Міжнародний Суд ООН в Гаазі дійшов висновку, що володіє юрисдикцією для розгляду позову України до Росії про порушення двох міжнародних конвенцій: про припинення фінансування тероризму та про ліквідацію расової дискримінації. Більшість суддів не погодилися з запереченнями Москви, представленими у вересні.
Україна звернулася до Міжнародного Суду 16 січня 2017 року з проханням розглянути її позов до Росії, в якому, зокрема, йдеться про те, що Москва «спровокувала і підтримує збройне повстання на сході України». Київ вважає, що такими діями Російська Федерація порушує основні принципи міжнародного права, в тому числі положення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, повідомляє UN.
Порушення Конвенції про ліквідацію расової дискримінації Україна вбачає в тому, що «незаконний» референдум в Автономній республіці Крим «проходив в обстановці насильства і залякування щодо неросійських етнічних груп», а також в «дискримінації кримських татар і етнічних українців в Криму».
Росія в офіційних зверненнях до Суду стверджувала, що український позов носить «штучний характер» і не має відношення до жодної зі згаданих конвенцій. Російські юристи також наполягали на тому, що Київ не намагався вирішити виниклі з Росією розбіжності шляхом переговорів або арбітражу, як того вимагають конвенції, і тому Суд не може розглядати цю справу.
В результаті тривалого вивчення заперечень Росії переважна більшість суддів дійшла висновку, що Міжнародний суд ООН має юрисдикцію для розгляду позовної заяви України.
Міжнародний Суд є одним з шести головних органів ООН. Це - єдиний міжнародний судовий орган універсального характеру, що дозволяє суперечки між державами. Він складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки на дев'ятирічний термін.
Учасниками Статуту Суду є 192 держави. Близько 70 з них визнали юрисдикцію цього органу обов'язковою, але ряд з них супроводили визнання цілим рядом застережень.
Крім того, приблизно в 300 двосторонніх або багатосторонніх договорах передбачається, що Суд має юрисдикцію щодо вирішення спорів, пов'язаних з їх застосуванням або тлумаченням. Такі положення є і в двох конвенціях, на які в своїй заяві посилалася Україна.
