно, на "рослинному плоту" з материкової Африки. Без природних хижаків вони швидко заповнили екологічні ніші острова, перетворившись на понад 100 сучасних видів.
"Дослідження виявляють численні сплески диверсифікації без подальшого спаду, які пояснюють значну частину сучасного різноманіття лемурів", — наголосили у журналі Nature Communications.
Вчені зазначають, що три групи, а саме мишачі, спортивні та бурі лемури, демонструють надзвичайно високі темпи формування нових видів. Науковці пояснюють, що темпи видоутворення є ключовим показником біорізноманіття. Порівняння з "родичами лемурів", лорі, бушбебі та галаго, показало, що в Африці та Азії цей процес відбувається набагато повільніше.
"На Мадагаскарі відбувається щось особливе", — наголосила Еверсон, коментуючи результати роботи.
У ході дослідження вчені виявили, що у лемурів з високим рівнем диверсифікації відбувається інтенсивна геномна інтрогресія — передача генетичного матеріалу між видами. За слова науковців, це свідчить, що гібридизація у цих приматів не є еволюційним глухим кутом, а може стати паливом для подальшого розвитку.
Видання зауважило, що лемури відомі своєю дивовижною різноманітністю. У природі живуть крихітні мишачі лемури мадам Берт, найменшого примата у світі, до вимерлих гігантських лемурів розміром із горилу. Сьогодні на Мадагаскарі проживають близько 15% усіх видів цих приматів на планеті.
Нагадаємо, раніше науковці заявляли про те, що білобокі дельфіни, одні з найпоширеніших ссавців океану, почали жити менше в Північній Атлантиці. Така тенденція є тривожною не тільки для представників цього виду, а й для всієї екосистеми.