# Ангела Меркель

TrueUA раніше вказував на ризики перемовин Європейського Союзу з Москвою, однак після того, як президент Фінляндії Александр Стубб зголосився представляти ЄС, ідея переговорного процесу з росіянами, видається, матиме більше прихильників.Чому американці поставили на паузу посередництво у мирних переговорахІзраїльсько-американська військова кампанія на Близькому Сході, яка складається для США дуже невдало, перемикнула увагу Дональда Трампа на Іран. Остання велика зустріч української та американської сторін відбулася 21-22 березня у Флориді, 7 травня секретар РНБО Рустем Умєров спілкувався з представниками Трампа у Маямі, але це повноцінними перемовинами з далекосяжними рішеннями назвати складно.Нещодавно глава Держдепу Марко Рубіо чесно визнав: жодні офіційні зустрічі у форматі Україна — США — Росія не проводяться. За його словами, головною умовою для відновлення діалогу є чітке бачення того, що майбутні саміти зможуть принести реальний та продуктивний результат, а не стануть черговою формальністю."Протягом останніх кількох місяців ми відчували, що прогресу не було багато, але, можливо, динаміка зміниться. Ми також не зацікавлені в тому, щоб втягуватися в нескінченний цикл зустрічей, які ні до чого не приводять", — підсумував Рубіо.З позитивного — держсекретар зазначив, що Сполучені Штати готові й надалі здійснювати посередницьку місію. При цьому додав:"Якщо хтось хоче спробувати, нехай спробує, але обидві сторони постійно кажуть нам, що ми єдині, хто може це зробити".Очевидно, це сигнал тим європейським політикам, які завели пісню про прямі переговори ЄС із РФ. А роблять вони це тому, що не відчувають в американцях надійного партнера, який під час перемовин із Кремлем стоятиме на боці інтересів Європи.Ще під час переговорної "Санта-Барбари" за участі посланців Трампа, позиція ЄС була наступною: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи. Наші інтереси з інтересами Євросоюзу збігалися, тому американці мусили брати їх до уваги. Штатам, якщо вони справді хочуть успіху у своїй посередницькій місії, доведеться це робити й надалі.Чи хоче Путін говорити з ЄвропоюПротягом переговорного процесу з американцями росіяни всіляко наголошували, що бажають розмовляти тільки зі США, а Європу треба винести за дужки. Мовляв, вона лише заважає врегулюванню. Представник Путіна Кирило Дмитрієв неодноразово літав до Штатів, де його люб’язно зустрічав Стів Віткофф, який, своєю чергою, неодноразово літав до Москви (кажуть, скоро знову туди полетить). Але до Брюсселю ні Дмитрієв, ні будь-хто інший не приїздив.Логіка Кремля була простою: підігрувати амбіціям Трампа, аби під час переговорів просувати кілька тем: перша — спільні зі США бізнес-проєкти, зокрема, видобуток корисних копалин в Арктиці; друга — переконати Білий дім натиснути на Європу, щоб та почала скасовувати санкції. Не вийшло ні перше, ні друге. Може, Трамп і підтримує спільний бізнес із Росією, але не може цього зробити мінімум із двох причин: по-перше, спочатку доведеться скасувати санкції проти Росії, запроваджені за часів Джо Байдена, зробити цього без Конгресу він не може, а Конгрес не погодиться; по-друге, громадська думка в США на нашому боці, Трамп проти неї не піде. Що ж до тиску на Європу, то там відразу дали зрозуміти — санкції не послаблюватимуть, а навпаки, посилюватимуть. Левова частка санкцій — саме європейська.Протягом останніх приблизно пів року діють ще одні санкції — "глибинні", у вигляді знищення українськими БпЛА нафтогазових та військових підприємств у Росії. Економіка країни-окупантки від цих "глибинних" санкцій страждає не менше, аніж від звичайних. Вона тримається, проте невідворотні процеси значно пришвидшилися. За даними нашої розвідки, лише за останні місяці російське перероблення скоротилася на 10%, нафтові компанії ворога змушені зупиняти свердловини. Крім того, багато російських регіонів у стані банкрутства, вже за п'ять місяців року Росія перевищила річний плановий дефіцит бюджету. Також у РФ фіксуються ознаки системної кризи банківської системи — частка проблемних активів у банківській сфері перевищила 10%, що є межею початку кризи. Аби сповільнити негативні процеси, Кремль хоче пограти у переговорну гру з Європою.Ще один фактор, який змушує Путіна шукати контакти з Європою — Китай. У Пекіна свої стосунки з ЄС, європейський ринок дуже важливий для нього, тож не виключено, Сі Цзіньпін підштовхує російського диктатора до переговорів із Євросоюзом, аби покращити у такий спосіб стосунки Китаю з Європою. Чи так це насправді, покажуть найближчі тижні після чергової поїздки Путіна до КНР. Поки ж світ побачив лише масштабну повітряну атаку на Київ, яка, не виключено, була узгоджена під час зустрічі із Сі.  Переговори, які розколюють ЄвропуЯк слушно зауважила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас, перш ніж вести переговори з Росії, в Євросоюзі мають визначитися, про що саме говорити."Ми бачимо, що мирні переговори, які тривають за участю США, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі запити надсилаються українській стороні, а російській — жодного. Тож, перш ніж ми розмовлятимемо з росіянами, нам також потрібно домовитися, про що ми хочемо з ними розмовляти", — заявила вона. Проте частина європейських політиків ставить воза поперед коня, обговорюючи тему, хто представлятиме ЄС на переговорах. Називалися прізвища президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, ексканцлерки Ангели Меркель. Політична пенсіонерка із сумнівним для України бекграундом — відмовилася. А от президент Фінляндії Александр Стубб усіляко демонструє свою готовність говорити від імені Європейського Союзу. Зазначимо: фінський президент брав участь у всіх зустрічах європейських лідерів із Трампом, він у хороших стосунках із главою Білого дому, з яким іноді грає у гольф.Стубб означив стартові умови: перша — діалог з Москвою уможливила сильна позиція України на тлі ослаблення Росії; друга — початок переговорів можливий тільки після зобов’язання Москви припинити вогонь. Нагадаємо, американці не ставили умовою переговорів припинення вогню, що грало на руку Путіна. Тож Стубб починає з правильних заяв, інша справа, що Кремль ніколи не вестиме переговори добросовісно. Тому необхідна третя умова — за порушення Росію каратимуть болючими санкціями.Але в ЄС існує й інша думка — Путін прагне втягнути Європу у переговори. Як зазначив глава МЗС Естонії Маргус Тсахна, переговорний процес за участю Євросоюзу потрібен російському диктатору, аби виграти час."Якби Європа взяла на себе роль посередника, то ми б уже не говорили про наступний пакет санкцій, який зараз готуємо. Там є одна дуже болюча річ, якої Путін боїться: повна заборона морських послуг на території всього ЄС і ціла низка інших санкцій", — зауважив естонець.На його думку, ЄС повинен витримати стратегічну паузу, чинити на Росію більший тиск і "в якийсь момент привести Путіна до серйозних переговорів, яких він сам зараз іще не хоче".Якщо Євросоюз в’яжеться у переговори як посередник, він тим самим обмежить собі простір для тиску на Москву. Коли й вести переговори, то у форматі, де Європа діятиме спільно зі США та Україною. Тобто, повернутися до Женевського формату 2014 року, єдиного, який мав реальний потенціал тиску на Росію. На жаль, йому на заміну прийшов Нормандський формат, його нову версію, видається, Путін не проти нав’язати й зараз.Нагадаємо, 6 червня 2014 року у місті Бенувіль у французькій Нормандії зустрілися Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Ангела Меркель і Володимир Путін. Результатом формату стали Мінські угоди, укладені протягом 11-12 лютого 2015 року. "Нормандія" дісталася у спадок Володимиру Зеленському.Протягом 2019-2020 років її учасники обговорювали та навіть підписували якісь документи, у 2021-му Путін знизив представництво до рівня глави МЗС, а після повномасштабного вторгнення "нормандська четвірка" припинила своє існування. Тобто російський диктатор використовував цей майданчик для затягування часу і підготовки до вторгнення в Україну. Нині, коли економіка РФ стрімко йде донизу, йому потрібна імітація переговорного процесу, а не результат. Буде дуже погано, якщо окремі політики в Євросоюзі гратимуть у "Нормандія" 2.0..

Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель відмовилася від ролі перемовниці від Європейського Союзу на зустрічах із представниками Кремля. При цьому вона закликала європейських лідерів усе ж знайти шляхи до таких контактів із Росією.Про це повідомило видання Euractiv. Журналісти зазначили: Меркель дала зрозуміти, що не вважає себе як колишню посадовицю належною кандидатурою на роль перемовниці.Вона додала, що кремлівський диктатор Володимир Путін "серйозно сприйме" лише нинішніх лідерів Євросоюзу."Я шкодую про те, що, на мій погляд, Європа недостатньо використовує свій дипломатичний потенціал", — сказала вона під час заходу в Берліні в понеділок, 18 травня.Колишня канцлерка, яка протягом 16 років перебування на посаді очільниці Німеччини мала напружені, але в основному функціональні відносини з російським лідером, наголосила на необхідності збереження відкритих дипломатичних каналів."Військове стримування плюс дипломатична діяльність. Ось що, на мою думку, є важливим", — акцентувала вона.Її зауваження пролунали на тлі спекуляцій про те, що вона може виступити в ролі спеціального посланця Євросоюзу для припинення війни в Україні.Раніше Брюссель відхилив кандидатуру Герхарда Шредера, попередника Меркель на посаді канцлера Німеччини, як потенційного посланця ЄС після того, як його запропонував Путін.Нагадаємо, минулого тижня видання Spiegel інформувало, що в політичних колах ЄС колишню канцлерку Німеччини Ангелу Меркель розглядають як найбільш відповідну фігуру на роль медіатора у діалозі з Москвою. Попри тривале перебування у відставці, її кандидатура вважається оптимальною через глибокий досвід особистої комунікації як із президентом України Володимиром Зеленським, так і з російським диктатором Володимиром Путіним..

У політичних колах Європейського Союзу колишню канцлерку Німеччини Ангелу Меркель розглядають як найбільш відповідну фігуру на роль медіатора у діалозі з Москвою. Попри тривале перебування у відставці, її кандидатура вважається оптимальною через глибокий досвід особистої комунікації як із президентом України Володимиром Зеленським, так і з російським диктатором Володимиром Путіним.Про це повідомляє Spiegel.Аргументи на користь МеркельЗгідно з наявною інформацією, кандидатуру ексканцлерки вважають найкращою завдяки її багаторічному політичному бекграунду. Серед ключових факторів виділяють:особисте знайомство з ключовими лідерами конфлікту — Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним;статус політичного пенсіонера, що дозволяє їй діяти поза межами поточних внутрішньодержавних інтересів Німеччини.Водночас в офісі Ангели Меркель зазначають, що станом на зараз жодних офіційних пропозицій чи запитів щодо її участі у переговорах не надходило. Також там не надали відповіді на питання про потенційну згоду політикині на таку роль у майбутньому.Позиція Брюсселя та питання довіриВисока представниця ЄС Кая Каллас зазначила, що Європа має виявляти суб'єктність і не дозволяти Кремлю самостійно диктувати кандидатуру посередника. Було б "не дуже розумно" покладатися на попередній досвід, де ключову роль відігравали лише США.Своєю чергою голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер наголосив, що будь-який перемовник повинен мати консолідовану підтримку всього ЄС. Особливо важливою в цьому контексті є позиція країн Балтії та Східної Європи, які мають бути впевнені у неупередженості посередника.Нагадаємо, нещодавно російський диктатор Володимир Путін публічно визначив найбільш бажаного партнера для переговорів з європейською стороною. Ним виявився ексканцлер ФРН Герхард Шредер, чию кандидатуру Кремль вважає ідеальною для відновлення контактів..

До анексії Криму уряд Ангели Меркель готував проект із навчання російських військових за німецькими стандартами. Німеччина мала намір допомогти Росії створити вісім сучасних військових тренувальних центрів.Про це йдеться у книзі "Провал — розслідування історії політики Німеччини щодо Росії", пише "УНІАН" з посиланням на газету The Telegraph.Газета зазначає, що план, узгоджений за часів канцлерства Ангели Меркель, оцінювався у мільярд євро. Згідно з ним, армія Німеччини мала навчати російських військових на базі власного досвіду. Для цього у Росії планували збудувати вісім бойових полігонів із найсучаснішим обладнанням — лазерними гарматами, системами моделювання боїв, лекційними залами та електронними сенсорами за зразком німецького центру під Магдебургом."Проект курував оборонний гігант Rheinmetall, який постачав би обладнання. Німецький уряд "позитивно поставився до бажання Росії до співпраці", попри дедалі агресивнішу поведінку Кремля", — зазначили медійники.Генерал у відставці Йозеф Нібекер, який тоді був військовим радником Герхарда Шредера, наголосив, що німецька політична директива полягала в тому, щоб вітати бажання Росії до співпраці та, наскільки можливо, реалізувати його. Водночас у 2011 році тодішній міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр навіть відкрито заявив у Москві, що Берлін зацікавлений у сучасній та добре керованій російській армії."Ми зацікавлені в сучасній, добре керованій російській армії з погляду політики безпеки", — зазначав він.У Німеччині відмовились від таких планів лише після анексії Криму у 2014 році, коли стало зрозуміло, що Москва не прагне партнерства, а готується до нових вторгнень. Де Мезьєр згодом визнав, що мав "глибокі застереження", але зазнавав "великого тиску" з боку політиків, військових і промисловців. У газеті зауважили, що ці викриття ставлять під сумнів публічні заяви Меркель про те, що саме Східна Європа "не захотіла діалогу з Путіним".Нагадаємо, що, за оцінками аналітиків американського Інституту вивчення війни, Кремль прискорює фазу створення інформаційних і психологічних умов — так звану "Фазу 0" — своєї кампанії з підготовки до можливої війни між НАТО та Росією в майбутньому..

У Литві й Естонії прокоментували висловлювання колишньої німецької канцлерки Ангели Меркель. Вона, зокрема, пов'язала опір Польщі та країн Балтії прямим контактам із Путіним та його рішення вдертися в Україну 2022 року.Депутатів литовського парламенту цитує LRT. Зокрема, голова Комітету в закордонних справах Сейму соціал-демократ Ремігіюс Мотузас зазначив, що заяви Меркель не можна вважати офіційною позицією Німеччини. Він наголосив, що відносини Європи з Москвою були напруженими задовго до 2021 року."Крим окупували 2014 року, насправді з 2015 року та до війни в Україні 2022 року відносини з Росією вже були напруженими. Мінських угод не підписали, це Росія їх зірвала, заблокувала та не погодилася з деякими позиціями", — сказав депутат.За його словами, тривалий час позиції держав Західної Європи та східних держав ЄС щодо Росії розходилися."Деякі держави ЄС, імовірно, все ще сподівалися, що Росія прозріє, та не очікували цього повномасштабного вторгнення. Вони все ще сподівалися, тож іще 2015 року та ж Німеччина підписала з Росією угоду про газопровід "Північний потік-2", — зауважив Мотузас.Консерватор Жигімантас Павільоніс заявив, що колишня лідерка Німеччини потурає очільнику Кремля Володимиру Путіну."Меркель представляє давню традицію потурання Путіну, завдяки якій російські танки зараз перебувають і в Грузії, і в Україні. І якби ця лінія тривала, боюся, що вони опинилися би на дорозі до Берліна та на нашій території", — наголосив він.За його словами, нинішньому канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцу непросто проводити нову зовнішню політику, його рейтинги впали, тому Меркель користується цією ситуацією."Я думаю, що Меркель зараз намагається підійняти хвилю цих любителів Росії проти Мерца", — зробив висновок він.Своєю чергою, міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна в дописі в соцмережі Х зазначив, що покладати відповідальність на Польщу чи країни Балтії за агресію Росії проти України "не тільки недоречно, а й просто неправильно"."Справжня причина полягає в небажанні Путіна прийняти розпад СРСР і в умиротворенні Заходу в минулому, який ігнорував явні попереджувальні знаки. У нашому регіоні справжню природу Росії розпізнали доволі рано", — акцентував він.За його словами, більшість на Заході ігнорували попередження навіть після того, як Путін відкрито висловив свої антизахідні погляди та ностальгію за СРСР у своїй промові в Мюнхені 2007 року.Тсакхна вказав, що ні війна в Грузії у 2008 році, ні анексія Криму 2014 року не викликали рішучої реакції Заходу."Натомість ми бачили повторні спроби натиснути кнопку "перезавантаження", зусилля з пошуку діалогу з Росією та готовність закривати очі на жорстокість Москви", — додав він.Тсакхна також зауважив, що Німеччина під керівництвом канцлерки Меркель неправильно оцінила вартість економічної співпраці з Росією."Весело відкривши газопровід "Північний потік", Меркель сприяла залежності своєї країни від російських енергоресурсів", — наголосив він.У цьому контексті Тсакхна також вказав на відмову Україні та Грузії надати план дій щодо членства в НАТО на саміті у Бухаресті. За словами естонського міністра, ці помилки заохотили Росію."Ці уроки нагадують нам про просту істину: Росія реагує лише на силу. Ми повинні продовжувати ізолювати Росію на міжнародному рівні, посилювати економічний тиск і надавати Україні військову, політичну й економічну підтримку", — констатував він.Тсакхна підсумував, що зараз Європа рухається у правильному напрямку, а Німеччина під керівництвом канцлера Фрідріха Мерца "робить рішучі кроки на підтримку України та зміцнення власної обороноздатності".Нагадаємо, що, за оцінками аналітиків американського Інституту вивчення війни, Кремль прискорює фазу створення інформаційних і психологічних умов — так звану "Фазу 0" — своєї кампанії з підготовки до можливої війни між НАТО та Росією в майбутньому.

Дипломатичні шляхи можуть стати найефективнішими в процесі припинення війни, яку розв'язала Росія в Україні. При цьому в інтересах цілого світу є те, щоби диктатор Володимир Путін не став переможцем.Про це заявила колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель, яка звернулася до України та її прихильників із закликом розглянути дипломатичні варіанти зупинки війни під час інтерв’ю телеканалу ZDF.Меркель наполягала у розмові з німецькими телевізійниками, що Росія не повинна виграти цю війну."Це не тільки в інтересах України, але й в наших інтересах, щоби Путін не виграв цю війну", — наголосила вона.Колишня німецька канцлерка додала, що вона свого часу зробила все можливе, щоби запобігти такій ескалації."Це кричуще порушення міжнародного права, яке Володимир Путін вчинив з Україною", — заявила вона.Однак Меркель також відзначила, що "потрібно завжди паралельно розглядати дипломатичні рішення". За її словами, їх не потрібно обговорювати прямо зараз, а коли настане відповідний час. Вона не уточнила, коли такий час може настати.Вона акцентувала на своїй підтримці того, що німецький уряд робить для України, та припустила, що Україні буде нелегко перемогти Росію."Проте я підтримую все, що робить міжнародна спільнота, щоби поставити Україну в хороше становище", — сказала Меркель.До речі, нещодавно канцлерка випустила свої мемуари в Німеччині, із чим пов’язана її активна присутність у медіа після майже трьох років мовчання. А в інтерв’ю Spiegel Меркель заявила, що Путін на початку свого президентства не мав наміру напасти на Україну, а його план окреслився з роками, у тому числі з огляду на поведінку Заходу.Нагадаємо, минулого тижня Die Zeit повідомляв, що під час свого перебування на посаді колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель намагалася перешкодити Україні швидко вступити до НАТО. Вона побоювалася військової відповіді з боку Росії..

Під час свого перебування на посаді колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель намагалася перешкодити Україні швидко вступити до НАТО. Вона побоювалася військової відповіді з боку Росії.  Про це повідомляє Die Zeit. Відповідне роз'яснення 70-річна християнська демократка виклала у своїх мемуарах. У книзі з програмною назвою "Свобода" Меркель описує пам'ятні зустрічі з канцлером СДПН Герхардом Шредером, тодішнім та майбутнім президентом США Дональдом Трампом та президентом Росії Володимиром Путіним. І вона також займає позицію щодо поточного розвитку подій: канцлерка визнає, що хотіла, щоб переміг кандидат у президенти США від Демократичної партії Камала Гарріс, і що вона хотіла цього "від щирого серця", як вона пише. Політика Меркель щодо України й досі критикується в Києві. Тодішній канцлер пише про вирішальний саміт НАТО в Бухаресті у 2008 році, коли йшлося про план надання статусу кандидата на вступ для України та Грузії: "Я розуміла бажання країн Центральної та Східної Європи якнайшвидше стати членами НАТО". Але: "Прийняття нового члена має принести більше безпеки не лише йому, а й НАТО". Вона бачила ризики щодо гарантованої договором присутності Чорноморського флоту Росії на українському Кримському півострові. "Подібне поєднання з російськими військовими структурами ніколи не відбувалося з жодним кандидатом у члени НАТО. Крім того, на той момент лише меншість населення України підтримала членство країни в НАТО", — згадує вона. "Я вважала ілюзією припускати, що статус ПДЧ (статус кандидата на вступ) дав би Україні та Грузії захист від путінської агресії, що цей статус мав би такий стримувальний ефект, що Путін пасивно б очікував розвитку подій. Чи можна було тоді уявити, щоб у разі надзвичайної ситуації країни-члени НАТО відреагували військовим шляхом — зброєю та військами — і втрутилися? Чи можна було уявити, що я, як канцлер, попросив би німецький Бундестаг про такий мандат для нашого Бундесверу й отримав би за нього більшість?". Зрештою було знайдено компроміс, але він мав ціну, як пише Меркель: "Той факт, що Грузія та Україна не отримали зобов'язань за статусом ПДЧ, був відмовою від їхніх надій. Однак для Путіна обіцянка НАТО про майбутнє членство цих країн стала "так", сприйнятою як оголошення війни". Нагадаємо, генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Україна зрештою стане членом Північноатлантичного альянсу. Ймовірно, вона буде наступною на черзі до НАТО, до якого зараз входить 32 держави..

Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель у листопаді цього року опублікує свої мемуари. Книга буде видана в понад 30 країнах світу. Про це повідомляє видання BILD. Зазначається, що книга матиме назву "Свобода". Очікується, що у своїх мемуарах Меркель розповість про дитинство, юнацькі роки та освіту. Загалом спогади Меркель охоплюють період з 1954 по 2021 рік. Проте до книги не увійдуть події пов'язані з російським вторгненням в Україну. Видання книги готує кельнське видавництво Kiepenheuer and Witsch. Співавторкою книги стала Беат Бауман, яка раніше працювала начальницею канцелярії Меркель. "Мені приємно поміркувати над центральними рішеннями та ситуаціями моєї політичної роботи в моїй книзі, яку я написала разом з Беатою Бауман, і зробити їх зрозумілими широкому загалу, в тому числі стосовно моєї особистої історії", -- наголосила Меркель. Очікується, що книга міститиме 700 сторінок та коштуватиме 42 євро за друковану версію та 30 євро за електронну. Всі охочі зможуть придбати мемуари колишньої канцлерки ФРН вже з 26 листопада. Нагадаємо, раніше Меркель заявляла, що її політика щодо Росії була правильною. Також вона позитивно відзначає, так званий "Мінський процес". В Офісі президента відреагували на заяви Ангели Меркель. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк назвав її людиною, яка "поставила Європу в тотальну залежність від російських енергоносіїв" і поставив під сумнів її заяву про те, що нібито вона "зробила все, щоб Росія не почала війну"..

Уряд Німеччини продовжує оплачувати послуги візажиста та стиліста для колишньої канцлерки Ангели Меркель. Підтримання іміджу посадовиці обходиться держбюджету ФРН у кругленьку суму. Про це повідомило видання Tagesspiegel. Зазначається, що дані про витрати на красу політичної діячки журналісти отримали за допомогою запиту на підставі закону про свободу інформації. Відомо, що Федеральний уряд і досі фінансує макіяж і зачіски 69-річної Меркель як для публічних, так і для приватних заходів. І це попри те, що посаду канцлера вона не обіймає з 2021 року. "Прийняття на себе витрат пов'язане з виконанням постійних офіційних обов'язків – незалежно від того, чи є вони публічними або непублічними", — повідомили у німецькій канцелярії. У виданні наголосили, що у 2023 році Меркель уже виставила рахунок на 17 200 євро (690 тисяч гривень). У 2022-му на зовнішній вигляд екс-канцлерки довелося витратити 37 780 євро (понад 1,5 млн гривень).  "Це означає, що за гарний зовнішній вигляд колишнього глави уряду потрібно платити близько 3000 євро на місяць. Якщо стиліст супроводжує Меркель на зустрічі, також є витрати на проїзд і готель", — зазначає видання. Примітно, що наразі зачіски Меркель обходяться німецькому уряду лише трохи дешевше, ніж зовнішній вигляд чинного канцлера Олафа Шольца, якому доводиться виступати публічно майже щодня. На його зачіски та макіяж цього року витратили 21 808 євро, а торік ¡ 39 910 євро. Тобто загалом лише на сім тисяч євро більше, ніж за той же час на зачіску і макіяж Меркель. Нагадаємо, раніше Меркель заявляла, що її політика щодо Росії була правильною. Також вона позитивно відзначає, так званий "Мінський процес". В Офісі президента відреагували на заяви Ангели Меркель. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк назвав її людиною, яка "поставила Європу в тотальну залежність від російських енергоносіїв" і поставив під сумнів її заяву про те, що нібито вона "зробила все, щоб Росія не почала війну"..

Колишня канцлер Німеччини Ангела Меркель вважає, що її політика щодо Росії була правильною. Також вона позитивно відзначає, так званий "Мінський процес". Про це йдеться в інтерв'ю Ангели Меркель німецькому виданню ZEIT. Німеччина була одним із основних учасників так званого "Мінського процесу", в рамках якого передбачалося врегулювати російсько-український конфлікт дипломатичними методами. Меркель довго була членом "нормандського формату" — переговорної групи, що складалася з лідерів України, Росії, Німеччини та Франції. Тепер політик називає правильними свої зусилля у рамках Мінського процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. "Я намагалася запобігти цій ситуації з тим, що було в моєму розпорядженні. Той факт, що це не спрацювало, не є доказом того, що ця спроба була неправильною", — заявила екс-канцлер. Водночас зараз вона нарікає, що питання захисту клімату в Німеччині "йдуть на другий план" через війну в Україні. Реакція України В Офісі президента вже відреагували на заяви Ангели Меркель. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк назвав її людиною, яка "поставила Європу в тотальну залежність від російських енергоносіїв" і поставив під сумнів її заяву про те, що нібито вона "зробила все, щоб Росія не почала війну". "Невже після 430 днів жорстокої війни можна настільки глибоко зневажати свободу, настільки відверто не помічати російських масових убивств і так відкрито ненавидіти право України на самозахист? Якщо не можете виправити помилок минулого — просто припиніть виправдовуватися та заохочувати агресора", — написав Подоляк у Twitter. Нагадаємо, голова комітету з питань оборони в бундестазі Марі-Агнес Штрак-Циммерманн назвала рішення екс-канцлерки Німеччини Ангели Меркель відповідальними за війну в Україні..

На полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі було зроблено багато цікавих і важливих для України заяв. Чого варті одні слова патріарха американської та світової політики, екс-держсекретаря США Генрі Кіссінджера про те, що тепер, після початку повномасштабної війни, Україна точно має стати членом НАТО...Хто кому має дякуватиАле була ще одна заява, яку більшість сприйняла як комплімент. Віце-прем'єрка канадського уряду, міністерка фінансів Канади, етнічна українка Христя Фріланд у своєму виступі заявила, що не тільки Україна має дякувати західним партнерам за допомогу, а і Захід повинен подякувати Україні.Фото: Христя Фріланд / InstagramФріланд мала на увазі цілком конкретні, прагматичні речі — якби російські війська взяли Київ, пройшли далі на захід, як би зараз почувалися країни східного флангу НАТО і ЄС, Польща і держави Балтії? Можна розцінювати ці слова як комплімент відчайдушному українському народу і героїчним Силам оборони України, можна поставитися до цього як до констатації очевидного факту. Але є в цій історії іще один аспект, який зовсім інакше розкриває вплив нинішньої України, України, яка вижила і бореться за своє існування, на увесь світовий порядок денний. Для розуміння цього аспекту нам доведеться повернутися на кілька десятиліть назад, у часи, коли закладалися передумови розпаду попередника нинішньої путінської Росії, Радянського Союзу.Ті, хто розвалив СРСРВ кінці 70-х — на початку 80-х у західному світі відбулася серйозна зміна загальнополітичного вектора, так званий "великий правий поворот". У ключових країнах Заходу до влади прийшли консервативні сили правоцентристського спрямування. У травні 1979 року уряд Великої Британії сформувала Консервативна партія на чолі із Маргарет Тетчер. У жовтні 1980-го розгромну перемогу на президентських виборах у Сполучених Штатах Америки отримав і у січні наступного року очолив головну країну Заходу представник Республіканської партії Рональд Рейган. А у жовтні 1982-го до влади у Федеративній Республіці Німеччина повернувся блок ХДС/ХСС, а федеральним канцлером став Гельмут Коль.Цю трійцю згодом радянська політологія назве "євроатлантичною віссю Рейган-Тетчер-Коль", натякаючи на легендарний союз часів Другої світової — тоді союз нацистської Німеччини, фашистської Італії та імперської Японії. Те тріо увійшло в історію як "вісь Рим-Берлін-Токіо". Залишилася в історії ХХ століття і трійка вищезгаданих політиків. Усі троє доклалися до зменшення зовнішньополітичного впливу СРСР, а згодом і до розпаду Радянського Союзу, чим переможно завершили так звану Холодну війну. Усі троє вважаються гігантами не тільки національної, а й світової політики й заслужено займають чинні місця у будь-яких політичних рейтингах минулого століття.Велика трійця проти імперії злаУсі вони, як вже було сказано, представляли політичні сили правої частини політичного спектра. Звісно, це були не яскраво виражені праві на кшталт нинішніх польської "Права і справедливості" чи угорської "Фідес" (не кажучи уже про "Альтернативу для Німеччини" чи черговий проєкт Марін Ле Пен, як би він не називався). Але загальний вектор усіх трьох ключових західних сил десятиліття був спрямований в одному й тому ж напрямку. Особливо це стосувалося ставлення до "імперії зла", як назвав у своїй легендарній промові Радянський Союз Рональд Рейган.При цьому усі троє контактували із Москвою, відвідували столицю СРСР з візитом, Рейган навіть виступав із новорічним привітанням на радянському телебаченні. Але при цьому вони зробили усе, щоб червона загроза Кремля зникла з політичного порядку денного. І дочекалися, тільки після цього поступившись владою новому, ліберальнішому і поблажливішому до нової Росії політичному поколінню. (Звісно, Рональд Рейган через об'єктивні причини не міг залишатися президентом до 1991 року, його другий термін збіг на початку 89-го, але на чолі Сполучених Штатів став його віце-президент Джордж Буш-старший, який і дізнався першим, від Бориса Єльцина з Біловезької пущі, про смерть СРСР.)Це було у буремних 80-х, у тому десятилітті, яке починалося із нападу Радянського Союзу на сусідній Афганістан, а завершилося крахом самого агресора. Крахом, в який ще за кілька місяців до — мало кому вірилося.Слабкий Захід імені ОлландаЗмінилися часи, політичні еліти, змінилася сама держава із центром у Москві. На місце умовно ліберальної єльцинської Росії прийшла умовно, а з 2014-го — уже без усіляких умов і обмовок людожерська Росія Володимира Путіна. А західний світ зустрів її зовсім не таким мобілізованим, як зустрів перебудову у СРСР. Сполученими Штатами керував без-п'яти-хвилин-соціаліст Барак Обама, який ще отримає гідну оцінку нащадків (і титул одного із найгірших американських президентів ХХІ століття). В Німеччині уже засиділася в кріслі Ангела Меркель, дуже контраверсійна особа, причому не тільки через своє НДРівське походження, а тому, що зробила усе, аби уможливити агресію Росії проти України — одна її атака на бажання України і Грузії отримати ПДЧ в НАТО на бухарестському саміті в НАТО 2008 року перекреслюють усі можливі проукраїнські дії у майбутньому.Фото: aa.com.trТільки у Великій Британії при владі були усе ті ж консерватори, але саму Британію штормило через Brexit так, що було не до України. Тож тоді, під час донбаської війни, чи не найбільш проукраїнську позицію займав лівий, соціалістичний президент Франції Франсуа Олланд. Як-то кажуть — це було б навіть смішно, якби не було так сумно.Період правління представника республіканців Дональда Трампа пішов не на краще, а чи й не на гірше позиції Сполучених Штатів як світового захисника демократії. В Німеччині Християнсько-демократичний союз уперше з минулого століття програв вибори соціал-демократам. У Великій Британії посаду прем'єр-міністра отримав мер Лондона Борис Джонсон. Здавалося — гірше не може бути, хіба б у Франції, де правоцентристи провалилися практично у політичне підземелля, вибори виграв не лівоцентрист Макрон, а ультраправа прихильниця Путіна Марін Ле Пен (з якою по черзі фотографувалися то лідер "Свободи" Олег Тягнибок, то один із лідерів ОПЗЖ Вадим Рабінович).Війна як шансАле — почалася велика війна. Точніше, почався вирішальний етап підготовки Росії до цієї війни. І світові лідери почали змінюватися буквально на очах. За якісь кілька місяців Борис Джонсон із веселого блондина, що в'їхав у резиденцію на Даунінг-стріт, 10 на Brexit-коні — став одним із лідерів світового опору новій нацистській державі, новому "рейху". Джо Байден, представник нехай і не ультралівого крила, та все ж Демократичної партії — увімкнув риторику, а головне, почав діяти, як справжній правий політик, гідний називатися послідовником Рональда Рейгана. Його заяви часів першого року російсько-української війни ще знайдуть своє місце у списку великих цитат ХХІ століття.Фото: ТАССНайгіршою була ситуація у Німеччині — і це цілком логічно, зважаючи на той вплив, який мала Росія на німецькі політичний та бізнесовий істеблішмент. "Північний потік-2", якщо хтось уже встигнув забути, вів до узбережжя саме ФРН, а не Британії чи Сполучених Штатів. І в той час, коли Байден і Джонсон у переддень війни уже постачали зброю для ЗСУ, Олаф Шольц і його частина "світлофорної" коаліції — якщо вірити колишньому послу України у Німеччині Андрію Мельнику — фактично готувалися налагоджувати стосунки із новим, маріонетковим урядом проросійської України (і відкривати "Північний потік-2").Та героїчний опір України, її армії, добровольців та звичайних громадян — змінив навіть цю, завжди прихильну до будь-якої кремлівської влади політичну силу. Німеччина поступово дійшла і до постачання Збройним силам України летальної зброї, хоча спочатку йшлося про якісь кілька тисяч касок і все. А на початку нового року Шольц порушив священний для нинішніх західних лібералів принцип гендерної рівності — і замість недолугої міністерки оборони Крістіне Ламбрехт призначив одного із найконсервативніших і найантиросійськіших політиків із СДПН, Бориса Пісторіуса. Який ще 24 лютого — тоді, коли сам Шольц сидів і мовчав, вичікуючи — розставив усі крапки над Ї у питанні війни. А тепер Пісторіус став фактично мотором нової коаліції — і, якщо Шольц і надалі буде гальмувати очевидні та неминучі процеси підтримки України, цілком може статися так, що Німеччина отримає нового канцлера. Канцлера-соціал-демократа, який діятиме зовсім не як представник лівого руху. Точнісінько як Джозеф Байден-молодший, який став чудовим постфактум-прикладом і докором своїм демократичним попередникам — Біллу Клінтону і Бараку Обамі.Світ, який змінила УкраїнаОтак Україна, яка вважалася околицею Європи без шансів на будь-який серйозний вплив навіть на Східну Європу, не кажучи уже про увесь цивілізований світ — своїми діями почала впливати на політичну реальність у великих країнах Заходу. Якщо у 80-х роках велику "євроатлантичну вісь" створили самі західні політики — то у 2022-му західну коаліцію створила своїми руками Україна. Саме Україна розбудила, оживила західний світ — навіть там, де, здавалося, на це не було жодних шансів.І коли через багато років підручники історії та рейтинги політичних легенд ХХІ століття вшановуватимуть нинішніх лідерів західного світу за те, що вони доклалися до знищення ФСБшної кремлівської загрози (і, можливо, самої Росії як імперського явища) — хтось обов'язково нагадає, що тим цементом, який скріпив ці цеглинки світового демократичного муру, цим каталізатором світових процесів, який змінив порядок денний у всьому західному світі, стала скромна Україна..

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що на цей момент не бачить підготовки до можливого проведення нової зустрічі в "нормандському форматі". Як повідомляє УНІАН, Пристайко сумнівається, що зустріч може відбутися в квітні, як це було домовлено під час попередньої нормандської зустрічі в Парижі в грудні. "До грудневої зустрічі ... (підготовка. - Ред.) почалася за пів року. Тепер у нас залишилося два місяці, і я не бачу ніякої підготовки. Можливо, це буде набагато швидше, ніж минулого разу, і, можливо, ми доб'ємося набагато більшого прогресу. Вибачте, але я в цьому сумніваюся", - сказав Пристайко. Нагадаємо, що останнім часом у ЗМІ активно почала розповсюджуватися інформація щодо нібито обговорення на рівні учасників наступної зустрічі в Нормандському форматі.   Як повідомляв TrueUA, на Донбасі збудують дві військові бази за стандартами НАТО..

Зниження цін на їжу стає проблемою федерального масштабу для Німеччини. Проти збільшення доступності продуктів харчування виступають об'єднання фермерів і екологічні організації. Питання виявилося настільки серйозним, що канцлер Ангела Меркель намагається налагодити діалог між ритейлерами і протестуючими, повідомляє Euro News. За підсумками зустрічі з представниками харчової промисловості глава уряду визнала наявність проблеми. Вона запевнила, що влада не збирається вводити жорсткі обмеження на кшталт мінімальних цін на м'ясо. Канцлер закликає відновити справедливі відносини між усіма гравцями на ринку, щоб рітейлери не втрачали клієнтів, фермери не позбавлялися доходів, а обсяги споживання вітчизняних продуктів росли. Протести проти зниження цін на продукти харчування в Німеччині активізувалися кілька місяців тому. Учасники акцій блокували вулиці великих міст. У листопаді в центрі Берліна зібралися десятки тисяч незадоволених фермерів - колона тракторів розтягнулася на десять кілометрів. Одні говорять про втрати через політику влади і торгових мереж, інші закликають подумати про екологію, повідомляється у Twitter. Критики цього руху говорять про соціальний аспект ціноутворення. Гендиректор однієї з найбільших в Німеччині мереж супермаркетів Rewe Ліонель Сук називає доступні ціни шансом забезпечити здорове харчування для 13 млн німців, що живуть в злиднях або на межі бідності..

Канцлер Німеччини і президенти України, Росії і Франції обговорювали проблеми врегулювання в Донбасі більше 7 годин. Український лідер охарактеризував підсумки зустрічі «нормандської четвірки» як «нічию». Еммануель Макрон, який організовував саміт, підкреслив, що Париж задоволений його результатами, оскільки обмін думками на першій очній зустрічі Зеленського і Путіна був «дуже вільним і змістовним». Зі свого боку, Ангела Меркель, виступаючи перед журналістами, заявила, що «при всіх проблемах, які розглядаються реалістично», вона відбулася і  дискусією вона «дуже задоволена». Німецький канцлер зауважила, що учасникам зустрічі за допомогою прямого діалогу вдалося подолати, як вона його назвала, «час затишшя» - в процесі мирного врегулювання в Донбасі. Спільне комюніке за підсумками підписано було, але на прес-конференції, в якій брала участь вся «нормандська четвірка», ще раз були позначені і принципові розбіжності Москви і Києва. Необхідно також синхронізувати процес досягнення перемир'я з проведенням в Україні політичних реформ, передбачених Мінськими угодами. В першу чергу мова йде про внесення в конституцію країни змін, що закріплюють особливий статус Донбасу на постійній основі. Український лідер назвав процес врегулювання «дорогою з двостороннім рухом». Країни-учасниці саміту погодилися допомогти в обміні полоненими, який повинен відбутися до 31-го грудня цього року за принципом «всіх на всіх». Український лідер також зауважив, що на дуже багато питань паризька зустріч відповідь поки не дала. Маніфестанти в Києві, не згодні з позицією влади у вирішенні кризи на Донбасі, заявили, що їм не потрібно мирне врегулювання «за всяку ціну». Вони закликають президента Зеленського «не здавати національні інтереси» і не йти на компроміси щодо законодавчого закріплення особливого порядку самоврядування частини районів Донецької та Луганської областей, які передбачені «формулою Штайнмайера», повідомляє Euro News..

Напередодні розмова між Борисом Джонсоном і ірландським прем'єром Варадкаром закінчився безрезультатно. Приблизно такими ж - без досягнення конкретних результатів - виявилися і переговори між головою Європарламенту Давидом Сассолі і керівником британського кабміну. Сассолі пізніше заявив, що депутати не згодні платити «будь-яку ціну», яка влаштовує Британію: «Ми не проголосуємо за договір, який поставив би під сумнів угоду досягнення миру між Ірландією і Північною Ірландією». У Джонсона бесіда з Меркель також не принесла ніяких результатів. І хоча секретаріат федерального канцлера підкреслив, що ніколи не коментує такого роду переговори, уявлення про ситуацію можна було скласти по твіту, опублікованому головою Євроради, чиї повноваження також закінчуються 31-го жовтня. Дискусію підтримав і глава ірландського зовнішньополітичного відомства Саймон Ковно. Але він вважав за краще злегка вгамувати пристрасті: «Дуже багато маніпуляцій, які покликані ввести в оману, тому дозвольте мені висловитися з максимальною ясністю і чіткістю: ірландський уряд і ЄС працюють, не покладаючи рук, щоб в кінці місяця не трапився б «жорсткий» Brexit. Лео Варадкар все ж не втримався від публічної інвективи на адресу Британії: «Вони роблять все можливе, щоб «знищити» законопроект, над яким ми працювали з прем'єром Мей протягом двох років. Британія знову захотіла обговорювати приблизно половину пунктів договору, за якими вже був досягнутий консенсус, і назвала це «компромісним підходом!». Прихильники Brexit не залишили ці слова без відповіді, випустивши твіт з алюзією, яку багато хто визнав образливим для Меркель. Консерватори тут же його дезавуювали: «Я маю намір сказати наступне: я категорично не підтримую ні такий тон, ні такі способи в розмові про Німеччину і про канцлера Німеччини. Це наші друзі і союзники», - заявив депутат-торі Майкл Гоув. Нагадаємо, що до дати BREXIT залишається всього три тижні. Формально Палата громад вважається розпущеною до початку наступної сесії, вони не можуть навіть викликати міністрів або прем'єра до себе на килим. Також у них немає можливості ініціювати нові законопроекти, які б, наприклад, забороняли б BREXIT без угоди. Тим часом Джонсон не втомлюється повторювати, що будь-які рухи тіла законодавців в цьому сенсі не стануть ні для нього, ні для «жорсткого» BREXIT перешкодою. Все, що можуть депутати - це чекати промові королеви, яка знаменує початок нової сесії, але тоді у них залишиться лише кілька днів до виходу Британії з ЄС, а їм доведеться вирішувати, внесуть вони або не внесуть до порядку денного голосування про вотум довіри кабміну. Але тоді опозиції потрібно буде знайти бажаючих, якщо вотум недовіри Джонсону буде винесено, сісти в його крісло і очолити тимчасовий уряд, передає Euronews..