Сьогодні в Україні відзначають День писемності та мови: що вирізняє нашу солов'їну з-поміж інших

У неділю, 27 жовтня, в Україні відзначають День української писемності та мови. З 2023 року вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, а також це свято змістилося з 9 листопада на 27 жовтня — через зміну церковного календаря та перехід українських церков на новоюліанський календар.

Кожна мова у світі має свої особливості. Українська теж вирізняється — навіть на тлі схожих слов’янських (найближчими до нашої мови є білоруська, польська та сербська). Крім того, в українській мові відзначають такі моменти.

Милозвучність

Це здатність мови до мелодійного, гармонійного звучання. Як нагадує Енциклопедія сучасної України, поширенню думки про милозвучність української сприяла ціла низка факторів, зокрема, особливостей артикуляції:

• звуків і звукосполучень (у кожній мові артикуляція відповідних фонем має різний фонетичний вияв, так само особливим є поєднання звуків в один мовленнєвий ланцюжок, а також якість їх вимовляння залежно від позицій у словах);
• слів і словосполучень (окремим мовам притаманна заміна складних випадків вимовляння на легші, наприклад, в українській мові це орфоепічні чергування прийменників, часток, афік­сів: в — у — уві, і - й, з — із — зі, би — б, же — ж, ще — іще, хоч — хоча, -ся — -сь, від — од; спрощення звуків у групах приголосних при словозміні: ждн — жн, здн — зн, стл — сл, слн — лн, зкн — зн, скн — сн, шчк — шк та ін.; уникнення збігу двох і більше голос­них звуків у словах іншомовного походження);
• фраз і їх сполучень — ідеться передусім про інтонацію, ритм, темп мовлення, які в кожній мові мають свої особливості, наприклад, ритм української мови пов'язаний із виразною довготою наголошених складів, повнозвучністю ненаголошених складів — завдяки цьому виразне українське мовлення у сприйнятті носіїв інших мов може асоціюватися зі співом.

Розмаїття діалектів

Діалекти української мови стали базою формування української літературної мови на різних етапах історії мови. Однією з характерних особливостей кожного з наріч української мови є лексичні діалектизми — слова або стійкі словосполучення, які не входять до лексичної системи літературної мови. Найбільше діалектизмів серед іменників, рідше — серед дієслів, прикметників, прислівників, службових частин мови.

Сучасну українську діалектну мову утворюють три наріччя, в межах яких існують численні окремі діалекти та говірки:

• північне наріччя (входять східнополіський, середньополіський, західнополіський діалекти), приклади діалектизмів: глива (груша), коросліп (пролісок), товар (худоба), конопляник (горобець), клювок (дятел), ключина (кроква), копаниця (лопата), гладишка (глечик), живець (джерело), веселуха (райдуга), ляскавиця (грім), мигунка (блискавка), хупавий (гарний), бігме (їй-богу), ік (до);
• південно-східне наріччя (середньонаддніпрянський, слобожанський, степовий діалекти), приклади діалектизмів: жалива (кропива), курай (перекотиполе), перетика (перелісок), скот (худоба), бовдур (димар), вагани (ночви), кабиця (літня піч), кип’яч (окріп), зобува (взуття), киря (сокира), хвища (сильний дощ), кура (заметіль), бокасувати (ходити боком), випасатися (тинятися), желіпати (кричати), но (але);
• південно-західне наріччя (лемківський, надсянський, закарпатський, покутсько-буковинський, гуцульський, бойківський, наддністрянський, волинський, подільський діалекти), приклади діалектизмів: крумплі (картопля), ярець (ячмінь), хопта (бур’ян), вивірка (білка), когут (півень), льоха (свиня), маржина (худоба), тайстра (торба), нецьки (ночви), плова (дощ), цмок (веселка), стрий (дядько по батькові), вуйко (дядько по матері), нанашко (хрещений батько), банітувати (лаяти), пантрувати (стежити), окмітовувати (помічати), витуманити (видурити), далебі (їй-богу).

Фемінітиви

Українській мові притаманні фемінітиви — словоформи жіночого роду. Фемінітиви мають давнє походження, нині ж активно відновлюється та розширюється їх застосування. Серед сучасних прикладів фемінітивів: дизайнерка, доцентка, радниця, очільниця, улюблениця, добродійка, програмістка, тренерка, офіцерка, волонтерка тощо.

Кличний відмінок

Це специфічна граматична особливість української мови, яка підкреслює її милозвучність та підсилює функцію звертань. Кличний відмінок властивий тільки іменникам, вони можуть мати п’яти різних закінчень у цьому відмінку: -е, -ю, -о, -у, -є. Використовують кличний відмінок для прямого звертання до людей, тварин, предметів, для привертання уваги, для вияву поваги. Приклади: друже, брате, котику, Лесю, пані Оксано, пане Максиме, Катерино Володимирівно, Юрію Петровичу тощо.

Окрім української, кличний відмінок притаманний також іншим мовам (польській, чеській, сербській, болгарській, румунській, латвійській, литовській, шотландській, арабській, грузинській, корейській, чуваській). Однак часто його використовують більш формально, не так активно, як в українській мові. У радянські часи були спроби уніфікувати українську мову з російською та позбавитися кличного відмінка.

Багатство синонімів

Українська мова вирізняється розмаїттям синонімічних рядів. Наприклад, до слова "горизонт" можна підібрати такі слова: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругогляд, кругозір, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. А в Короткому словнику синонімів української мови, де зібрано 4 279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово "бити" — 45 синонімів.

Зменшувально-пестливі форми

Українська мова багата на зменшувальні форми, таку форму має навіть слово "вороги" — "вороженьки".

Нагадаємо, що, за даними соціологічного опитування, результати якого соціологічна служба Центру Разумкова оприлюднила в липні цього року, за останні 10 років кількість українців, які спілкуються вдома рідною мовою, зросла майже у півтора раза. При цьому 70% громадян вільно нею володіють.

Підписуйтеся на нас в Telegram , щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими