# вчені

У суспільстві нецензурна лайка вважається неприйнятною. Втім, вчені з'ясували, що "погані" слова можуть бути корисними.Як повідомляє Daily Mail, люди можуть краще впоратись з фізичними навантаженнями та стресовими ситуаціями, коли вигукують лайливі слова.Так, задля того, щоб з'ясувати цей факт команда вчених провела експеримент за участю 192 осіб. У ході експерименту частину людей попросили виконати вправу віджимання, вигукуючи що дві секунди лайливе слово на свій вибір. Інших учасників попросили робити те саме, але замінити лайку нейтральним словом.Дослідження показало, що учасники, які лаялися під час віджимань, справлялися із фізичною вправою краще, ніж ті, хто вигукував нейтральне слово. Співавтор дослідження доктор Річард Стівенс з Кільського університету пояснив, що людям притаманно інстинктивно стримуватися від використання всієї своєї сили."Лаючись, ми позбуваємося соціальних обмежень і дозволяємо собі бути наполегливішими в різних ситуаціях. Лайка — це легкодоступний спосіб допомогти собі відчути себе зосередженим, впевненим та зосередженим, а також трохи більше "займатися справою", — наголосив вчений.За словами науковця, цьому ефекту можна знайти цінне застосування у спорті, медичній реабілітації та будь-якій ситуації, яка вимагає мужності чи наполегливості. Він зауважив, що таким чином, лайка може слугувати доступним способом розкрити повний потенціал людини, коли потрібна максимальна продуктивність.Нагадаємо, раніше науковці з університетів Великої Британії та Італії з'ясували, що великі мовні моделі штучного інтелекту не здатні повноцінно розуміти каламбури й часто сприймають за жарт те, що не є ним..

Науковці змогли розкрити таємницю появи загадкової, схожої на павука структури на супутнику Юпітера Європі. Її було виявлено майже 30 років тому, але досі дослідники не розуміли, що це таке.Як повідомляє Live Science, у березні 1998 року апарат Galileo, який вивчав Юпітер і його супутники, здійснив близький проліт повз Європу. Вчені вважають, що під льодом супутника розташований океан, в якому може існувати життя. Під час прольоту зонд наніс на карту ударну структуру діаметром 22 кілометри. Вона отримала назву кратер Мананнан. Усередині неї апарат виявив щось дивне.У ямі недалеко від центру кратера перебуває розлога дендритна структура. Спочатку дослідники вважали, що її поява пов'язана з гравітацією Юпітера, яка діє на Європу і залишає тріщини на її поверхні. Пізніше інші експерти припустили, що це може бути свідченням виверження гідротермальних джерел на дні підповерхневого океану Європи. Проте жодне з цих припущень не може повністю пояснити появу цих загадкових структур.На сьогодні науковці висунули нову версію. За їхніми даними, "павукоподібне" утворення на супутнику Юпітера сформувалося аналогічно тому, як зазвичай з'являються темні дендритні візерунки на Землі, відомі як "озерні зірки". Ці утворення формуються, коли сніг випадає на замерзлі озера, і вода просочується через крихітні отвори в льоду.Задля того, щоб перевірити своє припущення, дослідники провели моделювання в лабораторії. Окрім цього, вчені назвали цю павукоподібну структуру Дамхан Алла, що в перекладі з ірландської означає "павук" або "стінний демон". Мананнан — кельтський бог з ірландської міфології.Втім, на відміну від утворення озерних зірок на Землі, коли вода підіймається через крихітні отвори, Дамхан Алла, ймовірно, утворилася внаслідок зіткнення з астероїдом, який створив невелику тріщину в крижаній оболонці супутника Юпітера. Саме це дозволило солоній воді просочитися вгору і намалювати павукоподібний візерунок на поверхні. Таке зіткнення з астероїдом, ймовірно, сталося після того, як кратер Мананнан вже був сформований.Вчені додали, що це утворення схоже на ті, які виявляли на Марсі. Вони формуються, коли лід із вуглекислого газу сублімується, тобто перетворюється безпосередньо на газ. За словами дослідників, схожість між "павуками" на Європі та Марсі пояснюється тим, як "рідина просочується через пористі поверхні". Теоретично, подібні павукоподібні структури могли б утворитися і на інших світах із замерзлими океанами, як-от супутник Сатурна Енцелад, інший супутник Юпітера Ганімед і карликова планета Церера, розташована в поясі астероїдів за Марсом.Нагадаємо, раніше Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Сполучених Штатів Америки опублікувало серію знімків міжзоряної комети 3I/ATLAS, яка летить крізь Сонячну систему, включно з найближчими спостереженнями міжзоряного об'єкта/.

Український криголам "Ноосфера" вперше перетнув Південне полярне коло. Це було зроблено у межах проведення міжнародних океанографічних і геологічних досліджень.Як повідомляє прес-служба Національного антарктичного наукового центру, вчені, зокрема, шукали морські теплові хвилі та відбирали зразки донних відкладів.Полярне коло є уявною лінією на широті 66°33' (на півночі — Північне, на півдні — Південне), яка позначає межу зон, де спостерігаються полярний день (Сонце не заходить) та полярна ніч (Сонце не сходить) щонайменше одну добу на рік. Водночас антарктична станція "Академік Вернадський" розташована перед полярним колом. Саме з неї почався маршрут "Ноосфери". Він пройшов через затоку Маргарет-Бей на західній стороні Антарктичного півострова до британської антарктичної станції "Ротера" на острові Аделейд."На шляху понад дві години довелося маневрувати між айсбергами. Це надзвичайно "ювелірна" робота, що вимагає значного досвіду і гарного розуміння навігаційних можливостей судна", — зауважив капітан криголама Андрій Старіш.. Океанографи шукали морські теплові хвилі, які періодично виникають внаслідок глобального потепління навіть у холодних водах Антарктики. Полярники зауважили, що для підвищення точності пошуків місць кліматичних аномалій за допомогою акустичного обладнання створили картографію морського дна.Згодом за допомогою спеціального зонду CTD (conductivity, temperature, depth/провідність, температура, глибина) у 12 точках Південного океану науковці виміряли температуру, солоність, кисень, рівень кислотності, а також проаналізували хімічні та біологічні показники. Окрім цього, за допомогою мультикореру (пристрій, що вдавлює в дно набір трубок) українські й мексиканські геологи відібрали зразки донних відкладів. Це дослідження дозволить краще з'ясувати, як змінювався клімат протягом останніх сотень і тисяч років.Надалі науковці завітали на "Ротеру" — найбільшу антарктичну станцію Великої Британії. Влітку там працює до 100 полярників, а взимку — 22. Українці разом із британськими колегами планують провести спільні дослідження вже цього сезону. Полярники додали, що "Ноосфера" повертатиметься до "Вернадського".Нагадаємо, раніше українські полярники зафіксували нову кліматичну аномалію. Цього року температура морської води в районі станції жодного разу не опустилася нижче межі замерзання, тобто -1,8°С..

Вчені на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" зафіксували нову кліматичну аномалію. Цього року температура морської води в районі станції жодного разу не опустилася нижче межі замерзання, тобто -1,8°С.Як повідомляє прес-служба Національного антарктичного наукового центру, це відбулося вперше за весь час спостережень за температурою морської води, які тривають на "Вернадському" з 2002 року. Впродовж 2024 та 2023 років кількість днів, коли температура опускалася нижче -1,8°С, була мінімальною — чотири та 10 відповідно."Ймовірно, йдеться про чергове підтвердження потепління в нашому районі Антарктики. Адже за останнє десятиліття кількість таких днів лише один раз перевищила позначку в 40, тоді як за попереднє десятиліття сягала навіть 148", — пояснив очільник відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Денис Пішняк.Науковці зауважили, що цієї антарктичної зими (коли в Україні літо) довкола Аргентинських островів, де розташований "Вернадський", не утворився сталий льодостав. Тож акваторія майже весь рік була відкрита для виїздів човнами. Зазначається, що схожа ситуація спостерігалася й у кілька попередніх зим, хоча до початку 2020 років такого майже ніколи не траплялося."Ба більше: ще від початку українських антарктичних експедицій відстань у сім кілометрів між нашим островом Галіндез та узбережжям Антарктиди взимку можна було подолати на лижах, перейшовши через замерзлу протоку Пенола. Нині це неможливо, а востаннє достатню товщину льоду для переходу Пеноли наші полярники фіксували 2019 року", — зазначили дослідники.Полярники пояснюють, що раніше сталий льодовий покрив довкола Галіндеза утворювався шляхом змерзання уламків айсбергів, багаторічного і однорічного льоду, місцевого льодового покриву. Тривалий мороз та холодна вода "цементували" все це в придатну для пересування поверхню на всій видимій акваторії.Втім, впродовж останніх десятиліть сталий покрив утворювався дедалі рідше й фрагментованіше. Цього ж року новий лід був лише місцями між нашим та сусідніми островами, але на невеликих ділянках і недовго. Хоча це не показово для океану, адже у вузьких протоках збирається "розпріснена" вода, яка швидше замерзає.Нагадаємо, раніше полярники повідомляли, що субантарктичним пінгвінам, які вже відклали свої яйця поблизу української дослідної станції "Академік Вернадський", доводиться сидіти на гніздах навіть у глибоких заметах. Птахи ретельно стережуть своє потомство..

Уявлення вчених про Марс поступово змінюються. Нові відкриття свідчать, що холодна й суха планета могла мати зовсім інше минуле.Як повідомляє LiveScience, результати останнього дослідження кидають виклик давнім уявленням про "мертву" Червону планету й відкривають несподівані сценарії кліматичних змін.Науковці виявили мінерал, який на Землі формується лише в умовах тропічної вологості. Це свідчить, що на Червоній планеті колись панували теплі й вологі умови, набагато ближчі до джунглів на нашій планеті, ніж до сучасної марсіанської пустелі."Зразки каміння, знайдені NASA Perseverance, свідчать, що на Марсі колись існували вологі, теплі області з інтенсивними опадами, подібні до тропічних регіонів Землі", — наголошує видання.Дослідників зацікавили незвично світлі породи, що виділялися серед характерного марсіанського ландшафту. При детальному аналізі виявилося, що це каолініт — глина, багата на алюміній. Науковці пояснюють, що на Землі каолініт формується майже винятково в умовах дуже теплого, вологого клімату, наприклад, у тропічних лісах, де протягом мільйонів років опади "вимивають" інші мінерали з порід."Тому коли ви бачите каолініт у такому місці, як Марс — холодному, безплідному й сухому — це однозначний знак, що колись води було набагато більше, ніж сьогодні", — пояснив провідний автор дослідження, ґрунтознавець Адріан Броз.Вчені пояснили структуру каолініту, виявленого Perseverance, з аналогічними зразками з Південної Африки та Сан-Дієго. Мінерали виявилися напрочуд подібними, що свідчить про подібні умови їхнього утворення.Супутникові знімки Марса також показують значно більші поклади каолініту в інших районах планети. Проте такі ділянки ще не були досліджені жодним марсоходом. Вчені наголошують, що на сьогодні вони не можуть дістатися цих районів, але саме ці маленькі камені — це єдиний доказ з поверхні."Наявність каолініту на Червоній планеті посилює гіпотезу, що колись вона була теплим і вологим світом, де існували умови, сприятливі для життя. Проте коли і як Марс втратив воду — питання досі відкрите", — зазначає видання.Найпоширеніша версія полягає в тому, що між трьома та чотирма мільярдами років тому магнітне поле Марса ослабло. Внаслідок цього сонячний вітер поступово знищив атмосферу, зробивши втрату води на Марсі неминучою.Нагадаємо, раніше вчені встановили, що Марс міг бути населеним набагато довше, ніж вважалося до цього. Такого висновку вони дійшли, проаналізувавши дані, які зібрав марсохід Curiosity..

Людська мова змінюється під впливом чат-ботів зі штучним інтелектом. Дослідники вже фіксують появу нового діалекту. Як повідомляє видання Gizmodo, перші результати наукових робіт свідчать, що штучний інтелект зараз не лише формує онлайн-середовище, а й непомітно змінює спосіб, у який люди формулюють думки.Ще влітку дослідники Центру адаптивної раціональності Інституту Макса Планка опублікували роботу, у якій кількісно відстежили зміни словника користувачів YouTube. Вчені зафіксували зростання використання слів на кшталт "підкреслення", "підкріплювати" чи "ретельний" у період після запуску ChatGPT. Науковці припустили, що використання людьми чат-ботів могло частково вплинути на їхнє мовлення."Згодом у матеріалі Wired модератори Reddit розповіли, що контент, написаний ШІ, руйнує їхні тематичні спільноти. Йдеться передусім про розділи r/AmItheAsshole та інші, де аудиторія цінує щирість людських історій, а підроблені пости підривають довіру", — зазначає видання.Своєю чергою, модератори пояснили, що розпізнання таких текстів часто базується на інтуїтивних відчуттях. Вони наголошують, що на сьогодні стало важче відрізнити машинний стиль, оскільки люди також починають писати у манері штучного інтелекту."Люди стають більше схожими на ШІ, а ШІ стає більше схожим на людей", — зазначили вчені.Інший прояв цього відповідного тренду описав есеїст Сем Крісс у New York Times Magazine. Досліджуючи характерні мовні "тики" чат-ботів, він звернув увагу на випадки, коли британських депутатів запідозрили у використанні ChatGPT під час написання промов. На їхніх виступах стали часто з’являтися фрази на кшталт I rise to speak ("Я підіймаюся, щоб говорити"), які більш притаманні американському політичному дискурсу.На його думку, така фраза лунала у британському парламенті 26 разів за один день. Він розглядає це як приклад того, як чат-боти контрабандою впроваджують культурні практики туди, де їм не місце. Такі прояви есеїст помітив і в через міру пафосних вивісках Starbucks під час закриттів кав’ярень.Він зауважив, що навіть, якщо текст на таких оголошеннях і не згенерований штучним інтелектом, він написаний у новому стилі "надокучливої прози", що виник саме після появи ChatGPT. Дослідники побоюються, що цей стиль закріплюється у мовленні людей і непомітно змінює комунікацію.Нагадаємо, раніше видання Japan Today повідомляло, що у японській префектурі Нара 70-річний пенсіонер потрапив до лікарні з отруєнням після того, як довірився програмі зі штучним інтелектом, яка неправильно ідентифікувала отруйний гриб як їстівний..

Вчені дослідили один з різновидів грибка з Чорнобильської зони відчуження та дійшли висновку, що він здатен захищати від радіації краще, ніж свинець. Окрім цього, цей грибок здатен використовувати радіацію як джерело енергії.Як повідомляє видання Interesting engineering, цей чорний грибок виявили у руїнах Чорнобильської атомної електростанції.Науковці пов’язують його властивості із високим вмістом меланіну — пігменту, що поглинає радіацію та допомагає грибку отримувати енергію через процес радіосинтезу. Зразки грибка Cladosporium sphaerospermum відправили на Міжнародну космічну станцію, де він зростав швидше, ніж на Землі, і частково екранував космічне випромінювання."Вчені упевнені, що ця біологічна система може стати альтернативою важким захисним матеріалам у космосі та допоможе у створенні самовідновлюваних захисних конструкцій на Місяці чи Марсі", — зазначає видання.Своєю чергою, астробіолог Національного управління з аеронавтики й дослідження космічного простору Сполучених Штатів Америки Лінн Дж. Ротшильд пропонує концепцію "мікоархітектури" — споруд на Місяці й Марсі, вирощених із грибкового матеріалу. "Живі стіни" із цього матеріалу можуть самовідновлюватися та поглинати небезпечне випромінювання, роблячи космічні місії безпечнішими й дешевшими."Дослідники припускають, що такі гриби можуть у майбутньому використовуватися для очищення радіоактивних зон і захисту астронавтів від небезпечних променів поза межами нашої планети", — додає Interesting engineering.Коли та як наука відкрила "Чорнобильський грибок"Ще 1997 року українська вчена Неллі Жданова вперше звернула увагу на чорну цвіль, яка заселила радіоактивні конструкції Чорнобильської АЕС. Цей грибок ріс на стінах та стелях руїн реактора, попри критично високі рівні випромінювання. Подальші дослідження показали, що ці гриби вступають у незвичну взаємодію з радіацією, яка допомагає їм виживати.Нагадаємо, раніше видання ScienceAlert повідомляло, що Сонячна система може рухатися крізь космос утричі швидше, ніж передбачає стандартна модель Всесвіту. Дослідники проаналізували розподіл радіогалактик і виявили значну розбіжність з очікуваннями космології..

У Канаді вчені зафіксували на фото дику вовчицю, яка викрала рибу із пастки для виловлення крабів. Це може бути першим задокументованим інцидентом, коли хижак використовує знаряддя праці. Як повідомляє The Washington Post, цю подію зазнімкували на узбережжі канадської провінції Британської Колумбії, де представники племені Хейльцук сітками ловлять крабів інвазивного виду. Медійники наголошують, що ці ракоподібні становлять неабияку проблему, оскільки поїдають водорості, в яких живуть багато водних істот, а також спустошують популяції молюсків, оселедця та лосося, яким харчуються люди. Усвідомивши цю проблему, місцеві почали ставити у водоймах пастки, в які як приманки клали рибу. "Пристрої для вилову крабів постійно пошкоджувалися – часом на них виявляли незначні розриви, а подекуди вся сітка була роздерта на шматки", — зазначили у виданні.Внаслідок того що деякі пастки були встановлені досить глибоко, дослідники припускали, що їх пошкоджували видри, тюлені або інші ссавці. Також вчені припускали, що до цього можуть бути причетні люди. Згодом на місці, де встановлювали пастки, поставити камери. Наступного дня вони зазняли вовчицю "на гарячому". Лише за три хвилини вона пірнула у воду, схопила поплавок пастки та принесла його до берега, де розірвала сітку і з'їла наживку для крабів."Вона дивиться прямо на пастку. Кожен її рух ідеально підлаштований під те, щоб якомога швидше витягнути цей пристрій", — наголосив еколог із Коледжу екологічних наук та лісівництва Університету штату Нью-Йорк Кайл Артелле.Спритність, з якою вовчиця викрала рибу, змушує вчених вважати, що вона робила це не вперше. Так, через кілька місяців дослідники записали друге відео, на якому інший звір тягне волосінь, прикріплену до пастки у воді. Камера припинила запис, перш ніж вдалося розгледіти, чи тварина зрештою змогла викрасти приманку.Згодом на березі вчені виявили дві пастки з вийнятими чашами для приманки. За словами науковців, за крадіжки відповідальна вовчиця або вся її зграя. Видання наголосило, що вчені неодноразово фіксували, як використовують інструменти собаки Дінго, що мешкають в одному із заповідників Австралії. Схожу поведінку було помічено й у ворон, які збирають личинки в щілинах за допомогою палок, а восьминоги відлякують хижаків частинами тіла інших тварин."Попри те, що інтелект вовків добре досліджений, відкриття доповнило список тварин, які можуть маніпулювати знаряддями праці для пошуку їжі. Раніше цю рису вважали унікальною для людей", — зазначає The Washington Post.Вчені додали, що мають сподівання, що таке відкриття про вовків, спонукатиме деяких людей побачити їх в іншому світлі — подібно до того, як покращилося ставлення до шимпанзе після того, як було встановлено, що ті занурюють травинки в термітники, щоб з'їсти комах.Нагадаємо, раніше стало відомо, що у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику суттєво знизилася кількість вовків. Зараз фахівці нарахували лише сім зграй, у яких живуть орієнтовно від 55 до 60 тварин..

Глобальне потепління загрожує підтопленням багатьом територіям, які розташовані біля морів та океанів. У 2100 році під загрозою опиняться й деякі прибережні території України.Як повідомила у коментарі "Телеграфу" голова правління Greenpeace в Україні Євгенія Засядько, існує сценарій глобального потепління, коли температура повітря у середньому зросте у діапазоні від +1,5 до +4°C. Враховуючи це, громадська організація "Екодія" в Україні провела дослідження "Вода близько", де змоделювала, що на території нашої країни буде затоплено мільйони гектарів."Вся прибережна територія України частково буде затоплена. Сюди відносяться сільськогосподарські землі, населенні пункти, промислові зони та інші території. Детальніше 1168 тисяч гектарів, сюди входять 212 тисяч гектарів сільськогосподарських територій, забудова 35 тисяч гектарів. Сюди навіть потрапили військові полігони, бо є території, які близькі до моря", — наголосила Засядько.Варто додати, що на цих картах зображено лише частину ймовірного затоплення територій, зокрема наслідки таких змін в Одеські та Запорізькій областях. Засядько додає, що деякі з цих територій наразі окуповані, саме дослідження проводили ще у 2018 році. Вона вважає, що глобальні кліматичні зміни набудуть таких масштабів вже з 2100 року. Попри те, що раніше вважалося, що кардинальні зміни триватимуть сторіччями.За її словами, тема глобального потепління на міжнародному рівні порушувалися давно. Так, у 2015 у Паризькій угоді прописано, що людство має зробити все можливе до 2050 року, аби не допустити критичних сценаріїв. Проте варто розуміти, що діяти треба не з 2049 року. Засядько наголосила, що скорочувати викиди в атмосферу треба кожні 10 років, але фактично цього не сталось.Паризька угода — це міжнародна угода, укладена 12 грудня 2015 року в Парижі, спрямована на боротьбу зі зміною клімату шляхом скорочення викидів парникових газів."Тож зараз під великим питанням, чи ми зможемо досягнути тих цілей, які стоять в Паризькій угоді, і, яке нас чекає майбутнє", — зауважила вона.Фахівець додає, що велику роль в напрямку боротьби з наслідками глобального потепління відіграють Сполучені Штати Америк, але американський президент Дональд Трамп вже підписав документ про вихід з Паризької угоди.Нагадаємо, у червні аналітики проекту EastFruit повідомляли, що за попередніми оцінками, приблизно до 2050 року 50% площі в Україні перебуватиме в посушливій зоні. Це суттєво вплине на стан сільського господарства в країні та матиме інші негативні наслідки..

Українка на ім'я Катерина стала наймолодшою ученицею, яка завершила унікальне стажування в Університеті Свонсі в Уельсі. 16-річна дівчина спеціалізується на космічних технологіях.Як повідомляє UNITED24, вона мріє йти слідами Альберта Ейнштейна та Стівена Гокінга і стати теоретичною фізикинею.В університеті дівчина працює з британськими науковцями над технологіями космічної сонячної енергетики — напрямом, що може допомогти світу досягти глобальної цілі "чистого нуля".Напрямок "чистого нуля" в енергетиці — це перехід до системи, де викиди парникових газів зведені до мінімуму, а будь-які залишкові викиди поглинаються з атмосфери (наприклад, лісами та океанами). Для цього енергетика повинна перейти на використання виключно відновлюваних та низьковуглецевих джерел енергії, таких як сонячна, вітрова, гідро-, геотермальна та ядерна енергія, а також провести повну перебудову сучасного енергетичного сектору.  . У ході стажування школярка досліджувала температурне регулювання напівпровідників, а її роботу вивчатимуть студенти, які старші за українку на кілька років. Викладачі назвали Катерину "винятковою і блискучою" ученицею та відзначили, що її успіх підняв планку для наступних програм.Катерина разом із родиною виїхала з Києва після початку повномасштабного вторгнення. Попри складні умови переїзду, вона продовжила навчання і вже в 16 років долучилася до робіт, які мають значення для світової науки.Нагадаємо, у листопаді видання "Суспільне" повідомляло, що учень дев'ятого класу обласного наукового ліцею в селищі Клевань Андріан Гордійчук створив інноваційний макет тренажера, призначеного для реабілітації ніг. Пристрій сфокусований на відновленні м’язової сили, а також рухливості колінного суглоба та стопи..

Науковці створили першу деталізовану 3D-модель кар’єру Рано Рараку на острові Пасхи, також відомому як Рапа-Нуї. Дослідники дійшли висновку, що знамениті кам’яні статуї моаї будували не під централізованим керівництвом, а окремими кланами.Як повідомляє телеканал CNN, масштаб будівництва статуй раніше вважався доказом існування єдиного керівного центру. Проте результати аналізу показали 30 окремих зон видобутку та обробки каменю, що свідчить на незалежні робочі групи, які створювали ці скульптури."Здавалося, що безпосередньо масштаб вимагав централізованої координації. Наявність пам’ятників стала круговим доказом ієрархії. Пам’ятники означали вождів, бо вожді будували пам’ятники", — зазначив Карл Ліпо співавтор дослідження, професор антропології Бінгемтонського університету в Нью-Йорку.Медійники наголошують, що задля створення моделі вчені застосували 11 000 знімків, зроблених безпілотником за допомогою фотограмметрії. Вони задокументували 426 моаї на різних етапах створення, 341 траншею для окреслення блоків, 133 порожнечі в скелі, звідки статуї витягнули, а також п’ять опорних болардів, що були використані для транспортування фігур схилами. Команда також знайшла докази переміщення статуй у різних напрямках до платформ по всьому острову."Це свідчить про те, що весь виробничий ланцюжок — від першого вирізання корінної породи до остаточних деталей статуї — залишався в межах окремих зон, а не переміщував статуї між ділянками для різних фаз виробництва, як це було б у промисловому кар’єрі", — зазначив Ліпо.Серед незавершених робіт виявили найбільший із відомих моаї — статую Те Токанга. Вчені наголошують, що цей пам'ятник міг би сягати 21 метра у висоту та важити близько 270 тонн. За словами дослідників,  деякі статуї перевищували практичні межі транспортування”. Втім, прагнення створювати більші скульптури могло бути наслідком суперництва між громадами.Статуї, що залишилися в кар’єрі, не є ознакою занепаду будівництва. Дослідження 2019 року продемонструвало, що робота тривала до прибуття європейців."Кар'єр не зазнав катастрофічного руйнування, але, ймовірно, був деактивований через руйнування, спричинені європейцями, що супроводжувалося поширенням хвороб", — додав Ліпо.На думку деяких вчених, нове дослідження підтверджує давні припущення про децентралізовану соціальну структуру Рапа-Нуї. Професорка археології Уппсальського університету у Швеції Хелен Мартінссон-Валлін, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що кланову систему описав ще понад сто років тому англійський археолог та антрополог Кетрін Рутледж."Його визначили як так зване відкрите суспільство, що означає відсутність верховного вождя, і кілька наукових робіт показали, що цей тип соціальної структури також може мати мегалітичні будівельні конструкції", — зазначили вчені.Острів Пасхи, заселений полінезійськими мореплавцями близько 900 років тому, давно став символом суперечливих інтерпретацій розвитку та можливого колапсу складних суспільств. Теорія екологічної катастрофи, популяризована Джаредом Даймондом у книзі "Колапс", залишається спірною. Нові дослідження, навпаки, говорять про стабільність і пристосованість місцевої громади.Ліпо зауважив, що, якби виробництво пам’ятників було децентралізованим, а автономні громади приймали б незалежні рішення, не було б центральної влади, яка б могла звести острів з екологічної прірви. У CNN додали, що інше дослідження також перевертає загальноприйняту теорію екологічного колапсу на острові Пасхи.Нагадаємо, раніше видання Popular Science повідомляло, що лемури, які оселилися на острові Мадагаскар понад 53 мільйони років тому, продовжують активно розвиватися. Вчені наголошують, що це суперечить загальним еволюційним законам..

Чимало людей перевіряють свої смартфони за автоматичною звичкою, на яку не звертають уваги. Вони тягнуться до телефона десятки разів на день, часто навіть не усвідомлюючи цього.Як повідомляє The Washington Post, посилаючись на дані дослідження, саме частота таких "перевірок", а не загальний час перед екраном гаджета, найбільше впливає на увагу, пам'ять і рівень тривожності.Дослідники з британського Ноттінгемського Трентського університету та Університету Кеймун у Південній Кореї з'ясували, що близько 110 перевірок телефона на день уже свідчать про проблему. Професор психології Ларрі Розен, який впродовж восьми років спостерігав за поведінкою людей, зафіксував, що учасники його досліджень перевіряли або розблоковували смартфон від 50 до понад 100 разів на день, приблизно кожні 10-20 хвилин, коли не спали."В опитуванні YouGov більшість респондентів були впевнені, що роблять це лише 10 разів на день", — зазначає видання.Наукова робота Сінгапурського університету менеджменту свідчить, що саме кількість перевірок, а не загальний час зі смартфоном, призводить до збоїв уваги й пам'яті. Так, постійні "зазирання" у телефон змушують мозок безперервно перемикатися між завданнями, а це шкодить продуктивності."Ще десятиліття тому науковець Джералд Вайнберг попереджав, що багатозадачність може знизити продуктивність до 80%", — додає The Washington Post.Відповідна проблема поширена й у соціальному житті. Опитування YouGov демонструє, що понад половина американців перевіряє телефон під час зустрічей чи спільного приймання їжі. Окрім цього, під час робочих зустрічей тривалістю у понад 30 хвилин кожен четвертий працівник робить це хоча б раз. Після такого відволікання людині може знадобитися понад 25 хвилин, щоб повернути концентрацію."Більшість людей отримують push-сповіщення протягом дня — повідомлення, електронні листи, попередження, багато з яких надходять від соціальних мереж", — зазначає видання. Розен наголошує, що постійна потреба людей у зв'язку підвищує рівень хімічних речовин, які викликають тривогу, як-от кортизол, що підштовхує їх "перевіряти" телефон понад 100 разів на день. Своєю чергою, дослідники Гейдельберзького університету виявили, що вже за 72 години без смартфона активність мозку починає нагадувати стани, характерні для абстиненції (наркотичної ломки)."Телефони й цифрові медіа підкріплюють роботу нашого мозку, активуючи ту саму систему винагороди, що й алкоголь або наркотики. Вони створюють компульсивну звичку: ми перевіряємо бездумно й відчуваємо "ломку", коли не можемо цього зробити або не маємо доступу до телефона", — наголошує професорка психіатрії та фахівчиня з залежностей Стенфордської медичної школи Анна Лембке.Вчені зауважили, що короткі перерви у користуванні смартфоном можуть допомогти відновити більш здорові звички, ніж постійні "перевірки" повідомлень ат "скролінг".Нагадаємо, раніше вчені з'ясували, що медикаменти, які люди приймають для полегшення головного болю, здатні його підсилювати. Медики застерігають, що надмірне вживання знеболювальних може бути причиною нового типу болю — головного болю, який виник внаслідок надмірного споживання ліків..

Нові зображення зі стереокамери HRSC апарату Європейського космічного агентства Mars Express показують чіткі ознаки давньої льодовикової активності на Марсі.Як повідомляє Science Daily, на знімках можна побачити паралельні борозни, рифлені візерунки в долинах і концентричні структури в кратерах. Дані дозволяють стверджувати, що регіон зазнав циклів наступу й відступу льоду під час попереднього марсіанського похолодання.Місцевість Ямки Колое розташована від екваторіальної зони до північних широт планети. Вони містять довгі, неглибокі борозни серед глибоких долин і ударних кратерів. На дні багатьох долин і кратерів помітні рифлені візерунки та сліди замерзлих потоків й уламків. Це свідчить про рух крижаних пластів. Вчені описують такі утворення як лінійчасті заповнення долин і концентричні заповнення кратерів, які утворювалися внаслідок повільного переміщення льоду з уламками. "Після просування такі крижано-кам’яні маси зрештою вкривалися товстішим шаром кам’янистого матеріалу. Наявність різних типів кратерів — крижаних, еродованих, перекритих і частково похованих, свідчить про багатоетапну історію регіону", — зазначає видання.. Цей регіон розташований на широті близько 39° пн.ш. Він суттєво віддалений від марсіанських полюсів, і саме це викликає питання про походження льоду. Пояснення полягає в багаторазових циклах наступу та відступу льодовиків, зумовлених повільними змінами нахилу осі й орбіти планети. У холодніші фази лід просувався до середніх широт, а при потеплінні відступав, залишаючи помітні шрами на поверхні.Науковці припускають, що ця територія могла бути вкрита льодом ще півмільйона років тому, що позначило кінець останнього льодовикового періоду Марса. Такі лінійчасті долини та концентричні кратери вже відзначалися в попередньому звіті Mars Express. Сукупність цих ознак демонструє глобальні кліматичні коливання на Червоній планеті в геологічно нещодавньому минулому.Видання наголошує, що топографічні та контекстні карти підкреслюють різницю між північною й південною частинами Марса. Місцями межа утворює різкий уступ заввишки до двох кілометрів, а в інших ділянках — широкі, сильно еродовані перехідні зони.Нагадаємо, раніше вчені встановили, що Марс міг бути населеним набагато довше, ніж вважалося до цього. Такого висновку вони дійшли, проаналізувавши дані, які зібрав марсохід Curiosity..

У 2025 році озонова діра над Антарктикою стала однією з найменших за останні три десятиліття. Дані Національного управління океанічних і атмосферних досліджень Сполучених Штатів Америки (NOAA) свідчать, що міжнародні обмеження на речовини, що руйнують озон, а саме Монреальський протокол, продовжують працювати.Як повідомляє видання Axios, озоновий шар залишається на шляху до повного відновлення до кінця сторіччя.Так, згідно зі звітом NOAA озонова діра цього року була п’ятою найменшою з 1992 року, коли почав діяти Монреальський протокол. У матеріалі підкреслено, що озоновий шар продовжує відновлюватися завдяки поступовій відмові від хлорфторвуглецевих (ХФВ) хімічних речовин.Озоновий шар у стратосфері на висоті 14-35 кілометрів захищає Землю від ультрафіолетового випромінювання. Його послаблення збільшує кількість УФ-B променів, що впливають на рослини, морські екосистеми та можуть сприяти розвитку раку шкіри."Монреальський протокол, підписаний у 1987 році та ратифікований усіма країнами-членами Організації Об'єднаних Націй, залишається ключовим інструментом у відновленні озонового шару. Держави погодилися обмежити виробництво та імпорт ХФВ після виявлення сезонних втрат озону, пов’язаних із цими сполуками. Угода сприяла швидкому згортанню використання речовин у холодоагентах та аерозольних балонах", — зазначає видання.Втім, заборонені зараз хімічні речовини все ще є у старих продуктах, таких як будівельна ізоляція, та на звалищах. Оскільки викиди від цих застарілих способів використання з часом знижуються, прогнози свідчать, що озонова діра над Антарктикою відновиться приблизно наприкінці 2060 років.Своєю чергою, новозеландська дослідниця атмосфери Лаура Ревелл зауважила, що кліматична мінливість, лісові пожежі та виверження вулканів здатні тимчасово збільшувати діру. Проте загальна тенденція до відновлення шару залишається позитивною.Старший науковий співробітник Лабораторії глобального моніторингу NOAA Стівен Монцка зауважив, що рівень озоноруйнівних речовин у стратосфері Антарктики знизився приблизно на третину порівняно з піком близько 2000 року. Він додав, що динаміка відновлення стала помітною упродовж останніх десятиліть.Так, під час пікового періоду цьогорічного виснаження з 7 вересня до 13 жовтня середня площа озонової діри становила 18,73 мільйона квадратних кілометрів. Це приблизно вдвічі більше за площу суміжної території США. Пол Ньюман, який є старшим науковим співробітником Університету Мериленду в окрузі Балтимор і керівником дослідницької групи озону в Центрі космічних польотів імені Годдарда NASA зазначив, що, як і передбачалося, на сьогодні спостерігається тенденція до зменшення площі озонових дір.Ньюман додав, що озонові діри формуються пізніше та розпадаються раніше, проте повернення до рівнів 1980-х років вимагатиме ще часу. За його словами, цьогорічна діра була б більшою на мільйон квадратних миль, якби концентрація хлору залишалася на рівні 25-річної давності.Монреальський протокол є одним із найефективніших природоохоронних договорів. Речовини, які руйнують озон, також є потужними парниковими газами, тож їхнє скорочення принесло додаткові переваги."Якби ми продовжували викидати гази, що руйнують озоновий шар, з такою ж швидкістю, як у 70-х та на початку 80-х, весь озоновий шар був би майже повністю знищений до середини XXI століття", — зазначили вчені.Нагадаємо, раніше Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Сполучених Штатів Америки опублікувало серію знімків міжзоряної комети 3I/ATLAS, яка летить крізь Сонячну систему, включно з найближчими спостереженнями міжзоряного об'єкта..

Науковці встановили, що Сонячна система може рухатися крізь космос утричі швидше, ніж передбачає стандартна модель Всесвіту. Дослідники проаналізували розподіл радіогалактик і виявили значну розбіжність з очікуваннями космології. Як повідомляє видання ScienceAlert, відповідні результати ставлять під сумнів фундаментальні припущення про однорідність Всесвіту.Сонячна система обертається навколо центру галактики зі швидкістю близько 792 тисячі кілометрів на годину, а Чумацький Шлях рухається приблизно 2,1 мільйона кілометрів на годину. Проте нові дані свідчать, що реальна швидкість руху Сонячної системи у просторі може бути набагато вищою.Дослідники наголошують, що розбіжність має "глибокі космологічні наслідки". Вона може вказувати на недоліки сучасних моделей, які вважають положення Сонячної системи у Всесвіті типовим. Астрофізик з Білефельдського університету в Німеччині й автор дослідження Лукас Беме наголосив, що Сонячна система рухається утричі швидше, ніж передбачають сучасні моделі. Цей результат явно суперечить очікуванням, заснованим на стандартній космології, і змушує науку переглянути попередні припущення.Задля того, щоби дійти відповідного висновку, науковці вивчили розподіл радіогалактик, які випромінюють потужні радіохвилі. Радіохвилі проходять через пил і газ, дозволяючи фіксувати галактики, які недоступні для спостереження у видимому спектрі. Завдяки великій кількості точок даних можна виявити диполь підрахунку джерел — слабкий ефект, що виникає через рух у просторі.Дослідники використали дані трьох радіотелескопів, зокрема найглибшого широкомасштабного огляду (Low-Frequency Array, LOFAR) у Європі. Вчені залучили новий статистичний підхід, який враховує складну структуру радіогалактик. Це дозволило точніше виміряти космічний радіодиполь і оцінити його відхилення від прогнозів.Об’єднання даних дозволило науковцям зробити неочікуване відкриття: диполь виявився у 3,7 раза сильнішим, ніж передбачає стандартна космологічна модель. Розбіжність перевищила поріг п’яти сигм, що свідчить про високу статистичну значущість. Такий результат викликає питання щодо коректності базових уявлень про рух Сонячної системи у Всесвіті.Видання наголошує, що стандартна модель базується на космологічному принципі, згідно з яким матерія у Всесвіті розподілена рівномірно в масштабі достатньо великих відстаней. Це означає, що місце Сонячної системи не повинно бути унікальним. Проте нові вимірювання свідчать про те, що або прискорення є нетиповим, або розподіл радіогалактик складніший за очікування."Якщо Сонячна система дійсно рухається так швидко, нам потрібно поставити під сумнів фундаментальні припущення щодо великомасштабної структури Всесвіту. З іншого боку, сам розподіл радіогалактик може бути менш однорідним, ніж ми вважали", — зазначає космолог з Білефельдського університету Домінік Шварц.Відповідне дослідження свідчить про потребу переглянути моделі, які використовуються для опису еволюції Всесвіту. Науковці наголошують, що подальші вимірювання з нових оглядів допоможуть уточнити швидкість руху Сонячної системи та перевірити космологічний принцип у нових масштабах.Нагадаємо, раніше видання Earth.com повідомляло, що тривале перебування людини у космосі впливає на її імунітет. Впродовж десятиліть астронавти повідомляли про різні проблеми зі здоров'ям після космічних польотів..