Болгарія може змінити курс: чи веде Радєв країну до Путіна
"Прогресивна Болгарія", нашвидкуруч зліплена коаліція партій на чолі з експрезидентом Радєвим, формуватиме наступний уряд. У ЗМІ пишуть про реванш Кремля за програш Орбана в Угорщині та попереджають про проблеми для України та ЄС. Усе так погано?
Рецепт перемоги партії Румена Радєва
Однією з найвідоміших страв болгарської кухні є шопський салат. Румен Радєв приготував для виборців щось схоже, — інгредієнтів небагато, але вийшло "смачно", адже виборці віддали альянсу "Прогресивна Болгарія" таку кількість голосів, якої вистачило для формування монобільшості. З яких же інгредієнтів складається "салат" Радєва?
Перший, назвемо його "політичними овочами", — глибока криза, спричинена конфліктами місцевих еліт. Останнім прем’єр-міністром, який працював на посаді цілих чотири роки — був Бойко Борисов, лідер консервативної партії ГЄРБ ("Громадяни за європейський розвиток Болгарії"). З 2021 року болгарська політика перебуває в стані "ідеального шторму", — це восьмі дочасні вибори. Відсутність політичного консенсусу не давала урядам можливості ефективно працювати.
Торік у грудні Болгарією прокотилася хвиля протестів, громадяни вимагали перевиборів, боротьби з корупцією, проведення судової реформи та відмови від переходу з національної валюти лева на євро. Перехід все ж відбувся, хоча невдоволених лишилося багато. Болгарія вважається найбіднішою країною ЄС, але найгірше, що через політичну нестабільність населення не бачило політиків, здатних подолати проблеми громадян.
Наступний інгредієнт — перець, обов’язковий у болгарських стравах. Ним став сам Радєв. 19 січня цього року на тлі тривалих протестів і непоборної парламентської кризи він подав у відставку з президентської посади. Радєв звинуватив керівний клас у союзі з олігархами.
"Наша демократія не виживе, якщо ми залишимо її корупціонерам, компромістам та екстремістам", — пояснив він мотиви відставки.
Але після цього Радєв не пішов на політичну пенсію, взявши на себе частину відповідальності за політичний хаос у Болгарії, а сформував альянс "Прогресивна Болгарія" для участі у позачергових виборах.
Третім інгредієнтом стала "бринза" — передвиборна програма. Радєв та його соратники рясно засипають свій "салат" обіцянками відсторонити олігархів від державної влади й ресурсів, реформувати антикорупційні органи, посилити прозорість правоохоронних органів й, зокрема, прокуратури, активно запроваджувати диджиталізацію в державному управлінні, контролювати державні видатки й ще багато цікавого. Двічі в ній згадана Україна.
Вперше, коли Радєв і його соратники вказують на необхідність посилити обороноздатність Болгарії та модернізувати безпекові спроможності, причиною цього вони називають війну в Україні. Вдруге, коли констатується підтримка Болгарією справедливого миру в Україні на основі міжнародного права. Про Росію згадок немає взагалі, про Євросоюз "прогресисти" пишуть як про важливого економічного партнера та обіцяють підтримувати взаємовигідні зв’язки з Брюсселем.
Тобто, на відміну від Віктора Орбана, який побудував свою кампанію на українофобії та критиці Європейського Союзу його болгарський ідейний партнер Радєв вчинив мудріше, він наповнив передвиборчу програму наративами, які сподобалися і консерваторам, і прибічникам державного патерналізму. Що у підсумку дало можливість "відкусити" електорат у всіх. Так, ультраправа прокремлівська партія "Відродження" Костадіна Костадінова ледь переступила прохідний бар’єр. І це — гарна новина.
Четвертий інгредієнт — "оливки", "петрушка", "сіль", "олія" — тобто члени коаліції та кандидати. До альянсу ввійшли Рух політичних соціал-демократів, Соціал-демократична партія та Рух "Наш народ". Себто, на противагу орбанівській "Фідес" цей політичний блок не правий, а лівоцентристський. Серед кандидатів — як відомі політики, близькі до лідера альянсу, там і люди з народу. Наприклад, олімпійська чемпіонка з карате Івет Горанова чи колишній капітан волейбольної збірної країни Владімір Ніколов. У списку — багато підприємців, але не великих, лікарів, діячів культури, вчених.
Чи справді Кремль взяв реванш у Болгарії за гучний ляпас в Угорщині
З перемогою Радєва привітали керівники Євросоюзу. Так, очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зазначила, що "Болгарія є гордим членом європейської родини і відіграє важливу роль у розв’язанні спільних проблем". Це привітання радше ознака вихованості та високого рівня політичної культури, бо насправді в Брюсселі дуже занепокоєні результатом виборів у Болгарії.
Не встигли здихатися Орбана, як замість нього постав схожий за політичними поглядами лідер в іншій країні ЄС. Тепер там таких знову троє — Радєв та прем’єри Словаччини й Чехії — відповідно Роберт Фіцо й Андрей Бабіш.
Знавці болгарської політики кажуть: діяти, як Орбан, Радєв не буде, як мінімум, тому, що сварка з Євросоюзом лише погіршить і без того складну соціально-економічну ситуацію в країні. Простіше кажучи, він не пилятиме гілку, на яку всівся. А от у відносинах з Україною офіційна політика Софії може змінитися. Питання лише в тому, чи це буде розворот у бік Москви, чи все ж Болгарія як член НАТО вимушено зберігатиме чинні домовленості щодо її участі у військовій допомозі нашій державі.
Нагадаємо, що казав нинішній фаворит болгарських виборців та що робив проти України, бувши президентом. Зауважимо, Болгарія як чорноморська держава відіграє не лише важливу логістичну роль у допомозі українцям від інших держав, а й залишається цікавою завдяки старим радянським арсеналам техніки й зброї. З ними пов’язаний найгучніший скандал.
У листопаді 2022 року парламент Болгарії підтримав відправлення Україні важкої зброї та боєприпасів. Оскільки тамтешні політики були зайняті постійними перевиборами, процес зрушився тільки через рік, коли парламент дав згоду на передачу нам 100 старих БТР. Однак Радєв наклав вето на це рішення, мотивувавши дуже цинічно: пріоритетом має бути безпека своїх громадян. Це при тому, що БТРи стояли без діла.
"Наша країна не повинна втручатися, постачаючи зброю на війну в Україні. Це не спосіб закінчити цей конфлікт", — казав тоді ще президент Радєв.
Риторика в стилі Орбана і Фіцо. Того ж 2023 року, у грудні, парламент розблокував угоду і до березня 2024-го болгари доставили обіцяні бронетранспортери, але осад від дій Радєва лишився.
30 березня 2026 року Україна та Болгарія підписали десятирічну угоду про безпекове співробітництво. З болгарського боку угоду підписав в.о. голови уряду Андрей Гюров, який приїздив до Києва. Якщо Радєв скасує цю угоду, не залишиться жодних сумнівів щодо його проросійськості. Тому з висновками про реванш Кремля за Угорщину варто зачекати.
Поки ж можна зробити інші висновки:
- Перший: демократія в Євросоюзі лишається ціллю Путіна. Де він може, там намагається приводити до влади лояльних політиків. Найслабшою ланкою є країни центральної та південної Європи з радянським бекграундом.
- Другий: для ядра ЄС, "старої Європи", неуспішність Болгарії може стати аргументом проти членства України та Молдови. Питання не тільки в грошах, а у невідповідності критеріям. Болгарія стала членом союзу 1 січня 2007 року і досі не може подолати корупцію та налагодити стабільну політичну систему.
- Третій висновок: Євросоюз ніяк не спроможеться ухвалити перехід до прийняття рішень виключно кваліфікованою більшістю. Допоки цього не станеться, Росія розкладатиме "яйця" в різних країнах ЄС, аби "вилупилися" агенти впливу, які гальмуватимуть розвиток євроспільноти.
