Після Зміїного: чим сьогодні займається автор фрази про "російський військовий корабель"
Роман Грибов — військовослужбовець, захисник острова Зміїний, який на початку повномасштабного вторгнення РФ став символом українського спротиву. Фраза, адресована російському військовому кораблю, облетіла весь світ, а сам він після полону повернувся додому вже впізнаваним для мільйонів.
Втім, до власної популярності Роман ставиться стримано: "Я себе не вважаю зіркою. Я звичайний військовослужбовець".
До служби в морській піхоті він був найвідомішим діджеєм у Золотоноші, що на Черкащині. Музика, вечірки, апаратура… Але згодом вирішив: ця професія — не для сім’ї. І пішов у військо.
Сьогодні Роман — ветеран. Кілька місяців тому звільнився зі служби. Каже, ненадовго: "Думаю, я повернуся на військову службу згодом, бо не можу я з вільним життям довго жити".
Ми зустрілися з ним під час акції проти булінгу в школах, одним з організаторів якої стала Національна академія внутрішніх справ. І, можливо, це символічно: людина, яка стала голосом спротиву назовні, тепер говорить про те, як не роз’їдати одне одного зсередини.
Полон і звістка про "загибель"
24 лютого 2022 року на Зміїному перебували прикордонники та морські піхотинці. Після бомбардувань зв’язок із командуванням було втрачено. Згодом понад 80 захисників острова потрапили в полон. Найболючішим моментом для них стала звістка про те, що в Україні їх вважали загиблими.
"Спочатку нас усі похоронили. Найжахливішою новиною для нас було, коли ми дізналися, що наш президент нас поховав. Сказали, що нібито ми всі загинули. Я нікого не засуджую в цьому. То були перші дні великої війни. Було багато хаосу. Ніхто не знав, що з нами. Як донести своїм рідним і близьким, що ми живі? Моя жінка дізналася з російського відео, що я не загинув. Росіянці нас одразу перевезли до Криму. Спочатку ми були зв’язані, а потім нас розв’язали, щоб для телекамер показати, як ми їдемо автобусами, як нас потім нібито зустрічають "з хлібом-сіллю". Ну, от з цього відео дружина дізналася, що я живий. Знайшла десь у російських пабліках", — згадує військовий про ті дні.
У той час соцмережах з’явилися фото Романа з чорними стрічками. Потім, після звільнення з полону, він знайшов їх і зберіг на пам’ять.
Військового звільнили з полону у квітні 2022 року. За його словами, це був неофіційний обмін — наших захисників обміняли на російських строковиків (бо тоді ж у Кремлі заявляли, що строковики нібито не беруть участі в бойових діях).
Коли побачив уперше після полону дружину — жахнувся, настільки вона схудла від переживань.
Військового відпустили на кілька днів додому, а потім знову в стрій. Про реабілітацію тоді ще ніхто не думав, бо не знали, через які тортури проходять наші полонені.
"Ніхто не задумувався, що ця фраза стане легендарною"
Щодо всесвітньо відомої фрази про "російський військовий корабель" Роман Грибов згадує:
"Коли повернувся з полону, я навіть не очікував, що такий розголос буде… Ми навіть не згадували, що там хтось когось посилав у той момент".
Роману Грибову пощастило звільнитися з полону одним з перших зі своїх побратимів. Потім вони розповідали, як у полоні росіяни намагалися з’ясувати, хто саме з українських захисників так зухвало послав в етері їхній корабель. Зокрема, Владислав Задорін із позивним "Бублик" згадував, як його вісім разів возили на аудіозапис голосу — змушували читати казки та інші тексти. Намагалися ідентифікувати "автора" фрази.
Сам Роман припускає:
"Росіяни почали допитувати всіх, мабуть, дізналися, що я вискочив, і вони не встигли мене вичислити. Вчасно не зрозуміли, що я у них був у полоні. А потім хотіли змусити когось "взяти провину на себе", щоб заявити: вони піймали".
До речі, після того, як крейсер "Москва" справді пішов на дно, з’явилося багато жартів про "прокляття" Зміїного. Роман іронізує: може, варто зібратися з хлопцями знову, так би мовити, повторити обстановку? Хто знає — раптом знову спрацює. Але вже проти самого Путіна.
У перші дні повномасштабної війни слова захисника острова Зміїний миттєво облетіли українські та світові медіа й стали одним із символів спротиву українського народу.
У січні 2025 року цю фразу внесли до Національного реєстру рекордів України — за найбільшу кількість цитувань антивоєнного вислову. Загалом зафіксували 28 мільйонів випадків її використання.
Коти острова Зміїний, родичі домашнього улюбленця Буданова
Острів Роман Грибов згадує з теплотою. Жартує, що обладнав би на Зміїному після перемоги реабілітаційний центр для військових — мовляв, там чудовий клімат, особливо влітку.
До речі, після звільнення Зміїного, 2022 року, з острова забрали одного з котів. Згодом він опинився у чинного очільника Офісу президента Кирила Буданова. Виявляється, там залишилося ще кілька тварин.
"Коти вижили навіть попри бомбардування острова. Ті хлопці, які зараз там чергують, їх підгодовують", — стверджує Роман Грибов.
Тож на Зміїному ще можна взяти собі домашнього улюбленця, можливо навіть — родича кота Буданова.
Лондон і зустріч із Валерієм Залужним
Кілька місяців тому Роман разом із ветеранами їздив до Великої Британії на реабілітаційні заходи. Також вони попросили про зустріч із Валерієм Залужним.
"Для мене він на сьогодні є найавторитетнішим, кому я вірю", — говорить Грибов.
Залужний зустрів військового словами: "Ось прийшов господар острова!" — і підписав йому свою книжку.
Про плани на майбутнє
Про плани на майбутнє відповідає коротко:
"Закінчмо, переможемо хоча б, а тоді я вам розкажу".
Зараз він працює з асоціацією підприємств ветеранів АТО, займається ветеранською спільнотою, допомагає побратимам адаптуватися до цивільного життя. І, як сам каже, поки його ім’я ще впізнають, волонтерить — "своїми підписами й тому подібне".
Про булінг, ТЦК і втому суспільства
До акції проти булінгу в школах Роман долучився свідомо.
"Я погодився, тому що це для мене надважлива тема. Зараз і так наш народ між собою дуже гризеться. Найболючіша тема, яка зараз постала перед нами — ТЦК".
Його пропозиції, зокрема щодо окремої форми для представників територіальних центрів комплектування, викликали хвилю обурення в частини суспільства. Хейт, як каже, був чималий.
"Я проти того, щоб ТЦК у такий спосіб бусифікували людей. Це дуже принижує. Але коли я почав говорити про це, на мене полетіло багато хейту, можна сказати, що мене теж намагалися "забулити". Але я на таке не ведусь. Я за адекватну мобілізацію. Можна все робити іншими методами. Зараз наш народ починає розділятися всередині. Тому що хтось починає думати про вибори, хтось "забив" на війну, волонтерство. А я хочу нагадати, якими згуртованими ми були на початку", — наголошує Роман Грибов.
Читайте також:
Дванадцять операцій, служба на протезі й подіум: історія ветерана з Хмельниччини
"У міні було півкіло тротилу. Я дивом вижив": історія ветерана з Закарпаття, який став прикладом незламності
"Міна прилетіла просто в ноги, та я вірю, що ще побігаю": історія захисника з Рівного
Мріяв взяти доньку за руку і піти на прогулянку: як бойовий медик, що втратив кінцівку, повертає інших до життя
