# ШОС

Китайський та індійський лідери одночасно під час зустрічі з Путіним висловилися за припинення війни в Україні. З огляду на те, що вони доволі довго мовчали щодо цього, існують припущення, чому зненацька нагадали другу-диктатору про мир. Навіщо Сі Цзіньпін знову згадав про УкраїнуЛідер Китаю заявив про готовність допомогти у завершенні війни в Україні. Новинами приблизно з такими заголовками рясніють мережеві ресурси. Очевидно, не дочитавши до кінця, дехто з оптимізмом дивиться у бік товариша Сі, який може змусити Путіна зупинитися. Почнімо з контексту: вождь китайських комуністів висловився у столиці Киргизстану — Бішкеку — під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Місце і компанія тут грають важливу роль.До ШОС входить 10 держав: Білорусь, Індія, Іран, Казахстан, Китай, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан, але саміти організації відвідують лідери багатьох держав, цього разу приїхали представники 21-ї держави. Спілку створили у червні 2001 року в Шанхаї, звідки й назва, тобто нинішня зустріч була 25-ю, ювілейною.За чверть століття у ШОС змінився головний гравець. Коли створювалася організація, завдяки політичному впливу на Середньоазіатські країни першу скрипку грала Росія, але поступово першість перейшла до Китаю. Особливо цьому посприяла війна, розв’язана Путіним проти України, яка зробила Росію політично та економічно залежною від КНР. Інші учасники об’єднання протягом останніх років помітно дрейфували від впливів Росії. Найбільший прогрес продемонструвала Вірменія, яка входить до "партнерів по діалогу" ШОС, але вона орієнтується не на китайців, а на Євросоюз. У Бішкеку вірменський прем’єр Нікола Пашинян був єдиним із глав держав колишнього СРСР, хто виступив рідною мовою, а не російською, чим довів кремлівських пропагандистів до сказу.Втім, повернемося до слів Сі про Україну, для чиїх вух вони були. З огляду на учасників блоку та їхніх симпатиків, війна в Україні цікавить там далеко не всіх, м’яко кажучи, інша справа — її наслідки для них самих. Члени ШОС та "партнери по діалогу" дуже залежні від української сільськогосподарської продукції: Туреччина є найбільшим покупцем нашої кукурудзи, Єгипет — одним із ключових імпортерів нашої пшениці, крім того, китайці і турки імпортують понад половину ячменю українського походження, Єгипет, Туреччина та Індія купляють чверть нашої олії.Блокада чорноморських портів України через постійні повітряні атаки Росії завдає цим країнам гігантських збитків. Тому заява Сі Цзіньпіна передовсім спрямовувалася у бік цих партнерів по ШОС, він дав їм зрозуміти, хто тут головний і хто на їхньому боці. Чи зробив із цього висновки Путін, побачимо. Принаймні, атаки на Одесу та область не припиняються. Але є ще два вуха, які мали почути слова Сі — це вуха Дональда Трампа. Ймовірно, 24 вересня китайський лідер вперше за 11 років відвідає Сполучені Штати для зустрічі з главою Білого дому. Він чудово розуміє, що під час цих контактів Трамп говоритиме про припинення війни в Україні та про можливу роль у цьому Китаю. Лідер КНР — дуже досвідчений геополітичний гравець, у Бішкеку він акуратно обходив тему війни США з Іраном, а у заяві, де згадав Україну, перерахував й інші "міжнародні і регіональні гарячі точки" — Афганістан та Близький Схід. У такий спосіб окреслив контури перемовин із Трампом, — не тільки Україна. На відміну від Сі, Путін у столиці Киргизстану під час зустрічі з іранським президентом Масудом Пезешкіаном заявив про підтримку Ірану, а його народ назвав "мужнім і стійким".Оглядачі помітили цікаву деталь: кремлівський диктатор намагався внести у порядок денний тему війни, але йому не вдалося через позицію Сі Цзіньпіна і Нарендри Моді. Разом із тим, ні один, ні інший не представили конкретного механізму припинення війни в Україні. Тобто їхня миротворча риторика була не для вух українців. І в цьому — велика небезпека включення Китаю у переговорний процес. Він не буде на нашому боці, а гратиме за Росію. Згадуючи ганебний провал Трампа за підсумками зустрічі з Путіним на Алясці, існує ризик, що товариш Сі привезе до Америки якийсь диво-рецепт миру, який уже узгодив з Путіним. Залишилося це лише згодувати Трампу.Цинічні голуби миру з ПекінаНа першу річницю повномасштабного вторгнення Китай оприлюднив "мирний план" із 12 пунктів — абсолютно беззмістовний, на увагу заслуговував хіба перший пункт про повагу до суверенітету всіх країн та дотримання принципів Статуту ООН. Проте Пекін влаштував навколо цього плану дипломатичне шоу. 16 травня 2023 року до Києва прибув спеціальний представник Китаю у справах Євразії та колишній посол КНР у Росії Лі Хуей, він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським та тодішнім главою МЗС Дмитром Кулебою.За підсумками цього вояжу українська сторона заявила, що не сприймає жодних пропозицій, які передбачають втрату територій. Потім Лі Хуей поїхав до Європи, відвідав Польщу, Францію і Німеччину. Як повідомляли ЗМІ, там він прямим текстом вимагав для Росії збереження окупованих українських територій. Європейці зустріли ці вимоги холодно і китайський посланець повернувся додому ні з чим.У травні 2024 року Китай спільно з Бразилією запропонував "мирний план" із шести пунктів, де про повагу до суверенітету вже не згадувалося. Це був ще більш порожній документ, який Пекін знову використав для дипломатичного шоу. Китайські дипломати їздили країнами Глобального Півдня з піаром свого "плану", у вересні 2024 року на полях Генасамблеї ООН Китай заснував платформу "Друзі миру", куди долучилися країни, які геополітично орієнтуються на Пекін. Відбулося засідання, після чого "Друзі миру" — дулися. Відтоді Китай не виходив із жодними мирними ініціативами.Таким чином, паралельно існує кілька міфів про роль КНР у завершенні війни Росії проти України. Перший міф: Сі може змусити Путіна піти на мирні переговори. Пекін і Москва — стратегічні партнери, Сі Цзіньпін ні до чого не буде змушувати свого кремлівського чи то друга, чи васала. Вони діють у злучці.Другий міф: китайський вождь стримує Путіна від ядерного удару по Україні. А чому на цей міф не поглянути інакше: політичним приятелям вигідно, щоб світ у це вірив і боявся.Третій міф: Сі Цзіньпін вибудовує відносини з іншими державами на засадах торгівлі й економіки, а не війни і цим буцімто приваблює країни Глобального Півдня. З цією "миролюбною" державою щодня мають справу країни Тихоокеанського регіону, вони вважають зовсім інакше.Тож навіщо Сі заявляв про участь Китаю у мирному процесі по Україні? Помічник Путіна Юрій Ушаков у коментарі російським пропагандистам розповів про можливість тристоронньої зустрічі президентів США, Росії та лідера КНР на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва 18-19 листопада у китайському Шеньчжені.Як відомо, директор ЦРУ Джон Джон Реткліфф під час відвідин Москви висунув ідею тристоронньої зустрічі Трампа, Зеленського та Путіна. Ідея зустрічі без Зеленського — формат нової Ялти, де Путін і Сі хочуть поділити з Трампом зони впливу. Себто домовитися про Україну без України. Це робили Лі Хуей, Стів Віткофф та і Трамп із Путіним в Анкориджі. Сі й Путін прагнуть виключити Україну та Європу з переговорів — приблизно про це китайський вождь говоритиме з Трампом у вересні.До чого тут Моді"Ми завжди підтримували всі зусилля щодо досягнення миру і будемо підтримувати в майбутньому. Нам потрібен кінець війни, а не війна без кінця. Кожен день війни відкидає людство назад, і ми повинні працювати над припиненням бойових дій", — заявив індійський прем’єр Путіну під час саміту ШОС.Кремлівському диктатору це не сподобалося, всі звернули увагу на його нервову реакцію. Моді зробив заяву з куди менш амбітними намірами, аніж його китайський колега. Очільник уряду Індії також колись хотів стати миротворцем, однак заплямував себе обіймами з Путіним. Це сталося лише через кілька годин після масової ракетної атаки Росії проти України 8 липня 2024 року, коли загинули десятки людей, зокрема, діти. Тоді ж зазнала руйнувань дитяча лікарня "Охматдит" у Києві.Володимир Зеленський назвав учинок Моді "величезним розчаруванням і нищівним ударом по мирних зусиллях — бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається із найкривавішим злочинцем у світі в Москві".Моді — не менш цинічний за Сі, а, може і більш, бо китайський лідер хоча б не приховує, на чиєму він боці. Індія — один із ключових покупців російської нафти, тобто ця країна стабільно наповнює бюджет РФ для війни проти України.Для чиїх вух була заява Моді? У нього склалися погані стосунки з Трампом, натомість з Євросоюзом значно покращилися, Індія цього року уклала велику торгівельну угоду з ЄС, намагаючись посунути з європейських ринків китайців. Тому не варто надто перейматися словами Моді, адресованими Путіну. У цьому випадку, як у відомій фразі, яку приписують американському гангстеру Аль Капоне, "нічого особистого, це просто бізнес"..

Дональд Трамп після помпезного військового параду у Пекіні звинуватив Китай, Росію і Північну Корею у змові проти Америки. Проте обурення глави Білого дому не означає, що він мститиметься Сі, Путіну і Кіму за гру м’язами. ШОС як прелюдія до парадуДва дні, 31 серпня та 1 вересня, у китайському Тяньцзині пройшов саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), який зібрав учасників із держав із приблизною сумарною кількістю населення в 3,5 мільярди. Це об’єднання започаткували 14 червня 2001 року, ключовим геополітичним гравцем у ньому є Китай. Загалом у ШОС 10 членів, серед яких з моменту заснування — Росія, два спостерігачі й 13 партнерів. Протягом 24 років існування організації вона так і не стала новим центром економічної, військової чи іншої сили, здатної створити альтернативу структурам колективного Заходу.У ШОС зібралася компанія з різною мотивацією. Китай в ролі гегемона бачить організацію як клуб своїх васалів. Росію більше цікавили міждержавні проекти з КНР, лише в останні кілька років та посилено дрейфувала в обійми Сі Цзіньпіна. Індія приєдналася до Шанхайської спільноти лише у червні 2023-го на саміті у Нью-Делі. Але вже на саміт до Астани 2024 року індійський прем’єр Нарендра Моді не поїхав, відправивши замість себе главу МЗС Субраманьяна Джайшакара. Тоді саме загострився індійсько-китайський прикордонний конфлікт, на тлі якого ручкатися із Сі Цзіньпіном Моді не хотів. Він давно конкурує з Пекіном за вплив у цьому регіоні Азії. Щодо інших членів та партнерів ШОС, то це переважно країни, які з вигодою використовують як стосунки із Заходом, так і з Китаєм — такі собі геополітичні флюгери.Ключовою проблемою і Шанхайської організації, і БРІКС, де також Китай пнеться верховодити, у відсутності спільних цінностей. Учасників цих спілок склеює нелюбов до Америки та її союзників. Але не ріднить ні мова, ні релігія, ні спільне минуле, ні спільні перемоги. Останній за часом саміт ШОС відрізнявся від попередніх тим, що Сі Цзіньпін вміло скористався періодом турбулентності у західному світі. Саміт у Тяньцзині, а потім і парад у Пекіні до 80-річниці закінчення Другої світової війни — бенефіс одного гравця, лідера Китаю. Всі інші йому підіграли з різних мотивів. Проте головний — хочуть, щоб якнайшвидше відбулися переговори між США та КНР, наслідком яких бачать не посилення конфлікту між Вашингтоном і Пекіном, а покращення відносин.Сигнали від Сі Цзіньпіна. Чи варто очікувати переформатування світового порядкуНа зустрічі у Тяньцзині китайський керівник подав кілька сигналів, котрі витлумачили як його бажання встановити новий світовий порядок. Перший сигналУ декларації саміту прозвучав заклик реформувати ООН, розширивши представництво країн, що розвиваються, в управлінні Організацією об’єднаних націй. Це має вигляд гарної обгортки на гіркій цукерці. Про потребу змін в ООН, у першу чергу в Радбезі, говорять не перший рік. Проте генсек Антоніу Гутерріш, який відвідав і саміт ШОС, реформувати очолювану ним бюрократичну машину не хоче. Тобто підписанти просто вкарбували у свій документ те, про що й так говорять давно. Але при цьому немає найважливішого — що робити з постійними членами Радбезу, які мають право вето. Китай не демонструє бажання розширювати з нинішніх п’яти держав коло країн із правом вето. Другий сигналСі Цзіньпін оголосив ініціативу зі створення глобального управління, в якому важливу роль гратиме ШОС. Китайська дипломатія має великий досвід пафосно заявляти про порожні речі. Як приклад — два "мирних плани", ініційовані КНР. Перший із 12 пунктів, представлений до річниці російського повномасштабного вторгнення в Україну, другий — із 6 пунктів. Спільний із бразильцями. В обох ініціативах немає жодної конкретики, але китайці, надуваючи щоки, носилися з цими документами, збираючи підтримку країн Глобального Півдня. Очевидно, глобальна ініціатива — такий самий дипломатичний хід. Бо озвучені принципи — набір намірів. Наприклад, дотримання верховенства міжнародного права. І про це говорить людина, яка радо вітає у себе Путіна, головного порушника міжнародного права.Третій сигналСі все активніше просуває ініціативу створення банку розвитку ШОС, щось на кшталт власного МВФ. Ініціатива не нова і дуже приваблива для бідніших країн — учасниць чи симпатиків підкитайської Шанхайської організації. Проте є перепони для її реалізації. Перша — принципи. МВФ, Світовий банк та інші міжнародні фінансові організації вибудовують свої відносини з країнами, що потребують коштів на розвиток за принципом "гроші в обмін на реформи". Якщо давати просто так, тоді це просто кабала без світла в кінці тунелю. Китай не цікавлять реформи у країнах, яким вони дають гроші. Їх цікавить доступ до ресурсів в обмін на борги.Друга перепона — спільний бюджет. Друзі Китаю воліють більше отримувати, аніж давати. А у КНР немає стільки грошей, щоб "купляти любов" прихильників гегемонії Сі. Тягатися зі США та Євросоюзом у фінансових можливостях Пекін не може.Третя перепона — проекти, подібні до альтернативи західній фінансовій системі чи платіжній системі, вкрай негативно оцінюють США та їхні союзники у світі. Фактично це ворожі дії. То ж країни, які ступлять на шлях, пропонований китайцями, безумовно отримають санкції та потужні мита. А вони цього дуже бояться.Четвертий сигналПарад у Пекіні, де були присутніми не всі делегації, які брали участь у роботі ШОС. Зате приїхав північнокорейський диктатор Кім Чен Ин. Був там і Путін. Спільна участь Сі, Путіна і Кіма породила найбільшу страшилку останніх днів — поставу нової "осі зла". Трамп відреагував на дійство на площі Таньаньмень, де Сі дуже постарався вразити військовою могутністю. Він у власній соцмережі Truth Social назвав парад "змовою проти Америки". То ж американський президент впровадить санкції проти змовників? Звісно ж, ні. Він, видається, образився, що до Пекіна не покликали і його. Принаймні така думка напрошується з допису глави Білого дому, де він ображається на відсутність згадки про американців, завдяки яким Китай здобував свободу. "Багато американців загинули в боротьбі Китаю за перемогу і славу", — написав Трамп. Відсутність намірів вдарити митами по Китаю підтвердив і глава Пентагону Піт Гегсет. Він розповів, що президент США доручив військовому відомству підготуватися до стримування КНР і Росії. Але в його заяві головне не це, а загальний примирливий тон."У президента Трампа чудові стосунки з Сі й він використовуватиме це, сподіваючись знайти шляхи для співпраці. В іншому разі ми завжди будемо готові", — зазначив Гегсет. І традиційно провину за союз Пекіна і Москви повісив на попередників.  ПідсумуємоПерше: саміт ШОС у Китаї став для Сі Цзіньпіна успішним не в економічному плані, бо в рамках засідання не уклали масштабних угод, а в плані позиціонування як другого полюсу світу. Він не став, але рухається в цьому напрямку. Друге: за час існування ШОС китайці та їхні друзі по організації так і не виробили спільних цінностей, які б їх об’єднували у міцний союз. Радше йдеться про васальне ставлення Пекіна до своїх партнерів. Третє: Сі скопіював путінське побєдобєсіє на 9 травня і присвоїв Китаю перемогу над японцями в роки Другої світової війни. Що є історичною маніпуляцією, яка обурила Трампа. Проте далі обурення він не піде. Четверте: Сі парадом справив враження, а присутність Путіна, Кіма, іранців змусила заговорити про союз тиранів. Тобто китайський вождь досяг подвійного ефекту, налякавши й військовою технікою, і союзниками-ізгоями. Проте така "вісь зла" умовна. Подивитися парад зібралися представники близько 26 країн, переважно азійських. Ці держави як балансували між Китаєм і колективним Заходом, так і балансуватимуть.П’яте: нас мають насторожити нахабні заяви Путіна на адресу України на тлі параду у Пекіні. Те, що говорити про мир він не збирається, зрозуміло, але так очевидно демонструвати це в Китаї російський диктатор міг лише з дозволу Сі. .

Підсумковий документ саміту Шанхайської організації співробітництва, а саме 20-сторінкова Тяньцзінська декларація, не містить жодної згадки російської агресії проти України. Це свідчить про провал дипломатичних зусиль Москви. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ України на сторінці в Facebook.У заяві наголошується, що МЗС взяло до уваги підсумки засідання Ради глав держав-членів Шанхайської організації співробітництва в Тяньцзіні."Вважаємо промовистим той факт, що головний підсумковий документ саміту, 20-сторінкова Тяньцзінська декларація, не містить жодної згадки російської війни проти України", — йдеться у повідомленні.У МЗС здивовані, що найбільша з часів Другої світової загарбницька війна в Європі не знайшла жодного відображення в такому важливому, фундаментальному документі, у той час, як у ньому згадані низка інших війн, терактів і подій у світі."Переконані, що без справедливого завершення російської агресії проти України не можна говорити про стійкий глобальний розвиток, міжнародний мир і безпеку, дотримання принципів Статуту ООН чи стабільний та рівноправний розвиток торгівельних відносин між регіонами світу", — пише МЗС.У відомстві переконані, що відсутність згадки російської війни проти України в декларації саміту ШОС свідчить про провал дипломатичних зусиль Москви. "Кремль зазнав чергової поразки у намаганнях представити світ розділеним в оцінках російської агресії проти України, навʼязати уявлення про те, що держави за межами Європи та Північної Америки мають прихильний до Росії погляд на причини, наслідки та шляхи завершення її війни проти України", — зазначили у Міністерстві.У дипломатичному відомстві заявили, що Москві не вдалося звести національні позиції держав-учасниць з цього приводу до спільного знаменника, який влаштував би РФ. "Підтверджуємо позицію щодо необхідності дотримання усіма миролюбними державами норм міжнародного права та Статуту ООН в оцінках російської агресії проти України. Враховуючи вагому геополітичну роль КНР, вітатимемо більш активну роль Пекіна в наближенні миру для України, заснованого на повазі до Статуту ООН", — додали в МЗС України.Нагадаємо, раніше президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган під час зустрічі з російським диктатором Володимиром Путіним у Китайській Народній Республіці заявив, що Анкара продовжує зусилля щодо встановлення справедливого і тривалого миру в Україні.