Китай погрожує Японії: чи буде війна ще й в Азійсько-Тихоокеанському регіоні
Пекін пригрозив Токіо прямим ударом у відповідь на розгортання японцями далекобійних ракет. Суперечка між двома ключовими державами Тихоокеанського регіону розпочалася у листопаді, зараз вона близька до ескалації. У чому причина і чи вибухне війна?
"М’яка сила" Такаїчі проти "грубої сили" Сі Цзіньпіна
"Повернення до мілітаристського минулого веде лише до самознищення. Якщо Японія наважиться застосувати силу проти суверенітету Китаю, вона отримає прямий удар і зазнає ще більшої та неминучої поразки", — заявив речник міністерства оборони КНР Цзян Бінь.
Він звинуватив "праві сили Японії" у відмові від пацифістської політики минулого і навіть у перегляді неядерних принципів. Що ж так занепокоїло китайців?
Торік 7 листопада прем’єрка Японії Санае Такаїчі під час дебатів у парламенті заявила, що розглядає напад Китаю на Тайвань як загрозу існуванню своїй державі та може дозволити Токіо втрутитися у збройний конфлікт, якщо такий виникне. Її слова викликали гостру реакцію китайської влади.
Генеральний консул КНР в Осаці Сюе Цзянь навіть пригрозив "відрубати голову" Такаїчі, а МЗС Китаю закликало своїх громадян відмовитися від поїздок до Японії. Речниця китайської дипломатії Мао Нін вимагала від японців "негайно відкликати свої помилкові заяви й дати китайському народу чіткі пояснення". Протягом наступних місяців Пекін посилював інформаційний тиск на Токіо, часто вдаючись до відвертих маніпуляцій, особливо навколо історичних подій.
Нагадаємо, Сі Цзіньпін 3 вересня 2025 року провів масштабний військовий парад, присвячений 80-й річниці закінчення Другої світової війни та капітуляції Японії.
На цьому пропагандистському дійстві були Путін, Кім Чен Ин та лідери ще двох десятків країн, які геополітично орієнтуються на комуністичний Китай. Парад оцінили не лише як демонстрацію військових потужностей, а як заявку на домінування у світі. Після слів Такаїчі різноманітні речники з китайського боку звинувачували японську владу у поверненні до "фашистського минулого", навмисно нагнітаючи ситуацію.
Рівно через місяць після заяви Такаїчі китайські винищувачі J-15, підняті з авіаносця Ляонін, спрямували свої радари на японські F-15 у районі на південний схід від Окінави. На це у Токіо висловили рішучий протест, але до дій у відповідь не вдавалися. Китайці ж звинуватили японців у тому, що їхні літаки буцімто заважали військовим навчанням.
Варто зауважити, що у КНР є давня традиція — у відповідь на кроки інших країн, які там вважають недружніми, проводити військові навчання поблизу територій цих країн. Сумнівів у тому, що ці маневри проводили саме з такою метою, ні в кого не було.
На початку січня цього року Китай запровадив великі експортні обмеження для Японії, вони передовсім стосувалися рідкісноземельних мінералів. У Пекіні пояснювали: це товар "подвійного призначення", він може використовуватись як у цивільних, так і у військових цілях.
Як відомо, КНР контролює більшу частину світових постачань цих мінералів, критично важливих для виробництва електроніки, зокрема, чипів. Обмеження не призвели до колапсу. Маючи такого агресивного сусіда, Токіо ще раніше диверсифікував постачання рідкісноземельних елементів, тому удар китайців — витримали. Хоча і зі значними збитками.
У січні символом ескалації стало повернення із токійського зоопарку до Китаю двох панд Сяо Сяо і Лей Лей. Пекін дарує цих рідкісних тварин країнам як знак дружби й забирає їх, коли дружбі приходить кінець.
А на початку лютого китайці здійснили ще один агресивний крок, також традиційний для них. У Східнокитайському морі біля островів, які належать Японії, але на них претендує Китай, зафіксували флотилію рибальських суден. Зазвичай КНР використовує такий флот для провокацій, — під виглядом цивільних рибалок маскуються військові, так зване "морське ополчення". Оскільки судна не озброєні, їх можна лише зупинити для перевірки документів, але коли біля твоїх берегів чи твоїх островів плавають сотні таких човнів, це викликає значне роздратування.
Однак жорсткий тиск китайців на японський уряд отримав протилежний ефект, — Такаїчі не лише не перепросила, а й почала демонструвати Пекіну свою силу в дипломатичній та військовій сферах. 19-20 грудня вона провела саміт "Центральна Азія — Японія" за участю лідерів країн Середньої Азії — Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. Ці п’ять країн орієнтуються на Китай. У Пекіні дипломатію Такаїчі сприйняли болісно, адже це пряма конкуренція за геополітичний вплив в Азії.
Наступним кроком стало розгортання першої партії далекобійних ракет Type-12 класу "земля-корабель" у префектурі Кумамото на південному заході країни. Це і викликало різкі заяви з Пекіна, адже ракети такого класу можуть добивати на відстань близько тисячі кілометрів. До кінця березня японці планують завершити розміщення цих ракет, а згодом встановити пускові установки у префектурі Шідзуока, на захід від Токіо. Японський уряд пояснює свої дії посиленням власної оборони через напруженість навколо Тайваню.
Дипломатія сили чи сила без дипломатії. Як розвиватимуться події далі
Суперечки між Пекіном і Токіо виникали й раніше, але закінчувалися переговорами, після яких китайська пропаганда надувала мильну бульку величі Китаю, оскільки японці на ескалацію не йшли. Але зараз є три важливі особливості, які можуть загострити конфлікт.
Перша особливість — фігура Такаїчі, її називають "японською трампісткою". Любителька "важкого металу", мотоциклів, дайвінгу та інших екстремальних занять. Перша в історії Японії жінка прем’єр-міністр очолила уряд лише торік 21 жовтня, але вже заявила про себе з політичною жорсткістю. Такаїчі представляє ліберально-демократичну партію, проте її погляди близькі до правих консерваторів. Серед іншого вона підтримує перегляд статті конституції, яка забороняє Японії мати армію та вести бойові дії.
Днями японський парламент скасував заборону на експорт летальної зброї, загального перегляду зазнає й оборонна доктрина. Тепер Україна зможе закупляти в японців зброю, тож нам від відмови японського уряду від пацифізму — своя користь. Праві ідеї зближують Такаїчі з президентом США Трампом та його адміністрацією. 28 жовтня прем’єрка уклала з ним угоду" про "золоту еру" американсько-японських відносин.
Друга особливість — тло у вигляді безперервної авантюри Трампа в Ірані. Стрибок цін на нафту та скраплений газ завдав серйозного удару по японській економіці, залежній від експорту з Близького Сходу. Китай також зазнає збитків, але менші, він продовжує активно купляти російську нафту. Уряд Такаїчі вимушено йде на вивільнення резервних запасів нафти, щоб не допустити посилення дефіциту пального. Інакше кажучи, США підкинули проблем і цим хоче скористатися Китай, посилюючи войовничими заявами стрес в японському суспільстві. Такаїчі реагує на це розміщенням ракет, чим привертає на свій бік ту частину спільноти, яка хоче бачити Японію знову великою, тимчасові проблеми з пальним для цих виборців важать значно менше за посилення безпеки та оборони.
Третя особливість — цього місяця має відбутися зустріч Трампа із Сі Цзіньпіна, від якої японські політичні еліти не чекають нічого доброго. Можна пригадати, як у листопаді лідер США після розмови з Сі начебто просив Такаїчі пом’якшити тон щодо Тайваню і не провокувати Китай. В Японії це спростовували, але диму без вогню не буває.
По-перше, в Токіо остерігаються, що Трамп може піти на торгівельні поступки Китаю, тоді як митна політика щодо партнерів залишиться незмінною. По-друге, на словах глава Білого дому відстоює Тайвань, та мудрі японці про всяк випадок посилюють власну оборону й одночасно демонструють Вашингтону свою геополітичну значущість у регіоні як противагу хижацьким апетитам Китаю. З ним Такаїчі прагне вести сильну дипломатію. У світі, де право сили заміняє силу права, це стає єдино правильним рішенням.
У Пекіні можуть і далі розкидатися погрозами, але ударів по японських військових об’єктах не буде. Китайці сподіваються присадити японців руками Трампа. Чи справдяться ці плани, залежить від низки факторів — тривалості та результатів війни в Ірані, бо зараз козирів у глави Білого дому — катма, від того, наскільки уряду Такаїчі вдасться втримати економіку на тлі проблем із пальним, а також від того, чи не підніме ставки Сі Цзиньпін спробою налякати Трампа військовою ескалацією навколо Тайваню.
