Вчені вперше виявили руйнування земної кори на дні Тихого океану: якими можуть бути наслідки

Науковці вперше з безпрецедентною точністю зафіксували руйнування зони субдукції — місця, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. Процес, який відбувається поблизу Тихоокеанського Північного Заходу, свідчить, що плита Каскадії розпадається на частини, формуючи нові геологічні межі. Водночас розпад тектонічних плит може мати вплив на вулканізм і формування нових кордонів континентів.

Як повідомляє SciTechDaily, відкриття, опубліковане у журналі Science Advances, дає нове розуміння того, як тектонічні плити відмирають. Відповідний процес також має важливий вплив на прогнозування землетрусів та вулканічної активності в регіоні.

"Ми вперше бачимо, як зона субдукції буквально "помирає" на наших очах. Замість раптового руйнування плита розколюється на частини, ніби потяг, який повільно сходить із рейок, вагон за вагоном", — наголосили вчені.

Так, у регіоні Каскадія, біля острова Ванкувер, плити Хуан-де-Фука та Експлорер повільно занурюються під Північноамериканську плиту. Саме тут команда дослідників, використовуючи сейсмічну візуалізацію CASIE21, отримала найдетальніші зображення підземної структури регіону.

Дані, зібрані за допомогою 15-кілометрового ланцюга підводних датчиків, показали глибокі розломи, які розтинають океанічну плиту. Один із них супроводжується зсувом до п’яти кілометрів. За словами вчених, це свідчить про активне руйнування.

"Плита ще не відокремилася повністю, але цей процес уже запущено. Деякі ділянки все ще сейсмічно активні, тоді як інші — дивно "мовчазні". Це ознака того, що шматок плити вже відколовся", — зазначили автори дослідження.

Дослідження показало, що зони субдукції не руйнуються одномоментно. Вони втрачають цілісність поетапно, коли трансформаційні розломи, подібно до природних ножиць, відокремлюють один фрагмент за іншим. Такі часткові розриви створюють менші мікроплити, які продовжують рухатися незалежно. 

Втім, з часом плита втрачає імпульс і "вимикає" субдукцію — процес, який може тривати мільйони років. Такий сценарій пояснює геологічні сліди минулих подій, наприклад, фрагменти колишньої плити Фараллон біля узбережжя Каліфорнії, що давно викликали питання у вчених.

"Розпад тектонічних плит може мати вплив на вулканізм і формування нових кордонів континентів. Коли частина плити відривається, у земній корі з’являються "вікна", крізь які підіймається гаряча мантія, стимулюючи виверження вулканів", — зазначили вчені.

Фото ілюстративне. Джерело: Pixabay

За словами авторів дослідження, межі плит не зникають раптово, адже вони поступово мігрують, створюючи нові структури. Відповідні процеси чудово узгоджуються з тим, що науковці спостерігають в геологічному літописі, де вулканічні породи стають молодшими або старішими в послідовності, яка відображає це поступове розривання.

Попри масштабність відкриття, дослідники наголошують, що ризик сильних землетрусів і цунамі в регіоні Каскадії залишається високим. Розуміння нових структур допоможе точніше моделювати поширення розривів і оновити карти сейсмічної небезпеки для Тихоокеанського узбережжя. Наразі вчені лише починають усвідомлювати, як складні внутрішні структури плит впливають на поведінку землетрусів. Втім, тихоокеанський регіон, без сумніву, залишається одним із найактивніших і найнебезпечніших у світі.

Нагадаємо, раніше телеканал CNN повідомляв, що двадцятирічні спостереження за Марсом, які велися з двох орбітальних апаратів, показали, що "пилові дияволи" на цій планеті рухаються зі швидкістю до 160 кілометрів на годину. Такі дані змінюють уявлення про пиловий цикл Червоної планети та можуть вплинути на планування майбутніх місій.