Нормандський формат-2: у чому шкідливість розмов про переговори ЄС із Росією
TrueUA раніше вказував на ризики перемовин Європейського Союзу з Москвою, однак після того, як президент Фінляндії Александр Стубб зголосився представляти ЄС, ідея переговорного процесу з росіянами, видається, матиме більше прихильників.
Чому американці поставили на паузу посередництво у мирних переговорах
Ізраїльсько-американська військова кампанія на Близькому Сході, яка складається для США дуже невдало, перемикнула увагу Дональда Трампа на Іран. Остання велика зустріч української та американської сторін відбулася 21-22 березня у Флориді, 7 травня секретар РНБО Рустем Умєров спілкувався з представниками Трампа у Маямі, але це повноцінними перемовинами з далекосяжними рішеннями назвати складно.
Нещодавно глава Держдепу Марко Рубіо чесно визнав: жодні офіційні зустрічі у форматі Україна — США — Росія не проводяться. За його словами, головною умовою для відновлення діалогу є чітке бачення того, що майбутні саміти зможуть принести реальний та продуктивний результат, а не стануть черговою формальністю.
"Протягом останніх кількох місяців ми відчували, що прогресу не було багато, але, можливо, динаміка зміниться. Ми також не зацікавлені в тому, щоб втягуватися в нескінченний цикл зустрічей, які ні до чого не приводять", — підсумував Рубіо.
З позитивного — держсекретар зазначив, що Сполучені Штати готові й надалі здійснювати посередницьку місію. При цьому додав:
"Якщо хтось хоче спробувати, нехай спробує, але обидві сторони постійно кажуть нам, що ми єдині, хто може це зробити".
Очевидно, це сигнал тим європейським політикам, які завели пісню про прямі переговори ЄС із РФ. А роблять вони це тому, що не відчувають в американцях надійного партнера, який під час перемовин із Кремлем стоятиме на боці інтересів Європи.
Ще під час переговорної "Санта-Барбари" за участі посланців Трампа, позиція ЄС була наступною: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи. Наші інтереси з інтересами Євросоюзу збігалися, тому американці мусили брати їх до уваги. Штатам, якщо вони справді хочуть успіху у своїй посередницькій місії, доведеться це робити й надалі.
Чи хоче Путін говорити з Європою
Протягом переговорного процесу з американцями росіяни всіляко наголошували, що бажають розмовляти тільки зі США, а Європу треба винести за дужки. Мовляв, вона лише заважає врегулюванню. Представник Путіна Кирило Дмитрієв неодноразово літав до Штатів, де його люб’язно зустрічав Стів Віткофф, який, своєю чергою, неодноразово літав до Москви (кажуть, скоро знову туди полетить). Але до Брюсселю ні Дмитрієв, ні будь-хто інший не приїздив.
Логіка Кремля була простою: підігрувати амбіціям Трампа, аби під час переговорів просувати кілька тем: перша — спільні зі США бізнес-проєкти, зокрема, видобуток корисних копалин в Арктиці; друга — переконати Білий дім натиснути на Європу, щоб та почала скасовувати санкції. Не вийшло ні перше, ні друге.
Може, Трамп і підтримує спільний бізнес із Росією, але не може цього зробити мінімум із двох причин: по-перше, спочатку доведеться скасувати санкції проти Росії, запроваджені за часів Джо Байдена, зробити цього без Конгресу він не може, а Конгрес не погодиться; по-друге, громадська думка в США на нашому боці, Трамп проти неї не піде. Що ж до тиску на Європу, то там відразу дали зрозуміти — санкції не послаблюватимуть, а навпаки, посилюватимуть. Левова частка санкцій — саме європейська.
Протягом останніх приблизно пів року діють ще одні санкції — "глибинні", у вигляді знищення українськими БпЛА нафтогазових та військових підприємств у Росії. Економіка країни-окупантки від цих "глибинних" санкцій страждає не менше, аніж від звичайних. Вона тримається, проте невідворотні процеси значно пришвидшилися. За даними нашої розвідки, лише за останні місяці російське перероблення скоротилася на 10%, нафтові компанії ворога змушені зупиняти свердловини. Крім того, багато російських регіонів у стані банкрутства, вже за п'ять місяців року Росія перевищила річний плановий дефіцит бюджету. Також у РФ фіксуються ознаки системної кризи банківської системи — частка проблемних активів у банківській сфері перевищила 10%, що є межею початку кризи. Аби сповільнити негативні процеси, Кремль хоче пограти у переговорну гру з Європою.
Ще один фактор, який змушує Путіна шукати контакти з Європою — Китай. У Пекіна свої стосунки з ЄС, європейський ринок дуже важливий для нього, тож не виключено, Сі Цзіньпін підштовхує російського диктатора до переговорів із Євросоюзом, аби покращити у такий спосіб стосунки Китаю з Європою. Чи так це насправді, покажуть найближчі тижні після чергової поїздки Путіна до КНР. Поки ж світ побачив лише масштабну повітряну атаку на Київ, яка, не виключено, була узгоджена під час зустрічі із Сі.
Переговори, які розколюють Європу
Як слушно зауважила головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас, перш ніж вести переговори з Росії, в Євросоюзі мають визначитися, про що саме говорити.
"Ми бачимо, що мирні переговори, які тривають за участю США, насправді нікуди не ведуть. І ми бачимо, що всі запити надсилаються українській стороні, а російській — жодного. Тож, перш ніж ми розмовлятимемо з росіянами, нам також потрібно домовитися, про що ми хочемо з ними розмовляти", — заявила вона.
Проте частина європейських політиків ставить воза поперед коня, обговорюючи тему, хто представлятиме ЄС на переговорах. Називалися прізвища президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, ексканцлерки Ангели Меркель. Політична пенсіонерка із сумнівним для України бекграундом — відмовилася. А от президент Фінляндії Александр Стубб усіляко демонструє свою готовність говорити від імені Європейського Союзу. Зазначимо: фінський президент брав участь у всіх зустрічах європейських лідерів із Трампом, він у хороших стосунках із главою Білого дому, з яким іноді грає у гольф.
Стубб означив стартові умови: перша — діалог з Москвою уможливила сильна позиція України на тлі ослаблення Росії; друга — початок переговорів можливий тільки після зобов’язання Москви припинити вогонь. Нагадаємо, американці не ставили умовою переговорів припинення вогню, що грало на руку Путіна. Тож Стубб починає з правильних заяв, інша справа, що Кремль ніколи не вестиме переговори добросовісно. Тому необхідна третя умова — за порушення Росію каратимуть болючими санкціями.
Але в ЄС існує й інша думка — Путін прагне втягнути Європу у переговори. Як зазначив глава МЗС Естонії Маргус Тсахна, переговорний процес за участю Євросоюзу потрібен російському диктатору, аби виграти час.
"Якби Європа взяла на себе роль посередника, то ми б уже не говорили про наступний пакет санкцій, який зараз готуємо. Там є одна дуже болюча річ, якої Путін боїться: повна заборона морських послуг на території всього ЄС і ціла низка інших санкцій", — зауважив естонець.
На його думку, ЄС повинен витримати стратегічну паузу, чинити на Росію більший тиск і "в якийсь момент привести Путіна до серйозних переговорів, яких він сам зараз іще не хоче".
Якщо Євросоюз в’яжеться у переговори як посередник, він тим самим обмежить собі простір для тиску на Москву. Коли й вести переговори, то у форматі, де Європа діятиме спільно зі США та Україною. Тобто, повернутися до Женевського формату 2014 року, єдиного, який мав реальний потенціал тиску на Росію. На жаль, йому на заміну прийшов Нормандський формат, його нову версію, видається, Путін не проти нав’язати й зараз.
Нагадаємо, 6 червня 2014 року у місті Бенувіль у французькій Нормандії зустрілися Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Ангела Меркель і Володимир Путін. Результатом формату стали Мінські угоди, укладені протягом 11-12 лютого 2015 року. "Нормандія" дісталася у спадок Володимиру Зеленському.
Протягом 2019-2020 років її учасники обговорювали та навіть підписували якісь документи, у 2021-му Путін знизив представництво до рівня глави МЗС, а після повномасштабного вторгнення "нормандська четвірка" припинила своє існування. Тобто російський диктатор використовував цей майданчик для затягування часу і підготовки до вторгнення в Україну. Нині, коли економіка РФ стрімко йде донизу, йому потрібна імітація переговорного процесу, а не результат. Буде дуже погано, якщо окремі політики в Євросоюзі гратимуть у "Нормандія" 2.0.
