У Польщі на фінішну пряму виходять одні із найгостріших парламентських виборів за останні роки. Причиною цього є падіння рейтингу партії влади, партії Ярослава Качинського "Право і справедливість", яка з 2015 року одноосібно керує країною.
Оскільки "ПіС" є партією популістичного характеру, то і варіанти для відновлення своїх підупалих позицій Качинський і Ко обрали відповідні. Так, однією із головних подій у польському політичному житті протягом вересня став зерновий скандал, в який виявилася втягнута Україна. Поляки (власне, "Право і справедливість") не підготувалися до завершення дії мораторію, узгодженого із Єврокомісією — і влаштували справжнє шоу, метою якою було продемонструвати захист прав вітчизняних фермерів.
Ця частина електорату була обрана не випадково, бо саме аграрії є питомими виборцями ультраправих конкурентів ПіС — "Конфедерації". Конкурентів, які після виборів можуть опинитися у вимушених друзях Качинського, Моравецького і Дуди. Тож, піднявши на стяг бажання захистити виробників польського зерна, влада спробувала відкусити відсотки у соціально близьких, але все-таки небажаних партнерів по гіпотетичній коаліції.
Крім того, традиційно для "Права і справедливості" була згадана німецька тема. Тут все просто і давно уже відомо, тому обговорювати особливо нічого, просто констатуємо — поляки знову вимагають від Німеччини якихось міфічних компенсацій за Другу світову війну. При цьому ігноруючи не тільки міжнародне право, а звичайнісінький здоровий глузд, бо усі питання між ФРН/НДР та Польщею були зняті давним-давно, ще за канцлера Віллі Брандта у 1970 році. Але, звісна річ, популісти роблять свої заяви не для того, аби після виборів втілювати їх у життя, а саме для того, щоби виграти ці вибори. Але — чи зможе "Право і справедливість" утретє поспіль перемогти у парламентських перегонах?
Два роки тому, посередині виборчого циклу, перевага "Права і справедливості" над головними конкурентами, "Громадянською коаліцією" (створеною на базі правоцентристської "Громадянської платформи" Дональда Туска, але у складі цієї коаліції є різні політичні сили, настільки різні, що політичну позицію коаліції визначають як "парасолькова", себто охоплює собою занадто великий політспектр) була просто вражаючою. 35% проти 15! Ба більше, на друге місце вискочили центристи із "Польщі 2050".
Дональд Туск. Фото з Facebook
Втім, досить швидко "Громадянська коаліція" повернулася до 7-10%-го відставання від партії влади. А через деякий час після початку повномасштабної війни в Україні почала набирати силу ультраправа "Конфедерація". Яка цього літа навіть вискочила на третє місце. Але цей злет, схоже, виявився передчасним, бо перед самими виборами третім став виборчий блок "Третій шлях", до якого увійшли якраз "Польща 2050" та ще одна центристська сила, "Польська коаліція".
Якими ж є шанси польських партій зараз? Згідно з останніми соцопитуваннями, лідирує у перегонах, звісно ж, "Право і справедливість". Але перевага Качинського над Туском уже не така вражаюча, як раніше — лише 4-6%. На третьому місці — "Третя сила", і зовсім поруч дві діаметрально протилежних політсили, "Конфедерація" та "Нова Лівиця".
І тут починається найцікавіше. "ПіС" має рейтинг близько 32%. Ультраправі, які є найближчими до партії влади (і вважаються потенційними коаліціантами) — 9-10%. В сумі це дає близько 42%. З протилежного боку барикад — "Громадянська платформа" із 27%, "Третя сила", яка має 11-12%, що в сумі дає до 40%. І "Нова Лівиця" зі своїми 9%, яка, звісно ж, в жодні коаліції із ПіС і тим паче "Конфедерацією" вступати не буде. (Це все-таки не Україна, де соціалісти Мороза 2006-го подалися в міньйони до Партії регіонів, партії великого бізнесу — і, до речі, навіть в наших умовах поплатилися за це, зникнувши з політичної мапи країни уже за рік, після провалу на дострокових виборах.) А от щодо "Громадянської коаліції" та "Третього шляху" — тут можуть виникнути варіанти. Звісно ж, з головною метою — перемоги над "Правом і справедливістю".
Ярослав Качинський. Polskie Radio
Одним словом, ситуація на фініші польської парламентської кампанії дуже цікава. І тут варто замислитися над тим, а яка з коаліцій вигідна нам?
Для початку вкажімо на очевидне — відверто антиукраїнську позицію займає тільки одна із п’яти партій, які, згідно із соціологічними даними, проходять до Сейму. Це ультраправа "Конфедерація". Потрапляння її до коаліції із "Правом і справедливістю", яка, в принципі, до останніх скандалів, упевнено підтримувала Україну — сигнал неприємний. Навіть маючи міноритарний "пакет акцій", конфедерати матимуть можливість вимагати від старших партнерів тих чи інших кроків, які зашкодять Україні. Це ми вже бачимо з ультраправим, трампівським крилом Республіканської партії Сполучених Штатів Америки.
Три інші партії, навіть "Нова Лівиця", в принципі, мають проукраїнський погляд на війну в Україні. Тут важливо зауважити, що лівий край польського політичного спектра дещо відрізняється від німецького чи тим паче французького. Так, найкращими відносинами польської та української влад, без розгону ксенофобських настроїв, без фільмів на кшталт "Волині", а із формулою "прошу вибачення і вибачаю" — були саме під час президентства лівого Олександра Кваснєвського. До речі, Союз демократичних лівих сил, членом якого був Кваснєвський, якраз і входить до "Нової Лівиці". А другою частиною цього блоку є лівоцентристська, проєвропейська "Весна". Тож це не Die Linke, яких не взяли у німецьку коаліцію навіть нібито близькі соціал-демократи. Що вже казати про радикальних ліваків із французького парламенту...
Отже, нинішня ситуація в Польщі складається таким чином, що Україні вигіднішою є перемога опозиції й формування коаліції із "Громадянської коаліції", "Третього шляху" і "Нової Лівиці". Цей варіант є і найреалістичнішим, бо в широку коаліцію ПіС та ГК, відверто кажучи, не віриться — занадто різкі між цими двома грандами польської політики відносини. Це як уявити в кінці 2021 року після гіпотетичних дострокових парламентських виборів в Україні широку коаліцію в складі "Слуги народу" і "Європейської солідарності".
Хоча широка коаліція, як показує приклад Німеччини, де блок ХДС/ХСС неодноразово об’єднувався після виборів із СДПН, — є дієвим методом вирішення післявиборчих проблем. Але у ФРН між великими партіями немає такого гострого конфлікту, як у Польщі чи Україні, тому в бундестазі й стали можливими подібні союзи. А ще для того, аби не допустити у владні коаліції ультралівих та ультраправих. Що є ознакою дорослого, відповідального ставлення до електоральної довіри.
Подивимося, наскільки дорослими є головні польські політичні гравці. Особливо, звісно ж, "Право і справедливість", до яких прикута особлива увага. Чекати залишилося недовго.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
