# вчені

Поблизу української станції "Академік Вернадський" субантарктичні пінгвіни висадили перше яйце цього шлюбного сезону. Його виявили на скелі біля лабораторії геофізиків. Уже другий рік поспіль біологи знаходять перше яйце в одному й тому ж місці.Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі."Я звернула увагу, що деякі пінгвіни лежать і не встають — вони власне і стали "підозрюваними". Вирішила підійти ближче — виявилось недаремно. У одного пінгвіна справді вже є яйце", — розповіла біологиня 30 експедиції Зоя Швидка, яка проводила обхід острова Галіндез, де розташована українська станція.Науковці констатували, що другий рік поспіль біологи знаходять перше яйце в одному й тому ж місці: на скелі біля ДНЧ-будиночка. Це невелика лабораторія, де геофізики здійснюють безперервне приймання радіочастот для вивчення геокосмосу."Тут — одна з найвищих точок гніздування пінгвінів на острові. За рахунок висоти скелі відносно рано оголюються від снігу й стають придатними для гніздування. Можливо, саме тому тут з'являються перші яйця. А може пінгвінам подобається слухати сигнали з далеких точок планети", — пожартувала Зоя.. Учені нагадали, що субантарктичні пінгвіни, які мешкають на цьому острові, висиджують яйця на гніздах з камінців. Пара це робить за чергою: поки мама живиться в океані, тато залишається на гнізді, та навпаки. У субантарктичних пінгвінів — здебільшого два яйця, рідше буває три, проте третій малюк має небагато шансів на виживання. Хоча торік на Галіндезі вчені фіксували родину, в якій підростало троє дітей.Як відомо, українські науковці спостерігаються за пінгвінами й іншими птахами в контексті зміни клімату. Адже їхні міграції є одним із підтверджень потепління в цьому регіоні Антарктики.Зокрема, субантарктичні пінгвіни — теплолюбні, та до середини 2000 не гніздували на Галіндезі. Цього ж сезону їх тут уже сім тисяч.Нагадаємо, що в лютому цього року неподалік від української антарктичної станції "Академік Вернадський" полярники виявили унікальну родину пінгвінів. Пара птахів "виховує" аж трьох пташенят одночасно..

Новий вид метеликів назвали на честь 23-річної українки Ірини Заруцької, яку наприкінці серпня вбили у Сполучених Штатах Америки. Назву Iryna’s Azure отримали комахи, які переважно мешкають у штаті Південна Кароліна.Про це повідомили журналісти ABC News із посиланням на вченого, президента та директора Міжнародного дослідження лускокрилих Гаррі Павулаана. Він уточнив, що метелики мають світло-блакитні крила, але також можуть мати виразне фіолетово-блакитне забарвлення."Це переживе більшість інших способів ушанування, адже метелик — це живий організм. Ім’я Ірини буде увічнено в метелику", — пояснив Павулаан.За його словами, таке вшанування загиблої українки гарантуватиме, що її "ніколи не забудуть".Медійники зазначили, що вперше метеликів виду Iryna’s Azure помітив дослідник Рональд Гатрелл 1985 року, однак тоді офіційної назви комахи не мали. 2018 року Гаррі Павулаан вирушив до Південної Кароліни, де досліджував цих істот.Через кілька років науковець визначив, що ця комаха є "першим відомим випадком гібридної інтроґресії" серед метеликів родини синявцевих (роду Azure) — наслідком переходу генів одного виду до іншого через схрещення.Учений уже встигнув визначити назву для нової істоти, коли дізнався про вбивство українки Ірини Заруцькою. Через її смерть Павулаан вирішив прискорити роботу над статтею та назвати метелик на честь дівчини.Що відомо про вбивство Заруцької23-річна біженка з України Ірина Заруцька загинула внаслідок нападу в поїзді в американському місті Шарлотт (штат Північна Кароліна). Трагедія сталася 22 серпня, підозрюваного у вбивстві затримали правоохоронці.Українку смертельно поранили ножем у поїзді легкорейкового транспорту Lynx Blue Line в Шарлотті внаслідок раптового нападу пізно вночі.Ірину Заруцьку поранили декілька разів ножем, зокрема, щонайменше одним ударом в горло, близько 21:50 22 серпня. Підозрюваного у нападі, 34-річного Декарлоса Брауна-молодшого, заарештували та звинуватили у вбивстві першого ступеня. Влада стверджує, що Браун і Заруцька не знали один одного, а мотив залишається незрозумілим.Браун, який, як повідомляється, отримав травму руки під час інциденту, вийшов з поїзда на наступній зупинці, пізніше його затримали.Його лікували в лікарні з порізом на тильній стороні долоні, а після виписки йому висунули звинувачення у вбивстві. Влада не повідомила мотив, і Браун наразі перебуває у в'язниці, де проходить оцінку професійної компетентності.Чоловікові висунули звинувачення, зокрема, федеральні, за які його можуть засудити до смертної кари.Нагадаємо, що 4 жовтня в американському штаті Північна Кароліна губернатор-демократ Джош Штайн підписав так званий "Закон Ірини". Його мета — скасувати певні форми безготівкової застави та встановити суворіші вимоги до досудового звільнення за насильницькі злочини..

Глобальне потепління призведе до різкого збільшення кількості опадів у Північній Африці. Пустеля Сахара може пережити епоху дощів та змінити свій ландшафт вже до кінця цього століття, а ці зміни вплинуть й на європейський континент.Як повідомляє видання Nature, у сценаріях із високими викидами парникових газів до 2100 року середній приріст опадів влітку в Сахарі може сягнути 75%, що може спричинити значне озеленення регіону.Щодо Західної, Східної та Центральної Африки, то інтенсивність літніх опадів у Західній частині континенту зросте до семи відсотків, а в Східній та Центральній — на 15-25%. Науковці пояснюють такі зміни трансформацією руху повітряних мас та підвищенням вологості повітря. "Тепле повітря здатне утримувати більше вологи, яка вивільняється у вигляді інтенсивних дощів під час підйому та охолодження повітряних потоків", — зазначили дослідники.Також збільшення опадів в Африці, де 80% сільського господарства залежить від дощів, може покращити забезпечення водою та врожаї у посушливих районах. Втім, не всі регіони отримають таку вигоду. Наприклад, у Намібії очікується зменшення опадів на п'ять відсотків. Це загрожує голодом і масовими міграціями в південно-західній частині континенту.Вчені наголосили, що посилення дощів, особливо наприкінці літа, може призвести до частих повеней та посилення ерозії ґрунтів. Кліматичні зміни в Африці матимуть наслідки й для Європи. Так, кліматологи прогнозують, що посилення дощів у Північній Африці призведе до зменшення кількості піщаного пилу, який вітри регулярно переносять на північ, до європейського континенту.Нагадаємо, раніше видання Popular Science повідомляло, що лемури, які оселилися на острові Мадагаскар понад 53 мільйони років тому, продовжують активно розвиватися. Вчені наголошують, що це суперечить загальним еволюційним законам..

Науковці вперше з безпрецедентною точністю зафіксували руйнування зони субдукції — місця, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. Процес, який відбувається поблизу Тихоокеанського Північного Заходу, свідчить, що плита Каскадії розпадається на частини, формуючи нові геологічні межі. Водночас розпад тектонічних плит може мати вплив на вулканізм і формування нових кордонів континентів.Як повідомляє SciTechDaily, відкриття, опубліковане у журналі Science Advances, дає нове розуміння того, як тектонічні плити відмирають. Відповідний процес також має важливий вплив на прогнозування землетрусів та вулканічної активності в регіоні."Ми вперше бачимо, як зона субдукції буквально "помирає" на наших очах. Замість раптового руйнування плита розколюється на частини, ніби потяг, який повільно сходить із рейок, вагон за вагоном", — наголосили вчені.Так, у регіоні Каскадія, біля острова Ванкувер, плити Хуан-де-Фука та Експлорер повільно занурюються під Північноамериканську плиту. Саме тут команда дослідників, використовуючи сейсмічну візуалізацію CASIE21, отримала найдетальніші зображення підземної структури регіону.Дані, зібрані за допомогою 15-кілометрового ланцюга підводних датчиків, показали глибокі розломи, які розтинають океанічну плиту. Один із них супроводжується зсувом до п’яти кілометрів. За словами вчених, це свідчить про активне руйнування."Плита ще не відокремилася повністю, але цей процес уже запущено. Деякі ділянки все ще сейсмічно активні, тоді як інші — дивно "мовчазні". Це ознака того, що шматок плити вже відколовся", — зазначили автори дослідження.Дослідження показало, що зони субдукції не руйнуються одномоментно. Вони втрачають цілісність поетапно, коли трансформаційні розломи, подібно до природних ножиць, відокремлюють один фрагмент за іншим. Такі часткові розриви створюють менші мікроплити, які продовжують рухатися незалежно. Втім, з часом плита втрачає імпульс і "вимикає" субдукцію — процес, який може тривати мільйони років. Такий сценарій пояснює геологічні сліди минулих подій, наприклад, фрагменти колишньої плити Фараллон біля узбережжя Каліфорнії, що давно викликали питання у вчених."Розпад тектонічних плит може мати вплив на вулканізм і формування нових кордонів континентів. Коли частина плити відривається, у земній корі з’являються "вікна", крізь які підіймається гаряча мантія, стимулюючи виверження вулканів", — зазначили вчені.За словами авторів дослідження, межі плит не зникають раптово, адже вони поступово мігрують, створюючи нові структури. Відповідні процеси чудово узгоджуються з тим, що науковці спостерігають в геологічному літописі, де вулканічні породи стають молодшими або старішими в послідовності, яка відображає це поступове розривання.Попри масштабність відкриття, дослідники наголошують, що ризик сильних землетрусів і цунамі в регіоні Каскадії залишається високим. Розуміння нових структур допоможе точніше моделювати поширення розривів і оновити карти сейсмічної небезпеки для Тихоокеанського узбережжя. Наразі вчені лише починають усвідомлювати, як складні внутрішні структури плит впливають на поведінку землетрусів. Втім, тихоокеанський регіон, без сумніву, залишається одним із найактивніших і найнебезпечніших у світі.Нагадаємо, раніше телеканал CNN повідомляв, що двадцятирічні спостереження за Марсом, які велися з двох орбітальних апаратів, показали, що "пилові дияволи" на цій планеті рухаються зі швидкістю до 160 кілометрів на годину. Такі дані змінюють уявлення про пиловий цикл Червоної планети та можуть вплинути на планування майбутніх місій..

Двадцятирічні спостереження за Марсом, які велися з двох орбітальних апаратів, показали, що "пилові дияволи" на цій планеті рухаються зі швидкістю до 160 кілометрів на годину. Такі дані змінюють уявлення про пиловий цикл Червоної планети та можуть вплинути на планування майбутніх місій.Як повідомляє телеканал CNN, вчені із Бернського університету у Швейцарії під керівництвом доктора Валентина Бікеля створили новий загальнодоступний каталог "пилових дияволів", використавши зображення з орбітальних станцій Mars Express (ESA) та ExoMars Trace Gas Orbiter. Машинне навчання допомогло виявити понад тисячу вихорів і визначити напрямок руху 373 з них."Спостереження передбачає, що ці вітри, ймовірно, здатні підіймати значну кількість пилу з поверхні в атмосферу", — зазначив Бікель. За його словами, ці результати допомагають зрозуміти, де, коли та скільки пилу підіймається з поверхні та потрапляє в атмосферу. Науковці зауважили, що "пилові дияволи" утворюються, коли гаряче повітря поблизу поверхні підіймається і починає обертатися, захоплюючи пил. Їхня активність найбільша навесні та влітку, між 11:00 та 14:00 за місцевим часом. Зазвичай вихори тривають лише кілька хвилин, але навіть цього достатньо, щоб підняти значні обсяги пилу в атмосферу.Бікель зазначив, що швидші вихори рухаються по прямій лінії, тоді як повільніші коливаються. Попередні спостереження фіксували швидкість менше ніж 50 кілометрів на годину, але нові дані виявили значно потужніші потоки. Атмосфера Марса більш ніж у сто разів розрідженіша за земну, тому навіть сильні вітри здаються слабкими для людини, але вони мають достатньо сили, щоб підіймати пил.За оцінками команди вчених, між 2004 і 2024 роками пилові дияволи підняли від 2200 до 55 тисяч тонн пилу у північну півкулю і від 1000 до 25 тисяч тонн у південну. Відповідні дані свідчать, що кліматичні моделі Марса раніше недооцінювали силу вітрів, які впливають на рельєф і атмосферу планети."На Марсі мобілізація піску та пилу є одним із головних процесів, що визначають еволюцію поверхні та клімату", — пояснила докторка Лорі Фентон з Інституту SETI, яка не брала участі у дослідженні. Вона зазначила, що такі результати допоможуть краще розуміти, як змінюється атмосфера цієї планети з часом.Зазначається, що пил є однією з головних проблем для марсіанських місій. У 2019 році глобальна пилова буря завершила місію марсохода Opportunity, а накопичення пилу на сонячних панелях призвело до завершення роботи посадкового модуля InSight у 2022 році. Водночас "пилові дияволи" іноді приносять користь — у 2009 році вони випадково очистили сонячні панелі марсохода Spirit.Нові спостереження також допомагають вченим підбирати оптимальні місця для посадки майбутніх апаратів на поверхні Червоної планети. Зібрані дані вже використовуються для визначення майданчика місії ESA ExoMars Rosalind Franklin, яку планують запустити у 2030 році. За словами Бікеля, каталог "пилових дияволів" стане ресурсом для оцінки умов вітру і можливого осідання пилу на обладнанні.Доктор Ральф Лоренц з Університету Джонса Гопкінса наголосив, що поки наука не зрозуміє "пилових дияволів", сонячна енергія на Марсі залишатиметься фактором невизначеності. Він вважає, що нові дані забезпечують важливий контекст для підготовки людських місій.На думку доктора Майкла Батталіо з Єльського університету, результати допоможуть покращити моделі погоди й клімату Марса. Окрім цього, вчений наголосив на важливості тривалих спостережень з різних місій, адже скорочення фінансування NASA може поставити під загрозу подальше вивчення клімату Червоної планети."Унікальні умови Марса створюють лабораторію для порівняння з Землею, щоб ми могли краще зрозуміти динаміку атмосфери. Вивчення Сонячної системи допомагає нам глибше пізнати власну планету", — підсумував Батталіо.Нагадаємо, раніше у NASA офіційно презентувало десять нових кандидатів в астронавти, яких обрали серед понад восьми тисяч претендентів зі Сполучених Штатів Америки. Уперше за 24 набори в історії агентства більшість — жінки, шестеро з десяти..

У середу, 8 жовтня, Нобелівський комітет оголосив лауреатів премії в галузі хімії. Ними стали японець Сусуму Кітагава, британець Річард Робсон і американець Омар Ягхі.Про це повідомила прес-служба Фонду Нобеля. Там зазначили, що вчені визнані переможцями цьогорічної нагороди в галузі хімії "за розробку металоорганічних каркасів".Лауреати Нобелівської премії з хімії 2025 року створили нові молекулярні конструкції з великими порожнинами, через які можуть проходити гази та інші речовини.Ці конструкції називаються металоорганічними каркасами (MOF). Їх можна використовувати для отримання води з повітря, уловлювання вуглекислого газу, зберігання токсичних газів або прискорення хімічних реакцій.Троє вчених розробили нову форму молекулярної архітектури: у ній іони металів є "будівельними блоками", які з’єднуються з довгими органічними молекулами. Разом вони утворюють кристали з великими порожнинами.Такі матеріали можна налаштовувати — змінюючи їхні компоненти, хіміки можуть створювати каркаси, які вловлюють певні речовини, проводять електрику або стимулюють реакції.Початок досліджень поклав Річард Робсон 1989 року. Він поєднав іони міді з особливими молекулами, створивши кристал, схожий на діамант, але з великою кількістю порожнин. Його відкриття стало проривом, хоча матеріал виявився нестійким.Пізніше Сусуму Кітагава і Омар Ягхі вдосконалили цей метод. На початку 2000 років вони показали, що такі конструкції можуть бути гнучкими, стабільними та керованими, тобто їх можна створювати з потрібними властивостями.З того часу хіміки створили десятки тисяч видів каркасів. Їх можна застосовувати для розв’язання важливих проблем. Наприклад: очищення води від шкідливих речовин, розкладання залишків ліків у природі, уловлювання вуглекислого газу або отримання води навіть у пустелі.Нагадаємо, що минулого року лауреатами Нобелівської премії стали Девід Бейкер, Деміс Хассабіс і Джон Джампер за відкриття у сфері білкових досліджень.

Науковці встановили, що нестача рідини в організмі може погіршувати якість сну та викликати ранкову втому. Незначна кількість води в організмі також призводить до продовження часу сну.Відповідний висновок зробили вчені з Університету Коннектикуту, а результати роботи були опубліковані в SN Comprehensive Clinical Medicine (SN Compr Clin Med).У дослідженні брали участь 18 студентів-чоловіків, які протягом чотирьох днів дотримувалися різних режимів споживання рідини. У стані достатньої гідратації вони засипали швидше, а прокинувшись, почували себе бадьоріше. При легкому зневодненні учасники спали в середньому на годину довше, але повідомляли про труднощі із засинанням та більш виражену втому вранці."Вчені вимірювали рівень гідратації за кольором та складом сечі, а також щодо зміни маси тіла, що дозволило підтвердити зв'язок між кількістю випитої води та якістю сну", — зазначили науковці.Автори наукової роботи відзначають, що навіть легкий ступінь зневоднення характерний для багатьох людей у ​​повсякденному житті може пояснювати почуття розбитості та труднощі з нічним відпочинком. Ці висновки свідчать про те, що зневоднення може відігравати важливу роль у сні. У випадку достатнього споживання води, групи населення, схильні до легкої дегідратації, такі як люди похилого віку, діти або спортсмени, які тренуються в спеку, можуть відчути зниження відчуття втоми та будуть швидше засинати.Нагадаємо, раніше вчені повідомляли, що можливим фактором ризику низки хвороб і передчасної смерті чоловіків може бути нестача вітаміну D. Такого висновку дійшли вчені з Католицького Університету Левена, які провели дослідження за участю 1970 чоловіків у віці 40-79 років.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря..

Науковці досить довго вважали, що хижаки блукають своїми територіями без певного порядку. Втім, багато тварин слідують прихованими маршрутами, тоді як деякі блукають вільно.Як повідомляє earth.com, дійти до відповідного висновку дослідники змогли після того, як впродовж десяти років відстежували 1239 хижаків 34 видів на шести континентах.GPS-нашийники фіксували пересування хижаків, створюючи найбільший набір даних про переміщення тварин, який коли-небудь збирався. Порівняння цих даних виявило одну відмінність: родини собачих використовували ті самі маршрути набагато частіше, ніж котячих."Ми виявили, що хижі види використовують простір принципово по-різному. Члени родини собачих набагато більш структуровані у використанні простору. В середньому, вони більше покладаються на улюблені маршрути пересування, ніж члени родини котячих", — поділився професор біології Університету Меріленда Вільям Феган.Дослідники зробили висновки, що вовки, лисиці та койоти прокладають стежки через свої території і повертаються до них знову і знову. Зазначається, що ці повторювані маршрути діють як невидимі шосе. Водночас леви, рисі та леопарди поводяться по-іншому. Їхні стежки розкидані по ландшафту без такої ж структури.Різниця між цими хижаками, на думку вчених, є глибшою, ніж просто звичка. Члени родини собачих покладаються на звичні маршрути, тоді як котячих — віддають перевагу гнучкості.Таке відкриття ставить під сумнів те, як вчені раніше описували пересування хижаків, замінюючи стару картину випадкового блукання структурованими стратегіями, характерними для конкретного роду. Видання зазначає, що структуровані маршрути простежуються у багатьох хижаків, що робить їхні пересування більш передбачуваними, ніж вважалося раніше.Переміщення за маршрутом змінює спосіб взаємодії видів зі здобиччю, партнерами та патогенами. Це також змінює підхід до планування заходів із захисту дикої природи. Тому екологам та природоохоронцям потрібні нові інструменти.Нагадаємо, раніше ветеринар-спеціаліст з лікування птахів Анастасія Кібець повідомляла, що в Україні живе найважчий летючий птах у Європі — дрохва євразійська. Він занесений до Червоної книги.

У ході конкурсу The 2025 Milky Way photographer фотографи зазнімкували красу нічного неба. Світлини були зроблені у різних куточках світу — вони відкривають захопливі види зоряного неба з найвіддаленіших куточків планети.Фото переможців конкурсу оприлюднили на Instagram-сторінці Universespacetech.За даними PetaPixel, на восьмий конкурс The 2025 Milky Way photographer надійшло понад 6000 заявок. Фотографи з майже 20 країн подали знімки, які були зроблені у 25 країнах. Так, серед найбільш неймовірних фото Чумацького шляху є світлина зроблена з борту Міжнародної космічної станції. Знімок був зроблений відомим астрофотографом і ветераном-астронавтом NASA Доном Петтітом, показує Чумацький Шлях, що виблискує над атмосферою Землі. Чумацький шлях містить приблизно 100-400 мільярдів зірок, але неозброєним оком люди можуть побачити лише частину небесних тіл. На оприлюднених знімках можна побачити набагато більше небесних тіл, ніж без спеціального обладнання.Вчені вважають, що Чумацький Шлях може бути багатий на життя. Теперішні оцінки показують велику ймовірність наявності тут понад 40 мільярдів планет розміром з нашу, що обертаються навколо сонцеподібних зірок, до того ж розташовані у тих зонах, де потенційно може виникнути та розвиватися життя.Нагадаємо, раніше верховний головнокомандувач об’єднаних сил НАТО з питань трансформації адмірал П’єр Вандьє повідомляв, що американський мільярдер Ілон Маск та ворожі для Сполучених Штатів Америки країни, такі як Китай і Росія, домінуватимуть у космосі, якщо європейські держави не об'єднають свої зусилля.

Дослідження ДНК однієї з найстаріших людей світу, іспанки Марії Браньяс, виявило унікальні біомаркери, що можуть пояснити її довголіття. Вона прожила 117 років і перевищила середню тривалість життя у Каталонії більш ніж на тридцять років.Як повідомляє ScienceAlert, дослідження провели іспанські науковці з Науково-дослідного інституту лейкемії імені Хосепа Каррераса. Вони базуються на зразках крові, слини, сечі та калу, які Браньяс добровільно надала перед смертю у 2024 році, коли була найстаршою живою людиною на планеті.Аналіз зразків показав, що її клітини поводилися так, ніби значно молодші за реальний вік. У довгожительки були відмінні показники серцево-судинного здоров’я, низький рівень запалення, а також дуже низькі показники "поганого" холестерину й тригліцеридів при одночасно високому рівні "хорошого" холестерину."Імунна система та кишковий мікробіом іспанки мали маркери, характерні для значно молодших людей. Деякі з виявлених рідкісних генетичних варіантів пов’язані з активним способом життя, хорошою генетикою та середземноморською дієтою з високим вмістом йогурту. Її довголіття, ймовірно, є результатом поєднання генетичних та екологічних факторів", — зазначили вчені.У жінки також виявили "величезну ерозію" теломер — захисних ділянок на кінцях хромосом. Зазвичай короткі теломери асоціюють із підвищеним ризиком смерті, проте у випадку з Браньяс вони могли дати перевагу, зупинивши поширення ракових клітин."Результати нашого дослідження, хоча й були отримані лише на основі цієї однієї виняткової людини, свідчать, що надзвичайно похилий вік і погане здоров'я не є нерозривно пов'язаними”, — наголосили автори наукової роботи, епігенетики Елой Сантос-Пужоль та Алейкс Ногера-Кастельс.Фахівці визнали, що дослідження однієї людини не дає повної відповіді, але вказує на нові підходи до вивчення біології старіння. Науковці пропонують використовувати ці результати для визначення біомаркерів здорового старіння та пошуку стратегій подовження життя. Видання зауважило, що, згідно зі статистикою, лише кожен десятий зі столітніх людей доживає до 110 років. Тому приклад Браньяс є для науки рідкісною нагодою простежити, які генетичні й фізіологічні чинники дозволяють людині досягти довголіття.Нагадаємо, найстарша людина планети, британка Етель Катерхем, 21 серпня відзначила своє 116-річчя. Довгожителька пережила Першу та Другу світові війни.

У Сполучених Штатах Америки з космічного центру Кеннеді у Флориді стартувала ракета SpaceX Falcon 9 з трьома науковими зондами. Місія NASA та NOAA має покращити прогнозування космічної погоди та підвищити безпеку технологічних систем на Землі.Як повідомляє прес-служба NASA, у космос було запущено зонд NASA IMAP (Interstellar Mapping and Acceleration Probe), геокорона-обсерваторію Каррутерса та космічний апарат Space Weather Follow-On Lagrange 1 (SWFO-L1) Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).Головна місія — апарат SWFO-L1, який призначений для раннього виявлення небезпечних сонячних явищ. Другий зонд IMAP досліджуватиме високоенергетичні частинки Сонця та геліосферу — магнітну оболонку, яка захищає Сонячну систему. Третій апарат, обсерваторія Каррутерса, зосередиться на вивченні земної екзосфери, аби краще зрозуміти вплив космічної погоди на верхні шари атмосфери.Усі три апарати прямують до точки Лагранжа L1. Це орбітальна позиція між Сонцем і Землею, яка забезпечує оптимальні умови для моніторингу сонячної активності. Отримані дані дадуть науковцям можливість попереджати пілотів про збої GPS, захищати енергетичні мережі від перевантажень та забезпечувати безпеку астронавтів на орбіті.Варто зауважити, що сонячні бурі, спричинені спалахами на поверхні Сонця, здатні виводити з ладу мобільний зв’язок, супутники й електромережі. Науковці попереджають, що через зростання сонячної активності подібні явища ставатимуть частішими.Нагадаємо, раніше у NASA повідомляли, що планують відправити астронавтів у десятиденну подорож навколо Місяця вже в лютому 2026 року. Це буде перша за понад 50 років пілотована місія, пов’язана з Місяцем.

Науковці довели, що частинки кисню, які потрапляють на Місяць із атмосфери Землі, здатні перетворювати місцеві мінерали на гематит — мінерал, відомий як іржа.Як повідомляє видання Nature, зазвичай поверхня супутника Землі перебуває під дією сонячного вітру — потоку заряджених частинок від Сонця. Втім, щомісяця протягом п’яти днів наша планета блокує цей потік, і тоді на Місяць діють переважно частинки з атмосфери нашої планети, які вириваються у космос. Це явище отримало назву "земний вітер", і саме він переносить кисень, водень та азот на поверхню супутника.Видання зауважило, що у 2020 році індійська космічна місія "Чандраян-1" виявила гематит біля полюсів Місяця. Його формування зазвичай відбувається під час реакції гірських порід із водою та киснем, яких на Місяці майже немає. Це змусило вчених припустити, що необхідний кисень міг надходити саме із земного вітру."Щоб перевірити цю гіпотезу, команда вчених відтворила земний вітер у лабораторії. Іони кисню та водню розігнали до високих енергій і спрямували на кристали мінералів, що є на Місяці. У результаті високоенергетичний кисень перетворив частину кристалів на гематит, а обробка готового гематиту іонами водню частково повернула його назад у залізо", — зазначає Nature.Вчені дійшли висновку, що супутник Землі щомісяця зазнає хімічних і мінералогічних змін під час проходження крізь "земний вітер". За словами науковців, найважливіше у результатах дослідження те, що кисень із земної атмосфери справді може формувати гематит на поверхні Місяця.Своєю чергою, планетолог із Гавайського університету в Маноа, Шуай Лі, який першим повідомив про виявлення гематиту у 2020 році, назвав експеримент "чудовим і мудро спроектованим". Він зауважив, що наступним важливим кроком має стати доставлення зразків місячного гематиту на Землю, щоб підтвердити його походження та перевірити, чи справді кисень має земне походження.Нагадаємо, раніше видання Yonhap повідомляло, що Південна Корея планує побудувати базу на Місяці до 2045 року. Головними цілями місії є дослідження низької навколоземної орбіти та мікрогравітації, дослідження Місяця, а також місії, пов'язані з Сонцем та вивченням космосу.

Сонце несподівано розпочало посилювати свою активність, що призводить до сильніших сонячних бур. Вони можуть спричинити відключення електроенергії та порушити глобальний зв'язок.Про це повідомило видання Daily Mail із посиланням на власні джерела в NASA. Там розповіли медівникам, що Сонце протягом приблизно 20 років ставало тихішим і слабшим, але це змінилося 2008 року, вчені досі намагаються з'ясувати, чому так сталося.Учені виявили, що з 2008 року сонячний вітер Сонця, який є потоками заряджених частинок, посилився, зі збільшенням швидкості, щільності, температури та напруженості магнітного поля."Ця підвищена сонячна активність може призвести до потужніших сонячних бур, які регулярно вражають Землю та викликають перебої", — констатували фахівці.Геомагнітні бурі можуть пошкодити електромережі, що призведе до відключень електроенергії, перешкоджати роботі супутників і порушувати роботу систем зв'язку, таких як GPS.Сильніші бурі також можуть зробити північне сяйво видимим у більшій кількості місць далі на південь від північного полюса, але ризик для технологій та інфраструктури вимагатиме ретельного моніторингу.Точний час та силу цих штормів важко передбачити, але вони можуть стати частішими, оскільки поточний 11-річний цикл Сонця досягне піка між 2025 і 2026 роками."Усі ознаки вказували на те, що Сонце перейде в тривалу фазу низької активності. Тому було несподіванкою побачити цю тенденцію зворотною. Сонце повільно прокидається", — зазначив провідний автор дослідження Джеймі Ясінскі з Лабораторії реактивного руху NASA в Каліфорнії.Більша активність означає більше сонячних плям, сонячних спалахів і потенційно небезпечних викидів речовини зі Сонця. Це може призвести до розширення зовнішньої атмосфери Сонця, яка називається геліосферою, зі збільшенням тиску сонячного вітру.На Землі це може зменшити нашу магнітосферу, захисну магнітну бульбашку навколо нашої планети, піддаючи нас впливу більшої кількості сонячних частинок.Підвищений вплив сонячних частинок — це ризик для астронавтів, які можуть зіткнутися з вищим рівнем радіації під час космічних місій, що потенційно призведе до проблем зі здоров'ям.Це також може пошкодити супутники та космічні апарати, порушуючи роботу систем зв'язку та навігації, критично важливих для повсякденного життя.Нагадаємо, що на вихідних, 20 та 21 вересня, суттєвих магнітних бур не очікується. У суботу геомагнітне поле буде спокійного рівня, а сонячна активність — низькою. Проте у неділю ситуація дещо погіршиться.

У четвер, 18 вересня, повз Землю пролетить астероїд 2025 FA22. Розмір цього небесного тіла співмірний з хмарочосом. Видання LiveScience повідомляє, що його швидкість становитиме понад 38,6 тисячі кілометрів на годину. Водночас найближча відстань від астероїда до Землі сягне 835 тисяч кілометрів, що удвічі далі, ніж відстань між нашою планетою та Місяцем. Фахівці зауважили, що астероїд має діаметр від 130 до 290 метрів і у випадку зіткнення міг би знищити велике місто. Його виявили у березні цього року за допомогою телескопа Pan-STARRS 2 на Гаваях. Одразу після відкриття об’єкт викликав занепокоєння, адже мав 0,01% імовірності зіткнення із Землею під час повторного зближення у вересні 2089 року. Це забезпечило йому перше місце у списку ризиків Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA).Втім, після того, як ESA у травні провела додаткові спостереження, астероїд було виключено зі списку ризиків. За уточненими розрахунками NASA, у 2089 році він наблизиться до Землі на відстань близько шести мільйонів кілометрів, тобто у сім разів далі, ніж проліт у 2025 році. Вчені прогнозують, що у 2173 році FA22 може наблизитися на 320 тисяч кілометрів, що ближче, ніж відстань від Місяця до Землі.Варто зауважити, що проліт цього астероїда 18 вересня буде неможливо побачити неозброєним оком. Втім, як повідомляє IFLScience, об’єкт досягне зоряної величини 13. Це дозволить спостерігачам побачити його за допомогою телескопів середнього рівня або бінокля для спостереження за зорями. Також відбудеться безоплатна онлайн-трансляція у межах проекту Virtual Telescope з телескопа в Манчіано в Італії, яка розпочнеться 18 вересня о 6:00 за київським часом.Астероїд — це невелике кам'яне або металеве небесне тіло розміром від декількох метрів до сотень кілометрів, яке обертається кеплерівською орбітою навколо Сонця. Менші небесні тіла називають метеороїдами (розміри від декількох міліметрів до метрів), а більші класифікують як карликові планети (близько тисячі кілометрів)Нагадаємо, у травні поблизу Землі пролетів астероїд 387746 (2003 MH4). Цей об'єкт раніше класифікували як потенційно небезпечний.

В Антарктиці українські полярники сфотографували бурульки незвичної форми. Вони утворились внаслідок двох природних явищ.Як повідомляє Національний антарктичний науковий центр, посилаючись на очільника відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Дениса Пішняка, йдеться про таке явище, як танення товстих нашарувань снігу (сніжників). Другим явищем, яке повпливало на утворення таких бурульок, є короткочасна хуртовина (сніговий заряд), що властива морському полярному клімату в районі української антарктичної станції "Академік Вернадський". Вчений наголосив, що сніжники, як губка, накопичують талу воду і довго випускають її, навіть коли вже погода змінилась та настало похолодання."Тобто спершу потеплішало і сніжник почав танути. Потім стало холодніше, але вода продовжувала стікати, замерзаючи в бурульки", — додав Пішняк. Він зауважив, що у цей час сталася раптова хуртовина, що здійняла велику кількість снігового пилу в повітря. Ці дрібні кристали льоду налипали на мокрі бурульки, надавши їм цікавої рельєфності. Науковець пояснив, що, оскільки на кінчиках бурульок вода збиралася в краплину, то там налипало найбільше сніжинок, утворивши кульки.Нагадаємо, у лютому українські полярники під час морського виїзду в Північному океані наблизились до молодого горбатого кита. Тварина вирішила "погратись" з дослідниками.