Талант — не головне: психологи визначили справжній ключ до успіху
Коли хтось дивиться на успішних людей, то їм важко не думати, що слава, багатство чи процвітання є результатом виключно таланту. Безумовно, що вроджені навички мають свій вплив, але він не є єдиним фактором, який впливає на досягнення результату.
Видання Fortune, посилаючись на психолога з Пенсильванського університету Анджела Дакворт, повідомляє, що зусилля, які прикладає людина, коли намагається досягти успіху, мають подвійну вагу.
Дакворт — американська психологиня, науковиця та авторка, найбільш відома своїми дослідженнями стійкості: концепції пристрасті та наполегливості у досягненні довгострокових цілей. Вона є професоркою психології імені Рози Лі та Егберта Чанга у провідному Університеті Пенсильванії, а також співзасновницею Character Lab, некомерційної організації, що спеціалізується на науково обґрунтованих порадах для батьків та вчителів.
"Часто, мені здається, ми дивимося на інших людей і кажемо: "Так, вони неймовірно талановиті", чи то у спорті, чи в мистецтві, музиці чи бізнесі, і ми лише знизуємо плечима і кажемо: "Ну, вони ж народилися з цим даром", — зазначає психолог.
Талант часто визначають як природну здатність або навичку, але Дакворт описує це по-іншому. За її словами, талант — це швидкість, з якою людина здатна вдосконалюватися в чомусь.
"Якщо ви менш талановита людина, ви вдосконалюєтеся "лише трохи" з кожною годиною практики", — зазначила вона.
Один із найвідоміших спортсменів коледжу в історії Університету Флориди Тім Тібоу також є прихильником наполегливої праці, а не таланту. За його словами, той, хто багато працює, може мати перевагу над талановитим, але менш працьовитим опонентом.
"Я дотримувався цього почуття, бо воно мене мотивувало — знання того, що коли я з’являюся на корті, на полі, на полі для гольфу, у класі, я не завжди буду найталановитішим", — зазначив Тібоу.
У світі спорту не лише Тібоу поділяє таку думку. Кріштіану Роналду, один з найкращих футболістів в історії, теж так вважає. За його словами, талант без праці нічого не вартий.
"Талант без праці — ніщо", — сказав Роналду, який здобув кілька індивідуальних та командних нагород за свої успіхи, зокрема п’ять трофеїв "Золотий м’яч" як найкращий гравець світу.
Що про це говорять дослідження
Нові дані з Військової академії США у Вест-Пойнті свідчать: наполегливість залишається одним із ключових факторів успіху курсантів. Дослідження охопило 817 людей з випуску 2022 року, які понад два роки навчалися й служили у режимі обмежень, карантинів та змін у навчальному процесі через COVID-19.
На початку навчання вони проходили опитування на завзятість, тест на фізичну підготовку (віджимання, прес, біг). Далі дослідники відстежували, хто з них закінчив Вест-Пойнт вчасно, а також підсумкові оцінки в трьох сферах: академічній, військовій та фізичній.
Встановлено, що наполегливість і фізична форма суттєво підвищували шанси на випуск, тоді як результати вступних тестів SAT/ACT у цій конкретній когорті не мали значущого впливу на факт закінчення академії. Загалом, для курсантів із низькими показниками завзятості та фізпідготовки ймовірність випуску оцінювалась приблизно у близько 76–83%, тоді як для тих, хто працював наполегливо, показники зростали до понад 90%.
Втім, коли йшлося про успішність у різних сферах, картина виявилася більш нюансованою:
- академічні результати найкраще прогнозувалися саме когнітивними здібностями (SAT/ACT), далі йшли фізична підготовка та завзятість;
- військові показники найбільше залежали від фізичної форми, потім від результатів тестів, а вже потім — від завзятості;
- фізична успішність очікувано найсильніше визначалася початковою фізичною підготовкою, але й завзятість також вносила відчутний внесок.
Загалом завзятість і фізична форма важливі, але далеко не єдині чинники. Автори наголошують, що інші риси — наприклад, стійкість, витривалість, сумлінність теж можуть істотно впливати на результати, але не були включені до аналізу.
Дослідження підтверджує думку, що завзятість — не "магічна риса", але стабільний, хоч і помірний, предиктор успіху. Вона допомагає утримуватися в довгостроковій траєкторії до мети, особливо в умовах VUCA-середовища (нестабільність, невизначеність, складність, неоднозначність), яким стала пандемія для Вест-Пойнта. Автори дослідження припускають, що подібні механізми можуть працювати й в інших високостресових середовищах — медичних, юридичних школах, серед лікарів, рятувальників чи соціальних працівників.
Нагадаємо, раніше колишній фінансовий аналітик Ейвері Вайт називала вісім прихованих звичок, які непомітно забирають шанс на досягнення результату. Вона пояснила, як їх виявити й викорінити, перш ніж вони завдадуть шкоди.
