На тижні російсько-українська війна набула нових барв, судячи із першої реакції — зовсім несподіваних для Кремля. Російські добровольці, які воюють проти Росії у складі Інтернаціонального легіону — легіон "Свобода России" та "Русский Добровольческий корпус" — перейшли кордон Бєлгородської області РФ й влаштували невеличку громадянську війну.
Війна ця завершилася за кілька днів результатом, який став серйозною, можна навіть сказати, стратегічною поразкою Росії. По-перше, реакція російської влади засвідчила, що такого розвитку подій ні в Кремлі, ні в адміністрації Бєлгородської області не очікували. Коментарі губернатора палаючого регіону В'ячеслава Гладкова, записані переляканим голосом під деревом — найкраще свідчення безпомічності путінського режиму перед реальною загрозою.
Так само виглядав і коментар путінського речника Дмитра Пєскова. Максимумом, на який виявився здатний лідер ядерної держави — це висловлення (до того ж не пряме, а через свого речника) глибокого занепокоєння і традиційного звинувачення у всіх гріхах України. Що викликало прогнозовану хвилю обурення з боку російських радикалів і "розлючених патріотів" на кшталт Ігоря Гіркіна-Стрєлкова.
Навіть "контртерористична операція" перетворилася на цирк з Лапіним. У те постановочне відео з російським генералом, який прямо на дорозі командував військами у війні з "українською ДРГ", могли повірити лише люди, зовсім задурені кремлівською Z-пропагандою. А прес-конференція "знищених на території Бєлгородській області" російських добровольців взагалі вбила будь-який медійний позитив, на який, можливо, сподівалися у Кремлі.
Легіон "Свобода Росії"
До речі, про медіа. Бєлгородська офензива успішно перекрила спробу російських пропагандистів попіаритися на "звільненні" Бахмута. Російський окупаційний контингент довгі місяці намагався здобути хоч якусь перемогу, але в той момент, коли у пропагандистів з'явився який-не-який шанс заповнити інформаційний простір "перемогою" — вони отримали потужну "зраду". Це і кордон, який, як виявилося, може прорвати невелика кількість озброєних людей. І "зуби дракона", на які була виділена купа грошей (і, скоріш за все, благополучно розграбована; саме тому, а не через воєнну загрозу, губернатор Гладков так перелякався РДК і легіону на території області) — і які нікого не затримали. І відсутність притомної відповіді — перш за все Україні, оскільки навіть якимось черговим ракетним ударом країна-агресор не спромоглася відповісти.
Одним словом, цей раунд Україна виграла у Росії, як-то кажуть, всуху. Але не медійною складовою єдиною. Українське командування не просто вивчило кримські уроки 2014 року, а навіть перевершило їх. Те, що "громадянська війна в Бєлгородській області" була відвертим натяком на "зелених чоловічків" — зрозуміло. Але наші одразу заявили, що так, ці російські добровольці є частиною Збройних сил України, але перед перетином кордону вони беруть відпустку і діють на території своєї країни як її громадяни, а Українська держава та її армія тут ні до чого. І ось тут відчувається уся "краса гри"?
Так, Україна продемонструвала, що у цю гру під назвою "Іх там нєт" можна грати удвох — і до того ж не менш успішно. Звісна річ, РДК і "Свобода России" не захопили Бєлгородську область, як "зелені чоловічки" навесні 2014 року Крим, але, скоріш за все, таке завдання перед російськими добровольчими підрозділами й не ставилося.
Російські добровольці у Бєлгородській області
Завдання ж продемонструвати безсилля Росії навіть у захисті власних кордонів було виконане цілком успішно. Щобільше, є усі підстави вважати, що подібні офензиви будуть продовжуватися. А це, своєю чергою, обіцяє Кремлю кілька серйозних проблем. По-перше, військ у Путіна дійсно не вистачає, тож доведеться відтягувати підрозділи з фронту (і такий процес, за інформацію українського Міноборони, уже розпочався). По-друге, після "Києва за три дні" війна, яка прийшла на територію самої Росії (а в тому, що вона таки прийшла, сумнівів немає жодних), стане болючим ударом по репутації диктатора особисто. І цим користуватимуться не тільки Гіркін чи Пригожин, які дозволяють собі висловлюватися на публіку, а і значно впливовіші персони.
Головне, що Кремль справді не знає, чим відповісти на подібні атаки. Оголосити війну Україні? На це Путін, як показує практика, не може піти. Завдати ядерного удару? Чим далі, тим більше схоже на те, що Кремлю пояснили й на Сході, і на Заході, чим це може для нього обернутися. Та й по кому бити — по кількох сотнях своїх же громадян? І чим — "Кинджалами", які настільки успішно збила система ППО Patriot, що це стало іще одним потужним провалом російських агресорів?
Бєлгородська операція російських добровольців-відпускників продемонструвала, що Україна знайшла слабке місце у російській обороні. Місце, про яке самі росіяни, таке враження, усерйоз навіть не замислювалися. І це означає, що надалі ситуація для Кремля буде тільки погіршуватися. А варіант у Путіна тільки один — здатися. Або продовжувати так само безглуздо сточувати свою армію об Бахмут, Кремінну, Авдіївку чи Мар'їнку, до такої ситуації, коли на територію Бєлгородської (а також Брянської та Курської) області будуть заходити уже серйозні підрозділи, до яких Україна не матиме жодного формального відношення.
2014-го здавалося, що "зелені чоловічки" — це сильний і успішний хід Кремля. 2023-го цей бумеранг повернувся.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
