.png.webp)
Нічия на користь Європи. Як румуни дали ляпаса трампістам, а поляки можуть повторити
У неділю одразу у трьох країнах ЄС відбулися вибори: у Польщі та Румунії обирали президента, у Португалії — парламент. Румуни прокотили ультраправого кандидата, поляки у першому турі голосують за правих, португальці теж, але обачно.
Португальські ультраправі зросли, але стали лише третіми
Розпочнемо з Португалії. Хоча ця країна далеко від нас, проте за нинішньої політичної турбулентності у світі для нас дуже важливим є збереження проукраїнської стійкості Європи. То ж вибори у будь-якій із країн ЄС — це вже виклик. Бо скрізь за владу борються євроскептики та ультраправі.
У Португалії відбувалися дострокові парламентські вибори, треті за три роки. Їх спричинив гучний політичний скандал — прем’єра Луїша Монтенегру звинуватили у збагаченні родини внаслідок конфлікту інтересів. Якщо коротко, то родині прем’єра наледить консалтингова фірма, яка уклала низку вигідних контрактів з приватними компаніями, завдяки чому сім’я Монтенегру стала багатшою. Він звинувачення заперечував, але, попри це, парламент все ж перезавантажили.
У підсумку, більшість здобув керівний правоцентристський "Демократичний Альянс" (AD), однак опинився перед викликом із ким створювати коаліцію. Другими стали соціалісти, традиційно популярні в цій країні, а от третіми — ультраправі з партії Chega ("Досить"). Її очолює крайній консерватор Андре Вентура, великий прихильник Дональда Трампа. У цієї партії ідеологічні засади традиційні для інших європейських ультраправих — антимігрантська риторика, євроскептицизм, антилібералізм. Партійцям Chega закидають симпатії до профашистського режиму колишнього диктатора Антоніу Салазара.
На цих виборах ультраправі збільшили кількість мандатів, а соціалісти — втратили близько 10 мандатів. З партією Вентури центристи створювати коаліцію відмовляються. То ж новий уряд, який очевидно знову очолить Монтенегру, буде урядом меншості, без стійкої коаліції. Під кожне голосування доведеться шукати голоси. Якщо уряду заважатимуть працювати, то через рік на португальців очікуватимуть четверті дочасні вибори. Для нас же вигідно, щоб демократи, соціалісти й ліберали, які також матимуть фракцію, знайшли точки дотику, адже португальські ультраправі — точно нам не друзі.
Як праві програли вибори в Румунії
А от румуни — здивували. Після першого туру президентських виборів у Румунії з відривом у 20% лідирував ультраправий кандидат Джордже Сіміон. Другим до фінішу прийшов мер столиці країни Бухареста Нікушор Дан. Політтехнологи кажуть: розрив у 20 відсотків скоротити неможливо, але проєвропейський кандидат зумів це зробити й виграв. TrueUA раніше детально аналізував, чому серед румунів так популярні ідеї правих. Одна із причин — не так загальносвітовий тренд на правий популізм, як багаторічна політична нестабільність у цій країні. "Із грязі в князі" Сіміона витягнули традиційні політики, які за взаємними розбірками не помітили посилення позицій ультраправих маргіналів. Голосування румунів за таких, як Сіміон, — протестне.
Але на цих виборах у несистемного ультраправого кандидата з’явився несистемний незалежний ліберальний суперник, який і виграв. Виявилося, що Сіміону були нескладно виїхати на критиці традиційних політиків, які румунам набридли, та коли він зіткнувся з успішним мером Бухареста Даном, крити не було чим. Не від великого розуму Сіміон почав обзивати суперника "аутистом". Дан — математик, перемагав на міжнародних математичних олімпіадах, здобув ступінь доктора філософії у Парижі. Починав політичну кар’єру як громадський активіст, який шукав талановиту молодь і заохочував займатися наукою. У відповідь на хамство Сіміона він заявив:
"Бажання бути президентом і використання слова "аутист" як образи є неприйнятним. Я категорично засуджую це нелюдське послання, негідне не лише виборчої кампанії, а й будь-якої порядної людини, яка розуміє свого ближнього. Президент Румунії повинен бути президентом усіх громадян і розуміти, приймати та допомагати їм однаково, незалежно від їхніх страждань".
Дуже ймовірно, що цей скандал допоміг Дану, привернув на свій бік частину суспільства, шоковану тим, що їхнім президентом може стати ксенофоб Сіміон. Мерові Бухареста вдалося розбудити проєвропейську частину суспільства, переважно зосереджену у великих містах і пасивну до великої політики, а також діаспору. Перемогу Дана показали екзит-поли, але ультраправий кандидат спочатку відмовлявся визнати свою поразку. Остаточний підрахунок голосів — 53,6% за Дана, 46,4% за Сіміона — нокаутував зухвалого "румунського Трампа".
Та новообраному президенту Румунії не позаздриш. Йому доведеться працювати з парламентом, який перебуває у перманентних скандалах. У країні немає повноцінного уряду — після першого туру виборів Марчел Чолаку подав у відставку, в.о. очільника уряду є Каталін Предою. Дан анонсував переговори з депутатами щодо створення нового уряду. Вони не будуть простими. Крім того, від Дана знадобиться політична воля для розслідування фактів американського та російського втручання у вибори.
"Під час президентських виборів, що тривають у Румунії, ми знову бачимо ознаки російського втручання. Вірусна кампанія фейкових новин у Telegram та інших соціальних мережах має на меті вплинути на виборчий процес", — повідомив речник Міністерства закордонних справ Румунії Андрей Тарнеа.
Крім російського, відомо і про американське втручання. Не фейковими новинами, а звинуваченнями румунської влади у скасуванні результатів першого туру виборів, який відбувся ще торік, і де переміг проросійський ультраправий Калін Джорджеску. Віце-президент США Джей Ді Венс на Мюнхенській безпековій конференції 14 лютого заявив, що Румунія скасувала вибори на підставі "непереконливих підозр розвідувального агентства і величезного тиску з боку своїх сусідів". Румунія — дуже важливий член НАТО, то ж цікаво, як американська адміністрація налагоджуватиме відносини з президентом, який за своїми поглядами повний антипод трампістів.
Для України перемога Дана — хороший варіант, бо в протилежному випадку ми б мали велику проблему з Румунією плюс до Угорщини Віктора Орбана і Словаччини Роберта Фіцо. Окрім вітань демократично обраному лідеру сусідньої держави, Києву не зайвою буде пропозиція допомогти в розслідуванні російського втручання у вибори. Нагадаємо: Сіміону заборонений в’їзд до України й Молдови. Очевидно для цього наші спецслужби мали вагомі підстави й інформацію про них доцільно передати Бухаресту.
Тшасковський проти Навроцького. Чи повторять поляки за румунами
А от у Польщі після першого туру виборів розрив між кандидатами невеликий: мер Варшави, висуванець ліберальної "Громадянської коаліції" Рафал Тшасковський має 30,8%, Кароль Навроцький, якого підтримує правоконсервативна партія "Право і справедливість" (ПіС) — 29,1%. Нинішній президент Польщі Анджей Дуда — друг України — також був висуванцем ПіС, але у випадку з Навроцьким ситуація інакше. Цього кандидата важко назвати проукраїнським. Він очолює Інститут національної пам’яті Польщі.
"Сьогодні я не бачу Україну в жодній структурі — ні в Європейському Союзі, ні в НАТО — поки не будуть вирішені такі важливі для поляків цивілізаційні питання. Країна, яка не може відповісти за дуже жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів", — казав Навроцький у січні 2025 року.
Власне, ця цитата дає чітке уявлення про те, як зміниться політика Польщі щодо України в разі обрання цього кандидата у другому турі. Він — не ультраправий, але нам — не друг.
Хоча Тшасковський є більш кращим варіантом для нас, він також дозволяв собі неоднозначні висловлювання щодо майбутнього України. Втім цей політик орієнтується на прем’єра Дональда Туска, то ж його зовнішня політика залежатиме від позиції глави уряду. А він — проукраїнський.
Кращі шанси на перемогу має Навроцький, якого особисто підтримав Трамп. Якщо меру Варшави для перемоги доведеться докласти значних зусиль з мобілізації електорату, то за правого кандидата можуть проголосувати виборці, які в першому турі віддали голоси за двох ультраправих — лідера "Конфедерації" Славоміра Менцена (у нього 14,81%) і депутата Європарламенту Гжегоша Брауна (6,34%). Останній знеславився спаленням прапора ЄС. Це не просто євроскептики, а політики, яких можна віднести до "коричневого" (неофашистського) спектру. Вони — українофоби та прихильники політики Росії. Звідки вони з’явилися у Польщі й чому маргінали мають таку підтримку — питання непросте. Але власне мова не про них, а про їхніх виборців. Якщо вони підтримають Навроцького, на Польщу очікує протистояння правого президента і ліберального уряду. Тобто політична турбулентність, в якій раз по раз виникатиме й українська тема. З двох зол — Тшасковського і Навроцького — нас більше влаштовує перше. А як вирішать поляки, побачимо у неділю, 1 червня.